You are on page 1of 121

ФОРМУВАННЯ

ІНШОМОВНОЇ
КОМУНІКАТИВНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ В
АНГЛОМОВНОМУ
ГОВОРІННІ
Доктор.пед.наук, професор.
Валентина Василівна Черниш
Види мовленнєвої діяльності
Рецептивні ВМД

Усні Пись-
мові
ВМД АУДІЮВАННЯ ЧИТАННЯ
ВМД

ГОВОРІННЯ ПИСЬМО

Продуктивні ВМД
Говоріння
 Це усний продуктивний вид
мовленнєвої діяльності, спрямований
на передачу/висловлювання своїх
думок іншій людині засобами іноземної
мови, таким чином за допомогою
говоріння (спільно з аудіюванням)
здійснюється усне вербальне
спілкування.
Невербальне (немовленнєве,
екстралінгвістичне) спілкування
 Невербальні засоби спілкування
забезпечують процес спілкування без
використання мовних засобів.
 Психологи вважають, що у процесі
взаємодії людей 60-80% комунікації
здійснюється за рахунок невербальних
засобів і лише 20-40% - за рахунок
вербального спілкування.
Комунікативні якості мовлення
 Якості усного та письмового мовлення (правильність, ясність,
краса тощо), які в сукупності свідчать про ідеальність (найкращої)
пристосованості мовленні до процесу людського спілкування.
 До комунікативних якостей мовлення відносять:
 Змістовність (інформативна новизна та
насиченість мовленнєвого твору)
 Правильність
 Точність
 Логічність
 Чистота комуніктивна

компетентність
 Лаконізм
 Ясність
 Виразність
 Багатство
 Доцільність
Комунікативні здібності
 Здібності, властивості особистості, що забезпечують ефективність її
комунікативної діяльності, перш за все спілкування з іншими
особистостями, і психологічну сумісність у діяльності. Виділяють три
підструктури комунікативних здібностей особистості:
1. Здатність/здібність людини розуміти інших людей. Її елементи:
- Прагнення до розуміння інших людей
- Вміння слухати партнера по спілкуванню
- спострережливість
2. Експресивна здатність/здібність:
- Прагнення бути зрозумілим іншими
- Правдивість
- Культура мовлення
- Довіра до партнерів до спілкування
3. Здатність адекватно впливати на партнерів
по спілкуванню:
- Вимогливість
- Ввічливість
- Тактовність
- Дисциплінованість
- рішучість
Форми говоріння
ГОВОРІННЯ

ДІАЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ

ПОЛІЛОГ
ХАРАКТЕРИСТИКА УСНОГО МОВЛЕННЯ
Діалогічне мовлення Монологічне мовлення

◄ зверненість
◄ цілеспрямованість
комунікативна вмотивованість
◄ ситуативність

◄ спонтанність ◄ безперервність
◄ неплановість ◄ плановість
◄ ситуативність ◄ контекстність
◄ емоційність
◄ еліптичність реплік ◄ повнота фраз
◄ використання розмовних ◄ різноструктурність
кліше ◄ ускладнений синтаксис
РИСИ МОНОЛОГІЧНОГО
МОВЛЕННЯ
1. ОДНОНАПРАВЛЕНІСТЬ.
2. ЗВ”ЯЗНІСТЬ.
3. ТЕМАТИЧНІСТЬ ЯК СПІВВІДНЕСЕНІСТЬ
ВИСЛОВЛЮВАННЯ З БУДЬ-ЯКОЮ
ДОСИТЬ ЗАГАЛЬНОЮ ТЕМОЮ.
4. КОНТЕКСТУАЛЬНІСТЬ.
5. ВІДНОСНО БЕЗПЕРЕРВНИЙ СПОСІБ
МОВЛЕННЯ.
6. ПОСЛІДОВНІСТЬ І
ЛОГІЧНІСТЬ.
Психофізіологічні механізми
говоріння
 відтворення/ репродукції. Репродукція може бути повною
(використовуються готові ключові фрази, взяті з тексту без змін,
для передачі нового змісту) або частковою (репро­дукція-
трансформація, яка передбачає передачу змісту в нових формах);
 вибору (слів і вибір граматичної структури);
 комбінування (передбачає таке формування словосполучень і
фраз, коли мовець використовує знайомі йому мовні компоненти
в нових сполученнях); Сформованість механізму комбінування
реалізує продуктивність, новизну, швидкість говоріння
 конструювання (конструювання деяких мовленнєвих одиниць
здійснюється не на основі актуального усвідомлення мовних
правил, а на основі аналогії з певною абстрактною моделлю, що
зберігається в мозку людини, на основі відчуття мови тощо
Ю.І.Пассов);
 прогнозування (або антиципації) "працює" у двох планах:
 структурному (можлива на рівні фрази перші вимовлені слова
прогнозують конструкцію фрази, понадфразової єдності, що дозволяє
породжувати висловлювання без довгих пауз між окремими фразами;
 смисловому (передбачен­ням того, чим завершиться ситуація
мовлення);
 дискурсивності керує процесом функціонування
мовленнєвого висловлювання і працює на рівні
актуального усвідомлення.
Основні вміння та навички
мовлення
Навички техніки читання
Фонетичні навички (фонематичний та

Графічні та орфографічні навички


Ле Уміння
кс читання
ич ки
Уміння аудіювання

ні ч

Уміння письма
ави

(“техніка письма”)
н
інтонаційний слух)

ч ні
т и на
м а ви
а чк
Гр и
Уміння говоріння

Фонетичні навички (артикуляційні та інтонаційні)


Мовленнєве (комунікативне) вміння
 Здатність людини здійснювати певну мовленнєву
дію в умовах розв'язання комунікативних завдань
на основі сформованих навичок і набутих знань.
 Мовленнєве вміння характеризується
продуктивністю, ієрархічністю, творчим характером;
має певну психологічну самостійність: щоб
правильно та повноцінно спілкуватися, людина
повинна вміти орієнтуватися в умовах спілкування
та на цій основі будувати своє мовлення.
 Мовленнєве вміння характеризується
усвідомленістю, самостійністю, продуктивністю та
динамізмом.
 Крім того, мовленнєве вміння не може
функціонувати без використання мовних засобів та
актуалізації речення у певній ситуації.
Мовленнєві вміння іншомовного
говоріння випускника СНЗ
(базовий рівень)
 Вести діалог, використовуючи оціночні
судження, у ситуаціях офіційного та
неофіційного спілкування (у межах вивченої
тематики); вести бесіду про себе, свої плани;
брати участь в обговоренні проблем у звязку з
прочитаним або прослуханим іншомовним
повідомленням (текстом), дотримуючись
правил мовленнєвого етикету;
 Розповідати про своє оточення,
розмірковувати в межах вивченої тематики і
проблематики; представляти соціокультурний
портрет своєї країни та країн виучуваної ІМ.
Іншомовна компетентність
у говорінні
 Здатність/здібність користувача іноземної
мови (учня) висловлювати свої
думки/ставлення/міркування іноземною
мовою в діалогічній та монологічній формі.
Ця здатність/здібність базується на
набутих знаннях, сформованих
іншомовних мовленнєвих навичках
(репродуктивних фонетичних та лексико-
граматичних) і вміннях (мовленнєвих,
навчальних, інтелектуальних,
організаційних і компенсаційних).
 Компетентність у говорінні

