МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний економічний університет

Черемська О.С., Гайдамака Г.Г., Жовтобрюх В. Ф., Архипенко Л.М.

ПРОФЕСІЙНА МОВА ЕКОНОМІСТА

Навчальний посібник

Затверджено
на засіданні кафедри українознавства,
протокол № 10 від 1 березня 2005

Відповідальний за випуск Черемська О.С.

Автори:
Черемська О.С., Гайдамака Г.Г., Жовтобрюх В.Ф., Архипенко Л.М.

Харків, ХНЕУ, 2005

ББК Укр. яз.
Ч
УДК

Рецензенти – докт. філол. наук, професор кафедри українознавства

Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди
Ломакович С.В., докт. економ. наук, професор Харківського
національного економічного університету Гриньова В.М., канд. філол.
наук, доцент кафедри української мови Харківського національного
університету ім. В.Н. Каразіна Пономаренко В.Д.
Рекомендовано до видання рішенням ученої ради Харківського
національного економічного університету.
Протокол №10 від 1 березня 2005 р.

Черемська О.С.
Ч
Професійна мова економіста / Черемська О.С., Гайдамака Г.Г.,
Жовтобрюх В.Ф., Архипенко Л.М. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. - с. (Укр.
мов.)

Мета посібника – формувати у студентів цілісний погляд на мову як

універсальний засіб спілкування, як інструмент фахового самовираження
й удосконалення. Пропонований у посібнику теоретичний матеріал має
логічне продовження у практичній частині, де подано завдання та вправи
з граматики, слововживання, стилістики, а також складання документів та
їхніх фрагментів.
Рекомендовано для студентів вищих навчальних закладів.

ББК
© Харківський національний економічний
університет, 2005
© Черемська О.С.,
Гайдамака Г. Г.,
Жовтобрюх В. Ф.,
Архипенко Л.М.

2
 Передмова

Сьогодні проблема функціонування державної мови в Україні

набула державної ваги. За навчальними програмами вищої школи з 2004
року у ВНЗ уведено курс «Українська мова (за професійним
спрямуванням)». У зв’язку з цим деякою мірою змінюються акценти у
викладанні курсу української мови у вищих навчальних закладах на
нефілологічних спеціальностях, а саме на перший план виходять
проблеми слововживання, фахової термінології, культури наукового
мовлення.
Пропонований посібник має на меті формування в студентів
цілісного погляду на мову як універсальний засіб спілкування, інструмент
фахового самовираження й удосконалення.
Посібник складається з двох частин: лекційної та практичної. Як
додаток подано тлумачний російсько-український словник
найуживаніших економічних термінів.
Лекційна частина посібника містить актуальну для кожного фахівця
інформацію про роль мови в соціальному та політичному житті,
характерні особливості літературної мови, нормативність мовлення та
можливості попередження типових помилок, доречне використання
різноманітних етикетних мовних засобів у фаховому міжперсональному
спілкуванні, правила оформлення письмових робіт наукового змісту
тощо.
У посібнику також подано необхідний матеріал щодо підготовки та
оформлення найуживаніших документів різноманітного змісту.
Теоретичний матеріал посібника має своє логічне продовження в
практичній частині, де запропоновано завдання та вправи з граматики,
слововживання, стилістики, а також складання документів та їхніх
фрагментів.

3
 ЧАСТИНА І

ТЕМА І. ВСТУП
_________________________________________________________
1. Предмет і завдання курсу, його роль у професійній діяльності.
2. Літературна мова як складова загальнонаціональної мови.
3. Українська мова – державна мова України.
_________________________________________________________

1. Згідно зі статтею 10 Конституції України і статтею 11 «Закону про

мови» мовою роботи діловодства й документації, а також
взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств,
установ, організацій є українська мова.
Курс «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
покликаний забезпечити професійно-орієнтований характер мовлення
студента й містить головні теоретичні відомості, що стосуються ролі
мови в житті суспільства, огляд історії розвитку української літературної
мови та розвитку її стилів. У цьому курсі з’ясовуються особливості
офіційно-ділового стилю (ОДС) та специфіка документа; особливості
усного ділового спілкування.
Ділове мовлення – це форма професійного мовлення. Оскільки
професій є чимало, то в кожному конкретному випадку потрібно
пристосовувати це мовлення до конкретного фаху. Кожна професійна
сфера поєднує в собі мовленнєвий етикет, свідоме розуміння й
правильне користування термінологією, вміння правильно оформляти
відповідну документацію, високий рівень культури мови (володіння
мовними нормами).
Метою курсу є навчити студентів правильно користуватися
галузевою науковою термінологією, ознайомити з різними видами
мовних норм та виробити практичні навички їх використання, дати
поняття мовленнєвого етикету та доречності вживання його формул,
грамотно оформляти конспект, курсову й дипломну роботу; ознайомити
студентів із особливостями офіційно-ділового та наукового стилів
сучасної української літературної мови, опанувати ключові моменти

4
ділового усного й писемного мовлення.
Основне завдання курсу – сформувати високий рівень
комунікативної культури у сфері професійного спілкування в усній і
писемній формах; виробити навички практичного володіння мовою в
різних видах мовленнєвої діяльності в обсязі тематики, зумовленої
професійними потребами на основі використання лінгвістичних методів
опрацювання фахових текстів.
До завдань курсу також належить:
- ознайомлення студентів зі стильовою диференціацією сучасної
української літературної мови, її джерелами й умовами існування;
- ознайомлення з офіційно-діловим та науковим стилями як
функціональними різновидами літературної мови;
- вивчення стильових засобів творення офіційно-ділових та
фахових текстів, мовних і позамовних чинників їх вибору;
- вивчення українського мовного етикету як складника культури
мови особистості;
- прищеплення навичок добору стилістично доречних мовних
засобів через їх зіставлення з наявними варіантами.
Передумовою виконання названих завдань курсу є передусім
знання правил мови, вміння використовувати мову відповідно до
ситуації, засвоєння вимог щодо укладання документів.
Мовна культура є основною ознакою культури людини і разом з тим
її складником. Чим вищий рівень мовної культури людини, тим вищий її
творчий потенціал.
Розвиток мови особистості – непростий процес. Лише людина, яка
невпинно працює над оволодінням мовою, повсякчас прагне правильно
говорити, виявити в усному й писемному мовленні свою
індивідуальність, може наблизитися до мовної довершеності.
Особливістю сучасної мовної ситуації є існування розвиненої
літературної мови, здатної обслуговувати всі сфери суспільного життя, і
неповноцінне побутування розмовного мовлення у великих міських
центрах. Таку ситуацію мовознавці характеризують як асиметричний
масовий білінгвізм, а явище, яке він породжує, називають
інтерференцією, - відхилення від норми і системи однієї мови під
упливом іншої.
5
 Інтерференція належить до звичайних явищ у розвитку мов,
особливо в прикордонних областях з великою активністю дії міжмовних
контактів. Однак за нерівноправних стосунків двох мов, «коли одна з них
загарбує простір іншої, поглинаючи її, - як зауважує Л.Масенко,-
однобічна інтерференція переростає в змішування двох мов, що
відбувається в усному спілкуванні носіїв мови, яка витісняється.Руйнація
її системи пронизує всі мовні рівні – і фонетику, і лексику, і граматику,
але… найсильнішого розладу зазнають норми вимови» [19, c. 26].
Окрім того, упродовж століть Україна зазнавала спланованих акцій
геноциду, голодомору, лінгвоциду й денаціоналізації. На найвищому
державному рівні видавалися закони, постанови і розпорядження про
заборону, викорінення й асиміляцію української мови. Результати цієї
політики відчутні й у сучасній мовній ситуації в Україні й в окремих її
регіонах. Мова однієї з найдавніших націй почала втрачати природну
якість, натомість у багатьох регіонах утворився її своєрідний покруч
«суржик» (суміш зерна, пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса,
борошно з такої суміші).
Під цим поняттям, – як зазначає О.Сербенська, – розуміють
мішанину залишків давнього, батьківського, з тим чужим, що нівелює
особистість, національно-мовну свідомість, це мішанина двох мов –
української та російської, якою говорить значна частина людності
України. Така скалічена мова притуплює людину, зводить її мислення до
примітиву. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює
свідомість, підпорядковує її собі, формує. Низький рівень мовної
культури – ознака обмеженості, вияв невміння виражати свої думки і
сприймати чужі; від такої людини не можна очікувати творчості,
нешаблонності в мисленні й діяльності. Культура мови – це вміння
сказати в переконливій формі потрібне слово в потрібний час. Отже,
суржик – це мішанина двох мов, яка виникає в результаті тривалої
русифікації, частого вживання русизмів.
Виявом мовної культури на виробництві, в професійній діяльності, в
ділових документах є, безперечно, знання офіційно-ділового стилю та
вміння ним користуватися, свідоме ставлення до слова, вміння вибирати
його відповідно до мети, завдань і ситуацій спілкування.
Культура мови в офіційних стосунках повинна бути прерогативою, в
6
першу чергу, діалогів сучасних фахівців, якщо вони справді дбають про
свій фаховий престиж.
«Чи багато з тих, хто активно оперує мовою, усвідомлює, що мова
перебуває сьогодні на критичному роздоріжжі не лише в тому – бути їй
чи не бути, а й у виборі своєї майбутньої структури, і кожний з нас,
вибираючи ті чи ті слова й форми, голосує за те, якою вона буде. Ми,
звичайно не уявляємо собі, наскільки кожен із нас відповідальний за те,
якою буде мова майбутнього, хай у безконечно малій дозі» [11, 206].
2. Володіючи мовою своїх батьків як універсальним засобом
спілкування, людина користується не всіма виробленими засобами і
способами їх поєднання, а вибирає з існуючих найдоцільніші,
пристосовує їх до умов спілкування. Такий відбір засобів, їх поєднання
відбуваються з урахуванням умов і форм спілкування (де? як?) змісту і
мети розмови (що? і для чого?), адресата (кому?).
Мова всього народу, всіх його верств становить собою
загальнонаціональну, або загальнонародну мову.
Загальнонаціональна мова існує в усній та писемній формах.
Писемні різновиди не можуть нормально функціонувати без усного
мовлення, що є основою писемної мови. Характерною особливістю усної
мови є наявність різновидів: діалектів, так званого міського койне, і різних
жаргонів – соціальних, вікових, зокрема молодіжного жаргону, який ще
називають сленгом, та ін. Усі ці різновиди перебувають у постійному русі
й взаємодії. Тому звуження сфери побутування мови негативно
позначається на її розвиткові.
Змінюючи компоненти спілкування, людина змінює й форму
висловлювання, що й призводить до варіювання мови, її диференціації.
У мовознавстві розрізняють чотири типи варіювання, диференціації
мови: часове, просторове, соціальне, функціонально-стильове.
Із часовою зміною мови пов’язані такі історичні типи: мова племені,
мова народності, мова нації. Ці типи різняться послідовністю існування й
удосконаленістю структур. Просторове варіювання мови виражається
через існування територіальних різновидів: діалектів, говорів, говірок.
В Україні є три головних наріччя – південно-східне, південно-
західне, північне, які відрізняються лексичним складом, фонетичними та
морфологічними відмінностями.
7
 Використання мови в різних суспільних сферах життя людини
спричинило функціонально-стильовий поділ із типовим для кожного із
них способом мислення, формою діяльності, позамовними засобами і
способами втілення.
Отже, національна мова є явищем, що має різні складники, які в
свою чергу утворюють певну ієрархію, яку можна зобразити схемою:

Літературна мова

діалектизми жаргонізми просторіччя

Діалект (від гр.dialektos – розмова, говір, наріччя) – різновид

загальнонародної мови, яким розмовляє частина нації, пов’язана
територіальною спільністю. Діалект, або наріччя, об’єднує групу говорів,
пов’язаних між собою рядом спільних ознак, невластивих іншим говорам.
Жаргон ( від фр. qargon «базікання») – лексикон розмовного стилю
людей, пов’язаних певною спільністю інтересів.
Просторіччя – лексика, що перебуває на межі літературного
вжитку, а то й виходить за цю межу.
До цієї категорії належать слова перекручені з погляду лексичних
норм, (транвай, кіоска); слова з різко зниженим експресивним
забарвленням; (випендрюватися, коровище); невмотивовані русизми.
Одним із складників загальнонародної мови є літературна мова
відшліфована форма національної мови, яка є взірцевою і має певні
норми в граматиці, лексиці, вимові, наголошуванні. Літературна мова
виникає на підставі писемної, художньо-закріпленої форми
загальнонародної мови і в своєму усному й писемному різновидах
обслуговує культурне життя нації.
Початки новітньої української літературної мови закладено в
першій половині ХІХ сторіччя у творах українських письменників, що
спиралися у своїй творчості на києво-полтавські говірки. Ці говірки мають
перевагу, по-перше, тому, що вони постали із схрещення головних
дотогочасних говірок, а водночас позбулися архаїзмів (застарілих слів),
які ускладнювали фонетичну й граматичну систему мови. По-друге, тому,

8
що саме ці території стали тоді осередком найшвидшого культурного і
економічного розвитку України. Формування основ новітньої української
літературної мови закінчилося творчістю Т.Шевченка, який мову своїх
творів засновував на використанні відомих йому різних говірок і старої
літературної традиції.
Після того українська літературна мова вбирала в себе різні
елементи – слова, граматичні форми, синтаксичні конструкції – з різних
українських говірок (а також із чужих мов) і таким чином, зберігаючи свою
києво-полтавську основу, зробилася мовою всеукраїнською. Норми її, що
поступово вироблялися, й були відтворені в мові найкращих майстрів
українського слова – письменників, публіцистів і науковців.
Головними ознаками української літературної мови, – за І. Огієнком,
– є:1) чистота, відсутність діалектних нашарувань у лексиці й граматиці;
2) наявність єдиного правопису, укладеного вченими мовознавцями;
3) народність у широкому розумінні слова на відміну від
простонародності; 4) уживання запозичених слів за традицією
літературної мови; 5) уникнення запозичень у тих випадках, де є
відповідні українські слова; зокрема русизмів та полонізмів, які
занечищують мову; 6) уникнення архаїзмів; 7) збагачення словникового
запасу літературної мови новотворами, що є легко зрозумілими і
утвореними за законами мови; 8) ясність стилю, яку в українській мові
варто досягати за допомогою складносурядних, а не складнопідрядних
речень, уникнення варваризмів та неологізмів; 9) плекання культури
літературної мови; 10) багатство фразеології; 11) правильність, що
ґрунтується на знаннях основ літературної мови; 12) орієнтування на
західноєвропейські традиції.
3.У процесі розвитку багатонаціональної держави виникає
проблема державної мови, яку звичайно визначають як мову більшості
корінного населення країни. Державною визначено літературну
українську мову, оскільки в Україні корінною національністю є українці.
Статус державної мови визначає обов’язкове використання її в
різних галузях діяльності, що мають ознаки офіційності: державній,
політичній, господарсько-управлінській, науково-освітній, культурній. Це
означає, що українська мова функціонує в законодавстві, дипломатичній
сфері, діловодстві, науці, освіті, засобах масової інформації, культурі.
9
 Водночас держава враховує інтереси багатонаціонального
населення України, надаючи кожній нації чи народності право
реалізувати свої комунікативні потреби рідною мовою. Що також
відображено в 10 статті Конституції України: «В Україні гарантується
вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов
національних меншин України».
Відповідно до цього положення в місцях компактного проживання
громадян різних національностей працюють національні дошкільні та
дитячі культурно-освітні заклади, школи та класи з національною мовою
викладання, газети, радіо-та телеканали тощо.
Реалізації положень Конституції України мають сприяти конкретні
дії уряду, зокрема постанова Кабінету Міністрів України від 02.10.03 за
№1546 «Про затвердження Держаної програми розвитку та
функціонування української мови на 2004 – 2010 роки».
Мета цієї програми – створення відповідних умов для розвитку й
розширення сфери функціонування української мови, виховання
шанобливого ставлення до неї, формування патріотизму у громадян
України.
Згідно з вимогами Державної програми Міністерство освіти та науки
України розробило заходи щодо реалізації зазначених у ній положень і
завдань.
У цих заходах передбачено:
- розробити та впровадити механізм використання української мови
державними службовцями в процесі виконання ними службових
обов’язків;
- привести навчально-виховний процес у всіх типах навчальних
закладів у відповідність до вимог законодавства України про мови;
- забезпечити підготовку й видання підручників та навчальних
посібників з української мови для вищих навчальних закладів із
урахуванням напрямів підготовки фахівців;
- створити відповідні умови для вивчення української мови як
українцями, так і громадянами інших національностей у вищих
навчальних закладах України.

10
 І Закон «Про мови», і Державна програма розвитку української мови
передбачають володіння українською мовою на достатньому фаховому
рівні. Демократичній Україні потрібні справді національні – за інтересами,
культурою і, звичайно, мовою – кадри.

Питання для самоконтролю

1. Що поєднує в собі кожна професійна сфера?
2. Що належить до завдань курсу?
3. Що є основною ознакою культури людини?
4. Як ви розумієте терміни «білінгвізм» та «інтерференція»?
5. Що таке національна мова?
6. Що таке літературна мова?
7. Назвіть складники національної мови.
8. Що є основними ознаками української літературної мови?

Тема ІІ. Норми української літературної мови

_______________________________________________________
1. Поняття мовної норми. Типи мовних норм.
2. Типові порушення норм слововживання.
3. Типові порушення морфологічних норм.
4. Типові порушення синтаксичних норм, пов’язаних з побудовою
словосполучень.
5. Попередження помилок пов’язаних з побудовою речень.
_________________________________________________________
1. Одна з найважливіших ознак літературної мови – її унормований
характер. У мовознавстві під мовною нормою розуміють мовні
варіанти, закріплені в певний період практикою вживання, які
видаються зразковими, та дістали суспільне схвалення".
Мовні норми здебільшого складаються стихійно. Проте велику роль
у їх становленні відіграють письменники, майстри слова, які наділені
даром мовної інтуїції у виборі кращих варіантів, відчуттям естетики
слова. З наукового погляду мовні норми обґрунтовуються мовознавцями.
Норми правильного письма, або правопису, до того ж іще й
узаконюються певними урядовими постановами.

11
 Залежно від того, з яким структурним рівнем мови (фонетикою,
морфологією, синтаксисом та ін.) співвідноситься норма, розрізняють
такі її типи:
Норма орфоепічна – система правил, яка регулює правильну,
зразкову вимову. Орфоепічні норми закріпляють наголос у слові,
вимову окремих звуків та звукосполучень. Ці норми відтворені в
спеціальних словниках, таких як "Українська літературна вимова й
наголос. Словник-довідник" (К., 1973), "Орфоепічний словник" (К.,
1984), укладений М. І. Погрібним. Відомості про наголос можна добути й
з інших словників, наприклад, із орфографічного.
Норма лексична – норма слововживання, прийнята в мові на
сучасному етапі. Вона визначає вживання слів у тих значеннях, які
існують тепер, попереджає використання застарілих слів для назв
сучасних понять. Правила слововживання закріплені тлумачним
"Словником Української мови" в 11-ти томах, Великим тлумачним
словником сучасної української мови, перекладних словниках, таких,
зокрема, як «Новий російсько-український словник-довідник» за
редакцією С.Я. Єрмоленко, та інших.
Норма граматична – сукупність граматичних правил, що
виходять із мовної практики людини, які покликані впорядкувати
мовну діяльність носіїв даної мови. Це зокрема правила зміни слів –
іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів. Цими
правилами, наприклад, визначається як нормативне відмінювання
числівників від п'ятдесяти до вісімдесяти лише в другій частині, тобто не
семидесяти, як часто можна почути, а сімдесяти і под. Граматична
норма закріпила вживання сполучень говорити українською мовою, а не
говорити на українській мові, екзамен з історії, а не екзамен по історії
та ін. Граматичні норми – це норми морфології та синтаксису української
мови.
Норма стилістична закріплює правила вживання мови в
різних сферах її застосування. Ці правила застерігають від уживання
слів, виразів, окремих форм, що не відповідають конкретній ситуації
спілкування, предметові мовлення тощо. Стилістичні норми зафіксовані
в "Словнику української мови" в 11-ти томах, де слова мають спеціальні
стилістичні позначки.
12
 Норма правопису – це зведення правил про написання слів,
про розділові знаки у складному й простому реченнях, який
поділяється відповідно на два розділи: орфографію і пунктуацію. Єдина й
обов'язкова для всіх орфографія полегшує спілкування людей за
допомогою писемної мови, робить його ефективним, сприяє піднесенню
загальної мовної культури народу. На сьогодні український правопис
перебуває в стадії свого реформування. Головне завдання останнього –
відновити деякі положення, що роз'єднують правопис діаспори та
материкової України, а також ті, що були вилучені з метою уніфікації
українського правопису з російським.
2. Норми слововживання в діловому стилі такі ж, як і в усій
українській літературній мові, а саме: слово повинно вживатись з
урахуванням його лексичного значення, стилістичного забарвлення та
лексичної сполучуваності.
У ділових текстах лексичні помилки є найпоширенішим видом
порушень мовленнєвих норм. Розглянемо деякі з них: Створення
нормативної бази для організації власників житла. Слово організація у
даному випадку використано без урахування його лексичного значення,
тому що в словнику це слово має два значення: 1)організованість,
внутрішня дисципліна; 2) суспільне об`єднання або державна установа.
„Нормативна база” створюється для того, щоб власники житла
„організувались”, а для того, щоб вони „з`явились”, доречним було б
використати віддієслівний іменник „поява”.
Відчутні порушення лексичних норм у стійких словосполученнях та
термінованих словосполученнях. Наприклад: Розробити і затвердити
положення про порядок передачі житлових споруд та інших елементів
нерухомості.
Слово „елемент” – компонент, складова частина чогось або будь-
чого. Наприклад: елемент документа; елемент періодичної системи
Мендєлєєва; елемент суспільства.
Існує терміноване словосполучення – „об`єкт нерухомості”. У
наведеному реченні відбулось подвійне порушення: по-перше,
некоректно поданий термін, внаслідок чого в тексті він не представлений,
а по-друге, слово „елемент” використано без урахування лексичного
значення і правил лексичного співвідношення.
13
 Такі помилки, на жаль, трапляються у текстах документів:
приймати нові підходи, тоді як „приймати” можна рішення, резолюції, а
нові підходи слід шукати. Ще наведемо приклад: „Угода набуває
чинності з моменту її підписання і буде чинною, поки не буде припинена
будь-якою із сторін”. Угода не може бути припиненою, вона може бути
укладеною і розірваною, а припиняються договірні стосунки.
Дуже часто в арбітражних (господарських) судах розглядаються
позови, в яких конфліктні ситуації виникають саме через двозначність
слова або через недбало складену фразу у тексті угоди. Для того, щоб
правильно визначити лексичне значення того чи іншого слова, слід
звертатись до тлумачних словників.
Для ділового мовлення важливе значення має таке явище, як
синонімія, яка покликана якнайточніше відтворювати відтінки людської
думки.
Незнання синонімічних можливостей слова часто призводить до
помилок. Уміле використання синонімів роблять текст досконалішим,
тому, добираючи слова з синонімічного ряду, треба враховувати і
лексичний відтінок у їх значенні, і стильову належність. Наприклад:
приміщення – кімната, квартира, зал;
документи – ділові папери, першоджерела;
думка – твердження, ідея, задум;
будівля – сарай, будинок, кіоск;
рішення – вирішення, ухвала, постанова, вирок;
підприємство – фірма, концерн, холдинг, синдикат.
Більшість слів-синонімів неважко розрізнити за значенням:
Робітник – працівник - співробітник. „Робітник” – людина
фізичної праці; „працівник” – людина розумової праці; „співробітник” –
колега по роботі. Але деякі слова-синоніми примушують замислитись
щодо тотожності значень, наприклад: замісник – заступник. „Замісник” –
людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов`язки на місті відсутнього
керівника. „Заступник” – офіційна назва постійної посади працівника, що
працює водночас з керівником.
Останнім часом у сфері економіки, політики, інформаційних
технологій активно використовується англомовна лексика, яка виступає в
ролі термінів. Наприклад: ф`ючерсні кредити, консалтинг,
14
франчайзинг, корпорація, лізинг, диверсифікація, ріелтер, тендер,
оффшор і багато інших. Однак навіть ці слова, що використовуються
досить часто і які постійно на слуху, не завжди використовуються
коректно.
Сьогодні часто менеджером називають рекламного агента,
страхового агента, продавця. Між тим менеджер – це управлінець,
директор, адміністратор, найманий професіональний управлінець, який
не є власником фірми .
Таким же чином „розмивається” лексичне значення слів
„презентація” та „бізнес-план” . Слово „презентація” часто замінює
слово „відкриття”, а „бізнес-план” – план господарської діяльності чи
план заходів.
У документі кожне слово має бути вмотивованим: не слід змішувати
значення слів, наприклад, підписка і передплата; іноземний -
іншомовний - закордонний; є – являється тощо. Бо такі слова,
утворюючи словосполучення, мають різну семантику:
Підписка про невиїзд - передплата на газети й журнали
Уві сні мені часто являється - наполеглива праця є запорукою
бабуся успіху
іноземний гість - іншомовне слово - закордонний паспорт
Незнання або неточне знання лексичного значення слова є
причиною таких помилок, як невміння розрізнити слова – пароніми. Так,
скажімо, важко розрізнити значення прикметників, що мають спільний
корінь: споживчий – споживний – споживацький.
У цьому випадку кожне слово має своє значення: споживчий – який
служить для задоволення потреб споживання (споживчий ринок);
споживний – той, що придатний для споживання, їстівний (споживні
речовини); споживацький – властивий тому, хто прагне задовольнити
власні потреби (споживацькі інтереси).
Більшість слів сучасної української мови є загальновживаними.
Ними користуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів
вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних
галузях народного господарства, науки, культури. Ще менше слів або
словосполучень, що властиві мовленню людей певної професії. Такі
слова називаються професіоналізмами. Професіоналізми часто поряд із
15
загальновживаним значенням позначають назви понять певної галузі
виробництва, роду занять тощо. Наприклад:
шапка - загальний заголовок документа;
пара - навчальне заняття у вищій школі;
платіжка – платіжна відомість;
бігунець – обхідний лист;
кадровик – працівник відділу кадрів.
У тексті документа не рекомендують використовувати професіоналізми,
які вживаються в особливому, специфічному значенні, характерному для
певної професійної сфери.
Значна частина професіоналізмів з часом стає термінами, однак
деякі з них не набувають загального поширення й літературного
унормування. Професіоналізми є одним із найважливіших джерел
творення термінів.
І терміни, і професіоналізми покликані визначити поняття певної
галузі виробництва, культури, науки тощо. Але якщо мета
професіоналізмів – спростити спілкування, то терміни відіграють роль
передачі досвіду в процесі спільної діяльності, забезпечують передачу
інформації в тексті ділового документа. Значення термінів розкривається
в тексті. Серед термінологічної лексики є низка слів, якими
послуговуються представники різних галузей: аргумент, теорія,
фактор, справа, стимул. Але найчастіше терміни використовуються в
обмеженій сфері мовлення. Наприклад, в адміністративно-діловій сфері:
циркуляр, ухвала, формуляр, реквізит, штамп, протокол тощо. При
укладанні документів використання нестандартних термінів не бажане ,
оскільки вони утруднюють не тільки складання, а й розуміння ділових
паперів.
Усі терміни мають низку характерних ознак:
а) системність терміна (зв`язок з іншими термінами даної
предметної системи). Наприклад: податок на додану вартість,
розрахунковий рахунок, диверсифікація продукції;
б) наявність дефініції (визначення) у більшості термінів, наприклад:
вексель – цінний папір, що містить безумовне грошове зобов`язання про
сплату певній особі певної суми в певний строк; дебітор – боржник
(юридична чи фізична особа), що має грошову заборгованість
16
підприємству, організації, установі; диспонент – уповноважений у
справах фірми
Терміни не мають емоційного забарвлення й не можуть мати
синонімів. Джерела творення термінів можуть бути різні:
- переосмислення загальновживаних слів: особа – юридична особа,
фізична особа; відповідальність – матеріальна відповідальність;
- запозичення з інших мов: баланс, сальдо, дебет;
- поєднання власне мовних слів та частин іншомовних слів:
автобіографія, радіоприйма;.
- професійні слова: експрес, проводка, стаття;
- за допомогою власних назв: ом, герц, ват, рентген.
Основною рисою лексики ділових паперів є її стандартизованість,
яка характеризується наявністю канцеляризмів, типізованих
словосполучень, типових речень.
Канцеляризми – складні, громіздкі слова і фрази, іноді зі стійкою
архаїчною структурою та характерними канцелярськими сполучниками й
сполучними словами. За формою вони відповідають нормам
літературної мови, тому слід обережно з ними поводитись, бо недоречне
їх використання призводить до беззмістовності фрази, до неконкретності
змісту. Наприклад: Зростаюча невідповідність зростанню
продуктивності праці та наявності техніки; виконати планове
завдання по лінії усіх показників; належить розробити заходи щодо
усунення наявних недоліків; у справі підвищення кваліфікації на
сьогоднішній день ми маємо.
Багато канцеляризмів трапляється в службовому листуванні. Деякі з
них є уже архаїзмами і взагалі не застосовуються. Зверніть увагу на
приклади правильного й неправильного застосування канцеляризмів.
Неправильно Правильно
Цим повідомляємо таке... Повідомляємо...
На Вашу відповідь листом від ... на Ваш лист №....
Підняти на належний рівень не застосовується
Прошу не відмовити у моєму проханні не застосовується
Маєте повідомити просимо повідомити
У подальшому повідомте повідомте
Долучити до справи додати до справи
17
 У діловому мовленні широко використовуються типізовані
словосполучення, які ще називають мовними штампами або мовними
кліше, стійкими словосполученнями. Наприклад: встановити контроль;
беручи до уваги; підбивати підсумки; відповідно до; згідно з... .
Типізовані словосполучення мають інформативно-необхідний
характер, і в діловому тексті використання таких словосполучень
доцільне і не свідчить про збіднілість лексичного запасу, а визначає
характерні риси ділового стилю.
Розрізняють іменні та дієслівні стійкі словосполучення (в
залежності від головного слова). Наприклад:
Іменні словосполучення: адміністративне стягнення; акти
громадянського стану; акцизне оподаткування; бартерна угода;
вибування основних фондів.
Дієслівні стійкі словосполучення: ввести до складу;
впроваджувати у виробництво; висувати пропозицію; призначити
на посаду; зобов`язати керівників.
Ще одним засобом стандартизації мови ділових паперів є ключові
слова. Такими можуть бути:
- назви документів (наказ, контракт, довідка);
- особові форми дієслів (прошу, наказую, затверджую, пропонуємо);
- загальні назви суб`єктів домовленості (клієнт – банк; виконавець –
замовник; позивач – відповідач).
Ключові слова й сталі словосполучення часто формулюють
постійну інформацію в процесі складання бланків і трафаретних текстів.
Наприклад: слова „виступили”, „ухвалили”, „порядок денний”,
„присутні” оформляють протокол засідання зборів.
У письмовій діловій мові функціонує унормована або книжна
лексика. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають
загальнонаукові поняття й уживаються в широкому значенні. Значне
місце відведено словам з абстрактним значенням на –ання, -ення,
-ство. –цтво: функціонування, протиставлення, використання,
посередництво та ін.
Серед книжних слів є чимало таких, які характеризуються
незначним відтінком книжності. Це дієслова на –увати, -ювати
(використовувати, отримувати, узагальнювати, перевищувати,
18
заповнювати); віддієслівні іменники (виконуючий, призначений,
накреслений).
Слід також бути обережними й уважними під час використання у
діловому мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна
замінити відповідними українськими, то їх вживання недоречне. Якщо ж
іншомовні слова увійшли до активного словника, тоді вони
використовуються в окремих ділових паперах , що стосуються питань
угоди чи міжнародних проблем. Здебільшого це лексика з фінансової
сфери: бюджет, авізо, сальдо тощо.
Аби правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватись
таких правил: а) не вживати у тексті іншомовні слова, коли є відповідник
в українській мові; б) вживання іншомовного слова в діловодстві
припустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в
словниках; в) не слід користуватися в одному й тому ж документі
іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того
самого поняття.
Наведемо декілька прикладів слів іншомовного походження та їх
українських відповідників, що часто вживаються у діловому мовленні і, на
жаль, не завжди доречно.
апелювати - звертатися екстраординарний - особливий
аргумент - підстава, доказ координувати - погоджувати
брокер - посередник лімітувати - обмежувати
дебати - обговорення прерогатива - перевага
дефект - недолік, вада пріоритет - першість
домінувати - переважати фіксувати - записувати
Отже, дотримування норм слововживання сприяє правильному
розумінню тексту, забезпечує точність та логічність мовлення, прискорює
та полегшує обробку документа.
3. Ненормативність морфологічної форми є одним із найбільш
грубих порушень у мові.
Складаючи текст документа, важливо не тільки доречно добирати
слова, а й правильно утворювати та вживати їх форми (відмінок, рід,
число, особу тощо). Неправильно утворена форма слова спричиняє
граматичні помилки, і це утруднює розуміння змісту. Допущені в
документі граматичні помилки не тільки свідчать про невисокий рівень
19
грамотності й культури, а й створюють негативне враження про ділові
якості суб`єктів ділових стосунків. Найчастіше граматичних помилок
припускаються в тих документах, текст яких складається в довільній
формі, на відносно низькому рівні стандартизації (автобіографія, діловий
лист, рекламне оголошення, характеристика тощо).
В офіційно-діловому спілкуванні використовують форми
кодифікованої писемної мови, оскільки тільки дотримання цих форм
забезпечує точність передавання інформації.
Слід враховувати те, що, в мові наявна варіантність словозміни
різних частин мови. Звичайно, переважна більшість слів змінюється за
суворими правилами, які не припускають відхилень чи паралельних
утворень. Водночас існують слова, які, змінюючись за своїми
граматичними ознаками (родами, числами, відмінками, особами, часами
тощо) можуть утворювати варіанти форм. Наприклад: директорові й
директору, популярніший і більш популярний, п’яти і п’ятьох, на моєму
і на моїм, визначатимем і визначатимемо, повідомлятиму і буду
повідомляти і под. Дослідники вважають, що такі слова досить обмежені
за кількісним складом і розпорошені у різних стилях мови незначними
вкрапленнями. Однак саме вони потребують розгляду, оскільки
наявність нормативних варіантів ставить мовця перед проблемою
вибору. Тому необхідно знати, чим саме один варіант відрізняється від
іншого.
Існують варіанти рівноцінні за змістом і за сферою вживання
(наприклад, відмінкові форми кількісних числівників: п’яти і п’ятьох,
п’ятьма і п’ятьома). Є також варіанти, використання яких у тому чи
іншому стилі з різних причин обмежене (наприклад, усічені форми
прикметників та прикметникових займенників типу на зеленім, на моїм не
вживаються в науковому та офіційно-діловому стилях мовлення).
Наявність варіантів граматичної форми вимагає від мовця у
кожному конкретному випадку певного аналізу мовного контексту та
стилю спілкування, що має базуватися на глибоких знаннях. Тому далі
ми розглянемо найважливіші правила утворення граматичних форм та
проаналізуємо варіанти, наявні в системі словозміни кожної частини
мови, щоб попередити можливі помилки в їх уживанні.
Іменник є тією частиною мови, де досить часто можна спостерігати
20
варіантність граматичних форм. Водночас виникає багато питань,
пов'язаних із словозміною іменника, зокрема відмінюванням, норми якого
нерідко порушуються.
У ділових паперах часто доводиться вживати назви професій,
посад, звань. За традицією ці назви є іменниками чоловічого роду
зокрема й тоді, коли такі слова позначають осіб жіночої статі: професор
Задніпровська Р.І., працівник фірми Лісова А.О., бухгалтер Новиць-
ка С.Я. Таке вживання підкреслює соціальну роль людини, а не її стать.
В офіційних текстах слова, синтаксично залежні від найменування
посади чи звання, узгоджуються з цим найменуванням у чоловічому роді:
дільничний лікар Петрова Л.І., черговий диспетчер Смілянська Н.В..
Якщо в реченні вказано прізвище особи, то означення узгоджується з
назвою посади, а присудок – з прізвищем: дільничий лікар Новицька
виявила, директор школи Ковалевська доповіла, черговий диспетчер
Гайова дозволила.
Вживаючи відмінкові форми іменників, треба пам'ятати, що окремі з
них можуть виступати у варіантах.
Так, можливі варіанти форми родового відмінка множини іменників
першої відміни. Вони пов'язані з характером вставного голосного між
двома останніми приголосними основи або в корені слова: сосон і сосен,
крихт і крихот (крихіт), війн і воєн. Ці варіанти є рівноцінними для
вживання. Поодинокі випадки варіантних форм іменників у родовому
відмінку множини виявляються у можливості вживання нульового
закінчення та закінчення -ів: губ і губів, легень і легенів. Варіанти форми
можуть бути утворені від різних значень багатозначного іменника. Пор:
нарада старост і заслати старостів; пройшов кілька верстов і
походив з найнижчих верств суспільства.
Іменники чоловічого роду другої відміни однини в давальному
відмінку мають закінчення -ові (-еві, -єві), якщо вони називають живі
істоти: працівникові, директорові, вчителеві, учневі, водієві, гостеві,
коневі. Такі ж закінчення мають чоловічі імена та прізвища, що належать
до другої відміни: Дубові, Коваленкові, Головкові, Кущеві, Зайцеві,
Гайдаєві, Петрові, Василеві, Андрієві. Слід звернути увагу на цю форму,
оскільки вона часто трапляється в різноманітних документах
(посвідченнях, довідках і под.). Коли в тексті стоять поряд прізвище, ім'я
21
та по батькові в формі давального відмінка однини, рекомендують для
уникнення одноманітності вживати різні закінчення, обравши для
першого слова закінчення -ові, -еві, -єві, а для наступних слів закінчення
-у, -ю: Петренкові Олександру Дмитровичу, Олександрові
Дмитровичу Петренку, панові Богдану, добродієві Савчуку,
письменнику Гончареві, письменникові Гончару, Василеві Петровичу.
Іменники чоловічого роду, що позначають неістоти, в давальному
відмінку однини можуть мати варіанти закінчень: -ові (-еві, -єві) і -у, -ю.
Наприклад: лісові і лісу, комітетові і комітету, місяцеві і місяцю, краєві
і краю.
Деякі іменники чоловічого роду в давальному відмінку мають тільки
закінчення -у (-ю). Це пов'язано з тим, що закінчення -ові (-еві, -єві)
можуть створювати разом з кінцевими звуками основ немилозвучний збіг
або спричиняти до спотворення значення: острів – острову, рів – рову,
Київ – Києву, Іванов – Іванову, Тушин – Тушину.
У географічних назвах з основою на г, к, х можливі варіанти
закінчень -у та -і: у Владивостоку і у Владивостоці, в Единбургу і в
Единбурзі, але тільки в Петербурзі. Дослідники рекомендують віддати
перевагу закінченню –у, що дозволить уникнути чергування з, ц, с: у
Цюриху, у Лейпцигу, у Люксембургу.
Таким чином, вживаючи відмінкові форми іменників, які можуть
виступати у варіантах, слід зважати на традиції їх використання в
окремих стилях мовлення. У випадку сумнівів щодо утворення тієї чи
іншої відмінкової форми необхідно звертатися до словника.
Значні труднощі можуть виникати у зв'язку з відмінюванням
числівників, зокрема кількісних. Системи відмінкових закінчень кількісних
числівників наведено в підручниках та різноманітних посібниках з
української мови, якими й треба користуватися в разі необхідності.
Відмінюючи складні кількісні числівники на -десят, слід пам'ятати,
що змінюватися може лише друга частина: п'ятдесяти і п'ятдесятьох,
п'ятдесятьма і п'ятдесятьома. Під впливом російської мови іноді
можна зустріти неправильне утворення таких форм із зміненою першою
частиною. Такому вживанню слід запобігти. У складних кількісних
числівників на -сот змінюються обидві частини: двохсот, двомстам,
п'ятисот, п'ятистам.
22
 У складених кількісних числівниках відмінюються всі слова.
Відмінюючи такі числівники, треба бути уважним, пам'ятаючи, що до їх
складу можуть входити як прості, так і складні кількісні числівники, кожен
з яких має свої особливості відмінювання. Наприклад: одній тисячі
чотирьомстам вісімдесяти семи, однією тисячею чотирмастами
вісімдесятьма сьома тощо.
Слід звернути увагу також на варіативні відмінкові форми
числівників.
Числівники п'ять – двадцять, тридцять, п'ятдесят – вісімдесят
мають варіативні форми непрямих відмінків: п'яти і п'ятьох,
п'ятдесяти і п'ятдесятьох; п'яти і п'ятьом, п'ятдесяти і
п'ятдесятьом; п'ятьма і п'ятьома, п'ятдесятьма і п'ятдесятьома. Ці
варіанти рівноцінні, їх можна без обмежень вживати в будь-якому стилі
мовлення. Так само можливі варіанти словозміни неозначено-кількісних
числівників: кільканадцяти і кільканадцятьох, кількадесятьма і
кількадесятьома. Подібні числівники внаслідок семантичної
невизначеності числа не вживані в науковому та офіційно-діловому
стилях, ознакою яких є точність та достовірність мовлення.
Відмінкові форми займенників також можуть виступити у варіантах.
Так, у місцевому відмінку однини деякі іменникові займенники мають
варіанти: на ньому і на нім, на кому і на кім, на чому і на чім. Такі ж
варіанти спостерігаємо серед прикметникових займенників чоловічого
роду: на моєму і на моїм, на якому і на якім, на кожному і на кожнім, на
іншому і на іншім, на котрому і на котрім, на всьому і на всім, на тому і
на тім і под. Ці форми розрізняють за сферою вживання. Форми типу на
моїм, на кожнім можливі лише в розмовному та художньому стилях.
Також є займенники, що мають варіанти лише в називному відмінку
однини: кожний – кожен, жодний – жоден (але: кожного, жодного,
кожному, жодному тощо). Ці варіанти можна однаково використовувати
в будь-якому стилі.
Вказівку на належність третій особі у множині передають
займенником їх, який не відмінюється (їх твори, їх творами), та
займенником їхній, який має всі форми словозміни (їхній дім, їхнього
дому, їхня пасіка, їхньою пасікою, їхні діти, їхнім дітям). Ці варіанти є
рівноцінними.
23
 Вживаючи дієслова, слід звернути увагу на можливість варіантних
форм у словозміні.
Дієслова недоконаного виду в майбутньому часі можуть
утворювати прості форми (працюватиму, працюватимемо,
виховуватиму, виховуватимемо) і складені форми (буду працювати,
будемо працювати). За змістом ці форми рівноцінні, однак складені
утворення частіше вживають в офіційно-діловому та науковому стилях,
ніж відповідні їм прості.
У формі майбутнього часу першої особи множини можливі варіантні
форми із закінченнями –емо та –ем: готуватимемо і готуватимем,
носитимемо і носитимем. Ці варіанти розрізняються за сферами
вживання: усічені форми з закінченням –ем використовують лише в
розмовному стилі.
Існують також варіанти в формі третьої особи однини. За аналогією
з формами дієслів першої дієвідміни поряд з нормативними варіантами
ходить, носить у діалектах південно-східного наріччя зустрічаємо
форми ходе, носе. Такі утворення, безумовно, перебувають за межами
літературної норми.
Варіантними також можуть бути форми інфінітива: виконувати -
виконувать, робити – робить. Ці варіанти нормативні, але в науковому
та офіційно-діловому стилях вживають лише форми з суфіксом –ти:
застосовувати, використовувати.
Вживаючи дієслова, варто звернути увагу на те, що звороти з
пасивними дієсловами не властиві українській мові. Тому не можна
вважати вдалими речення типу Досліди проводяться в запланованому
режимі. Замість пасивного дієслова краще вжити особові форми
активних дієслів або використати безособову конструкцію з дієслівними
формами на -но, -то: Досліди проводять у запланованому режимі,
Досліди проводимо в запланованому режимі або Досліди проведено в
запланованому режимі. Під впливом російської мови звороти з
пасивними дієсловами набули значного поширення в науковому стилі
мовлення. Таких конструкцій слід уникати.
Свої особливості утворення та вживання мають також
дієприкметники. Частина мовознавців вважає, що українська мова не
знає ані активних дієприкметників на -чий, -(в)ший, ані пасивних на
24
-мий. У мові є лише невелика кількість прикметників дієсловного
походження з суфіксами -уч(-юч), -ач(-яч), -ущ(-ющ-), -ащ(-ящ-), -им-:
балакучий, болючий, лежачий, терплячий, загребущий, роботящий,
невгасимий. Такі слова повністю втратили дієслівні ознаки часу та виду й
не можуть утворювати дієприкметниковий зворот.
Однак останнім часом мовознавці все ж схиляються до думки, що
певною мірою активні дієприкметники в українській мові утворюються. Це
активні дієприкметники теперішнього часу з суфіксами -уч- (-юч-),
-ач- (-яч-): виконуючий, керуючий, зростаючий, оновлюючий. Також
зрідка утворюються активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -л-:
посивілий, обважнілий, пожовклий. Проте слід зазначити, що хоча такі
утворення в сучасній мові побутують, все ж частіше їх уживають у
функції означення і практично зовсім не вживають у ролі головного
компонента дієприкметникового звороту. Отже, можна сказати
виконуючий обов'язки, керуючий відділом, пожовкле листя, але не
можна вважати нормативними конструкції: працівник, виконуючий
обов'язки; особа, керуюча відділом; листя, пожовкле від холоду. Подібну
інформацію слід передавати підрядними реченнями: Працівник, який
виконує обов'язки; Особа, що керує відділом і под.
В українській мові широко вживані дієслівні форми на -но, -то, які
виконують роль присудка в безособовому реченні. Наприклад: За новим
правописом в українському алфавіті відновлено літеру ґ. Видобуто
мільйони тонн високоякісного вугілля. Такі конструкції становлять
специфічну особливість українського синтаксису. Їх використовують,
коли треба передати стан не як процес, а як результат, дію, що
відбулася в минулому.
Правильний вибір доречної граматичної форми сприяє точності,
логічності, виразності мовлення, прискорює процес обробки інформації,
полегшує міжперсональне спілкування.
4. Будь-яке поширене речення містить у собі сполучення слів, які
передають необхідну інформацію й побудовані за граматичними
законами даної мови. Порушення синтаксичної норми в побудові
словосполучень може бути пов'язано з різними причинами: недостатнє
знання мови, низький монокультурний рівень, вплив російської мови
тощо.
25
 Одним із прикладів таких порушень є неправильне вживання
форми залежного слова в дієслівних та прикметникових
словосполученнях (типу: властивий для нього, характерний йому
замість нормативного властивий йому, характерний для нього). У
наведених прикладах прикметники близькі за значенням і водночас
вимагають після себе неоднакових відмінків: властивий кому?, але
характерний для кого? У ненормованому мовленні відбувається підміна
однієї відмінкової форми іншою, внаслідок чого з'являються помилки.
Треба добре пам'ятати, яких відмінків вимагають наведені дієслова:
Свідчити (про що?, а не що?)
відзначити (що? а не про що?)
завідувач (чого? а не чим?)
Довести (що? а не про що?)
сповнений (чого? а не чим?)
оснований (на чому? а не ким?)
опанувати (що? а не чим?)
доторкатися (до чого? а не чого?)
Помилки у побудові словосполучень можуть бути викликані
впливом російської мови, внаслідок того що еквівалентні в обох мовах
дієслова можуть вимагати неоднакових відмінкових форм залежного
слова: благодарить кого?, але дякувати кому? Наводимо приклади
словосполучень, які в українській і російській мовах мають різні форми залежного слова.
нуждаться в помощи потребувати допомоги
нести потери зазнавати втрат
причинить ущерб завдати збитків
подражать взрослым наслідувати дорослих
жениться на Ольге одружитися з Ольгою
извинить его вибачити йому
смеяться над ним сміятися з нього
ухаживать за больным доглядати хворого
Під впливом російської мови можуть бути неправильно побудовані і
словосполучення з прийменниками. Так, наприклад, невиправдано часто
подибуємо в українській мові словосполучення з прийменником по. В
українській мові цей прийменник поєднується з іменником у місцевому
відмінку і вживається в кількох значеннях. Це може бути значення місця,
у такому разі прийменник поєднується з конкретним іменником, а
дієслово передає значення руху: рухатися по поверхні, бігти по вулиці,
повзти по стіні. Прийменник по може також ужитись у

