КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Комунікативними ознаками культури мовлення є:

 правильність  доречність
 точність  достатність (поняття кількості
 логічність мовлення)

 багатство (різноманітність)  виразність

 чистота  емоційність

Всі ці ознаки об’єднуються поняттям правильність, бо залежать від того, порушено чи не

порушено в індивідуальному мовленні правила.

Отже, культура мовлення — це культура мислення та культура суспільних (соціальних) і

духовних стосунків людини.

Правильність мовлення

 Визначення
Правильний:

1) який відповідає дійсності

2) який відповідає встановленим правилам, нормам

3) безпомилковий

Мовні норми – це правила вимови, наголошування, словозміни, слововживання і

орфографічні правила для писемного мовлення. Вони динамічні і можуть зазнавати змін.

Правила – це положення про конкретні способи використання мовних одиниць у

писемному й усному мовленні.

Правила є:

 граматичні – регулюють застосування способів словотворення, форм слів залежно

від словозміни, синтаксичних конструкцій
 орфографічні – визначають написання слів та їх форм
 пунктуаційні – коригують постановку розділових знаків у відповідності до змісту
й форм реалізованої засобами мови думки з урахуванням мети висловлювання.

 Що дозволяє дотримати правильність?

Правильність дозволяють дотримати норми.

Норми – закономірне прагнення зробити правило ближчим до реальної мовної дійсності,

врахувати її різноманітність, варіантність (паралельність). Норми змінюються рідше ніж
правила.

Норми є: Основні ознаки норми:

 хронологічні  відповідність системі мови

 регіональні  стабільність
 стилістичні
 обов’язковість

Правильність дотримується, якщо в мовленні:

1) усе відповідає системі мови, не суперечить її законам

2) не допущено стилістичного і стильового дисонансу

3) доречно, обґрунтовано застосовані норми з іншого стилю

4) не допущено змішування норм різних мов під впливом білінгвальної мовленнєвої

практики

 Приклади порушення і дотримання правильності:

Порушення Дотримання
у вимові [л’екц’іjа], [ч’ас] [лекц’іjа], [час]
у наголошуванні асиметрія, безпринципний асиметрія, безпринципний
у словотворенні матеряний, спостерігальник материнський, спостерігач
морфологічні доповідів, по-нашинськи доповідей, по-нашому
синтаксичні « Читаючи Шевченка, « Коли читаєш Шевченка,
серце…» серце…»
лексичні декоративний ( лаштунки на декораційний
сцені )
стилістичні диференціювати ( розм. ст. ) розрізняти

Точність мовлення

 Визначення
Точність:
 1) це вживання в мовленні слів (їх значень) і словосполучень, звичних для людей, які
володіють нормами літературної мови

2) оформлення і вираження думки адекватно предметові або явищ у дійсності, тобто

несуперечність предмета і його назви

Чим всебічніше охоплює наша думка реальний світ у його взаємозв’язках, тим
точніше вона реалізується за допомогою мови.

 Що дозволяє дотримати точність?

Точність досягається в контексті. Воно не визначається тільки кількістю слів і розлогістю
контексту, а вичерпністю й недвозначністю закладеного в словах змісту.

Точність мовлення створюється за таких умов:

1) знання предмета мовлення

2) знання мови

3) володіння мовленнєвими навичками говорити про щось, використовуючи багатство

мови

Найбільше можливостей для точного співвіднесення предмета і його назви мають:

o синоніми (виникають у мові як одиниці, що підкреслюють (називають) новий

відтінок у значенні слова, тобто як точніша для нової ситуації спілкування назва
відомого предмета)
o омоніми (слова однакового звукового складу, але різного значення)
o пароніми (слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за
значенням)
o полісемантичні слова (слова, що мають більше значень)
o порядок слів
 Приклади порушення і дотримання точності
Порушення Дотримання
синоніми « Я болію за команду…» « Я вболіваю…»
« багатотомний збірник зібрання
поетичних творів »
пароніми Він зло не вживає своїм не зловживає
становищем
полісемантичні слова чого ти так нервуєш (кого?) чого ти так нервуєшся
порядок слів Факти підтвердились, Факти, наведені в акті,
наведені в акті підтвердились.

Логічність мовлення

 Визначення
Логічний - це мислительний:
1) стосується до логіки (науки про закони і форми мислення).

2) у якому є внутрішня закономірність

3) правильний, послідовний, обґрунтований

Логічність як ознака культури мовлення формується на рівні:

мислення – мова – мовлення.

