ДВНЗ «Київський національний економічний

університет ім. Вадима Гетьмана»

МЕіМ
кафедра бізнес-лінгвістики

Вибіркова дисципліна
«Мовна культура сучасної
бізнес-комунікації»

Київ
2022
Мова як ефективний інструмент
формування культури сучасної
бізнесової комунікації

 Мова - це також обличчя

народу, воно тяжко
спотворене.
Ліна Костенко
 Питання
• Мовна культура, спілкування і бізнес-комунікація.
• Функції спілкування.
• Види, типи і форми професійного спілкування
(пряме/непряме вербальне і невербальне,
усне/письмове, за темою, за метою, за кількістю
учасників, за характером, за мірою офіційності тощо).
• Історія становлення та розвитку української бізнесової
комунікації.
• Тенденції розвитку бізнесової комунікації на сучасному
етапі.
 Мовна культура, спілкування і
бізнес-комунікація
• - доцільно добирати мовні засоби відповідно до мети й
обставин бізнес-комунікації, удосконалюючи рівень
володіння літературною мовою;
• -           продукувати фахові тексти усної та писемної
бізнес-комунікації;
• -           застосовувати правила мовного етикету у бізнес-
спілкуванні;
• -           виборювати власну позицію в партнерському
спілкуванні;
• -           ураховувати особливості усної міжкультурної
комунікації у професійній сфері.
• Функції мови
• (від лат. functio – виконання, здійснення) –
призначення, роль, завдання, що їх виконує
мова в суспільному вжитку.
• Основна функція мови – комунікативна
• «Найбільша розкіш на світі – це розкіш
людського спілкування» (А. де Сент-
Екзюпері)
Компетенція
(з лат.– досягати, відповідати, прагнути)
– 1) ґрунтовна обізнаність із чим-небудь;
– 2) коло повноважень якоїсь організації,
особи чи установи.
Мовна (комунікативна) компетенція
– це сукупність лінгвістичних знань, які
дозволяють послуговуватися мовними
засобами (фонетичними, орфографічними,
граматичними, лексичними, стилістичними)
для комунікативних цілей, виробити власну
мовну модель поведінки для забезпечення
взаєморозуміння, взаємовпливу та
самореалізації особистості у різних сферах
суспільної діяльності.
 Етикет
• Суспільство з давніх-давен виробило
правила поведінки. Насамперед "Біблія" та
народна мудрість вчили, що і як треба
робити, тобто дотримуватися вимог
етикету.
• Етикет — це встановлений порядок,
сукупність правил, які регламентують
зовнішні прояви людських взаємин.
 Функції мовного етикету
• 1. Контактовстановлювана (соціативна,
контактна)
• 2. Конативна – функція орієнтації на
адресата (ти/ви)
• 3. Регулювальна – старший/ молодший,
начальник/ підлеглий.
• 4. Емотивна – виражає емоційне ставлення
до співрозмовника
Основні підсистеми етикету
• I — мовленнєвий, або вербальний етикет, що регламентує словесні
формули вітання, знайомства, поздоровлення, побажання, прохання,
поради, запрошення, співчуття, манера спілкування та мистецтво вести
бесіду.
• II — міміка та жести, або кінесика. У багатьох народів є своєрідні жести
привітання, прощання, згоди, заперечення. Міміка, погляд, вираз
обличчя свідчать про ставлення до співрозмовника.
• III - організація простору в етикеті, або етикетна проксеміка. В етикеті
важливе значення має розташування співрозмовників у просторі,
дистанція між ними, фізичний контакт, місце в кімнаті чи за столом,
допустимі пози.
• IV — речі в етикеті, або етикетна атрибутика (одяг, головний убір,
прикраси, подарунки, квіти тощо).
 Мовний етикет
• «Немає нічого сильнішого за слово» Менандр
• Мовний етикет – це система стійких формул
спілкування, рекомендованих суспільством для
встановлення мовленнєвого контакту
співрозмовників, підтримання спілкування у
вибраній тональності відповідно до їх соціальних
ролей, рольових позицій відносно один одного в
офіційних та неофіційних обставинах.
• Мовний етикет – це національно специфічні
правила мовної поведінки, які реалізуються в
системі стійких формул і виразів, що
рекомендуються для використання в різних
ситуаціях ввічливого контакту під час
привітання, знайомства, звернення до
співрозмовника, висловлення подяки, прощання
тощо.
• Мовний етикет уважається центральною ділянкою
усієї мовно-поведінкової сфери людини, він
охоплює засоби ввічливості, спрямовані на
вираження поваги до співбесідників та
дотримання власної гідності.
• За визначенням Мирослава Стельмаховича, мовний
етикет є «національним кодексом словесної
добропристойності».
• Глибоке знання норм літературної мови, уміле
послуговування ними у повсякденній
мовленнєвій практиці допомагає мовцеві
досягнути вершин мовленнєвої майстерності.
• Олександр Пономарів зазначає, що форми вітання й
прощання «давно усталилися в українській мові, і їх не
варто модернізувати без потреби.
• Досить часто чуємо неправильні з погляду української
граматики форми вітання та прощання в розмовному
мовленні, на радіо й телебаченні «Добрий ранок!;
Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й
ігнорування кличного відмінка – редакціє!); Доброго
вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної,
навіть гарної) ночі, дорогі діти!»
• В українській літературній мові усталилися такі
форми: Доброго ранку! Добрий день! (Добридень!);
Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч!»
Запам’ятайте, що дієслова вибачати, пробачати
вимагають давального відм.
• Вибач (те) (мені);
• Пробач (те) (мені);
• Даруй (те)!;
• Пробач (те), якщо можеш (жете)!;
• Прошу вибачення (пробачення) …» //
Перепрошую!
• Дякую Вам!
 Мовний етикет – це культурне обличчя
нації
• Визначальними етнопсихологічними особливостями
українського етикету є передусім доброта, сердечність,
простота, щирість і ніжність (наявна велика кількість
слів-звертань із пестливими суфіксами: голубонько,
соколику, матінко, таточку, сестричко; у багатьох
етикетних висловах виступає слово із коренем ласк-:
будь ласка (будьте ласкаві), ласкаво прошу, з вашої
ласки тощо), відсутні інвективи (непристойні, грубі
лайки).
• Частиною культури людини є його емоційність,
добре володіння інтонаційним багатством під час
розмови.
• Навіть найкращі етикетні фрази, такі як дякую,
спасибі, будь ласка, промовлені байдужим
тоном, не принесуть задоволення тому, кому вони
адресовані.
• Якщо ж етикетні формули, наповнені
позитивними емоціями, виражають розуміння і
співучасть, вони знаходять відгук у серцях.
• «Рівень дотримання мовного етикету, культури
спілкування часом впливає на поведінку
співрозмовників більшою мірою, ніж предметний
зміст мовлення» (Ярослав Радевич-Винницький
«Етикет і культура спілкування»).
• «Не можна щось побудувати словом, якщо те ж
саме руйнувати ділом» (Григорій Сковорода).
 Різновиди мовнокомунікативної
компетенції
Мовна:
орфографічна, лексична, граматична,
стилістична, пунктуаційна.

