Практичне заняття №1.

Функціональні стилі у професійному спілкуванні

1 Мова як суспільне явище. Основні функції мови.

Мова - це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем (звуків), морфем (частин слова), слів,
речень, яка служить для називання предметів, явищ об'єктивної дійсності та понять, є
засобом спілкування, обміну думками і формування думок.  Мова - найважливіше знаряддя
соціалізації людини. Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції,
важливі для суспільства взагалі і для кожного окремого носія мови. Узагальнити їх можна як
функції спілкування, повідомлення і впливу. Види функцій мови:

 Комунікативна функція (спілкування) взаємозв’язок з оточуючими.

 Номінативна (називна) функція - за допомогою цієї функції усі предмети, явища, якості,
властивості, процеси тощо одержують назву під якою існують в житті і свідомості
мовців.
 Експресивна (виражальна) функція - мова є універсальним засобом вираження
внутрішнього світу. Вона дає змогу перетворити внутрішнє, суб’єктивне на зовнішнє,
об’єктивне, доступне для сприйняття.
 Ідентифікаційна функція - мова виступає засобом ідентифікації
мовців, засобом ототожнення в межах певної спільноти.
 Гносеологічна (пізнавальна) функція - мова є засобом пізнання світу.
 Мислетворча (когнітивна) функція - мова є засобом формування думки. Людина
мислить у мовних формах.
 Волюнтативна функція – мова є засобом вираження волі співрозмовника: вітання,
прохання, запрошення, порада, спонукання тощо. Ця функція є близькою до
експресивної.

2 Українська національна та літературна мова.

Національна мова - це мова, що є засобом усного й письмового спілкування нації.

Національною мовою української нації є українська мова. Українська мова на сучасному
етапі містить літературну мову, територіальні діалекти, професійні діалекти і соціальні
жаргони. Літерату́рна мо́ва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в
писемних так і в усних різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його
суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку,
театр, освіту й побут людей.

3 Стилі сучасної української літературної мови.

 Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному

повсякденному спілкуванні у побуті, у родині. Основне призначення розмовного
стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування
побутових стосунків.
 Художній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-
художній творчості. 
 Офіці́йно-ділови́й стиль або Канцеля́рський ділови́й стиль — функціональний стиль
літературної мови, який унормовує оформлення ділових паперів, слугує для
 спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті,
законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.
 Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях для
викладення результатів наукової та дослідницької діяльності. 
 Публіцистичний стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній,
масовій агітації. Він характеризується: точністю, послідовністю викладення провідних
тез разом з їхнім емоційним забарвленням
 Конфесі́йний — стильовий різновид української мови, який обслуговує релігійні
потреби суспільства. 

4 Культура мови і мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.

Культу́ра мо́влення, культура мови, мовна культура — це дотримання сталих мовних норм
усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне
вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Основними
якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення
є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота. 

5 Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної

культури.

Словни́к — упорядкований в алфавітному чи тематичному

порядку список заголовних лексикографічно опрацьованих слів. Словники виконують
інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння
того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм. Існують такі види
словників, як діалектні, зворотні, історичні (різновид тлумачного словника), ономастичні,
орфоепічні, орфографічні та перекладні словники, а також етимологічний словник.

Домашнє завдання

1. Доберіть і запишіть 10 прислів’їв про рідну мову, мовлення, слово.

 Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

 Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
 Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
 Від красних слів язик не відсохне.
 Від солодких слів кислиці не посолодшають.
 Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
 Впік мене тим словом, не треба й вогню.
 Гостре словечко коле сердечко.
 Де мало слів, там більше правди.
 Діла говорять голосніше, як слова.

2. Вивчіть напам’ять (1-3 стовпчики) вірш про мову.

Не говори: в нас мова солов’їна

Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Микола Лотоцький