泉水

Джерельна вода

原文：
毖彼泉水，亦流于淇。
有怀于卫，靡日不思。
娈彼诸姬，聊与之谋。
出宿于泲，饮饯于祢，女子有行，远父母兄弟。
问我诸姑，遂及伯姊。
出宿于干，饮饯于言。
载脂载舝，还车言迈。
遄臻于卫，不瑕有害？
我思肥泉，兹之永叹。
思须与漕，我心悠悠。
驾言出游，以写我忧。
З джерела ця вода в річку Ці все стікає.
Без думок про свій край а ні день не минає.
Милі сестри мої, наші бесіди аж до світання.
Згадую любую Вей, свій весільній бенкет, із сім’єю прощання.
Як прощаюся з тіткою, і сестрами своїми давно.
Зупинитися б Вей, випить Вейське вино.
Повернутися назад , ринуть прямо додому,
втім чи не буде погано від цього зовсім не відомо?
Всі думки про струмок, безустанно зітхаю ...
Про дім повна думок, Моє серце сумне.
Я жену всіх коней ,може так хоч біль мій мине.

译文：
泉水汨汨流不息，还是回归入淇水。
怀念卫国我故乡，没有一天不在想。
同来姬姓好姐妹，且与她们来商量。
回想当初宿泲地，摆酒饯行在祢邑。女子出嫁到别国，远离父母和兄弟。
临行问候我姑母，还有众位好姊妹。
如能回乡宿在干，饯行之地就在言。
车轴上油插紧键，直奔故乡跑得欢。
疾驰速奔回到卫，不会招来甚后患？
我是思绪在肥泉，声声叹息用不休。
再想须城与漕邑，我的忧伤无尽头驾着马车去出游，借此排解我忧愁。

注释：
邶（bèi）：中国周代诸侯国名，地在今河南省汤阴县东南。
泉水：卫国水名，即末章所说的“肥泉”。
毖（bì）：“泌”的假借字，泉水涌流貌。
淇：淇水，卫国河名。
有怀：因怀念。有，以，因。
靡：无。
娈（luán）：美好的样子。
诸姬：指卫国的同姓之女，卫君姓姬。
聊：一说愿，一说姑且。
泲（jǐ）：卫国地名。或以为即济水。
饯：以酒送行。祢（nǐ）：卫国地名。
行：指女子出嫁。
姑：父亲的姊妹称“姑”。
干：卫国地名。
言：卫国地名。
载：发语词。脂：涂车轴的油脂。舝（xiá）：同“辖”，车轴两头的金属键。
此处脂、舝皆作动词。
还车：回转车。迈：远行。
遄（chuán）：疾速。臻：至。
瑕：通“胡”、“何”；一说远也。
肥泉、须、漕：皆卫国的城邑。肥泉一说同出异归之泉。
兹：通“滋”，增加。
须、漕：均为卫国地名。
悠悠：忧愁深长。
写（xiè）：通“泻”，除也。与“卸”音、义同。▲
邶 Бей: назва китайського удільного князівства періоду династії Чжоу (1046-
221 до н е), розташованого на південному-сході повіту Таньїнь в сучасній
провінції Хенань.
泉水 Джерельна вода: назва води у царстві Вей, являє собою кінець так званої
ріки.
毖 бити ключем: походить з ієрогліфа 泌 , означає, що джерельна вода
стрімко вибивається нагору.
淇 Ці: назва ріки у царстві Вей.
有怀 ностальгія: з’являється через сум за домівкою.
靡: ні.
娈（luán）：гарний
诸姬：мається на увазі жінки з роду Вей.
聊：говорити, вести бесіду.
泲（jǐ）：назва місцевості в царстві Вей, або ріки Цзі.
饯：напій, яким поминають покійників.
祢（nǐ）：храм пам’яті померлих в царстві Вей.
行：означає, що жінка виходить заміж
姑：татова сестра
干：місце в царстві Вей
言：місце в царстві Вей.
载：початкова частинка у веньяні.
脂：масло, яким змазують осі в повозках.
舝（xiá）：керувати повозкою，змазувати її осі маслом.
还车：пересідати
迈：далеко подорожувати.
遄（chuán）：швидкий
臻：доїхати кудись
瑕：питальне слово «що,як, куди, чому,коли».
肥泉、须、漕：назви міст у царстві Вей, звідки стікаються ріки.
兹：збільшувати, посилити.
须、漕：давні назви міст в царстві Вей.
悠悠：дуже сумувати.
写（xiè）：виливати, видаляти.
读解
　　思乡是对家园的依恋。谁都会说家乡好。这是人类普遍的心态。衡量家
乡好的标准，显然不是物质条件，而是那份梦绕魂牵 的亲情。家乡完全可
能很穷，很落后，很寒伧，没有丰富的物产 和妩媚的山水，但这些对思乡
人来说都不重要，都可以被忽略。

