Лекція 1

Державна мова – мова

професійного спілкування
План
.

1. Предмет, мета, завдання, структура курсу.

2. Поняття загальнонаціональної та
літературної мови.
3. Мова професійного спілкування як
функціональний різновид української
літературної мови.
4. Мовні норми. Типологія мовних норм.
5. Принципи українського правопису.
6. Мовна політика в Україні.
 ЛІТЕРАТУРА
 Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно
говорити / За заг. ред. О. Сербенської. Київ : Апріорі, 2017.
304 с.
 Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / уклад. Я. Б.
Тимошенко. Київ : Центр навчальної літераткри, 2019. 284 с.
 Караман С.О., Копусь О.А., Тихоша В.І. Українська мова за
професійним спрямуванням: Навчальний посібник. Київ :
Вища школа, 2013. 544 с.
 Мацько Л. І. Кравець Л. В. Культура фахової мови: Навч.
посіб. Київ : Академія, 2007. 360 с.
 Муромцева О.Г., Жовтобрюх В. Ф. Культура мови вчителя.
Харків : Гриф, 1998. 208 с.
 Шевчук С.В., КлименкоІ.В. Українська мова за професійним
спрямуванням : Підручник. Київ : Алерта, 2010. 696 с.
1. Предмет, мета, завдання,
структура курсу
Предметом вивчення практичного
курсу «Українська мова (за
професійним спрямуванням)» є мова
фахової галузі.

Метою курсу є підвищення рівня

загальномовної підготовки, мовної
грамотності, комунікативної
компетентності, практичне оволодіння
основами офіційно-ділового, наукового
стилів української мови.
2. Поняття
загальнонаціональної та
літературної мови
Мова всього народу – освічених,
неосвічених, дипломатів і жебраків,
жителів сіл і великих міст – становить
собою загальнонаціональну мову. У
ній виділяються жива народна мова й
літературна.

Жива народна мова – це усна мова

народу, його широких верств. До неї
належать територіальні та соціальні
діалекти.
Територіальні діалекти – мова
окремих груп людей, обʼєднаних
територіальною ознакою.
В українській мові виділяють три
великих групи територіальних
діалектів (наріч):
 північненаріччя
 південно-західне наріччя
 південно-східне наріччя
Соціальні діалекти (жаргони) – мова
окремих груп людей, обʼєднаних
віковими, фаховими та якимось іншими
особливостями:

 молодіжний жаргон
 професійний жаргон
 кримінальний жаргон
Під літературною мовою
розуміють форму загальнонародної
мови, яка є взірцевою.

Літературна мова має

унормований характер, обслуговує
різні сфери діяльності всього
суспільства, що говорить цією
мовою.
3. Мова професійного
спілкування як
функціональний різновид
української літературної
мови
Державна мова – це закріплена
традицією або законодавством
мова, вживання якої обов’язкове в
органах державного управління та
діловодства, громадських органах
та організаціях, на підприємствах,
у державних закладах освіти,
науки, культури, у сферах зв’язку
та інформатики.
 У Конституції України, прийнятій
Верховною Радою 28 червня 1996 р.,
зафіксовано:
«Державною мовою в Україні є
українська мова. Держава забезпечує
всебічний розвиток і функціонування
української мови в усіх сферах
суспільного життя на всій території
України» (стаття 10).
 Під культурою мовлення розуміють
дотримання усталених мовних норм, а
також свідоме, цілеспрямоване, майстерне
використання мовно-виражальних засобів
залежно від мети й обставин спілкування.
 Ознаки культури мовлення:
 правильність
 чистота
 точність
 логічність
 дохідливість
4. Мовні норми. Типологія
мовних норм
Мовна норма – це мовні варіанти,
закріплені в певний період практикою
вживання, які видаються зразковими,
такими, що найкраще виконують свою
роль у мові як засобі спілкування.

Риси мовної норми:

 історичний характер
 гнучкість
Типологія мовних норм
Норма орфоепічна – система правил, яка
регулює правильну, зразкову вимову.
Норма лексична – норма слововживання,
прийнята в мові на сучасному етапі.
Норма граматична:
 морфологічна – правила зміни слів як
частин мови;
 синтаксична – правила побудови
словосполучень і речень.
Норма стилістична закріплює правила
вживання мови в різних сферах її
застосування.

Норма правопису – це звід правил про

написання слів (орфографічна), про
розділові знаки в складному й
простому реченнях (пунктуаційна).
5. Принципи
українського правопису
Принципи правопису –
це те, що лежить в основі правопису.
Фонетичний принцип – полягає в
тому, що він точно відображає звуковий
склад мовлення.
Морфологічний принцип вимагає
однакового позначення на письмі
складових частин слова (морфем)
незалежно від їхньої реальної вимови.
Історичний, або традиційний,
принцип правопису полягає в тому, що
слова, окремі їх частини чи букви
пишуться так, як прийнято, за
усталеною традицією, хоча таке
написання не може бути пояснено
сучасним правописом.
Смисловий, або диференційний,
принцип – написання однозвучних слів,
які мають різне значення.
6. Мовна політика в
Україні –
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!