Professional Documents
Culture Documents
Презентація l 1
Презентація l 1
лінгводидактика,
лексикографія,
практична стилістика,
теорія перекладу,
термінознавство,
теорія штучних мов,
прикладна риторика,
теорія масової комунікації,
текстологія,
нормування мови та мовне планування,
польова лінгвістика,
теорія писемності,
методи лікування мовних порушень тощо.
Сьогодні основна ознака прикладної
лінгвістики – це міждисциплінарність.
Отже, сьогодні прикладну лінгвістику
розуміють широко – як діяльність із
використання наукових знань про
побудову й функціювання мови в
нелінгвістичних наукових дисциплінах
й у різних сферах практичної
діяльності людини, а також теоретичне
осмислення такої діяльності.
Коло завдань прикладної лінгвістики
Перед мовознавством із самого початку його
існування постало завдання оптимізації
функцій мови – формування й підтримування
традиції читання й розуміння сакральних
текстів (екзегетика та герменевтика),
забезпечення контактів між різними народами.
Розрізняють такі функції мови:
комунікативну;
епістемічну;
когнітивну.
Комунікативна функція містить фатичну
(контактовстановлювальну) та інформаційну (за
вузьким розумінням) функції, функцію впливу,
соціальну функцію (яка виявляється в мовній
політиці).
З погляду епістемічної функції мовна система
постає як спосіб збереження й передавання знань, а
також як відображення специфічно національного
погляду на світ – відображення національної
самосвідомості.
Когнітивна функція пов’язана з мисленням людини й
пізнанням дійсності. За допомогою мови знання
інтерпретуються, що приводить до породження нових
знань.
Із функційного погляду прикладну лінгвістику
можна визначити як дисципліну, яка вивчає й
розробляє способи оптимізації функціювання
мови.
Оптимізація комунікативної функції - теорія перекладу,
машинний переклад, теорія і практика викладання рідної
та нерідної мови, теорія і практика інформаційно-
пошукових систем, створення інформаційних і, ширше,
штучних мов, теорія кодування.
Соціальна функція мови - як частина комунікативної –
втілюється в соціолінгвістиці та мовній політиці, в
орфографії та орфоепії, у теорії впливу, у політичній
лінгвістиці.
Епістемічна функція виявляється в лексикографії
(зокрема комп’ютерній), у термінології й термінографії, у
корпусній та польовій лінгвістиці.
Оптимізація когнітивної функції зосереджена в
комп’ютерній лінгвістиці, у лінгвістичній кримінології, у
психолінгвістиці й афазіології, у квантитативній лінгвістиці.
Комп'ютерна лінгвістика є настільки
частиною прикладної лінгвістики,
наскільки вона може розв'язувати
конкретні завдання повсякденного
життя людини й суспільства.
Широкий спектр проблем прикладної
лінгвістика вирішують за допомогою
комп’ютерів.
Завдання машинного перекладу:
1) формування теоретичної й експериментально-
статистичної бази перекладу;
2) створення практичних моделей бінарного перекладу,
орієнтованих на дві мови, або інваріантних, які працюють
незалежно від типу мов;
3) забезпечення релевантності вибору еквівалентів на
базі багатоваріантних рішень і їхньої лексико-
синтаксичної фільтрації;
4) розроблення діючих автоматичних або автоматизованих
систем машинного перекладу;
5) удосконалення чинних моделей за рахунок
інтелектуалізації машинного перекладу на підставі
введення когнітивних компонентів декларативних і
процедурних знань.
Окрім того, прикладна лінгвістика має й інші вектори
практичного застосування знань про мову й мовлення:
патопсихолінгвістичний напрямок - розроблення
методик діагностики й мовленнєвої симптоматики
психічних захворювань із патологією мовлення.
судова лінгвістика - розв'язання практичних завдань
сфери судочинства й криміналістики:
установлення авторства усного й письмового текстів,
оцінка комунікативних намірів тексту,
отримання інформації про адресанта тексту (його
віковий, статевий, соціальний, національний статус,
емоційно-психологічний стан),
визначення способу створення тексту (запису під
диктовку, наявності постредагування, навмисного
викривлення письмового тексту і т. ін.),
мовного забезпечення судової справи тощо.