26
словосполученнях, що поясняють наявність певних стосунків між
особами: родич по матері, знайомий по роботі, приятель по школі.
Іменники в таких словосполученнях обмежені лексично: головне слово
позначає особу, а залежне називає обставини, за яких виникли стосунки.
Прийменник по використовують у конструкціях, що позначають дію
та предмет, на який спрямована дія: вдарити по м'ячу. У таких
словосполученнях прийменник по може вживатись паралельно з іншими
прийменниками: стріляти по ворогові – стріляти у ворога.
Нормативним є також уживання прийменника по в
словосполученнях з розподільним значенням: дати дітям по цукерці,
заплатити робітникам по п'ять гривень.
Вживається прийменник по і в конструкціях із значенням мети:
піти по хліб, послати по лікаря, поїхати по гриби.
Також прийменник по можна вживати в словосполученнях, які
позначають місце поширення діяльності: наказ по інституту, різьбяр по
дереву.
У словосполученнях з іншими значеннями прийменник по вживають
рідко й несистемно, до того ж іноді паралельно з іншими прийменниками:
заходити по черзі, дістати по знайомству, передати по радіо, іти по
слідах (слідами), по закінченні строку (після закінчення строку).
У російській мові прийменник по вживають набагато частіше: крім
усіх перелічених значень, характерних для української мови, прийменник
по може бути використаний у ряді інших словосполучень. Саме тому в
ненормованому українському мовленні ми спостерігаємо типове для
російської мови вживання прийменника по: працювати по сумісництву,
по замовленню слухачів, заходи по вивченню та ін. Подібні порушення
тим більш прикрі, що в українській мові існує досить багато еквівалентів
російського прийменника по. Наведемо приклади українських
словосполучень, що відповідають російським конструкціям з
прийменником по:
работать по совместительству працювати за сумісництвом
по заказу слушателей на замовлення слухачів
Мероприятия по изучению заходи щодо вивчення
Мероприятия по празднованию заходи для святкування,
заходи з нагоди святкування
по приказу директора згідно з наказом директора
27
 передать по наследству передати у спадщину
по получению письма після одержання листа
работа по ликвидации робота з ліквідації
произошло по ошибке сталося через помилку
пособие по математике посібник з математики

Еквівалентними російським конструкціям з прийменником по можуть

бути також словосполучення без прийменника з залежним словом у формі родового відмінка та орудного
відмінка:
опыт по разработке досвід розроблення
кампания по сбору подписей кампанія збирання підписів
общество по охране животных товариство охорони тварин
идти по берегу іти берегом
идти по следам іти слідами (по слідах)
богатый по содержанию багатий змістом (за змістом)
старший по возрасту старший віком (за віком)
по целым дням цілими днями
работать по вечерам працювати вечорами

Таким чином, прийменник по в українській мові має вужчий обсяг

значень у порівнянні з російською мовою. Це слід враховувати,
перекладаючи тексти з російської мови на українську, а також під час
складання текстів українською мовою. Для того щоб уникнути порушень,
треба правильно підібрати прийменник, який є еквівалентним
російському прийменнику по.
Порушення синтаксичної норми виникають і в зв'язку з уживанням
інших прийменників, зокрема, прийменника при.
Прийменник при в українській мові найчастіше вживають
паралельно з прийменниками біля і коло для позначення місця: біля
входу, коло входу, при вході. Також цей прийменник може передавати
значення певного стосунку до кого-небудь, чого-небудь: комісія при
Кабінеті Міністрів, перебувати при штабі. Сполучення з прийменником
при можуть вказувати на наявність чогось у будь-кого або на присутність
когось будь-де: бути при зброї, говорити при сторонніх. З допомогою
прийменника при можна вказати на супутні обставини: при світлі лампи,
при швидкості сто кілометрів. Прийменник при можна вживати для
позначення часу виконання певної дії в обмеженому колі
словосполучень: при першій появі, при нагоді, при виявленні дефектів,

28
при оподаткуванні.
В інших значеннях та мовленнєвих контекстах прийменник при не
вживається. Проте під впливом російської мови, де прийменник при має
більший обсяг значень, спостерігаємо в українському мовленні
ненормативне вживання цього прийменника, типове для російської мови:
при вивченні цієї теми, при виконанні службових обов'язків, при житті
Шевченка і под.
В українській мові є різноманітні можливості виразити той зміст,
який у російській мові звичайно передають конструкціями з
прийменником при. Якщо така конструкція має значення часу, то її можна
перекласти з допомогою прийменникового сполучення під час, при
изучении этой темы – під час вивчення цієї теми, можливе також
використання підрядного речення часу: при изучении этой темы – коли
вивчається ця тема; при изменении налоговой политики – коли
змінюється податкова політика. Подібний зміст можна також передати
з допомогою дієприслівникового звороту: при изучении этой темы –
вивчаючи цю тему; при распределении средств – розподіляючи кошти.
В деяких випадках, коли йдеться про певний проміжок часу, вживають
конструкцію з прийменником за: при жизни Шевченко – за життя
Шевченка. Конструкція з прийменником при може передавати значення
умови. У такому разі її можна перекласти з допомогою прийменника за,
сполучення за умови, а також підрядним реченням умови: при таких
обстоятельствах – за таких обставин; коммерческая деятельность
возможна при сохранении юридической самостоятельности
предприятий – комерційна діяльність можлива за умови збереження
юридичної самостійності підприємств – комерційна діяльність
можлива, якщо зберігається юридична самостійність підприємств.
Як бачимо, в деяких випадках до російських конструкцій з
прийменником при існує кілька українських відповідників. Це створює для
мовця можливість вибору найдоречнішого варіанту та урізноманітнення
викладу.
5. Порушення синтаксичних норм може з’являтися в різних за
структурою реченнях. Одним з найбільш поширених є відхилення в
побудові речень з дієприслівниковими зворотами.
Дієприслівниковий зворот позначає другорядну дію, яка є
29
супутньою щодо головної дії, вираженої власне реченням. Наприклад:
Виконавши роботу, учні зібрали інструменти. Виконуючи роботу, учні
користувались інструментами. Як бачимо, подібних реченнях
дієприслівниковий зворот пов'язаний граматично й за змістом з
наступним реченням, яке сполучається з цим зворотом. Щоб такий
зв'язок мав нормативне мовне вираження, треба дотримуватися певних
правил. Найголовніше з них таке: дієприслівник і дієслівна форма в
реченні повинні називати дії, які виконує одна й та ж особа або предмет.
Наприклад: Читаючи ці рядки, я відчуваю радість. У цьому реченні
виконавець дії, вираженої дієприслівниковим зворотом, і виконавець дії,
вираженої дієсловом у реченні, той самий – він позначений займенником
я (я читаю рядки і я відчуваю радість).
Якщо це правило порушується, виникають неконкретні утворення
типу: Читаючи ці рядки, радість переповнює мене (читаю я, але
переповнює радість). Подібні речення можна відредагувати, замінивши
дієприслівниковий зворот підрядним реченням умовно-часового змісту:
Коли я читаю ці рядки, радість переповнює мене. Можливий інший
шлях – трансформація речення з метою заміни підмета: Читаючи ці
рядки, я відчуваю радість.
Ці правила побудови речень з дієприслівниковими зворотами слід
застосувати у тих випадках, коли в реченні функціонує дієслівний
присудок. Коли ж присудок іменний, дієприслівниковий зворот слід
уживати обережно, оскільки такі конструкції не завжди відповідають
нормі. Так, наприклад, видаються сумнівними щодо нормативності
висловлювання типу: Закінчивши інститут, він був сповнений бажання
працювати; Відтворивши в пам’яті ці події, він був щасливий. Краще в
подібних випадках використати інші синтаксичні моделі: Після закінчення
інституту він був сповнений бажання працювати; Відтворивши в
пам’яті ці події, він відчув себе щасливим.
Досить складними є випадки, коли речення, до якого прилягає
дієприслівниковий зворот, має однокласну будову, зокрема, коли в
такому реченні відсутній підмет. Якщо речення означено-особове або
неозначено-особове, поєднання його з дієприслівниковим зворотом
відповідає нормі за умови дотримання сформульованого вище правила:
Спостерігаючи схід сонця, ніби відчуваєш свою причетність до
30
народження нового дня. Піднявши температуру до максимальної
позначки, нагрівання припиняють. Якщо дієприслівниковий зворот
приєднують до безособового речення, досить часто виникають
ненормативні конструкції. наприклад: Розробляючи цей проект, мені
було надано можливість попрацювати в лабораторії. Подібну
інформацію слід передавати, використовуючи двоскладне речення:
Розробляючи цей проект, я одержав можливість попрацювати в
лабораторії. Можна також замість дієприслівникового звороту
використати підрядне речення або прийменниково-відмінкову
конструкцію: Коли я розробляв цей проект, мені було надано
можливість попрацювати в лабораторії; Під час розроблення цього
проекту мені було надано можливість попрацювати в лабораторії.
Таким чином, будуючи речення з дієприслівниковим зворотом, слід
пам’ятати, що такі синтаксичні утворення відповідають літературній
нормі за умови дотримання певних правил.
На рівні речення трапляються порушення норми, пов’язані з
уживанням однорідних членів речення. Однорідні члени речення
становлять собою перелік предметів, дій, ознак, кількісних характеристик
тощо. Вони передбачають поєднання понять, що належать до одного
логічного ряду. Тому, будуючи речення з однорідними членами, треба
слідкувати за тим, щоб вони були однорідні за змістом і однаково
поєднувались зі словом, до якого вони відносяться.
Помилки у реченнях з однорідними членами можуть бути різного
характеру. Такі помилки можуть виникати внаслідок поєднання слів, що
називають родові та видові поняття. Так, наприклад, не можна вважати
нормативними речення типу: Бібліотека одержує газети, журнали,
періодику. У цьому реченні в ряд перелічуваних предметів потрапили
родова назва, що означає ширше поняття (періодика), і видові назви, що
вкладаються в родове поняття як частина від цілого (газети й журнали –
різновиди періодики). Відредагувати подібні речення можна з допомогою
слів, які дозволяють виявити родо-видові зв’язки: зокрема, у тому числі,
серед них і под. Наприклад: Бібліотека одержує періодику, зокрема
газети й журнали. Можливий і такий варіант: Бібліотека одержує
газети, журнали, іншу періодику.
Також невдалим є ряд однорідних членів, до якого входять поняття,
31
що в чомусь збігаються або перехрещуються: У ліквідації наслідків
стихійного лиха брали участь робітники, працівники установ,
населення (робітники та працівники установ – це теж населення, тому
речення вимагає редагування).
Члени однорідного ряду слід виділяти на одній підставі, щоб вони
складали співвідносні поняття, інакше виникає порушення логіки
викладу: Учитель доцільно використовує технічні засоби навчання і
різноманітні прийоми аналізу художнього тексту. Подібні утворення є
невдалими ще й тому, що поєднання в них двох різних за змістом тез
створює перешкоди для подальшого послідовного розвитку кожної з них.
У реченнях з однорідними членами можливе й таке порушення
норми, як спільний додаток до однорідних членів, які керують різними
відмінковими формами. Розглянемо таке речення: Завод освоїв і почав
випуск нової продукції. У цьому реченні два однорідних присудки керують
різними відмінками: освоїв кого? що?(знахідний відмінок) І почав випуск
кого? чого? (родовий відмінок). Але речення побудоване таким чином,
що словесно вираженою є лише форма родового відмінка – продукції.
Тому ця форма, попри те, що нею керує тільки другий присудок,
сприймається як залежна від обох присудків, як спільний додаток до них.
Але оскільки перший присудок (освоїв) не може керувати родовим
відмінком, у реченні наявне порушення синтаксичної норми.
Нормативність подібних висловлювань забезпечується за умови, коли
кожен з однорідних присудків має свою залежну словоформу: Завод
освоїв нову продукцію і почав її випуск.
Отже, будуючи речення з однорідними членами, треба слідкувати
за тим, щоб однорідні члени, які керують різними відмінками,
сполучалися з відповідними словоформами.
Нерідко можна спостерігати ще одне порушення норми, пов’язане із
уживанням однорідних членів, це – немотивований вибір сполучника.
Найчастіше таке порушення викликане невиправданим використанням
протиставного сполучника, у той час коли між членами однорідного ряду
немає протиставного відношення. Наприклад: До цієї збірки входять
короткі, але правдиві оповідання. Названі у реченні ознаки не
співвідносні між собою за змістом (розмір оповідань не передбачає і не
заперечує правдивості чи неправдивості їх). Тому подібні ознаки взагалі
32
не варто включати в однорідний ряд і тим більше з’єднувати їх
протиставленим сполучником.
Порушення синтаксичної норми може бути пов’язано з уживанням
сполучників. Особливо уважно слід ставитися до конструювання речень
з подвійними сурядними сполучниками (не тільки… а й, не тільки… але
й, не лише… а й, не… а, не стільки… скільки, хоча… але і под.).
Наприклад: Треба глибоко проаналізувати не тільки кількісні, а й
насамперед якісні зміни. Мене дивує не стільки зміст вашої заяви,
скільки інтонація, з якою ви її оголошуєте. Хоча нам не поталанило
зустрітися з заступником міністра, але вдалося поговорити з
депутатом.
Такі сполучники кваліфікують як градаційні, оскільки вони
дозволяють виділити один з однорідних компонентів і посилити його вагу
в тексті. Градаційні сполучники об’єднують однорідні члени в двочленну
замкнену групу. Один з компонентів цієї групи (як правило, другий) є
більш істотним, вагомим для передачі визначити, які саме компоненти
зіставляються в межах однорідного ряду. Частини подвійного сполучника
повинні стояти безпосередньо перед цими компонентами. Відхилення від
цього правила призводить до спотворення змісту висловлювання і
ускладнює правильне його розуміння.
У ненормативних конструкціях перша частина подвійного
сполучника може бути зсунена вправо. Наприклад: нова технологія
дозволяє не тільки збільшити випуск продукції, а й значно здешевлює її.
У цьому реченні інфінітив збільшити орієнтує на вживання інфінітива і
після другої частини сполучника: дозволяє не тільки збільшити, а й
здешевити. водночас особова форма дієслова після другої частини
сполучника вимагає вживання особової форми дієслова й після першої
частини. У такому разі перша частина сполучника ставиться перед
особовою формою дієслова: не тільки дозволяє збільшити, ай
здешевлює. Отже, речення з подібними синтаксичними порушеннями
можуть бути відредаговані двома способами.
Перша частина сполучника в ненормативних конструкціях може
бути зсунена вліво. Наприклад: Сільськогосподарська продукція не
тільки забезпечує нашу область, а й інші регіони України. За змістом у
цьому реченні як однорідні повинні виступати словоформи область і
33
регіони. Але позиція першої частини подвійного сполучника вказує на
особову форму дієслова (забезпечує) як на один з однорідних членів, що
спонукає чекати вживання такої ж форми після другої частини
сполучника. відредагований варіант речення виглядає так:
Сільськогосподарська продукція забезпечує не тільки нашу область, а
й інші регіони. Подібне порушення бачимо також у реченні: Це не
стільки провина школи, скільки батьків. Відредагований варіант: Це
провинна не стільки школи, скільки батьків.
Отже, вживання однорідних членів, з’єднаних градаційними
сполучниками, вимагає від мовця уважного розгляду змісту речення,
аналізу відношень, які складаються між членами однорідного ряду.
Як бачимо, в реченнях з однорідними членами можливі різноманітні
відхилення від синтаксичної норми. Побудова таких речень передбачає
усвідомлення тих логічних зв’язків, які існують між перелічуваними
поняттями, а також володіння мовними засобами, з допомогою яких
передаються ці зв’язки.
Досить поширеними на рівні речення є й помилки, пов’язані з
уживанням займенників. Займенник відіграє важливу роль у реченні,
оскільки часто містить у своєму значенні посилання на попередній
контекст, а отже, є засобом зв’язку між реченнями чи частинами
речення. Наприклад: Будинок стояв на березі річки, поруч з ним
квітував молодий сад. У цьому реченні займенникова форма з ним є
посиленням на вжите у попередньому контексті слово будинок.
Вживання займенника дозволяє уникнути небажаного повтору слова й
тим самим урізноманітнити текст.
Порушення синтаксичної норми виникає у тому випадку, коли
слово, на яке посилається займенник, у попередньому контексті
фактично відсутнє, а замість нього вжито інше слово, найчастіше
однокореневе. Наприклад: Ввічливість – найвизначніша риса
японського національного характеру, вони завжди прагнуть до
толерантності у стосунках. У цьому реченні займенник вони вказує на
відсутнє у попередньому тексті слово японці. Хоча у цьому контексті є
однокореневе слово японський, посилання не можна вважати коректним,
оскільки слова японський та вони не співвідносяться за змістом.
Відредагований варіант може бути таким: Ввічливість – найвизначніша
34
національна риса японців. Вони завжди прагнуть до толерантності у
стосунках.
Внаслідок ненормативного вживання займенника можуть з’являти-
ся двозначні за змістом конструкції. Це буває в тому випадку, коли
вживаються два іменники в тому ж числі та роді, що й займенник.
Наприклад: Лікар пояснив хворому, наскільки важливим для нього є
точно встановити діагноз.
Іноді в текстах доводиться спостерігати недоцільне вживання
займенника це. Внаслідок високого рівня узагальнення змісту, цей
займенник може вказувати на предмет, особу, дію, ознаку, а також цілу
ситуацію або її фрагмент. Тому речення, яке включає займенник це,
може тлумачитись неоднозначно. Розглянемо контекст: Письменник не
раз згадував про те, як мати співала йому народні пісні. Це відбилося у
його віршах. З цього контексту важко зрозуміти, що саме відбилося у
віршах поета – його згадки чи спів матері. Відредагувати такі контексти
можна шляхом заміни займенника це іменником. Така заміна дозволяє
конкретизувати інформацію. Наприклад: Поет не раз згадував про те,
як мати співала йому народні пісні. Ці спогади відбилися у його віршах.
Поет не раз згадував про те, як мати співала йому народні пісні. Ці
пісні звучать відлунням у його віршах. Як бачимо, подібні заміни іноді
вимагають значної трансформації речення, що викликано потребами
сполучуваності слів, бажанням уникнути тавтології тощо.
Ми розглянули лише невелику частину тих порушень синтаксичної
норми, які доводиться зустрічати в писемному мовленні. Складаючи
текст, мовець повинен постійно пам’ятати про те, які саме відхилення від
норми можливі в межах тих чи інших синтаксичних конструкцій, а також
бачити шляхи подолання цих відхилень. Свідоме застосування поданих
у цьому розділі рекомендацій допоможе попередити порушення у
побудові словосполучень та речень, посприяє вдосконаленню
мовленнєвої культури вчителя.

Питання для самоконтролю

1. Що таке мовна норма?
2. Схарактеризуйте типи мовних норм.
3. Наведіть приклади поширених лексичних помилок.
35
 5. Що таке терміни?
6. Як утворюються нові терміни?
7. Назвіть характерні ознаки термінів.
8. Що таке синоніми?
9. Яку роль відіграють синоніми у діловому мовленні?
10. Що таке професіоналізми? Наведіть приклади.
11. Що таке стандартизованість мови і чим вона характеризується?
12. Що таке канцеляризми? Наведіть приклади.
13. Що таке типізовані словосполучення? Наведіть приклади.
14. Як ви розумієте поняття „книжні слова”?
15. У яких випадках не рекомендується вживати іншомовні слова в
ділових паперах?
16. Наведіть приклади іншомовних слів, які найчастіше вживаються
в ділових паперах у сфері економіки і фінансів?
17. Що таке граматична норма?
18. Які типові порушення словозміни прикметників спостерігаються
у діловодстві?
19. Особливості відмінювання кількісних числівників.
20. Що таке синтаксична норма? До чого призводять порушення
синтаксичної норми у діловому стилі?
21. Що є важливою ознакою синтаксису ділових паперів?
22. Схарактеризуйте відомі вам порушення в побудові
словосполучень.
23. Схарактеризуйте типові порушення в побудові речень. У яких
випадках можлива ненормативність спільного додатка до однорідних
присудків?
24. Які помилки можливі в складному реченні, де використовуються
подвійні сполучники.

ТЕМА ІІІ. СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

_________________________________________________________
1. Поняття мовного стилю.
2. Науковий стиль.
3. Публіцистичний стиль.
4. Розмовний стиль.
36
 5. Стиль художньої літератури.
6. Конфесійний стиль.
7. Характеристика офіційно-ділового стилю.
_________________________________________________________

1. Використовуючи мову в повсякденному житті, люди, залежно від

потреб, вдаються до різних мовних засобів. Вибір мовних засобів
залежить від мети й завдань спілкування, суспільної сфери спілкування,
його змісту та форми (усної, писемної, діалогічної, монологічної), умов
спілкування.
Літературна мова поділяється на стилі: слово "стиль", що
походить від лат. stilis – "палична для письма", тобто письмове знаряддя,
яке використовувалося в часи античного Риму і Середньовіччя, –
багатозначне і вживається як термін у літературі, мистецтві, архітектурі,
соціології та в інших науках.
Функціональний стиль мови – це різновид літературної мови, що
обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до
цього має свої особливості добору й використання мовних засобів:
лексики, фразеології, граматики.
Кожен стиль має: а) сферу поширення (коло мовців), б) призна-
чення, в) систему мовних засобів, г) стилістичні норми, д) підстилі,
е) жанри реалізації.
Виділяють п'ять функціональних стилів сучасної української
літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний,
художній, розмовний. У мовній практиці набуває ваги також конфесійний
стиль. У межах кожного стилю сформувалися підстилі, що сприяють
доцільнішому й точнішому відображенню конкретних проявів мовної
діяльності.
2. Науковий стиль – обслуговує ділянки наукових знань, сферу
науки: його функція – вироблення й осмислення об'єктивних знань про
дійсність. Мовні засоби творення спрямовані на виконання трьох
основних завдань: інформування, пізнання, вплив. Для сфери наукового
спілкування характерне найбільш точне, логічне однозначне вираження
думки. Найголовнішою формою мислення в галузі науки є поняття, а
мовне втілення динаміки мислення виражається в судженнях і
37
висновках, що чергуються в строгій логічній послідовності. Думка строго
аргументована, особливо акцентується хід логічних міркувань. Аналіз і
синтез взаємозв’язані, оскільки перший є необхідною умовою існування
другого, а основне призначення науки – виявляти закономірності.
Варто розрізняти, з одного боку, характер і хід мислення саме в
процесі наукового пізнання і, з іншого, - втілення результатів мислення в
наукових творах. У текстах з’являються додаткові, на відміну від
дослідницького етапу, завдання “оформлення” думки (спосіб доведення,
рівень полемічності, опис чи роздум, ступінь популяризації). У зв’язку з
цим етапи внутрішнього й зовнішнього мовлення не тотожні за мовним
втіленням. Тому варто пам’ятати, що остаточна кристалізація мислення
(наукових положень) здійснюється саме в зовнішньому, а не у
внутрішньому мовленні.
Найважливішими рисами наукового стилю, що випливають із
абстрактності (понятійності) та строгої логічності мислення є
узагальнений характер і підкреслена логічність викладу. Типовими для
наукового мовлення є змістова точність (однозначність), відсутність
образності, прихована емоційність, об’єктивність викладу, певна
сухість і строгість, що не виключають своєрідної експресивності.
Особливості прояву цих рис можуть змінюватися залежно від жанру,
теми, форми й ситуації спілкування, авторської індивідуальності та інших
чинників.
Основні стильові риси наукового мовлення виражаються через
абстрактний і узагальнений характер наукового тексту. Це проявляється
перш за все в тому, що майже кожне слово виступає тут як позначення
загального поняття чи абстрактного предмета, напр.: Логістика- наука
управління матеріальними потоками від первинного джерела до
кінцевого споживача з мінімальними витратами, що пов’язані із
товарорухом, і віднесеними до них потоками інформації. Характерно,
що конкретна лексика виступає для позначення загальних понять, напр.,
До сфери транспорту входить велика кількість видів послуг,
пов’язаних із розподілом товарів між виробником і споживачами.
Сучасний склад промислового підприємства – це складна інженерна
споруда, що має велику кількість взаємопов’язаних елементів.
Абстрактно-узагальнений характер мовлення підкреслюється за
38
допомогою спеціальних лексичних одиниць (звичайно, регулярно,
завжди, кожний, всякий) і граматичних засобів: неозначено-особових
речень, пасивних конструкцій, напр., (Виділяють такі контактні групи...
Виконується конкретизація напрямів удосконалення).
Підстилі наукового стилю: власне науковий, науково-популярний,
навчально-науковий, науково-технічний. Вони реалізуються через такі
жанри: стаття, монографія, дисертація, лекція, автореферат, курсова
робота. Відзначаються ясністю, логічністю, однозначністю, об'єктивністю,
докладністю.
Основні риси і жанрова різноманітність зумовлюють підбір таких
мовних одиниць: книжна лексика, складносурядні і складнопідрядні
речення, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, вставні структури.
Визначальна риса наукового тексту –- поділ на абзаци, рубрики,
відсутність відкрито вираженої емоційності, тенденції до стандартності
мовного оформлення, висока частотність використання термінології,
монологічний характер письмових текстів.
Зразки наукових текстів
Суто науковий: Страхування – система особливих
перерозподільних відносин, що виникають між учасниками страхового
фонду у зв’язку з його утворенням за рахунок цільових грошових
внесків і використанням на відшкодування збитку суб’єкта
господарювання і надання допомоги громадянам (чи їх родинам) у разі
страхових випадків у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата
працездатності, смерті і т. ін.). розрізняють: майнове страхування,
об’єктом якого виступають різні матеріальні цінності; особисте
страхування, основою якого є події в житті фізичних осіб; страхування
відповідальності, предметом якого служать можливі зобов’язання
страхувальника з відшкодування збитків (шкоди) третім особам;
страхування підприємницьких ризиків, де об’єктом вважається ризик
неотримання прибутку чи утворення збитку. (Гриньова В.Н., Коюда
В.О. «Тлумачний словник економічних термінів»)
Економічний зміст фінансового менеджменту клієнта -
оптимізація фінансових потоків клієнта з урахуванням особливостей
його діяльності (ринок, його сегмент, зв’язки з постачальниками і
покупцями, оборотність коштів, зміна сум вільних залишків на рахунок,
39
коливання обсягів дебіторської і кредиторської заборгованості,
можливостей вивільнення коштів для інвестування; якість
менеджменту і ступеня готовності клієнта приймати і
використовувати пропоновані банківські продукти і послуги; оцінка
потреб клієнта в банківських продуктах і послугах на основі вивчення
конкретних проектів господарської діяльності клієнта з позиції
можливої участі в них банку) з метою забезпечення стійкої
диверсифікованої ресурсної бази банку, що забезпечує ефективність
його фінансових вкладень на основі збалансованої структури
портфеля активів і пасивів банку. (Гриньова В.Н., Коюда В.О.
«Тлумачний словник економічних термінів»)
Науково-публіцистичний: Перехід до ринкових відносин,
пріоритетність питань якості продукції та забезпечення її
конкурентоспроможності змінили вимоги до робітника підприємства,
підвищили значення творчого ставлення до праці й високої
професійності. Якщо раніше головна увага приділялася розвитку та
вдосконаленню технічного прогресу, впровадженню прогресивних
технологій, модифікації організаційних структур, то сьогодні на
перше місце висувається особа працівника, іншими словами, саме
особистості визначають сутність і ефективність економіки. Для її
розвитку необхідно сформувати сприятливе середовище, в якому буде
реалізовано трудовий потенціал та індивідуальні можливості людини,
яка отримує задоволення від виконаної роботи й суспільного визнання
своїх досягнень. («Економіка розвитку» ХДЕУ, 2003).
Науково-популярний: Що вивчає економіка
Кожна розсудлива людина, будь-яка сім'я, країна, людське
суспільство в цілому щодня вирішують одну з найважливіших проблем
- створення сприятливих умов для свого життєзабезпечення й
подальшого розвитку. Для цього необхідно підтримувати необхідний
рівень споживання матеріальних благ, задовольняти духовні потреби
людей. Однак природа все це в готовому вигляді не дає. Людина
повинна трудитися, створювати необхідні блага, пристосовуючи
ресурси природи до своїх потреб. Чим краще, продуктивніше
трудиться людина, чим раціональніше використовує вона наявні
ресурси, тим повніше задовольняються її потреби. Слід також
40
зазначити, що в процесі виробничої або господарської діяльності
людина в тій або іншій формі неминуче вступає в стосунки з іншими
людьми, і виробництво за своєю суттю є не індивідуальним, а
суспільним, породжуючи складну систему господарських зв'язків.
Економічна теорія як навчальна дисципліна вивчає найбільш
фундаментальні закони господарського життя суспільства й охоплює
досить велику й різноманітну за своїм змістом галузь знань, що
зумовило виділення її окремих розділів, що вивчають різні рівні
господарського життя (мікро- і макроекономіка, світова економіка). На
основі загальної економічної теорії утворилася сукупність конкретних
економічних наук, що відбивають окремі сторони господарської
діяльності (менеджмент, облік, фінанси, інвестування й ін.),
особливості галузевих економік (економіка промисловості, сільського
господарства, транспорту й ін.), раціонального використання
ресурсів (наприклад економіка праці). (Основы экономических знаний
(для абитуриентов) ИНЖЕК, 2003)
Науково-навчальний: Концепція розвитку економічної освіти є
методологічною базою освітянської діяльності в умовах формування
суспільства знань і соціально орієнтованої економіки і визначає
методи розв’язання нагальних проблем у сфері економічної освіти
шляхом усвідомлення її цілей, завдань, змісту і технологій.
Головними компонентами економічної освіти є її зміст і
організаційно-освітні технології її забезпечення. Вони мають свої
особливості в різних складових економічної освіти –
загальноекономічній та професійно-економічній.
Особливості змісту професійно-економічної освіти
зумовлюються вимогами до її кінцевого результату – формування
духовно багатої творчої особистості, для якої професійні знання,
вміння, навички і їх постійне оновлення становлять основу
самореалізації в економічній сфері суспільства.
Зміст економічної освіти складає комплекс соціально-економічних
знань, умінь і навичок, якими повинна володіти людина для
забезпечення надійного функціонування та розвит ку економічного
базису суспільства. («Економіка розвитку», ХДЕУ, 2003)
2. Публіцистичний стиль. Публіцистика обслуговує сферу
41
суспільних стосунків (політику, ідеологію, економіку, культуру), тому
відзначається широким діапазоном. Основні функції – інформаційно-
пропагандистська та агітаційна – спрямовані на вирішення
актуальних суспільно-політичних проблем, пропаганду певних думок
та ідей.
Через цей стиль здійснюється вплив на свідомість людини, на її
переконання формується певна суспільна думка. З огляду на таке
призначення публіцистичного стилю визначальною його рисою є
поєднання логізації викладу з емоційно-експресивним забарвленням. У
різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи
мають різне співвідношення, однак здебільшого вони повинні бути
взаємно зрівноважені.
Публіцистичний стиль почав формуватися наприкінці ХVІ – ХVІІ ст.
Джерела його витікають з наукового і художнього стилів, тому текст
передбачає два компоненти – інформативний та оцінний. Цей стиль
відзначається підвищеною емоційністю та докладністю,
переконливістю, визначальні риси його логічність і образність.
Характерна риса публіцистичного стилю – орієнтація на усне
мовлення, елементи якого надають експресивних відтінків
висловленому, сприяють зацікавленню читача чи слухача. Широко
використовується діалогічна форма мовлення, авторські монологи,
цьому стилеві притаманні чіткі політичні оцінки.
Мовні засоби: вживання елементів наукового, офіційно-ділового,
художнього й розмовного стилів; суспільно-політичної, соціально-
економічної термінології, зокрема, і в переносному значенні, іншомовної
лексики, відповідних фразеологізмів, перифраз, багато інновацій. Цьому
стилю властивий неускладнений синтаксис, питальні, окличні та
спонукальні речення. Стиль реалізується в таких жанрах: фейлетон,
стаття, репортаж, інтерв'ю, повідомлення, агітаційні виступи.
За жанровою різноманітністю, мовними особливостями та
способом передачі інформації публіцистичний стиль поділяється на такі
підстилі: стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо,
телебачення, статті, репортажі, інтерв’ю і т. ін.); художньо-
публіцистичний (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси й т.
ін.); науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди,
42
рецензії); а також можна виділити політико-агітаційний, ораторський,
рекламний підстилі.
Зразок публіцистичного стилю
Ювілей Василя Симоненка
Минулої післяріздвяної суботи Біївці стали свідками того, як
диплом Лауреата премії імені їхнього славного земляка отримав поет
з Криму – Сергій СУРМАЧ. Це відбулося під час святкування 70-річчя
від дня народження Василя Симоненка. На святкування прибуло чимало
гостей з Києва, Черкас, Полтави, Харкова… Усі вони разом з
місцевими селянами відвідали відреставровану хату поета, тут на
порозі вишневої колиски лунали теплі, щирі слова про нього, теплі
спогади про славного витязя української поезії.
Хіба можна було, скажімо, небентежитись, слухаючи народного
депутата України, поета, академіка Бориса Олійника.
- Сьогодні ми всі стали свідками великих зрушень в Україні, -
каже Борис Ілліч, - події на майдані, то ніби прорив України у світ і
недаремно нині наша держава на устах всього людства.
Але майдан починався не з минулої осені, а з таких, як Василь
Симоненко. Це не лише поет, це явище у нашій історії.
Один за одним запрошується до слова однокурсник Василя
Симоненка, журналіст «Сільських вістей» Володимир Біленко, відомий
перекладач, товариш поета Анатолій Перепадя, лауреат національної
премії ім. Шевченка, професор Михайло Наєнко, лауреати
премії
ім. Василя Симоненка Юрій Смолянський та Олекса Лищенко з Черкас.
Приймаючи відзнаку – диплом лауреата премії ім. Василя
Симоненка, Сергій Сурмач схвильовано каже: «Я невимовно радий, що
в рік 70-річчя мого улюбленого поета заслужив такої шани. Сприймаю
це як аванс, як обов’язок і надалі писати чесно, відверто,
патріотично».
Отже, вітаймо ще одного лауреата Симоненківської премії.
3. Розмовний стиль. Обслуговує невимушене спілкування у
побуті, сім'ї, на виробництві. Має два різновиди: розмовно-побутовий і
розмовно-офіційний підстилі.
Особливості: непідготовленість, невимушеність; риси: емоційність,
43
економія мовних засобів, їх надлишковість, стандартизація й
індивідуалізація мови, прив'язаність до ситуації.
Мовні засоби: загальновживана (нейтральна й емоційна), лексика,
слова без значення, оцінні; використання займенників, дієслів, вигуків
простих неускладнених речень, усічені структури; тексти мають
діалогічний характер, багатство інтонацій.
Норми розмовного стилю встановлюються не граматикою, а
звичаєм – їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець. У даний час
спостерігаються вплив інших стилів на розмовний і, навпаки. Однак
використовувати одиниці інших стилів у розмовному варто обережно,
щоб не викликати непорозумінь.
Сфера вживання – побутові стосунки, неофіційне спілкування у
професійному середовищі.
Зразок розмовного стилю
Богдан відчиняє двері інститутської канцелярії, де справді
Маргарита Іванівна проворними пальцями розстрілює тишу.
– О, це ви, Богдане? – радісно дивується Маргарита Іванівна, та
посмішка відразу ж згасає на її напіврозквітлих, як пуп’янок, устах, –
Богдане, ви хворі?
– Ні, здоровий, – невпевнено відповідає студент.
– А що ж з вами?! І де ваші очі?
– Очі? На місці.
Маргарита Іванівна – це худе, добре оленятко, що чомусь
прибилося до канцелярських лісів, підводиться з стільця, і її довгі
ноженята, і струнка постать, здається, розганяють тіні низького
зимового дня.
– В глибини позападали ваші очі. Але в які глибини? Знову ночі за
книгами чи ходите вантажити на вокзал?
– Ні, я здорожився. Саме в заметіль вирвався додому, насилу
дочапав.
Маргарита Іванівна безнадійно похитала отією голівкою, біля
якої, мов бджоли, гуділи студенти.
– Навіжений, як і всі, хто пише вірші. Ви, напевне, застудились?
– Наче ні.
– Та хіба ви скажете? – вона приклала руку до його чола. –
44
Температури наче нема, а нерозсудливість аж шелестить. Я вам
завтра сушеної суниці й липового цвіту принесу. Сама сушила.
– Тоді я зразу одужаю.
– Боже! – сплеснула руками дівчина і засміялася. – Навіть наш
Богдан спромігся на комплімент. Який прогрес! За це я вам завтра
принесу подвійну порцію суниць і цвіту. (Михайло Стельмах «Дума про
тебе»)

4. Художній стиль. Стиль літературної мови, що застосовується в

художній літературі. Відрізняється від інших стилів тим, що в ньому
відсутня регламентація використання мовних засобів, можуть входити
елементи будь-якого стилю: просторічна, жаргонна і діалектна лексика,
експресивна, емоційна, оціночна і нейтральна, що пов'язано із основною
функцією мови художнього твору – зображальною. Таким чином, у
художньому стилі мовні засоби служать специфічній меті – побудові
художнього образу. Тут вживаються такі засоби художньої образності, як
метафора, метонімія, порівняння, епітет, гіпербола, алегорія,
використовуються речення усіх видів складності, різноманітність
інтонаційних відтінків на рівні монологу, діалогу, полілогу.
Його призначення пов’язане з виконанням естетичної функції –
різноманітними мовними засобами виразити художнє бачення світу.
Специфіка мови художніх творів полягає в різко виявленій
індивідуальності, неповторності мови кожного письменника, в широкому
використанні елементів різного стилістичного забарвлення. Тому
характерною його рисою є незамкнутість.
Стиль художньої літератури має такі підстилі і жанри: епічний
(роман, повість, оповідання), ліричний (ода, гімн, поема, послання),
драматичний (комедія, трагедія, драма).
Зразки художнього стилю
У місячній повені і в марищі тіней утопилися ліси. Передосінній
сум тече по тихих стовбурах і затікає жовтизною у листя, міддю в
жолуддя, огнем у горобину. І гіркістю горобини, і вогкістю грибовищ, і
терпкістю хвої, і бродінням опалого листу пахне тепер лісова земля,
що в доброму напівсні вибиває з-під кореня то боровика, то
красноголовця, то рижика, то бабку – хай побавляться дрібнята під

45
місяцем, бо під сонцем люди не дадуть.
Затопленим лісом іде, поспішає Богдан і не знає, де б’ється його
серце – чи і грудях, чи попереду в деревах. Дурило воно його раніше,
дурить і тепер. Іноді здавалось, що хтось іде попереду – виразно
чулась жіноча хода – чи не Яринина? Він кидався у тіні, у місячні
стовпи, а кроки стихали чи озивалися збоку. То, напевне, були кроки
осені, чи луни, чи печалі його. (Михайло Стельмах «Дума про тебе»)
Леся Українка
ТИША МОРСЬКА
В час гарячий полудневий
Виглядало у віконце:
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце.

Певне, се країна світла

Та злотистої блакиті,
Певне, тут не чули зроду,
Що бува негода в світі!

Тиша в морі… ледве-ледве

Колихає море хвилі;
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.

З тихим плеском на берег

Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем, –
В’ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем,

Стиха весла підіймає,
І здається, що з весельця
Щире золото спадає.

Як би я тепер хотіла
46
 У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця
Золотим шляхом поплисти!

Попливла б я на схід сонця,

А від сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.

Не страшні для мене вітри,

Ні підводнії каміння, –
Я про них би й згадала
В краю вічного проміння.

5. Конфесійний стиль. Функціональний стиль сучасної

української літературної мови, що діє в сфері релігії та церкви й
обслуговує релігійні потреби суспільства. Конфесійний стиль склався в
українській мові в ХVІ – ХVІІ ст., але пізніше службу в українських
церквах було заборонено проводити українською мовою (з 1686). У
середині ХІХ ст. конфесійний стиль набуває піднесення у зв'язку з
появою перекладів українською мовою Євангелія та Біблії.
Сфера використання: проповіді, молитовники, служебники,
переклади.
Підстилі: публіцистичний, науковий, художній.
Характерні мовні засоби: церковна термінологічна лексика, слова-
символи, непрямий порядок слів у реченні і словосполученні, наявність
метафор, алегорій, що сприяє небуденності, піднесеності.
Важливо відзначити, що стилі мають багато спільного, взаємодіють
між собою. Дотримання стилістичних норм ґрунтується на мовному чутті.
Їх порушення спричинюють незнання стилістичних ресурсів, невміння їх
використовувати.
Зразок конфесійного стилю
1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було –
Бог.
2. З Богом було воно споконвіку.

47
 3. З ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.
4. У ньому було життя, і життя було – світло людей.
5. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.
6. Був чоловік, посланий Богом, ім’я йому – Іоан.
7. Прийшов він свідком – свідчити світло, щоб усі з-за нього
увірували.
8. Не був він світло – був лише, щоб свідчити світло.
Євангеліє від Іоанна, 1,1-8
6. Офіційно-діловий стиль (ОДС) слугує для спілкування в
державно-політичному, громадському, економічному житті, у сфері
управління адміністративно-господарською діяльністю. За визначенням
А.П. Коваль, "ОДС – це стиль, який задовольняє потребу суспільства в
документальному оформленні актів державного, суспільного,
політичного, економічного життя, ділових стосунків між державами,
організаціями, а також окремими громадянами в офіційній сфері
спілкування" [1, с.10]. Цей стиль властивий офіційним документам. Це
один з найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах ХІ – ХІІ
століть (Мстиславова грамота), в українсько-молдавських документах,
українських грамотах ХІV – ХV ст., українських літописах.
"Офіційний" – походить від лат. oficialis – що означає "служба". Має
три значення в сучасній українській літературній мові: 1. Який
запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або
службовою особою; урядовий, службовий; 2. Витриманий відповідно до
встановлених правил, формальностей; 3. Позбавлений невимушеності;
стриманий діловий, формальний або сухий (В. Яременко. Новий
тлумачний словник української мови. – т. 3).
ОДС застосовують для написання інструкцій або пояснення
методів у роботі. Офіційні документи регламентують життя суспільства
та державних стосунків через кодекси, постанови уряду, закони та інші
документи.
ОДС має три підстилі:
1) адміністративно-канцелярський – обслуговує професійно-
виробничу сферу, визначається детальною регламентацією та
найбільшою жанровою різноманітністю. Втілюється в таких жанрах:
довідка, заява, паспорт.
48
 2) законодавчий – обслуговує сферу законотворчості.
Реалізується в таких жанрах , як конституція, закон, указ.
3) дипломатичний – обслуговує сферу міждержавних стосунків.
Реалізується в жанрах – нота, заява, ультиматум.
ОДС обслуговує сферу ділових стосунків і може існувати у двох
формах: усній і письмовій. Усна форма стилю не має чіткої градації за
підстилями, тут можна виділити лише такі жанри, як нарада, переговори,
телефонна розмова, бесіда, різні види публічних виступів.
Функції стилю. Виконуючи загальну комунікативну функцію, цей
стиль реалізує і свою основну функцію – інформаційно-настановчу.
Широта сфери обслуговування цього стилю – від офіційних
міжособистісних стосунків – до міжнародних. Тематична неоднорідність і
жанрова різноманітність дозволяють виділяти в цьому стилі різновиди:
юридичний (законодавчий), адміністративно-канцелярський,
дипломатичний.
Кожен із цих підстилів по-своєму реалізує основну функцію ОДС.
Наприклад, автобіографія має лише інформативну функцію, наказ –
настановчо-інформативну, розпорядження – настановчу.
Особливості письмової форми ділового стилю.
1. Відсутність співрозмовника в момент висловлення думки.
Відсутність мовної ситуації.
2. Не завжди відома кількість співрозмовників та якісний склад
аудиторії (за віком, професією, освітою).
3. Письмова форма є вторинною щодо усної, спирається на усну
форму як своє джерело.
4. У письмовому мовленні наявна закріпленість текстів за формою
існування наприклад: (паспорт існує тільки у писемній формі).
5. Монологічний характер письмових текстів. Потенційно
необмежена кількість копій.
6. Наявність графічних знаків, властивих тільки письмовій формі
(букви, цифри, позначки, схеми, діаграми).
7. Спілкування в письмовій формі не пряме, а опосередковане –
через папір. Це зумовлює ретельну роботу над добором засобів, їх
уточнення, поліпшення, сувора регламентація засобів і структури тексту,
традиційність, консерватизм.
49
 Ці особливості письмової форми зумовлюють певні вимоги до
письмових текстів ОДС, його норми і основні риси.
1. Стислість і уніфікованість. Ця риса стилю виявляється в
широкому використанні кліше – усталених словесних формул,
закріплених за певними ситуаціями спілкування. Якщо в інших
функціональних стилях кліше є, як правило, стилістичним недоліком,
помилкою, то тут сприймається як звичайний, обов'язковий компонент.
Наявність стандартних висловів полегшує процес укладання текстів,
приводить до однотипності засобів в однакових ситуаціях.
Кліше – це мовні одиниці (словосполучення, чи слово з
прийменником), яким властиві постійний склад компонентів та їх
порядок, звичність звучання, відтворюваність готових блоків: встановити
контроль, у зв'язку з, надати допомогу та ін.
Вирізняють такі види кліше:
- прості, що складаються з двох слів: мати на увазі; вживати
заходів, за власним бажанням, обіймати посаду та ін..
- ускладнені, що мають більше двох слів: брати участь у заходах;
що в подальшому йменується; на Ваш запит від … повідомляємо та
ін..
- складні, що мають у своїй структурі два простих кліше, які
поєднані в один блок: відділ боротьби з незаконним обігом наркотиків;
прошу надати матеріальну допомогу.
Помилки у використанні кліше: більша половина, переважна
більшість, зняти з займаної посади.

2. Точність формувань, гранична чіткість висловлюваної

думки.
Точності ділової мови сприяють такі чинники:
- використання слів тільки в прямому значенні, щоб уникнути
різнотлумачень;
- наявність словесних повторів, уникнення небажаної синонімії;
- використання відповідної професійної термінології, однорідних
членів речення, цифр, точних вказівок на факти;
3. Логічність і аргументованість викладу.
Ця риса передбачає відображення правильного стану речей
50
(розкриття суті питання, причин і мети викладу, наявність доказів,
висновків, посилань, відсутність зайвих слів), послідовність, об'єктивність
фактів і оцінок, нейтральність тону. Логічність досягається через
розповідний характер викладу, прямий порядок слів у реченні,
членування на частини, абзаци, цифрове позначення частин, певний
порядок розташування частин на сторінці.
4. Вимога безособовості тексту передбачає відсутність у діловій
мові емоційності, експресивності, образних засобів і широке
використання безособових і наказових форм, абстрактна узагальненої
лексики.
5. Відсутність індивідуальних рис стилю.
6. Консервативність. Цей стиль майже не відгукується на нове в
розвитку мови.
Зразки офіційно-ділового стилю

АКТ
ПРОГОЛОШЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною

в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом
ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України,
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
урочисто
ПРОГОЛОШУЄ
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української
держави – УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і
закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

51
 ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року.

Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАКАЗ
м. Харків

7.2.5 № 78-С

На виконання «Програми роботи з обдарованою молоддю на 2001

– 2005 роки», затвердженої Указом Президента України від 8 лютого
2001 року за №78/2001 та відповідно до наказу Міністерства освіти і
науки України №964 від 23.12.2004 р., про проведення Всеукраїнської
студентської олімпіади у 2004 – 2005 навчального році
НАКАЗУЮ:
1. Деканам факультетів, завідуючим кафедрами ПРОВЕСТИ
перший етап Всеукраїнської студентської олімпіади у лютому поточного
року з навчальних дисциплін, або олімпіади з напрямків чи
спеціальностей (додаток 1).
2. До 15 лютого 2005 року НАДІСЛАТИ до вищих навчальних
закладів листи-замовлення з умовами та терміном олімпіади з напрямків
спеціальностей.
3. Анкети переможців першого етапу (для участі в другому етапі)
НАДІСЛАТИ до 1 березня 2005 року до відповідних базових вищих
навчальних закладів (додаток 3).
4. Звіти про проведення першого етапу олімпіад ПОДАТИ до 1
березня 2005 року до навчального відділу університету.
5. Оплату відряджень учасників другого етапу Всеукраїнської
олімпіади ЗДІЙСНИТИ за рахунок університету.
6. До 1 червня 2005 року НАДІСЛАТИ інформацію про участь
студентів у ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади Науково-
методичному центру вищої освіти Міністерства освіти і науки України.
7. До 15 червня 2005 року ПОДАТИ звіти про підсумки проведення
52
ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади на адресу Науково-
методичного центру вищої освіти Міністерства за встановленою формою
(додаток 4).
8. ТРИДІДУ Олександру Миколайовичу, першому проректору,
РОЗРОБИТИ практичні заходи, спрямовані на поліпшення організації
студентських олімпіад.

РЕКТОР В.С.ПОНОМАРЕНКО

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «функціональний стиль мови».
2. Назвіть і коротко охарактеризуйте стилі української мови.
3. Охарактеризуйте науковий стиль, його основні риси, мовні
засоби творення, підстилі та жанри реалізації.
4. Охарактеризуйте офіційно-діловий стиль, його підстилі та жанри
реалізації.
5. Назвіть особливості письмової форми ділового мовлення та
вимоги до письмових текстів офіційно-ділового стилю.

