Основні напрямки

мовознавчої науки
к. 20 – п.21ст.
 Когнітивна лінгвістика
• На зміну системно-структурній парадигмі
(структуралізму), де мова інтерпретувалася
як своєрідна суворо організована система, в
якій кожне явище має свою цінність залежно
від місця в цій системі, і де було проведено
чіткі межі між мовною синхронією і
діахронією, прийшла когнітивна
лінгвістика, котра розглядає мову не як
«систему в самій собі і для самої себе», а у
зв’язку з людиною, без якої виникнення й
функціонування цієї системи було б
неможливим.
• Когнітивна лінгвістика виникла в 70-ті роки XX ст. (у 1975 р. в
назві статті американських мовознавців Дж. Лакоффа та X.
Томпсона з ’явився термін когнітивна граматика). Деякі вчені
часом виникнення когнітивної лінгвістики вважають
організований у 1989 р. І.Дірвеном у Луйсбурзькому
університеті (Німеччина)симпозіум, на якому було засновано
журнал «Когнітивна лінгвістика».
• Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition ≪знання,
пізнання≫, ≪пізнавальна здатність≫) — мовознавчий напрям,
який функціонування мови розглядає як різновид когнітивної,
тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та
структури людської свідомості до сліджує через мовні явища.
 Предмет когнітивної лінгвістики
• Предметом когнітивної лінгвістики є проблема ролі мови у процесах пізнання й
осмислення світу, в проведенні процесів його концептуалізації й категоризації
(підведення явища, об’єкта, процесу тощо під певну рубрику, категорію;
утворення і виділення самих категорій, тобто членування зовнішнього і
внутрішнього світу людини й упорядковане подання різноманітних явищ через
зведення їх до меншого числа розрядів і об’єднань), проблема співвідношення
концептуальних систем із мовними, наукової та звичайної (буденної) картин
світу з мовною.
• Когнітивна лінгвістика є поліпарадигмальною наукою. Вона
успадкувала набутки всіх попередніх мовознавчих парадигм і
розвиває успадковані від лінгвістики, а також від філософії,
психології класичні проблеми зв’язків між мовою та
мисленням, однак розглядає їх у дещо іншому плані, а саме в
таких категоріях:
• знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації
знань,
• мовні процедури оперування знаннями,
• ментальні структури та процеси у свідомості (пам’ять,
• сприйняття, розуміння, пізнання, аргументація, прийняття
рішення тощо).