Комунікативна:
здатність розуміти і продукувати
висловлювання відповідно до
комунікативних завдань.
 Функції комунікації
• Інформативна;
• інтерактивна (вплив);
• перцептивна (сприйняття);
• експресивна (почуття)
• Бізнес-комунікації (англ. business — справа, діло і лат.
communicatio — зв’язок) — міжгрупові та
міжособистісні комунікації, специфіка, структура та
функції яких зумовлені сферою ділових відносин, у якій
вони використовуються. 
• Ступінь розвитку бізнес-комунікації є не лише
показником, а й фактором ефективності діяльності
організації чи окремого суб’єкта ділових відносин.
• До бізнес-комунікацій зараховують
внутрішньоорганізаційні комунікації (ради,
обговорення та ін.) та зовнішні
(переговори, наради; реклама, PR,
іміджмейкінг).
Бізнес-комунікації розрізняють за:
- комунікативними каналами (усні, документні (письмові),
електронні);
• рівнем здійснення (міжособистісні, міжгрупові);
• видами економічної діяльності;
• місцем здійснення (внутрішні та зовнішні комунікації);
• джерелами регулювання комунікативного процесу
(формальні, неформальні);
• цілями комунікації;
• тривалістю часу комунікації (довготривалі, періодичні та ін.);
• ставленням до партнерів.
 Види, типи і форми професійного спілкування