ТЕМА ІV. СУЧАСНИЙ ДІЛОВИЙ ДОКУМЕНТ ТА ЙОГО

ПРИЗНАЧЕННЯ
_________________________________________________________
1. Поняття про документ та його призначення.
2. Державний стандарт на оформлення документів та їх
реквізитів.
3. Класифікація документів.
4. Вимоги до оформлення документа.

53
 1. Основною формою існування ділового тексту є документ. В
основі слова документ лежить латинське слово doceo, що значить
«пояснює, викладає справу». Латинське слово dokumentum – це
абстрактне поняття, яке означає «зразок», «взірець».
Поява цього слова в українській мові пов’язана з діяльністю Петра І
в кінці ХVІІ ст. – на початку ХVІІІ ст., який віддавав перевагу всьому
іноземному, запозиченому. Це слово початково означало папери, які
підтверджували чиїсь права, законність володіння чимось, законність
певних дій, тобто мали юридичну силу, значення. Воно витіснило з
ужитку існуючі українські – грамота, лист, листовне письмо – на
позначення таких же реалій.
У Словнику української мови слово «документ» має кілька значень:
1) Матеріальний об’єкт, у якому міститься та або інша інформація,
призначена для передачі її у часі й просторі (фотоплівка, перфокарта,
відеокасета, могнітозапис).
2) Діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на
щось.
3) Офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка).
4) Історичні достовірні письмові джерела
З такого трактування документа видно, що офіційно ділового стилю
стосується лише друге і третє визначення: саме через такі поняття
документа і втілюється офіційно-діловий стиль як мовне явище.
Ділові документи (папери) виділяються серед інших документів
своїми властивостями, що полягають у тому, що вони
- є носіями офіційної інформації, самі служать джерелом потрібної
інформації;
- мають правову вагу, господарське значення, оскільки можуть
служити письмовим доказом, засобом свідчення чого-небудь, можуть
бути довідковим джерелом.
- уможливлюють вилучення інформації з архівів і обробку її в
поточній діяльності.
Враховуючи названі та інші особливості ділових паперів,
призначення та структуру, можна дати їх загальне визначення.
Документ – це засіб закріплення різними способами на
спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища та розумову
54
діяльність людини. Це письмовий діловий текст про події, явища
об’єктивної дійсності, який побудований за певною моделлю (схемою) і
виконує крім загальної для всього стилю, конкретну (тільки йому
властиву функцію).
Отже, документ – матеріальний об’єкт, що містить у
зафіксованому вигляді інформацію у заведеному порядку і має у
відповідності з чинним законодавством юридичну силу.
Документи укладаються відповідно до офіційно закріплених чи
узаконених правил, традицій. У зв’язку з цим, до якого б із підстилів вони
не належали, повинні відповідати таким конкретним вимогам:
- видаватися повноважним органом або особою відповідно до
їхньої компетенції;
- документ не повинен суперечити чинному законодавству,
директивним указівкам керівних органів;
- документ повинен бути достовірним і відповідати завданням
конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити конкретні
пропозиції або вказівки;
- документ повинен відповідати своєму призначенню за
встановленою формою;
- документ має бути бездоганно відредагований (порушеннями в
оформленні вважаються: неохайність, нерозбірливість тексту, тонкий,
прозорий папір та ін.).
Крім названих вимог під час укладання документів необхідно
дотримуватися основних принципів стилю і мови ділових паперів.
2. В укладанні документів свобода автора обмежена, він змушений
дотримуватися визначених правил, не відходячи від них, тобто
дотримуватися стандартів і діяти за реґламентом. Стандартизація
змушує автора не творити тексти, а відтворювати їх за готовими
зразками, укладати за визначеною схемою.
За ступенем стандартизації й реґламентації всі документи
поділяють на три групи.
1. Документи, котрі мають точні стандарти, якщо хоча б один із
стандартів не витриманий, – документ утрачає юридичну силу (паспорт,
диплом, свідоцтво).
2. Документи, у яких відсутня точність, але для зручності й
55
швидкості їх використання й обробки частину інформації готують
заздалегідь (довідка, перепустка).
3. Документи, для яких визначено певну форму побудови і загальні
принципи укладання, мовні засоби та компонування тексту автор-
укладач добирає сам (характеристика, звіт, протокол).
На відміну від інших рис стилю, що закріплені традицією,
стандартизація і регламентація закріплюється законом, тобто
держкомітетом стандартів.
Важливе місце в діловодстві посідають правила оформлення
документів (написання й розташування на бланку реквізитів). Документи
з використанням реквізитів оформлюють у відповідності до формуляра-
зразка (єдина модель побудови комплексу документів, яка встановлює
сукупність реквізитів, розташований в устамній послідовністю)
Реквізити (від лат. reqvisitum) – необхідне, потрібне – вихідні,
обов’язкові дані документа, відсутність яких позбавляє діловий папір
юридичної сили.
В організаційно-розпорядчих документах він передбачає 31
реквізит, а саме:
1) державний герб;
2) емблему організації чи підприємства;
3) зображення державних нагород;
4) код установи, організації,
5) код форми документа;
6) назву міністерства або відомства;
7) повну назву організації, установи чи підприємства – автора
документа;
8) назву структурного підрозділу;
9) індекс підприємства зв’язку, поштову й телеграфну адресу,
номер телефону, факсу, електронної пошти, номер рахунку в банку;
10) назву виду документа;
11) дату;
12) індекс;
13) посилання на індекс та дату вхідного документу;
14) місце складання або видання;
15) гриф обмеження доступу до документа;
56
 16) адресат;
17) гриф затвердження;
18) резолюцію;
19) заголовок до тексту;
20) відмітку про контроль;
21) текст;
22) відмітку про наявність додатків;
23) підпис;
24) гриф узгодження;
25) візи;
26) печатку;
27) відмітку про свідчення копій;
28) прізвище виконавця та номер його телефону;
29) відмітку про виконання документа і направлення його до
справи;
30) відмітку про перенесення відомостей на машинний носій;
31) відмітку про надходження.
У формулярі-зразку вказаний максимальний список реквізитів,
проте при виготовленні бланків в них включаються тільки ті реквізити, що
відповідають документам відповідного типу.
Типові формуляри служать базою для проектування бланків
окремих видів документів.
Бланк – це аркуш паперу з відтвореними на ньому
реквізитами, що містять постійну інформацію. Найпоширенішими
є бланки актів, довідок, наказів, протоколів, листів. Більшість бланків
мають трафаретний текст.
Трафаретний текст – це дослівне відтворення постійної
інформації однотипної групи документів з пропусками для
подальшого заповнення необхідної інформації конкретного
документа.
Організація роботи з документами та діяльність щодо їх створення
називається діловодством.
3. У практиці діловодства документи поділяються на види і групи.
Види документів визначають за такими ознаками:
За найменування: заяви, листи, телеграми, довідки, службові
57
записки, інструкції, протоколи тощо.
За надходженням: службові й особисті. Службові (офіційні)
створюються організаціями або їх представниками, а особисті –
окремими особами поза сферою їх службової діяльності.
За місцем виникнення: внутрішні (складені всередині організації)
та зовнішні (створені для ділового спілкування з іншими організаціями);
За призначенням: організаційні, розпорядчі, довідково-
інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо
особового складу.
За напрямком: вхідні і вихідні.
За формою: стандартні (регламентовані) та індивідуальні
(нерегламентовані). Останні, як правило, торкаються якоїсь
непередбаченої ситуації, тому тут можливий індивідуальний тон викладу
матеріалу та емоційно забарвлений текст.
За строками виконання: звичайні безстрокові (виконуються за
чергою), термінові (зі встановленням терміну виконання) й дуже
термінові (з позначкою «дуже терміново»).
За ступенем гласності: секретні (з позначкою «секретно») і
несекретні (для службового користування).
За стадіями створення: оригінали (основний і єдиний його
примірник з усіма підписами і засвідченням), копії (точне відтворення
оригіналу з позначкою «копія» вгорі праворуч), виписки (якщо треба
відтворити частину документа), дублікати (якщо документ загублено).
За складністю: прості (односкладові) і складні.
За строками зберігання: постійні тривалі (понад 10-ти років),
тимчасові (до 10-ти років);
За технікою відтворення: рукописні й відтворення механічним
способом;
За носієм інформації: (оформлені на папері, диску, фотоплівці,
магнітній стрічці, перфострічці).
На групи документи поділяються залежно від їх призначення.
До документації щодо особового складу відносять заяви, накази
щодо особового складу, автобіографії, характеристики, резюме,
контракти з найму працівників, трудові книжки, особові листки з обліку
кадрів.
58
 До інформаційно-довідкових документів належать службові
листи, звіти, доповіді та пояснювальні записки, зведення, повідомлення
оголошення, телеграми, телефоно- й радіограми, анотації, рецензії,
відгуки, прес-релізи, статті, протоколи, довідки, повідомлення.
До документів з господарсько-договірної діяльності належать
договори, контракти, трудові угоди.
До обліково-фінансових документів відносять акти, доручення,
розписки, накладні, списки, таблиці.
У практиці діяльності державних установ і державної служби
частіше всього зустрічаються укази, закони (видаються або
затверджуються Президентом України), постанови (видаються
Верховною Радою і Кабінетом Міністрів), рішення (видаються місцевими
радами), інформаційні записки (тип службової записки, в якій
подається інформація про певну діяльність конкретного підрозділу або
події у межах певного часу для вищої інстанції).
4. Документування та організація роботи з документами, що
охоплює сукупність форм, прийомів, способів і методів їх укладання й
обробки і називаються діловодством (справочинством).
Сучасний термін «документаційне забезпечення діловодства» є
інформаційно-технологічною складовою в сучасній організації
діловодства.
Результатом документування є документ, який має певні вимоги та
правила оформлення.
Укладаючи текст, слід дотримуватися певних технічних вимог, а
саме:
- на бланку друкується тільки перша сторінка, а друга й наступні –
на чистих аркушах однакового з бланком розміру, кольору, ґатунку;
- підпис укладача чи відповідальної (керівної) особи можна
переносити на іншу сторінку лише за умов наявності на ній не менше
двох рядків тексту;
- у складних документах текст членується (рубрикується) для
зручності та швидкого опрацювання й уникнення плутанини.
Рубрикація – це поділ тексту на логічні складові частини, які
графічно відокремлювати одна від одної.
Для цього використовують також заголовки, систему нумерації,
59
колір та фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає будову
(композицію) всього документа і вказує на його складність.
Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Класичний
абзац має три частини:
- зачин (формулює тему);
- фраза (містить основну інформацію);
- коментар (підсумок усього абзацного змісту).
Інформація, що вміщена в межах одного абзацу, повинна виражати
закінчену думку. Типовий абзац має бути у 4 – 5 речень. Хоча ОДС не
виключає наявність 1 речення. Отже, абзац має являти собою внутрішню
замкнене смислове ціле.
Для чіткого зазначення і вказування на взаємозалежність певних
розділів, частин, пунктів використовують нумерацію рубрик тексту.
Розрізняють комбіновану (традиційну) й нову системи нумерації.
Комбінована базується на використанні символів, слів, літер
арабських та римських цифр і доповнює абзацні членування тексту.
Система використання різноманітних позначень повинна бути
послідовною, логічною і будуватися за спадковою ознакою:
Комбінована Нова
А. Б. В. Г. Д. … Розділ І 1
І. ІІ. ІІІ. ІV. V. … Частина 1 1.1
1. 2. 3. 4. 5. … Частина 2 1.2
1); 2); 3); 4); 5); … пункт 1 1.2.1
а); б); в); г); д); … §1 12.11
§2 1.2.12
п. 2 12.2
Частина 3 1.3
Розділ ІІ 2
!!! Слід пам’ятати, що для системи буквеної рубрикації літери Ґ,
Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, та Ь не використовуються.
Ця система вимагає чіткого дотримання правил пунктуації, повинна
мати логічну будову й до однотипних рубрик застосувати однорідні
засоби нумерації або лаконічні заголовки.
Заголовок має бути лаконічним, але логічно повноцінним -
однозначним і несуперечливим, а також точно відповідати змістові
документа або його частини.
Питання для самоконтролю

60
 1. Що таке документ?
2. Назвіть вимоги, за якими мають укладатися документи.
3. Як поділяються документи за ступенем стандартизації?
4. Що таке реквізит документа?
5. Назвіть основні реквізити документів.
6. Що таке бланк?
7. Що таке трафаретний текст?
8. За якими ознаками класифікуються документи?
9. Назвіть групи документів за призначенням.
10. Яких технічних вимог слід дотримуватися, укладаючи текст
документа?

ТЕМА V. ТЕКСТ ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ДІЛОВОГО

ДОКУМЕНТА
_________________________________________________________
1. Структура тексту документа.
2. Терміни в діловому мовленні.
3. Вживання граматичних структур у діловому тексті.
4. Синтаксична організація тексту документа.
____________________________________________________________________
1. Ділова сфера – одна з основних галузей діяльності людства. За
допомогою ділових паперів та документів встановлюються службові,
ділові контакти між організаціями, установами, закладами, а також
налагоджуються приватні стосунки між людьми.
Основним елементом будь-якого документа є текст. Текст – це
61
послідовно об‘єднана змістом і побудована за правилами певної мовної
системи сукупність речень, у якій чітко і переконливо відбивається
причина і мета написання, розкривається суть конкретної справи,
містяться докази, висновки.
Відповідно до вимог Єдиної державної системи діловодства (ЄДСД )
текст будь-якого документа повинен складатися не менш ніж з двох
основних частин. У першій частині подається підстава, обґрунтування
складання документа, у другій – викладаються пропозиції, ухвали,
висновки, розпорядження та прохання. Навіть у тому випадку, коли текст
документа складається з однієї фрази, якщо він грамотно укладений, у
ньому можна розрізнити ці два логічні елементи. Наприклад: „ У зв`язку
з очікуваною хуртовиною і сніговими заметами наказую перевірити
стан снігоочисного обладнання” (текст наказу).
Іноді текст документа містить тільки заключну частину. Наприклад:
„ Перевести на посаду головного менеджера з 1 лютого 2004 року.”
Такий текст, який складається тільки з розпорядчої частини, без
преамбули, зустрічається в кадрових наказах. Іноді наявний в листах і
заявках, де висловлюється прохання без мотивації. Наприклад :
„ Просимо виготовити бланки бухгалтерської звітності”. Однак у
більшості випадків текст документа складається з таких логічних
елементів: вступу, доказів, закінчення.
У вступі зазначається причина укладання документа, викладається
історія питання тощо. Наприклад: „ Розглянувши списки про надання
житлової площі працівникам підприємств, організацій та установ
Дзержинського району і пропозиції житлової комісії, керуючись
Положенням про надання житлової площі в Україні виконком
Дзержинської районної Ради народних депутатів .....”.
У доказі ( фактологічній частині ) викладається суть питання: докази,
пояснення, міркування, що супроводжуються цифрами, розрахунками,
посиланням на законодавчі акти й інші матеріали. Наприклад: „ Перше
пленарне засідання розпочнеться 15.04.04, заключне засідання
відбудеться 18. 04.04. Оргкомітет забезпечує харчування і
проживання в м. Харкові на період з 15. 04. 04 до 18. 04. 04. Проїзд
передбачається оплатити за рахунок установи, яка надасть Вам

62
відрядження.
Реєстрація учасників конференції буде проводитися з 10-ї години в
приміщенні Харківського національного економічного університету за
адресою: просп. Леніна, 9а, м. Харків, 61001”.
У закінченні ( висновку) формується мета, заради якої укладено
документ. Наприклад:” Видана для подання у відділ субсидій
Дзержинського виконкому”.
Залежно від змісту документа в тексті застосовується прямий або
зворотний порядок розташування логічних елементів. При прямому
порядку слів за вступом ідуть доведення й висновки. При зворотному –
спочатку викладаються висновки, за ними – докази. Вступ у документах
із зворотним порядком розташування елементів відсутній.
Наприклад: пряме розташування логічних елементів (частин).
Вступ: На Ваш лист від 28.03.03 за № 145 – 15/18 повідомляємо...
Докази: Для проведення ремонтних робіт у гуртожитку необхідна
кошторисна документація.
Висновок: Тому просимо терміново надіслати згадану документацію.
При зворотному порядку викладу цей текст буде мати такий вигляд:
Висновки: Просимо терміново надіслати кошторисну документацію.
Докази: Оскільки для проведення ремонтних робіт у гуртожитку
вона конче необхідна.
Зворотний порядок характерний для нескладних документів.
Тон документів у будь-якому випадку повинен бути коректним,
виваженим, таким, що не дає приводу вступати в полеміку і заводити
зайве листування.
При складанні тексту документа потрібно виконувати такі вимоги:
достовірність та об`єктивність змісту, нейтральність тону, повнота
інформації і максимальна стислість.
Достовірність документа полягає в тому , що факти, викладені в
ньому, відображають дійсний стан речей.
Точність мовлення вимагає відповідності змісту висловлювання
реальним фактом і не допускає подвійного тлумачення слів та виразів.

63
Точним мовлення може бути за умови вміння висловлювати однозначно
думки, вживаючи слова, словосполучення, речення відповідно до норм
літературної мови, а також за умови знання про предмет мовлення.
Логічність забезпечує смислову послідовність тексту. Тому слід
чітко і послідовно висловлювати думку. Часто надмірне захоплення
„зайвими словами” та інші недоречності можуть бути причинами
помилок у логіці викладу тексту. Логічність порушується, якщо в тексті
зустрічається:
а) поєднання логічно несумісних слів: жахливо вдалий день,
(вдалий день не може бути жахливим);
б) використання зайвих слів: моя власна думка ( в цій фразі одне з
двох слів моя чи власна зайве; слід сказати: моя думка, власна думка);
в) зміна форми дієслова з активного стану на зворотний: вибачте
мені – вибачаюся, (правильною є форма вибачте мені, тому що
вибачаюся значить „вибачаю себе”);ї
г) правильне чергування низки однорідних елементів речення:
акти і документи, (правильно слід писати: документи і акти, тому що
слово „документи” означає родове поняття);
г) неправильне узгодження чи координація присудка із складним
підметом: дехто з нас знали, (правильно слід писати: дехто з нас знав);
д) порушення порядку слів (частин речення) в реченні: Секретарка
сиділа в приймальні, яку ми вперше бачили. Правильно: В приймальні
сиділа секретарка, яку ми вперше бачили;
е) заміна підрядних речень дієприслівниковими зворотами.
Повернувшись у село, випускнику вузу обіцяли роботу за фахом.
Правильна форма: Випускнику вузу обіцяли роботу за фахом, якщо він
повернеться в село.
ж) порушення смислового зв`язку між окремими висловлюваннями
у тексті: На факультеті п`ять гуртків, які працюють при кафедрах,
вони функціонують вже понад десять років. Правильна форма: На
факультеті при кафедрах працює п`ять гуртків, вони функціонують
вже понад десять років;
з) невміння поділити текст на абзаци.
Логічність і точність викладу впливають на розуміння й сприйняття
тексту слухачем або читачем.
64
 Доречним є текст, у якому мовні засоби відповідають меті, темі,
логічному змістові. Щоб полегшити сприйняття й оформлення документа,
слід використовувати слова, які точно передають зміст. Документ, зміст
якого вичерпує всі обставини справи, називається повним. А текст, у
якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі
міркування не по суті справи – стислий. Переконливим є такий текст,
який веде до прийняття адресатом пропозицій або до виконання
прохань, викладених у документі.
При підготовці тексту документа важливо дотримуватися таких
правил:
1. Замінювати складні речення простими, що сприяє прискореному
сприйняттю тексту документів.
2. Вживати стійкі (трафаретні) словосполуки, що виражають
стандартні аспекти змісту ( з метою надання допомоги; у зв`язку з
погіршенням стану; згідно х рішенням комісії).
Наприклад, для висловлення мотивів, що пояснюють використання
певної управлінської дії, вживають такі синтаксичні конструкції:
У зв`язку з проведенням спільних робіт з ....
У зв`язку з вказівкою...
Відповідно до попередньої домовленості й рішення…
Відповідно до Вашого прохання...
Відповідно до рішення Колегії…
Незважаючи на наші неодноразові усні й письмові нагадування, до
цього часу ...
Відчуваючи гостру необхідність...
Такі стійкі словосполучення й стандартні вирази полегшують
сприйняття службового документа, а також увесь процес його
складання, дозволяючи не витрачати час на пошуки формулювань.
Наведемо декілька прикладів стійких моделей, які склалися для
висловлення стандартних аспектів змісту:
Модель синтаксичної Варіанти її реалізації
конструкції
Повідомляємо, що.. закінчено облаштування пунктів
пропуску у визначений термін
Доводимо до Вашого відома, що Ми досі не отримали від Вас

65

Нагадуємо Вам, що...
Підтверджуємо...
Підтверджуємо з вдячністю...
оперативні звіти за тиждень.
Ми не одержали від Вас відповіді
на запит №__ від_____________ .
Отримання з бази постачання
ДМКУ технічних засобів згідно з
переліком
Надходження Вашого запрошення
на урочисте засідання...

3. Вживати прямий порядок слів у реченні (підмет передує

присудкові) у тому випадку, коли логічний наголос падає на об`єкт дії.
Вживати зворотний порядок слів (присудок стоїть перед підметом) тоді,
коли логічний наголос падає на саму дію.
4. Для точності й ясності висловлювання в простих реченнях
вживається певний порядок розташування їх членів (означення мають
передувати означуваним словам, вставні слова краще ставити на
початку речення).
Поряд з цим необхідно пам`ятати, якщо підрядне речення
відноситься до групи присудка в головному реченні або до всього
головного речення, тоді розрізняють два випадки: воно стоїть перед
головним, коли акцентуються обставини виконання дії, і після головного,
коли пояснює основну ідею складного речення. Наприклад: „З огляду на
те, що проект рішення було попередньо узгоджено, нарада тривала
менше, ніж годину”. Або „Нарада тривала менше, ніж годину, з огляду
на те, що...
5. З метою скорочення тексту можна вживати дієприслівникові
звороти, за допомогою яких формулювати причини, що викликали
прийняття того чи іншого рішення. Наприклад: Враховуючи...;
Вважаючи ...; Беручи до уваги ...; Керуючись...; Розглянувши
представлений до затвердження проект... .
6. Замінювати займенники іменниками.
7. Не вживати емоційних виразів та суб`єктивного ставлення до
викладеного явища.
Тон службового документа нейтральний.
Слід пам`ятати, що автором управлінського документа є юридична
особа і через це його текст викладається від третьої особи. Наприклад:
66
Підприємство просить...; Дирекція порушує клопотання ...; Колегія
ухвалила...
Від першої особи викладається текст наказу, заяви, службової,
пояснювальної та доповідної записки, автобіографії.
У розпорядчих документах треба вживати мовні конструкції
наказового характеру – наказую (у наказі), пропоную (у вказівках).
Правила побудови документів допоможуть виробити точний, стислий,
ясний та послідовний стиль ділового мовлення.
2. Крім загальновживаної лексики у тексті документа використовують
терміни. Термін – це слово в особливій формі або функції. Його
функцією є не лише називати предмети чи поняття, а й дати їм точне
визначення. Терміни вживаються не у всіх сферах спілкування, а лише в
науці, техніці, діловодстві, публіцистиці. Вони характеризуються великою
точністю значення, у них відсутні образні, експресивні, суб’єктивно-оцінні
відтінки.
Отже, термінами називаються слова та словосполучення, що
означають або пояснюють предмети, явища, дії і т. д. у специфічній,
науковій, публіцистичній чи діловій сфері. Вони мають точне конкретне
значення, можуть утворюватися засобами власної мови, запозиченими
засобами (бюджет, менеджмент) або конструюватися (фотокамера).
Основне значення термінів зафіксоване у державних стандартах,
спеціальних словниках та довідниках. Терміни повинні вживатися тільки
у зафіксованому значенні.
Нестандартні терміни не бажані в тексті документа. Вони
засмічують мову і утрудняють складання ділових паперів.
Кожна галузь науки послуговується своїми термінами. Тому треба
вибирати найбільш точні. Наприклад: Біржа: 1. Установа, в якій
проводиться реєстрація безробітних. 2. Будинок, де здійснюються
ділові, торговельні, фінансові операції. 3. Місце стоянки візників у
старі часи.
Існує ряд обов’язкових вимог при використанні терміну в діловому
тексті.
1. Термін треба вживати лише в тій формі, яку фіксує словник.
Наприклад: діловодство, а не ділопроізводство.
2. Термін повинен вживатися з одним значенням, закріпленим за
67
ним у словнику. Наприклад: циркуляр – лише директивний лист, а не
лист будь-якого типу. Циркуляром можна називати лише документи
цього типу. Особливу увагу слід звернути на терміни, які вживаються в
кількох галузях з різним значенням.
Наприклад, справа:
а) сукупність документів, або 1 документ.
б) одиниця зберігання тексту документа в архіві.
в) цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова
справа).
Автор повинен так будувати текст, щоб було зрозуміло, яке
значення терміна він мав на увазі.
3. Слід суворо дотримуватися правил утворення від терміна
похідних форм, засвідчених у словниках. Наприклад: підписання акта,
але: після закінчення І акту. Акт – актувати, актований, актування.
4. Укладаючи документ, службова особа повинна звірятися зі
словником (позаштатний фонд, несписочний фонд, поруш. Безлюдний).
5. Неоднозначне тлумачення терміна виникає внаслідок вживання
його у скороченій формі, в нечіткому контексті, наприклад вага.
6. У термінології багатьох галузей науки існують терміни – дублети,
нові, старі й запозичені: мовознавство, лінгвістика. Для ділового
документа треба вживати термін, що поширений в усному і письмовому
мовленні.
7. Некритичне ставлення укладача документа до вибору
найточніших, найвідповідніших слів, зловживання запозиченнями –
свідчення невисокої мовної культури. Це так звана псевдонаукова мова,
що рясні колишніми термінами (фактор, стимул, база, претензія,
консенсус, альтернатива).
Таким чином, терміни – це група слів, яка потребує до себе
спеціальної уваги, постійного звіряння зі словником і поновлення в
пам’яті його значень. Той, хто укладає документ, і той, хто його отримує,
повинні точно і чітко бачити за терміном поняття, яке він називає.
- перенесення засобів одного стилю в інший;
- налічування (повторення структур, слів, форм якоїсь мови замість
використання власне українських);
- незнання точного значення слова, що призводить до
68
використання зайвих слів, приблизних значень.
Отже, свобода мовця обмежена наявними мовними і стильовими
нормами. Текст уважається нормативним, коли під час його творення
враховуються такі вимоги, як точність, естетичність, правильність. У
цьому допоможуть вибір засобів, доцільних у даній сфері спілкування.
3.Складаючи текст документа, важливо не тільки правильно підібрати
слово, а й правильно використовувати форму слова (відмінок, рід, число,
особу тощо). Неправильно вибрана форма слова спричиняє граматичні
помилки, і це утруднює розуміння змісту. Допущені в документі
граматичні помилки не тільки свідчать про невисокий рівень грамотності
й культури, а й створюють негативне враження про ділові якості суб`єктів
ділових стосунків. Найчастіше граматичні помилки допускають у тих
документах, текст яких складається у довільній формі, на відносно
низькому рівні стандартизації (автобіографія, діловий лист, рекламне
оголошення, характеристика тощо).
В офіційно-діловому спілкуванні використовують форми
кодифікованої писемної мови, оскільки тільки дотримання цих форм
забезпечує точність передачі інформації.
До граматичних норм ділового стилю відносять уніфікацію
граматичної структури словосполучень і словоформ.
Вибраний варіант закріплюється як еталонний за кожною
композиційною частиною тексту. Наприклад, у тексті наказу кожний пункт
починається з вказівки адресата в давальному відмінку – „кому?”, а потім
„що виконати” у наказовому способі.
1. Начальнику технічного відділу Волкову М.Ю. організувати
роботу відділу...
2. Головному бухгалтеру Іваненкові П.І. підготувати
пропозицію...
Еталонним є виклад тексту від першої особи в таких документах:
1) автобіографія ( Я... народився ..., навчався ...);
2) заява ( Прошу надати..., працюю на посаді...);
3) наказ (Наказую...);
4) службова записка (Доводжу до ..., Вважаю, що...);
Від третьої особи викладаються тексти у:
1) актах (Комісія дійшла висновку...);
69
 2) трудових угодах, контрактах, договорах (Замовник отримує, а
Виконавець зобов`язується ...);
3) характеристиках (Пан ... працює на посаді .
4) запрошеннях, оголошеннях (Банк надає..., Університет
запрошує на співбесіду ...).
Дієприслівникові звороти бажано вживати на початку речення:
Враховуючи..., розглянувши ..., беручи до уваги ... .
Порушення граматичних норм літературної мови призводить, на
жаль, до найпоширеніших у писемній мові грубих мовних помилок.
Помилки можуть бути найрізноманітніши: неправильно вибрана форма
слова, порушення у структурі словосполучення, речення.
Слід пам`ятати, що в ділових паперах перевага віддається
однозначним іменникам книжного походження: автор, довідка,
об`єктивність, маркетинг, реклама. Іменники на означення статусу,
професій, посад, звань ( у більшості випадків ) вживаються у чоловічому
роді: працівник фірми; бухгалтер розрахункового відділу Хоменкова І.П.
Іменники на позначення часу за роком узгоджуються з числівником,
займенником чи прикметником у родовому відмінку без прийменника.
Наприклад:
Неправильно Правильно
У 2004 р. (році) 2004 р.( року)
У цьому році Цього року
У наступному році... Наступного року...
Слід дотримуватись унормованих форм числа іменників.
Неправильно Правильно
Зробили позначки різними Зробили позначки різним
чорнилами чорнилом
В орудному відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних
іменників використовується лише закінчення –ами (еми), -има
Неправильно Правильно
Літак з іноземними гістьми Літак з іноземними гостями
Повернутись із грішми Повернутись з грошима
У формах прикметників місцевого відмінка однини чоловічого та
середнього роду слід використовувати закінчення -ому:

70
 Неправильно Правильно
На старім обладнанні На старому обладнанні
Уникати вживання присвійних прикметників, замінюючи їх
іменниками або відповідними прикметниковими формами:
Неправильно Правильно
Директорові розпорядження Розпорядження директора
Менеджерові пропозиції Пропозиції менеджера

Усі прикметники, що вживаються у сполученні з числівниками два,

три, чотири стоять у називному і знахідному відмінках множини і мають
переважно закінчення -і, а не -их.
Два нестандартні вироби; чотири великі контейнери.
4. Не менш важливу роль, ніж правильне вживання слів, у
документах відіграє чіткість синтаксичної організації текстів.
Порушення синтаксис-них норм української літературної мови не такі
поширені, як граматичні або лексичні помилки, але саме синтаксичні
помилки в більшості випадків утруднюють сприйняття тексту.
Порушення порядку слів, неузгодженість підмета з присудком,
означення з означуваним словом, помилки, пов`язані з використанням
дієприкметникових та дієприслівникових зворотів, зсув структури
простого і складного речення та ціла низка інших помилок часто роблять
висловлювання малозрозумілим та таким, що не відповідає основним
вимогам мови ділових паперів – точності та однозначності. Наприклад:
Дозволити акціонерному товариству відкритого типу „Роща”
котельну та трансформаторну підстанцію на галявині ім. Фрунзе з
усіма видами інженерних мереж відповідно до проекту ввести в
експлуатацію. Розрив словосполучення, порушення порядку слів
утруднюють сприйняття й розуміння змісту цього речення. Якщо ми
внормуємо в ньому порядок слів, то воно матиме такий вигляд:
Акціонерному товариству відкритого типу „Санаторій „Роща”
дозволити ввести в експлуатацію котельну та трансформаторну
підстанцію на галявині ім. Фрунзе з усіма видами інженерних мереж
відповідно до проекту.
Часто наслідком порушення порядку слів у реченні є розрив
дієприкметникового звороту або відривання його від означуваного слова.
71
Найчастіше це викликає помилки в узгодженні дієприкметників.
Наприклад: У зв`язку з підвищенням цін на матеріали, комплектацію,
енергоносії, підвищенням заробітної плати працівникам, збільшення
витрат на відрядження, пов`язаних з обслуговуванням приладу... .
Оплата за обладнання по дійсному контракту, постачаємого у
вказаний термін, здійснюється простим платежом. Правильно
відредаговані наведені речення будуть мати таку форму: У зв`язку із
підвищенням цін на матеріали, комплектуючі, енергоносії,
підвищенням заробітної плати працівникам, збільшенням витрат на
відрядження, що пов`язані з обслуговуванням приладу... . За дійсним
контрактом оплата за обладнання, яке постачається у вказаний
термін, здійснюється простим платежем.
При укладанні текстів документів слід пам’ятати, що не
рекомендується роз`єднувати:
1) складні та фразеологізовані присудки як от: слід внести
ясність; дозволяється ввести в експлуатаію; провести
реконструкцію; нести відповідальність; брати на себе зобов`язання.
2) стійкі словосполучення: знайти можливості вирішення
проблеми; через зрив графіку поставок; поновити кредитування тощо
за винятком випадків розширення її термінологізованими означеннями:
внести повну ясність; надати довгостроковий кредит; внести
суттєві доповнення;
3) клішовані речення: працівник не несе матеріальної
відповідальності, якщо... . Дія цього договору поширюється на весь час
роботи з довіреними працівникові матеріальними цінностями
підприємства. Контроль за виконанням даної постанови покласти
на ... Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами.
4) дієприкметникові та дієприслівникові звороти (особа,
відповідальна за радіаційну безпеку, а не відповідальна особа за
радіаційну безпеку; виступаючи з ініціативою, про що вказано
вище, від імені дирекції фірми, пропонуємо... замість виступаючи з
ініціативою від імені дирекції фірми, про що говорилось вище,
пропонуємо...).
Дієприслівникові звороти є характерною стилістичною ознакою
книжної писемної мови. Навички правильного використання
72
дієприслівникових зворотів дуже важливі в діловому писемному
мовленні.
Дуже часто в ділових письмових текстах порушується основна
вимога використання дієприслівників. Вона полягає в тому, що
дієприслівник і дієслово, до якого він відноситься , позначають дію однієї
особи. Порушення цього правила веде до алогічності висловлювання.
Щоб уникнути явища алогічності , слід дотримуватись таких принципів:
1. Використання дієприслівникового звороту неможливе в
безособових реченнях (окрім інфінітивних конструкцій), тому що це веде
до порушення граматико-синтаксичної норми. Погоджуючись з Вами, у
мене немає заперечень; вирішуючи це питання, нами було
встановлено... .
2. Не використовуються дієприслівникові звороти в пасивних
конструкціях, тому що суб`єкт дії пасивної конструкції не може збігатися
з суб`єктом дії, що позначається дієприслівником. Не допускається
говорити або писати: Поєднавши наші зусилля, до нас повернеться
впевненість в успісі. Але норма не порушується, якщо у складі присудка
безособового речення є інфінітивна форма дієслова: Говорячи про
прорахунки в підготовці передвиборної кампанії, слід визначити низку
причин об`єктивного характеру.
Дієприслівникові звороти легко замінюються у структурі речення
підрядним реченням або стійкими канцелярськими зворотами.
Наприклад: Враховуючи загальний обсяг статутного капіталу, ми
залишаємо за собою право коректування внеску. Ми залишаємо за
собою право коректувати внесок залежно від загальних обсягів
статутного капіталу.
Підкреслюючи наступність визначення причино - наслідкових
зв`язків між фактами, подіями чи явищами, слід викладати їх у зв`язній
черговості здійснення (у першу чергу; насамперед; спочатку;
одночасно, водночас; потім; після; далі та ін.).
У діловому писемному мовленні використовуються речення
розповідного характеру з різноманітною будовою: прості, складні, повні,
неповні. Перевага надається простим структурам. Прості речення
можуть ускладнюватися: а) вставними словами і словосполученнями, які
дають змогу упорядкувати виклад (по-перше, по-друге, з одного боку,
73
отже ); деталізувати інформацію ( зокрема, а саме ); пом`якшити
відмову ( на жаль ) та ін. б) дієприкметниковими та дієприслівниковими
зворотами ( названий далі, враховуючи Ваші пропозиції ...); в)
перерахування однорідних членів речення ( Представник має право
отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх
судових установах, укладати угоди, одержувати належне
довірителю майно ).
Важливою ознакою синтаксису ділових паперів є почате вживання
інфінітивних речень. Найчастіше такі речення зустрічаються в наказах і
постановах. Наприклад: Зарахувати на посаду менеджера Петренка
Івана Тихоновича. Управлінню митної служби розробити план заходів
боротьби з контрабандою.
Поширеними і стандартними в документах є пасивні структури:
факти встановлено; питання розглядається... . Мета пасивних
структур – наголосити на дії , а не на суб`єкті дії, а також уникнути
категоричності.
Як зазначалось вище, в діловому писемному мовленні перева-
жають прості речення. Але це не означає, що складні речення менш
значущі для текстової організації в офіційно-діловій сфері, ніж прості.
Складне речення передає складну думку, відбиваючи складні стосунки
тих чи інших соціально-правових ситуацій.
Точно визначити ті чи інші відношення допомагають сполучники й
сполучникові слова. Саме тому використання їх повинно бути
коректним. Особливо це стосується складних сполучників та сполучників,
що використовуєюься разом з вказівними словами: не тільки..., а й;
як ... , так і ...; якщо ... , то; такий же ..., як; незважаючи на те, що;
через те, що; про те, що; завдяки тому, що; з огляду на те, що; перед
тим, як.
Іноді в текстах відбувається контамінація (змішування) складного
сполучника, що веде до порушення логічного зв`язку в структурі
складного речення. Наприклад: Не тільки проблеми будівництва, а
також побутові та соціальні проблеми будівельників були включені
до порядку денного зборів. Правильно: ( не тільки, а й ).
Часто укладачі документів невиправдано ускладнюють текст. Це
виявляється в нанизуванні однотипних підрядних речень,
74
перенасиченості складних речень різними ускладненнями
(дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, вставними
словами й конструкціями, уособленими доповненнями й обставинами) .
Наприклад: Охорона звільняється від відповідальності за крадіжку
майна, якщо встановлено, що охорона була позбавлена можливостей
відкрити й оглянути об`єкт для з`ясування причин спрацювання
сигналізації , якщо сторонні особи затримані охороною при скоюванні
крадіжки, й у інших випадках , якщо охорона доведе відсутність своєї
провини. Таке громіздке речення легко рубрикувати або розділити на
складові частини, які графічно можна відділити одну від одної:
Охорона звільняється від відповідальності, якщо
встановлено:
- що охорона була позбавлена можливості відкрити й оглянути
приміщення для з`ясування причин спрацювання сигналізації;
- що сторонні особи затримані охороною в момент скоєння
крадіжки;
- що охорона невинна.
Рубрикація складного речення в тексті може здійснюватися з
допомогою сигнального тире на початку абзацу або цифрового
позначення. Рубрикація полегшує засвоєння інформації, робить її більш
наочною.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття „текст документа”.
2. Яких вимог слід дотримуватися, укладаючи текст документа?
3. Назвіть логічні елементи, з яких складається текст документа.
4. Що таке прямий і зворотний порядок розташування логічних
елементів тексту документа?
5. Що таке терміни і яку роль вони відіграють у професійному
мовленні?
6. Як утворюються нові терміни?
7. Назвіть документи, в яких виклад тексту формулюється ваід
першої особи.
8. Яких принципів слід дотримуватись, щоб уникнути алогічності
висловлення?
75
 9. Що є важливою ознакою синтаксису ділових паперів?
10. Яку роль відіграють сполучники і сполучникові слова для
ділового тексту?
11. До чого веде змішування складних сполучників? Наведіть
приклади.

ТЕМА VI. Письмові роботи наукового стилю

_________________________________________________________
1. Види письмових робіт наукового стилю.
2. Оформлення наукової роботи.
_________________________________________________________

У вищому навчальному закладі студенти виконують різноманітні

види письмових робіт наукового характеру. Це реферати, курсові та
дипломні роботи, наукові статті, рецензії тощо. Розглянемо найважливіші
особливості цих робіт.
Реферат – одна з поширених форм наукової роботи, над якою
доводиться працювати і учням, і студентам, і викладачам, і серйозним
ученим. Будь-яка праця науково-дослідницького характеру може
включити реферативну частину, яка містить критичний огляд наукової
літератури, виклад змісту концепцій та їх аналіз тощо. Така реферативна
частина обов'язково є в курсових і дипломних роботах. Головна вимога
до неї – не вдаватись до плагіату, тобто не видавати чиїсь думки,
міркування, висновки за свої. Тому в реферативних частинах роботи слід
зазначити авторів концепцій, робити точні посилання і т. ін.
Реферат може існувати і як окрема робота, що являє собою
стислий виклад книги чи іншого першоджерела з метою фіксування
інформації.
Існують різні види рефератів. За кількістю реферованих
першоджерел виділяють реферати монографічні, які складають за
однією працею, і оглядові, які передають зміст кількох праць на одну
тему. За повнотою викладу реферати бувають інформативні (реферати-
конспекти), які в узагальненому вигляді подають усі основні положення