• Головна ідея когнітивної лінгвістики як нового

напряму: мовна здатність людини є частиною її
когнітивної здатності.
• Для когнітивної лінгвістики характерні такі
загальні принципові настанови, як
експансіонізм (виходи в інші науки),
антропоцентризм (вивчення мови з метою
пізнання її носія), функціоналізм (вивчення
всього різноманіття функцій мови),
експланаторність (пояснення мовних
явищ).
 Представники
• Переважно американські вчені Дж. Лакофф, Р.
Лангакер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А.
Гольдберг, Дж. Тейлор, Ж. Фоконьє, Б. Рудзка-Остін,
А. Ченкі та ін. Відомою є праця Р. Джекендоффа
«Семантика і когнітивна діяльність» (1983), в якій
обґрунтовано зв’язок семантики з психологією.
 Теорія категоризації
• Новою є когнітивна теорія категоризації — теорія
систематизації значень слів у мовній свідомості людини, яка
здійснюється у межах сформованої в її свідомості наївної
картини світу. В її основу покладено ідею Б. Уорфа про
членування світу на категорії за допомогою мови.
• Із теорією категоризації пов’язане
поняття ментальних репрезентацій,
під якими розуміють умовні
функціонально визначені структури
свідомості та мислення людини, що
відтворюють реальний світ у свідомості,
втілюють знання про нього і почуття,
які він викликає.
 Функціональна лінгвістика
• Функціональна лінгвістика, або функціоналізм, —
сукупність шкіл і напрямів, які характеризуються
переважною увагою до вивчення функціонування мови як
засобу спілкування.
• Виникнення функціональної лінгвістики датують червнем 1976 р.,
коли було створено Міжнародне товариство функціональної
лінгвістики у Франції, куди ввійшли такі вчені, як А. Мартіне, М.
Мамудян, Ж. Мунен, Е. Бюйсанс, Дж. Харві та ін.
• Функціоналізм сформувався як альтернатива дескриптивізму Л.
Блумфільда і глосематиці Л. Єльмслева. Великий вплив на появу цього
напряму мав осередок Празької функціональної лінгвістики.
• Основний принцип функціональної лінгвістики —
розуміння мови як цілеспрямованої системи засобів
вираження (цільове призначення мови), який
уперше був проголошений у «Тезах Празького
лінгвістичного осередку» в 1929 р. Функціональний
підхід передбачає аналіз функціональної природи
мовних одиниць та й мови загалом, за якого
акцентується на призначенні мовної одиниці.
• Помітним набутком функціональної лінгвістики є введена в
науковий обіг О. В. Вондарком теорія функціонально-
семантичного поля як системи різнорівневих мовних одиниць
(лексичних, морфологічних, синтаксичних), здатних
виконувати одну спільну функцію,що ґрунтується на спільності
категоріального змісту (аспектуальність, модальність, стан,
персональність, посесивність, міра, локативність,
темпоральність тощо).

О. В. Вондарк
• Функціонально-семантичне поле має центр і периферію.
• Існують моноцентричні і поліцентричні поля. Моноцентричні
поля ґрунтуються на граматичній категорії (поля
аспектуальності, темпоральності, модальності, персональності),
а поліцентричні поля — на сукупності різних мовних засобів,
які не створюють єдиної гомогенної системи форм, вони є
слабоцентровані (поля локальності, посесивності, якості,
кількості, суб’єктності, причини, умови та ін.).
 Лінгвістика тексту
• Лінгвістика тексту— галузь
мовознавчих досліджень, об’єктом
яких є правила побудови зв’язного
тексту та його змістові категорії.
• З лінгвістикою тексту пов’язане вчення про дискурс
(від фр. discours «мовлення») — текст у сукупності
прагматичних, соціокультурних, психологічних та
інших чинників; мовлення як цілеспрямована
соціальна дія, як механізм, що бере участь у
когнітивних процесах.
 Принцип конгеніальності
• Під час аналізу тексту враховується принцип
конгеніальності, тобто гармонізації творчих
можливостей автора і читача, при цьому звертається
увага на пресупозицію — фонові знання, якими
послуговується автор при творенні тексту, а читач
при його сприйнятті
 Комунікативна лінгвістика
• Лінгвістика тексту і дискурс
безпосередньо пов’язані з
комунікативною лінгвістикою.
• Комунікативна лінгвістика — напрям
сучасного мовознавства, який вивчає мовне
спілкування, що складається з таких
компонентів, як мовець, адресат,
повідомлення, контекст, специфіка
контакту та код (засоби) повідомлення.
 Комунікативна лінгвістика
складається з таких дисциплін:
Предмет комунікативної лінгвістики
Предметом комунікативної лінгвістики є вивчення мови в реальних
процесах спілкування (комунікації).
Жива людська мова в спілкуванні виявляється як комунікативний код, тобто
мова в складній взаємодії з елементами інших знакових систем (жестами,
мімікою, поставою, одягом, прикрасами, запахами тощо), ситуативними (час і
місце спілкування, організування часу і простору спілкування тощо), соціальними
чинниками (соціальні ролі учасників спілкування: начальник — підлеглий, колега —
колега, викладач — студент), віковими (старший — молодший), гендерними
(чоловік — жінка), психологічними і психічними (темперамент, настрій,
душевний і духовний світ), фізіологічними (перебування у нетверезому стані) та
ін
Завдання комунікативної лінгвістики
 розв’язання загальних наукових проблем, пов’язаних із
формуванням знань про комунікативні процеси загалом, рухом
інформації в комунікації;
 вивчення проблем організування засобів мови (мовного коду) у
різноманітних типах спілкування, динамічних комунікативних
ситуаціях;
 дослідження проблем міжособистісних стосунків у спілкуванні;
 виявлення нових форм комунікативних (дискурсивних) практик;
 формування практичних навичок безконфліктного спілкування під час
дискусій;
 навчання практичному аналізу комунікативних ситуацій, які мають
місце в щоденному житті й зафіксовані в кращих зразках художньої
літератури;
 теоретико-методичне забезпечення навчальної дисципліни «Основи
комунікативної лінгвістики».
У сучасній комунікативній лінгвістиці виділяють найменшу
одиницю комунікації – мовленнєвий акт.
Мовленнєвий акт – цілеспрямована мовленнєва дія, що
здійснюється згідно з принципами і правилами мовленнєвої
поведінки, прийнятими в даному суспільстві; мінімальна
одиниця нормативної соціомовленнєвої поведінки, що
розглядається в межах прагматичної ситуації.
Основи теорії мовленнєвого акту було
закладено Джоном Остіном
у 1955 році.
 Методи комунікативної лінгвістики
Семіотичний аналіз полягає в дослідженні різновидів комунікації
з опертям на знакову (семіотичну) природу складників
спілкування.