　　重要的是，生于斯、长于斯、铭刻在心灵深处的人生体验，以 及由此
产生的不可割舍的亲情。这些体验和亲情对个人来说一生 只有一次，既不
可重复，也不可替代。哪怕是一些极小的细节，比 如曾经采摘邻居的花朵
而遭到责骂，背着父母下河洗澡，爬上屋 顶恶作剧，放学路上漫无目的地
游荡和东张西望，都可能随着岁 月的流逝而在脑海里突现出来，变成思乡
恋情中的一部分。

　　家园感可以说是人类心灵中最为持久和强烈的冲动的来源。 久居家园
不容易体验到这种冲动的强烈程度，也难以对思乡愁绪 有深切的感触。一
旦脱离家园，或者丧失家园，方才体会到家园 的可亲可爱。游子思家，古
今中外皆然，也是文学艺术表现的永 恒主题。失去家园，既是失去了肉体
的寄居之所，同时也是失去 了情感的寄托和精神的归依。犹太民族为重建
失去的家园，忍辱 负重，历尽坎坷，奋斗了三千年，为此付出了一代又一
代人的牺 牲。可见，无论对一个民族来说，还是对一个人来说，都不可能
一日无家园。即使没有实际存在的家园，必定会有心目中既神圣 又可亲的
家园。

有家不能回的忧愁，丝毫都不亚于无家可归的悲哀。在人遭 受痛苦磨
难的时候，家园家乡常常取代神灵上帝而成为人们精神 上的支柱和依靠，
成为人们在痛苦磨难中坚持下去、与之抗争的 力量源泉之一。从这个意义
上说，乡愁是可贵的。▲

Туга по рідному краю - це прив’язаність до батьківщини. Усі говорять

що його рідний край чудовий. Це загальне мислення людей. Прив‘язаність до
рідного краю стандартно вимірюється очевидно що не матеріальним
становищем，а переживаннями чи думками за рідних. Твій рідний дім може
бути повністю бідним, відсталим, може не мати дорогих речей або ж
привабливих краєвидів, але це неважливо для людей, які сумують за рідним
краєм, на це можна закрити очі. Найважливіше те що ти родився і виріс тут,
закарбував життєвий досвід глибоко в душі, і зробити такий висновок, що не
можна відмовлятися від любові твоїх ближніх .
Такі переживання і прихильності (прив’язаності) бувають у людини раз
у житті і не можуть бути ні повторені, ні замінені. Навіть самі незначні
деталі, такі як лайка за зірвані сусідські квіти, купання в річці за спиною
батьків, лазіння на дах будинку для розіграшів, безцільне бродіння і озирання
по сторонах по дорозі в школу – все це з роками може раптово спливти в
пам'яті і стати частиною любовного роману про тугу за домом. Туга за
домом, можливо, є джерелом найстійкіших і сильних імпульсів в людській
психіці.
Нелегко відчувати інтенсивність цього імпульсу, а також нелегко
відчувати тугу за домом. Тільки коли люди покидають або ж втрачають свою
Батьківщину, тільки тоді вони усвідомлюють всю її чарівність та
спорідненість. Мандрівна туга за домом, давня і сучасна, як в країні, так і за
кордоном, є вічною темою літературного та художнього вираження. Втрата
дому - це не лише втрата фізична, а й втрата емоційна - втрата підтримки та
духовного притулку. Єврейська нація переживала злети і падіння і три тисячі
років боролася за відновлення своєї втраченої батьківщини, заради чого
жертвувала всіма із покоління в покоління. Видно, що нація чи людина не
можуть бути "бездомними" (без родини, Батьківщини). Навіть якщо немає
справжнього "дому" (рідної землі), він повинен бути святим і привітним в
серцях людей.
Скорбота від неможливості повернутися додому не менша, ніж смуток
від його відсутності. Коли люди страждають, дім та рідний край часто
замінюють богів і стають духовною опорою для людей, а також стають
одним із джерел сили, щоб вистояти і боротися з важкими випробуваннями.
У цьому сенсі туга за домом цінна.
https://so.gushiwen.org/shiwenv_921d278e4ef5.aspx