ЗДАТНІСТЬ / ЗДІБНІСЬ

Знання Навички Вміння


артикуляційні діалогічного
предметні навички мовленнєві мовлення
фонетичні
інтонаційний монологічного
мовлення
процесуальні лексичні слух навчальні
стратегії
граматичні ймовірного
прогнозування
інтелектуальні
використовувати
критично оцінювати ТЗН
запис фактичних інформацію
організаційні
даних користуватись
поєднувати
лінгвістичною та
мнемічну та
письмова
логіко-смислову
компенсаційні контекстуальною
фіксація фактів здогадкою
діяльність
використовувати
класифікувати, паралінгвістичні засоби
систематизувати для висловлювання
інформацію
 Цілі навчання іншомовного
говоріння у ЗСО
 Основною метою навчання говоріння у
ЗСО – формування у школярів
іншомовної комунікативної
компетентності в говорінні, тобто
здатності здійснювати усне
спілкування у різноманітних соціально
детермінованих ситуаціях.
Школярі повинні навчитися:
- комбінувати зразки мовлення (згідно комунікативного наміру й на основі
логічної схеми);
- передавати зміст зразка мовлення:
а) близько до тексту (зразка мовлення), б) св.слов., в) зі скороченням, г) з
розширенням;
- зв’язно висловлюватись при варіюванні опор різного виду:
(а) зміст+частк.мовна ф-а; (б) МФ; (в) лише зміст;
- зв’язно висловл. на осн. комбінування декількох джерел інформації (мат-
лів різн.т-в) а) з опорою на зр.; б) без опори на зразок;
- висловлювати свою думку та ставлення до предмету говоріння;
- описувати картину (серію картин/ малюнків);
- переказувати сприйняте на слух чи прочитане іншомовне повідомлення
(текст);
- робити повідомлення чи розповідь за темою (комбінуючи вже відомий
матеріал);
- звернутися до лексичного перифразу або за допомогою співрозмовника у
випадку виникнення труднощів;
- описувати проблеми, досягнення, виявляти їхні причини і наслідки;
- обговорювати перспективи, давати поради, реагувати на поради інших,
аргументувати свою точку зору;
- вступати в дискусію, привертаючи увагу співрозмовника
- підтримувати дискусію, розгортаючи, уточнюючи, вносячи корективи у
висловлювання співрозмовників або змінюючи теми розмови
Школярі повинні
навчитися

 Висловлювати побажання,
демонструвати зацікавленість у
предметі розмови;
 висловлювати своє емоційне ставлення
та з'ясовувати ставлення інших до
предмета обговорення
 підводити підсумки обговорення,
завершувати розмову, висловлюючи
власне ставлення до розглянутої
проблеми.
Цілі навчання говоріння

 Закінчуючи перший рік навчання ІМ (2 клас) у ЗСО,


учні повинні вміти:
 Комунікативні наміри:
 повідомити про…,
 запитати інформацію про… .
 Мовленнєві вміння:
 повідомити про себе, свого товариша, членах своєї родини
(ім'я, що вміє робити, який/яка він/вона);
 повідомити про місцезнаходження людини, предметів,
тварини;
 вказати час дії (день, місяць, рік, пору року);
 описати тварину, предмет (назвати його, назвати колір,
розмір; сказати, що тварина вміє робити);
 Запитати інформацію про те, що це та/або хто це; скільки
кому років; якій він(вона, воно).
Цілі навчання говоріння у СНЗ

Середній етап навчання у ЗСО


 Характер текстів: діалог-розпитування, діалог-спонукання,
діалог-обмін інформацією. Монолог-опис, повідомлення,
розповідь, характеристика.
 Мовленнєві вміння:
 запитувати та повідомляти інформацію згідно комунікативного
наміру;
 логічно та послідовно висловлюватися;
 аргументувати свою точку зору;
 уточнювати/доповнювати сказане;
 висловлювати різні комунікативні наміри;
 будувати розгорнуті повідомлення;
 переводити розмову на іншу тему;
 використовувати емоційно-експресивні засоби
тощо;
 Стратегічні (компенсаторні) вміння:
 використовувати міміку, жести;
 звертатися до співрозмовника за допомогою
 Спиратися на засоби зорової наочності.
Цілі навчання говоріння у СНЗ

Старший етап навчання (8-9 класи)


 Характер текстів: діалог-інформування, діалог-
роздум, діалог-обмін думками. Монолог-опис,
повідомлення, розповідь, характеристика.
 Мовленнєві вміння:
 запитувати та повідомляти інформацію;
 аргументувати власне висловлювання
 логічно та послідовно висловлювати свою думку;
 робити уточнення, доповнення, пояснення;
 висловлювати емоційну оцінку.
 Стратегічні вміння:
 використовувати перифраз, синоніми з метою
уточнення/тлумачення;
 використовувати слова – описи загальних понять;
 використовувати тлумачення за допомогою відомих мовних
засобів;
 використовувати міміку, жести
Цілі навчання говоріння у ЗСО

Профільна школа (старша школа)


(10-11 класи)
 Характер текстів: дискусія, полеміка, інтерв'ю, Монолог: доповідь, повідомлення,
коментар.
 Мовленнєві вміння:
 Передавати інформацію, аргументуючи свою точку зору;
 Пояснювати, уточнювати;
 Інтерпретувати думки, що висловлюються;
 Логічно та послідовно викладати інформацію;
 Робити узагальнення, висновки;
 Підхоплювати та доповнювати думку партнера по спілкування
 Ставити серію запитань (як коротких, так і розгорнутих) з метою отримання необхідної
інформації;
 Швидко реагувати на поставлені питання;
 Коректно переривати співрозмовника;
 Концентрувати та розподіляти увагу під час діалогічного спілкування;
 Обґрунтовано використовувати емоційно-еціночні слова, фрази тощо.
 Стратегічні вміння:
 Використовувати відомі мовні засоби для пояснення/тлумачення;
 Використовувати перифраз для уточнення;
 Використовувати синонімічні способи висловлювання думки;
 Проявляти ініціативу в спілкуванні;
 Змінювати тему розмови;
 Користуватися перепитуваннями (What? You what? I didn’t hear what you said. Sorry?
Why? Why do you ask?...).
Зміст навчання говоріння у ЗСО
Зміст навчання говоріння