розроблення і вдосконалення методик навчання
рідній й іноземній мові;
лінгвістика комунікативного впливу, яка
передбачає розроблення методик і моделей
нейролінгвістичного програмування, мовленнєвих
технологій у сферах бізнесу, управління, ЗМІ,
іміджмейкерства, рекламної справи, PR-технологій
тощо;
лінгвопроектування, спрямоване на створення
штучних мов різного ґатунку;
прикладна лінгвістика має лексикографічне та
прескриптивне спрямування (створення систем
транскрипції та транслітерації, упорядкування
термінології, формування машинних фондів мови,
словників тощо).
Мовознавство використовує всі загальнонаукові та
конкретнонаукові методи дослідження:
а) загальнонаукові методи:
- аналіз (структурні методи, зокрема
компонентного аналізу);
- синтез;
- індукція, дедукція;
- аналогія;
- моделювання (алгоритмування. формальні
граматики тощо);
- абстрагування, конкретизація, ідеалізація,
узагальнення;
б) конкретнонаукові методи –
теоретичні;
- формалізація;
- гіпотетичний;
- історичний (порівняльно-
історичні методи);
- логічний;
в) конкретнонаукові методи –
емпіричні:
- спостереження (описові
методи);
- порівняння;
- підрахунок (статистичні
методи);
- вимірювання;
- експеримент.
Методи лінгвістики (від гр. methodos -
шлях дослідження) –
1) спосіб організації пізнавальної й
(синтагматичними, парадигматичними й
епідигматичними), які впорядковують
елементи в ієрархію мовних рівнів.
Найбільш дієвими й поширеними в сучасних
дослідженнях є структурні методики:
1) опозиційного аналізу (на основі однієї
диференційної ознаки за схожості інших,
тобто опозиції);
2) дистрибутивного аналізу (на підставі їх
оточення (дистрибуції);
3) трансформаційного аналізу (виявляє
схожість і відмінність між синтаксичними
конструкціями шляхом формулювання
правил перетворення їхніх ядерних
структур і вияву набору таких
трансформацій за умови збереження
лексичного складу конструкцій і
синтаксичних зв'язків їхніх елементів);
4) аналізу безпосередніх складників
(представлення синтаксичної структури
словосполуки або речення у вигляді розкладення
цілого на його складники, компоненти яких
також можуть бути розкладені на елементи до
рівня кінцевих складників);
5) компонентного аналізу (встановлення структури
значення слова як певним чином організованої
сукупності елементарних змістовних одиниць -
сем (семантичних множників));
6) комутації (на виокремлення одиниць інваріантів
і розмежування їх із варіантами шляхом взаємної
підстановки зі зміною у плані змісту або форми);
7) ланцюжкового аналізу (дослідження лінійних
синтаксичних структур, представлених ядерними
конструкціями і право- й лівобічними
поширювачами - багатокомпонентними
ланцюжками, членованими на інші елементарні
одиниці).
Мовознавці подають описовий
метод як послідовність етапів:
моделювання функційно-семантичних
полів, контекстуально-інтерпретаційного
аналізу тексту, прагматичного й
конверсаційного аналізу, аналізу дискурсу,
діалогічної інтерпретації тексту тощо.
Конструктивнийметод
передбачає побудову й
конструювання об'єкта
дослідження у вигляді
спрощеної, гіпотетичної
абстрактної схеми.
Лінгвостатистичні методи встановлюють
частотність звуків, букв, їхніх сполук, слів із
метою укладання частотних словників
різних мов (сьогодні створено такі
словники для 40 мов). Підраховано, що
найбільше великих і малих частотних
словників створено на матеріалі англійської
мови (далі російська, казахська, німецька
тощо).
Лінгвостатистична методика дає змогу
експериментів.
себе як Х);
діахронійні моделі (як і чому змінюється Х з
плином часу).
Прикладні моделі
орієнтовані на конкретні підмови, а не на всю мову
загалом;
як правило, вони вимагають більшого ступеня
формалізації;
прикладні моделі використовують знання про мову
вибірково;
прикладні моделі не розрізняють власне