Усні й письмові форми комунікації

Письмова комунікація виступає у формі
планової та звітної документації, пам’ятних
записок, доповідей, оголошень, довідників,
фірмових газет тощо.
Усними формами комунікації є:
телефонні розмови, публічні виступи, наради,
безпосереднє спілкування тощо.
 Переваги письмової комунікації:
• допомагає зафіксувати інформацію, на яку можна
покликатися згодом;
• те саме повідомлення можна відправити одночасно
багатьом людям;
• дозволяє планувати, відбирати й правильно оформлювати
думки;
• відіграє провідну роль у передаванні важливої й офіційної
інформації та може служити засобом передання
конфіденційної інформації;
• дозволяє чітко сформулювати й узгодити певні договірні
умови;
• служить ефективним засобом для підтримки ділових і
особистісних взаємин.
 Основні недоліки письмової форми
комунікації

• Односпрямованість.
• На відміну від телефонної розмови,
одержувачі письмових повідомлень не
можуть терміново вимагати пояснення або
додаткової інформації, тому письмове
повідомлення має бути зрозуміле і вичерпне.
• Намагайтеся передбачити вірогідні питання і
пояснити все те, що одержувачі навряд чи
зрозуміють інакше.
• Витрати часу і коштів на підготовку повідомлення.
• Щоб підготувати зрозуміле письмове
повідомлення, потрібен час не тільки на те, щоб
сформулювати свої думки, але й на те, щоб
грамотно їх оформити відповідно до
загальноприйнятих правил.
• Крім того, практично кожен вид письмових
повідомлень потребує певних витрат на папір,
дизайн, друкарські роботи або ксерокопіювання,
послуги поштових відправлень тощо.
• Затримка з часом між відправленням і
отриманням.
• Листи не придатні для невідкладних повідомлень,
оскільки на їхню доставку йде певний час. Як
відправник, ви не завжди знаєте, чи прочитав
адресат вашого листа.
• Коли важливо отримати швидку відповідь, краще
розглянути телефон плюс факс або електронна
пошта, або дати комбінацію.
 Усні форми комунікації

Позитивним аспектом таких форм комунікації

є економія часу, забезпечення глибшого
взаєморозуміння.
Перешкоди, що виникають у сфері комунікації, поділяють на
перешкоди в комунікації між особами та в організаційній
комунікації.

До бар’єрів на шляху міжособистісної комунікації належать:

- перешкоди, зумовлені сприйняттям (візуали, аудіали,
кінестетики (через відчуття), дискрети (керуютться
логікою);
- семантичні бар’єри;
- невербальні перешкоди;
- невміння слухати (чути та почути!)
 Поради, як ефективно слухати

• Припиніть говорити – неможливо слухати говорячи!