Предметний Процесуальний

Сфери, теми,
ситуації
Комунікативні вміння
цілі, наміри
навички
Мовний матеріал

Невербальні засоби знання


комунікації
Навчальні та компенсаторні
стратегії
тексти
Зміст навчання діалогічного мовлення
 вивчені з теми лексичні одиниці та засвоєний
граматичний матеріал;
 функціональні типи діалогічних висловлювань
(діалог-розпитування, діалог-домовленість,
діалог-обмін думками/враженнями, діалог-
обговорення(дискусія), етикетний/ритуальний
діалог);
 спеціальні мовленнєві кліше та формули;
 лінгвістичні особливості цього виду
мовленнєвої діяльності (спрощений
синтаксис, еліптичність речень тощо);
 невербальні засоби спілкування (жести,
міміка, рухи тіла, поза/постава)
Процесуальний компонент змісту
навчання ДМ
 Врахування мотивів і інтересів учнів з оволодіння діалогом;
 механізм ймовірного прогнозування;
 спеціальні вміння (вміння активно та швидко реагувати на
репліку, переходячи від реагування до стимулювання
висловлювання; вміння використовувати набір структур для
реалізації комунікативного наміру; вміння використовувати
еліптичні репліки, кліше тощо);
 психологічні особливості діалогічного мовлення як виду
мовленнєвої діяльності;
 характер взаємодії діалогічного з монологічним мовленням та
іншими видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, читанням,
письмом);
 вміння використовувати різні види опор (вербальні, вербально-
смислові, смислові);
 використання різних видів пам'яток
 навички самостійної роботи з удосконалення умінь діалогічного
мовлення.
 Зміст навчання монологічного
мовлення
 Володіння лексичними одиницями та граматичним
матеріалом з теми;
 володіння різними типами простих і складних
речень (мовленнєвими зразками);
 знання типів монологічного висловлювання та їх
лінгвістичних особливостей
 знання тематики мовлення та мовленнєвих ситуацій
 знання спеціальних мовних засобів, що
забезпечують зв'язність висловлювання, наприклад
“спочатку”, “потім”, “після цього”, “на завершення”
тощо.
 знання лінгвістичних особливостей книжно-
письмового мовлення
Процесуальний аспект змісту навчання
монологічного мовлення
 Врахування інтересів і мотивів учнів під час оволодіння
монологічним мовленням;
 знання психологічних характеристик монологічного мовлення
(зв'язність мовлення, контекстність, непідготовленість у часі,
послідовність, повнота, логічність);
 основні вміння в монологічному мовленні;
 характер взаємодії монологічного мовлення з діалогічним та
другими видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, читанням,
письмом);
 використання схем мовленнєвих зразків;
 використання опор різних видів (вербальних, вербально-
смислових, смислових);
 використання різних схем;
 використання пам'яток різного виду;
 використання тестів для самоконтролю.
Знання, що необхідні мовцю для здійснення усного
спілкування
 Екстралінгвістичні знання (Extralinguistic knowledge)
 Соціокультурні знання (Sociocultural knowledge)
 Лінгвістичні знання (Linguistic knowledge)
 Знання стилю (Genre knowledge)
 Знання дискурсу (Discourse knowledge) / knowing how to organize and
connect individual utterances as well to map this knowledge on the turn-
taking structures of interactive talk is called discourse competence. Knowing
the discourse markers (right, now, anyway, well, oh, and, but, or, so,
because, then. Y’know)/
 Прагматичні знання (Pragmatic knowledge) (knowing how to do things with
language, taking into account its contexts of use. It means knowing how to
perform and interpret specific speech acts)
 Знання граматики (Grammar)
 Знання лексики (Vocabulary)
 Фонологічні знання (Phonology) (pronunciation, intonation)
 Умови спілкування (Speech conditions)
 Когнітивні фактори (Cognitive factors: familiarity with the topic, familiarity
with the genre, familiarity with the interlocutors, processing demands)
 Афективні (емоційні) фактори (Affective factors: feelings towards the topic
and\or the participants, self-consciousness)
 Фактори реалізації (умов) спілкування (Mode /speaking face-to-face etc/,
degree of collaboration, discourse control, planning and rehearsal time, time
pressure, environmental conditions).
Комунікативний намір (КН)
 (комунікативна мета,
комунікативна інтенція)
 Уявне передбачення учасником
комунікації бажаного для нього
результату спілкування, спрямованість
свідомості на такий результат.
Комунікативний намір визначає засоби
його досягнення, тобто вибір способів
мовного висловлення та одиниць
мовної системи для досягнення рівня
володіння ІМ, що планується.
Формулювання комунікативного
наміру
 Організувати мовлення згідно ситуації
спілкування та правилами
мовленнєвого етикету, запитувати та
повідомляти у межах тем і ситуацій
спілкування інформацію тощо.
Мовленнєва ситуація
Роль мовця

К КНН Мета говоріння


Загальний задум висловлювання
Мотив висловлювання

ВНУТРІШНЄ ЗОВНІШНЄ
Зворотній зв’язок
МОВЛЕННЯ МОВЛЕННЯ
(конспект) (ОЗВУЧЕНЕ)

