ХУДОЖНЯ ЛЕКСИКА

Мова – першоелемент літератури, засіб

образного відтворення предметів, явищ,
змістовна форма. Мову можна умовно розділити
на розмовну, літературну і художню.

Розмовна мова – ненормована мова

повсякденного спілкування.

Літературна мова – мова, нормалізована

правилами граматики, чиста, відшліфована.
Літературною мовою пишуть наукові праці,
друкують газети, журнали, нею користуються в
школах, радіо, на телебаченні. Розрізняють стилі
літературної мови: науковий, науково-
популярний, ораторський, публіцистичний,
офіційно-діловий (канцелярський).
Художня мова – літературна, але не
обмежується лише літературною. У своїх
творах письменники використовують різні
лексичні засоби для створення художнього
образу, емоції, настрою.
 За часом походження:
Архаїзми (грецьк. archaios – давній) – застарілі
слова, словосполучення, граматичні чи
синтаксичні форми, що вживаються в художній
літературі як прийоми з різними стилістичними
функціями: для якомога точнішого відтворення
колориту зображуваної історичної доби, для
підкреслення особливостей мови персонажів
минувшини, з урочистою чи іронічною метою,
для витворення семантичного синкретизму:
перст, уста, десниця тощо.
Мають синоніми (відповідники) у сучасній мові.

Історизми – застарілі слова, що позначають

історичні реалії минулого; витіснені з активної
лексики в пасивну: булава, гетьман, лицар тощо.
Не мають синонімів (відповідників) у сучасній
мові.
 За часом походження:
Неологізми (грецьк. neos – новий та logos –
слово) – нові слова або вислови, поява яких
зумовлена потребами доби (наукові
відкриття, зміни суспільних відносин,
розвиток культури тощо): роутер, скріншот,
смайл тощо.

Авторські неологізми або індивідуалізми –

нові слова або вислови, витворені автором:
сонцебризний, вітровіння, акордитись,
ясносоколово (П.Тичина);
провесна (Леся Українка) тощо.
 За територією функціонування:
Варваризми (грец. barbarismos) – іншомовні
слова і вирази, які не стали
загальновживаними. Варваризмами є
полонізми, русизми (росіянізми), германізми,
англіцизми, галліцизми (з французької),
гебраїзми (з давньоєврейської), тюркізми,
кавказизми, орієнталізми (тобто, слова, що
походять зі Сходу)... Вони використовуються
для зображення життя, побуту, звичаїв інших
народів і для створення комічного ефекту:

Замовк народ. І жде. Лунають повні гніву

Прокляття з уст його! І досі серед співу
Їх згадує шаїр* із домброю в руках
(М. Терещенко)
* Шаїр – поет (узб.)
 За територією функціонування:
Макаронічна мова – перенасичена
варваризмами мова, текст, де складники двох
мов – рідної та чужої – виступають більш-
менш нарівні.
«Jak wy, chłopie, tego popa
Całujecie w rękę?
Ja bym jego nie całował,
Żeb brali na mękę,
Już bym wołał psa całowad!» *
Мужик злиться, злиться:
«Та так,— каже,— ясний пане,
Що кому годиться!»

*Як ви, хлопе, того попа

Цілуєте в руку?
Я б його не цілував,
Щоб брали на муки.
Вже б волів пса цілувати!
(С. Руданський)
 За територією функціонування:
Діалектизми (грецьк. dialektos – наріччя,
говір) – слова або словосполучення у
літературній мові, що не входять в її лексико-
семантичну систему, а належать лише
певному говорові (діалектові)
загальнонаціональної мови.

