Сидорова Олександра

2 курс , Тур філ

Семінар 6 : Поема «Маруся Богуславка»: історія написання і публікації,

авторська концепція релігії у творі. Образ Марусі Богуславки.

Образ Марусі Богуславки і його відображення в літературі

Маруся Богуславка – головна героїня народної думи «Маруся Богуславка». Її вважають

одним з найяскравіших образів жінки-бранки ХVІ чи ХVІІ ст. Доля героїні схожа на долю
славнозвісної Роксолани (Насті Лісовської).
Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти.
Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-полонянки
були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм
життям, ішли на подвиги в ім’я своєї Батьківщини. Головна героїня змальовується у всій
психологічній складності. Її образ розкривається не відразу, а поступово, в міру
розгортання сюжету. В цьому виявилась висока майстерність твору. Симпатії творців і
виконавців думи на боці героїні, і вони прагнули викликати до неї співчуття. Тому він
продовжував відігравати суспільно-виховну роль і в пізніші часи.
Вважають, що образ Марусі Богуславки — голов- ної героїні твору — це збірний образ,
який не має конкретного історичного прототипу, хоч відомо, що іноді вродливі українські
дівчата- полонянки, потурчившись, займали видні місця при дворах турецьких вельмож
(наприклад, дружина Сулеймана І Роксоляна). Бували випадки, коли дівчата-полонянки
потрапляли в гарем, ставали дружинами турецьких багатіїв, навіть мали від них дітей. Та
до кінця життя в глибині їхньої свідомості жеврів патріотичний вогник і не забувалася
провина перед рідною Батьківщиною, не затухало почуття до рідного батьківського краю,
рідної землі. Великі муки терпіли такі люди, часто це було трагедією їхнього життя. Ось в
цій думі і розповідається про дівчину-полонянку «Марусю, попівну Богуславку», яка,
потрапивши в полон, «потурчилась, побусурманилась для роскоші турецької, для
лакомства нещасного» — стала дружиною багатого «пана турецького». Історична основа
твору
Образ Марусі Богуславки, скоріш за все, є повністю художнім, хоча і заснований на
деяких реальних фактах, адже у часи татарських набігів (XVI–XVII ст.) українські
полонянки не раз ставали дружинами турецьких посадовців і, ризикуючи життям,
визволяли бранців або здійснювали інші подвиги заради власної батьківщини. Можливо,
що історичним прототипом Марусі є Міліклія (дружина Османа ІІ), яка ще дитиною
потрапила у турецьку неволю і виросла в одного з турецьких візирів, який дав їй волю.
Вона була надзвичайно гарною, і султан, побачивши її вже як вільну, закохався і
одружився з нею.

Маруся Богуславка як літературна героїня дуже зацікавила П. Куліша і її надихнула його

на створення великої поеми, над якою він працював впродовж багатьох років, і у якій
хотів представити свою філософсько-релігійну концепцію, результат своїх світоглядних
пошуків.

Крім П. Куліша, до образу Марусі Богуславки звертаються і багато інших українських

письменників. Ця дума була добре відома Тарасу Шевченку, він її вмістив у свій «Буквар
южнорусский» (1861), а Михайло Старицький під впливом цього твору написав
однойменну історико-побутову драму (1897), п’єсу під цією ж назвою («Маруся
Богуславка») створив також Іван Нечуй-Левицький (1895), а також Борис Грінченко —
драму «Ясні зорі». Сидор Воробкевич написав оповідання «Турецькі бранці», композитор
Анатолій Свєчников створив балет «Маруся Богуславка» (1951), а Марія Пригара —
оповідання «Богуславка». Іван Багряний написав роман «Маруся Богуславка» (1957),
Микола Тютюнник у 2007 році створив однойменний історичний роман у віршах.

Історія написання

На думку літературознавців, вибір Пантелеймоном Кулішем теми, пов'язаної із Марусею

Богуславкою, не випадковий. Відомо, що саме Куліш вперше опублікував записану ним
від кобзаря А. Шута народну думу про Марусю Богуславку. Уже згодом він більш уважно
придивлявся до історії і культури мусульманських країн не лише через їх постійні
контакти з Україною (як, скажімо, українського народу з Османською імперією), а й
намагався збагнути саму суть їх цивілізації і релігії. Про це свідчить інша поема
письменника «Магомет і Хадиза», написана на східну тематику.
В той же час Куліш дуже серйозно намагався естетично та історично обґрунтувати тему
вищості жіночого начала у сутності людського буття (про це відомо не лише із змісту
самих творів, а й із висловлювань письменника). Ця тема у творчості П. Куліша окреслена
у дослідженні Василя Щурата «Філософічна основа творчості Куліша» (Львів, 1922).
Взявши народну думу за основу великої епічної поеми «Маруся Богуславка» (як видно із
дописок П. Куліша, поема мала містити принаймні двадцять чотири пісні і охоплювати
період 1620—1621 рр.), письменник порівняно із текстом думи суттєво розширив
історичний простір твору, по суті, модифікував і філософськи обґрунтував нову ідейно-
естетичну концепцію, пов'язану не лише із образом Марусі Богуславки, а й із самою
сутністю цього складного історичного часу. Свого часу досить детальний і вичерпний
огляд теми «Маруся Богуславка в українській літературі» дав Степан Томашівський.