Прагматичний аналіз полягає у вивченні людських вимірів

комунікації, пов'язаності їх з мовними структурами. У центрі
уваги прагматичного аналізу перебувають такі важливі поняття
комунікації, як стратегії й тактики спілкування, оцінні аспекти
людської взаємодії, закони, правила спілкування тощо.

Структурний аналіз полягає в дослідженні елементів кожного

явища та їхніх зв'язків. Мета структурного аналізу — вивчення
певного явища як цілісної функціональної системи, елементи і
частини якої співвіднесені й пов'язані строгими зв'язками.
 Методи комунікативної лінгвістики
Пропагандистський аналіз застосовується для дослідження масової комунікації (газети,
радіо, телебачення, реклама). Активно вивчається вплив візуальних засобів на
споживачів інформації та ін.

Дискурс-аналіз — це метод дослідження комунікації, який має за мету вияв

соціального контексту, що стоїть за усним чи писемним мовленням, дослідження
взаємозв'язку між мовним кодом у спілкуванні та соціальними, психічними,
психологічними, культурними процесами.

Контент-аналіз — це сукупність методик і прийомів об'єктивного і кількісного опису

змісту і правил комунікації. Найчастіше цей метод застосовується у дослідженні
формування і функціонування соціальних оцінок, пропаганди, журналістики, психології
комунікації, психоаналітичних дослідженнях міжособистісного спілкування.

Трансакційний аналіз — аналіз міжособистісних стосунків з опертям на засоби

мовного і паралінгвального (жести, міміка, постави тіла тощо) кодів. Метод передбачає
врахування психологічних ігор, в яких виявляються «его-стани» мовців, та «сценаріїв»,
відповідно до яких часто підсвідомо діють учасники спілкування
• З проблемою комунікації пов’язана низка нових тем, що
привернули увагу дослідників в останні роки. Серед них можна
назвати такі: лінгвістика брехні (особливо популярна в
Німеччині), особистість комуніканта (досліджується типологія
мовних особистостей, де виділяють, з одного боку, поняттєво-
логічний тип, асоціативний тип і тип «хамелеон», який здатний
набувати ознак як першого, так і другого типів, а з іншого боку
— авторитарний і демократичний типи, а також такі мовні типи,
як типовий учитель, типовий професор, типовий лікар, типовий
дипломат, типовий студент, типовий телеведучий, типовий
українець, грузин,італієць тощо).
Дякую за увагу!