2. Поняття загальнонаціональної та літературної мови. 3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. 4. Мовні норми. Типологія мовних норм. 5. Принципи українського правопису. 6. Мовна політика в Україні. ЛІТЕРАТУРА Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За заг. ред. О. Сербенської. Київ : Апріорі, 2017. 304 с. Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо / уклад. Я. Б. Тимошенко. Київ : Центр навчальної літераткри, 2019. 284 с. Караман С.О., Копусь О.А., Тихоша В.І. Українська мова за професійним спрямуванням: Навчальний посібник. Київ : Вища школа, 2013. 544 с. Мацько Л. І. Кравець Л. В. Культура фахової мови: Навч. посіб. Київ : Академія, 2007. 360 с. Муромцева О.Г., Жовтобрюх В. Ф. Культура мови вчителя. Харків : Гриф, 1998. 208 с. Шевчук С.В., КлименкоІ.В. Українська мова за професійним спрямуванням : Підручник. Київ : Алерта, 2010. 696 с. 1. Предмет, мета, завдання, структура курсу Предметом вивчення практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є мова фахової галузі.
Метою курсу є підвищення рівня
загальномовної підготовки, мовної грамотності, комунікативної компетентності, практичне оволодіння основами офіційно-ділового, наукового стилів української мови. 2. Поняття загальнонаціональної та літературної мови Мова всього народу – освічених, неосвічених, дипломатів і жебраків, жителів сіл і великих міст – становить собою загальнонаціональну мову. У ній виділяються жива народна мова й літературна.
Жива народна мова – це усна мова
народу, його широких верств. До неї належать територіальні та соціальні діалекти. Територіальні діалекти – мова окремих груп людей, обʼєднаних територіальною ознакою. В українській мові виділяють три великих групи територіальних діалектів (наріч): північненаріччя південно-західне наріччя південно-східне наріччя Соціальні діалекти (жаргони) – мова окремих груп людей, обʼєднаних віковими, фаховими та якимось іншими особливостями:
молодіжний жаргон професійний жаргон кримінальний жаргон Під літературною мовою розуміють форму загальнонародної мови, яка є взірцевою.
Літературна мова має
унормований характер, обслуговує різні сфери діяльності всього суспільства, що говорить цією мовою. 3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики. У Конституції України, прийнятій Верховною Радою 28 червня 1996 р., зафіксовано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України» (стаття 10). Під культурою мовлення розуміють дотримання усталених мовних норм, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Ознаки культури мовлення: правильність чистота точність логічність дохідливість 4. Мовні норми. Типологія мовних норм Мовна норма – це мовні варіанти, закріплені в певний період практикою вживання, які видаються зразковими, такими, що найкраще виконують свою роль у мові як засобі спілкування.
Риси мовної норми:
історичний характер гнучкість Типологія мовних норм Норма орфоепічна – система правил, яка регулює правильну, зразкову вимову. Норма лексична – норма слововживання, прийнята в мові на сучасному етапі. Норма граматична: морфологічна – правила зміни слів як частин мови; синтаксична – правила побудови словосполучень і речень. Норма стилістична закріплює правила вживання мови в різних сферах її застосування.
Норма правопису – це звід правил про
написання слів (орфографічна), про розділові знаки в складному й простому реченнях (пунктуаційна). 5. Принципи українського правопису Принципи правопису – це те, що лежить в основі правопису. Фонетичний принцип – полягає в тому, що він точно відображає звуковий склад мовлення. Морфологічний принцип вимагає однакового позначення на письмі складових частин слова (морфем) незалежно від їхньої реальної вимови. Історичний, або традиційний, принцип правопису полягає в тому, що слова, окремі їх частини чи букви пишуться так, як прийнято, за усталеною традицією, хоча таке написання не може бути пояснено сучасним правописом. Смисловий, або диференційний, принцип – написання однозвучних слів, які мають різне значення. 6. Мовна політика в Україні – ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Сучасні ділові документи та папери. Як правильно оформити і підготувати. Зразки та приклади (Suchasnі dіlovі dokumenti ta paperi. Jak pravil'no oformiti і pіdgotuvati. Zrazki ta prikladi)