76
праці, ілюстративний матеріал, а також найважливішу аргументацію, та
індикативні (реферати-резюме), в які не включають другорядні відомості,
а передають лише найважливіше.
За укладачами реферати поділяються на реферати, складені
авторами (наприклад, автореферати дисертацій, дипломних робіт), і
реферати, складені неавторами (укладачами їх можуть бути спеціалісти
з даної галузі знань).
Реферат може бути не лише джерелом інформації про нову
літературу, а й самостійним різновидом навчальної роботи в школі чи
вузі. Це може бути письмова робота або зроблена за нею доповідь. У
такому випадку визначається тема, яку студент розкриває на основі
вивчення кількох наукових праць. Пишучи реферат, автор аналізує зміст
цих праць, що дозволяє роздобути всю інформацію стосовно обраної
теми і систематизувати її, передати інформацію в повному обсязі і
водночас не дублювати загальновідомої інформації, яка заважає
зосередитися на головному (історія питання, посилення, за винятком тих,
які є предметом обговорення в рефераті або які необхідні для
встановлення пріоритету). Слід сконцентрувати увагу на тому, що є
новим у реферованих джерелах.
Як і більшість наукових текстів, реферат складається зі вступу,
головної частини, висновків, списку використаної літератури. У вступі
необхідно прокоментувати тему реферата: визначити її місце у
проблематиці науки, обґрунтувати актуальність, сформулювати мету
роботи. В основній частині викладають головні положення теми, вилучені
з прореферованих праць. Слід прагнути до якомога повнішого розкриття
теми, показу різних її аспектів. У висновках роблять короткий підсумок,
вказують напрямки практичного застосування описаної інформації.
Курсова робота являє собою закінчене наукове дослідження, яке,
на відміну від реферата, відзначається самостійністю і містить елемент
наукової новизни. Крім ознайомлення з науковою літературою, курсова
робота передбачає збір матеріалу для дослідження, спостереження над
ним, обробку результатів спостережень, їх опис, виявлення певних
зв'язків між предметами і явищами, пояснення цих зв'язків. За обсягом
це невелика робота, здебільшого 30 – 40 сторінок рукописного тексту. У
курсовій роботі досліджують окрему вузьку проблему, яка не одержала
77
повного висвітлення в науковій літературі або була досліджена на
іншому матеріалі. Недостатня вивченість проблеми забезпечує її
актуальність, а також надає студентові можливість самостійного пошуку.
Під час виконання курсової роботи студент повинен вивчити наукову
літературу, розглянути та оцінити наукові концепції, визначити своє
ставлення до них.
Курсова робота, як і більшість наукових праць, складається з таких
частин: вступ, головна частина, висновки, список наукової літератури. У
роботах переважно з мовознавства та літературознавства може бути
список використаних джерел (художня література, словники). У курсових
роботах можливий додаток (таблиці, схеми, списки слів тощо). Зміст
частин курсової роботи у загальному вигляді той же, що й у дипломних
роботах, він розглядається нижче.
Виконання дипломної роботи та її захист – це завершальний і
найбільш відповідальний етап на шляху підготовки майбутнього фахівця,
остаточний підсумок його навчання у вузі.
Дипломна робота являє собою закінчене самостійно виконане
наукове дослідження, яке відзначається науковою новизною і має
практичне значення. Тема дипломної роботи повинна бути актуальною,
відповідати сучасному стану вивченості тієї чи іншої проблеми, а також
відкрити для студента можливості самостійного наукового пошуку.
Дипломна робота виконується під керівництвом кваліфікованого
викладача, який консультує студента, допомагає скласти план роботи,
орієнтує студента в наукових концепціях, напрямках та методиці
дослідження.
Велике значення для успішного виконання дипломної роботи має
вибір теми. Як показує досвід, більш глибокими є дослідження, розпочаті
студентами ще на початкових курсах. Найкращим є варіант, коли
проблематика курсової роботи знаходить своє продовження в
дипломному дослідженні. Отже, студентові ще на першому курсі варто
визначити свої наукові зацікавлення. А для цього треба бути активним у
науковій діяльності – знайомитись з науковою літературою, працювати в
гуртках, лабораторії, брати участь у наукових конференціях,
консультуватися з викладачами.
Після обрання теми треба ознайомитися з науковою літературою,
78
де розглядаються питання, пов'язані з обраною темою. Це дасть змогу
скласти попередній план дипломної роботи, сформулювати її мету та
завдання. Після цього здійснюється цілеспрямований відбір матеріалу та
визначаються напрямки його дослідження. Одночасно продовжується
детальне вивчення наукової літератури, особливо робіт, що висвітлюють
вузькоспеціальні питання. Поступово накопичується матеріал,
з'ясовуються можливості його систематизації.
Досліджуваний матеріал треба виписувати на картки так, щоб одна
картка містила одну одиницю дослідження або один показник з
дослідження. Таким чином записаний матеріал можна наочно
класифікувати, поєднувати з картками, на яких зроблено виписки тощо.
Доцільно організована робота полегшує процес дослідження, дозволяє
зекономити час.
Під час спостережень над досліджуваним матеріалом та
опрацювання наукової літератури у студента з'являються власні думки,
можливі несподівані результати, виникають і питання. Все це слід
обов'язково записувати і розглядати як робочі матеріали до дипломної
роботи. З них власне і виходить найцінніша частина роботи – самостійне
оригінальне дослідження, нові, ще ніде не описані спостереження і
ніяким не сформульовані висновки. Тому опрацювання відібраного
матеріалу, його осмислення та опис – це творчий процес, який,
звичайно, базується на знаннях, здобутих студентом протягом усього
часу навчання та безпосередньої роботи над дипломним дослідженням.
Досить складним у виготовленні дипломної роботи є етап
написання тексту. Поширений недолік – це непослідовність опису,
порушення логіки викладу. Робота повинна мати добре продуману
систему тверджень, доведення яких складає більшу частину змісту. Ці
твердження студент підкріплює посиланнями на опубліковані праці або,
навпаки, висловлює міркування, які можуть суперечити усталеним
поглядам, аргументуючи при цьому свою думку. Письмовий виклад цих
міркувань та тверджень потребує від студента відповідної мовної
підготовки, вміння логічно, точно, стисло, граматично правильно
передати зміст.
Особливу увагу слід звернути на термінологію, якою оперує
досліджувана галузь науки. Термін дозволяє важливо вживати терміни
79
відповідно до їх значення. Помилковою є думка, що велика кількість
термінів у роботі підвищує рівень науковості. Термінів має бути стільки,
скільки необхідно для повного викладу та забезпечення його точності. У
процесі дослідження слід визначити для себе обсяг того
термінологічного апарату, який є достатнім для роботи. Перенасиченість
роботи термінами є такою ж вадою, як і їх недостатність.
Обсяг дипломної роботи суворо не регламентується. Звичайно він
становить з гуманітарних дисциплін 7 – 100 сторінок машинописного
тексту, з точних наук обсяг може бути меншим. Структура дипломної
роботи така: титульний лист, зміст, вступ, головна частина, висновки,
список використаної літератури, а також у разі потреби – додаток.
Рекомендують дотримуватися таких пропорцій між частинами дипломної
роботи: вступ – до 10%, головна частина – 80 – 85%, висновки – 5 – 10%
обсягу тексту.
Вступ допомагає розкрити задум роботи, визначити місце даної
теми у проблематиці відповідної галузі знань. У вступі слід обґрунтувати
актуальність обраної теми, зробити короткий огляд літератури чи аналіз
наукових концепцій, точно сформулювати мету і завдання роботи,
вказати методи дослідження.
Головна частина роботи складається з кількох розділів. У ній
здійснюють опис досліджуваного матеріалу під кутом зору мети та
завдань роботи, з'ясовують закономірності існування, розвитку чи
функціонування явищ, що стали об'єктом дослідження. Ці закономірності
ілюструють прикладами, наводять систему аргументації тверджень.
У висновках підсумовують одержані результати. Це має бути синтез
усього матеріалу дипломної роботи, у висновках автор повинен
піднятися на новий рівень узагальнення. Висновки мають бути
обґрунтованими і не суперечити загальному розвитку міркувань автора.
Список літератури вміщують у кінці роботи. До нього обов'язково
включають цитовані і згадувані в дипломній роботі джерела, а також ті
видання, з якими дипломник ознайомився і які мають прямий стосунок до
теми роботи.
У додаток можуть бути включені таблиці, схеми, список
досліджених об'єктів, якщо він становить окрему наукову цінність,
розрахунки тощо.
80
 Ці рекомендації є загальними для дипломних робіт з усіх дисциплін.
Звичайно, роботи з певної галузі знань мають свою специфіку, яка
виявляється і в самому процесі дослідження, і в змісті роботи та
особливостях її оформлення.
Під час навчання у вузі та в подальшій професійній діяльності
студент і дипломований фахівець можуть займатися серйозною
науковою роботою, результати якої знайдуть своє втілення в науковій
статті. Наукова стаття – це найбільш поширений жанр наукового стилю
мовлення. Вона являє собою порівняно невелику за обсягом письмову
роботу (10 - 20 сторінок машинопису), у якій розглядається, як правило,
одна наукова проблема. Наукова стаття – це обов'язково оригінальне
дослідження, яке містить нову інформацію стосовно зазначеної
проблеми. Це може бути аналіз ще ніде не описаного матеріалу, розгляд
відомого матеріалу в іншому аспекті або міркування автора щодо тих чи
інших питань науки. Наукова стаття може містити невелику реферативну
частину, якщо йдеться про стан вивчення проблеми.
Написання наукової статті можливе за умови глибокої
компетентності автора у відповідній галузі знань. Крім того автор
повинен усвідомлювати потрібність свого дослідження і необхідність
ознайомлення з ним певного кола фахівців. Автор несе відповідальність
за достовірність інформації, її оригінальність, об'єктивність своїх оцінок.
Крім морально-етичного чинника, тут відіграє свою роль ще й те, що
опублікована стаття може стати джерелом інформації для інших
дослідників, отже, ця інформація повинна відзначатися науковою
новизною.
Наукова стаття вимагає від автора всебічного вивчення та
осмислення певних наукових положень, внаслідок чого він їх або
підтримує, або піддає сумніву. Тому наукова стаття у більшості випадків
буває не випадковою, а з'являється як фрагмент глибокої і системної
наукової роботи.
Композиція наукової статті багато в чому залежить від галузі науки
та тих традицій опису дослідження, які в ній склались. Але є такі
структурні елементи, які необхідні в науковій роботі з будь-якої галузі
знань. Це обґрунтування актуальності наукового дослідження,
визначення об'єкту, що аналізується, та методів його дослідження, опис
81
процесу дослідження (можливе висунення гіпотези), опис результатів
(доведення чи спростування гіпотези), формування висновків.
Беручи до уваги невеликий обсяг статті, автор повинен чітко
визначити об'єкт дослідження та систему завдань і, якщо є потреба,
обмежити їх. Якщо опис об'єкту та його аналіз займають надто багато
місця, то краще частину матеріалу залишити для іншої статті.
Матеріали наукового дослідження можуть бути покладені в основу
наукової доповіді, яка може бути прочитана на будь-якому зібранні
фахівців – науковій конференції, симпозіумі, семінарі тощо.
Текст наукової доповіді – це особливий жанр писемного мовлення.
Специфіка його обумовлена тим, що доповідь – це різновид усного
мовлення, отже, складаючи текст, треба враховувати, що сприймання на
слух має свої особливості. Текст повинен чітко ділитися на частини, що
відбивають логіку міркування. Речення мають бути прозорі за будовою –
прості або складні з невеликою кількістю частин (не більше 2-3 одиниць).
Краще не зловживати дієприслівниковими та дієприкметниковими
зворотами. Без зайвої потреби не варто загромаджувати речення
однорідними членами. У текст наукової доповіді, як правило, не
включають громіздкі переліки позицій, оскільки слухачеві досить важко
втримати їх у пам'яті. Ілюстративний матеріал добирають з урахуванням
можливостей його сприймання. Цифрові дані, якщо це не на шкоду
змістові, краще подавати не в абсолютних, а у відносних вимірах
(відсотки, порівняльні величини тощо). Складаючи текст доповіді, слід
також продумати, які засоби активізації аудиторії та підтримання
контакту з нею можна використати.
Окремим різновидом письмових робіт є тези наукової доповіді.
Поширеною є практика, коли до наукової конференції готують наукову
доповідь, а публікуються лише тези цієї доповіді. Отже, тези – це не
тільки спосіб опрацювання книги, а й особливий жанр наукового твору.
Складаючи тези доповіді, слід визначити найважливіші її положення,
висновки, результати дослідження. Беручи до уваги невеликий обсяг тез,
ці положення мають бути сформульовані стисло, чітко, і водночас вони
повинні якомога повніше віддзеркалювати зміст. Тези можуть мати
загальноприйняту композицію – вступ, головна частина, висновок, а
також можуть бути складені як перелік основних положень. У тезах
82
здебільшого відсутній ілюстративний матеріал, цифрові дані, таблиці,
цитування тощо. Між окремими положеннями не обов'язкові текстові
переходи, елементи міжфразового зв'язку, але ці положення повинні
відбивати логіку дослідження, хід міркувань автора. Така вимога
зумовлена тим, що головна мета, з якою публікуються тези, - ще до
прочитання наукової доповіді в загальному вигляді ознайомити слухачів
з авторською концепцією чи особливостями дослідження. Тому тези
доповідей, як правило, готують і видають до початку наукової
конференції.
У науковій та навчальній роботі досить часто виникає потреба
написати рецензію. Рецензія – це відгук, критична оцінка того чи іншого
різновиду творчої роботи: наукової праці, художнього твору, вистави,
кінофільму тощо. Рецензії доводиться писати науковцям, студентам,
критикам, фахівцям з будь-якої галузі науки чи виробництва. Звичайно,
за рецензування повинен братися лише той, хто достатньо глибоко
обізнаний з проблематикою рецензованого твору і спроможний дати
йому об'єктивну оцінку.
Існують певні вимоги до композиції відгуку. Спочатку подають
загальну кваліфікацію теми чи проблеми, яка є предметом
рецензованого твору ("У роботі розглядається питання…", "Робота
присвячена аналізові…" тощо). Визначають також коло проблем, до яких
належить розглядуване в роботі питання або його місце в певній
науковій системі. Важливим елементом рецензії є визначення
актуальності теми, її важливості для науки, виробництва чи інших сфер
життя. У багатьох випадках актуальність теми не тільки констатують, а
ще й обґрунтовують. Далі в рецензії міститься стислий виклад змісту
роботи або окремих її питань. Такий виклад має бути аналітичним,
спрямованим на те, щоб виявити найцінніші здобутки роботи і водночас
визначити спірні моменти, можливість альтернативних рішень, певні
недоліки. У цій частині рецензії можливі й елементи полеміки рецензента
з автором, зокрема, у значних за обсягом рецензіях, наприклад, на
дисертацію. Недоліки роботи можуть бути вказані у цій аналітичній
частині рецензії або перелічені окремо, якщо є необхідність чітко їх
назвати. Слід звернути увагу на те, що недоліки роботи мають бути
сформульовані точно і обов'язково у коректній формі. Після цього в
83
рецензії дають загальну оцінку роботи ("Робота відповідає вимогам…",
"Дослідження проведено на належному рівні…", "Робота заслуговує
високої оцінки…", "Робота потребує доопрацювання…" тощо).
Таким чином, письмові роботи, які виконують у середній та вищій
школі, можуть мати навчальний характер і можуть бути виконані на рівні
самостійного наукового дослідження. В обох випадках вони вимагають
від виконавця не тільки глибоких фахових знань, а й відповідної мовної
підготовки та практичних навичок, необхідних для письмового
закріплення результатів наукової діяльності.
2. Наукова робота повинна бути правильно оформлена.
Правильність оформлення стосується рубрикації, опису бібліографічного
апарату, способів введення ілюстративного матеріалу (схеми, таблиці,
малюнки, алгоритми, графіки тощо), дотримання стандартних розмірів
(береги, кількість рядків на аркуші, кількість знаків у рядку тощо). Подібну
інформацію може дати будь-яка добре оформлена книга, якщо ретельно
проаналізувати способи її оформлення.
Існує система стандартів на оформлення посилань та списку
літератури. Розглянемо ці правила.
У наукових роботах використовують два види посилань –
внутрішньотекстові та підрядкові.
Внутрішньотекстові посилання прості в оформленні, займають
мало місця, однак у цьому випадку цитата відірвана від вихідних даних
джерела, яке поміщено в загальному бібліографічному списку в кінці
роботи. Застосувати їх краще, коли в роботі велика кількість цитат.
Внутрішньотекстове посилання наводиться відразу за цитатою: у
квадратних дужках вказують номер бібліографічної позиції цитованого
видання за списком використаної літератури, якщо потрібно, номер тома
та сторінку.
Підрядкові посилання наводяться внизу, під основним текстом і
відділяються від нього горизонтальною лінією. Вони більш складні в
оформленні, але зручні під час читання роботи. Посилання
позначаються цифрами, нумерація посилань може бути наскрізною для
всієї роботи, а також посторінковою. У підрядкових посиланнях
наводяться тільки основні елементи бібліографічного опису цитованого
джерела.
84
 У кінці наукової роботи оформляється список використаної
літератури, або бібліографія. У переважній більшості випадків порядок
розміщення джерел – алфавітний. Якщо автор з певних причин вважає
за доцільне дотримуватися іншого порядку (систематичного,
тематичного, хронологічного), це має бути обумовлено в роботі.
Літературу іноземними мовами розміщують в алфавітному порядку після
повного списку вітчизняних видань. Кожне джерело має свій порядковий
номер, весь список літератури має єдину наскрізну нумерацію.
Бібліографічний опис джерела складається з кількох розміщених у
певній послідовності елементів. Існують відмінності в оформленні
бібліографічного опису книги та складової частини книги, збірника,
періодичного видання тощо (наприклад, статті).
У повному бібліографічному описі книги такими елементами є
прізвище та ініціали автора (авторів), назва книги, місце видання,
видавництво, рік видання, кількість сторінок. Інколи можуть опускатися
назва видавництва та кількість сторінок. Між елементами опису ставлять
загальноприйняті умовні розділові знаки.
Наводимо приклади повного бібліографічного опису книг.
Чухно А.А., Єщенко П.С., Климко Г.Н. Основи економічної теорії. –
Київ: Вища шк.., 2001. – 606 с.
У бібліографічному описі статті містяться такі елементи: прізвище
та ініціали автора (авторів), назва статті, назва збірника, журнала,
газети, іншого видання, рік видання, номер (випуск), сторінки.
Наводимо приклади бібліографічного опису статті.
Прадід Ю.І. Юридична лінгвістика як наука і навчальна
дисципліна //Право України. – 2002. – №7. – С. 106 – 109.
Гайдук А.Б. Основні напрямки розвитку туристичного ринку в
Карпатському регіоні // Менеджмент та підприємство в Україні: етапи
становлення та проблеми розвитку. – 1999. – №5. – С. 7 – 9.
Дотримання загальноприйнятих правил оформлення
бібліографічного апарату свідчить про високий мовнокультурний рівень
автора та якість наукової роботи.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть види письмових робіт наукового характеру.
85
 2. Що таке реферат?
3. Назвіть види рефератів і дайте характеристику кожного з них.
4. Назвіть складові частини курсової роботи. Що висвітлюється в
кожній частині?
5. Розкажіть про особливості написання дипломної роботи.
6. Які особливості написання наукової статті?
7. Що таке тези?
8. Що таке рецензія?
9. Назвіть вимоги до написання наукової роботи.
10. Які вимоги до оформлення бібліографії?

ТЕМА VІІ. ПЕРЕКЛАД ЕКОНОМІЧНИХ ТЕКСТІВ

________________________________________________________
1. Види перекладів, загальні вимоги до перекладу.
2. Особливості перекладу дієслів та дієприкметників.
3. Труднощі, пов’язані з перекладом процесових понять.
4. Особливості перекладу прийменникових та сполучникових
конструкцій з російської мови.
5. Явище калькування. Уникнення калькування при перекладі з
російської.
__________________________________________________________
1. Розширення функціонування української мови в усіх сферах
суспільного життя, і передусім в офіційно-діловій та науковій,
передбачають уміння перекладати українською. Особливо актуальним
це є для вищих навчальних закладів, оскільки студентам доводиться

86
виконувати курсові роботи, писати реферати та дипломні роботи тощо
державною мовою.
„Перекласти – значить висловити правильно і повно засобами однієї
мови те, що вже висловлено раніше засобами іншої мови”, - писав А.В.
Федоров у книзі „Вступ до теорії перекладу”. Тобто це спосіб
формування та формулювання думки через посередництво іншої мови.
Переклад як особливий вид мовленнєвої діяльності досліджують
науковці різних галузей науки.
Виходячи з прагматичних, психологічних або лінгвістичних завдань, у
теорії перекладу існує класифікація видів перекладів. Прагматики
виділяють переклади, які виконує людина, і машинні переклади;
синхронні і послідовні. Психологи поділяють їх на письмові й усні;
зорово – письмові і зорово – усні, письмово – усні і письмово – письмові.
Лінгвісти поділяють переклади на художні, науково – технічні і суспільно
– політичні. Економічні тексти входять до групи суспільно-політичних
текстів. Методисти виділяють навчальні та професійні переклади.
Навчальні переклади – це вид творчої роботи на заняттях у школі або
вищому навчальному закладі, вони бувають дослівними й
контекстуальними. Професійні – ті, що виконують професійні
перекладачі. Таким чином, можна зробити висновки: переклад – це
надзвичайно складний процес, до якого входять прагматичні
(функціональні), психологічні, лінгвістичні, методичні чинники.
Складність його полягає в тому, що відбувається постійний пошук
мовних засобів для вираження відповідності змісту і форми. Через те,
що зміст оригіналу існує не сам по собі, а лише в поєднанні з формою, з
мовними засобами, якими він втілений, і може передаватися при
перекладі теж лише за допомогою мовних засобів.
Важливим є також приналежність тексту до певного літературного
стилю, який висуває певні вимоги до перекладу, але принцип стилю тієї
чи іншої мови, на яку робиться переклад, є вирішальний при доборі
варіантів для перекладу окремих слів, фразеології, синтаксичних
зворотів.
Дуже часто, перекладаючи текст, ми можемо спостерігати таке явище:
усі слова на місці, в граматичній структурі немає помилок, а українською
не звучить. Важливим у тому, як „говорять” тією чи іншою мовою, є
87
мовна норма. Ігнорування цього важливого чинника і є причиною
незадовільної якості перекладу. Переклад з однієї мови на іншу завжди
передбачає правильне розуміння першоджерела, вміння знайти
відповідності між елементами двох мов. Часто зміст тексту, що треба
перекласти, зрозумілий, але його важко висловити іншою мовою. Це
відбувається через труднощі в знаходженні міжмовних відповідностей.
У процесі перекладу визначають три категорії відповідностей: 1)
терміни та термінологічні словосполучення, характерні для певної галузі
науки; 2) варіантні та контекстуальні відповідності (загальновживана
лексика, яка в даному контексті функціонує як термінологічна або
загальнонаукова); 3) усі види перекладацьких трансформацій (слова, що
перекладаються українською шляхом різноманітних лексичних
трансформацій).
Граматичні трансформації при перекладі використовуються не менш
часто, ніж лексичні. Виділяють два основних випадки обов`язкових
граматичних замін: 1) при перекладі категорій, що відсутні в українській
мові; 2) випадки розбіжностей у стилістичних нормах. Це свідчить про
те, що переклад з однієї мови на іншу передбачає: 1) правильне
розуміння першоджерела; 2) знаходження відповідностей між
елементами двох мов.
2. Перекладаючи текст, слід пам`ятати про таке явище, як дієслівне
керування, яке в багатьох випадках відмінне від російського дієслівного
керування. Порівняйте:
Російська мова Українська мова
благодарить (кого?) дякувати (кому?)
причинить (что?) завдати (чого?)
снабжать (чем?) постачати (що?)
нуждаться (в чем?) потребувати (чого?)
подражать (кому?) наслідувати (кого?)
подготовиться (к чему?) підготуватися до (чого?)
стремиться к (чему?) прагнути до (чого?)
предупреждать о (чем?) попереджати про (що?)
случилось по вине (кого?) трапилося з вини (кого?)
Для сучасної української літературної мови невластиві активні
дієприкметники теперішнього часу на відміну від російської мови, тому
88
при перекладі вони передаються підрядними означальними реченнями.
Наприклад:
Ведущий - який (що) веде, провідний; движущийся – який (що)
рухається, рухомий; дающий – який (що) дає, давальник;
занимающийся – який (що) – займається; регулирующий – який (що)
регулює, регулювальник; возникающий – який (що) виник;
вступающий – який (що) вступає, встепник; выпускающий – який (що)
випускає, випускник; принимающий – який (що) приймає, приймальник;
облегчающий – який (що) полегшує, полегшувач; красящий – який (що)
фарбує, барвний, фарбувальний; начинающий – який (що) починає,
початківець; соответствующий – який (що) відповідає, дійсний.
Складним для перекладу з російської є слово следующий, яке в тексті
може бути і дієприкметником, і прикметником.
Якщо це дієприкметник, то позначається в українській мові описовою
конструкцією із сполучником:
Следующий через станцию поезд – поїзд, що проходить через
станцію; следующий советам врача пациент – який слухає порад
лікаря; следующие из сказанного выводы – висновки, що випливають
із сказаного.
Якщо це прикметник, то він має такі відповідники: наступний,
дальший, другий. У значенні займенника (як правило, перед
перерахуванням або поясненням) це слово передається займенником
такий. Наприклад:
Методика изучения конъюнктуры инвестиционного рынка
включает следующие этапы… - Методика вивчення кон`юнктури
інвестиційного ринку має такі етапи...; Скажу вам следующее... –
Скажу вам таке...; Вызываются следующие студенты –
Викликаються такі студенти.
Запам`ятайте відповідники російських словосполучень зі словом
следующий: в следующий раз – наступного разу; на следующий день –
на другий день ( другого, наступного дня); следующим выступает –
далі виступає; следующим образом – так, таким чином, у такий
спосіб.
Активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -ш-(-вш-) у сучасній
українській мові не вживаються. Російські активні дієприкметники
89
минулого часу перекладаються описовою формою. Наприклад:
закончивший – той, що закінчив; победивший – той, що переміг.
Пасивні дієприкметники у сучасній українській літературній мові мають
тільки форму минулого часу. Наприклад: получаемая прибыль –
отриманий прибуток; реализуемая программа – реалізована програма;
выпускаемая продукция – продукція, що випускається; привлекаемые
инвестиции – залучені (залучувані) інвестиції; разработанные методы
– розроблені методи; освещаемый в прессе – висвітлюваний у пресі;
приобретаемые навыки – набувані навички.
3. Найбільші труднощі виникають під час перекладу з російської
мови віддієслівних похідних: іменників, прикметників та дієприкметників.
Слід уникати вживання однакового суфікса для творення слів, що
означають різні чи протилежні (суперечливі) за змістом поняття,
наприклад, здатність до активної чи до пасивної дії.
Систему правил віддієслівного словотворення можна подати у таблиці.
Переклад російських дієприкметників на –щий і зв`язок з відповідними
частинами української мови.

В українській мові
Дія Поняття Частина мови Суфікс Приклад
Активна дійова Прикметник -льний, деформувальний
здатність -івний, гальмівний.
- чий установчий
Стан перебу- Дієслівна форма що деформує
Перехідна вання в активній який(що)+ який деформував
дії дієслово
Активний учас- -ач, -ник, -р, деформувач
ник дії (суб`єкт Іменник -ій, -ець деформувальник
дії) кресляр, рушій
гравець
-кий, повзький
Неперехідна -овий, натисковий
Непе- дійова здатність Прикметник -учий, повзучий
рехідна -авий, лукавий
-ивий лінивий
Стан перебу- Дієслівна форма який повзе
вання в непере- який(що) + що тече
хідній дії дієслово що росте

90
 який біжить
Дієприкметник -лий зміцнілий
зрослий
Виконавець -ливець, мінливець
неперехідної Іменник -ак, -ун повзун
дії (суб`єкт непе- бігун
рехідної дії)

Переклад російських дієприкметників на –щийся, що вживають на

позначення понять, які пов`язані як з перехідною, так і неперехідною дією
ми подаємо у таблиці:

Дія Поняття Частина мови Суфікс Приклад

Пасивна дійова Прикметник (від -ний, стисний
здатність діє- -овий, спрямований
слова з префіксом) -енний, вирівненний
-анний здоланний
Стан перебування -ений, випрямлений
в пасивній дії -аний, стисканий
Перехідна Дієприкметник -утий, стиснутий
-итий, оповитий
-ований, сформульовани
-овуваний й
звужуваний
Пасивний учасник -анець, стисканець
дії (суб`єкт дії) Іменник -анка, стисканка
енець, вирівнюванець
-нь
Неперехідна дійо- Прикметник -кий, формівкий
ва здатність -ливий, стисливий
-учий, стискучий
-авий, стискавий
-ивий
Стан перебування в Дієслівна форма стискається

91
 неперехідній дії який (що) +дієслово
Дієприкметник -лий стислий
Виконавець непере- Іменник -ливець, стисливець
Неперехідна
хідної дії (суб`єкт -ак, -ун стискун
неперехідної дії)

Національна специфіка мови виразно позначається безпосередньо на її

прийменниковому керуванні.
Значна кількість помилок трапляється при перекладі словосполучень із
прийменниками з російської мови. Наприклад, прийменник ПО в
українській мові поєднується лише:
а) у складних прислівниках з іншими частинами мови:
з іменниками (по можливості, по суті);
з прислівниками (по-господарськи, по-домашньому);
із займенниками (по-нашому, по-своєму);
з числівниками (по двоє, один по одному, по-друге);
б) з іменниками в місцевому відмінку і вживається:
зі значенням мети (вирушати по матеріали, послали по інструктора);
зі значенням місця чи напрямку, де відбувається дія ( трансляція по
телебаченню, розтеклася по обличчю);
зі значенням певних стосунків ( товариш по університету, тітка по
матері);
зі значенням розподільності ( усі делегати отримали по
помаранчовому прапорцю, дівчатам подарували по букетику
тюльпанів);
у деяких словосполученнях (без зміни значення) паралельно з іншими
прийменниками або без них ( по завершенні навчання – після
завершення навчання; просуватися по сходах – просуватися слідами;
пересуватися по річці – пересуватия річкою);
в) з іменниками у знахідному відмінку при вказуванні на предмет, місце,
простір, що є межею поширення певної дії або ознаки (вантажівка
загрузла по фари, бочки були наповнені по краї і до країв);
г) з прикметниками (по холодній поверхні води, по дрібному насінню);
г) з числівниками ( по першим голосуючим, отримали по 8 балів);
д) із займенниками ( по їхньому будинку, по цьому місцю).
92
 В інших випадках треба використовувати прийменники на, за, з, із, до,
для, від, під, у(в), як, через, щодо та ін. або ж взагалі
безприйменникові конструкції залежно від контексту.
по требованию на вимогу
замечания по теме зауваження на тему
обратиться по адресу звернутися на адресу
по собственному желанию за власним бажанням
по нашим подсчетам за нашими підрахунками
по специальности за фахом
обратиться по вопросу звернутися з питання
по многим причинам з багатьох причин
с 05.11.04 по 15.12.04 з 05.11.04 до 15.12.04
предприятие по изготовлению підприємство для виготовлення
комиссия по расследованию комісія для розслідування
в те времена за тих часів
в получении расписался про одержання розписався
в случае неуплаты при несплаті
в порядке исключения як виняток
в тот же год того ж року
в дальнейшем надалі
в двух словах двома словами
в равной мере однаково
в юности замолоду
в той или иной мере тією чи іншою мірою
в силу изложенного зважаючи на
Порушення мовної норми також виникає через помилки при перекладі
прийменника при. Цей прийменник вживається часто паралельно з
іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для
позначення близькості до конкретного місця при выходе – коло виходу –
біля виходу, край дороги, поруч мене. На позначення епохи, періоду,
часу, протягом якого відбувається дія, прийменник при перекладається
прийменниками за, під час: при царствовании Петра 1 – за царювання
Петра 1.

93
 Значний обсяг значень прийменника при в російській мові спричиняє
автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських
конструкцій.
Певні складнощі виникають при перекладі сполучників і сполучникових
слів, особливо сполучуваного слова который, яке в українській мові має
синоніми який, що, котрий. У науковому та офіційно- діловому стилі
воно перекладається як який, що. Наприклад:
Процесс адаптации охватывает все действия стратегического
характера, которые улучшают отношения предприятия с его
окружением. – Процес адаптації охоплює всі дії стратегічного
характеру, які поліпшують стосунки підприємства з його оточенням.
Широкий круг вопросов, которые возникают при осуществлении
инвестиционной деятельности, требует глубоких знаний теории и
практики принятия управленческих решений. – Широке коло питань,
що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності, вимагає
глибоких знань теорії та практики прийняття управлінських рішень.
Або Широке коло питань, що виникають при інвестуванні, вимагає
ґрунтовних знань теорії і практики прийняття управлінських рішень.
У складнопідрядних реченнях сполучник чи сполучне слово мають
узгоджуватися з головною частиною.
5. Одним з елементів перекладу є калькування. Калька (фран.
calque - копія, наслідування) - “слово чи вираз, що являє собою переклад
за частинами іншомовного слова чи звороту мови з наступним
складанням перекладеного в одне ціле” (Розенталь, Теленкова, 1985:
103), або “утворене шляхом копіювання того самого способу, яким воно
було створене в іншій мові” (Кротевич, Родзевич, 1957: 77). Автор
терміну “калька” Ш.Баллі розумів кальку як слово чи вираз, утворені
механічно, шляхом буквального перекладу, за зразком виразів з
іноземної мови.
Калькування - процес творення нових слів, словосполучень,
фразеологізмів, при якому засвоюється лише значення та принцип
організації іншомовної одиниці, що передається зособами (морфемами,
словами) даної мови. Залежно від того, яким чином здійснюється

94
калькування (є словоутворенням, новим використанням старого слова,
чи фразеологічною одиницею) і що воно створює (слово, нове значення
давнього слова, фразеологізм), розрізняють словотворче, семантичне і
фразеологічне калькування. Словотворче калькування є найважливішим
питанням теорії калькування і має назву ще структурно-семантичне
калькування, тобто зразком для створення словотворчої кальки є
структура слова, яке калькується і що калька переймає його семантику.
При перекладі з російської варто уникати віддієслівних іменників,
що належать до професійної лексики і означають назви виробничих
процесів, а також різних дій та їх наслідків. Наприклад:

кальок: добавка (рос. добавка) - додаток; доставка (рос.

доставка) - довіз, привіз, достава; вибраковка (рос. вибраковка) -
брак, бракування; ковка (рос. ковка) - кування ; кладка (рос. кладка)
-мурування; явка (рос. явка) - присутність;

напівкальок: товарооборот (рос. товарооборот) – товарообіг;

доброякісний (рос. доброкачественный) - високоякісний, добротний,
якісний; внутріспілковий (рос. внутрисоюзный) – внутрішньоспілковий;

мовних штампів і кліше: внутріміський (рос. внутригородской) -

міський; вищестоящий (рос. вышестоящий) - вищий; всемірно (рос.
всемерно) - всіляко, усякими (усіма) способами (засобами); всемірний
(рос. всемерный) - всілякий, найможливіший, геть усякий, всебічний;
всезагальний (рос. всеобщий) – загальний;

семантичних кальок: знаходитися (рос. находиться) - бути,

міститися, перебувати. Приклад: Віддача робочого часу знаходиться
в прямій залежності від професійної майстерності.

кальок-словосполучень:

Велика кількість російських словосполучень в українській мові

перекладена дослівно і теж поповнила ряд мовних штампів: Наприклад:

95
працівник прилавку (рос. работник прилавка) - продавець: Працівник
прилавку не лише людина, яка продає, він в першу чергу є носієм
високоїкультури; люди труда (рос. люди труда) - працьовиті люди: Я
піднімаю тост за людей труда, за партію комуністів; продукти
харчування (рос. продукты питания) - продукти: Сільське
господарство нашої країни стало значно більше давати продуктів
харчування і сировини; приведений приклад (рос. приведенный
пример) - наведений приклад: В цій статті був приведений такий
приклад тов. Діброви; нещасний випадок (рос. несчастный случай) -
нещасливий випадок: Для попередження нещасних випадків кожному
громадянину слід пам’ятати правила переходу колій; тісний зв’язок
(рос. тесная связь) - міцний зв’язок: Ізюмська газета у всі роки свого
існування тримала тісний зв’язок з народом – робітниками і
селянами.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть види перекладів.

2. Про що слід пам’ятати перекладаючи з російської мови на

українську?

3. Як перекладаються активні і пасивні дієприкметники?

4. Як перекладаються віддієслівні іменники та прикметники?

5. Як перекладаються словосполучення з прийменником ПО?

6. Що таке калька?

7. Назвіть види калькування.

ТЕМА VІІІ. НОРМАТИВНІСТЬ УСНОГО ПРОФЕСІЙНОГО

МОВЛЕННЯ
_________________________________________________
1. Орфоепічні норми української мови.

96
 2. Акцентуаційні норми.
3. Милозвучність мовлення.
_________________________________________________________
1. Орфоепія — це система загальноприйнятих правил літературної
вимови, які забезпечують звукове оформлення мови відповідно до
національних норм. Норма визначає літературну мову.
Щоб говорити правильно, треба, в першу чергу добре знати структуру
мови, але говорити правильно ще не означав говорити добре — для
доброго мовлення необхідне й уміння підібрати в конкретній ситуації
спілкування найбільш доречний, стилістично й експресивно виправданий
варіант літературної мови.
Українська літературна мова, як і кожна літературна мова, має усталені
орфоепічні норми, що є обов'язковими для всіх, хто розмовляє нею.
Розглянемо найважливіші норми української літературної вимови.
1. Голосні [а], [у], [і] завжди вимовляються чітко і виразно як під
наголосом, так і в не наголошеній позиції: [с'ад'], [пйат'], [л'убл'у], [ден'],
[пен1], [задачі], [бувати].
2. Ненаголошений [є] вимовляється з наближенням до [и]: несла —
[ве"се], [неисла ], під наголосом — чітко: [села], [весни].
3. Голосний [и] під наголосом завжди вимовляється чітко; [мир],
[пи'сар], в ненаголошеній позиції — наближено до
[є]: [пи*сати], [жиет':ев'і], [ми'слител'].
4. Ненаголошений [о] здебільшого не змінюється у своїй вимові: [коса],
[роса], [лоза], лише перед складом з наголошенням [у] в основі слова
звук [о] вимовляється з наближенням до [у]: [ко*жух], [гоглубка].
Приголосні звуки.
1. Дзвінкі приголосні [б], [д], [г], [з], [ж], [дж], [дз] у кінці слова в
українській літературній мові не оглушуються: [граб], [н'іж], [ворог], [в'із],
[д'іді. У російській мові оглушення в кінці слова є нормою: дуб — [дуп],
сторож — [сторош].
2. Префікс роз- і прийменник-префікс без — у вимові може зберігати і
втрачати дзвінкість [з]: [без тебе] і [бес тебе], [пи'сати].
3. Прийменник і префікс [з] перед глухими приголосними вимовляється
глухо: [аским], [з°нол'а].
4. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова вимовляються
97
дзвінко: боротьба — [бород'ба], молотьба — [молод'ба], просьба —
[проз'ба].
5. Губні [б], [п], [в], [м], [ф] у кінці слова і перед [а], [о], [у], [є], [и]
вимовляються твердо: [гриб], [виступ], [фабрика], [миша].
6. Звук [в] в українській мові ніколи не оглушується, а навпаки,
єоноризується: [заутра], [кроу] / у російській мові — [кроф'], [л'убоф1].
7. Звук [р] в українській мові завжди твердий в кінці слова і складу:
[сейкретар], [л'ікар], [харк'іу], [воротар].
8. Звук [л] в українській мові вимовляється твердо перед [а], [о], [у],
[лог'іка], [лукавий], [лектор].
9. Шиплячі [ж], [ч], [ш], {дж] в українській мові тверді [н'іч], [р'іч], [чути],
[че"твер], [широко].
10. Зубні приголосні [з], [п], [с], [н], [д], [т] перед дальшими м'якими
приголосними можуть пом'якшуватися: світ — [с'в'іт], сльози — іс'л'ози],
цвіт — [ц'в'іт].
Культура української вимови
1. Вимова голосних звуків у словах іншомовного походження в
основному не розходиться з нормами вимови слів української
літературної мови. Проте у їх вимові є деякі особливості. Головні з них
такі:
а) ненаголошені [о] перед складом з [у] вимовляється чітко, виразно і
ніколи немає відтінку звуку у: [документ];
б) ненаголошений [є] на початку слова і після голосного в середині
слова також вимовляється чітко, виразно: [експресі, [екстерн], [ефекг].
В українській літературній мові не допускається вживання [і] замість [и]:
[інст'ітут] замість [інститут].
2. Голосний [і] в середині слова після іншого голосного завжди
йотується: [егоЙІзм], [архайізм] — егоїзм, архаїзм.
На початку кореня після голосного, який належить до префікса або є
сполучним звуком у складеному слові, голосний [і] не йотується:
[антиімперіалізм].
3. Приголосний звук перед [є] в словах іншомовного походження, як і у
власне українських словах, вимовляється твердо: [генезис]; [геній].
4. Звук [г] незалежно від його походження з [Ь] чи з [д] у словах,
запозичених з інших мов, вимовляється як гортанний фрикативний
98
приголосний [її]: [аванЬард], [аЬроном).
5. У деяких словах української мови запозичені слова зберігають
проривний дзвінкий: [ґрунт], [обґрунтувати],
[ґудзик], [ґатунок].
2. У процесі мовлення склади в словах вимовляються неоднаково,
один з них виділяється у вимові. Це здійснюється за допомогою
артикуляційних засобів – посилення напруженості мовленнєвого
апарату, збільшення сили видиху, зростання тривалості звучання. Таке
фонетичне виділення одного із складів називається словесним
наголосом, або, за інтернаціональною термінологією, акцентом. Звідси
назва науки про наголос – акцентологія – і відповідно назва норм
наголошування – акцентні норми.
Наголошування в українській мові підпорядковане усталеним правилам,
які відображені в різноманітних словниках (тлумачних, термінологічних,
орфографічних, орфоепічних). Однак у практиці усного мовлення можна
спостерігати багато грубих порушень цих норм. Такі порушення бувають
викликані впливом інших мов (російської, польської, румунської,
угорської тощо), місцевих говірок, а також можуть бути пов’язані з
недостатнім монокультурним рівнем носіїв мови, бідністю їх
словникового запасу, відсутністю навичок нормативного наголошування.
Правильне, нормативне наголошування є необхідною ознакою високої
культури мовлення, а отже, і високої загальної культури мовця.
Особливо це важливо для вчителя, якого і учні, і населення традиційно
сприймають як носія культури, освіченості, інтелекту. Тому так прикро
буває чути від учителя наголошування типу: український замість
український, старий замість старий, новий замість новий,
бюлетень замість бюлетень, квартал замість квартал,
каталог замість каталог і под. Така словесна неохайність часто
свідчить не лише про низький рівень культури, а й про невисокий
фаховий рівень, адже культура і фахова досконалість – явища
взаємопов’язані. Отже, надзвичайно важливо постійно звертати увагу на
наголос у словах, прислухатись до виступів людей, які подають зразки
нормативного мовлення (письменників, акторів, дикторів телебачення і
радіо, науковців), працювати зі словниками.
Як і в більшості слов’янських мов, в українській мові наголос
99
різномісний, або вільний, тобто не закріплений за якимось певним
складом слова. Наприклад, є слова, у яких наголос падає на останній
склад (вода, ріка, принести), на передостанній (читати,
красивий, десятикласники), на третій від кінця (походження,
розбалансований, накидати), на четвертий від кінця
(обслуговувати, командування), на п’ятий від кінця
(приєднуватися) і т. ін. Є мови, де наголос закріплений: у французькій
мові, наприклад, він на останньому складі, у чеській – на першому, у
польському – на передостанньому. Переважно на передостанньому
складі наголос в італійській, іспанській та румунській мовах.
Друга важлива особливість українського наголосу – його рухомість. Це
означає, що наголос може змінюватися в різних формах одного й того ж
слова: стіна – стіни, земля – землю, зробити – зроблю –
зробиш. Переміщення наголосу відбувається не хаотично, а
регулюється певними граматичними закономірностями. У лексичному
складі мови можна бачити цілі групи слів з однаковою схемою
розміщення наголосу у граматичних формах. Наприклад, слова
сестра, трава, межа  в усіх формах однини мають наголос на
закінченні (сестри, сестрі, сестру, сестрою), а в формах
множини – наголос на основі (сестре, сестрам, сестер,
сестрами). Іменники типу земля, рука, нога, зима теж мають
наголос на закінченні у відмінкових формах однини, за винятком
знахідного відмінка, де наголос переміщується на основу (землі,
землю, землею). На відмінку від таких слів, іменники типу книга,
доля, ніша в усіх відмінкових формах однини та множини мають
наголос на основі. Вважають, що такі групи мають нерухомий наголос.
Словесний наголос може виконувати функцію диференціації слів або їх
граматичних форм.
Особливу увагу треба звернути на ті випадки, коли наголос є засобом
розрізнення значень багатозначного слова. Неправильне наголошування
може призвести до нерозуміння висловленого. Наприклад, слово
виховання має два значення: виховання як процес, дія, яка
продовжується (виховання дитини починається з дня її народження), і
виховання як результат процесу (він одержав добре виховання). Так
само розрізняємо виконання як процес (виконання плану йде
100
успіщно) і виконання як закінчена дія, результат (доповіли про
виконання плану). Також наголос допомагає диференціювати
об’єднання у значенні організація, товариство, спілка (статут
об’єднання) і об’єднання у значенні дія (відбулося об’єднання сил);
обладнання у значенні сукупність механізмів, приладів, пристроїв (нове
обладнання) і обладнання у значенні дія (закінчено обладнання
кабінету).
Наголос також може розрізняти слова з різним лексичним значенням.
Такі слова є різновидами омонімів, вони мають назву омографи
(однакове написання, але різне звучання внаслідок різного
наголошування): вигода (діяти з вигодою) і вигода (квартира з
вигодами); похідний (похідний рюкзак) і похідний (похідний від
іменника); лікарський (лікарська допомога) і лікарський (лікарська
рослина); вітряний (вітряний день) і вітряний (вітряний двигун).
Необхідно правильно наголошувати подібні слова, щоб уникнути
непорозуміння.
Словесний наголос виконує й форморозрізнювальну функцію.
Найчастіше наголос виступає засобом розмежування відмінкових форм
іменників однини та множини. Наприклад: свіжі новини — не чув
новини, зелені поля — край поля, малі ріки —- берег ріки і под.
Також наголос розрізняє дієслівні форми доконаного і недоконаного
виду: почали засипати — треба засипати, будемо скликати —
наказав негайно скликати. Звичайно, в наведених прикладах різниця в
граматичному значенні підтримується контекстом, але наголошування
теж відіграє свою важливу роль.
Таким чином, український наголос має ряд особливостей, знання яких
сприяє удосконаленню усного мовлення.
Різномісність і рухомість українського наголосу значною мірою
ускладнюють засвоєння акцентуаційних норм. Тому важливе значення
має з'ясування закономірностей наголошування. Ці закономірності
виявляють себе досить виразно, що дозволяє говорити про сталість
системи наголошування в українській мові. Закономірності наго-
лошування обумовлюють правила наголошування, які поширюються на
групи слів. Розглянемо деякі з цих правил, насамперед ті, де найчастіше
доводиться спостерігати порушення.
101
 1) У двоскладових іменниках чоловічого роду, які в однині мають
наголошений перший склад, у формі множини наголос пересувається на
останній склад: автор — автори, вексель — векселі, комір —
коміри, корпус — корпуси, округ — округи, паспорт —
паспорти, пояс —- пояси, ректор — ректори, сектор —
сектори, слюсар — слюсарі, трактор — трактори, ящик —
ящики. Таке наголошування наявне в усіх відмінкових формах:
округів, округам, округами, в округах. Водночас є незначна група
іменників, які мають нерухомий наголос: вектор — вектори, глобус
— глобуси, лебідь — лебеді, розмір —розміри, стельмах —
стельмахи.
Рухомий наголос часто мають і трискладові іменники, які в однині
мають наголошений перший або другий склад, а в множині функціонують
з наголошеним закінченням. На такі слова слід звернути увагу, оскільки
часто вони є назвами професій або звань: директор — директори,
інспектор — інспектори, професор — професори, редактор —
редактори, але: прибічник — прибічники, заступник —
заступники.
2) Переважна більшість двоскладових іменників жіночого роду, які
закінчуються на -ка, у відмінкових формах множини має наголос на
закінченні. Наприклад: байка — байки, голка — голки, грядка
— грядки, діжка — діжки, картка — картки, клітка —
клітки, миска — миски, нитка — нитки, склянка —
склянки, смужка — смужки, хатка — хатки, ручка (для пи-
сання) — ручки.
Водночас є іменники, у яких наголос залишається нерухомим:
жменька — жменьки, кішка — кішки, папка — папки, пробка
— пробки.
Переміщення наголосу у відмінкових формах множини можна бачити і в
значній частиш трискладових іменників на -ка: вказівка — вказівки,
говірка — говірки, колючка — колючки, пампушка —
пампушки, пелюстка —- пелюстки, помилка — помилки, со-
рочка — сорочки, сторінка — сторінки. Разом з тим є чимала
група трискладових іменників з накореневим наголосом у відмінкових
формах множини: зав'язка — зав'язки, загадка — загадки,
102
ділянка — ділянки, примітка — примітки, розписка —
розписки.
Подібні особливості наголошування бачимо у відмінкових формах
множини чотири- і п'ятискладових іменників на -ка: сторіночка —
сторіночки, товаришка — товаришки.
3) Слід звернути особливу увагу на наголошування віддієслівних
іменників середнього роду на -нн(я), частина яких досить активно
функціонує в науковому та офіційно-діловому стилях мовлення. У
більшості випадків такі іменники зберігають наголоси тих дієслів, від яких
вони утворені. Це може бути наголошення на корені: дихати —
дихання, кидати — кидання, налагодити — налагодження,
уподобати — уподобання. Також подібні іменники можуть мати
наголошений суфікс: запитати — запитання, навчати —
навчання, пізнати — пізнання, повстати — повстання,
поєднати — поєднання, послати — послання, придбати —
придбання, читати — читання. Іменники, утворені від дієслів з
наголошеним префіксом, наприклад, з префіксом ви-, ці іменники, як
правило, мають наголошений префікс: видужати — видужання,
викоренити — викоренення, вирахувати — вирахування,
винищити — винищення. Такі іменники переважно означають
завершену дію. Якщо ж іменники називають незавершену дію чи процес,
наголос у них падає на корінь незалежно від того, як наголошене
відповідне дієслово: видужувати — видужування, викорінювати —
викорінювання, визискувати — визискування, вирівнювати —
вирівнювання. Треба звернути увагу на деякі іменники з префіксом ви-,
який у відповідному дієслові, як правило, наголошений, що не збігається
з наголошуванням іменника: визнати — визнання, вигнати —
вигнання, видати — видання.
Невелика частина іменників не зберігає наголос відповідного інфінітива:
підвести — підведення, відомстити — відомщення, звести —
зведення, цвісти — цвітіння і под.
4) У сфері прикметника слід звернути увагу на наголошування
непохідних двоскладових прикметників. Значна частина їх уживається з
наголосом на закінченні: блідий, малий, новий, нудний, пісний,
рябий, рясний, стічний, старий, тісний, товстий, черствий.
103
Під впливом російської мови подібні прикметники іноді наголошують
неправильно. Водночас є чимало двоскладових непохідних
прикметників, які мають наголос на корені: босий, вогкий, косий,
тихий, цілий.
Викликає питання і наголошування ступенів порівняння прикметників.
Якщо форми вищого ступеня походять від три- і багатоскла-дових
прикметників, що мають наголос на корені або суфіксі, вони зберігають
цей наголос: бурхливий — бурхливіший, вразливий —
вразливіший, вродливий — вродливіший, ласкавий —
ласкавіший, докладний — докладніший, хоробрий — хоробріший.
Водночас є форми, утворені від трискладових прикметників з кореневим
наголошенням, у яких наголос переходить на суфікс: веселий —
веселіший, гарячий — гарячіший, красивий — красивіший,
розумний — розумніший, цікавий — цікавіший, червоний —
червоніший.
5) Кількісні числівники одинадцять, чотирнадцять наголошуються,
як і інші слова даного типу. Цей наголос зберігають однокореневі збірні
числівники: одинадцятеро, чотирнадцятеро. Якщо ці числівники
виступають компонентом складного слова, то основний наголос падає на
другу складову частину, а побічний — наголошує компонент на-:
одинадцятикласник, чотирнадцятиповерховий.
Кількісні числівники шістдесят, сімдесят, вісімдесят мають
наголос на другому компоненті, наголошування на першому складі
ненормативне.
Відмінюючи кількісні числівники, слід звернути увагу на те, що
числівники на -дцять і -десят мають наголошені закінчення -ох, -ом, -ма
і -ома: одинадцятьох, одинадцятьом, одинадцятьма,
одинадцятьома.
Числівник один (одна, одне, одно) може входити до складу стійких
сполук, в яких можна спостерігати переміщення наголосу на перший
склад числівника: всі до одного, одне до одного, один за одним,
один по одному, одне одному, одні одним, ні одного, ні одному,
один по одному, одне одному, одні одним, ні одного, ні
одному, один одного, одна одну, одно одне, один за одного, одна
за одну, одно за одне, один з одним, одна з одною, але:
104
зрозумів з одного слова.
Порядковий числівник другий не змінює наголосу у відмінкових формах:
другого, другому.
6) Особові займенники я, ти. він (вона, воно) без прийменників у
відмінкових формах мають наголос на закінченні: зустрічав мене
(тебе, його, її), дарував мені (тобі, йому). З таким же наголосом
у відмінкових формах функціонує зворотний займенник себе: лаяв
себе, дарував собі. Наголошування на корені, характерне для говірок
західних областей України, не є нормативним. Коли форми родового та
знахідного відмінка вживаються з прийменником, наголос переміщається
на перший склад: у мене, яро тебе, на себе.
Займенники чий, який, котрий в усіх відмінкових формах мають
наголошене закінчення: чийого сина, чийому учневі, якого числа,
котрого з них, котра година, котрі з присутніх і т. д.
Слід звернути увагу на займенник ніякий, наголос якого не змінюється у
відмінкових формах: ніякого, ніякому, ніяким, ні з яким, ні на
якому і т. д.
7) У сфері дієслова досить часто виникають проблеми з наголо-
шуванням особових та часових форм. Треба звернути увагу на дієслова
з основою на приголосний, які мають наголошений елемент -ти: везти,
вести, плести, завезти, привести, переплести і под. В
особових формах та в формі минулого часу такі дієслова мають наголос
на останньому складі: веду, ведеш, ведуть, ведемо, ведете,
вела, вели і т. д. Наголошення на корені ненормативне.
Вимагають уваги і префіксальні похідні від дієслова іти. У формі першої
особи однини простого майбутнього часу і наказового способу вони
мають наголошене закінчення: відійду, перейду, обійду, зайду і т.
д., відійди, перейди, обійди, зайди і т. д. У всіх інших особових
формах наголос падає на основу {частіше на префікс): відійдеш,
відійдете, перейдеш, перейдете, зайдемо, обійдемо і т, д. У
формах минулого часу — наголос на закінченні або на суфіксі:
відійшла, відійшли, відійшов і т. д.
Ми розглянули лише деякі закономірності наголошування слів, які
належать до самостійних частин мови, акцентуючи на тих випадках, коли
можливі порушення. Якщо виникають питання стосовно наголошування
105
слів чи граматичних форм, слід звертатися до спеціальних праць та
нормативних словників.
В українській мові досить частотним є варіативне наголошування в
межах норми. Існують варіанти наголошування в усіх формах одного й
того ж слова. Наприклад: оглядач і оглядач, оглядача і оглядача,
оглядачеві і оглядачеві, оглядачем і ог-лядачем; господарка і
господарка, господарки і господарки, господарці і господарці,
господарку і господарку, господаркою і господаркою. Буває й так,
що варіанти наголосу можливі лише в деяких формах слова. Наприклад:
вишні, вишень і вишень, вишням, вишнями, на вишнях; гості,
гостей, гостям і гостям, гостями і гостями /гістьми і
гістьми, у гостях і у гостях.
Варіанти нормативного наголошування можуть розрізнятися за ознакою
частотності вживання. Так, серед варіантів крихти і крихти, купки
і купки частіше вживають форми з наголошеним коренем. Нормативні
словники обов'язково фіксують варіативне наголошування, подаючи
першим частотніший варіант, тобто той, якому слід віддавати
перевагу.
Розглянемо деякі випадки варіативного наголошування граматичних
форм в українській мові.
Як зазначалося вище, двоскладові іменники жіночого роду на -к(а) в
формі множини здебільшого мають наголос на закінченні. Водночас є
слова з варіативним наголошенням у відмінкових формах множини:
ложки, ложок, ложкам, ложками і ложки, ложок, ложкам,
ложками. Ця група слів досить чисельна: балки і балки, будки І
будки, вудки і вудки, риски і риски, цятки і цятки, чайки і
чайки. Як бачимо, на першому місці зазначений варіант з наголошеним
закінченням. Подібну варіантність спостерігаємо і серед трискладових
іменників: пам'ятки і пам'ятки, коробки і коробки, але: копанки і
копанки.
Варіантне наголошування може мати значна група іменників чоловічого
роду: апостроф і апостроф, вахтер і вахтер, дебаркадер і
дебаркадер, доглядач і доглядач, доповідач і доповідач, ко-
ристувач іІ користувач, наглядач і наглядач, позивач і
позивач, призовник і призовник і т. д.
106
 Слід звернути увагу на варіантне наголошування іменників середнього
роду: межипліччя і межипліччя, межиріччя і межиріччя, межигір'я
і межигір'я.
У сфері прикметника словники фіксують варіантне наголошування в
словах: чималий і чималий, простий і простий, ясний і ясний,
неясний і неясний.
Варіантне акцентування можуть мати і прикметники з суфіксом
-ов(ий), утворені від іменників: пуховий і пуховий, загоновий і
загоновий, корковий і корковий, гілковий і гілковий, затишний і
(рідше) затишний, пружний і пружний, первісний і первісний,
гомілковий і гомілковий, подарунковий і подарунковий, світанко-
вий і світанковий, книжковий і книжковий, нафтовий і нафто-
вий, сливовий і сливовий, волошковий і во-лошковий,
військовий і військовий, загальновійськовий і загальновійськовий,
дніпровий і дніпровий, дністровий і дністровий і под.
Досить багато є прикметників з суфіксом -н(ий), які мають варіанти
наголосу. Такі прикметники можуть бути утворені від іменників та дієслів:
колісний і колісний, допоміжний і допоміжний, дошкульний і
дошкульний, жадібний і жадібний, жалібний і жалібний,
мандрівний і мандрівний, призовний і призовний. Якщо
прикметники з суфіксом -н(ий) утворені від Іменників з варіантним
наголошуванням, такі прикметники здебільшого зберігають варіанти
наголосів: вугільний і вугільний, поташний і поташний,
трапезний і трапезний і т. д.
Варіанти наголосу можуть мати і прикметники з суфіксом -ан-(-ян-);
весняний і весняний, вощаний і вощаний, вовняний і вовняний,
морк-вяний і морквяний, бавовниковий і бавовниковий,
капустяний і капус-тяний, картопляний і картопляний,
кахляний і кахляний, повітряний і повітряний і под.
Чимала група дієслів в українській мові має варіанти наголосу, які
зберігаються в особових та часових формах: ніяковіти і ніяковіти,
сивіти і сивіти, пліснявіти і пліснявіти, старіти і старіти,
черствіти і черствіти і под.
Як бачимо, слова з варіантним наголошуванням складають значний
прошарок української лексики. Ці слова належать до різних частин мови,
107
мають різну морфемну будову, можуть мати варіанти наголосу в усіх
формах словозміни і лише в деяких з них. Усе це вимагає від мовця
уважного ставлення до наголосу, постійної роботи над удосконаленням
свого мовлення.
3. В українській мові існують певні правила, за якими поєднуються
звуки в мовленнєвому потоці. Ці правила спрямовані на те, щоб
полегшити вимову для того, хто говорить, і сприймання для того, хто
слухає. Українська мова уникає насамперед збігу голосних звуків. Тому
ми говоримо ріка й озеро (а не ріка і озеро), були в Олега (а не були у
Олега). Небажаним також є важкий збіг приголосних. Тому ми говоримо
використовують у промисловості (а не використовують в про-
мисловості), запишеш усе (а не запишеш все). Дотримання правил
поєднання голосних та приголосних звуків забезпечує милозвучність
мовлення.
Українська мова досягає милозвучності завдяки розвиненій системі
варіантів різноманітних мовних елементів, які чергуються: прийменників
(у—в, з— зі — із, над — наді, під — піді, перед — переді), сполучників (і
— й), часток (би — б, же — ж), префіксів (від— віді-, над— наді-, об- —
обі, під— піді-. в- — у-); постфіксів (ся- — сь), початкових та кінцевих
звуків у словах (ужити — вжити, іти — йти, знову — знов). Вживання
того чи іншого варіанту визначається його звуковим оточенням.
Розглянемо засоби милозвучності української мови.
1. Чергування у — в.
У вживається після приголосних, для того щоб уникнути їх збігу: приніс
у кошику, слід уживати.
Також у вживається на початку речення перед приголосним: У кабінеті
фізики. Учора відбулася нарада. У1997 році. У Японії.
В вживається між голосними, щоб уникнути збігу голосних: знайшли в
автомобілі, запитали в автора.
На початку речення перед голосним також уживається прийменник в: В
Україні. В олімпіаді брали участь.
У позиції після голосного перед приголосним можливе вживання обох
звуків: у швидшому темпі мовлення вживають в, у повільнішому — у:
написала в листі — написала у листі, система вдосконалення —
система удосконалення.
108
 2. Чергування і — й.
Сполучник і вживається на початку речення: / ви прийдете? І
обстежувати доведеться?
Після приголосних також уживається варіант і: ліс і поле, хліб і олія,
сніг іде. У таких випадках можливе вживання синонімічного сполучника
та: ліс та поле, хліб та олія.
Сполучник й уживається між голосними: клени й акаці; ріки й озера; не
тільки у статтях, а й у монографії. Можливе вживання синонімічного
сполучника та: клени та акації, ріки та озера.
У позиції після голосного перед приголосним можливе вживання обох
варіантів: дощі ідуть — дощі йдуть, газети і журнали — газети й
журнали.
Однак сполучник й не вживається, коли зіставляються поняття: конкурс
«Бабусі і онуки», дні і ночі.
3. Чергування часток би — б, же — ж.
Частки, що закінчуються на голосний, уживаються після приголосних:
сказав би, сказав же, він би, він же.
Частки, що складаються з приголосного звука, вживаються після
голосних: сказала б, сказала ж, вона б, вона ж.
4. Чергування прийменників з — зі — із.
Прийменник з може мати форми зі, із. Варіант зі вживають, коли
наступне слово починається зі збігу приголосних: зі мною, зі школи.
Варіант із уживають між приголосними, коли в наступному слові наявний
збіг: пив із джерела, дістав із скрині.
В інших випадках уживають прийменник з: приїхав з міста, приїхала з
міста. Зрідка вживається прийменник зо: разів зо два.
5. Чергування прийменників над — наді, під — піді, перед —
переді, у — уві та аналогічних префіксів.
Варіанти, що містять голосний, вживаються у випадку збігу приголосних
у наступному слові: наді мною, піді мною, переді мною, уві сні.
В інших випадках уживають варіанти без кінцевого голосного: над
полем, під дахом, перед вами.
Подібним чином уживаються префікси. Пор.: відкинути — відібрати,
надкусити — надібрати, обгорнути — обігріти, підшити — підірвати,
усунути — увійти.
109
 6. Чергування постфіксів ся—сь.
Перед приголосними вживаються форми дієслів на -ся, перед
голосними — на -сь: навчалася в інституті, дивлюсь у воду.
Отже, дотримання правил милозвучності є обов'язковою умовою
грамотного, досконалого мовлення. Слід постійно звертати увагу на те,
як використовують засоби милозвучності письменники, публіцисти,
науковці, всі ті, хто володіє взірцевим мовленням.