Оформлення артикуляція
задуму Слуховий контроль
(відбір мовних інтонування
засобів):
ГС, ЛО, Схема
висловлювання
 Мовленнєвий акт
 Елементарна одиниця комунікації,
навмисне (заздалегідь обдумане),
кероване правилами соціальної та
мовленнєвої поведінки
здійснення висловлювання,
що має адресат, у певній
мовленнєвій ситуації.
Компоненти мовленнєвого
 акту
 Мовець та адресат, що мають певний
спільний фонд знань та уявлень;
 Обстановка/обставини
 Мета мовленнєвого спілкування
 Фрагмент об'єктивної дійсності про яку
створюється повідомлення.
Комунікативні функції
 діалогічного мовлення
 1) запиту інформації— повідомлення
інформації,
 2) пропозиції (у формі прохання,
наказу, поради) - прийняття/
неприйняття запропонованого,
 3) обміну судженнями / думками /
враженнями,
 4) взаємопереконання /
обґрунтування своєї
точки зору.
 ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТИПИ ДІАЛОГІВ
 ДІАЛОГ - РОЗПИТУВАННЯ
 ДІЛОГ – ДОМОВЛЕНІСТЬ
 ДІЛОГ – ОБМІН ВРАЖЕННЯМИ
 ДІЛОГ – ОБГОВОРЕННЯ (ДИСКУСІЯ)
 СТРУКТУРА ДІАЛОГУ
 Репліка /першоелемент діалогу/ – окремі
взаємопов’язані висловлювання, межею яких є
зміна співрозмовника. Різна протяжність реплік
(від однієї до кількох фраз).
 Діалогічна єдність (ДЄ) /одиниця навчання
діалогічного мовлення) – сукупність реплік, що
характеризуються структурною, інтонаційною та
семантичною завершеністю.
 Перша репліка ДЄ завжди ініціативна (репліка-
спонукання/ керуюча).
 Друга репліка ДЄ є або повністю реактивною
(залежною/ реплікою-реакцією), або реактивно-
ініціативною (включає реакцію на попереднє
висловлювання і спонукає до наступного)
 Спеціальні вміння діалогічного
мовлення
1) починаючи діалог, вживати ініціативну репліку;
2) швидко реагувати на репліку, використовувати
репліки, що мають різні комунікативні функції;
3) підтримувати розмову (репліка-реакція+ініціативна
репліка);
4) стимулювати співрозмовника до висловлювання (за
допомогою оцінювальних реплік);
5) продукувати ДЄ різних видів;
6) продукувати діалоги різних функціональних типів на
основі навчальних комунікативних ситуацій (згідно
програми)
7) ввічливо перервати розмову та, в разі необхідності,
звернутися до співрозмовника за допомогою.
ОСНОВНІ ВИДИ ДЄ

Групи ДЄ Види ДЄ
I 1. Повідомлення – повідомлення
2. Повідомлення – запитання
(повідомлення) 3. Повідомлення - спонукання
II 4. Спонукання – згода
5. Спонукання – відмова
(спонукання) 6. Спонукання – запитання
III 7. Запитання – відповідь на
запитання
(запитання) 8. Запитання - контрзапитання

IV 9. Привітання – привітання
10. Прощання – прощання
(репліки 11. Висловлювання вдячності –
мовленнєвого реакція на вдячність
етикету)
ДІАЛОГІЧНІ ЄДНОСТІ, ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ РІЗНИХ
ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ТИПІВ ДІАЛОГУ
Діалог - Запитання - відповідь
розпитування Повідомлення – запитання
Запитання – відповідь + повідомлення
Повідомлення – повідомлення
Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення

Діалог - Запитання – відповідь + повідомлення


домовленість Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення
Повідомлення – повідомлення у відповідь + запитання
Спонукання – згода
Запитання – відповідь
Повідомлення - запитання
Діалог – обмін Повідомлення – повідомлення
враженнями, Запитання – відповідь + повідомлення
думками Повідомлення – запитання
Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення
Запитання - відповідь
Діалог – Повідомлення - повідомлення
обговорення Запитання - відповідь
(дискусія) Повідомлення - відповідь
Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення
Труднощі навчання/опанування
 діалогічним мовленням
(специфічні риси цієї форми М)
1) Діалогічне мовлення об’єднує 2 види
мовленнєвої діяльності (аудіювання та
говоріння)
(гальмування процесу спілкування) стан
роздвоєння уваги
2) Продукування саме ініціативних реплік
(діалог “завмирає”)
3) Непередбачуваність діалогу.
(зміна предмету спілкування залежно від
перебігу думки співрозмовників)
 КОМУНІКАТИВНІ ФУНКЦІЇ
МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
1. Інформативна — повідомлення інформації про
предмети чи події навколишнього середовища,
опис явищ, дій, стану.
2. Впливова — спонукання до дії чи попередження
небажаної дії, переконання щодо
справедливості чи несправедливості тих чи
інших поглядів, думок, дій, переконань.
3. Експресивна (емоційно-виразна) —
використання мовленнєвого спілкування для
опису стану, в якому знаходиться той, хто
говорить, для зняття емоційної напруженості.
4. Розважальна — виступ людини на сцені чи
серед друзів для розваги слухачів.
5. Ритуально-культова — висловлювання під час
будь-якого ритуального обряду.
ТИПИ МОНОЛОГІЧНИХ
 ВИСЛОВЛЮВАНЬ
 (ЗАЛЕЖНО ВІД КОМУНІКАТИВНОЇ ФУНКЦІЇ)
 Монолог-опис - констатуючий тип монологічного
висловлювання (ствердження наявності чи відсутності будь-
яких ознак в об'єкті, опис людини, природи, погоди, оточуючих
предметів тощо, вказування просторового розміщення
предметів, перераховуються їх якості та ознаки).
 Монолог-розповідь - динамічний тип монологічного (розповідь
про розвиток подій, пригод, дій чи станів, об'єктивні факти з
життя суспільства в цілому. Дійсність сприймається у процесі
її розвитку та зміни в хронологічній (часовій) послідовності).
 монолог-оповідь (йдеться про факти з життя самого розповідача,
що надає подіям, які описуються, суб'єктивно-особистісного
характеру).
 монолог-повідомлення (відносно короткий виклад фактів чи подій
реальної дійсності у стислій, інформативній формі).
 Монолог-міркування спирається на умовиводи як процес
мислення, в ході якого на основі вихідної тези/судження чи
декількох тез/суджень робиться висновок. Для роздуму
характерний причинно-наслідковий зв'язок між реченнями.
 монолог-переконання. Його мета — переконати слухача/слухачів,
сформувати у нього/ в них конкретні мотиви, погляди, спонукати
його/їх до певних дій.
Етапи навчання
говоріння
 ЕТАПИ НАВЧАННЯ
ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
ПІДГОТОВЧИЙ/ НУЛЬОВИЙ
(ОВОЛОДІННЯ ОДНІЄЮ ДЄ)
І ОВОЛОДІННЯ ПЕВНИМИ ДЄ
ІІ ОВОЛОДІННЯ МІКРОДІАЛОГОМ
ІІІ ОВОЛОДІННЯ ВМІННЯМ
СТВОРЮВАТИ ВЛАСНІ ДІАЛОГИ
НА ОСНОВІ МОВЛЕННЄВИХ
СИТУАЦІЙ
 ЕТАПИ НАВЧАННЯ
МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ

 І. Об’єднання зразків мовлення у


понадфразову єдність.
 ІІ. Побудова висловлювань
понадфразового рівня на основі
мовленнєвої ситуації і вербальних або
невербальних опор.
 ІІІ. Побудова висловлювань текстового
рівня функціональносмислових типів
мовлення в обсязі, що передбачений
програмою.