• Допоможіть мовцеві почуватися вільніше.
• Покажіть мовцеві, що ви готові його слухати:
поводьтеся та дійте зацікавлено.
• Усуньте чинники, що можуть дратувати: не
малюйте, не стукайте по столу, не перекладайте
папери тощо.
• Виробляйте в собі терпіння: не економте час, не
переривайте мовця, не робіть кроків у бік дверей!
• Стримуйте свій характер, бо розлючена людина
надає словам неправильного змісту.
• Не допускайте суперечок або критики – це
примушує мовця зайняти захисну позицію.
• Пропонуйте питання: це показує мовцеві, що ви
його слухаєте.
 Шляхи формування мовної
компетенції майбутнього бізнесовця

• Культура мови бізнес-комунікації - невід’ємний складник

культури особистості.
• Інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилю в
мові професійної сфери.
• Роль довідкових джерел у підвищенні мовної культури.
• Комунікативна компетенція - сукупність знань про спілкування,
вербальні та невербальні засади інтеракції.
• Індивідуальні та колективні форми спілкування.
• Уплив різних типів середовища на формування мовних смаків
особистості.
• Етичні кодекси організацій та підприємств як методи
вдосконалення культури мови фахівців.
• Мова - корпоративний код.
 Мовні особливості сучасного бізнесового діалогу

• Комунікативна професіограма фахівця (фахівця-

економіста).
• Комунікативні стратегії, зворотний зв’язок у
спілкуванні.
• Мовна конвергенція (урівноваження статусу
співрозмовників).
• Роль адресанта та адресата.
• Спілкувальний етикет. Парадигма мовних формул
етикету. Паритетність у спілкуванні. Ґендерні
аспекти спілкування. Спілкувальні ситуації.
 Перешкоди в організаційній
комунікації

- викривлення повідомлень;
- інформаційні перевантаження;
- незадовільна структура організації.
 Типи співрозмовників і особливості
поведінки з ним під час бесіди
• «Позитивна людина»
Помірно проводити з ним дискусію
• «Непідступна людина»
За можливості визнавати його знання і досвід
• «Незацікавлена людина»
Розпитувати, злучати до бесіди
• «Важлива птаха»
• Використовувати дискусію типу «Так, але …», не
критикувати
• «Говірка людина»
Намагатися зупиняти й обмежувати
• «Конфліктна людина»
Зберігати спокій, залишатися в межах ділової бесіди,
намагатися спокійно спростовувати нелогічні висновки
• «Обережна людина»
Пропонувати легкі запитання, поступово залучати до бесіди
«Людина, яка все знає»
Намагатися висловлювати певну позицію відповідно до
того, що нею буде сказано
 Класифікація типів людей

• До першої групи належать люди порядні,

дисципліновані, ті, що визначають чіткий порядок
для себе та інших і жорстко дотримуються його.
Їхня педантичність іноді дратує, але вони все
роблять у повному обсязі й в зазначені терміни.
• Іноді вони бувають агресивні, але вміють
стримуватися, їм можна довіряти, покладати на
них відповідальність за розв’язання конкретних
питань.
• До другої групи належать люди, які живуть
радісно і виділяються своєю добротою, чуйністю.
Вони мають багато знайомих, комунікабельні й
дуже мобільні.
• У бесіді з ними можна отримати різну цікаву
інформацію. Проте водночас в їхніх діях немає
чіткості й точності. Якщо вони візьмуть у борг
гроші, то забудуть віддати, якщо щось пообіцяють,
то можуть не зробити.
• До третьої групи належать люди, які мають добрий
смак, елегантність, пластичність.
• Вони виділяються своїм артистизмом, уміють
встановлювати контакти, можуть знайти вихід із
скрутного становища.
• Вміло організовують прийоми, презентації,
зустрічі, але серйозну кропітку або аналітичну
роботу можуть провалити.
• До четвертої групи належать люди, які не дуже
контактні.
• Це тип людей емоційно холодних, з розвиненим
асоціативним мисленням.
• Серед них багато талановитих митців, учених,
винахідників.
• Вони – генератори ідей, уміють запропонувати різні
варіанти розв’язання завдань, знайти нестандартні
рішення, але спілкуватися з ними важко, бо їхня життєва
енергія спрямована на себе самих.
• П’яту групу становлять люди, яких часто називають
сентиментальними.
• Вони чуйні, боязкі, сором’язливі, вразливі, вміють
співчувати, вносять атмосферу людяності, надії.
• Коли виникають труднощі в роботі або особистих
справах, то на допомогу приходять насамперед
люди саме цього типу.
• Шоста група
• – це конформісти (відсутність власної позиції
домінантності, безпринципна і некритична покора певній
моделі), представники якої найкраще реалізують чужі ідеї.
• Вони, як правило, легко приєднуються до думки інших.
• Нічого не запитуючи, не розмірковуючи, конформісти легко
погоджуються виконати доручену справу.
• Люди цього психотипу можуть іноді прийняти і самостійно
ухвалити певні рішення, але в основному чекають, щоб
• їм сказали, коли, що і як треба зробити.
• До сьомої групи належать люди, які не можуть
займатися бізнесом і бути менеджерами.
• Це люди нестійкі, які легко змінюють свою думку,
недовірливі.
• Під час розмови з ними важко бути впевненим у
позитивному результаті бесіди.
 Способи подолання невдалої
комунікації