 Що дозволяє дотримати логічність?

Логічне мовлення формується на основі:

1) навичок логічного мислення (вправного їх застосування), спрямованого як на

нагромадження знань (логіки пізнання), так і на передачу цих знань співрозмовникові

2) знання мовних засобів (і навіть позамовних - міміки, жестів), якими можна

оформити думку

3) володіння технікою смислової зв’язності, тобто логікою викладу, за якої не виникає

суперечностей у межах цілого тексту

Логічним буде мовлення, у якому:

- сполучення одного слова з іншим несуперечливе (одне судження правильне, друге

хибне, третього не дано)

- слова розташовуються в логічній послідовності, яка відповідає ходові думки і за якої

не виникає смислових непорозумінь

- не порушено смислових, структурних, інтонаційних та експресивних зв’язків у межах

цілого тексту, яким передається зв’язок несуперечливих суджень.

 Приклади порушення і дотримання

Поєднання логічно
несумісних слів (алогізми
та оксюморони)
Введення у фразу зайвих
слів (плеоназмів)
Підміна особової форми
дієслова зворотною або
навпаки
Неправильна
координація між
складним підметом і
дієслівним присудком
Порядок слів
Порушення Дотримання
жахливо добрий, убивчо дзвінка тиша, холодний
щедрий, страшно гарний жар, гарячий сніг
на долонях рук, моя на долонях, автобіографія,
автобіографія, підвести підвести погляд
вгору погляд
вибачаюсь, надумався собі вибачте мені, надумав собі
купити, перестань цим купити, перестань цим
нервуватись нервувати
кожен з нас знали, батько з кожен з нас знав, батько з
сином пішов сином пішли
Гнів викликав біль Біль викликав гнів
 Багатство (різноманітність) мовлення

 Визначення
Багатство – велика кількість, багатоманітність.

Різноманітний – сповнений багатства, неоднорідний за змістом, формою,

багатогранний

 Що дозволяє дотримати багатство (різноманітність)?

1) засвоєння активного запасу якомога більшу частину загальнонародного словника
літературної мови

2) навички вмілого, творчого, стилістично обґрунтованого використання

різноманітних структур словосполучень і речень

3) оволодіння запасом типових інтонацій, за допомогою яких можна видозмінювати

мовлення

Джерелами багатства й різноманітності мовлення є: лексичні, фразеологічні,

словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови

 Приклади порушення і дотримання багатства (різноманітності)

Порушення Дотримання
паралельні синтаксичні перестати гру припинити гру
конструкції
варіанти граматичних самий кращий найкращий, кращий за всіх,
форм щонайкращий
зворот активний - сонце висушило озеро -
пасивний озеро висушено сонцем,
трактор зорав ниву - ниву
зорано трактором
форми числа всюди степи - всюди степ,
степ
описові фразеологічні й осідлати сталевого коня -
перифрастичні звороти стати трактористом, бійці
невидимого фронту -
розвідники
 Чистота мовлення

 Визначення
Чисте мовлення – це таке, в якому немає не літературних елементів.

 Що дозволяє дотримати чистоту?

Чистота виявляється у трьох аспектах:

1) в орфоепії: правильна літературно-нормативна вимова, відсутність інтерферентних

явищ, “акценту”

2) у слововживанні: відсутність у мовленні поза літературних елементів - діалектизмів,

вульгаризмів, канцеляризмів, плеоназмів, макаронізмів, штампів, слів-паразитів

3) в інтонаційному: відповідність інтонації змістові та експресії висловлення,

відсутність брутальних, лайливих, лицемірних тонів

 Приклади порушення і дотримання чистоти

Порушення Дотримання
просторіччя скиглити, бузувати, біганина, бідолаха, буча,
рачкувати, насобачитись, брехун, гавкати,
халамидник, охламон, ушкварити
змахувати
жаргонізми збацати, охмурити, станцювати, викликати
стибрити почуття симпатії, вкрасти
діалектизми помаранчі, ягоди, бараболя мандарини, суниці,
картопля
іншомовні слова Я не вспіваю, мені Я не встигаю, мені
неприятно неприємно

Доречність мовлення

 Визначення
Доречний – це такий, що відповідає ситуації спілкування, організовує мовлення
відповідно до мети висловлювання.

Доречність – це така ознака культури мовлення, яка організовує його точність,

логічність, виразність, чистоту.