Система вправ для


навчання говоріння
група вправ для формування

1
вимовних(артикуляційних та
інтонаційних) навичок говоріння
група вправ для формування

2
лексичних навичок говоріння

навичок
вправ для

говоріння
Підсистема
група вправ для формування

формування

3
мовленнєвих
граматичних навичок говоріння

група вправ для оволодіння

4
“реплікуванням”

група вправ для оволодіння

5
Діалогічними єдностями
вправ

група вправ для оволодіння

6
мовлення

мікродіалогами
Підсистема

діалогічного
для розвитку

група вправ для оволодіння

7
різними типами діалогу

група вправ на зєднання речень у

8
понадфразову єдність

група вправ для оволодіння

9
вмінь
вправ

мікромонологами
говоріння

мовлення
Підсистема

для розвитку

група вправ для оволодіння різними

10
типами монологу

11 група вправ для набуття


предметних знань
для
вправ

знань
монологічного набуття

група вправ для набуття


12

процедурних знань
Система вправ для навчання

група вправ для формування


13

навчальних стратегій
група вправ для формування
стратегій
вправ для

14
Підсистема Підсистема

в говорінні
формування

комунікативних стратегій
 СИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ 1

НАВЧАННЯ ДМ
 МЕТА – навчити учнів “реплікування” –
швидко й адекватно реагувати на подану
репліку, а також продукувати ініціативну
репліку.
 Тип і вид вправ: РЕЦЕПТИВНО-
РЕПРОДУКТИВНІ, РЕПРОДУКТИВНІ
УМОВНО-КОМУНІКАТИВНІ ВПРАВИ НА
ІМІТАЦІЮ, ТРАНСФОРМАЦІЮ,
ПІДСТАНОВКУ, ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ,
НА ЗАПИТ ПЕВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ,
ПОВІДОМЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ/).
 I ГРУПА. ЗАСВОЄННЯ ДЄ РІЗНИХ
ВИДІВ. Навчити учнів самостійно
2

вживати різні види ДЄ


 ВПРАВИ (РЕЦЕПТИВНО-ПРОДУКТИВНІ
УМОВНО-КОМУНІКАТИВНІ ВПРАВИ З
ОБМІНУ РЕПЛІКАМИ):
 ІМІТАТИВНІ,
 ПІДСТАНОВЧІ,
 ТРАНСФОРМАЦІЙНІ,
 ЗАПИТАННЯ – ВІДПОВІДІ,
 ОБМІН РЕПЛІКАМИ (УЧЕНЬ1↔ УЧЕНЬ2)
II ГРУПА. ОВОЛОДІННЯ МІКРОДІАЛОГАМИ НА
 ОСНОВІ ДЄ.
МЕТА - навчити учнів об’єднувати засвоєні ДЄ
у мікродіалоги.

 ВПРАВИ (РЕЦЕПТИВНО-ПРОДУКТИВНІ
КОМУНІКАТИВНІ ВПРАВИ НИЖЧОГО
РІВНЯ /ДОПУСКАЄТЬСЯ ВИКОРИСТАННЯ
ШТУЧНОСТВОРЕНИХ ВЕРБАЛЬНИХ
ОПОР):
 СПРИЙМАННЯ МІКРОДІАЛОГА-ЗРАЗКА,
 ВІДТВОРЕННЯ МІКРОДІАЛОГА-ЗРАЗКА,
 СКЛАДАННЯ ВЛАСНИХ МІКРОДІАЛОГІВ
ЗА ДОПОМОГОЮ ОПОР.
 ІІІ ГРУПА. СТВОРЕННЯ
ДІАЛОГІВ РІЗНИХ ТИПІВ.
 МЕТА - Навчити учнів створювати власні
діалоги різних функціональних типів на
основі запропонованої їм комунікативної
ситуації.

 ВПРАВИ (РЕЦЕПТИВНО-ПРОДУКТИВНІ
КОМУНІКАТИВНІ /ВИЩОГО РІВНЯ/
ДОПУСКАЮТЬСЯ ЛИШЕ ПРИРОДНІ
ОПОРОИ):
 СКЛАДАННЯ ВЛАСНИХ ДІАЛОГІВ НА
ОСНОВІ МОВЛЕННЄВОЇ СИТУАЦІЇ.
 Навчальна
мовленнєва ситуація
Мовленнєва
Мовленнєва
Умови
Умови реакція
реакція
ситуації
ситуації

Опис
Опис Мовленнєвий
Мовленнєвий Завдання
Завдання Ключові
Ключові
ситуації
ситуації стимул
стимул слова
слова

Обставини
Обставини Учасники
Учасники
розмови
розмови

(Скалкін В.Л., 1991)


У театрі

Умови Мовленнєва
Мовленнєва
Умови реакція
ситуації
ситуації реакція

Визапізнилися
Ви запізнилисядо
дотеатру.
театру.
Білетерне
непускає
пускаєвас
васуу Ваше
Ваше Ведення
Білетер Ведення Ключові
Ключові
зал.Спробуйте
зал. Спробуйтевпевнити
впевнити бажанняне
бажання не діалогу
діалогу слова
слова
білетерапропустити
білетера пропуститивас,
вас, пропустити
пропустити
наводячивагомі
вагоміпричини
причини
наводячи першудію
першу дію
вашогозапізнення.
вашого запізнення.
спектаклю
спектаклю