Психолог Томас Гордон, спираючись на висновки

багатолітньої практики вивчення мистецтва
спілкування, поділив наші відповідні судження на
дванадцять категорій.
Ці судження він називав «бар’єрним спілкуванням».
Щоразу, коли ми висловлюємо ті чи ті думки, то
створюємо труднощі у спілкуванні.
 Література
• Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / за заг. ред.
О. Сербенської: посібник. - Львів: Світ, 1994. - 152 с.
• Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1990. - 232 с.
• Богдан С. Мовний етикет українців: традиції і сучасність.- К., 1998.
• Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділової комунікації:
навч. посібн. - К.: АртЕк, 2008. - 252 с.
• Говоримо і пишемо правильно. Порадник з правопису, вимови та
слововживання. – К.: КНЕУ, 2011.
• Кочан І.М., Токарська A.C. Культура рідної мови. - Львів: Світ,1996. - 232 с.
• Культура мови на щодень. – К., 2000.
• Культура мови. Усна наукова комунікація: навч.посібн./Л.Козловська,
С.Терещенко.- К.,2011.
• Культура української мови: Довідник / за ред. В. М. Русанівського. – К., 1990.
• Культура фахового мовлення: навч. посібн. / за ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці:
Книги – ХХІ, 2006. – 496 с.
• Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення. -
Вінниця: Нова книга, 2003.- 472 с.
• Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. Українська мова у
професійному спілкуванні: навч. посібн. - K.: Міжнародна
агенція “BeeZone”, 2004. - 336 с.
• Губенко Л.Г., Нємцов В.Д. Культура ділового спілкування. – К.,
2002.
• Довідник з культури мови// С.Я.Єрмоленко, С.П.Бибик,
Н.М.Сологуб та ін./ за ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Вища школа,
2005. – 399 с.
• Єрмоленко C. Я. Мовно-естетичні знаки української культури. -
K.: Інститут української мови НАН України, 2009. - 352 с.
• Поуст Е. Американський етикет: пер. з англ. – Кн.1: Мистецтво розмови. –
Тернопіль, 1991.
• Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: навч. посібн. -
К.,2006.
• Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. - К.: Вид-во НАН України, 1998.
- 194 с.
• Різун В.В. Літературне редагування. – К., 1996.
• Савчин Т. Мова і ділове спілкування: норми, етикет, діловодство. -
Тернопіль, 2002.
• Тимошенко Н.Л. Корпоративна культура: діловий етикет: навч. посібн. –
К.:Знання, 2006. – 391 с.
• Томан І. Мистецтво говорити: пер. з чес. - К.: Політвидав України, 1986,-
239 с.
• Інформаційні ресурси
• Словники
• Інтернет-джерела
• 1.www.litopys.jrg.ua
• 2.www.mowa.info
• 3.www.novamowa.com.ua
• 4.www.pereklad.kiev.ua
• 5.www.pravopys.net.
• 6.www.rozum.org.ua
• 7.http://termin.com.ua