 Що дозволяє дотримати доречність?

Навичок доречного мовлення можна набути за таких умов:

 якщо усвідомити необхідність коригувати мовлення для його доречності

  якщо володіти мовленнєвою етикою – діловою, науковою, педагогічною,
розмовною і т.ін.

 якщо мати високу загальну культуру і якщо норми етики будуть переконанням, а
ввічливість, повага до людей будуть органічними почуттями, а не лише правилами
доброго тону

 Приклади дотримання доречності

Контекстуальна доречність виявляється в єдності змісту і форми вис-

ловлювання. Контекст вимагає, щоб у ньому були гармонійно поєднані загальна
тональність, слова, інтонація, структура речень. Щоб забезпечити контекстуальну
доречність висловлювання, варто використовувати в усному мовленні неповні
речення, звертання, інтонацію, у писемному - складні речення, вставні слова
тощо. Контекстуальна доречність впливає і на порядок слів у реченні, а речень - у
тексті.

Ситуаційна доречність мовлення залежить від ситуації спілкування. Саме цим

зумовлено використання монологу, діалогу (полілогу), внутрішнього монологу,
пошанної множини, множини ввічливості, авторської множини, різних форм
звертання (від інтимного до офіційного) тощо. Від ситуації залежать темп і
тональність мовлення, добір слова, а в писемному - застосування схем, таблиць,
графіків.

Важливою є стильова доречність. Кожен стиль будується на виборі мовних

засобів, їх співвідносності. Для наукового стилю доречне використання, термінів,
а для офіційно-ділового - ділової лексики.

Виразність мовлення

 Визначення

Виразність, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і
виражати власне ставлення до предмета мовлення.

Виразність мовлення включає такі засоби, як інтонація, логічний наголос, звукове

оформлення тексту, емоційно забарвлені слова і вирази, фігури поетичного синтаксису.

 Що дозволяє дотримати виразність?

Виразність мовлення досягається за таких умов:

 самостійність (а не за шпаргалкою) мовлення мовця;

 інтерес мовця до того, про що він говорить чи пише;

 добре знання мови й виражальних засобів;

 досконале володіння стилями мовлення;

  систематична мовна практика;

 свідоме бажання мовця говорити або писати виразно;

 розвинутий хист, “чуття” мови.

 Приклади порушення і дотримання виразності

Дотримання:

Виразність мовлення залежить від його звукового оформлення, що виражається в

інтонації, милозвучності, використанні звукоповторів тощо. Наприклад: виразно
звучать рядки С. Воробкевича:

Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Порушення:

Лексичні помилки виявляються в перекрученні слів, вживанні їх у невластивому

значенні:німецькій армії дали нещільного удару; Леон Ґаммершляґ – прототип образу
Бенедя Синиці; я вчуся на курсах кіноапараторів; у вживанні зайвих слів (плеоназм) та
нагромадженні спільнокореневих (тавтологія):довгий і тривалий день; письменник
зобразив образ; у неправильному слововживанні:люди починають сіяти урожай; школярі
продовжили ініціативу сусідів.

До мовленнєвих помилок належать порушення у вживанні фразеологізмів (перекручення

і змішування фразеологізмів, уживання в невластивому
значенні):приймати (требабрати) участь; відігравати значення (з двох виразів –
відігравати роль, мати значення).

Стилістичні помилки теж належать до мовленнєвих. Найпоширеніші з них такі:

неправильне вживання слів з переносним значенням:крила поезії В. Симоненка несли
читача;  недоцільне вживання діалектизмів, штампів, емоційно забарвлених слів:говорить
файно, не можна не вказати на недоліки у відповіді учня, учень щоденно крокує до школи.

Граматичними помилками вважаються порушення граматичних норм – творення частин

мови, відмінювання і дієвідмінювання, побудови словосполучень і речень. Розрізняють
морфологічні і синтаксичні помилки.

Морфологічні помилки – неправильно утворені слова: усміхаюча жінка,

передсмертельні слова, неправильні форми або змішування форм слів:більш докладніше
розповісти, у п’ятидесятих роках, будинок з каменя, ходити по хатам.

Синтаксичні помилки – порушення норм узгодження, керування:опалі листя, зазнати

поразку, селянство трудяться, дякувати вас, неправильна побудова речень з
однорідними, відокремленими членами, складних речень:Він зацікавився і полюбив твори
поета; Схвильована дівчина подіями, говорила з друзями; Я чекав ранку і коли почне
світати.