Питання для самоконтролю

1. Що таке орфоепія?
2. Назвіть найважливіші норми української літературної вимови.
3. Розкажіть про словесний наголос.
4. Як ви розумієте поняття „рухомість українського наголосу”?
5.Які закономірності наголошування слів, що належать до самостійних
частин мови?
6. Як ви розумієте варіативне наголошування?
7. Завдяки чому українська мова досягає милозвучності?
8. Що є обов’язковою умовою грамотного, досконалого мовлення?

ТЕМА ІХ. КУЛЬТУРА МІЖПЕРСОНАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

____________________________________________________________
1. Типи спілкування.
2. Мовний етикет у професійному спілкуванні.
3. Мовні засоби вираження ввічливості.
____________________________________________________________
1. У сучасному житті більшості людей доводиться виконувати
безліч гоціальних ролей і потрапляти в різні ситуації спілкування. Ці
ситуації, як вважають дослідники з соціальної психології, можуть бути
110
типізовані і складають певну систему, в якій можна виділити такі типи
спілкування.
1) Анонімне спілкування, тобто стосунки між незнайомими людьми,
тимчасові контакти, які не передбачають подальшого знайомства. Таке
спілкування спостерігається на вулиці, в транспорті, у громадських
місцях.
2) Функціональне спілкування, тобто стосунки, пов'язані з ді-
яльністю людей. Це можуть бути ділові взаємини між незнайомими
людьми, з яких принаймні один виконує службові функції, наприклад,
між продавцем і покупцем, водієм та пасажиром, міліціонером та
громадянином, службовцем установи та відвідувачем. Також це можуть
бути службові стосунки у колективі працівників. У межах таких стосунків
можна виділити симетричні ситуації спілкування {коли співрозмовники
рівні за службовим статусом) і асиметричні ситуації спілкування (коли
спілкуються керівник і підлеглий, учитель і учень, учитель і батьки учня і
под.).
3) Неформальне спілкування, тобто стосунки в різноманітних
колективах за інтересами (спортивні секпії, садові товариства і под.), а
також взаємини між друзями, приятелями, знайомими, сусідами та ін.
4) Інтимно-сімейне спілкування, тобто стосунки між подружжям,
батьками та дітьми, родичами.
Усі перелічені типи спілкування однаково важливі в житті людини,
жоден з них не можна вважати другорядним. Але нас цікавить нерпі за
все функціональне спілкування як таке, що супроводжує професійну
діяльність людини. Саме мовна діяльність у процесі функціонального
спілкування є предметом нашого розгляду.
Серед проблем функціонального спілкування одна з найскладніших
і найтонших — спілкування учителя з учнем. У цій багато-аспектній
діяльності неабияка роль належить мові, адже саме в ній виявляють
себе такі важливі якості вчителя, як педагогічний такт, вимогливість,
витримка, щирість у стосунках з дітьми, здатність творчо мислити.
Нерідко буває так, що нечітко сформульоване запитання, невдалий вибір
звертання, зайва мовна категоричність, постійне використання
імперативних мовних засобів призводять до непорозумінь і навіть
конфліктів, яких можна було б уникнути, якби вчитель краще володів
111
мовою, знав її невичерпні лексичні, словотвірні та синтаксичні
можливості. Обов'язковою умовою спілкування учителя з учнем є
ввічливість учитеся, знання правил мовного етикету і обов'язкове їх
дотримання в найскладніших ситуаціях спілкування.
2. Кожний з типів спілкування передбачає дотримання відповідних
етичних норм і правил, які регулюють поведінку людей. Сукупність таких
правил називають етикетом. У перекладі з французької мови це слово
означає ярлик, форма поведінки, церемоніал. Правила етикету з'явилися
з початком розвитку цивілізації, коли люди усвідомили, що їх співжиття
та .спілкування має бути впорядкованим. У більшості національних
культур правила етикету пройшли складну історію розвитку та видозміни
аж до повного заперечення одних приписів та впровадження інших. У
сучасному житті етикет вимагає перш за все узгодження вчинків людини
з загальноприйнятими суспільними нормами. Тому вимоги етикету
спонукають людину до стриманості та контрольованості у поведінці.
Людина може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет
у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй
відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти нега-
тивне ставлення. Поняття етикету може бути застосоване до манер,
поводження в різних ситуаціях, рухів, жестів, одягу і, чи не найбільшою
мірою, мовленнєвої поведінки.
Мовний етикет — це прийняті у товаристві людей спеціальні
висловлювання ввічливості, а також правила їх використання в різних
ситуаціях спілкування. Такі висловлювання формувались протягом
довгого часу і внаслідок частої повторюваності закріпились у мові як
стандартні стійкі конструкції, певні словесні формули, які людина не
конструює кожного разу заново, а відтворює їх у своєму мовленні.
Мовний етикет позначений рисами національної самобутності, він
пов'язаний з традиціями кожного народу, його історією, культурою,
ментальністю. І хоча в сучасному світі діють загальноприйняті,
універсальні правила, існують і відмінності у проявах етикетної мовної
поведінки людей різних національностей. До всіх особливостей
національного етикету слід ставитися з повагою, їх варто знати так само,
як, скажімо, мистецтво та інші культурні надбання народів, що населяють
нашу планету.
112
 Більшість ситуацій міжперсонального спілкування супроводжується
різними проявами мовленнєвого етикету. Яким би не був зміст розмови,
вона завжди включає висловлювання, що являють собою певні етикетні
знаки. Такі висловлювання, передаючи привітання, прощання, подяку,
вибачення, побажання і под., складають тематичні об'єднання різних за
структурою мовних одиниць (слів, словосполучень, речень).
3. Важливим елементом спілкування є привертання уваги . Така
необхідність може виникати у будь-якому типі спілкування і досить часто
створює для мовця, який прагне до ввічливості, певні проблеми. Це
пов'язано з тим, що, привертаючи до себе увагу, мовець у більшості
випадків повинен якось назвати співрозмовника, визначивши при цьому і
своє ставлення до нього.
В умовах анонімного спілкування найбільш поширеною формою є
звертання без іменування співрозмовника: Вибачте, можна у Вас
запитати...; Прошу вибачення, я хочу Вас попросити; Чи не могли б Ви
сказати...; Будьте люб'язні, скажіть мені. Можливе підкреслено
ввічливе звертання, більш характерне для людей старшого віку:
Вибачте, що турбую, допоможіть мені...; Чи не будете Ви такі
люб'язні підказати мені...
Для привертання уваги використовують також звертання, до складу
яких входить іменування співрозмовника. Це можуть бути кличні форми:
громадянине, громадянко, пане, пані, панно, добродію, добродійко,
колего. Ці форми використовують як в анонімному спілкуванні, так і в
умовах функціонального спілкування, зокрема й тоді, коли
співрозмовники знайомі один з одним. Далі ми розглянемо особливості
вживання названих звертань.
Досить поширеним є звертання громадянине і похідне від нього
утворення жіночого роду громадянко. Це звертання може бути
використане в ситуаціях анонімного спілкування переважно побутового
характеру: Громадянине, передайте, будь ласка, на квиток;
Громадянине, ви виходите на наступній зупинці? Вживання цього
звертання в умовах функціонального спілкування обмежене сферами
законодавства, юриспруденції, охорони громадського порядку:
Громадянине, покажіть перепустку! Громадянине Петренко, вас
затримано; Громадянине слідчий, я хочу подати апеляцію. В інших
113
сферах життя і виробничої діяльност це звертання не використовують,
через те що воно має підкреслено офіційне забарвлення.
Утворення жіночого роду громадянко також уживають в анонімному
спілкуванні і в деяких сферах функціонального спілкування (переважно
законодавство, юриспруденція, охорона громадського порядку):
Громадянко, я займав за вами чергу; Громадянко, ви порушили правила
руху!
Звертання громадянине може поєднуватися з іменниками, що
позначають професії, заняття, посади. Можна сказати: громадянине
продавець, громадянине міліціонере і тощо.
Звертання громадянине, громадянко у будь-якій ситуації зберігає
значення офіційності, тому не може бути загальноприйнятою
універсальною формою іменування співрозмовника.
Останнім часом відновлюється традиція звертання за допомогою форм
пане і пані. Такі слова можуть уживатися як в анонімному, так і в
функціональному спілкуванні. Звертання пане і пані є підкреслено
ввічливими, вишуканими, вони позбавлені характерного для звертання
громадянине відтінку офіційності і тому є зручними для вживання у будь-
якому випадку: для привітання знайомих і незнайомих людей (Доброго
ранку, пані! Вітаю вас, пане Савчук! Дякую вам, пані Савицька!); для
встановлення контакту з незнайомою людиною (Вибачте, пані, котра
година? Пане, ви не могли б мені допомогти?); у функціональному
спілкуванні в поєднанні з іменем, прізвищем або назвою посади,
професії, звання (Пане Голубенко, вас викликає директор; Пане
директоре, я виконав ваше доручення; Пане міліціонере, ви не
підкажете мені, як знайти провулок Залізничний. ) тощо.
У спілкуванні з молодою дівчиною прийнято вживати звертання панно
(панночко): Доброго дня, панно! Радий вас бачити, панночко! Панно
Юліє, дозвольте запросити вас на концерт.
Таке звертання є особливо ввічливим, ґречним, його варто вико-
ристовувати у своєму мовленні.
На жаль, до цих звертань, які найбільше відповідають етикетним
нормам цивілізованого світу, іноді ставляться упереджено, що створює
перешкоди на шляху їх поширення. Це по'язано з історією вживання
таких форм в українській мові. В середньовіччі і пізніше, в XVI—XVII
114
століттях, звертання пане і пані були прийняті в середовищі козаків і не
несли в собі інформації про соціальну чи майнову нерівність. З їх
допомогою козаки засвідчували свою повагу до співрозмовника. Поряд із
звертанням пане існували й інші звертання, які містили елемент пан-:
пане-товаришу, панотче, паніматко. Але в XVIII—XIX століттях, у зв'яз-
ку з посиленням кріпацтва в найбільш потворних його проявах,
звертання пане і пані набули соціального змісту. У подальшому таке
тлумачення підтримувалося вульгарно-соціологічними поглядами на
історію, що панували в добу тоталітаризму. Зараз певна частина
населення все ще перебуває в полоні подібних уявлень, тому звертання
пане і пані дістають суперечливі оцінки. До того ж деяким людям такі
звертання здаються надто вишуканими, аристократичними,
непридатними для побутових ситуацій. Подібні міркування не мають
ніяких підстав, про що свідчить і мовнокультурний досвід Європи. Тому
звертання пане і пані слід уживати і привчати до цього молодь.
Загальноприйнятими такі звертання є в офіційному спілкуванні та в
дипломатичній сфері.
Набуває поширення і звертання добродію, добродійко. Як і звертання
пане і пані, воно позбавлене соціально-політичного відтінку і може
розглядатися як зручна і прийнятна універсальна форма в сучасному
спілкуванні. Звертання добродію, добродійко можна вживати без
додавання прізвища (в анонімному спілкуваннії і з прізвищем (коли
співрозмовники знайомі): Вибачте, добро дійко, вам допомогти?
Добродію Шевчук, ваш виступ викликав у мене чимало запитань. Таке
звертання використовують і в побутовому анонімному спілкуванні, і в
умовах функціонального спілкування, зокрема в ситуаціях обміну
думками, дискусії тощо.
Для привертання уваги знайомого чи незнайомого співрозмовника існує
і звертання товаришу. Ця форма має давню традицію вживання: так
зверталися один до одного козаки ще в епоху середньовіччя. У давні
часи це слово символізувало рівність, взаємоповагу, визнання свободи
особистості, щирість і простоту стосунків. На початку XX століття це
слово набуло виразного соціально-політичного змісту: його стали
використовувати як партійне звертання. У час панування тоталітаризму
звертання товаришу поширилося і на інші галузі життя: науку, культуру,
115
[освіту, роботу установ. Преса та інші засоби масової інформації
культивували його як загальноприйняте звертання практично в усіх
сферах функціонального спілкування, а в 30-ті роки навіть у
неформальному спілкуванні. І все ж у повсякденному спілкуванні
звертання товаришу не закріпилося: люди відчували офіційний відтінок
у його значенні і тому вживали пе слово лише в таких ситуаціях, коли
цього вимагали певні розпорядження чи інструкації. В останні
десятиріччя XX ст. звертання товаришу вживалося лише як партійне
звертання. З падінням тоталітарного режиму воно практично не
використовується у спілкуванні переважної більшості населення.
Функціональне спілкування послуговується звертанням колего. Його
використовують люди однієї професії, найчастіше вчені, медики, вчителі,
депутати. Це звертання можуть уживати працівники, рівні за статусом,
або старший за статусом і віком у звертанні до молодшого (але не
навпаки). Це звертання є загальноприйнятим в усьому цивілізованому
світі, воно містить у своєму значенні елемент професійного визнання,
поваги до співрозмовника, тому його варто використовувати у
спілкуванні.
Звертання, які розглядалися вище, у формі множини вживають і в
ситуаціях публічного виступу, коли є потреба звернутися до аудиторії:
Громадяни! Панове! Пані і панове! Добродії! Колеги! Шановні громадяни!
Вельмишановні пані і панове! Вельмишановні добродії! Шановні колеги!
Дорогі колеги! Панове делегати! тощо. Дружнім звертанням до
аудиторії, яку складає молодь, може бути Друзі! Дорогі друзі!
У функціональному спілкуванні, коли співрозмовники знайомі, найбільш
поширене звертання на ім'я та по батькові. Ця офіційна форма
іменування виразно передає повагу до людини. Для представників
багатьох професій вона є обов'язковим засобом звертання. Ввічлива,
висококультурна людина, як правило, пам'ятає імена та по батькові всіх
колег, з якими доводиться спілкуватися. Однак якщо ви не впевнені, що
точно знаєте ім'я та по батькові співрозмовника, краще, попросивши
вибачення, перепитати його про це, ніж перекручувати ім'я та по батькові
людини.
У функції звертання ім'я та по батькові ставиться в кличній формі:
Дмитре Миколайовичу, я хочу попросити вас про одну послугу; Інно
116
Віталіївно, приготуйте, будь ласка, картотеку; Ігорю Євгеновичу, я
не можу з вами погодитись; Надіє Іллівно, поставте підпис; Павле
Олексійовичу, вас викликає директор. Звичайно, треба знати, які
закінчення мають у кличному відмінку іменники, що належать до різних
відмін (див. правопис).
Дехто вважає, що звертання на ім'я та по батькові не характерне для
українського національного етикету, посилаючись на європейську
мовнокультурну традицію, де по батькові взагалі відсутнє. Однак відомо,
що ще в епоху Київської Русі, називаючи князів, уживали форму по
батькові, підкреслюючи цим належність до роду. Крім того, практика
іменування на ім'я та по батькові склалася досить давно, стала
загальноприйнятою етикетною нормою, руйнувати яку було б
недоцільно. Водночас треба знати, що існує традиція іменування митців,
людей творчих професій ім'ям та прізвищем, без уживання по батькові:
Микола Лисенко, Олександр Білаш, Тарас Петриненко. Звертаючись, у
таких випадках уживають форму пане з ім'ям або ім'я та по батькові
(зокрема до осіб старшого віку): пане Олександре або Олександре
Миколайовичу.
Для привертання уваги іноді використовують і інші звертання. Так, в
анонімному спілкуванні побутового характеру доводиться чути:
приятелю, друже, дівчино, молодий чоловіче, хлопчику, дівчинко.
Подібні звертання є ситуативними, тобто такими, що придатні для
використання відповідно до ситуації з урахуванням насамперед віку
співрозмовника. Дехто вважає, що такі звертання створюють атмосферу
простоти, невимушеності. Однак слід мати на увазі, що, недоречно вжиті,
без попередньої оцінки ситуації та особи співрозмовника, вони можуть
сприйматися як фамільярні. Тому вживати їх не варто. Винятком є хіба
що звертання до дітей відповідного віку хлопчику, дівчинко.
Ми розглянули різні способи звертання, які використовують, щоб
привернути до себе увагу. Жодне з перелічених звертань не можна
вважати універсальним у практиці сучасного спілкування, оскільки в
значенні кожного з них наявні певні відтінки, які можуть частково
обмежувати вживання цих форм. Та й чи є потреба у пошуках такого
універсального еталону? Звертання громадянине і громадянко, пане,
пані і панно, добродію і добродійко, колего, звертання на ім'я та по
117
батькові, вжиті доречно, з урахуванням ситуації, цілком можуть
задовольнити потреби анонімного та функціонального спілкування.
Проблема полягає в тому, щоб активніше сприяти відродженню цих
вироблених українською мовнокультурною традицією звертань,
культивувати їх використання найширшими верствами населення, що
зрештою допоможе підвищити рівень його загальної культури, наблизити
до норм цивілізованого світу.
Привертання уваги співрозмовника передбачає з його боку певну
реакцію, яка має словесні засоби вираження. Найчастіше вживають
питання що? краще з іменуванням співрозмовника (більш ввічливо): Що,
Петре Івановичу! Що, колего? Коли співрозмовник не впевнений, що
звертаються саме до нього, він, звичайно, перепитує: Ви до мене
звертаєтесь? Вибачте, це ви мені? Перепрошую, ви у мене
запитуєте? Ви хочете щось сказати? В умовах функціонального
спілкування більш доцільними будуть вирази: Слухаю! Я вас слухаю!
Слухаю вас! Будь ласка! Прошу! Готовий вас вислухати. Реагування з
допомогою подібних виразів є підкреслено ввічливим, створює необхідну
для успішного спілкування атмосферу приязні, знімає напруження.
Не менш важливо навчитися правильно реагувати на прихід
(відвідувача, підлеглого, колеги і под.) Як правило, це питання типу: Ви
до мене? У вас до мене справа? Ви мене чекаєте? Ви не мене
чекаєте? Ви хочете мені щось сказати? Так реагують і на
співрозмовника, який ще не звернувся словесно. Подібні вияви
ввічливості особливо необхідні з боку особи, що займає вищу посаду,
старша за віком чи званням, оскільки вони свідчать про увагу до
молодшого і тим самим заохочують його до спілкування.
Для успішного спілкування важливим є вибір доцільної форми
звертання у листі. Залежно від рівня стосунків між адресантом та
адресатом можливі різноманітні формули мовленнєвого етикету. Це
може бути офіційне звертання до знайомого чи малознайомого
адресата: Шановний пане Лісовий (голово, директоре, редакторе і под.
або Вельмишановний пане Лісовий (голово, директоре і под.).
Використовують також ввічливе звертання до добре знайомого
адресата: Шановний (вельмишановний) Петре Івановичу. У
дипломатичній сфері та урядових колах прийняті більш офіційні
118
звертання: Високоповажний пане президенте (міністре, голово, после і
под. До добре знайомого адресата за умови більш близьких стосунків
можна звернутися: Дорогий Петре Івановичу!
Різноманітними в українській мові є етикетні формули привітання. Вони
можуть уживатися відповідно до ситуації та стосунків між
співрозмовниками. Найбільш уживаними є вирази: Здрастуй(те)!
Добрий день (ранок, вечір)! Доброго дня (ранку, вечора)! У мові людей
старшого покоління можливе привітання Доброго здоров'я! Існують
вирази для більш офіційного привітання, в тому числі й зверненого до
аудиторії: Дозвольте вас привітати! Радий вас вітати! Вітаю вас (від
імені...).
У ситуації прощання також можуть бути використані різноманітні
етикетні формули. Найбільш уживаним і нейтральним є вираз До
побачення. Часто використовують вирази, в яких мовець сподівається на
продовження спілкування: До зустрічі! До понеділка! До вечора! До
літа! Сподіваюсь, ми ще побачимось! У певних ситуаціях може
вживатися вираз Прощай(те)! або його розмовний варіант
Прощавай(те)! В офіційних ситуаціях використовують вираз Дозвольте
попрощатися. Прощання може бути одночасно й побажанням: Усього
вам доброго! Усього вам найкращого! Бувайте здорові! Щасливо! На
добраніч! Щасливої дороги! Такі вирази вживають у ситуаціях
неофіційного мовлення.
Перш ніж попрощатися, співрозмовники досить часто висловлюють
своє враження від зустрічі: Ми приємно провели час; Мені приємно було
поспілкуватися з вами; Я задоволений нашою зустріччю; Добре, що ми
провели разом цей вечір. Подібні висловлювання вживаються і в кінці
ділової зустрічі: Добре, що ми про все домовились; Приємно, що ми
знайшли спільну мову; Чудово, що ми дійшли згоди у вирішенні
питання. Прощанню може передувати подяка за успіх ділової зустрічі:
Дякую, що вислухали мене; Дуже вдячний Вам за цінні поради; Дякую,
що приділили мені увагу; Дякую, що Ви погодились зустрітися зі мною.
У ситуаціях офіційного спілкування можливе вибачення : Вибачте, що
затримав Вас; Вибачте, що потурбував Вас; Вибачте, що забрав у
Вас так багато часу і под.
Ситуація знайомства передбачає використання стереотипних виразів,
119
які передають не лише бажання мовця познайомитися, а й одночасно
свідчать про його ввічливість. Коли знайомство здійснюється без
посередника, мовець може використати відповідно до ситуації більш
офіційні вирази: Дозвольте познайомитись або Дозвольте
відрекомендуватись. У ситуації неофіційній вживаються висловлювання:
Давайте познайомимось; Будьмо знайомі; Я хотів би з Вами
познайомитись; Давайте знайомитись. У відповідь співрозмовник
називає своє ім'я, ім'я та по батькові, прізвище (з зазначенням або без
зазначення посади) залежно від рівня офіційності ситуації та віку
співрозмовників. Коли в знайомстві бере участь посередник, він уживає
такі вирази: Познайомтесь, будь ласка; Знайомтесь; у більш офіційній
ситуації: Дозвольте вам відрекомендувати; Рекомендую.
В українській мові також існують різноманітні можливості для
висловлення подяки, вибір яких визначає ситуація мовлення.
Найуживанішими, стилістично нейтральними є вирази: Спасибі; Дякую,
які можуть бути більш розгорненими: Спасибі за допомогу; Дякую за те,
що допомогли мені. До слів подяки можна додавати означальні
прислівники та словосполучення: дуже, щиро, від усієї душі. Дещо
офіційне забарвлення має вираз Я Вам вдячний. Цей вираз може бути
поширеним: Я вам дуже (щиро, глибоко, надзвичайно вдячний).
Офіційну подяку можна передавати з допомогою дієслова хотіти, що
дозволяє мовцеві висловити свою високу оцінку діяльності
співрозмовника: Я хочу подякувати вам! Я хотів би подякувати Вам! Я
хочу висловити Вам свою глибоку подяку! Ще більш офіційною, з
відтінком урочистості є подяка, яка включає дієслово дозвольте,
найчастіше такі вирази вживають у ситуації публічного виступу:
Дозвольте висловити нашу глибоку (щиру, найщирішу) подяку! В
офіційному спілкуванні можна подякувати за поздоровлення, привітання,
побажання чи рецензію за допомогою виразів: 3 глибокою вдячністю
приймаємо Ваші поздоровлення з нагоди...! Ми з вдячністю вислухали
Ваші зауваження щодо...!
В неофіційних ситуаціях можуть бути доречними емоційні способи
вираження вдячності: Який я Вам вдячний! Я Вам такий вдячний! Не
можу передати, який я Вам вдячний! Ви не уявляєте, який я Вам
вдячний! Якби Ви знали, який я Вам вдячний! У мене не вистачає слів,
120
щоб висловити свою вдячність! Не знаю, як Вам і дякувати!
Слова, що передають власне подяку, можуть супроводжувати вирази,
які підсилюють вдячність мовця або містять комплімент: Спасибі, Ви так
мені допомогли! Дякую! Ви так багато зробили для мене! Дякую, Ви
дуже люб'язний! Дякую, Ви такий передбачливий! Спасибі, я Вам дуже
зобов’язаний! Дякую, я зворушений Вашою увагою! Спасибі, не знаю,
що б я без Вас (без Вашої допомоги) робив!
Етикет вимагає, щоб висловлена вдячність не залишалась без
відповіді. У відповідь на подяку співрозмовник уживає один з традиційних
виразів: Будь ласка! Прошу! Не варто! Немає за що! Це такі дрібниці! Я
Вам також вдячний! Мені було приємно допомогти Вам! Завжди
готовий Вам допомогти! Завжди до ваших послуг! Останні вирази
можна використовувати і в офіційному мовленні.
Надзвичайно важливим у спілкуванні є вдалий вибір форми вибачення.
У різних типах спілкування найчастіше вживають стилістично нейтральні
вирази: Пробачте! Вибачте, будь ласка! Вони можуть бути доречними у
випадку будь-якої значної чи незначної провини. Вираз Даруйте!
частіше вживають, коли висловлюють незгоду з думкою співрозмовника.
Люди старшого віку використовують більш поширені вирази: Прошу
вибачення! Прошу вибачити мені! Існують вирази, що мають офіційне
забарвлення: Я хочу попросити у Вас вибачення! Я повинен попросити
у Вас вибачення! Я не можу не попросити у Вас вибачення!
Ще більш офіційним є вираз: Дозвольте попросити у Вас вибачення!
Разом з наведеними вище висловлюваннями вживаються вирази: Я не
хотів Вас образити! Я не хотів завдавати Вам прикрощів
(неприємностей)! Прошу Вас, не ображайтесь (не сердьтеся)! Я
завинив перед Вами! Я завдав Вам стільки клопоту (турботи,
хвилювань, прикрощів)! Мені дуже жаль (прикро, шкода), що так
сталося! Я відчуваю свою провину перед Вами!
У відповідь на вибачення вживають вирази: Будь ласка! Прощу! Не
варто (вибачення)! Це дрібниці! Нічого страшного! Такі етикетні
формули пом'якшують ситуацію, знімають психологічне напруження,
створюють умови для довірливого, приязного спілкування.
Ми розглянули різноманітні висловлювання етикету, якими може
супроводжуватися міжперсональне спілкування. Як бачимо, мова надає
121
людині багато можливостей, щоб ввічливо привітатися і попрощатися,
чемно подякувати, щиро попросити вибачення, вдало відреагувати на
слова та запити співрозмовника. Володіння цим мовним багатством та
вміле його використання допомагає людині створити бажаний імідж,
забезпечує діловий успіх, сприяє поліпшенню та зміцненню стосунків у
колі сім'ї та друзів. Тому треба вчитись оцінювати слова та вирази з
погляду їх доречності в кожній конкретній ситуації, прагнути до найбільш
оптимальної мовленнєвої поведінки.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть типи спілкування.

2. Що таке мовний етикет?
3. Що таке національний мовний етикет?
4. Що є важливим елементом спілкування?
5. Назвіть варіанти звертань до співрозмовника.
6. Назвіть варіанти звертань у діловій кореспонденції.
7. Які етикетні формули привітання?
8. Які етикетні форми використовуються при прощанні?
9. Які етикетні форми передбачає ситуація знайомства? Подяки?
Вибачення?

ЧАСТИНА ІІ

Практичне заняття 1.
_________________________________________________________
Правопис власних назв. Правопис та відмінювання прізвищ та
географічних назв. Транслітерація прізвищ. Автобіографія. Резюме.

Вправа 1. Переписуючи, замініть, де треба, малу букву великою,

поясніть правопис.
Харківський національний економічний університет, харківські театри,
харківський оперний театр ім. М. Лисенка, палац культури Україна,

122
могилів-подільський, Великий Бурлук, санаторій сонячне Закарпаття,
харківські автостанції, острозький замок, країни Південної Азії, степи
півдня, ліси рівненського полісся, нововодолазький район харківської
області, запорізька січ, міністерство фінансів України, генеральний
прокурор, генеральний директор, лауреат державної премії,
національний банк України, кандидат економічних наук, сузір’я велика
ведмедиця, шевченківський стиль, шевченківські твори, ахіллесова п’ята,
національний банк україни.

Вправа 2. Перепишіть, додаючи суфікси та закінчення.

З Наді… Олексіївн… Петренко; до Степана Сергій… Олійника; з Ігор…
Анатолі… Чумаком; у Тамар… Мусі… Коваленко; запитайте Марі…
Яким… Загоруйко; пошліть Ігор… Олег… Кравченка.

Вправа 3. До поданих коренів слів додайте суфікси; прочитайте

вголос прізвища, поясніть правопис.
Щипач…, Григор…. Шмик…, Дерюг…, Долг…, Васил…, Лук…, Грач…,
Птич…, Дем…, Писар…, Ткач…, Демент…, Звєр…, Шаляп…, Карас…,
Черниш…, Нікіт…, Нікола…, Лазар…, Москв…, Анап…, Афанас…,
Аляб…, Альох…, Зайц…, Камиш…, Москал… .

Вправа 4. Словниковий диктант-переклад.

Подмосковье, Сырдарья, Приамурье, Приднепровье, Поволжье, Кривой
Рог, Владивосток, Брянск, Никополь, Николаев, Симферополь,
Кисловодск, Верхнеднепровск, Белая Церковь.

Вправа 5. Від поданих імен утворіть жіночі та чоловічі імена по

батькові.
Євген, Едуард, Олександр, Юрій, Віталій, Хома, Яків, Сава, Лука,
Ярослав, Олег, Валерій, Микола, Григорій, Максим, Кость, Костянтин,
Арсен, Арсеній, Кузьма, Ілля.

Вправа 6. Поставте подані прізвища та імена в родовому та

орудному відмінках однини, введіть їх у речення.
Самотой Сергій, Бондаришина Ольга, Бурдо Степан, Дубина Світлана,
123
Яцун Оксана, Бондаренко Олег, Олефіренко Ігор, Кришталь Петро,
Дорогань Іван, Кочевський Віктор, Гордій Тетяна, Суховій Наталія.
Вправа 7. Подані прізвища й географічні назви запишіть українською
мовою.
Белинский, Южин, Мечников, Пешковский, Писарев, Салтыков-Щедрин,
Дашкович, Шумский, Тихонов, Литвинов, Фадеев, Лермонтов,
Калиниченко, Мицкевич, Арсеньев, Бабич, Соловьёв, Шишкин,
Данькевич, Вяльцев, Сенкевич, Галицин, Грачёв, Муравьёв, Голубев,
Воробьёв, Вяземский, Золотарёв, Долгих, Ефремов, Юрьев, Державин,
Потемкин, Сергеев.
Вправа 8. Напишіть свою домашню адресу, назву організації,
установи, підприємства, де працюють Ваші батьки, поясніть написання з
великої літери власних назв.

Вправа 9. Словниковий диктант.

Харківський національний університет ім. В. Каразіна, заслужений діяч
науки, Європейське Економічне Співтовариство, Організація Об’єднаних
Націй, Президент України, ректор університету, лауреат Нобелівської
премії, Харківський сад відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, газета «Галицькі
контракти», Кабінет міністрів України, колегія міністерства, товариство з
обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство
«Турбоатом», державна установа, харківська обласна державна
адміністрація, Дзержинський районний виконавчий комітет м. Харкова.

Автобіографія
Автобіографія (від грець. autos – сам, bios – життя, grapho – пи-шу)
– це опис свого життя.
Автобіографію складають у довільній формі, однак окремі складові та
реквізити в ній мають бути обов’язково. Оформляють автобіографію від
руки на чистому аркуші паперу, коли влаштовуються на роботу чи
вступають на навчання. Усі відомості про себе викладають у довільній
формі від першої особи в хронологічній послідовності (із зазначенням
місяця й року) і таким чином, щоб можна було скласти уявлення про
життєвий шлях, кваліфікацію та громадську діяльність автора.
Існують такі види автобіографій: автобіографія-розповідь, яку
124
складають в описовій формі; автобіографія-документ, у якому точно
викладають факти.
В автобіографії-документі наводять такі відомості:
- назва виду документа (Автобіографія);
- прізвище, ім’я, по батькові автора (теперішні та колишні, якщо були
зміни);
- число, місяць, рік народження;
- місце народження;
- соціальне походження;
- відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дати народження, де
й ким працюють; якщо не працюють, то зазначають останнє місце
роботи, вказують, що тепер не працюють або на пенсії);
- освіта й спеціальність за дипломом;
- трудова діяльність;
- останнє місце роботи (місце навчання), посада;
- нагороди й заохочення;
- участь у громадському житті;
- сімейний стан і склад сім’ї;
- паспортні дані, домашня адреса й номер телефону.
Нижче від текстової частини проставляють дату складання автобіо-
графії (ліворуч) та підписуються (праворуч).
Автобіографія зберігається в особовій справі.

Зразки автобіографії

АВТОБІОГРАФІЯ
Я, Симонін Василь Петрович, народився 15 січня 1962 р. у м. Хар-кові.
З вересня 1969 р. до липня 1979 р. навчався в Харківській
загальноосвітній школі № 472, де й одержав атестат про повну середню
освіту.
Після закінчення школи в 1979 р. вступив до Житомирського
будівельного технікуму, який закінчив у липні 1982 р., одержавши диплом
техніка-технолога промислового будівництва.
З вересня 1982 р. до серпня 1983 р. працював техніком на підприємстві
«Харківміськбуд – 1».
125
 У серпні 1983 р. вступив на юридичний факультет Київського
державного університету ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю
«Правознавство», який закінчив у червні 1988 року, одержавши диплом
юриста-правознавця.
З липня 1988 р. до липня 1996 р. працював юрисконсультом на
підприємстві «Харківжилобуд – 2» Харківського виробничого об’єднання
«Граніт».
У квітні 1990 року одружився. Дружина – Симоніна Галина Степанівна,
1968 року народження, вчителька молодших класів загальноосвітньої
школи № 21 м. Харкова. Маю доньку – Симоніну Світлану Василівну,
1992 року народження, ученицю 3-А класу ЗОШ № 15 м. Харкова.
У Збройних Силах не служив, оскільки під час навчання в університеті
проходив підготовку на військовій кафедрі (лейтенант запасу).
Зареєстрований і мешкаю за адресою: 061134, м. Харків,
вул. Леніна, буд. 17, кв. 453.
19.09.04 (підпис В.П. Симоніна)

АВТОБІОГРАФІЯ
Я, Дробот Наталія Юріївна, народилася 21 травня 1985 року в с.
Миколаївка Ясинуватського р-ну Донецької обл.
Після закінчення ЗОШ №1 с. Миколаївка вступила до Маріупольського
індустріального технікуму, який закінчила за спеціальністю технік-
технолог.
З 1994 року працюю інспектором відділу кадрів Маріупольського
комерційного підприємства «Омега».
У 2004 році вступила на заочне відділення Харківського національного
університету ім.. В.Н. Каразіна, де зараз навчаюся за спеціальністю
економіка підприємства.
Склад сім’ї:
Батько – Дробот Юрій Федорович, 1951 року народження, старший
майстер Маріупольського комбінату ім. Ілліча.
Мати – Дробот Олена Петрівна, 1955 року народження, бухгалтер
комбінату «Азовсталь».
Проживаю за адресою: м. Маріуполь Донецької обл., пров. Буді-
126
вельників, буд.141, кв.37.
02.11.04 (підпис Н.Ю. Дробот)

Резюме

Резюме – це документ про особистості, освітні та професійні дані,

що складається при прийомі на роботу до комерційних підприємств.
Особливістю цього документа є стислість (його обсяг, як правило, не
перевищує 1 аркуша). У резюме відомості про професійну діяльність та
освіту викладаються у зворотному хронологічному порядку. Графа
«Додаткові відомості»містить інформацію про навички чи досягнення в
будь-якій галузі, наприклад, відомості про володіння іноземними мовами
і комп’ютером, вміння керувати автомобілем, участь у наукових
конференціях, наявність друкованих праць, громадську діяльність,
інтереси претендента тощо. У резюме може зазначатися мета – посада
(робота), на яку претендує автор, і бажана заробітна плата.
Отже, основними складовими резюме є такі:
- назва виду документа (Резюме);
- прізвище, ім’я, по батькові;
- адреса;
- телефон;
- дата і місце народження;
- мета;
- професійний досвід;
- освіта;
- сімейний стан;
- додаткові відомості;
- підпис.

Резюме

Прізвище, ім’я, по батькові: Іваненко Ірина Вікторівна

Адреса: 61015, м. Харків – 15, вул. Метробудівників, буд.251, кв.17
Телефон: (057) 778-15-18
Дата і місце народження: 25 вересня 1961 р., м. Харків
127
 Мета: робота викладачем
Професійний досвід: 1997 – 2004 рр. – перекладач в українсько-
швейцарській компанії «Ультра». Відповідала за зв'язок з партнерами,
вела кореспонденцію.
1994 – 1997 рр. – перекладач на Харківському обласному телебаченні.
Перекладала науково-популярні фільми.
1983 – 1994 рр. – учитель німецької мови середньої школи №6 м.
Харкова.
Освіта: 1989 – 1992 рр. – навчання в аспірантурі при Харківському
державному університеті ім. В.Н. Каразіна. У 1993 р. захистила
дисертацію за спеціальністю «германські мови».
1977 – 1983 рр. – навчання на факультеті іноземних мов Харківського
державного університету ім. В.Н. Каразіна. Здобула спеціальність
викладача німецької та англійської мов.

Вправа 11. Напишіть автобіографію.

Вправа 12. Відредагуйте текст поданої автобіографії; доповніть

відсутніми даними.

Автобіографія
Я, Семенова С.В., народилася у м. Лозова Харківської області у сім’ї
робітників. На протязі 1993 – 2004 років навчалася у Загальноосвітній
школі І – ІІІ ступенів №4. В 2004 році закінчила школу. В 2004 році
вступила у Харківський фінансовий коледж. На даний час навчаюсь там
на 1-му курсі.
2.10.2004 р. С.В. Семенова

Вправа 13. Напишіть резюме.

Вправа 14. Продовжіть текст резюме.

Резюме
Прізвище, ім’я, по батькові: Шевченко Віктор Петрович
Адреса: 61015, м. Харків – 15, вул. ім. Наталії Ужвій, буд.98, кв.39.
128
 Телефон: 778 – 32 – 48
Дата і місце народження: 28 вересня 1974 р., м. Харків
Мета:….

Вправа 15. Відредагуйте текст (виправте, де потрібно, орфогра-

фічні, лексичні, граматичні та стилістичні помилки).
В 1990 – 1991 р. були початі кроки до більше глибокої реформи
навчального процесу ХІЕІ, наближенню його до прийнятого в країнах
заходу моделі. Ставилися завдання переходу на нову модель навчання,
що відповідає формулі 4+1+2 (бакалавр – фахівець – магістр),
використання модульного принципу в побудові навчальних програм,
розширення самостійності студента у виборі досліджуваних дисциплін і
курсів. Структура навчального плану для всіх спеціальностей повинна
була включати блок гуманітарних (основи економічної теорії, економічна
історія й економічні концепції, філософія, історія світової й вітчизняної
культури й ін.); загальнонаукових (вища математика, економіко-
математичні методи, інформатика, статистика й ін.); техніко-
технологічних галузевих (основи прогресивних технологій,
матеріалознавство, технологічні процеси в галузі); організаційно-
управлінська й економічних (організація й оплата праці, організація
виробництва, менеджмент, виробнича логістика, економіка підприємства,
мікроекономіка й ін.) дисциплін. По статусі дисципліни повинні були
визначатися як: обов'язкові базові, обов'язкові спеціальні, спеціальні
обмеженого вибору й дисципліни вільного вибору .

Вправа 16. Перекладіть текст.

Госкомиссия по регулированию рынков финансовых услуг уже
подготовила проект распоряжения, утверждающий базовый платеж. В
комиссии надеются, что документ получит официальный статус в
ближайшее время, но для этого он должен еще пройти процесс
согласования в Госкомпредпринимательстве и регистрацию в Минюсте.
Однако и регулятор, и сами страховики считают, что сумма,

129
фигурирующая в проекте, меняться уже не будет, и готовятся работать с
базовым тарифом 291,5 грн.
Между тем учасники рынка не слишком довольны полученным
результатом. Несмотря на то, что еще недавно существовала угроза
получить базовый платеж в размере 100 грн., даже втрое большую
сумму они теперь находят недостаточной. «Это на 10% меньше тарифа,
который был рассчитан актуариями и рабочей группой Моторного
(транспортного) страхового бюро – 323 грн. Базовый платеж снизили по
настоянию Госфинуслуг за счет сокращения составляющей накладних
расходов страховых компаний. Окажется ли такой тариф достаточным
покажет время, но думаю, что волевые решения в подобных вопросах
пойдут не на пользу рынку», – считает президент УАСК «АСКА»
Олександр Сосис.

Практичне заняття 2
________________________________________________________
Вживання м’якого знака й апострофа. Спрощення в групах
приголосних. Явище паронімії в діловому тексті. Характеристика.
Заява.

