Лекція 5.

Текстологічні
аспекти
перекладознавств
а
•1. Поняття «текст».
•2. Класифікація текстів.
•3. Текст як перекладацька
категорія.
•4. Інформативна
структура тексту та її
елементи.
•5. Текстоцентристська
концепція. Гіпотеза
Сепіра-Уорфа.
Переклад – це процес передачі змісту, висловленого однією
мовою, засобами іншої мови.

Переклад – це результат певного процесу, тобто

перекладений текст.

Переклад у першому значенні - змістовна + формальна

переробка оригіналу.

У другому, переклад – це матеріалізований наслідок дій

перекладача.
1. Сутність поняття «текст».

Текст - єдине матеріалізоване свідчення

здійсненого процесу перекладу і конкретний
матеріал для зіставного наукового аналізу, який
дає змогу встановити комунікативні і
перекладацькі закономірності, способи і
прийоми еквівалентної передачі різноманітної і
багатопланової інформації оригіналу у
перекладі.
Формальний підхід : текстом може бути випадковий
збіг слів, складів, літер:

«Чарари! Чурари! Чурель! Чарель! Чареса и чуреса. І

чурайся і чаруйся!» (В. Хлєбніков);

перекладати окремо лексему,

будь-який набір слів ≠ текст.

одиниця «текст» ≠ фонема або морфема, синтагма

чи навіть речення.
Вихідна одиниця на рівні змісту = думка,
Вихідна одиниця на рівні форми = висловлення=

• одна лексема (напр., Причинна – назва поеми Т.Шевченка),

• поширене речення («Хіба ревуть воли, як ясла повні? –

назва роману П.Мирного)

• цілий епізод (фрагмент «Ідуть дощі …» з повісті

Коцюбинського «Fata morgana»).

Текст - цілісний продукт мовленнєвої діяльності людини,

що містить лексично та граматично оформлену думку
про об'єктивну / суб'єктивну дійсність.
 2. Класифікація текстів
Розмовні тексти розмовно-побутові, функція
розмовно-ділові спілкування

Офіційно-ділові державні, політичні, дипломатичні, функція

тексти комерційні, юридичні документи повідомлення

Суспільно- газети, журнали, радіо, телебачення функція

інформативні повідомлення
тексти

Наукові тексти тексти спеціальні (для професіоналів) і функція

науково-популярні (для масового читача) повідомлення
функція пізнання

Художні тексти усі жанри художньої літератури, функція впливу і

літературної критики і публіцистики естетична функція

Релігійні твори канонічні книги Священного писання, функція пізнання

апокрифи, Житія святих, проповіді, функція впливу
теологічні твори
Функціональний стиль мовлення

• Різновид літературної мови, який ґрунтується на різних типах

мислення (побутовому, науковому, публіцистичному тощо) і
характеризується сукупністю мовних засобів, що відповідають
цим типам мислення, а також принципами і прийомами добору
елементів мовного коду учасниками спілкування залежно від
змісту, контексту та ситуації, в яких вони перебувають
• Функціональні стилі – відкриті різновиди мовного коду;
між ними існує взаємодія, взаємовплив.

• Форми спілкування разом з екстралінгвістичними

чинниками, які його супроводжують, є основою
функціональних стилів.

• Сукупність функціональних стилів становить стилістичну

систему мови.
Функціональні стилі

• Розмовно-побутовий
• Науковий
• Офіційно-діловий
• Публіцистичний
• Художньо-белетристичний
• Конфесійний
• Функціональні стилі взаємодіють між собою, найчастіше:

• художній, публіцистичний і розмовний.

• Замкнутішими, стійкішими є :
• офіційно-діловий, науковий та конфесійний стилі.

• Публіцистичний використовує одиниці офіційно-ділового, наукового

стилів.
У стилістиці: типи тексту = функціональні стилі.

Стиль — це лексико-граматична єдність у різномаїтті текстів, які

виявляються притаманними для певної категорії текстів.
Регістр спілкування

• Система відбору мовних засобів залежно від соціальної ситуації.