Театр.
Театр. Учасники
Учасники
Вистава
Вистава розмови:
розмови:
почалася.
почалася. глядач
глядачтата
білетер (Скалкін В.Л., 1991)
білетер
Вимоги до умов мовленнєвої
ситуації
1) умови ситуації повинні викликати інтерес в учнів;
2) умови ситуації повинні враховувати життєвий
досвід учнів. Чим більше ми спираємося на
життєвий досвід, тем менше інформації нам
доводиться подавати про умови ситуації, тим
економніше, в свою чергу, її опис;
3) умови ситуації повинні повідомлятися у
максимально стислій, компактній формі.
Стимулююча сила ситуації, або її ефективність,
визначається співвідношенням між обсягом
мовленнєвої реакції та описом ситуації. Найчастіше
чим більша мовленнєва реакція, тим краща
ситуація;
4) умови ситуації повинні враховувати мовні й
мовленнєві можливості учнів. Доцільно
запропоновувати лише такі ситуації, про які учні
практично (на практиці) у змозі щось сказати.
СИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ НАВЧАННЯ
МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ
 І ГРУПА. Комбінування зразків мовлення у
понадфразову єдність.
 МЕТА – НАВЧИТИ УЧНІВ ОБ”ЄДНУВАТИ
ЗАСВОЄНІ РАНІШЕ ЗРАЗКИ МОВЛЕННЯ
РІВНЯ ФРАЗИ У ВИСЛОВЛЮВАННЯ
ПОНАДФРАЗОВОГО РІВНЯ.
 ВПРАВИ (УМОВНО-КОМУНІКАТИВНІ
ПРОДУКТИВНІ ВПРАВИ):
 ІМІТАТИВНІ,
 НАНИЗУВАННЯ,
 РОЗШИРЕННЯ,
 ДОПОВНЕННЯ.
 ІІ ГРУПА. Оволодіння
понадфразовим висловлюванням.
 МЕТА - НАВЧИТИ УЧНІВ БУДУВАТИ ВИСЛОВЛЮВАННЯ
ПОНАДФРАЗОВОГО РІВНЯ (МІКРОМОНОЛОГИ)
 ВПРАВИ (ПРОДУКТИВНІ КОМУНІКАТИВНІ ВПРАВИ ПЕРШОГО
РІВНЯ. ДОПУСКАЄТЬСЯ ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ОПОР
/ПОВНІ ВЕРБАЛЬНІ ОПОРИ, ЧАСТКОВІ/НЕПОВНІ ВЕРБАЛЬНІ
ОПОРИ У ВИГЛЯДІ ПІДСТАНОВЧИХ ТАБЛИЦЬ ВІДКРИТОГО
ТИПУ, СТРУКТУРНО-МОВЛЕННЄВИХ СХЕМ, ЛОГІКО-
СИНТАКСИЧНИХ СХЕМ ВИСЛОВЛЮВАННЯ, ПЛАН
ВИСЛОВЛЮВАННЯ, КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ; ЗОБРАЖАЛЬНІ ОПОРИ: ОКРЕМІ
МАЛЮНКИ, СЛАЙДИ ТОЩО; ЗМІШАНІ ВЕРБАЛЬНО-
ЗОБРАЖАЛЬНІ ОПОРИ: ПЛАН КВАРТИРИ З НАЗВАМИ КІМНАТ,
СХЕМАТИЧНИЙ ПЛАН МІСТА ТОЩО):
 З”ЄДНАННЯ ФРАЗ У НАДФРАЗОВУ ЄДНІСТЬ (З ОПОРОЮ НА
ПЛАН, ПІДСТАНОВЧУ ТАБЛИЦЮ, СХЕМУ, ЗРАЗОК ТОЩО).
ІІІ ГРУПА. Створення власних
 монологів різних типів (відповідно до
вимог чинної програми для певного
класу).
 МЕТА – навчити учнів створювати
монологічні висловлювання текстового
рівня функціонально-смислових типів
мовлення.
 ВПРАВИ (ПРОДУКТИВНІ КОМУНІКАТИВНІ
ВПРАВИ ДРУГОГО РІВНЯ):
 СКЛАДАННЯ ВЛАСНИХ МОНОЛОГІВ НА
ОСНОВІ МОВЛЕННЄВОЇ СИТУАЦІЇ
 ІІ група (опори)
1. Підстановча таблиця (відкритого типу)
2. Структурно-мовленнєва схема
3. Логіко-синтаксична схема
4. План висловлювання (запит., номінат.
речення)
5. Ключові слова
6. Змішані вербально-зображальні
(план+назви …)
7. Зображальні (+мотив): малюнки, слайди,
кадри д/ф. …
Види опори для навчання говоріння
Вербальні Зображальні
Змістові Текст (друкований) Кінофільм
Текст (звуковий) Відео- (мульт)фільм
Мікротекст (друкований) Картина
Мікротекст (звуковий) Серія малюнків/картин
План Фотогорафія
Тези
Смислові Логіко-синтакична схема Діаграма, графік(и)
Слова як “смислові віхи” Схема
(ключові слова) Таблиця
Лозунг Цифри, дати
Афоризм, Символіка
Прислів’я, приказки Плакат
Крилаті вислови, цитати Карикатура
Підписи Комікси
До вербальних опор відносяться:

 діалог-зразок,
 мікродіалог-підстановча таблиця,
 структурно-мовленнєва схема,
 функціональна схема мікродіалогу,
 об’єднані між собою функціональна та
 структурно-мовленнєва схема діалогу.
Зразок мінідіалогів:
1. Mrs. Williams: Hello. Come in. I’m Mrs.
Williams.
Gabriela: Hello, my name’s Gabriela.
Mrs. Williams: Where are you from?
Gabriela: I’m from Argentina.
Mrs. Williams: Great! We’re from Wales.
2. Kostas: A cheese sandwich, please.
Waitress: I’m sorry. We haven’t got any cheese
sandwiches. We’ve got some egg sandwiches.
Kostas: OK, an egg sandwich, please. And a
coffee.
Зразок мінідіалогу-підстановчої
таблиці
2
Зразок структурно-
мовленнєвої схеми:

 1. P1: I love going to the __________. I go


every ______.
 P2: Me, too. I like _________ but I hate
______.
 P1: Here we are. What do you want to see?
 P2: Er, well, not the ________. I don’t like
________.
 P1: Hey, the new ________ is on.
 P2: Great! ___________.
Зразок функціональної схеми
мінідіалогу:
2
3
Функціональна схема може мати такий вигляд
(школярі розігрують діалог згідно з наданої
схеми, не використовуючи виділені курсивом
слова):

 Student A is renting a house. B. is the landlord.


 A: (Asks when it’s necessary to pay the rent.)
 B: (Says strongly it’s very important to pay.)
 A: (Asks for permission to keep pets.)
 B: (Apologise, but says animals are prohibited.)
Варіантом функціональної схеми діалогу є так звана

блок-схема діалогу (Flow-diagram converation).