Вправа 1. Вставте замість крапок, де потрібно м’який знак, поясніть

правопис слів.
Низ…кий, низ…ка, шіст…сот…, оборотніст…, реал…на ставка, шіс…
тнад…ця…, біл…шіс…т…, факул…тативне перестрахування, на
сторін…ці, міс…квиконком, франтувал…на компанія, яс…ніс…т…, бат…
ківс…кий, банківс…кий, торговец…, орендодавец…, вексел…, близ…ко,
діл…ниця, Рівнен…щина, збитковіст…, перестрахувал…ник, вартіст…,
мен…шість, казначейс…кий, компан…йон, кур…оз, ін….ші, окупніст…,
тант…єма, майбут…нє, б…юджет, зобов…язання.

130
 Вправа 2. Замість крапок, де потрібно, поставте апостроф; поясніть
правопис слів.
Возз…єднання, п…єдестал, невід…ємний, св….яткування, пор…ядок,
об…єктивний, ф…ючерс, об…єкт, ком…юніке, суб…активний,
взаємопов…язаний, рут…вяний, Лук…ян, торф…яний, перед…
ювілейний, зв…язковий, інтерв…ю, двох…ярусний, перед жнив…
я, з…явитися, сек…юризація.

Вправа 3. Доберіть до кожного зі слів те слово, від якого воно

утворене; з’ясуйте, який приголосний при вимові випадає.
Зразок виконання:
обласний – область (стн – сн);
тижневий – тиждень (ждн – жн).
Цілісний, ненависний, гуснути, гігантський, корисний, швидкісний,
перехресний, свиснути, кожний, тижня, прекрасний, скляний, пізній,
форпостний, кореспондентський, власний, інтелігентний, кількісний.

Вправа 4. Вставте, де потрібно, пропущені літери, з’ясуйте правопис

слів.
Безвиїз…но, облас…ний, пес…ливий, балас…ний, шіс..надцятий,
перехре…ний, кож…ний, пріс…ний, якіс…ний, захис…ний, кіс…лявий,
турис…сякий, влас…ний, ненавис…ний, піз…ній, гігант…ський, ціліс…
ний, кореспонден…ський, швидкіс…ний, корис…ний, совіс…ний,
абонен…ський, щас…ливий, якіс…ний, учас…ник, виїз…ний, прис…
расний, чес…ний, парламе…ський, випус…ник, студен…ство, хвас…
ливий, шіс…сот, аген…ство, контрас…ний, очис…ний, почес…ний,
первіс…ний.

Вправа 5. Поясніть значення поданих слів. Зверніть увагу на

можливі помилки в їх використанні:
професійний – професіональний, завдання – задача, рідкий – рідкісний,
питання – запитання, відзначити – зазначити, банківський –банковий,
аверс – реверс, еміграція – імміграція, персона ґрата - персона нон
ґрата, напрямок – напрям, показник – покажчик, об’єм – обсяг, відпуск –
відпустка.
131
 Характеристика

Характеристика – це документ, у якому дається оцінка ділових і

моральних рис особи – працівника (учня, студента).
Характеристика, оформлена належним чином, уважається офіційним
документом. Її видає адміністрація підприємства (організації, установи,
навчального закладу) працівникові (учневі, студентові, практикантові).
Характеристики подаються при вступі до навчального закладу (на
вимогу), оформленні відрядження на роботу за кордон, атестаціях,
представленні до нагороди та в інших випадках.
Характеристики оформляють на загальних бланках або чистих аркушах
паперу формату А4.
Реквізити характеристики:
назва виду документа (Х А Р А К Т Е Р И С Т И К А);
текст (Текст характеристики можна поділити на чотири частини. У
першій частині наводять анкетні дані особи, на яку складають
характеристику. Спочатку великими літерами зазначають прізвище, ім’я,
по батькові особи в родовому відмінку, далі, звичайним шрифтом,
посаду, вчений ступінь і звання (якщо є), рік народження, освіту. Анкетну
частину допускається розташовувати по центру, нижче від слова
«Х А Р А К Т Е Р И С Т И К А». У другій частині наводять відомості про
трудову діяльність особи: спеціальність, посада, з якого часу працює на
даному підприємстві, відомості про переміщення по службі, рівень
професійної майстерності тощо. Для учнів (студентів) зазначають: з
якого періоду навчається, за якою спеціальністю, відомості про
переведення на інший факультет, ставлення до навчання тощо. У
третій частині дають оцінку ділових і моральних рис особи – її
ставлення до роботи, підвищення професійного рівня, участь у
громадському житті колективу, стосунки з іншими працівниками. Також
наводять відомості про урядові нагороди, заохочення (стягнення) тощо.
У четвертій (заключній) частині роблять висновки, а також зазначають,
куди подаватиметься характеристика).
- підпис (Як правило, характеристику підписують керівник підприємства
(організації, установи), керівник структурного підрозділу та голова
132
громадської організації (перші два підписи вважаються обов’язковими);
- відбиток гербової печатки чи круглої, що прирівнюється до гербової;
- дата підписання характеристики.
Завірену характеристику видають працівникові (учневі, студентові) на
руки або надсилають до установи (організації, підприємства), що її
запитувала.
ХАРАКТЕРИСТИКА
Міщенко Наталії Володимирівни,
1985 року народження, студентки
3-го курсу фінансового факультету
Харківського національного
економічного університету,
освіта незакінчена вища.
Міщенко Н.В. навчається у ХНЕУ з вересня 2001 року. До навчання
ставиться сумлінно, постійно підвищує свій професійний рівень. З
першого курсу працює над науковою темою з економіки. Підготувала
доповідь, з якою виступила на звітній науковій конференції. Володіє
англійською мовою. Відповідально ставиться до громадських доручень.
Зарекомендувала себе як активний організатор профспілкової роботи на
факультеті, є старостою групи. Бере активну участь у культурно-масових
заходах, які проводяться в університеті.
Вимоглива до себе, має повагу серед товаришів та викладачів
факультету.
Характеристику видано для подання за місцем вимоги.

Декан фінансового
факультету ХНЕУ С.В. Іваненко
Куратор групи Л.М. Шелест

Заява

Заява – це письмове офіційне повідомлення, твердження обо

прохання.
Заяви бувають прості та вмотивовані.
Влаштовуючись на роботу, особа подає письмову заяву, в якій
133
викладає прохання зарахувати її на певну посаду до певного
структурного підрозділу підприємства.
Заяву про прийняття на роботу оформляють на чистому аркуші
паперу формату А-4 від руки або на трафаретному бланку.
Реквізити заяви:
- адресат;
- відомості про заявника (прізвище, ім’я, по батькові, вказані повністю в
родовому відмінку, домашня адреса, номер телефону);
- назва виду документа (Заява);
- текст;
- перелік додатків (копій документів);
- підпис заявника.
Адресат і відомості про заявника зазначаються на початку робочої
площі в правому верхньому куті аркуша; кожна частина заяви пишеться з
окремого рядка. Домашня адреса заявника та номер його телефону
наводяться в дужках.
У заяві не прийнято вживати прийменник «від» (від кого заява), а також
архаїзми та канцеляризми («вельми переконливо», «завчасно Вам
вдячний», «прошу не відмовити» і тощо).
Заяви про прийняття на роботу, як правило, адресують керівникові
підприємства. Тому, аби заявникові не доводилося запитувати про
прізвище та ініціали керівника в секретаря чи відповідальної особи, їм
доцільно мати зразок заяви із цими відомостями. Крім того, працівник
відділу кадрів має попередити заявника про те, щоб він обов’язково
залишив у заяві лівий берег для підшивання її у справі.
Заява про прийняття на роботу після розгляду її разом з іншими
необхідними документами слугує підставою для видання наказу
(розпорядження) про зарахування особи на роботу. У разі відмови
заявникові його повідомляють про це усно чи письмово (за вказаною в
заяві адресою).
Заяву про переведення на іншу посаду оформляють на
трафаретному бланку або чистому аркуші паперу. У відомостях про себе
заявник зазначає обійману посаду, своє прізвище та ініціали, а
домашню адресу й телефон не вказує.
Заяву про надання чергової відпустки можна оформляти на
134
чистому аркуші паперу або на трафаретному бланку. У тексті такої заяви
обов’язково зазначають дату початку відпустки.
Питання про надання чергової відпустки вирішує керівництво з
урахуванням графіка відпусток.
Кожний працівник має право на короткочасну відпустку без збереження
заробітної плати (за власний рахунок).
Заява про надання відпустки без збереження заробітної плати
має бути вмотивованою. Рішення щодо такої заяви приймає керівник і
пише резолюцію. Наказ про надання відпустки оформляють, виходячи з
тексту заяви та резолюції. При цьому підставою для формулювання
наказу є резолюція (якщо, наприклад, у резолюції вказано меншу
кількість днів відпустки, то й у наказі має зазначатися ця сама кількість).
Заява про звільнення з обійманої посади за складом реквізитів та
оформленням подібна до заяви про переведення на іншу посаду. Її
також пишуть на трафаретному бланку або на чистому аркуші паперу.
У заявах про надання навчальної відпустки має бути посилання на
довідку-виклик з місця навчання, без якої питання про надання відпустки
вирішити неможливо. Цей документ подають на розгляд разом із заявою.

Зразок заяви про прийняття на роботу

Директорові заводу «Хартрон»

Івченку А.В.
Кібець Олени Сергіївни,
яка мешкає за адресою:
61028, м. Харків 28,
вул.. Зернова, буд. 27, кв. 252;
тел. 711-11-25

заява.

Прошу зарахувати мене на посаду секретаря-референта.

До заяви додаю:
1) трудову книжку;
2) копію диплома;
135
3) автобіографію.
2.5.4 (підпис О.С. Кібець)

Зразки заяви про надання відпустки

а) Директорові Харківського
педагогічного коледжу
Пасічник В.К.
викладача педагогіки
Їжакевич Тамари Федорівни

заява.

Прошу надати мені чергову відпустку за 2004 рік з 01.09.05 р.

30.08.04 (підпис Т.Ф. Їжакевич)

Зразок заяви про надання відпустки без збереження заробітної

плати
б) Ректорові ХНЕУ
проф. Пономаренку В.С.
технічного секретаря
кафедри українознавства
Тимошенко Вікторії Павлівни
заява.
Прошу надати мені відпустку без збереження заробітної плати на
період з 24.03.04 до 10.04.04 у зв’язку з сімейними обставинами.

20.03.04 (підпис В.П. Тимошенко)

Зразок заяви про надання навчальної відпустки

в)
Генеральному директорові
фірми «Світоч»
Войтенку Т.Ф.
офіс-менеджера
Головань Світлани Михайлівни
136
 заява.

Прошу надати мені відпустку на період з 14.06.04 до 03.07.04 для

складання літньої екзаменаційної сесії в Харківському національному
економічному університеті.
До заяви додаю довідку-виклик.

10.06.04 (підпис С.В. Головань)

Вправа 6. Назвіть основні реквізити характеристики. Напишіть

характеристику однокурсника.

Вправа 7. Складіть речення із поданими словами. Використайте їх у

тексті характеристики.
Енергійний, старанний, справедливий, серйозний, активний,
позитивний, пасивний, ретельно, наполегливий, неврівноважений,
чесний, охайний, обов’язковий, комунікабельний, увічливий, порядний,
небайдужий.

Вправа 8. Напишіть заяву на ім’я декана факультету, на якому Ви

навчаєтеся.

Вправа 9. Знайдіть помилки в оформленні наведеної нижче заяви.

Декану Харківського національного
економічного університету
фінансового факультету
Михайленко Віктору Петровичу
від студента фінансового
факультету ХНЕУ 1-ї групи, 1 курсу
Тимченко С.В.

Заява

Прошу Вас відпустити мене з занять 5 вересня, тому що мені треба

137
поїхати до батьків.

30.10.2004 р. Тимченко В.С.

Вправа 10. Перекладіть словосполучення.

Дочернее предприятие, заместитель директора, межведомственные
отношения, объем выполненных работ, направление деятельности
предприятия, собственное имущество и средства, совместное
предприятие, коммуникабельные способности, коммуникационные сети,
становиться действующим с даты, спорный случай, признать
действительным, принимать решение, принимать участие,
управленческий персонал, управляющий отделением, ставить вопрос на
рассмотрение, проживать по адресу, обоюдное согласие, средства,
направляемые на…, средства нацеленные на …, сдать в эксплуатацию.
Вправа 11. Відредагуйте текст.
В 1908 р. професор Харківського університету М. І. Палієнко , один з
активних прихильників створення в місті вищого економічного
навчального закладу, звернувся з відповідним реченням у Раду З'їзду
горнопромышленников Півдня Росії, Харківський біржовий комітет і
Харківське купецьке товариство зустрівши скрізь розуміння. Вироблений
проект уставу Комерційного інституту був схвалений загальними
зборами Харківських промисловців і торговців. Не будучи об'єднано в
загальну організацію, збори звернулося до Харківського купецького
товариства із проханням взяти на себе роль засновника інституту, а
також уповноважило його видати постанову об обкладання промислових
і торговельних документів особливим збором на його утримання. За
пропозицією Міністерства торгівлі й промисловості, що не рішились в
один час вносити на розгляд Державної думи законодавчі подання про
Московські, Київські й Харківському комерційні інститути, спочатку було
вирішено обмежитися відкриттям вищих комерційних курсів “як предтечі
майбутнього інституту” . Як показують джерела, ініціатори їхнього
створення від початку орієнтувалися на організацію навчального закладу

138
вищого рівня - інституту, і від своїх намірів відступати не збирались.

Вправа 12. Перекладіть текст.

Страховые компании смогут варьировать базовый платеж за счет
корректирующих коэффициентов, которые позволяют им снижать
базовую цену на 50%, а в некоторых случаях увеличивать ее в три раза.
например, для владельцев авто, зарегистрированных в городах-
миллионниках, надбавка к базовому платежу составит 50-80%. Это
значит, что столичным владельцам авто в среднем придется заплатить
за полис 524,6 грн. Однако его цена может быть увеличена, если
страхователь имеет небольшой водительский стаж (один – три года) или
к нему ранее предъявлялись регрессные иски со стороны СК. В то же
время, по подсчетам страховщиков, среднеукраинский тариф составит
примерно 250 грн., а этого явно недостаточно для формирования
необходимых резервов.

Практичне заняття 3
____________________________________________________________
Чергування приголосних при словотворенні.
Правопис складних слів.Синонімія в діловому тексті. Службовий лист.

Вправа 1. Від поданих іменників утворіть прикметники за

допомогою суфікса -ськ(ий). В одну колонку запишіть слова, в яких
відбулися зміни кінцевих букв на позначення приголосних, а в другу – ті,
в яких змін не має. Поясніть правопис.
Методист, Овруч, Голландія, Цюрих, парубок, Кременчук, Лейпциг,
казах, Прип`ять, Кривий Ріг, шах, волох, місто, водолаз, альпініст, Мекка,
Рига, Іртиш, товариш, Гаага, пірат, тюрк, словак, чех, Дамаск, пророк,
університет, баск, Поволжя, Луцьк, Буг, черкес, люди.

Вправа 2. Від поданих прикметників утворіть іменники за

допомогою суфікса –ин(а). В одну колонку запишіть слова, в яких
відбулося чергування приголосних, а в другу – в яких чергування не
відбулося. Поясніть правопис.

139
 Уманський, одеський, вінницький, галицький, солдатський,
слобожанський, турецький, волинський, луганський, житомирський,
кріпацький, вояцький, хмельницький, панський, гайдамацький, тульський.

Вправа 3. Перепишіть, розкриваючи дужки, поясніть написання слів

з урахуванням правил чергування приголосних при словотворенні та
словозміні. Окремо випишіть слова, в яких зміни не відбуваються.

1. Одна рада хороша, а дві (кра + ще).(н.тв.). 2. В „Історіі (Слобід +

ської) України” ми знаходимо лише побіжні згадки про народні протести
проти скасування (козацьк + ини) у 1767 році ( Баг.). 3. Убраний козак
всім хороший: як (забрязк + ить), то всі слухають (н.тв.). 4. Міста з
каміння будувались на півдні Росії спеціально запрошеними (грек +
ськими) інженерами й будівельниками (І.З.). 5. Не пив води (дунай +
ської), не їв каші (козак + ської) (н.тв.). 6. Договір (дорог + ший) за гроші
(н.тв.). 7. Заліз у (багат + ство) – забув і (брат + ство) (н.тв.).

Вправа 4. Напишіть складні слова разом або через дефіс і поясніть

їх правопис.

Крає(знавець),багато(тиражка),боє(припаси), член(кореспондент),
сто(шістдесяти)річчя, 50(річчя), пів(Європи), пів(острів), тисячо(ліття),
науково(технічний), віце(адміральський), військово(повітряний),
торгово(кооперативний), суспільно(корисний), виробничо(споживчий),
вище(зазначений), мало(досліджений), лічильно(обчислювальний).

Вправа 5. Випишіть зі словника-довідника по 10 прикладів складних

іменників, прикметників, наближених до Вашого фаху; поясніть їх
правопис. Складіть з ними речення.

Вправа 6. Від поданих словосполучень утворіть складні іменники і

прикметники. Поясніть їх правопис.
Короткий час, культура й побут, подібний до крил, знавець
літератури, середні віки, людина високої кваліфікації, 75 літ, народна

140
поезія, Західний Сибір, 26 томів, перший розряд, добувати вугілля,
життєва необхідність, захищати від сонця, носій енергії, взаємний
контроль.

Вправа 7. Продовжіть ряди складних слів, поставте наголос.

Перевірте за орфографічним словником.
авіа - : авіабаза, авіабомба, ...
анти - : антивоєнний, антинауковий, ...
багато - : багатогалузевий, багатоденний, ...
взаємо - : взаємовідносини, взаємоконтроль, ...
військово - : військово – історичний, військовослужбовець, ...
густо - : густонаселений, густо – зелений, ...
експрес - : експресивно – емоційний, експрес – аналіз, ...
ново - : новоосвоєний, Новосибірськ, ...
одно - : одноденний, однопроцентний, ...

Вправа 8. З поданими словами збудуйте синонімічні ряди

відповідно до слів: ходити, хоробрий, говорити.

Крокувати, чимчикувати, відважний, відчайдушний, рушати,

прямувати, сміливий, базікати, іти, простувати, безстрашний, мовити,
теревенити.

Вправа 9. З поданими словами - синонімами складіть

словосполучення або речення.

Об`єм – обсяг – розмір; воєнний – військовий; громадський –

громадянський – суспільний – цивільний; робітничий – робочий; робітник
– працівник – співробітник

СЛУЖБОВІ ЛИСТИ

Службовий лист - це поширений вид документації, один із

способів обміну інформацією. Службові листи належать до основних

141
засобів встановлення та підтримання офіційних, службових контактів між
підприємст- вами , організаціями, установами, фірмами та закладами. За
тематичною ознакою (досить умовно) службові листи поділяються на
ділові й комерційні. Комерційні листи фіксують укладання й
виконання комерційних угод. Ділові листи вирішують організаційні
питання, правові проблеми. Ділова кореспонденція завжди має
офіційний характер.
За функціональною ознакою ділову листи поділяються на
ініціативні листи та листи-відповіді.
1) листи, що потребують відповіді: листи- прохання, листи –
звернення, листи – пропозиції, листи – запити, листи – вимоги; 2) листи,
що не потребують відповіді: листи – підтвердження, листи –
нагадування, листи – повідомлення, супровідні листи, гарантійні листи.
За ознакою адресата ділові листи поділяють на звичайні та
циркулярні. Звичайний лист надсилається на одну адресу, циркулярний
лист направляється з одного джерела на кілька адрес. Наприклад, лист
Міністерства освіти і науки ректорам вузів України. Діловий лист може
відправлятися традиційною чи електронною поштою, факсимільним,
телеграфним зв`язком тощо.
За структурними ознаками ділові листи поділяються на
стандартні і нестандартні. При складанні стандартних листів
використовують стандартні фрази , конструкції, стандартний формат
паперу, реквізити тощо. Стандартні листи мають чітко визначену
структуру – вступ - мотивацію й основну частину.
Обов`язковими реквізитами ділових паперів є такі:
1) назва організації;
2) довідкові відомості про організацію;
3) дата документа;
4) реєстраційний номер документа;
5) посилання на номер і дату вхідного документа;
6) адресат;
7) підпис;
8) відмітка про виконавця.
Реквізит „Назва організації” вказує адресанта. Довідкові
відомості про організацію містять її адресу, номери телефонів, факсів,
142
електронної пошти. Ці реквізити ставляться у верхньому лівому куті
аркуша. Нижче ліворуч пишуть дату документа, яку позначають
арабськими цифрами ( 02.09.02 ) або словесно – цифровим способом
(17 вересня 2003 р.). Дату проставляють у день підписання документа.
Реєстраційний номер – це його порядковий номер. Він ставиться під
датою.
Адресатом ділової кореспонденції можуть бути організації, їх
структурні підрозділи, посадові й фізичні особи. Цей реквізит
розташовують у правому верхньому куті аркуша. Назва організації та її
структурного підрозділу має форму називного відмінка:
Харківська міська держадміністрація
ЗАТ „ Колос ”
бухгалтерія
Посаду, ім`я особи, якій адресовано документ, зазначають у
давальному відмінку:

Директорові плиткового заводу

Українському В.В.

Якщо лист адресований не керівникові підприємства, а іншій

посадовій особі, то її посаду й прізвище пишуть після назви
підприємства:

Харківський тракторний завод

начальникові відділу маркетингу
Котову М.Т.
Під текстом ставиться реквізит „Підпис”, до якого входить
назва посади особи, яка підписала документ, її особистий підпис і його
розшифрування.
Нижче ліворуч зазначають прізвище виконавця (укладача
листа) та його телефон.

Наведемо приклади службових листів з усіма реквізитами:

Україна
143
 Дзержинська районна рада
народних депутатів
виконавчий комітет Керівникові
61001, м. Харків,пр.Леніна,13 ВАТ „Будмеханізація”,
тел. 700-02-08 вул. Клочківська , 15
61015, Харків
На № ____ від______

У зв`язку з підготовкою виконкомом телефонного довідника прошу

Вас до 15.04.05 надіслати такі відомостіі:
1. Повна назва підприємства з вказівкою поштового індексу і
адреси.
2. Прізвище, ім`я та по батькові, домашній і службовий
телефон таких посадових осіб:
- керівника та його заступників;
- головного інженера;
- головного бухгалтера ;
- начальника відділу кадрів;
- чергового.
Інформацію надсилати українською мовою.

Голова (підпис) С.П. Череватенко

Вик. Литовка Т.Ф.

14-96-92

Метою інформаційних листів є повідомлення адресата про

події чи факти, наприклад про проведення конференції, семінару,
відвантаження товару тощо. Різновидом інформаційних листів є
рекламні листи, які містять опис товарів або послуг.
Подаємо зразок інформаційного листа.

Фірма „СЕМПАЛ”
03062, Україна, м. Київ, Начальникові ЖЕК - 171
вул. Кулібіна, 3 Тимченку В.Д.
144
 тел./факс (044) 442 0434 61120 м. Харків, 120,
E-mail: info@sempal.com просп. Тракторобудівників,
17.
№ 123 від 01.10. 03 р.

Цим листом інформуємо Вас про впровадження нових цін на

продукцію фірми „Семпал” з 08 вересня 2004 року.
З освоєнням технологій масового виробництва
тепловодолічильників СВТУ – 10М досягнуто зниження цін на 15-30%.
При цьому зберігаються всі зобов`язання фірми „Семпал” щодо
комплектності постачання обладнання, а також забезпечується
трирічний термін безкоштовного гарантійного обслуговування приладів.
Повідомляємо також про впровадження в теплолічильник нової
функції - 3-го вмонтованого порогового виходу для управління
рециркуляційним насосом.
Багаторічний досвід реальної експлуатації теплолічильників
„Семпал”, встановлених на вузлах комерційного обліку тепла у
житлових будинках та об`єктах нежитлового фонду, показав їхню високу
надійність та швидку окупність за рахунок впорядкованості розрахунків
за тепло. Організація сучасного комерційного обліку на основі
теплолічильника „Семпал” дозволяє отримати економію коштів при
сплаті за тепло до 35-40%.
Обладнання „Семпал” повністю окупиться за 3-6 місяців.

З повагою,
Генеральний директор
ТОВ „Фірма „Семпал” (підпис) С.І.Покрас

Супровідні листи складають з метою інформування адресата

про надсилання йому документів (контрактів, каталогів, накладних тощо )
або матеріальних цінностей.
Зверніть увагу на зразок написання супровідного листа:

АТВТ „Фастівський
деревообробний комбінат”
145
08500,Київська обл.,
м. Фастів, вул. Курчатова,8
тел.:(265) 6-30-22
7.04.02 р. № 47 Директорові
ЗАТ „Столярні вироби”
Максимову С.Т.

Надсилаємо Вам для погодження – договір про оренду Вами

складських приміщень на території нашого підприємства. Просимо Вас
розглянути договір протягом місяця. З усіх спірних питань Ви можете
звертатись до начальника відділу комерційних послуг Руденка С.Ю. (тел.
264-52-54)
З повагою,
заступник директора АТВТ (підпис) В.М. Потапенко

Гарантійні листи підтверджують певні зобов`язання чи

умови здійснення угоди. Гарантуватися можуть якість і термін виконання
робіт, строки постачання товару або оплата послуг, виконаної роботи,
отриманої продукції тощо.
Наводимо зразок гарантійного листа.

Торговельно-підприємницький
центр „Арсенал”
03065, Київ, вул. Рибинського,10 Директорові
Тел.:483-75-56 науково-виробничого об`єднання
Факс: 483-34-23 „Будсервіс”
15.05.01 р. № 200 Лапицькому Т.Т.

Просимо провести обстеження екологічного стану земельної ділянки

за адресою: м. Житомир, вул. С. Кривенка, 7. Ми зацікавлені в тому, щоб
обстеження було закінчене до травня 2002 року.
Оплату гарантуємо.
Наш розрахунковий рахунок № 557234 в жовтневому відділенні
банку „Надія” м. Києва, МФО 867543.

146
 Директор (підпис) О.Л. Шевчук

Вправа 10. Відредагуйте текст.

Стан сучасної економічної освіти в Україні обумовлений:
некритичним переходом до неоліберальних засад формування та
розвитку економічного знання, які, з одного боку, суперечать історико-
культурним і духовно-моральним традиціям українського народу, а з
іншого – орієнтовані на поверхнево-описовий аналіз економічних
процесів і не сприяють формуванню основ соціально орієнтованої
економіки;
Перенесенням догматичних, соціально нейтральних економічних
положень і висновків у свідомість майбутніх економістів, що стримує
розвиток гуманізації та соціалізації суспільних процесів, національної
самоідентифікації, спрямуваня економічної діяльності на підвищеня
рівня життя й добробуту всього українського народу.

Вправа 11. Перекладіть текст.

Международная валютная система представляет собой
совокупность способов, инструментов и межгосударственных органов, с
помощью которых осуществляется взаимный платежно-расчетный
оборот в рамках мирового хозяйства. Ее возникновение и последующая
эволюция отражают объективное развитие процессов
интернационализации капитала, требующих адекватных условий в
международной денежной сфере. Основными конструктивными
элементами МВС являются мировой денежный товар и международная
ликвидность, валютный курс, валютные рынки, международные
валютно-финансовые организации и межгосударственные
договоренности.
Последовательно существовали и сменяли друг друга три мировые
валютные системы. Первая из них система золотого стандарта
основывалась на золоте, за которым законодательно закреплялась роль
главной формы денег. Курс национальных валют жестко привязывался к
золоту, и через золотое содержание валюты соотносились друг с другом
по твердому валютному курсу. Отклонение валютного курса от

147
объявленного соотношения было не более +/- 1% и находилось в
пределах золотых точек.

Практичне заняття 4
__________________________________________________________

Відмінкові закінчення іменників ІІ відміни в однині. Закінчення іменників

у кличному відмінку.Звертання. Синонімія в діловому тексті. Службові
листи.
_____________________________________________________________

Вправа 1. Подані слова поставте в родовому відмінку однини,

запишіть у дві колонки: в першу - із закінченням –а(-я), в другу - із
закінченням –у(-ю).
Пакистан, парадокс, авторитет, загін, текст, Череповець, кодекс,
заробіток, Львів, модуль, Буг, вузол, фабрикант, фанатик, Фелікс,
хлопець, циліндр, гуманізм, потенціал, підприємець, світанок, збір,
пріоритет, менеджмент, маркетинг, бухоблік, мільярд, мороз, дах, Сибір,
Лондон, Донбас, листопад (місяць), листопад, залік, курс, початківець.

Вправа 2. Поставте словосполучення в родовому відмінку.

Інтеграційний процес, Міжнародний банк, економічний розвиток,
валютний фонд, статутний капітал, член міжнародної інтеграції,
власний капітал, виробничий проект, напрямок економічного розвитку,
приватний сектор, малий та середній бізнес, платіжний баланс, твердий
курс валют, рівень дефіциту, розподіл праці, міжнародний рівень,
міжнародний рух товарів, митний податок, податковий інспектор.

Вправа 3. Утворити словосполучення.

Рівень (дефіцит, бюджет), усунення (контроль, експорт), знаття
( митний контроль), скасування обмежень (імпорт), труднощі ( платіжний
баланс), порушення (режим торгівлі), створення (торговельний тариф),
застосування (санітарний та фітосанітарний захід), проходження (товар),
рівень (розвиток країн), рівень (зв`язок), два (основний чинник), все, що
не знаходить (збут), дотримання (принцип), відсутність (висновок), види

148
продукції, що поступають до (світовий товарообіг), функціонування
(всесвітній господарський зв`язок).

Вправа 4. Подані іменники запишіть у формі кличного відмінка.

Павло Діброва, Антоніна Дубинка, Гордій Петрович, Федоренко
Таміла, Софія, Людмила Макарівна, Анатолій Кузьмич, вітер, Дніпро,
лікар, сторож, адмірал, митник, Україна, дитина, герой, Валерій, Максим,
Антон, Олег, учитель, викладач, директор, дорога.

Вправа 5. Перепишіть текст, слова в дужках поставте у відповідній

формі.
Де Ти, (Леся)? Де Ти, (жінка), вища своєї слави? Ловили тебе сліпі
фотокамери і старанні пензлі (художники), щось нам лишили від тебе,
може тінь Твою, тінь (твоє болісне сонце), може силует твого земного
буття. (безсмертна горлиця української долі), (простуджений соловейко
душі), який вічно клекотатиме у (завірюха).
Спогади й листи – в них Ти , як сонце в хмарах, Тобою вони
просвічені, (пломінь Твій) пронизані, - а де сам безжальний гордий
пломінь?!
Ім`я (свій народ) взяла ти (своє наймення) і поставила коло себе як
стяг! І пломінь твій у (Твій народ), і сонце Твоє кипить у (духовне сство)
України, (геніальний поет наш), (вічна революціонерка), омаяна
багряними корогвами, (чистоголоса Мавка) нашої суті, наша
(Незламність)! (Совість) наша!
Воскресни нам по (краплина), по (пилиночка) – (волинські озера і
полтавські поля), із (зелень) Буковини і (туман) Мінська, з подиху
(пустеля Лівійська і скорботні сніги Сурамі) – озовися!
З`явися нам хоч (один помах) свого крила сивого, знайдися нам
бодай одним колосом із (свій безмежний золотий лан)! Об`явися нам,
нині сущим, хоч (один передзвін – клекіт)!
Ти – (вічний дзвін) нашого неба!
І. Драч

Вправа 6. Прочитайте слова. З кожного синонімічного ряду

виберіть по три слова й утворіть з ними речення.
149
Абсурд, безглуздя, нісенітниця, недоладність, нонсенс, дурниця, бозна-
що;
агент, шпигун, розвідник, розвідувач, інформатор, донощик, представник,
сексот, стукач;
акція, дія, операція, діло, цінний папір;
аматор, любитель, непрофесіонал, дилетант;
анархія, хаос, безладдя, беззаконня, безвладдя, стихійність, розгардяш,
недисциплінованість, неорганізованість;
ангел, вісник, посланець, охоронець, небесне створіння;
апостол, проповідник, світоч, поборник, основоположник, засновник,
пророк.

Вправа 7. Доберіть до поданих іншомовних слів українські

відповідники (синоніми).
Адміністрація, фактор, акциз, аспект, аргумент, бізнесмен,
кореспонденція, синтез, вексель, конкуренція, кредит, кар`єра, фермер,
аудієнція, етап, інтерв`ю, нюанс.

Лист – підтвердження – це один з видів ділового

листування, який дає можливість підтвердити попередню угоду,
домовленість чи запрошення. Крім того, листом-підтвердженням можна
повідомити деякі необхідні деталі справи, про яку йдеться. Слід
нагадати, що всі службові листи пишуть за однаковим формуляром –
зразком: адресант, адресат, текст листа, підпис.
Пропонуємо зразок тексту листа- підтвердження:
Офіційно підтверджуємо свою згоду на розробку проекту з
організації спільного виробництва меблі для дитячих садків.
Створена нами з цього приводу технічна комісія на чолі з паном
Петренком прибуде на переговори наступного місяця.
Просимо повідомити зручні для Вас час і місце переговорів.

З повагою (підпис)

Один з найбільш неприємних і психологічно важких моментів

ділового листування – нагадування клієнтам про необхідність оплатити

150
прострочених платежів чи рахунків, тому до змісту тексту такого листа –
нагадування слід підходити дуже обережно, ввічливість – передусім.
Зразок тексту листа-нагадування:
Вельмишановний Сергію Леонідовичу!
Один з основних принципів роботи нашої компанії – гідно
цінувати своїх клієнтів. До Вас ми ставимося з особливою повагою,
адже впродовж трьох років нашої співпраці в нас не виникло серйозних
непорозумінь.
Однак вчора наша бухгалтерія повідомила, що Ви вчасно не
оплатили кілька рахунків. Розуміємо, що така переобтяжена
справами людина, як Ви, інколи не може простежити за всім особисто,
і сподіваємось, що ця несплата – лише помилка, яку буде виправлено
найближчим часом.
Просимо вибачити за те, що змушені потурбувати Вас з
цього приводу.
Залишаємось з повагою (підпис)

Найпоширенішими видами ділової кореспонденції є листи-

запити та листи- відповіді на запит.
Запит - комерційний документ, своєрідне звертання
споживача до виробника з проханням виробити певну продукцію або
надати послуги , або ж прислати пропозицію на постачання товару.
У лист і- запиті обов`зково вказують: підставу для запиту; назву
товару (його марку, модель, якість тощо); умови й термін постачання;
умови оплати. Наприклад:

АТ „Шарикопідшипник”
61047, Харків, 47 ,
вул. Шарикова, 145
тел./факс (0572) 99-76-56
18.07.03 р. № 12/76-9
Заступникові начальника
Центру матеріально-технічних
ресурсів „Спектр”
п. Іваненкову Р.А.

Про замовлення паперу

151
 Просимо відпустити для потреб організації 200 кг паперу для
письма. Наш розрахунковий рахунок № 425633 в Орджонікідзевському
відділенні банку „ АВАЛЬ” м. Харкова, МФО 224443.

Директор (підпис) С.П. Береговий

Лист - відповідь, як правило, пишуть у випадках згоди виробника

щодо виконання замовлення або відмови в постачанні товару тощо. У
деяких випадках лист-відповідь може мати форму листа-підтвердження.
Наведемо приклад:

Україна
Міністерство освіти
Дитячий будинок №5
м. Миргород, Генеральному директорові
вул.Шевченка, 89, виробничого швейного об`єднання
тел. 5-15-26 „ Каштан”
18. 08.02 р. № 16 Молибозі І.К.

Про одержання зимового одягу

З подякою повідомляємо про одержання зимового одягу для дітей

молодшого шкільного віку. Прообсяг замовлення на весняно-літній
період повідомимо додатково.

Директор (підпис) Н.Г. Лисанюк

Вправа 8. Відредагуйте текст.

Актуальність розробки нової концепції розвитку економічної освіти в
Україні обумовлена:

152
 Глобалізацією світових господарських зв’язків, формуванням
інформаційного суспільства і суспільства знань, у яких знання і соціальна
відповідальність стають головними чинниками життєдіяльності людини
як творчого працівника, споживача і члена суспільства;
Необхідністю підпорядкування розвитку суспільства і держави
гуманістичним, соціально орієнтованим моральним нормам і цінностім,
коли імперативом стає виживання людства;
Переходом до постнекласичної науки, об’єктом якої є
«людинорозмірні комплекси, а метою – формування прогнозних знань
для своєчасного прийняття та реалізації соціально відповідальних
рішень.

Вправа 9. Перекладіть текст.

Облигация – это разновидность долговых ценных бумаг. Она
удостоверяет отношение займа между владельцем облигации, который
является кредитором, и эмитентом облигации. Облигация подтверждает
право ее владельца на получение фиксированных процентов по
облигации, а также номинальной стоимости облигации в момент
погашения.
Облигации, как и акции, могут бать именными и на предъявителя.
По именным облигациям эмитет ведет специальный реєстр их
владельцев.
Владельцы облигаций приравниваются в правах к прочим
кредиторам, и при ликвидации предприятия-эмитента претензии
владельцев облигаций удовлетворяются ранее претензий
собственников данного предприятия.

Практичне заняття 5
_________________________________________________________
Правопис іншомовних слів. Міжмовна синонімія
Довідка. Звіт. Оголошення.

Вправа 1. Визначте рід іменників іншомовного походження.

Какаду, кенгуру, шимпанзе, поні, колібрі, дінго, марабу, нанду, журі.

153
 Вправа 2. Запишіть слова українською мовою.
Дисциплина, физика, физический, историк, исторический,
географический, симпатия, гигиена, привилегированный, типография,
вариант, миниатюра, динамизм, биология, биологический, триумф,
радиус, мозаика, атеист, кібернетика, хирургический, институт,
медицина, медицинский, экономика, экономический, диссертация,
традиция, ассоциация, клиника, архив, митинг, финиш, артиллерия,
дистанция, инфинитив, ритуал, ультиматум, трикотаж, синус,
магистраль, стиль, автомобиль, композиция, Бразилия, Бастилия,
речитатив, тираж, эгоист, территория, трагический, километр, лексика.

Вправа 3. Замініть визначення синонімами (словами іншомовного

походження). Поясніть написання.

1. Збройний напад однієї чи кількох держав на іншу державу для

захоплення її території, політичного чи економічного підпорядкування її
народу.
2. Музичний супровід.
3. Явище обману зору, слуху внаслідок психічного розладу.
4. Яскраве освітлення для прикраси будинків, вулиць, парків.
5. Частина стіни, стелі, прикрашена орнаментом, заповненим
переважно живописним чи скульптурним зображенням.
6. Скорочення, що використовуються в усному чи писемному
мовленні.
7. Сполучення кількох ( не менше трьох ) музичних звуків різної
висоти, що сприймаються як звукова єдність.
8. Оскарження судової постанови у вищій судовій інстанції.
9. Той, хто не дотримується панівної релігії, інакомислячий.
10. Маса товару з упаковкою, тарою.
Слова для довідок: апеляція, галюцинація, панно, абревіатура, брутто,
акорд, ілюзія, агресія, дисидент, акомпанемент, ілюмінація.

ДОВІДКА

154
 Довідка – це документ інформаційного характеру, що підтверджує
факти з життя й діяльності установ, організацій, підприємств.
Довідки можуть бути службовими й особистими.
Особисті довідки підтверджують той чи інший юридичний факт.
Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід
використовувати бланки установи чи підприємства, на яких від руки
заповнюють тільки індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання
куди).
Зразки довідок:
Зразок 1.
Штамп організаціі ДОВІДКА
Видана Коваленкові Юрію Леонтійовичу про те, що він працює
викладачем кафедри вищої математики. Його посадовий оклад 450
грн. на місяць.
Видана для подання у відділ субсидій Московського району.
Ректор Т.Х. Гура
М.П. Головний бухгалтер С.М. Калган

Зразок 2

Штамп організації ДОВІДКА

Видана Шевченко Надії Олексіївні про те , що вона мешкає в м.

Харкові за адресою: вул. Пушкінська, буд. 15, кв, 144. Займає
загальну житлову площу – 18 кв.м.
Видано для подання до Дзержинської райдержадміністрації.

Начальник ЖЕУ – 171 В.С. Ткаченко

Паспортистка О.О. Устинова
Печатка

Довідки службового характеру, що містять різні відомості про

роботу підприємств, організацій, установ, укладаються уповноваженими
органами або посадовими особами й призначені для вищих органів або
керівників підприємств, організацій, установ.
155
 Службова довідка має такі реквізити:
- назва виду документа (Довідка);
- текст, у якому обов`язково зазначають підставу для укладання
цього документа, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, констатацію
фактів, виявлених при перевірці, рекомендації щодо усунення недоліків.
Текст службової довідки має заголовок, наприклад: „Про стан техніки
безпеки на Харківському моторобудівному заводі „Серп і молот” за 2002
рік”.
- підпис особи, що здійснювала перевірку;
- дата;
- печатка.

ОГОЛОШЕННЯ

Оголошення – інформація про майбутній масових захід. Воно, як

правило, складається з таких реквізитів:
1) заголовок (Оголошення );
2) дата;
3) час і місце проведення заходу та його назва;
4) короткий виклад змісту заходу;
5) адреса і телефон організації, яка проводить захід;
6) якщо необхідно, вказують адресу й способи проїзду.
Оголошення широко використовуються в підприємницькій та
офіційно-діловій сферах.
Розрізняють організаційні та рекламні оголошення.
Зразки оголошень
Зразок 1
ОГОЛОШЕННЯ

12 квітня 2004 року о 16-00 в ауд. 305 відбудеться зустріч з

Головою комітету Держмайна України.
Запрошуємо всіх, хто бажає.
Деканат фінансового факультету.

156
Зразок 2

ХАРКІВСЬКА ПАПЕРОВА ФАБРИКА

ПРОПОНУЄ
Папір у необмеженій кількості за доступними цінами.
З пропозиціями звертайтесь сьогодні ж!
Україна 61141 Харків, вул Роганська, 28/6; тел./факс (052) 711-17-67.

Зразок 3
ОГОЛОШЕННЯ
Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму
України,
Український держаний центр соціальних служб для молоді,
Фонд соціальної роботи, Ліга соціальних працівників України
2 – 3 листопада 2004 р. проводять
Всеукраїнський ярмарок соціальних проектів, послуг та технологій.
У програмі ярмарку:
- презентація соціальних проектів, послуг і технологій, які
реалізуються центрами соціальних служб для молоді та громадськими
організаціями;
- робота Всеукраїнської школи волонтерів;
- презентація діяльності молодіжних театрів вуличного дійства;
- концертна програма майстрів і художніх колективів для вихованців
дитячих будинків.
ВХІД ВІЛЬНИЙ
Ярмарок працює з 10-00 до 17-00 за адресою: м. Київ, вул. Хреща-
тик, 2, Центр „Український дім”

ЗВІТ
Звіт – це документ, що містить відомості про виконання плану,
завдання, доручення, про підготовку або проведення заходів і який
подають вищій установі чи посадовій особі.
Розрізняють звіти періодичні й разові. Періодичні звіти
затверджує керівник, який раніше підписав план, разові звіти
адресують посадовій особі, від якої одержано завдання. Текст звіту

157
викладають послідовно за пунктами виконання планових завдань. У кінці
звіту пояснюють причини повного або часткового невиконання плану,
викладають перспективи його виконання.
Схема звіту така:
1) у заголовку, крім слова Звіт , подають відомості про те, яка
органі зація чи установа звітує, про який вид роботи;

2) у вступній частині вказують коло завдань, які було поставлено

перед організацією чи установою за звітний період;
3) наступна частина звіту має містити точний опис виконаної
роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів;
4) у звіті мають бути висновки, пропозиції, перспективи на
майбутнє;
5) підпис відповідальної особи установи чи організації або
службової особи, яка підписала звіт;
6) дата складання звіту;
7) печатка установи (якщо це потрібно).
Зразок звіту

ЗВІТ
про виробничу практику з 10. 03. 04 по 22. 04. 04
студентки фінансового факультету Слабоспицької К.П.

Виробничу практику проходила у валютному відділі банку „ Аваль”.

У банку було створено всі умови для проходження практики. Усі
працівники валютного відділу мають великий стаж роботи, високу
фахову підготовку. Відділ обладнаний найновішою комп`ютерною
технікою. Протягом усієї практики я мала змогу отримувати консультації
як від працівників відділу, так і від провідних спеціалістів. Я навчилася:
1) проводити валютні банківські операції;
2) перевіряти банківські документи різних типів;
3) проводити банківську операцію з погашення кредиту;

22.04.04. (підпис)

158
 Вправа 4. Відредагуйте текст.
Спочатку у майстерні Дітмара налічувалось до десятка робочих,
гасовий двигун потужністю в дві кінські сили.
Хоч Дітмар і назвав своє підприємство заводом, але до 1911 року
робочих на заводі було небагато, від 20 до 30 чоловік. У зв'язку з
початком у 1910 році промислового росту в країні, Дітмар у 1911 році
купує на Газовій вулиці №4 невеликий чавунно-литійний та механічний
завод, куди і переносить основну частину свого підприємства. На ньому
місці і знаходиться завод "Світло шахтаря'1,
В 1913 році Дітмар мав 2 парових котла, потужність їх складала 91
кінську силу. На території заводу ПО Газовій вулиці №4 малась одна
невелика, де і цеглова будівля, де знаходився литійний цех, Інші
цеха - кувальний, - котельний га механічний знаходились на відкритому
повітрі.
Для лампового виробництва використовувалось приміщення в колишніх
оранжереях. Збірники працювати там нижче рівня землі. Електрики на
заводі не було.

Вправа 5. Перекладіть текст.

Вексель также является разновидностью долговых ценных бумаг.
Он удостоверяет обязательство заемщика «платить по наступлении
срока платежа кредитору указанную в векселе сумму денег, а также,
если это предусмотрено, и проценты по сумме».
Все векселя делятся на простые и переводные. Простой вексель
выписывает заемщик, обязуясь уплатить сумму, указанную в векселе.
Переводной вексель выписывает кредитор либо другое лицо, предлагая
оплатить указанную в векселе сумму, и передает вексель для акцепта
(согласия) заемщику. В случае акцепта векселя заемщик берет на себя
те же обязательства, которые возникают у него при выписке им простого
векселя.

Практичне заняття 6.
_____________________________________________________________

159
 Правопис префіксів. Ненаголошені голосні в коренях слів. Іншомовні
слова в тексті документа. Професіоналізми в діловому тексті.
Протокол.
_____________________________________________________________

Вправа 1. Вставте на місці крапок потрібну літеру.

Ві…соток, бе...шумний, п...р...рвати, пр...землитися, пр...дставляти,

пр...оритет, пр...д’явити, пр...стиж, пр...рогатина, ро...виток,
пр...дставляти, пр...тензія, пр...буток, п...р...дача, ро...ширення,
пр...великий, бе...помилковий, ро...щепити, пр...ватний, пр...паратор,
бе...пр...цедентний, п...р...діл, пр…валювати, пр…в…нтивний, пр…
йскурант, мі...сесійний, бе...перервний, пр...таманний, ві…шкодування.

Вправа 2. Вставте з або с . Запишіть у дві колонки.

Бе…платно, …пад, ро…сунув, ро…тин, не…проста, ро…сунути,

бе…системний, ро…чин, …кинути, …терти, …мінити, …кладати, вро…
сип, ро…рахунок, ро…міщення, …кидка, ро…виток, …прощення, ро…
шукувати, ро…міняти, …повільнений, …платити, …чистити, ро…сипати,
…формований.

Вправа 3. Запишіть по п’ять професіоналізмів зі свого фаху,

утворених за допомогою префіксів роз-, без-, з-, с-, від-, над-, при-,
пре-

Вправа 4. На місці крапок вставте пропущені літери (е, и, о).

Запишіть слова у три колонки відповідно до принципів українського
правопису.

Бл…щати, вин…сений, м…не, ш…рочезний, акт…візувати,

пл….нарний, д…сятий, скр…піти, характ…р…зувати, тр…тина, зас…
лити, кр…тичний, л…йт…нант, зал…шити, р…зульфат, розв…вати, зал…
вати, б…р…живість, п…рвинний, практ…кант, щ…б…тати, т…нічний,
кат…горія, страт…гічний, гл…бинний,д…р…гент, ст….хати, пробл…
матичний, р…сурси, в…л…чати, д…сц…пленарний, еф…ктивність, ст…
повий, с…мінар, р…кторат, р…ф…ративний, прод…ш…вити, к…рувати,
защ…міти, з…зуля, пр…нц…повий, розд…влятися, к…жух, т…рплячий,
160
д…ф…р…нціальний, конц…трувати, сп…лучення, сл…в’яни, г…рячий,
з…ря, к…зак, кр…хмаль, …таман, кр...пива, б…рсук, к…миш, …
рендувати, п…ром, х…зяйнувати, б…гатство, к…р…вай, с…ніє, т…раса.

Вправа 5. На місці крапок вставте пропущені літери (е, и).