Дєкую вам файно, газди і газдині, що-сте ні

мали за газду, а мою за газдиню...
(В.Стефаник)
 За соціальним функціонуванням:
Професіоналізми – слова й живомовні
звороти, властиві мові людей певного фаху.
Оскільки професіоналізми вживають на
позначення спеціальних понять лише в царині
того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони
не завжди відповідають нормам літературної
мови. З-поміж професіоналізмів можна
вирізнити науково-технічні, професійно-
виробничі, просторічно-жаргонні та ін.
Професіоналізми виступають як неофіційні
(експресивно забарвлені) синоніми до
термінів. Іноді виступають жаргоном.
Клава (клавіатура), сестричка (медична
сестра), фанера (фонограма), ремікс (нова
версія відомої пісні) тощо.
 За соціальним функціонуванням:
Жаргонізми (франц. jargon – незрозуміла
мова, пташина мова) – слова і вирази,
характерні для розмовної мови вузької групи
людей, які перебувають у приблизно
однакових професійних та побутових умовах.

Молодіжний жаргон (сленг); професійний;

студентський тощо. Формується здебільшого
під впливом глобалізації та цифрових мереж
(інтернет-спільнот), що використовують
англійську мову як мову свого спілкування.
Степуха, хвіст, крінж, рофлити, пруфи, зашквар
тощо.
Загалом межа між живою, розмовною мовою
та сленгом була і є дуже рухливою,
перехідною.
 За соціальним функціонуванням:
Арго (франц. argot – жаргон) – це різновид
мови, яка зрозуміла лише для посвячених,
засекречена мова замкнутих соціальних груп і
декласованих елементів.
Стояти на шухері, шмон, амаска (помічник зі
збуту крадених речей) тощо.

Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний,

простий) – не прийняте національною
літературною мовою, неправильне, грубо
побутове або іномовне слово чи вираз (дуже
важко відмежувати від лайки).

«Не чіпай гівно, Грицю, – сказав він. – Вони

синки, служби не бачили, паскуди, салабони,
парашники!..» (Ю. Андрухович).
 Лексичні засоби
Синоніми (грец. synonimos – однойменний) –
це слова близькі за значенням, але різні за
звучанням. Синоніми дають можливість
письменникові уникнути повторення одних і
тих же слів, надають мові відповідного
інтонаційного забарвлення.

Ой яка чудова українська мова

Де береться все це, звідкіля і як
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще байрак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія.

Можна "звідкіля" і "звідки", можна і "звідкіль".
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
(О.Підсуха)
 Лексичні засоби
Антоніми (грецьк. anti – префікс із
зазначенням протилежності та оnymа – ім'я,
назва) – пари слів, які вживаються в художній
літературі як лексична антитеза, зважаючи на
їхню смислову бінарну опозицію (високий –
низький, добрий – лихий, світлий – темний,
верховина – долина і т.ін.)
Подеколи слова набувають антонімічного
значення лише в межах художнього контексту
тоді мова йде про контекстуальні
антоніми: «Зорі й оселедці» (назва дилогії
В.Міняйла); «Червоне і чорне» (назва роману
Стендаля) тощо.
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
(Д.Павличко)
 Лексичні засоби
Омоніми (від грец. homos – однаковий і грец.
onyma – ім'я) – це слова, які однаково звучать
та пишуться, але мають різне значення.
Омофони (фонетичні омоніми) – це слова,
однакові за звучанням, але різні за
написанням (по три – потри; вгорі – в горі).
Омоформи (граматичні омоніми) – це слова,
звучання яких збігається лише в окремих
граматичних формах (покласти на віз – віз
дрова; жовте поле – поле город).
Омографи (графічні омоніми) – це слова, які
однаково пишуться, але фонетично
відрізняються. В українській мові вони
зазвичай різняться тільки наголосом (по́ тяг –
потя́г; за́мок – замо́ к; бра́ти – брати́ ).
 Лексичні засоби
Пароніми (грецьк. para – біля, мимо і оnymа –
ім'я) – слова, подібні за зовнішньою формою у
морфемному складі і звучанні, але відмінні за
значенням: авторитетний – авторитарний,
абонент – абонемент, білити – біліти тощо.

Любіть травинку, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня.
(Ліна Костенко)

…о, скільки слів

і скільки снів
мені наснилося про тебе!
(Ліна Костенко)