北门

原文：
出自北门，忧心殷殷。
终窭且贫，莫知我艰。
已焉哉！天实为之，谓之何哉！
王事适我，政事一埤益我。
我入自外，室人交徧谪我。
已焉哉！天实为之，谓之何哉！
王事敦我，政事一埤遗我。
我入自外，室人交徧摧我。
已焉哉！天实为之，谓之何哉！
Виходжу я із північних воріт, на душі нудно і сумно.
Збентежений і бідний, ніхто не знає, як мені трудно.
Щоб не було! Небо – розсудить, хто ж такий я насправді .
Вана наказ я отримав: громадські справи робити по правді.
Виходжу надвір, ріднею своєю був я облаяний.
Щоб не було! Небо – розсудить, насправді чи я неприкаяний.
Вана наказ я отримав: державні всі справи обіймати я змушений.
Я виходжу надвір, чути сміх від рідні неприглушений .
Щоб не було! Небо – розсудить, хто я насправді такий.

6: Слова реалії: 王，天，衙门

王 – транскодування
天 – калькування
衙门 Yámén описовий
译文：
我从北门出城去，心中烦闷多忧伤。
既受困窘又贫寒，没人知我艰难样。
既然这样算了吧，都是老天安排定，我有什么办法想！
王家差事派给我，衙门公务也增加。
我从外面回到家，家人纷纷将我骂。
既然这样算了吧，都是老天安排定，我有什么好办法！
王家差事逼迫我，衙门公务也派齐。
我从外面回家里，家人纷纷将我讥。
既然这样算了吧，都是老天安排定，我有什么好主意！

注释：
邶（bèi）：中国周代诸侯国名，地在今河南省汤阴县东南。
殷殷：忧愁深重的样子。
终：王引之《经义述闻》引王念孙说：“终，犹既也。”窭（jù）：贫寒，
艰窘。
已焉哉：既然这样。
谓：犹奈也，即奈何不得之意。
王事：周王的事。适（zhì）：同“擿”，扔，掷。适我，扔给我。
政事：公家的事。一：都。埤（pí）益：增加。
徧：同“遍”。讁（zhé）：谴责，责难。
敦：逼迫。
遗：交给。
摧：挫也，讥刺。▲

读解：

这是一首小官吏诉说自己愁苦的诗。从诗的语言看，并没有“忠臣不得其
志”或“安于贫仕”之意，旧说未免令人感到迂曲，今人的“怨诉”说则解
释较为圆满。诗中的小官吏公事繁重苛细，虽辛勤应付，但生活依然清贫。
上司非但不体谅他的艰辛，反而一味给他分派任务，使他不堪重负。辛辛苦
苦而位卑禄薄，使他牢骚满腹，家人的责备更使他难堪，他深感仕路崎岖，
人情浇薄，所以长吁短叹，痛苦难禁，悲愤之余，只好归之于天，安之若命。
　　此诗经北门开篇，自古以来，北通“背”， 朱熹解读第一章开篇为
“比”，就预先注明诗的主人公正面临着背时的命运。其实，从府衙北门而
出，当然是背对光明而来的，自然是形象暗淡无光，精神萎靡不振。他一副
忧心忡忡的样子，低着头走回家。因为无职无权，当然就要受穷了，想体面
也体面不起来，其内心之黯然神伤，可想而知。但别人却不知道他的这份艰
难，这个别人不只包括他的饱食终日无所用心的上司，还包括靠他糊那点薪
俸养活的家人。他也自知没有本事，但又无能为力，只剩下愁眉苦脸、唉声
叹气的份了。这个小官吏，甘于清贫，内外交困，穿着寒酸，愧对家人，但
又如此任劳任怨，忠于王事，勤于政事，真是具有敬业精神的忠谨之士。