У стандартах вищої економічної освіти н…обхідно заб…зпечити

віддз…ркалення сучасних т…нд…нцій розв…тку освіти, її д…
версифікацію, випереджуваність, безп…ревність, інтенс…фікацію та
інформант…зацію, створити єдині підходи освітніх процесів до
формування змісту економічної освіти, розробки навчально-м…тодичної
докум…нтації, наскрізних програм навчання, підручників, навчальних
посібників та іншого навчально-м…тодичного заб…зпечення.

Протокол
Протокол – це один з найпоширеніших документів колегіальних
органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів,
конференцій, засідань, нарад. У протоколах відбивають усі виступи з
питань, що розглядаються, і рішення, прийняті в результаті обговорення.
Протокол веде секретар або інша спеціально призначена особа.
Протокол загальних зборів підписують голова та секретар, а протокол
засідань комісій – усі члени президії.
За обсягом фіксованих даних протоколи поділяють на:
1) стислі, в яких записано лише ухвалу або поширену резолюцію, а
також зазначено номер, дату, назву організації, кількість присутніх,
порядок денний;
2) повні, в яких записують виступи доповідачів та інших учасників
зборів, засідань, нарад;
3) стенографічні, де всі виступи, репліки, запитання й відповіді
записують дослівно.
Протокол має такі реквізити:
1) назва виду документа;
2) порядковий номер протоколу;
3) назва зборів, засідання, наради із зазначенням їх характеру

161
(загальні збори, виробнича нарада, розширена нарада);
4) назва установи підприємства, де відбулися збори, конференція;
5) дата проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від
назви організації з лівого боку; у цього ж рядку з правого боку пишуть
місце проведення (назву міста);
6) кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка; при великій
кількості присутніх на засіданні їх список складають окремо і додають, а
в протоколі зазначають лише загальну кількість;
7) посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради
(голови, секретаря, членів президії);
8) порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах,
нараді або конференції, і формулюють їх у називному відмінку;
9) текст;
10) перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;
11) підписи керівників зборів, засідання, конференції (голови та
секретаря).
Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають
пунктам порядку денного. Кожний розділ містить: «Слухали»,
«Виступили», «Ухвалили».
Слово «Слухали» друкується великими літерами, після нього
ставиться двокрапка. У наступному рядку з абзацу вказують ініціали та
прізвище доповідача (у називному відмінку), тему доповіді. Далі
викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст
додається.
Так само оформляється розділ «Виступили».
У розділі «Ухвалили» повністю записується прийняте рішення, яке
може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої частини
й резолюції.
Текст протоколу має бути точним, лаконічним, складеним на основі
виступів, повинен усебічно характеризувати обговорюване питання з
додержанням змісту і форми викладу, позиції учасників сторін.

Зразок
Протокол №1
зборів студентів І курсу фінансового факультету ХНЕУ
162
 20.09.2004 м. Харків

Голова – Дзюбенко О.М.

Секретар – Кривич В.О.
Присутні: декан фінансового факультету, доц. Проноза П.В.,
доц. Слинько С.В., доц. Бізюк А.В., асистенти Литвин С.В., Шмідт В.Ю.,
студенти І курсу – 300 чол. (список додається).

Порядок денний:

1. Про підготовку до святкування 10-річчя фінансового факультету

Харківського національного економічного університету.
2. Заходи щодо впорядкування та озеленення території
університету.

І. Слухали:
Слинько С.В. – інформація керівника правоохоронних органів про
правила безпеки під час масових заходів.
Текст виступу додається.
Виступили:
Литвин С.В. запропонував провести КВК між групами І курсу на
честь святкування 10-річчя факультету.
Ослам А.І. відзначив, що з нагоди свята відбудеться концерт і
запропонував усім, хто бажає, взяти в ньому участь.
Ухвалили:
1. Провести КВК між групами 5 і 8 фінансового факультету;
2. Взяти участь у святковому концерті на честь ювілею факультету.

ІІ. Слухали: Проноза П.В., декан фінансового факультету -

інформація щодо впорядкування та озеленення території університету.
Виступили:
Ухвалили:

Голова зборів О.М.Дзюбенко

163
 Секретар В.О.Кривич

Вправа 6. Укладіть протокол зборів студентів Вашої групи.

Вправа 7. Відредагуйте текст (виправте орфографічні, пунктуаційні,

стилістичні й змістові помилки)

Найповніше суть грошів роздивляється в їхніх функціях. Гроші

виконують п’ять функцій – міра коштовності, засіб обігу, засіб утворення
скарбів і нагромадження, засіб платежу і світові гроші.
З названих функцій найбільшу значимість має перша: міра вартості.
Гроші виконують роль загального еквіваленту; при допомозі їх, грошей,
порівнюються величини вартості усіх інших товарів. І виконують вони цю
функцію, тому що самі володіють вартістю, але виконують її уявно, тобто
а саме як ідеальні гроші. До їх прирівняються величини вартості усіх
інших товарів.
Вправа 8. Перекладіть текст українською мовою.
С переходом к рыночным условиям хозяйствования транс-
формации подлежит весь экономический механизм функционирования
государства. Значительным изменениям должны быть подвергнуты и
области инвестиционной деятельности. Общие принципы инвести-
рования в условиях административно-командной и рыночной экономики
значительно различаются между собою. В первом случае они строились
с помощью централизованного распределения интенсивных ресурсов,
при котором самоограничение интенсивного спроса отсутствует. Спрос
на инвестиции на основах добровольности будет ограничиваться лишь
предусмотрением возможного ухудшения финансового состояния
предприятия.
В нормальных рыночных условиях спрос на инвестиционные
средства ограничивается предложением, и наоборот. Кроме того,
значительно ущемляется спрос на инвестиции, возможные как
коммерческие, так и финансовые риски.

Практичне заняття 7

164
 __________________________________________________
Подвоєння приголосних на письмі. Термінологічна лексика сучасної
української літературної мови.Терміни в діловому тексті. Витяг із
протоколу.

Вправа 1. Утворіть іменники від поданих слів. Поясніть наявність

або відсутність подвоєння літер.

Віддати, здобути, мислити, зібрати, творити, вчити, прагнути, чути,

змагатися, зобов’язатися, завдати, зберегти, зберігати, хотіти, хоробрий,
захопити, твердити, нагородити, згуртувати, бажати, підкреслити, знати,
відкривати, запитувати, продовжувати.

Вправа 2. Вставте на місці крапок потрібну літеру.

П’ятдесятимільйон...ий, сут...євий, знан...я, корін...я, підвищен...я,
удосконален...я, надійн...й, нескінчен...ий, щоден...о, суверен...ий,
священ...ий, обговорен...я, населен...я, цін...ий, 75-річ...я, доручен...я,
змаган...я, незлічен...ий, закон...ий, розділен...я, роз...броєн...я,
зобов’язан...я, мит...євий, взут...євий, потомствен...ий, міськ...ом, від...аль,
довгождан...ий, більшіст...ю, дан...ий, стат...я.

Вправа 3. Вставте на місці крапок потрібну літеру в словах

іншомовного походження.

Ім...іграція, ін...овація, інтелект, ір...аціональний, Гол...андія,

гол...андець, Тал...ін..., Бес...арабія, Ген...адій, Ін...окентій, ман...а,
ап...еляція, коміс...ія, клас..., кол...актив, пен...і, біл...ь, шас...і, фін...,
інкас...о, Філіп...іни, ем...іграція, ап...ерцепція, тон...а, брут...о, ал...о,
ас...ирієць, Філіп...ов, От...ава, барок...о, віл...а, Жан...а, Одіс...ей.

Вправа 4. Наведені слова запишіть українською мовою.

Аббревиатура, аккомодация, аккредитив, аккуратный, аккумулятор,

анналы, аннотация, Апеннины, апелляция, апробация, атташе,
ассистент, ассортимент, аттестация, баллон, босс, комментарий,
конгресс, имитация, дискуссия, кассета, корригировать, пресс-
конференция, шасси, прогрессивный, пресса, коммутатор, компромисс,

165
параллель, миссия, иммунитет, корректор, территориальный, коллега,
привилегированный, оппонент, панно.

Витяг із протоколу – один із найпоширеніших видів документації.

Він є короткою (усіченою) формою повного протоколу й відображає
конкретне окреме питання.
Витяг надається окремим особам чи надсилається організаціям,
установам на їх письмовий запит. У протоколі, із якого зроблено витяг,
зазначають, на якій підставі, кому й коли подано чи надіслано документ.
Реквізити:
Назва документа.
Номер документа, із якого робиться витяг.
Назва організації, установи, яка проводила засідання, нараду.
Дата проведення зборів, засідання.
5. Номер питання, що розглядається, і його суть (як його
сформульовано у протоколі).
6. Текст (винесена ухвала щодо питання, яке розглядалося).
7. Посада, прізвище та ініціали того, хто підписав оригінал (без його
підпису).
8. Посада, підпис, ініціали та прізвище того, хто уклав витяг.

9. Дата укладання витягу.

Витяг із протоколу № 11
засідання профспілкового комітету кондитерської фабрики „АВК”
від 17 листопада 2005 р.

СЛУХАЛИ: заяву робітниці цеху №3 Василишиної О.Л. про те, що

начальник цеху Луценко А.А. відмовив їй у наданні відпустки у літній
період.
УХВАЛИЛИ: виходячи з того, що Василишиній О.Л. необхідно
оздоровити дитину шкільного віку, хвору на астму, що підтверджується
довідкою лікувального закладу, зобов`язати начальника цеху № 3
Луценка А.А. надати Василишиній О.Л. відпустку у літній період.

166
 Оригінали підписали:

Секретар С.П. Лапіна

Вправа 5. Напишіть витяг із протоколу засідання ради факультету

про відзначення студентів Вашої групи за участь у Всеукраїнській
олімпіаді «Економіст».

Вправа 6. Перекладіть кліше українською мовою.

Понести потери, в случае необходимости, договор теряет силу,
двустороннее соглашение, безналичный расчёт, выгодная сделка,
согласно приказу, при исполнении служебных обязанностей, на
основании изложенного,денежные средства, депонированный счет,
дочернее предприятие, идти на убыль, за наличные деньги, источник
финансирования, долевая собственность

Вправа 7. Відредагуйте документ (виправте орфографічні,

пунктуаційні, стилістичні й змістові помилки), розташуйте правильно
реквізити в ньому.
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ № 5
Засідання Ради Трудового Колективу
від 16 квітня 2002 р.

3. Заслухавши:
Заяву Ю.М. Грачова з прозьбою колективу цеху №2 про виділення
путівки до лікувально-профілакторного санаторію “Зелений Бор”,
постільки працює він у трудних умовах виробництва.

Рішили:
Дати Ю.М.Грачову путівку до вищеназваного санаторія.

Секретар (підпис) Нелийвода Л.Р.

Голова засідання (підпис) Куца Т.М.

167
 Вправа 8.Перекладіть текст.
Бухгалтерский учет и отчетность ведется малыми предприятиями в
соответствии с едиными методологическими основами и порядком,
установленным Положением о бухгалтерском учете и отчетности. При
этом решаются следующие задачи: обеспечение контроля за наличием
и движением имущества, использованием материальных, трудовых и
финансовых ресурсов в соответствии с утвержденными нормами,
нормативами и сметами, формирование полной и достоверной
информации о хозяй-ственных процессах и результатах деятельности
предприятия, необходимой для оперативного руководства и управления,
а также ее использованием инвесторами, покупателями, кредиторами,
налоговыми и банковскими органами.

Вправа 9. Відредагуйте текст (виправте орфографічні,

пунктуаційні, стилістичні й змістові помилки).
Загальний коефіцієнт покриття є важливим показником
платоспроможності. Критичне значення коефіцієнта покриття =1.
При коефіцієнті покриття <1 підприємство має неліквідний баланс. У
зв'язку з загальноприйнятими міжнародними стандартами вважається,
що коефіцієнт покриття має знаходитися в межах під 1 до 2 (інколи 3).
Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути по
меншій мірі достатньо для погашення короткострокових зобов'язань,
інакше компанія опиниться під загрозою банкрутства.
Оцінку ліквідності підприємства можливо здійснити за наявністю
незалежних засобів платежу. Якщо можливість, використання для
погашення поточних зобов'язані, виробничих запасів залежить бід
здійснення процесу виготовлення продукції, а дебіторської
заборгованості — від повернення її боржниками, то використання таких
активів, як готова продукція» товари та грошові кошти не залежить від
внутрішніх і зовнішніх факторів. Ці активи завжди готові для оплати
зобов'язань.
Із розрахунків видно, що обороті кошти перевищують короткострокові
зобов’язання більш чим в два (три) рази, що вважається небажаним, так
як може свідчити про нераціональну структуру капіталу.

168
 По міжнародним стандартам рівень коефіцієнта швидкої ліквідності
також має бути вище 1.0 Україні оптимальне значення цього коефіцієнта
визначено на рівні 0,7-0.

Практичне заняття 8.
_________________________________________________________
Правопис прислівників. Фразеологізми в професійному спілкуванні.
Службові записки.

Вправа 1. Доберіть синоніми до поданих слів. Дайте визначення

синоніма.
Заощаджувати, усувати, обмін, забезпечувати, багато, закінчити,
застосовувати, процент, ринок, клієнт, угода.

Вправа 2. Утворіть речення з поданими словами.

Убік, у бік, спочатку, з початку, напам’ять, на пам’ять, насилу, на

силу.

Вправа 3. Запишіть прислівники відповідно до норм правопису.

Сформулюйте правила правопису прислівників і прислівникових сполук.

У/тричі, на/справді, з/рештою, на/віки, в/вечері, до/щенту, до/тла,

до/в/кола, з/роду, на/виліт, с/початку, на/половину, під/ряд, на/четверо,
спід/лоба, через/силу, без/кінця/краю, ані/трохи, в/обріз, до/крихти,
по/іншому, раз/у/раз, будь/що/будь, куди/небудь, у/поміч, аби/куди,
день/у/день, один/в/один, по/перше, казна/де, всього/на/всього,
десь/інде, час/від/часу, без кінця/краю, ані/трохи, без/пуття.

Вправа 4. Складіть речення з фразеологічними зворотами.

169
 Мати зуба, нагріти руки, грати першу скрипку, здирати три шкіри,
бути між двох вогнів, ламати голову, втілювати в життя, дотримати слова,
з легкої руки, брати гору, брати кредит, обіцяти золоті гори, перебиватися
з копійки на копійку.

Вправа 5. Пригадайте й запишіть десять фразеологізмів, які

вживаються у сфері Вашої діяльності.

Вправа 6. Визначте значення фразеологічних зворотів, дібравши

до них слова-синоніми.

Білими нитками шито; доливати оливи до вогню; дати на поталу;

намилити чуба; прикусити язика; собаку з’їсти; вилами по воді писано;
ставати дибки; робити великі очі; яка щепа, така яблуня; золотий вік;
золотий дощ; альфа й омега; кинути якір; ламати списи; підносити на
щит; бити байдики.

Вправа 7. До поданих слів доберіть синонімічні фразеологізми.

Подібний, вигадувати, помилитися, недавно, дружно, щиро,

щасливий, добрий, розкошувати, допомагати, радіти, хвилюватися.

Вправа 8. Відредагуйте речення, виправте лексичні й стилістичні

невправності в них.

1. За цих умов першочерговими задачами логістики є: визначення

умов своєчасної поставки матеріальних ресурсів при мінімальних
витратах на їх заготівлю, доставку й організацію складування. 2. Запаси
незавершеного виробництва – це виробничі запаси, що знаходяться на
проміжних стадіях виробничого процесу даного підприємства. 3. До них
відносять сировину та матеріали, куповані напівфабрикати та
комплектуючі вироби, паливо, тару та ін. Задача складу полягає в
забезпеченні належних умов для приймання, обробки, зберігання та
відвантаження матеріальних запасів за умов дотримання певних вимог
до їх якості та кількості. 4. Зберігання товарів на складі включає
виконання наступних операцій. Внутрішні фактори обумовлені
характеристиками і властивостями збережуваних товарів. 5. Зовнішні
фактори являють собою сукупність впливів навколишнього середовища,
170
а також засобів захисту від нього, що впливають на розміри втрат. 6.
Розробка та реалізація заходів з охорони складських запасів
покладається на підрозділи охорони, що формуються самим
підприємством, або залучаються ним як самостійні спеціалізовані
структури. Підприємство постійно знаходиться в стані пошуку.

Доповідна записка – це документ, адресований керівникові даної

чи вищої установи, і містить інформацію про виконання певної роботи,
завдань, службового доручення, узятих на себе зобов’язань; може
містити висновки та пропозиції укладача.
Доповідна записка укладається на факт, подію, ситуацію, що
склалася з укладачем, його підлеглими тощо. Здебільшого мета
ініціативної доповідної записки – спонукати керівника до прийняття
конкретних рішень.
Доповідні записки поділяються:
1. За походженням на внутрішні, що адресуються керівникові
організації або підрозділу, де працює укладач, і зовнішні, що
адресуються керівництву, якому підпорядкована дана організація.
Внутрішні доповідні записки підписує той, хто їх укладає. Зовнішні
оформляють на службовому бланку організації з підписом автора та його
керівника.
Реквізити:
1. Місце укладання – повна назва організації, від імені якої
укладається записка, та її реквізити (для зовнішніх).
2. Адресат – посада, звання, прізвище та ініціали посадової особи,
якій подається записка, у Д. відмінку.
3. Адресат – посада, назва підрозділу, дільниці (для внутрішніх),
звання, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка подає записку, у Р.
відмінку.
4. Назва документа, номер (для внутрішніх).
5. Заголовок («про…»).
6. Текст – може поділятися на такі частини:
а) загальну – лаконічний і точний виклад суті події, інформації,
пропозиції;

171
 б) описову – аргументоване пояснення причини, факту, учинку,
події; з’ясування певних положень основного документа (плану, звіту,
проекту тощо);
в) висновку – конкретні пропозиції щодо оптимальних способів
вирішення, подолання чи усунення заявлених в описовій частині фактів.
7. Додаток (якщо є) із зазначенням кількості сторінок, примірників
тощо.
8. Посада автора (якщо вона не зазначалася в п. 3) – ліворуч,
підпис укладача (для внутрішніх), керівника організації (для зовнішніх) –
праворуч та розшифрування підпису.
9. Дата укладання (якщо вона не зазначалася в п. 1) – цифрами.

Пояснювальна записка укладається на вимогу керівника, керівної

організації або ж із власної ініціативи й має реквізити, аналогічні
доповідним запискам:
Пояснювальна записка може бути:
1. Службовою складовою частиною чи додатком, доповненням
іншого документа (плану, проекту, пропозиції, звіту, програми й т. ін.).
У ній укладач або організація обґрунтовує мету, актуальність,
новизну й перелік дії основного документа. Викладає структуру, зміст,
функціональне призначення і термін його дії з поясненням можливих
позитивних чи негативних наслідків.
2. Документом особистого характеру, в якому аргументовано й
доказово пояснюються певні дії укладача або його підлеглих чи причини
якихось подій, фактів, провин та ін.
Зразок:
Проректору з начальної роботи
Харківського національного
економічного університету
проф. Свириденкові С.М.
викладача кафедри українознавства
Федоренко Тетяни Миколаївни

Доповідна записка

172
 22 грудня 2004 року студенти 1 курсу Кривенька Олеся Михайлів-
на – 3 група, факультет міжнародних економічних відносин (викладач –
доц. Жовтобрюх Валентина Федорівна); Вороніна Ольга Олександрівна –
4 група, факультет міжнародних економічних відносин (викладач –
Шелепкова Інна Миколаївна); Гордієнко Валентина Вікторівна – 1 група,
фінансовий факультет (викладач – Антипова Людмила Михайлівна)
одержали призові місця на ІІ етапі (вузівському) V Міжнародного
конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Прошу відзначити цих
студентів.

22.10.04 Підпис

Вправа 9. Напишіть пояснювальну записку на ім’я декана

факультету про пропущені навчальні заняття.

Вправа 10. Відредагуйте документ (виправте орфографічні,

пунктуаційні, стилістичні й змістові помилки), розташуйте правильно
реквізити в ньому.
Директору
ООО “Комбайнер
Абрамовичу О.И.
доповідна записка
02.04.03 р.
м.Ковель
Про командировку
Згідно з рішенням зам.директора від 02.03.03р. я був у
командировці в м.Запоріжжя для закупки нової партії комбайнів “Mozen”
для збірки буряка, та укладання договору з Польщею для
транспортировки комбайнів в Україну. Закупивши 10 (десять) штук
комбайнів, доручення виконано. Комбайни пічнуть надходити не піздніше
20.04.03.
Додаток: договір від 02.03.03 р. на 4 арк у 5 прим.
Фінансовий директор підпис Бубкін Ю.А.

173
 Вправа 11. Відредагуйте документ (виправте орфографічні,
пунктуаційні, стилістичні й змістові помилки), розташуйте правильно
реквізити в ньому.
Пояснювальна записка
Деканові ф-ту менеджмента і маркетингу
05.04.03р.
Про невихід на заняття

Вчора, 04.04.03, я не з’явилася на заняттях, оскільки відвідувала

стоматолога.
Додаток: довідка видана завідуючим стоматологічної лікарні № 8.
Студентка ф-ту
менеджмента і маркетингу підпис Іванова К.А.

Вправа 12 . Перекладіть кліше українською мовою.

Прийти к решению, с Вашего согласия, свести на нет, с
готовностью, комиссия по составлению резолюции, назвать по фамилии,
в силу изложенного, час от часу не легче, по истечении срока, по
обоюдному согласию, налаживать партнерские отношения, весомые
аргументи, из рук вон плохо, оприходовать наличность, определение
расходов по, потребляемые средства.
Вправа 13. Перекладіть текст українською мовою.

Члены фондовой биржи подразделяются на две категории. Одну из

них составляют брокеры (биржевые маклеры) – посредники при
заключении сделок между покупателем и продавцами ценных бумаг,
валют и других финансовых активов, получающие за посредничество
определенное вознаграждение (комиссионные, или куртаж, в
соответствии с установленным процентом). Ставка комиссионных
вознаграждений биржевиков строится в зависимости от объема сделки.
Другую группу членов фондовой биржи составляют дилеры
(джобберы, специалисты) – отдельные лица или фирмы, банки,
занимающиеся куплей-продажей ценных бумаг. Они действуют от своего
имени и за свой счет. Дилеры могут заключать сделки только между

174
собой и с брокерами. Посредническими операциями дилеры не
занимаются и, как правило, не имеют права заключать сделки
непосредственно с клиентурой.

Вправа 14. Відредагуйте текст (виправте орфографічні,

пунктуаційні, мовні й стилістичні помилки).

Кілька порад керівникові, сприяючих підвищенню його авторитету,

а також створенню дружелюбної, благоприємної та доброзичливої
атмосфери в колективі. У всякому випадку ділового спілкування не тільки
треба виясняти суть справи, але й міру участі в ній працівника, його
ставлення до цієї справи, до других участників. Вивчення здібностей
людей в колективі являється одним з найбільш важливіших завдань
керівника. Чим частіше керівник має прямі контакти з підлеглими тим
інтенсивніше його праця. Невиконання обіцянь – підриває його авторитет.
Контроль за діяльністю підлеглих не повинен бути дріб’язковим, так
як заважає їхній самостійності. Змініть позицію старшинства, аби
співробітники могли просуватися з любого рівня відповідно їхнім
достоїнствам.
Практичне заняття 9
_________________________________________________________
Правопис та вживання прийменників. Особливості перекладу
прийменникових конструкцій з російської мови на українську.
Стійкі звороти. Накази.

Вправа 1. Запишіть прийменники, разом, окремо або через дефіс.

З/за, з/під, із/за, по/серед, з/по/між, по/під, з/по/серед, по/за, в/слід,
на/при/кінці, на/зустріч, на/перекір, на/початку, за/ради, на/в/проти,
о/крім, в/наслідок, на/передодні, з/по/над, на/вколо, по/над, з/по/за,
в/разі, на/чолі, під/кінець, згідно/з, по/при, що/до, в/з/довж, в/супереч,
під/час, по/заду, з/по/серед, з/метою, в/напрямку.

Вправа 2. Уведіть подані прийменники в речення. Використайте їх

під час укладання текстів документів.
По лінії, з боку, у напрямку, з метою, відповідно до, у зв’язку з, на

175
додаток до, протягом, завдяки, через.

Вправа 3. Виправте помилки в прийменникових і

безприйменникових конструкціях. Складіть з ними речення.
Зрікатися від ідеалів, відступатися ідеалів, користуватися з комп’ю-
тером, оплатити за проїзд, приурочувати відкриттю, не поступатися за
красою, користуватися відповідно з правилами, всупереч
розпорядження, наперекір рішень.
Зверніть увагу!
Відповідники до російських конструкцій з прийменником по:
за – за дорученням, за пропозицією, за власним бажанням, за
свідченням тощо;
з – з нагоди, з багатьох причин, заняття з української мови, з
ініціативи тощо;
на – на вимогу, знати на вигляд, називати на ім’я та по батькові, на
прохання, на замовлення тощо;
у (в) – викликати в службових справах, комісія в справах, у вихідні
дні тощо;
для – комісія для перевірки, курси для вивчення англійської мови
тощо;
через – через помилку, через неуважність, через непорозуміння
тощо;
після – після повернення, після прибуття, після одержання
документів тощо;
по – черговий по району, наказ по університету тощо;
до – до понеділка включно, припасти до смаку тощо.

Вправа 4. Користуючись словником, перекладіть українською мовою

прийменникові конструкції. Складіть з ними речення.
В соответствии с действующим хозяйственным механизмом, с
переходом к рыночным условиям, задачи по улучшению управления и
контроля, исходя из существующего хозяйственного механизма,
отчетность о финансовом состоянии предприятия, по единым формам,
по мере возможности продолжать работу, комиссия по вопросам
финансирования, справки по денежным переводам, что касается
176
финансовой отчетности, мероприятия по улучшению работы отдела, с
целью повышения денежных доходов населения, пособия по временной
нетрудоспособности, в состав валовых расходов налогоплательщика
относятся, на днях состоялось собрание акционеров.

Вправа 5. Запишіть словосполучення, в яких правильно вжиті

прийменники.
Розпочати роботу о восьмій годині /розпочати роботу в вісім годин;
поставити у приклад/ поставити за приклад; по розпорядженню
адміністрації /за розпорядженням адміністрації, взятися за роботу/
взятися до роботи; піти за водою /піти по воду, виконати по всіх
правилах/ виконати за всіма правилами; працювати по сумісництву/
працювати за сумісництвом; по багатьох причинах /з багатьох причин;
ввести в склад команди/ ввести до складу команди; звільнити по
наказу /звільнити за наказом; по дорученню керівника /за дорученням
керівника; згідно до розпорядження/ згідно з розпорядженням

Вправа 6. Вставте пропущенні прийменники.

1. Між Міністерством соціального захисту населення України та
Агентством США з міжнародного розвитку 18 червня укладено угоду …
співпрацю … надання допомоги. 2. … робочої поїздки посол України в
державах Бенілюксу Б. Тарасюк мав зустріч з міністром збройних сил
Люксембургу. 3. У Празі завершив роботу п’ятий економічний форум
Організації з безпеки та співпраці в Європі, … дискусій якого відбувався
обмін думками … найбільш актуальних проблем розвитку держав з
перехідною економікою. 4. Закінчуються роботи … техніко-економічним
обґрунтуванням … розробки нафтового родовища на Сумщині. 5.
Дискримінація підприємств … органів влади й управління залишається
одним із видів порушень антимонопольного законодавства. (З метою,
відповідно до, з, під час, у ході, щодо, над, у рамках, з боку).

Вправа 7. Відреагуйте усталені словосполучення. Складіть з ними

речення.
Відігравати значення, підвищувати кількість, збільшувати рівень,
втрачати якість, мова йдеться про, кидатися в око, види на майбутнє,
177
увійти в угоду, заказний лист, заслуговувати увагу, крупні недоліки, ми
рахуємо, що… залишити під питанням, принести подяку, принести
шкоду, приймати участь, понести втрати, по можливості швидше,
текучість кадрів, у двох словах, у кінці кінців, у противному випадку,
ввести заборону, виписка із протоколу, грошові кошти, приступаємо до
обговорення, загальними силами, невідкладна справа, не в стані
вирішити, пара слів, користуватися повагою, прийти до переконання,
сітка підприємств, ввести наказ в силу.

Вправа 8. Перекладіть словосполучення українською мовою.

Зверніть увагу на переклад прийменникових конструкцій.
Украинско-грузинская рабочая группа по решению проблем, связанных
с транспортировкой азербайджанской нефти по Грузии в Западную
Европу; по данному поводу сказано и написано немало; вывод сельского
хозяйства Украины на уровень наиболее развитых в аграрном
отношении стран; сдавать земельные участки в аренду новым предприя-
тиям, фермерским хозяйствам для использования по целевому
назначению; уменьшения начислений на заработную плату с 51 до 32%
заметно сократит затраты производства и усилит мотивацию к труду.

Накази

Наказ – це правовий документ, який видає керівник підприємства

(структурного підрозділу) на правах єдиноначальності й у межах своєї
компетенції для вирішення основних та оперативних завдань, які
поставлено перед підприємством. Наказ може стосуватися широкого
кола організацій та посадових осіб незалежно від підлеглості.
Складання й оформлення наказу регламентується інструкціями щодо
роботи з документами, правилами про порядок підготування проекту
наказу та іншими правовими актами. У них передбачено обов’язкове
дотримання низки вимог і правил, що мають забезпечити юридичну
правомірність документів, оперативне виконання їх, правильне та
всебічне вирішення питання.
Проект наказу слід обов’язково погоджувати з усіма зацікавленими
особами (структурними підрозділами) певного підприємства, а в разі
178
потреби – також інших організацій. Якщо встановлені правила видання
наказу порушено, то він втрачає юридичну силу і його слід скасувати. До
проекту наказу додають документи, що зумовлюють його доцільність.
Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін
не зазначено в тексті. Право підписання наказу визначається
законодавством: зазвичай, це право мають керівники та їхні перші
заступники, а також деякі посадові особи відповідно до їхніх
повноважень і компетенції.
Накази видають на підставі та з метою виконання чинних законів,
указів, постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій вищих органів.
Керівник може видавати накази з усіх питань, що входять до його
компетенції.
Здебільшого наказ діє доти, доки його не буде скасовано або доки не
закінчиться термін його дії, визначений у самому тексті. Скасувати
накази може тільки вповноважена особа чи інстанція.
Накази бувають:
- нормативними;
- індивідуальними.
Наприклад, наказ керівника про затвердження правил внутрішнього
трудового розпорядку належить до нормативних. Він є загальним
(безособовим), оскільки стосується не конкретних осіб, а всього
колективу. Наказ про преміювання конкретних працівників має
індивідуальний характер.
За призначенням накази поділяють на два види:
- накази ініціативні;
- накази щодо особового складу.
Ініціативні накази видаються для оперативного впливу на процеси,
що виникають усередині організації.
Накази щодо особового складу регламентують прийняття
громадян на роботу, переміщення працівників на інші посади,
звільнення, надання різних відпусток, накладання стягнень тощо.
Наказ має такі основні реквізити:
- назву організації, (підприємства);
- назву виду документа (наказ);
- дату підписання наказу;
179
 - місце видання наказу;
- номер;
- заголовок до тексту;
- текст;
- підпис керівника установи (організації);
- позначку про контроль (проставляється у разі потреби);
- печатку (у разі потреби).
Текст наказу складається з двох частин – констатуючої (вступної
або описової) та розпорядчої. Наприклад: Згідно зі ст.. 10 Конституції
України «Про мови» справочинство на підприємстві буде переходити
на українську мову…; У зв’язку з ухвалою вченої ради університету про
реорганізацію загальноосвітніх кафедр і створення факультету
довузівської підготовки… (констатуюча частина).
Констатуючої частини може не бути, якщо дії, запропоновані до
виконання, не потребують ніяких роз’яснень. У наказах із різнопланових
питань констатуючої частини теж може не бути. У цьому випадку текст
наказу складається з параграфів.

Наприклад:

1. Призначити: Григоренко Ольгу Степанівну на посаду менеджера

з 1 вересня 2003 р., встановити посадовий оклад 300 (триста) гривень.
Підстава: заява Григоренко О.С.

2. Звільнити: Шевчук Олену Василівну з посади лаборанта кафедри

менеджменту з 1 червня 2003 р. за власним бажанням.
Підстава: заява Шевчук О.В.

3. Надати: Ковальчуку Ігореві Миколайовичу, інженеру з техніки

безпеки праці, чергову відпустку з … .
Підстава: заява Ковальчука І.М.
Розпорядча частина тексту викладається в наказовій формі. Її
починають словом «НАКАЗУЮ», яке друкують великими літерами.
розпорядча частина складається з пунктів, що поділяються на такі
частини: дія, термін виконання та відповідальність за виконання. Кожен
180
пункт нумерується арабськими цифрами. В останньому пункті
розпорядчої частини зазначають осіб, яким доручено контроль за
виконанням наказу. Кожен пункт розпочинається назвою виконавця (в
давальному відмінку), продовжується назвою дії (в інфінітиві) та
терміном виконання (за десятинною системою). Наприклад: «Всім
факультетам провести атестацію студентів до 16.04.04»
Текст наказу має наказову форму викладу розпорядчої частини.
Зокрема, пропоновані до виконання дії зазначають у інфінітивній формі
(зарахувати, здійснити, покласти на…, підготувати тощо).

Зразок наказу щодо особового складу.

Харківський національний економічний університет

НАКАЗ

№ 192 – п
19.10.04 м. Харків

Щодо особового складу

ПРИЗНАЧИТИ: Мірошниченка Петра Федоровича на посаду

доцента кафедри українознавства з 20 листопада 2004 року, встановити
посадовий оклад згідно зі штатним розкладом.
Підстава: заява П.Ф. Мірошниченка.

Ректор (підпис) К.П. Приходько

Вправа 10. Напишіть наказ про заохочення студентів за активну

участь у громадському житті університету. Назвіть реквізити цього
документа.
181
 Вправа 11. Відредагуйте текст ( виправте орфографічні,
пунктуаційні, мовні й стилістичні помилки).
Із розрахунків видно, що даний показник відповідає міжнародним
стандартам, але не відповідає оптимальному значенню по
Україні. Підприємство має стійке фінансове становище, а економічний
зміст даного показника означає, що на кожну 1 гривну поточної
заборгованості підприємство має 2,097; 4,789; 3,382 гривні відповідно в
2001; 2002 та 2003 році ліквідних актинів.
В сучасних умовах у більшості випадках найбільш надійною являється
форма ліквідності тільки по показнику грошових коштів. Цей показник
називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. В західній
практиці більш високого технологічного рівня. Чим вище фондовіддача,
тим нижче затрати* Низький рівень фондовіддачі свідчить або про
недостатній рівень реалізації, або про надто високий рівень вкладень у ці
активи.

Вправа 12. Перекладіть текст.

Экономическая политика – это поведение государства в сфере
экономической политики страны. Она рождается вместе с государством,
призванным обеспечить баланс интересов различных социальных
общностей.
Представляют интерес мнения известных ученых-обществоведов о
сущности экономической политики. Дж. М. Кейнс рассматривал её как
общую волю, воплощенную в государственном регулировании
экономики. Вильгельм Ойксн понимал её как совокупность
государственных мер воздействия на экономические процессы. Дж.
Бьюкенен, Нобелевський лауреат, считал экономическую политику
процессом обмена между субъектом и государством, при котором
каждый добровольно соглашается обменивать свою долю затрат по
содержанию государственных служб на услуги, потребляемые
совместно.

Практичне заняття 10
Складноскорочені слова й абревіатури. Графічні скорочення.

182
 Логічна послідовність тексту. Витяг з наказу.

Вправа 1. Прочитайте речення, правильно вимовляючи

складноскорочені слова й абревіатури. З’ясуйте, за яким принципом
вимовляються ці слова (буквеним, звуковим чи комбінованим).
1. Цього тижня західні експерти обговорювали чинники, що зумовили
відмову МВФ (Міжнародного валютного фонду) надати Україні черговий
транш позики. 2. У січні цього року НАНУ (Національну академію наук
України) профінансовано лише на 39% від ліміту, визначеного Мінфіном.
3. ВАТ (відкрите акціонерне товариство) Вінницьке підприємство
«Облагрохім» повідомляє, що чергові збори акціонерів відбудуться
25 квітня 2004 року о 12 годині у приміщені залу засідань ВАТ
«Облагрохім» за адресою: Вінниця, вул. Селюцька, буд. 53. 4. В останній
тиждень перед виборами до Верховної Ради, згідно з постановою ЦВК
(Центральною виборчою комісією), по півгодини ефірного часу на
першому каналі УТ (Українського телебачення) мають: Партія регіонів,
СДП(о) (Соціал-демократична партія (об’єднана)), Всеукраїнське
об’єднання «Громада». 5. Харківський авіазавод розпочав серійне
виробництво літака АН-140. Як повідомив президент асоціації
«Укравіапром» Валерій Шмаров, завод уже підписав протокол про
наміри щодо постачання АН-140 із 30 компаніями країн СНД (Союзу
незалежних держав). 6. Зустріч глав держав СНД , яку планували на
березень у Москві, не відбудеться, про це журналістам на брифінгу МЗС
(Міністерства закордонних справ) України повідомив заступник
міністерства закордонних Андрій Бугаєнко. 7. Підвищення реального
ВВП (внутрішнього валового продукту) в Україні за січень - лютий 2004
року порівняно з першими місяцями 2003 року становило 0,6%. 8. На
Харківському заводі «Турбоатом» відновили виконання іранського
замовлення (з газет).

Вправа 2. Зробіть скорочений запис поданих словосполучень.

З’ясуйте можливість використання утворених складноскорочених слів і
абревіатур у текстах документів.

183
 Харківський національний економічний університет, факультет
міжнародних економічних відносин, завідувач кафедри, Харківський
обласний виконавчий комітет, Міністерство транспорту України,
Харківський обласний фінансовий відділ, контрольно-ревізійне
управління, завідувач відділу кадрів, вищий навчальний заклад,
загальноосвітня школа, професійно-технічне училище, центральна
районна лікарня, центральна наукова бібліотека, автотранспортне
підприємство, відкрите акціонерне товариство, товариство з обмеженою
відповідальністю, персональний комп’ютер, Академія наук України,
Кабінет міністрів України, генеральний директор, конструкторське бюро,
Харківський авіаційний завод, науково-дослідний інститут, Запорізька
атомна електростанція, науково-виробниче об’єднання «Монокристал»,
Харківський тракторний завод, Кодекс законів про працю, районний
виконавчий комітет, районний військовий комітет, обласна державна
адміністрація, відділ запису актів громадського стану, акціонерний банк
«Факторіал», агропромисловий комплекс.

Вправа 3. Наведіть приклади абревіатур, які відомі тільки у Вашому

навчальному закладі чи у Вашому місті. З’ясуйте особливості їх
використання у документах.

Зверніть увагу!

Для зручності та прискореного написання слів існує скорочений запис

слів. Скорочують тільки ті слова, які можна зрозуміти за контекстом.
Повторювані терміни рекомендується позначити першою великою
літерою, наприклад, Ц – ціноутворення, ГО – грошовий обіг тощо.
Для низки слів української мови існують загальноприйняті скорочення,
їх треба знати й активно використовувати у своїх записах. Це стосується
й абревіатур. Ось деякі з таких скорочень:
а. о. м. – атомна ін. – інші рр. – роки
одиниця маси
акад. – академік ін-т - інститут с. – село
вид-во – видавництво кг – кілограм с. – сторінка
га – гектар м – метр см – сантиметр

184
гл. – глава м. – місто смт – селище міського
типу
год. – година м-во – міністерство ст. – станція
д-ва – держава мед. – медичний т – тонна
дм – дециметр мм. – міліметр ф-т – факультет
довж. – довжина муз. – музичний хв. – хвилина
заг. – загальний обл. – область ц – центнер
зб. – збірник осн. – основний ц. р. – цього року
з-д – завод політ. – політичний ч. – частина
зх – західний пор. – порівняний заст. – заступник
проф. – професор доц. – доцент

Загальноприйнятими є скорочення й деяких сполучень слів, наприклад:

гол. чин. – головним чином, т. ч. – таким чином, у т. ч. – у тому числі, і т.
д. – і так далі, та ін. – та інші.
У кінці слова, що скорочується, не повинно бути букв на позначення
голосних та м’якого знаку; корінь слова повинен зберігатися (книжн.,
газетн., пригол. зв., скороч. тощо).
Не скорочуються власні назви.
Крім літературних скорочень у тексті можна використовувати різні
умовні позначення, символи, математичні знаки:
!, !!!, х – важливо, дуже важливо, звернути увагу;
= – підсумок, сума, рівність;
? – сумнів, питання;
, __ – звернути увагу;
V, > – вставка, доповнення;
NB! – звернути увагу (Nota Bene!)
PS – приписка, написано потім (Post Soriptum).

Вправа 4. Перекладіть подані словосполучення українською мовою.

Здійсніть графічні скорочення, порівняйте їх написання в обох мовах.
Исполняющий обязанности; много других; дом отдыха; высшее учебное
заведение; производственное объединение; фамилия, имя, отчество;
текущий счет; почтовый ящик; и другие, так называемый; таким образом;
ежедневный; в этом году; посёлок городского типа; и тому подобное.

Зверніть увагу!
185
 Основні причини помилок у логіці викладу тексту:
1. Поєднання логічно несумісних слів (за винятком оксиморона):
жахливо ввічливий, страшенно вдячний.
2. Уведення у фразу зайвих слів (плеоназмів), що структурно
обтяжують фразу: місяць грудень, моя власна думка.
3. Підміна особової форми дієслова активного стану стилістично
неправомірною: вибачте мені – вибачаюсь; не треба нервувати –
нервуватись.
4. Неправильна побудова однорідних членів речення, коли в них
входять родові і видові поняття: економісти і фінансисти; подати всю
документацію щодо особового складу і автобіографію.
5. Архаїчне утворення аналітичних форм: самий найефективніший,
трохи допрацьований звіт.
6. Неправильна координація дієслівного присудка зі складеним
підметом: дехто з нас не прийшли на засідання.
7. Порушення порядку слів у реченні, або порушення розташування
його компонентів: Банк надав нашій організації кредит, з яким ми
вперше працювали.
8. Недоречне використання дієприслівникових і дієприкметникових
зворотів замість підрядних речень: Найважливішим фактором,
прізвівшим до емісії зайвих грошей є… дефіцит державного бюджету.
9. Порушення смислового зв’язку між окремими висловлюваннями у
тексті: На факультеті п’ять гуртків, які працюють при кафедрах, вони
функціонують вже десять років.
10. Неправильне використання прийменникових конструкцій.
11. Невміння поділити текст на його логічні частини (абзаци).

Вправа 5. Вкажіть на логічні помилки й запропонуйте способи їх

уникнення.
1. У червні місяці прибутки нашого підприємства склали на 12% більше,
ніж у попередньому місяці. 2. Страшенно просимо вибачення за те, що
змушені потурбувати Вас з цього приводу. 3. З огляду на склавшуся
ситуацію, змушені попередити Вас про свій намір розірвати контракт.
Найдуже шкода, що наше багатообіцяюче партнерство виявилося для
186
нас невдалим. 4. На протязі шести тижнів нами Вам було вислано три
офіційні нагадування про заборгованість Вами нашій організації. 5.
Кандидатура економіста нашого відділу Семенова П.Я. може бути
рекомендована на посаду старшого економіста, якого ми всі добре
знаємо. 6. Характеристика на завідуючого лабораторією Григораша
Василя Федоровича передано до відділу кадрів. 7. Виробництво на
підприємстві скоротилося із-за нехватки сировини. 8. Нестабільність
доходної бази місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму
міжрегіонального перерозподілу державних доходів веде до соціальних
конфліктів і політичної нестабільності. 9. Вантаж наковшихся проблем
негативно впливає на розвиток регіонів.

Вправа 6. Відредагуйте словосполучення. Вкажіть на логічні

помилки.
Ми прийшли в кінці кінців до правильного висновку; ні під яким
виглядом я цього не робитиму; по крайній мірі я цього не допущу;
вибачалось за неточність; не прийшов на роботу завдяки хворобі; у
справі відсутні деякі документи; не дивлячись на всю власну
унікальність; Ваші докази протирічать фактам; прийняти міри щодо
підвищення учбової дисципліни; гості познайомилися з підприємством; я
висловлюю свою власну думку; ссуди під залог недвижимості; ми
піднімемо це питання на зборах; основний акцент наголошується на
формуванні національної свідомості; річ йде не тільки про використання
останніх досягнень; член суспільства підкоряється правилам, нормам
людського співжиття.

Вправа 7. Відредагуйте текст. Знайдіть логічні помилки,

запропонуйте способи їх усунення.
Стиль управління являється суттєвим фактором виховання членів
колективу, розвитку їхньої ініціативи й їхньої самостійності. В роботі
керівників виділяють слідуючі основні стилі – авторитарний (чи
директивний) і демократичний (чи колегіальний).
При авторитарному стилі управління керівником одноособово
вирішуються всі питання, не радячись з колективом чи з самими
ближчими помічниками. Дублюючи роботу підлеглих, такими керівниками
187
знімається з підлеглих кожна відповідальність.
При демократичному стилі управління керівник відіграє активну
роль. Він залучає своїх підлеглих у вироблення і прийняття рішення,
радиться з ними по самим найскладнішим питанням, розвиває у їх
активність й ініціативу. Він віддає перевагу методом, котрі переконують і
стимулюють.
Ось кілька порад керівникові, котрі сприяють підвищенню його
авторитету, а також створенню дружної, доброзичливої атмосфери в
колективі.
У всякому випадку ділового спілкування не тільки треба з’ясувати
суть справи, але й міру участі в ній працівника, його ставлення до цієї
справи до других учасників. Вивчення здібностей людей в колективі
являється однією з найбільш важливіших завдань керівника. Чим
частіше керівник має прямі контакти з підлеглими, тим інтенсивніше його
праця.

Витяг з наказу

Витяг з наказу – це копія розпорядчої частини оригіналу документа.

У практичній роботі витяги з наказів часто оформляють для вирішення
питань виробничої діяльності підприємства.
Витяг з наказу має фактично ті ж реквізити, що й наказ, але з нього
беруть розпорядчу частину тексту, яка потрібна для практичної роботи.
Констатувальну частину тексту переносять у витяг повністю.
Витяги з наказів оформляють на спеціальних бланках або на чистих
аркушах паперу.
Реквізити витягу з наказу:
- назва виду документа (Витяг з наказу);
- дата (переносять з оригіналу);
- номер (переносять з оригіналу);
- місце укладання (переносять з оригіалу);
- заголовок до тексту (переносять з оригіналу);
- текст (переносять з оригіналу всю констатувальну частину, слово
«НАКАЗУЮ» та необхідні пункти розпорядчої частини);
- підпис (переносять з оригіналу, але керівник не підписується);
188
 - позначка про завірення копії (без слова «Копія»).

Зразок витягу з наказу

Відкрите акціонерне товариство «Харківський м’ясокомбінат»

Витяг з наказу

03. 01. 05 №2 м. Харків

Про забезпечення протипожежної безпеки

та підсилення охорони приміщень
у період Різдвяних свят

Для забезпечення протипожежної безпеки та підсилення охорони

службових та виробничих приміщень комбінату в період Різдвяних свят із
04 до 08 січня 2005 року

Н А К А З У Ю:

3. Завідувачам відділів, кабінетів, лабораторій та відповідальним

працівникам адміністративного корпусу після закінчення робочого дня
04.01.05 особисто перевірити стан електрообладнання в кабінетах,
лабораторіях та закріплених приміщеннях.
4. Здати кабінети, лабораторії та закріплені приміщення призначеній
комісії під розписку.

Генеральний директор (підпис) А.П. Мірошниченко

З оригіналом згідно:
189
 Секретар
03.01.05 (підпис) В.К. Жмака

Вправа 8. Доповніть текст документа відсутніми реквізитами.

Оформіть витяг з наказу відповідно до вимог.
2. Призначити: Войтенко Галину Леонідівну на посаду касира
Харківського відділення №8 Акціонерного банку «Факторіал» із
двотижневим випробувальним строком.
Підстава: заява Г.Л. Войтенко

Зразок наказу щодо особового складу

Міністерство фінансів України

Наказ

07.10.04 №72 - ОВ м. Київ

Щодо особового складу

Оголосити подяку:
Герасименку Анатолію Васильовичу, 1-му заступнику начальника
Харківського обласного фінансового управління, за багаторічну сумлінну
працю та у зв’язку з 50-річчям від дня народження.
Підстава: подання начальника Харківського обласного фінансового
управління від 05.10.04 №62.