Регістр має 3 рівні:
• неофіційний,
• офіційний,
• нейтральний.
Під час спілкування з людиною з одного соціального середовища
зі знайомою людиною мовець вільний у виборі мовних засобів
(неофіційного або нейтрального рівня), під час спілкування зі
сторонньою людиною відбувається селекція мовних засобів шляхом
перемикання на стилістично більш офіційний регістр,
самообмеження мовного репертуару (наприклад, робітник, який
спілкується з лікарем або суддею, уникає певної лексики, звичної
йому у спілкуванні зі “своїми”)
Регістр спілкування
• Це різновид дискурсу (тексту), що сформувався під впливом
ситуативного контексту спілкування соціалізованих особистостей ;

• реалізація дискурсу (тексту) у конкретній конситуації спілкування

• Поняття регістру не тотожне поняттям функціонального стилю чи

підмови, оскільки стилі охоплюють загальноприйняті стилістичні
норми, які використовують усі мовці незалежно від їх належності
до конкретної соціальної групи, освітнього рівня, статі, а тому не
відображають явищ, окреслених поняттям контексту.
3. Текст як перекладацька категорія

Текст – вербальне віддзеркалення людського середовища, а як мовна

одиниця – лінгвістичне втілення фрагменту навколишнього світу

класи текстів:
" дomeкcmoвi тексти" " власне текстові тексти"
(лексема, словосполучення, (висловлення, фразеологізм)
дискурс, фрейм)

словниковий переклад текстовий переклад

•Висловлення

•Дискурс

•Фрейм
1.Висловлення: Висловлення - це конкретний акт мовлення або
письма, це - одне або кілька речень, які мають певний смисловий
зміст. Висловлення може бути складене зі слів і фраз, які мають
лексичний і синтаксичний зв'язок і призначене для передачі
інформації або вираження думок, почуттів і поглядів.

2.Дискурс: Дискурс - це більш широке поняття, яке охоплює

систему мовленнєвих проявів, текстів або висловлення, які
спільно складають певний смисловий контекст або тему. Він
включає в себе не тільки слова та речення, але і соціокультурні
норми, цінності, структури і способи мислення, які
визначають спосіб комунікації в конкретному контексті або
групі людей.

Дискурс – це мовлення, занурене в життя (Н. Арутюнова)

3. Фрейм:
Фрейм - це когнітивна структура або схема, яка використовується
для організації та інтерпретації інформації.

Фрейми допомагають нам розуміти інформацію, відображаючи

контекст, у якому ця інформація має сенс.

Наприклад, у нас може бути фрейм для ресторану, який містить

інформацію про тип їжі, ціни, місце розташування тощо. Фрейми
допомагають нам легше розуміти та інтерпретувати нову
інформацію, а також взаємодіяти з навколишнім світом.
Ці три поняття часто використовуються в лінгвістиці,
психології та комунікаційних науках для аналізу мови, способів
мислення та взаємодії людей в різних контекстах.
 Власне текстові тексти

Висловлення Дискурс Фрейм

констатація факту без констатація факту як дійсного констатація факту з
урахування реципієнта i або удаваного діалогу з урахуванням ситуації
ситуації мовлення реципієнтом мовлення
на piвнi композиційно- на piвнi композиційно- будь-яка
мовленнєвих форм панує мовленнєвих форм панує опис композиційно-
повідомлення, або мipкyвання, мовленнєва форма
i будь-який
на piвнi мовленнєвих актів мовленнєвий акт
- розповідь (асертив) та на piвнi мовленнєвих актів -
констатація (декларатив) спонукання (директив) або
побажання (експресив)
"О сестри, сестри, горе вам, "I вci ми як один
"Він народився у мої голубки молодії..." підняли вгори руки, i
селянсъкій сім’ї" тисяч молотів о камінъ
загуло..."
 Різниця понять «текст» та «дискурс»

Основна різниця полягає в тому, що

текст - це конкретний лінгвістичний об'єкт, тоді як
дискурс - це більше загальне поняття, яке включає в себе текст
та його спільний контекст і спілкування між учасниками.
Дискурс вивчається як ширше явище в рамках лінгвістики та
комунікаційних наук

•Дискурс включає в себе аспекти, такі як контекст, інтонацію,

наміри комунікатора, прийоми маніпуляції аудиторією та інші
фактори, що впливають на сприйняття повідомлення.
•Дискурс може включати в себе багато текстів, які взаємодіють
один з одним та в контексті спілкування.
 • 4. Інформативна структура тексту та її елементи
• (volume informatif du texte)