Історія публікацій
Вперше поему «Маруся Богуславка» було опубліковано на сторінках «Літературно-
наукового вісника» (ЛНВ) у 1899 році у Львові вже після смерті автора. Іван Франко
написав невелике вступне слово до цього видання. До редакції ЛНВ твір передав друг П.
Куліша видатний фізик Іван Пулюй. Надрукована «Маруся Богуславка» саме у Львові,
адже на Великій Україні царська цензура друкувати цю поему заборонила. І. Франко на
правах редактора ЛНВ вніс деякі правки у текст, а також доповнив пояснення, зроблені П.
Кулішем щодо змісту і значення деяких місць у поемі.

Композиція

Поема поділена на тринадцять пісень. Перед «піснею первою» йде «Присвят», після
тринадцятої — «Поспів». Кожна пісня поділена на думи
Ця публікація містила: «Присвят Г. Б.», пролог, перші сім пісень, а також «Епілог» і
супроводжувалася приміткою редактора: «Друкуючи отсю поему покійногої Куліша,
ласкаво достачену нам професором Пулюєм, ми чинимо се задля її високої поетичної і
язикової стійкості, не пропускаючи ані змінюючи нічого. Про поему і висловлені в ній
погляди ми надіємось по надрукуванню цілості подати окрему студію».
Наступна частина (пісні 9—12, план подальшого розвитку сюжету поеми, «Поспів», а
також незакінчена частина 13-ї пісні) була надрукована також у Літературно-науковому
віснику).

Авторська концепція релігії у творі

П. Куліш глибоко цікавився Ісламом, а також історією і культурою мусульманських країн
(у цьому контексті Османської імперії), прагнув повніше пізнати життя мусульман,
збагнути саму суть їх релігії. Тому він не раз звертався у своїх творах саме до східних тем.

За основу великої епічної поеми він бере «Думу про Марусю Богуславку», однак виходить
далеко за межі сюжету народної думи, розширюючи сам простір твору, створює базу для
обґрунтування своєї оригінальної філософської концепції.

Взагалі П. Куліш підтримував ідеї загальнолюдських цінностей і міжрелігійного діалогу, а

також хотів відкрити для українців-християн етичні і духовні цінності Ісламу і шукав
спільні риси і цінності в Біблії і Корані. Він дуже добре знав Біблію, адже сам впродовж
багатьох років працював над її перекладом українською мовою. На жаль, його новаторські
підходи не завжди знаходили відгук у сучасників.

Поему «Маруся Богуславка» можна назвати експериментальним твором, у якому автор

вдається до сміливих тверджень, що часто суперечать усталеним історичним уявленням
про різні аспекти життя давньої України (зокрема про козацтво, церковний устрій тощо). І
водночас ця поема — декларація філософських ідей і світоглядних поглядів П. Куліша.
Великий вплив на формування цих ідей письменника мала філософія епохи романтизму з
її аспектами панславізму, культурної єдності, прагненням докорінної зміни культурних
цінностей і світогляду, можливо, навіть з певним утопічним забарвленням.

Тому поклавши в основу поеми народну думу (це теж дуже характерно для літератури
романтизму) він на її сюжетних перипетіях вибудовує власну концепцію зміни
суспільного життя. І в основі цієї концепції — діалог між релігіями і між культурами, у
цьому випадку між Ісламом і християнством і між Руссю та Османською Імперією.

Висновок

У поемі «Маруся Богуславка» основою сюжету П. Куліш обрав народну думу, а також
використав багато фольклорних вставок, а сюжетні перипетії відбуваються на тлі
історичних подій XVII ст. Але це лише перший рівень сприйняття твору. Головним у
поемі є різноформатний релігійно-філософський дискурс — християнство та іслам
показані як дуже близькі за суттю релігії. П. Куліш зобразив мусульман хоч і досить
жорсткими, але водночас більш щирими вірянами, які дотримуються заповідей своєї
релігії, на відміну від християн, які між собою ворогують (католики з православними) і,
формально дотримуючись обрядів віри, занедбують її духовне значення. В основі
філософського світогляду П. Куліша, як помітно з поеми, є єдність релігій, адже Бог один
(Єдиний) для всіх. Саме тому, можна стверджувати, що «Маруся Богуславка» — це твір,
що випередив час, адже наприкінці ХІХ ст. міжрелігійний діалог і порозуміння були
справою досить далекого майбутнього. І саме в цьому полягає значимість поеми
видатного українського письменника.