Зразок об’єднаних між собою
функціональної та структурно-
мовленнєвої схеми діалогу:
Невербальні (зображальні) опори
 сюжетний малюнок,
 серія
 малюнків,
 фотографій,
 листівок,
 різноманітні плани
 житла,
 будівель,
 карта погоди тощо
Приклад використання серії
малюнків (pictorial map)
Students are given a series of
pictures where a conversational
situation is depicted. They are to
think of phrases the people in the
picture might say to each other and
produce a dialogue.
S1: Hello Larry. Do you mind
coming today? We could have
lunch together.
S2: Oh! That’s a good idea, Mary.
When will I come?
S1: Does 10 o’clock sound all
right?
S2: That suits me fine!
Сюжетні малюнки із
неправильним порядком подій
(Jig-saw pictures)
Student A Student B
Ускладнений варіант попереднього прийому є
відновлення історії згідно сюжетних малюнків

 You have got half the pictures to make a complete story. There are
twelve pictures in all. Student A has got pictures ‘a’-‘f’ and Student B
has got pictures ‘g’-‘l’. Describe your pictures to each other to work
out the correct order of events in the story. For example,
 Student A: In picture ‘a’ there’s a little old lady. She is attacking
another lady.
 Student B: In picture ‘g’ there’s a couple outside a supermarket.
 Once you have described all the pictures you should put them in
order. Note the order in the spaces provided on your task sheets.
(The first two pictures in the story are ‘d’ and ‘j’.) The couple in the
story are called Dave and Jane.
 Then work together and build up an account of the story with your
partner you should narrate the events which correspond to the
pictures on your task sheet, e.g. Last Saturday Dave and Jane went
shopping …etc.
Card1.
Student A. You and your partner have each got half the picture to make a
complete story. Describe your pictures to your partner and work out the correct
order of events. Write the numbers in the spaces provided. Then tell the story
together in your own words. Begin: Last Saturday morning…
Card 2.
Student B.
You and your partner have each got half the picture to make a complete story.
Describe your pictures to your partner and work out the correct order of events.
Write the numbers in the spaces provided. Then tell the story together in your
own words. Begin: Last Saturday morning…
Key: 1 d, 2 j, 3 f, 4 l, 5 e, 6 b,
7 g, 8 k, 9 c, 10 i, 11 a, 12 h.
 Один із можливих варіантів оповідань по сюжетному малюнку:
Last Saturday morning Dave and Jane went shopping together.
Dave saw a leather jacket in a shop window and decided to try it
on. Dave and Jane went into the shop. The jacket fitted Dave
perfectly and he bought it. After they came out of the clothes ship.
Dave and Jane continued their walk along the high street. They
didn’t notice a woman who was close behind them. Suddenly the
woman put her hand into Jane’s bag and stole her purse. Jane
didn’t feel anything but a man nearby saw the pickpocket and
shouted to the couple. Jane and Dave ran after the pickpocket. A
policeman saw them and started running after the pickpocket, too.
They ran and ran but the pickpocket ran faster. Suddenly a little
old lady stepped in front of the pickpocket and stopped her. The
old lady took the purse from the pickpocket, gave her two
professional karate chops and hold her on the ground. When
Jane, Dave and the policeman arrived on the scene, Lane
thanked the old lady and gave her all the money in her purse as a
reward.
Картинки із завданням «Знайди 10
відмінностей» (Comparing pictures,
Finding deviations)
S1: There are three
trees in my picture.
S2: Oh, really? In my
picture there are only
two trees. The bird is
flying in the sky in my
picture. Is there a bird in
yours?
S1: No, there isn’t any
bird in my picture. Etc.
«Дивні» картинками
(Strange pictures)
Вербально-зображальні опори
 схематичний план міста та
функціональна схема діалогу
(Mapped dialogue with some ready-
made phrases)
 EATING OUT
 You work in the office. It’s lunch
time now. Usually you have lunch at the
Royal Restaurant but you can’t go there
today. The road is closed. Somebody
recommended you to go to the French
Restaurant, but you don’t know how to
get there. Ask your friend to help you find
a place to have lunch at. The following
map can help you organize your
conversation.
Схематичний план міста може представлятися
у вигляді карти на яку нанесені функціональні
блоки-підказки діалогу
«У пошуках скарбів» (Find the
Treasure)
 Умовні позначки та
пояснення:
 Gold (G) = 2 Х 4 squares
 Diamonds (D) = 4 Х 3
squares
 Rubies (R) = 4 Х squares
 Emeralds (E) = 6 Х 2
squares
 Student A ‘hide’ your
treasure in tr in Grid 1;
Student B, ‘hide’ your
treasure in Grid 2. take
turns to ask questions to
find your partner’s
treasure and record what
you find on other grid. You
have got ten minutes. The
winner is the person to
find the most treasure.
Приклади вправ
Awareness-raising
activities
 Sentence stress, i.e.
emphasizing the
main information-
carrying words.
Awareness-raising activities 2
Cultural knowledge, specifically differences in conversational
style
Awareness-raising activities3
Speech act knowledge, specifically ways of
expressing agreement and disagreement
Awareness-raising activities 4
Conversational closings
Awareness-raising activities 5
Discourse markers (I mean, you know etc) and
vague expressions (that sort of thing etc)
Strategies
Understanding the Questions
Asking for Clarifications
Part of the speaking lesson
Контроль рівня
сформованості вмінь
в іншомовному
говорінні

Контроль рівня
сформованості
говоріння
проводиться згідно
кількісних та якісних
критеріїв
 Кількісні критерії оцінювання рівня
сформованості вмінь діалогічного
мовлення

 кількість реплік, що продукується


кожним із співрозмовників;
 кількість різнотипних діалогічних
єдностей;
 кількість пауз хезитації.

Якісні показники рівня сформованості
вмінь діалогічного мовлення

 відповідність висловлювання поставленій темі і


ситуації;
 різноманітність моделей, що використовуються у
мовленні кожного співрозмовника
 спонтанність;
 емоційна забарвленість мовлення;
 вміння виступати у різних ролях;
 вміння поєднувати різні типи мікродіалогів;
 вміння розв’язувати поставлене комунікативне
завдання під час спілкування у діалогічній формі
(переконати, заперечити, не погодитися,
висловити свою думку, запросити тощо).
 граматична та лексична правильність
висловлювання;
Якісні показники рівня сформованості вмінь діалогічного мовлення