• Види інформації:

• а) денотативна , яка передає значення реальних явищ та дій

• (elle reflète nos idées de tout ce qui réel ou abstrait étant fixé dans
• le noyau du sens lexical des mots: La Terre tourne autour du Soleil);

• б) конотативна, від якої залежить відбір лексичної одиниці (ЛО)

• в залежності від регістру мови, наприклад,
• в офіційній ситуації слово travail (m), labeur (m) як нейтральна ЛО,
• у неофіційному контексті besogne (f) або навіть corvée (f);

• (Elle reflète des sentiments et les émotions humaines;

• sa fonction consiste à rendre les appréciations de celui
• qui parle pour exercer une influence sur le receveur).
•в) соціолокальна інформація (соціальна, соціографічна),
•яка уточнює сферу вживання слова: вживання
•професіоналізмів,
•- слів професійного чи соціального жаргону:
•gratuiciel (m) – logiciel gratuit;
• - наукових термінів, діалектизмів, регіоналізмів,
•наприклад, babasse (f) як професійний жаргонізм для
•позначення ordinateur (m) ou imprimante (f) –
•au sens dépréciatif або як регіоналізм (Rhône-Alpes);
•вживання дієслова espérer у
•Нормандії та на Півдні Франції у значенні attendre;
•(précise la sphère de l’emploi du mot)
•г) хронологічна інформація, яка відображає історичну еволюцію мови

•( неологізми, архаїзми) - atteste l’évolution historique de la langue;

•Certains mots vieillissent pour devenir archaïsme : fiacre; diligence

• D’autre part, le vocabulaire de chaque langue s’enrichit de néologismes lexicaux:

•Un selfie, un télétravail, un blogueur, un podcast, une appli (application).

•д) прагматична інформація, тобто вживання реалій, які відображають

•характерні для країни поняття, наприклад, іменник baccalauréat у

•значенні свідоцтва про середню освіту, в Укм бакалавр позначає поняття

•освітнього рівня (l’équivalent de licence en France);

- la guillotine, le troubadour (poète, compositeur, musicien médiéval)

- – les mots qui évoquent la réalité de la vie d’une certaine nаtion

• (renseigne sur les particularités, les traditions, les conditions de vie d’une

•communauté nationale). La traduction de ces mots demande de profondes

•connaissances dans le domaine de l’histoire et de la culture des peuples.

 5. Текстоцентристська концепція (від англійського "textocentrism" або "textocentric
theory") - це підхід у літературній та медіа-теорії, який наголошує на тексті як
центральному об'єкті вивчення і розуміння літературних і культурних явищ. Ця
концепція припускає, що текст безпосередньо є важливішим, ніж автор, читач,
історичний контекст або будь-які інші фактори.
Ця концепція була особливо впливовою в літературній теорії і медіа-дослідженнях у 20-
му столітті, особливо в середині століття, і спричинила численні дискусії щодо природи
тексту та його ролі в культурі.

Однак існують і критики цієї концепції, які вважають, що вона надто ізолює текст від
зовнішнього контексту і важливості читача і автора для розуміння тексту.
 Основні ідеї текстоцентризму (скопостеорії) :

1.Пріоритет тексту: Текст розглядається як

самодостатній об'єкт, і його внутрішня структура,
мовний вираз і семантика визначають його значення.
2.Автономія тексту: За цією концепцією, текст може
існувати незалежно від автора і читача. Його
інтерпретація не повинна обов'язково залежати від
інтенцій автора або сприйняття читача.
3.Структуралізм: Текстоцентризм віддавав перевагу
структурному аналізу текстів, досліджуючи їхню
композицію, внутрішню логіку і способи організації.
4. Знакова природа тексту: За цією концепцією, текст
розглядається як система знаків, і його розкриття вимагає
розуміння цих знаків і їхніх взаємовідносин.

5.Декодування: Читач сприймається як декодер тексту,

який розгадує смисловість тексту шляхом аналізу мовних
засобів, символів і синтаксису.

6. Концепція літературної автономії: За текстоцентризмом,

літературний текст має власну цінність і не обов'язково
пов'язаний з іншими аспектами життя або культури.
 Скопос-теорія (нім. Skopostheorie) — це теорія в
галузі перекладознавства, яка базується на головному принципі
цілеспрямованої дії, що визначає стратегію перекладу.