这首诗的主人公虽然是一名官吏，但全诗并非无病呻吟，的确体现了
《诗经》“饥者歌其食，劳者歌其事”的现实主义精神。对诗中连用“我”
字而蕴含的感情色彩。全诗纯用赋法，不假比兴，然而每章末尾“已焉哉，
天实为之，谓之何哉”三句重复使用，大大增强了语气，深有一唱三叹之效，
牛运震《诗志》认为这些句段与《古诗十九首》中“弃捐勿复道，努力加餐
饭”等一样，“皆极悲愤语，勿认作安命旷达”，这是很有见地的。▲

Це вірш, у якому маленький чиновник розповідає про своє горе. Судячи з

мови поеми, немає значення "лояльні міністри не мають амбіцій" або
"оселитися у бідному чиновнику". Дрібні чиновники (канцелярські криси) у
вірші важкі (дотошні) та суворі. Хоча вони наполегливо працюють, щоб з
усім впоратися, вони все ще живуть у злиднях. Вищі чини не лише не
розуміють його труднощі (горе, напасті), навпаки, весь час розподіляють на
нього обов’язки (нагружають якщо коротко), що стало його непосильною
ношею. Так багато зусиль [треба витратити нижчим чинам], але заробітна
плата [їх] невисока, це не задовольняє його, докори домашніх йому також
важко винести, він відчуває, що кар’єрні сходинки круті, а люські почуття
ненадійні, тому зажурено зітхає, страждання важко винести, окрім обурення,
[він] тільки й може, що підкорятись небесам [мб старшим по званню],
вдовольнятись власним життям.

Зараз Книга Поезій розпочинається з « 北 门 ». З давніх років, значення

«Північ» співпадало зі «спиною», але Чжу Сі (якийсь конфуціфнець) трактує
першу частину в якості «порівняння»(ще видавало поетичну алегорію),
передусім вказуючи на головного персонажа, що віч-на-віч стикається з
нещасливою долею. Фактично, виходячи з північних воріт Дому
Управління(?), світло обов’язково буде падати зі спини, тож не дивно, що
образ буде розмитим, що подавляє психіку. Він виглядав збентеженим і
пішов додому з опущеною головою. Якщо у вас немає влади та ви хочете
бути порядним, звичайно, що ви будете бідними. Навіть якщо ви хочете бути
порядним, ви не можете таким. Цілком можливо, що вам буде сумно. Але
інші не знають наскільки важка його робота. Інші включають не тільки його
деспотичного начальника, а й членів його родини, які залежать від його
невеликої зарплати. Він також знав, що він не має здібностей, але він був
безсилий, залишається лише хмурити обличчя і зітхати. Цей маленький
чиновник, готовий бути бідним, стикається з внутрішніми та зовнішніми
проблемами, одягнений пошарпано, соромиться своєї сім’ї, але все ж такий
працьовитий, вірний королівським справам, старанний у політичних справах,
насправді віддана і вірна справі людина.

Хоча головний герой цієї поеми - чиновник, цей вірш не позбавлений

страждань. Він втілює дух реалізму "Книги пісень (Ши-цзін)", що "голодний
оспівує їжу, а робітник - свої речі". Емоційний колорит міститься у
безперервному використанні слова «Я» у вірші. Весь вірш написаний у жанрі
Фу, але в кінці кожного розділу тричі повторюється речення: «Щоб не було!
Небо – розсудить, хто я насправді такий», що значно підсилює тон. "Ши
Чжи" вважає, що ці рядки схожі як у книзі "Дев'ятнадцять стародавніх
віршів": "Себе бережи, їж вчасно в далекій дорозі!"

https://so.gushiwen.org/shiwenv_a034b12584f2.aspx