 вимова (основними вимогами до вимови учнів є


фонематичність / ступінь правильності фонетичного
оформлення мовлення, достатню для того, щоб воно було
зрозумілим для співрозмовника/ та швидкість /ступінь
автоматизованості вимовних навичок, яка дозволяє учням
говорити в нормальному (середньо-нормальному) темпі
мовлення (для англійської 130-150 слів за хвилину).
 швидкість реакції (беглость);
 наявність і правильна реалізації мовленнєвих формул;
 доцільність реплік та їх різноманітність;
 дотримання характеристик діалогу (еліптичність,
ситуативність, наявність емоційно-оціночних слів і речень);
 ефективність спілкування (здатність учня не тільки
дохідливо висловлюватись, але й вислуховувати інших,
ввічливо й адекватно реагувати на висловлювання
співрозмовника говорити по черзі, не перебиваючи та не
намагатися домінувати у бесіді; також оцінюється здатність
учня підтримати співрозмовника (якщо він боязкий,
несміливий або розгубився).
 Контроль рівня сформованості вмінь
монологічного мовлення
Кількісні критерії:

1. Обсяг висловлювання.
2. Темп висловлювання.
 Якісні критерії оцінювання рівня
сформованості вмінь у монологічному
мовленні
1. Відповідність висловлювання темі (ситуації) і
досягнення комунікативної мети (вирішення
комунікативного завдання).
2. Комбінування різних мовленнєвих зразків.
3. Ступінь зв’язності, логічності, аргументованості
висловлювання.
4. Структурно-композиційна завершеність
висловлювання.
5. Наявність елементів творчості у висловлюванні.
6. Фонетична, лексична, граматична і стилістична
правильність мовлення учнів у монологічній формі.
Типові практичні цілі уроку
з навчання діалогічного
мовлення
1. (На)вчити учнів відповідати на запитання різних видів з теми “…”.
2. (На)вчити учнів ставити запитання різних видів з теми “…”.
3. (На)вчити учнів відповідати реплікою на репліку стосовно …. .
4. (На)вчити учнів вести розгорнутий
діалог-домовленість/обговорення/розпитування з теми “…” з опорою на
діалог-зразок “…”.
5. (На)вчити учнів вести розгорнутий діалог-розпитування/обговорення з теми
“…” без опори.
6. (На)вчити учнів починати й підтримувати розмову в стереотипних ситуаціях
спілкування.
7. (На)вчити учнів стимулювати співрозмовника на висловлювання з теми
“…”.
8. (На)вчити учнів вести бесіду в типових комунікативних ситуаціях.
9. (На)вчити учнів просити розяснень, додаткової інформації з приводу…
10. (На)вчити учнів швидко реагувати на зовнішні стимули бесіди про…
11. (На)вчити учнів демонструвати в бесіді іншомовну мовленнєву активність.
12. (На)вчити учнів у разі необхідності ввічливо перервати бесіду і звернутися
до співрозмовника по допомогу.
ЗРАЗКИ ФОРМУЛЮВАННЯ ПРАКТИЧНОЇ МЕТУ
УРОКУ ПРИ НАВЧАННІ МОНОЛОГІЧНОГО
МОВЛЕННЯ
1. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ КОМБІНУВАТИ 2-3 РЕЧЕННЯ У ЛОГІЧНІЙ
ПОСЛІДОВНОСТІ НА ОСНОВІ МОВЛЕННЄВОЇ СИТУАЦІЇ.
2. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ КОМБІНУВАТИ ЗРАЗКИ МОВЛЕННЯ
ВІДПОВІДНО ДО КОМУНІКАТИВНОГО НАМІРУ ТА НА ОСНОВІ
ЛОГІЧНОЇ СХЕМИ.
3. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ ЗАПАМЯТОВУВАТИ ЗРАЗОК
МОНОЛОГІЧНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПРИ АУДІЮВАННІ
ТЕКСТУ “…”.
4. ВЧИТИ УЧНІВ ОПИСУВАТИ … В ОБСЯЗІ 5-6 РЕЧЕНЬ З
ОПОРОЮ НА ЛОГІКО-СИНТАКСИЧНУ СХЕМУ/КЛЮЧОВІ
СЛОВА/ПЛАН/СХЕМУ/ ПЛАН-СХЕМУ ТОЩО.
5. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ ПЕРЕКАЗУВАТИ ЗМІСТ ЗРАЗКА
МОНОЛОГІЧНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ “…” БЛИЗЬКО ДО
ТЕКСТУ/СВОЇМИ СЛОВАМИ/ЗІ СКОРОЧЕННЯМ/З
РОЗШИРЕННЯМ.
6. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ ОПИСУВАТИ МАЛЮНОК (СЕРІЮ
МАЛЮНКІВ) В ОБСЯЗІ … РЕЧЕНЬ З ОПОРОЮ НА КЛЮЧОВІ
СЛОВА.
7. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ РОЗПОВІДАТИ (В ОБСЯЗІ … РЕЧЕНЬ)
ПРО… З ОПОРОЮ НА ТЕКСТ-ЗРАЗОК “…”.
ПРАКТИЧНІ ЦІЛІ УРОКУ З НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО
МОВЛЕННЯ 2

1. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ ВИСЛОВЛЮВАТИСЯ (В ОБСЯЗІ …


РЕЧЕНЬ) ПРО … ЗА АНАЛОГІЄЮ З ПОВІДОМЛЕННЯМ… З
ОПОРОЮ НА ЗМІСТ ТЕКСТУ “…” ТА ЙОГО МОВНОЮ
ФОРМОЮ.
2. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ ПЕРЕДАВАТИ ЗМІСТ ТЕКСТУ ЗА
ПЛАНОМ.
3. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ НА ОСНОВІ МОВЛЕННЄВОЇ СИТУАЦІЇ
РОБИТИ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО …, ОБГРУНТОВУЮЧИ
СВОЇ ДУМКИ.
4. ВЧИТИ УЧНІВ ПОВІДОМЛЯТИ ПРО ОСНОВНІ ПОДІЇ
ПРОЧИТАНОГО ТЕКСТУ І ВИРАЖАТИ СВОЄ СТАВЛЕННЯ
ДО НИХ, СПИРАЮЧИСЬ НА ТЕКСТ.
5. (НА)ВЧИТИ УЧНІВ РОЗПОВІДАТИ ПРО … НА ОСНОВІ
МОВЛЕННЄВОЇ СИТУАЦІЇ БЕЗ ОПОР.
6. ВЧИТИ УЧНІВ ОПИСУВАТИ МІСТО НА ОСНОВІ
МОВЛЕННЄВОЇ СИТУАЦІЇ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ПЛАН-
СХЕМУ МІСТА (СЛАЙДОФІЛЬМ, СЕРІЮ ФОТОЛИСТІВОК).
ВАШІ ЗАПИТАННЯ
Дякую за увагу!

You might also like