Мета перекладацької діяльності, викладена у запиті на переклад,

положення та правила спрямовують перекладача на досягнення
цільового тексту, який відповідає очікуванням.

Скопос-теорія — це загальна основа для перекладачів, яка

сигналізує про «відхід від статичних лінгвістичних типологій
перекладацьких прийомів».На відміну від минулих теорій
перекладу, які зосереджуються на лінгвістиці та перекладах, що
базуються на еквівалентності на мікрорівні, транслят в Скопос-
теорії не вимагає функціональної еквівалентності вихідного тексту,
оскільки ціль Скопос-теорії робить акцент
на меті перекладацької дії.
 Гіпотеза Сепіра-Уорфа
Гіпотеза Сепіра-Уорфа, також відома як лінгвістичний
детермінізм або лінгвістичний релятивізм, є теоретичною
концепцією в лінгвістиці і антропології, яка стверджує, що мова
впливає на спосіб мислення людей і сприйняття світу.
Гіпотеза Се́піра — Во́рфа (англ. Sapir–Whorf hypothesis), гіпотеза
лінгвістичної відносності — концепція, розроблена в 1930-х
роках. Названа за іменами американських мовознавців
Едварда Сепіра та Бенджаміна Ворфа.

За гіпотезою Сепіра-Уорфа, мова не тільки відображає світові погляди

і культурні особливості спільноти, яка використовує цю мову, але також
активно впливає на спосіб, яким ця спільнота сприймає та розуміє
світовий довкілля. В інших словах, мова може обмежувати або
розширювати наше мислення та сприйняття реальності.
Гіпотеза Сепіра-Уорфа може бути розділена на дві основні
версії:
1.Лінгвістичний детермінізм: Ця версія стверджує, що мова
визначає наше мислення і обмежує нашу здатність розуміти світ.
Іншими словами, без певних мовних структур і понять ми б не
могли усвідомлювати деякі концепції чи явища.

2.Лінгвістичний релятивізм: Ця версія стверджує, що мова

впливає на наше сприйняття світу, але не обов'язково
визначає його. Різні мови можуть надавати різний акцент на різні
аспекти реальності, що може призвести до відмінностей у
сприйнятті між мовами.
Гіпотеза Сепіра-Уорфа була об'єктом дослідження та обговорення
серед лінгвістів і антропологів. Багато досліджень спростовують
екстремальні форми цієї гіпотези, але існують приклади, коли
мова впливає на спосіб мислення і сприйняття світу.
 Таким чином виокремлюють два варіанти інтерпретації
гіпотези:

-«радикальної», «сильної» або «консервативної» версії, а

другий
- «обережної», «слабкої» або «ліберальної» версії.

Радикальність першої версії полягає у твердженні про те, що

«мова повністю визначає мислення», у той час як друга версія
пропонує визнати, що «мова лише впливає на мислення». У
такому «слабкому» формулюванні гіпотеза сприймається
сьогодні як дещо самоочевидне.
•Певні дослідження підтримують ідею лінгвістичного впливу на спосіб мислення

•Наприклад, деякі мови мають багатий асортимент слів для позначення

конкретних кольорів, тоді як інші мови об'єднують кілька кольорів під загальним
словом.
•Це може вплинути на те, як люди реагують і сприймають кольори в їхньому оточенні.
•З іншого боку, існують дослідження, які вказують на те, що культурні та соціальні
фактори грають важливу роль у формуванні сприйняття та мислення, а мова є
лише одним зі складових цих факторів. Люди можуть вивчати і адаптувати свої
мислительні структури, незалежно від мови, якою вони користуються .
•Однак важливо зауважити, що

гіпотеза Сепіра-Уорфа нерідко

використовується в літературі, кіно та

інших медіа для створення цікавих

сценаріїв та персонажів, де мова

впливає на спосіб думки

персонажів, що може створювати

цікаву сюжетну динаміку.

•У загальному, гіпотеза Сепіра-Уорфа

залишається предметом дискусії та дослідження

в лінгвістиці, психології та антропології, і її вплив

на наше розуміння світу продовжує вивчатися та

обговорюватися серед учених та інтелектуалів.

Дякуємо за увагу!