Міністр фінансів (підпис) В.Л. Вознюк

Вправа 9. Відредагуйте текст (виправте орфографічні,пунктуаційні,

мовні й стилістичні помилки).
Як видно з розрахунків, коефіцієнт оборотності основних коштів у 2002
році відповідав нормативному значенню, тобто він збільшився на 24,37%
у порівнянні з попереднім роком, а у 2003 році він зменшився на 13,3% у
190
порівнянні з 2002 роком. (це може свідчити про недостатній рівень
реалізації продукції.
Як видно із таблиці, умови на яких підприємство отримує поставки
набагато гірші, чим умови, які підприємство представляє своїм покупцям.
Це призводить до того, що приток грошових коштів від дебіторів менш
інтенсивніший, чим від кредиторів. Збереження такої тенденції може
призвести до дефіциту грошових коштів на рахунках підприємства. Крім
того, звертає на себе увагу те, що у підприємств існують проблеми,
реалізацією продукції. Про це свідчить значне перевищення періоду
оборотності дебіторської заборгованості над періодом оборотності
запасів.

Вправа 10. Перекладіть текст.

Экономическая политика – это проводимая государством,
правительством система практических мер в сфере управления
экономикой по приданию экономическим процессам направленности в
соответствии с целями, задачами и интересами страны. В этом
определении рассматривается тесная взаимосвязь экономики и
политики, которая проявляется более реально через позитивную и
нормативную функции экономической теории.
Экономическая политика выполняет преимущественно
практичекскую, т.е. нормативную функцию. Взаимодействие политики и
экономики всегда противоречиво. Определяющей стороной
противоречия «экономика – політика» выступает экономика. Она
определяет направление деятельности политических институтов –
правительства, политических партий, общественных организаций.
Поскольку общество – это совокупность классов, социальных групп
людей, каждая со своими экономическим интересами, удерживающим
противоборство интересов в цивилизованных рамках, является
государство. Поэтому политика, которую оно проводит, выступает
концентрированным выражением экономики.

Практичне заняття 11.

________________________________________________________________________________________________

191
 Правопис і відмінювання числівників. Форми займенників у ділових
текстах. Явище паронімії у ділових текстах. Акт (ревізії).

Вправа 1. Провідміняйте числівники.

Обоє, семеро, багато, 871, 2067, 16, 40, 598-ий, обидва, кількасот,
півтори, 1/5, 29/3, 0,125, 564.

Вправа 2. Напишіть цифри словами, поясніть особливості

відмінювання й правопису.
1. Від 596 відняти 387. 2. До 1777 додати 952. 3. Від 16485 відняти 11090.
4. До 385 додати 76. 5. Від 293 відняти 54. 6. Від 2421 відняти 63.
7.Скласти 45 з 3564. 8. Сума чисел дорівнює 876. 9. Схема на 287
сторінці. 10. Відстань, яка дорівнює 1861 км. 11. На 136 маршруті
автобуса. 12. Вручити мандати 487 депутатам.

Вправа 3.
а) Складіть речення з поданими словосполученнями.
1/3 , 1/4, 2/5, п’ять цілих одна друга метра, 3/4 гектара, 3,7 млн. тон,
63,9%.
б) Складіть розповідні речення, вживаючи словосполучення в
названих формах.
879 депутатів (О. В.), 97 метрів (О. В.), 648 машин (М. В.), 389
відвідувачів (З. В.), 158 груп, 345 кілограмів (О. В.).

Вправа 4. Розкрийте дужки, напишіть числа словами, обґрунтуйте

зв’язок числівників з іменниками.
Приїхало 6 (жінка), говоримо з 2 (поляк), ідемо 7,5 (година), в залі
143 (слухач), купили 3 (плоскогубці) і 5 (ножиці), замовили 5 (двері),
записалося 157 (громадянин), закупили півтори (тонна), півтори (зміна),
2 (університет), третє (лютий).

Вправа 5. Запишіть цифри словами, поясніть правопис.

2-місячне відрядження, 3-тижнева практика, 2-годинна перерва, 9-

192
процентний розчин, 15-кілометровий похід, 10-тисячний правопис, 4-
поверхова споруда, 3-мільйонний житель, 9-метрова глибина, 350
річний ювілей, 3-сота сторінка, 100-тисячний колектив робітників.

Вправа 6. Утворіть слова від поданих словосполучень; визначте,

якими частинами мови є утворені слова, поясніть правопис.
12 поверхів, 16 метрів, 140 міліметрів, 150 мільйонів, 300 мільярдів,
багато мов, 50 градусів, 284 тисячі, 75 років, 1500 років, 139 тисяч.

Вправа 7. Порівняйте подані словосполучення. З’ясуйте, який

відтінок (пом’якшення, категоричності, наказовості, певної скромності)
з’являється при використанні чи невикористанні займенників.
Прошу Вас зачекати – прошу зачекати; прошу Вас дозволити –
прошу дозволити; коли Ви завершите цю роботу – коли завершите цю
роботу; ти будеш відповідати за – будеш відповідати за; чому Ви не
з’явилися – чому не з’явилися; як ідуть Ваші справи – як ідуть справи.

Вправа 8. Відредагуйте словосполучення, використовуючи

займенники чи уникаючи їх, відповідно до вимог офіційно-ділового
стилю. Складіть з ними речення.
Ми вважаємо за необхідне повідомити ...; просимо Вас повідомити
про ...; наша рада ухвалила ...; ми звертаємося до всіх працівників ...; не
забудьте про наше попередження, яке ми ...; усім деканам факультетів...;
пан Науменко В. С. виконав свій обсяг робіт з ...; я не можу брати на себе
відповідальність ...; наказую Вам виконати розпорядження з ...; чи Ви
дозволите мені виступити на ...; їхня робота оцінена не незадовільно; до
своєї курсової роботи я не маю жодного зауваження ...; не звертайте на
нього уваги ...; ми хотіли б попросити дозволу ...; подайте звіт про свою
роботу; ми рекомендуємо усім керівникам підрозділів; речові збитки
нашої організації ...; необхідно обмежити у правах усіх, хто ...; мені
необхідно подати клопотання ...; всі погодинні працівники цієї
організації...; помилка в розрахунках призведе до небажаних для нас
результатів.

Вправа 9. Поясніть значення поданих слів. Складіть з ними

193
речення. Поясніть можливі помилки їх використання.
Інформаційний – інформативний; письмовий – писемний; адресат –
адресант; інструктивний – інструкційний; спеціальний – специфічний;
функціональний – функціонуючий; повноваження – уповноваження;
перекладний – перекладений; адрес – адреса; зумовити – обумовити;
особовий – особистий.

Вправа 10. Перекладіть економічні терміни українською мовою.

Складіть з ними речення.
Сметная стоимость, межправительственный договор, расчетно-
денежный документ, задолженность по налогу, заявка на получение
ссуды, изучение мотивов спроса потребителей, снабженческо-сбытовая
деятельность, взымание налога, таможенная пошлина, вклад до
восстребования, косвенные издержки, внешнеторговый банк,
привилегированная ставка, товаросопроводительная квитанция.

Акт – це службовий документ, який посвідчує якийсь факт і

складається в присутності свідків або на підставі обстеження. Можливе
складання акта й однією, але спеціально вповноваженою особою
(ревізором, інспектором).
Акти складають за результатами ревізій, при прийманні-здаванні
справ, випробуваннях нових виробів, експертизі на новизну
раціоналізаторських пропорцій, прийманні об’єктів до експлуатації,
здаванні документів на знищення тощо. У разі потреби акти
затверджуються у вищих організаціях чи в керівника установи.
Характерна особливість тексту акта полягає в тому, що він містить
висновки з фіксованих фактів та пропозиції.
В актах зазначають документи, що визначають повноваження осіб,
які його складали.
Кількість примірників акта встановлюється нормативними
документами або визначається практичними потребами.
Особа, яка повинна підписати акт, але має якісь зауваження,
підписує його, зробивши відповідний запис (про свою незгоду тощо).
Свою думку ця особа викладає на окремому аркуші-додатку (невелике за
обсягом зауваження можна навести нижче від підписів осіб, які складали

194
акт).
Якщо висновки та пропозиції в акті викладаються в розпорядчій
формі із зазначенням строків виконання приписаних дій, то акт подають
керівникові, який має підписатися, підтвердивши цим, що зі змістом акта
він ознайомлений.
Акт може бути підставою для видання адміністрацією установи,
організації, підприємства відповідних розпорядчих документів.
Склавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його
змістом осіб, про який ішлося в акті.
В актах проставляють дату заактування факту чи події.
Одна з особливостей оформлення акта полягає в тому, що перед
текстом (нижче від заголовка до тексту) зазначають підставу для його
складання.
Для деяких видів актів (акти державної приймальної комісії, акти
про направлення на знищення документальних матеріалів та ін.)
нормативними документами затверджено спеціальну форму, змінювати
яку не можна.
Реквізити акта:
- автор документа (назва відомства й організації);
- назва виду документа (Акт) пишеться посередині великими літе-
рами;
- дата, номер, місце укладання;
- гриф затвердження;
- заголовок;
- підстава (наказ керівника організації);
- склад комісії;
- присутні;
- текст (констататувальна частина);
- відомості про кількість примірників акта, їх місцезнаходження;
- перелік додатків до акта;
- підписи членів комісії та присутніх;
- печатка (у разі необхідності).
Текст акта складається з двох частин. У першій зазначають
підстави для складання акта, вказують членів комісії та її завдання.
У другій частині описують суть і характер проведеної роботи,
195
встановлені факти, а також дають пропозиції та роблять висновки.

Зразок акта (ревізії)

ВАТ “Харківська бісквітна фабрика”

«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Генеральний директор
___________________
Чеченко П.С.
М.П. (дата)

Акт № 4

7.9.4 м. Харків
Про результати ревізії каси
Підстава: наказ генерального директора фабрики від 06.09.04 за

№ 36-б.

Укладено комісією:

Голова – заст. голов. бухгалтера Кочегар Б. Т.

Члени комісії: бухгалтер Гуменна О. О., старший економіст
Покровська З. Ф.
Присутні: касир фабрики Боженко О. А., голова профспілки Лунь-
ков В. С.

У результаті проведеної ревізії встановлено:

1. Залишок грошей у касі станом на 07.09.04 згідно з касовою
книгою та даними бухгалтерського обліку 874 (вісімсот сімдесят чотири)

196
грн. 65 коп.
2. Фактичний залишок готівки 547 (п’ятсот сорок сім) грн. 65 коп.
3. Нестача готівки становить 330 (триста тридцять) грн..
Комісія пропонує касирові фабрики Боженко О. А. відшкодувати
нестачу в сумі 330 (триста тридцять) грн. до 20.09.04.
Акт укладено в трьох примірниках:
1-й – директорові;
2-й – до бухгалтерії;
3-й – касирові.

Голова комісії Б. Т. Кочегар

Члени комісії: О. О. Гуменна
З. Ф. Покровська
Присутні: О. А. Боженко
В. С. Луньков

Вправа 11. Відредагуйте поданий текст акта; укладіть акт з цим

текстом за всіма правилами укладання цього документа.
Двадцять шостого вересня дві тисячі четвертого року складено цей
акт комісією у складі головного бухгалтера заводу Семенченко В. П. ,
старшого економіста Чуприни Т. М. і бухгалтера Ковальської Т. П. Комісія
у результаті проведення ревізії каси встановила, що залишок грошей у
касі двадцять шостого вересня 2004 року згідно до касової книги
становить 252 грн., а фактичний залишок 204 грн. Нестача – 48 грн.
Комісія пропонує касирові повернути суму, якої не вистачає.

Вправа 12. Відредагуйте текст (виправте орфографічні,

пунктуаційні, мовні й стилістичні помилки).
Фінансовий відділ ВАТ ''Світло шахтаря" знаходиться на першому
поверсі трьох поверхового приміщення. Основу приміщення складає
залізобетонний каркас та біла цегла, внутрішні перегородки виконані із
шлакоблоку.
В фінансовому відділі загальна площа приміщення складає 28 м кв. (7м
х 4 м), висота 4 м. У відділі постійно працює чотири чоловіка. Таким
чином на одного працівника відділу приводиться 7 м (28 м х 4 чоловіка)
197
площі кабінету, що відповідає нормам площі, необхідним для одного
чоловіка.
В приміщенні фінансового відділу зроблений ремонт: стіни поклеєні
шпалерами під окраску та покрашені високоякісною водоемульсійною
фарбою, яка відповідає санітарним нормам. Окраска стін має блідо
зелений відтінок, який співпадає з загальним інтер'єром приміщення.

Вправа 13. Перекладіть текст.

Экономическим продуктом будем называть все то, что
производится, создается, используется в экономике. Наряду с огромным
разнообразием видов экономического продукта выделяются его
отдельные группы, характеризуемые прежде всего областью, способом
применения или способом производства.
Продукцией обычно называют материально-вещественный
продукт, созданный в процессе материального производства. В
последнее время в экономическом обиходе стали употреблять
выражения «научно-техническая продукция», «информационная
продукция», распространив термин «продукция» на результаты научно-
информационного производства. Часто разделяют продукцию
производственного назначения и продукцию личного, семейного,
общественного потребления. Продукцией допустимо называть любой
результат, получаемый на выходе производства.

Практичне заняття 12.

_________________________________________________________
Ступені порівняння прикметників. Доручення. Розписка. Вставні
слова та словосполучення.

Вправа 1. Від поданих прикметників, де можливо, утворіть вищий і

найвищий ступені порівняння прикметників. Які з цих форм властиві
офіційно-діловому стилю? Складіть з ними словосполучення.
Звичайний, значний, демократичний, суспільний, денний, відкритий,
новий, щирий, гарний, босий, бордовий, чужий, фактичний,
аргументований, вільний, директорський, демпінговий, фірменний,

198
фірмовий, фінансовий, традиційний, уважний, успішний, вчасний,
високоякісний, минулий, банківський, економічний, споживчий, добрий,
дальній, правильний.
Вправа 2. Подані вирази й звороти замініть прикметниковими
словосполученнями.
Договір між двома сторонами; кредит на сезон, сторони, які
домовляються; умови перед укладанням договору; праця найманих
працівників; видання, які передплачуються; курс валюти; кредит, який
обумовлюється; капітал, який обертається; заробітна плата, яка
виплачується щомісячно; видатки по господарству; довідка про сплату
податку; підпис, зроблений своєю рукою; правила на службі; рахунок у
банку; період, за який звітують; відродження на тиждень; клуб
університету; угода за ф’ючерсом; дивіденд, що акумулюється.

Вправа 3. У яких словах порушено норми творення форм

ступенювання прикметників?
Свідоміший, найніжніший, пречудовіший, ближчий, тихіший,
найгарніший, найшвидший, сильніший, самий юний, чорніший,
похмуріший, найпередовіший, найекономічніший, найгірший,
величезніший, демократичніший, нахабніший, скромніший, триваліший,
ліпший, західніший, більш конкретніший, самий економічний, більш
легший.

Доручення

Доручення – це документ, який видається підприємством або

приватною особою іншій особі для подання третій особі (підприємству), в
якому визначається повноваження другої особи під час здійснення
зазначених у документі юридичних дій, наприклад, одержання грошей
або матеріальних цінностей, підписання договорів тощо.
Доручення бувають офіційні та особисті.
Офіційні доручення видаються представникові підприємства для
виконання дій від імені підприємства. Їх оформляють на спеціальних
бланках.
199
 Реквізити офіційного доручення:
- назва виду документа (доручення);
- дата (зазначають словесно-цифровим або словесним способом);
- місце укладання;
- текст (зазначають, яка організація, кому, прізвище, ім’я, по
батькові, паспортні дані), де і що доручає. Також у тексті
залишають місце для підпису особи, якій видано доручення.
Закінчують текст зазначенням терміну дії доручення);
- підпис (підписують керівник підприємства та головний
бухгалтер);
- відбиток печатки.
Офіційне доручення видається під розписку особі, на яку його
оформлено.
Особисте доручення видає фізична особа. Оформляють від руки
або машинописним способом на чистому аркуші паперу. Особисті
доручення засвідчує нотаріус або вповноважена особа підприємства, де
працює чи навчається довіритель, адміністрація стаціонарного
лікувального закладу, установи, де він перебуває на лікуванні тощо.
При виконанні дій, зазначених у дорученні, пред’явлення
документа, що засвідчує особу, на яке оформлено доручення,
обов’язкове.
Виправлення та стирання в дорученнях категорично недопустимі.
Реквізити особистого доручення:
- назва виду документа (доручення);
- прізвище, ім’я, по батькові особи, що видала доручення;
- прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані особи, якій видане
доручення (довіреної особи);
- термін дії документа;
- дата складання;
- підписи довірителя й довіреної особи;
- засвідчення підпису організацією, де працює, навчається тощо
довіритель.

Зразок спеціального офіційного доручення

200
 Доручення

Двадцять четверте листопада

дві тисячі п’ятого року м. Харків

Видане Коврижних Ніні Володимирівні, старшому менеджеру

ПП «Факел», яка мешкає за адресою м. Харків, пров. 23 серпня, буд. 4,
кв. 17, паспортні дані: МК 798218, виданий Дзержинським
МВРВХМУУМВС України в Харківській обл. 22 жовтня 1998 р., про те, що
їй доручається здійснити угоду з ПФ «Волинь» щодо постачання
продукції, для чого доручено вести від імені ПП «Факел» справи в усіх
державних, приватних і громадських організаціях, одержувати всі
необхідні документи, розписуватися і здійснювати всі дії, пов’язані з
виконанням цього доручення.
Повноваження цього доручення не можуть бути передані іншим
особам.
Доручення видане терміном на один рік з моменту підписання цього
документа.
Доручення зареєстроване за № 171 – Е

Директор (підпис) К.В. Сухов

Головний
бухгалтер (підпис) Г.І. Григоренко

печатка

Зразок загального доручення

Доручення

Восьме січня дві тисячі

п’ятого року м. Харків

Я, Федченко Андрій Григорович, мешкаю за адресою: м. Харків,

вул. Серпова, буд. 25, кв. 14, доручаю громадянину Федченку Івану
201
Андрійовичу, що мешкає в м. Харкові по вул. Миру, буд. 51, кв. 42,
продати будинок, який є моєю власністю, в с. Веселе Близнюківського
району Харківської області по вул. Степовій під номером 12 за ціну й на
умовах, які будуть доцільні на його розсуд, одержувати всі необхідні
довідки й документи, подавати від мого імені заяви, підписати договір
купівлі-продажу, одержати належні мені за проданий будинок гроші,
розписатися за мене й виконувати всі дії, пов’язані з виконанням цього
доручення.
08 січня 2003 р. це доручення засвідчене мною, Крихтою В.І.,
секретарем виконкому Веселківської селищної ради народних депутатів.
Доручення підписане гр. Федченком Андрієм Григоровичем у моїй
присутності, особа його встановлена, дієздатність перевірена.

Секретар (підпис)
(печатка)

Зареєстровано в реєстрі за № 351/14

Зразок особистого доручення

Доручення

Я, Ільченко Світлана Сергіївна, доручаю Бровченкові Віталію

Костянтиновичу (паспорт серія ВП, № 518721, виданий Київським
МВРВХМ УМВС України в Харківській області 2 листопада 1997 р.)
одержати в касі ПТУ № 42 м. Харкова належні мені гроші за листопад
2004 р.
Доручення дійсне до 31 грудня 2004 р.

02.12.04 (підпис Єльченка С.В.)

Підпис інженера
Ільченко С.С. засвідчую:

Начальник відділу
202
 кадрів (підпис) В.І. Панченко
02.12.04
(печатка)

Вправа 4. Напишіть текст особистого доручення (тема довільна).

Вправа 5. Заповніть бланк офіційного доручення.

Вправа 6. З поданих фрагментів виберіть правильний варіант

початку особистого доручення.
Заславський Василь Петрович доручає …; Я, Заславський Василь
Петрович, доручаю …; Це доручення видане мною, Заславським
Василем Петровичем, який доручає …; Я, Заславський Василь
Петрович, доручаємо …; Громадянин Заславський Василь Петрович
доручає цим …; Я, Заславський В.П., доручаю …; Я, Заславський Василь
Петрович, прошу дозволити отримати … .

Розписка

Розписка – це документ, у якому підтверджуються дії, що вже

відбулися (як правило одержання грошей або матеріальних цінностей від
підприємства чи приватної особи).
Складають розписку в довільній формі на чистому аркуші паперу
здебільшого від руки або машинописним способом.
Реквізити розписки:
- назва виду документа (розписка);
- посада (у разі потреби), прізвище, ім’я, по батькові того, хто дає
розписку;
- у чому конкретно дано розписку й на підставі чого;
- дата оформлення;
- підпис одержувача.
Одержану суму грошей у розписці зазначають цифрами, а в дуж-
ках – розшифровують словами.
Складають розписку в одному примірнику й зберігають рівно з
грошовими та цінними документами.
203
 Іноді в розписці зазначають свідків, тобто осіб, у присутності яких її
було написано. У такому разі ці особи засвідчують документ своїми
підписами.

Зразок розписки

Розписка

Я, Коноваленко Віктор Васильович, начальник відділу кредитування

АКБ «Аваль», одержав від начальника відділу кадрів Вальової Ірини
Станіславівни свій особовий листок з обліку кадрів, який зобов’язуююсь
повернути до 15 вересня 2005 року.

13.9.4 (підпис Коваленка В.В.)

Особовий листок з обліку

кадрів Коноваленка В.В.
видано 13 вересня 2005 р.

Начальник відділу кадрів (підпис) І.С. Вальова

Вправа 7. Відреагуйте наведені тексти розписок, вкажіть на

помилки, подайте варіанти правильного написання тексту.
а) Я, викладач кафедри банківської справи Грищенко І.П., отримав
від лаборанта кафедри 20 посібників для проведення семінарських
занять, які обіцяю повернути.

25.10.2005 р. підпис

б) Розписка

Мною отримано від бібліотекаря 7 підручників з економіки, які

204
зобов’язуюсь повернути.
(підпис)

в) Розписка

Я, Михайлов С.В., отримав у борг від Дудки С.П. гроші у сумі 200 грн.,
які обіцяю повернути.

20 жовтня 2005 р. (підпис)

Вправа 8. Укладіть службову розписку про отримання Вами

інвентаря для прибирання території біля приміщення університету.

Вправа 9. Напишіть розписку приватного характеру на довільну

тему.

Вправа 10. Перекладіть українською мовою. З’ясуйте, чи можливе

утворення форм ступенювання поданих прикметників. Обґрунтуйте
відповідь.
Бывший диретор, высокоуважаемый господин, глубокоуважаемый
господин, многоуважаемый господин, должносной оклад, исходящая
бумага, наложный платеж, первичная документация, представленные
материалы, приглашенные члены комиссии, регистрационный список,
собственное распоряжение, согласительное совещание, арендная
плата, безналичный расчет, биржевой контракт, виновная сторона,
временное пользование, вступительный взнос, высококачественный
товар, городской бюджет, дальнейшее использование, данный договор,
договорная возмездная основа, долевая собственность, занимаемая
должность, неприбыльная деятельность, остаточная (добавочная)
стоимость, существенные недостатки, учредительное собрание.

Вправа 11. Відредагуйте текст ( виправте орфографічні,

пунктуаційні, мовні й стилістичні помилки).
У відділі знаходиться два вікна, під якими розташовані два стола
205
достатнього розміру для того, щоб на ньому розмістити всі необхідні
документи. Далі від цих двох столів знаходиться ще два столи. На
чотирьох столах знаходяться чотири комп'ютери марки “Synс Маstег 755"
і монітором "Samsung” та три лазерних принтера марки "Lexmагк Z 45”,
"Неwlett Расkard 1100" та " Неwlett Расkard 1300". Біля кожного столу
знаходиться тумбочка та крісло. З правої та лівої сторони біля входу
знаходиться ще два столи з двома стільцями для клієнтів. Зверху над
кожним столом знаходиться книжкова полиця. Ліворуч від дверей
розміщена шафа для верхньої одежі.
В кабінеті тихо, тепло, температура повітря приміщення в перехідний
період складає 22-23 С, відносна вологість повітря складає 52%,
швидкість руху повітря біля 0,1 м/с. Приміщення відділу вентилюється
шляхом відкриття вікон та включенням кондиціонера.
Приміщення кабінету опалюється за допомогою радіатора, який
складається із 10 секцій та кондиціонера марки «LG-07»[12].
В відділі знаходиться комп'ютер «Synс Маstег 755» з монітором
«Samsung» (чотири штуки) та три лазерних принтера марки. При цьому
комп'ютери працюють увесь робочий день. Загальний рівень шуму
приміщення складає біля 60 дБА.

Вправа 12. Перекладіть текст.

Товарами в узком смысле этого слова называют объекты купли и
продажи, тоесть экономический продукт, который после своего создания
подлежит продаже или предназначен для продажи. Таким образом,
товаром считают любой экономический продукт, поступающий после
производства на рынок. Однако в широком смысле слова понятие
«товар» часто относят к любым производственным предметам и вещам,
ко всему, чем пользуются люди, не уточняя при этом, что данные
предметы приобретены или продаются за деньги.
Работами в экономике называют трудовую деятельность, само
существование которой рассматривается как продукт деятельности, как
полезный и нужный ее результат, подлежащий оценке и оплате. Так,
строительные, ремонтные, монтажные, уборочные работы воплощают
не только определенный вид деятельности, но и ее продукт.
Выполненная работа есть своеобразный вид экономического продукта,
206
результат производства.

Практичне заняття 13.

_________________________________________________________
Будова словосполучень. Форма залежного слова у словосполученні.
Тире між підметом і присудком. Нормативне слововживання.
Контракт.

Вправа 1. Відредагуйте подані словосполучення.

Дякувати Вас, завдати шкоду, потребувати в допомозі, наслідувати
дорослим, вибачити його, зазнати збитки, завдати неприємності,
постачати сировиною, відповідати на українській мові, прагнути до
перемоги, доглядати за хворими, сміятися з себе, одружитися на
І.М. Лісовій.

Вправа 2. Визначте, на які питання відповідають залежні слова в

поданих парах. Запишіть словосполучення, вживаючи залежне слово в
потрібній формі.
Зразок: притаманний (кому?) їм.
Властивий (ринкова економіка), характерний (сучасне підприємництво),
оснований (приватне власність), заснований (товаровиробники),
завідувач (кафедра), завідуючий (відділ), дорівнювати (дванадцять),
рівнятися (показники зростання), торкатися (проблема), доторкатися
(стіна), опанувати (іноземна мова), оволодіти (знання), доводити
(перспективність), свідчити (необхідність), відзначити (наукова новизна),
сказати (результати), дотримуватися (субординація), витримувати
(навантаження), заслуговувати (увага).

Вправа 3. Знайдіть у складі поданих речень словосполучення, в

яких неправильно вжито форму залежного слова. Відредагуйте речення.

207
 1. Брокер зобов’язаний у триденний термін повідомити клієнта про
купівлю товару. 2. Слід інформувати Посереднику про відмову від
замовленої послуги. 3. Виконавець зобов’язаний повідомити Замовника
про готовність виконаних зразків. 4. Сторони несуть майнову
відповідальність згідно чинного законодавства.

Вправа 4. Знайдіть випадки неправильного вживання прийменників.

Відредагуйте речення.
1. Розрахунки по здійсненій на біржі угоді покупець і продавець
виконують між собою. 2. Клієнт надає інформацію по закінченню двох
місяців із дня підписання Договору. 3. Послуги надаються по наявних
розрахунках. 4. Розрахунки по оплаті послуг здійснюються в триденний
термін. 5. За невиконання зобов’язань по цьому Договору винна Сторона
сплачує Замовникові недотримку.

Вправа 5. Знайдіть конструкції, в яких неправильно вжито

прийменник. Відредагуйте речення.
1. При замовленні таблиці необхідно зазначити вартість послуг. 2.
Клієнт доручає Брокерові продати товар при умові встановлення ціни не
нижче заданої. 3. При укладенні контракту сторони дотримуються
чинного законодавства. 4. Синдикат здійснює комерційну діяльність при
збереженні юридичної самостійності підприємств. 5. Перевірка
результатів здійснюється при проведенні повторних досліджень. 6.
Протекторат – форма економічної залежності, при якій більш слабша
країна фактично підкоряється сильнішій державі. 7. При нетриманні від
вас суми претензії справу буде передано до арбітражу.

Вправа 6. Запишіть речення, вставляючи пропущені букви чи знаки,

розкриваючи дужки та проставляючи, де потрібно, розділові знаки.
1. В. Блакитний один із фундаторів спілки пролетарських письменників
(Г, г) арт. 2. Хліб один із (най) визначніших витворів людського розуму (К.
Тімірязєв). 3. Знищ…ти війни, утвердити мир на землі історична міс…ія
людства. 4. Сказати слово про Юрія Збанацького означає поділитися
цілим світом витвореним людиною (в) продовж десятиліт… (І. Муратов).
5. Зробити рідне слово надбанням духовного світу дитини це значить
208
влити в молоду душу відчуття краси (В. Сухомлинський). 6. Ембарго це
заборона на імпорт (будь) якого товар… . 7. Правильний прогноз,
обґрунтоване планове рішення запорука успіху в конкурентній боротьбі.
8. Конкурентне середовище (не) від…ємна риса ринкової економіки. 9.
Знання т…орії попиту та пропозиції (не) обхідна умова успішної роботи
(будь) якого підприємця. 10. Ціни на реальний товар бувають двох видів
ціни з (не) гайною поставкою товару та ціни з поставкою товару в
майбутньому. 11. Перші місця за вартістю посідають нафта бенз…н
мазут диз…льне пальне. 12. Серед сільськогосподарської продукції
провідними товарами є соєві боби кукурудза цукор.

Вправа 7. Запишіть речення, проставляючи пропущені розділові

знаки, вставляючи пропущені букви та розкриваючи дужки.
1. З іншого боку ринкова економіка прод…монструвала свої пер…ваги.
2. Нових замовлень (не) зважаюч… на закінчення кварталу оч…кувати
(не) доводиться. 3. Аудиторам пр…родньо доводиться застосовувати
гнучку цінову політику. 4. Формування інформації про витрати значно
відрізняється від м…тодики застосовуваної в Україні і відзначається
певними особливостями. 5. Відомі однак інші офіційні дані про витрати
на озброєння. 6. О…же для забе…печення зв’язку виробництва зі
споживач…м необхідно підтримувати попит особливо в умовах підняття
цін. 7. (На) жаль у нас (не) має змоги матеріально підтримати (В, в)аш
фонд. 8. Реформа широко розрекламована в 1987 – 1988 рр. показала
(не) можливість (до) корін…ої мод…рн…зації командної с…стеми.

Вправа 8. Запишіть речення, обираючи велику чи малу літеру,

вживаючи, де потрібно, ланки, ставлячи пропущені розділові знаки.
1. Прийняття законів (П, п)ро державне регулювання цінних паперів в
Україні, постанови (К, к)абінету (М, м)іністрів України (П, п)ро
врегулювання окремих питань взаєморозрахунків із належних до
бюджетів платежів стало основою для створення банківського
законодавства в Україні. 2. У 2003 р. (К, к)абінетом (М, м)іністрів України
було прийнято (П, п)останову (П, п)ро затвердження (Д, д)державно
програми розвитку та функціонування української мови. 3. Це
законопроекти внесеніь (Н, н)аціональним (Б, б)анком України.
209
4. Відбудуться загальні збори акціонерів ВАТ (К, к)иївелектромонтаж.
5. Цей захід проводять (М, м)міністерство освіти та науки України та
(Х, х)арківський (Н, н)аціональний (Е, е)економічний (У, у)ніверситет.

Завдання 9. Перекладіть текст українською мовою.

Получение регистрационного номера в Едином государственном
реестре предприятий и организаций Украины не предусматривает
проверки фирменного наименования на новизну. Как следствие – в
Украине существует множество предприятий с одинаковыми или
сходными фирменными наименованиями.
Потребитель, как правило, не обращает внимания на
организационноправовую форму юридического лица, а запоминает
различительный элемент (собственное наименование) фирменного
наименования, что приводит к смешению фирменных наименований и
введению потреби-теля в заблуждение относительно истинного
производителя товаров и услуг. В результате фирменное наименование
как средство индивидуализации предприятия не может полностью
выполнять свои функции, что с экономической точки зрения приводит к
прямым и косвенным убыткам.
Вправа 10. Відредагуйте текст( виправте орфографічні, пунктуаційні,
мовні й стилістичні помилки).
Приміщення відділу освітлюється природним шляхом (світлом неба,
проникаючим через віконні пройми) та штучним (за допомогою 1
світильників на стелі, по чотири лампи ЛД 60 у кожному).
Згідно з світлотехнічними розрахункам кількість світильників вибрано
таким чином, щоб рівень освітлення відповідав нормам. В теплу пору
року для захисту від надмірного нагріву приміщення, віконні пройми
закриваються щільними шторами з високим коефіцієнтом
непрозорості. У разі раптового відключення освітлення
використовується аварійне штучне освітлення.
Вікна, через які освітлюється відділ, мають розмір 1 м х 1,5 м. Вони
мають подвійну хрестовину. У відділі є один кондиціонер марки
«Samsung», потужністю 600 м/год.
Основним джерелом електромагнітного випромінювання являються

210
комп'ютери, а так як робота багатьох співробітників підприємства
пов'язана саме з їх використанням, то на підприємстві придержуються
наступних норм: чистота повітря в робочій зоні повинна відповідати
ДСТУ 12.1.005; наявність озону не повинно перевищувати 0,1 мі/м3;
наявність оксидів азоту не повинно перевищувати 5 мі/м ; наявність пилу
не повинно перевищувати 4 мг/м.

КОНТРАКТ
з науково-педагогічним працівником
Харківського національного економічного університету

м. Харків «__»___________200__р.

Харківський національний економічний університет в особі ректора

Пономаренка Володимира Степановича, який діє на підставі Статуту,
іменований далі «ХНЕУ» з одного боку, та громадянина
_____________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
з другого боку, іменований далі «Працівник», уклали цей контракт
про таке:
_____________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, рік народження)
(відомості про науковий ступінь, вчене звання) призначається на
посаду:
_____________________________________________________________
(повна назва посади)
Харківського національного економічного університету
на строк з «___»___________200__р. до «___»___________200__р.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Працівник виконує покладені на нього обов’язки відповідно до

законодавства України про працю, вищу освіту, рішень уряду України,
нормативних положень Міністерства освіти і науки України, статуту
ХНЕУ.
211
 1.2. Цей контракт є особливою формою трудового договору. На
підставі контракту виникають трудові відносини між Працівником та
ХНЕУ в особі ректора.
1.3. На Працівника, який уклав цей контракт, повністю поширюється
законодавство про працю, вищу освіту, статут ХНЕУ.
1.4. Терміном «сторони» у цьому контракті позначають ХНЕУ та
Працівника.
1.5. Працівник підзвітний ректору ХНЕУ, керівникові структурного
підрозділу (факультету, кафедри) в межах покладених на нього
обов’язків.

ПРАВА ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА

Працівник має право:

2.1. На відповідні умови праці, відпочинку, на підвищення
кваліфікації, перепідготовку.
2.2. Брати участь у громадському самоврядуванні відповідно до
статуту ХНЕУ.

ОБОВ’ЯЗКИ ПРАЦІВНИКА

Працівник зобов’язаний:
3.1. З питань навчальної роботи:
3.1.1. Викладати предмет на науково-педагогічному рівні, який
відповідає державному стандарту якості освіти, з метою забезпечення
підготовки спеціалістів відповідного рівня кваліфікації.
3.1.2. Проводити лекційні та практичні заняття згідно з розкладом та
індивідуальним планом.
3.2. З метою роботи:
3.2.1. Підготувати текст лекцій з ______________________________
_____________________________________________________________
_____________________________________________________________
3.2.2. Підготувати навчальний посібник (підручник) з ____________
_____________________________________________________________

212
 3.3. З наукової роботи:
3.3.1. Виконувати план науково-дослідної роботи з держбюджетної
тематики в обсязі, затвердженому в індивідуальному плані.
3.3.2. Організувати укладення держрохрахункової теми обсягом
_____________________________________________________________
3.3.3. Опублікувати _________ наукових статей у фахових виданнях.
3.3.4. Підготувати до друку монографію _______________________
_____________________________________________________________
3.4. Підвищувати кваліфікацію.
3.5. Дотримуватись чинного законодавства щодо збереження і набуття
майна, зміцнення трудової дисципліни, захисту відомостей, що є
державною, службовою та комерційною таємницею.
3.6. Виконувати індивідуальний план викладача, накази та
розпорядження ректора.
3.7. Дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, в тому числі
графіка робочого часу. За необхідності на робочому місці Працівник
зобов’язаний попередити про своє місцезнаходження та час відсутності
старшого лаборанта чи завідувача кафедри.

4. ОПЛАТА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА

4.1. Працівникові за виконання обов’язків, передбачених цим

контрактом, встановлюється посадовий оклад відповідно до штатного
розкладу.
4.2. Працівнику надається щорічна відпустка тривалістю 56
календарних днів після затвердження виконання індивідуального плану
викладача: методичним, навчальним відділами та науково-дослідним
сектором.
4.3. Працівник підлягає державному соціальному страхуванню на
термін цього контракту.
4.4. У разі смерті Працівника в період дії контракту його сім’ї
сплачується одноразова допомога в розмірі діючої допомоги і
державного соціального страхування на поховання.

213
 5. ОБОВ’ЯЗКИ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

5.1. Надавати Працівнику можливість підвищувати професійні знання та

вміння відповідно до займаної посади.
5.2. Надавати допомогу в навчально-методичному забезпеченні
навчального процесу.
5.3. Забезпечувати умови техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни
праці.

6. ЗМІНИ ТА РОЗІРВАННЯ КОНТРАКТУ

6.1. Контракт може бути припинений або розірваний за підстав,

передбачених чинним законодавством та умовами самого контракту.
6.2. Підставами для розірвання контракту є:
6.2.1. Закінчення строку його дії:
6.2.2. Угода сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю
України).
6.3.1. Розголошення Працівником службової та комерційної таємниці.
6.3.2. Заподіяння Працівником матеріальної або моральної шкоди
ХНЕУ.
6.3.3. Використання Працівником майна ХНЕУ в особистих цілях.
6.3.4. Вчинення Працівником дій, які заподіяли або могли заподіяти
шкоду репутації ХНЕУ, в тому числі поширення відомостей, які ганьблять
ділову репутацію ХНЕУ.
6.4. Сторони вживають заходів до дотримання конфіденційності умов
контракту.
6.5. Умови цього контракту можуть бути змінені за додатковою угодою
сторін у письмовій формі.
6.6. Контракт набирає чинності з часу його підписання сторонами.
6.7. Цей контракт укладений у двох примірниках, які зберігаються у
кожної із сторін і мають однакову юридичну силу.

7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН І ВИРІШЕННЯ СУПЕРЕЧОК

214
 7.1. У випадку невиконання чи невідповідного виконання обов’язків,
передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність
відповідно до законодавства та цього контракту.
7.2. Суперечки між сторонами вирішуються відповідно до чинного
законодавства.

8. АДРЕСИ СТОРІН. ІНШІ ВІДОМОСТІ

8.1. Відомості про Працівника:

Домашня адреса___________________________________________
Домашній телефон_________________________________________
Службовий телефон________________________________________
Паспорт серія_______________№____________________________
Виданий «___»______________200__р. _______________________
_________________________________________________________
(вказати орган, що видав паспорт)
Підстава для пільг з оподаткування.
_____________________________________________________________
(вказати відомості про кількість дітей, утриманців та ін.)
8.2. Відомості щодо ХНЕУ:
Повна назва: Харківський національний економічний університет
Адреса: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а
Ректор: Пономаренко Володимир Степанович
Службовий телефон ректора ХНЕУ: 7-020-304
Розрахунковий рахунок: Управління державного казначейства (УДК)
у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 02071211, р/р
35220005000019.

Від ХНЕУ Працівник

Ректор___________В.С. Пономаренко ________________

«___»_____________200__р. «___»_____________200__р.

215
 Практичне заняття 14

Будова речення. Речення з дієприслівниковими зворотами.

Вживання подвійних сполучників. Узгодження присудка з підметом.
Договір.
________________________________________________________

Вправа 1. Виявіть порушення в побудові ряду однорідних членів.

Відредагуйте речення.
1. Було посіяно зернових 8 гектарів, жита 5 гектарів. 2. Шефи
подарували школі нове технічне обладнання, обчислювальну техніку та
вимірювальні прилади. 3. Конспектуючи, слід використовувати різні
допоміжні засоби, залишати поля, підрозділяти записи, підкреслювати
найважливішу інформацію. 4. Фабрика випускає зимове взуття, жіночі на
півчобітки, підліткові черевики з хутряною підкладкою.

Вправа 2. Знайдіть помилки вживання в реченнях подвійних

сполучників. Відредагуйте речення. Яке з речень можна відредагувати
двома способами?
1. Така демографічна ситуація не тільки характерна для нашого міста, а
й для інших обласних центрів. 2. Запропонована в дипломній роботі
методика аналізу дозволяє не тільки визначити рівень рентабельності, а
й виявляє шляхи його підвищення. 3. Це завдання є не стільки
прерогативою законодавчої гілки влади, скільки виконавчої. 4. Комісія
врахувала зміст не стільки вашого звернення, скільки умови, що
спонукали вас його скласти. 5. Підприємства легкої промисловості не
тільки реалізують свою продукцію Харківщині, а й у сусідніх областях. 6.
Кабінет Міністрів здійснює контроль як за виконанням прийнятих ним

216
актів безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи. 7. Реферат не
лише може бути джерелом інформації про нову літературу, а й
самостійним різновидом навчальної роботи. 8. Фірма має не тільки
ліцензію на аудит але й на інші види інтелектуального бізнесу. 9. Гроші
виражають не тільки вартість товару але й є знаряддям експлуатації
людини людиною.

Вправа 3. Перепишіть речення, підкресліть підмети, виражені

словосполученнями, та присудки. Допишіть закінчення, узгоджуючи
присудок із підметом; поясніть вибір потрібної форми.
1. Група депутатів звернул…сь до уряду країни з заявою. 2.
Більшість делегатів проголосував… позитивно. 3. Частина спортсменів
тренувал…ся на стадіоні. 4. Решта учасників конкурсу продовжувал…
боротьбу за призові місця. 5. Значна кількість працівників підвищу…
кваліфікацію в міжгалузевому інституті післядипломної освіти. 6. Чимало
студентів перебува… на диспансерному обліку. 7. Кілька виборців
звернул…ся за допомогою.

Вправа 4. Перебудуйте речення, вживаючи для позначення

приблизної кількості конструкції з прийменниками до, близько, трохи не,
мало не, понад. Вставте пропущені букви, узгоджуючи присудок із
підметом.
1. У літніх таборах відпочива… та оздоровлю…ться приблизно дві
тисячі дітей. 2. Приблизно сто тисяч гектарів землі обробля…ться
фермами. 3. За два дні в музеї побувал… приблизно вісімсот чоловік.
4. Приблизно дві тисячі листів надійшл… в редакцію останнього місяця.
6. До хору записал…ся приблизно сто чоловік.

Вправа 5. Виявіть порушення в побудові речень із

дієприслівниковими зворотами. Поясніть причини цих порушень,
відреагуйте речення.
1. Одержавши Ваші пропозиції щодо обговореного проекту, нам
хотілося б висловити кілька зауважень. 2. Вивчивши калькуляцію, нам
здаються завищеними запропоновані Вами ціни. 3. Розуміючи всю
важливість своєчасного закінчення будівництва, Вам надається знижка
217
на будматеріали в розмірі 3% від зазначеної в контакті ціни. 4.
Розглядаючи Вашу претензію, у нас склалося враження, що ви
врахували низку позицій нашої угоди.

Вправа 6. Знайдіть у реченнях спільний додаток до слів, які

керують різними відмінками. Відредагуйте речення.
1. У цеху здійснюється догляд і ремонт обладнання. 2. Необхідно
знаки й керуватися дорожніми знаками, сигналами світлофора, жестами
міліціонера регулювальника. 3. Фахівці розробили і почали
впровадження нового проекту. 4. На початковому етапі роботи слід
ознайомитися та опрацювати наукову літературу з обраної теми. 5. Для
того, щоб мова функціонувала на всіх рівнях державного життя,
необхідна увага та створення умов для її розвитку. 6. Працівники фірми
прагнуть удосконалити й повністю оволодіти новими формами роботи.

Вправа 7. Запишіть речення, поставивши подані в дужках дієслова

в потрібній формі минулого часу.
1. Ніхто з двадцяти потерпілих не (звернутися) за медичною
допомогою. 2. Усі, хто (перебувати) на диспансерному обліку, (одержати)
путівки до профілакторію. 3. Кожен з присутніх (висловити) свою думку
щодо зазначеної проблеми. 4. Жоден із делегатів не (скористатися)
наданою пільгою. 5. Хтось із вас (записатися) на прийом? 6. Дехто з
працівників (залишитися) на робочому місці. 7. ТІ, хто (підписати) заяву,
(утворити) робочу групу. 8. Нікому з тих, хто (надіслати) матеріали, не
прийшло повідомлення про термін конференції.

Вправа 8. Запишіть речення, вставляючи пропущені букви чи

знаки, розкриваючи дужки, проставляючи пропущені розділові знаки.
1. Постачальники це ділові фірми та окремі особи які забе…
печують к…мпанію та її конкурентів матеріальними рес…урсами
необхідними для виробництва конкретних товарів та послуг. 2. Товар все
те що може задовольнити потребу й пропонується ринку з метою пр…
верне…я уваги пр…дбан…я викор…стан…я або спож…ван…я
включаюч… ф…з…чні об…єкти послуги особи місця організації. 3. Із
приводу взаємодії процесів планування та конкуренції треба сказати ще
218
й те що конкуренція в сучасній економіці це перш за все змагання різних
(науково) виробничих концепцій, програм, планів. 4. Все поз…тивне що
було нагромаджено у сфері планового управлян…я господарством нині
скасовується і не використовується. 5. Як сві…чить світовий досвід
формування ринкової структури не може бути рівномірним в усіх сферах
господарства (най)швидше цей процес відбувається в сільському
господарстві будівництві сфері обслуговування. 6. У залежності від
ситуації на ринку, яка характеризується співвідношенням між бажаним і
реальним рівнем попиту на певний товар чи послугу об…рається спосіб
маркетингової діяльності. 7. Товари які реалізуються на товарних біржах
мають перелік їх основних ознак (з)боку як…сті сортн…сті.

Зразки договорів

ДОГОВІР №
Про виготовлення реклами

м. Харків «__»__________200__р.

Замовник: виробниче об’єднання (ВО) «Комунар» в особі заступника

генерального директора Радченка Юрія Миколайовича, що діє на
підставі Довіреності №90-Юр від 11.01.99 р. , з ОДНОГО БОКУ, І
Виконавець: державне підприємство «Маркетинговий та комерційний
центр» (МКЦ) в особі директора Шиліна Олександра Сергійовича, що діє
на підставі Статуту, з іншого боку, які разом та окремо також звуться
Сторонами, уклали цей договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується, відповідно до

умов цього договору, виконати роботи з виробництва рекламної
продукції за заявками Замовника за поданими ним зразками, описати
реклами або ескізами. У випадку надання робочого ескіза Виконавець
бере на себе виконання робіт з розробки остаточного ескізу та зразку.
1.2. Реклама, її кольори повинні бути виконані у суворій відповідності до
219
затвердженого Замовником ескіза (зразка).
1.3. У заявках Замовник дає опис реклами, вказує термін її
виготовлення, додає ескізи або зразки. Заявки Замовника є невід’ємною
частиною цього договору.

2. ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН
2.1. Замовник надає Виконавцю додаткові матеріали (тексти, фото,
слайди тощо), які він має, для належного виконання роботи.
2.2. Виконавець надає Замовнику калькуляцію виготовлення
замовленої роботи та рахунок.
2.3. Виконавець виготовляє рекламу відповідно до затверджених
Замовником ескізів, зразка та опису реклами.
2.4. Замовник сплачує Виконавцю вартість виготовлення замовленої
відповідною заявкою рекламної продукції.

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
3.1. За невиконання своїх зобов’язань за цим договором Сторони
несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.
3.2. У випадку дострокового розірвання договору Замовник відшкодовує
Виконавцю фактичні витрати до моменту припинення дії договору за
відповідним Актом, наданим йому Виконавцем.

4. ОПЛАТА РОБІТ
4.1. Оплата робіт здійснюється на умовах 50% передплати у розмірі,
визначеному калькуляцією робіт та у рахунку до відповідної заявки
Замовника шляхом перерахування належної суми на розрахунковий
рахунок Виконавця. Залишок коштів (50%) сплачується Виконавцеві
протягом 5 днів після отримання Замовником замовленої рекламної
продукції.
4.2. Можливий розрахунок із Виконавцем поставкою продукції
Замовника відповідно до Специфікації, що стане невід’ємною частиною
цього договору.

5. РОЗГЛЯД СУПЕРЕЧОК
5.1. Сторони визначають, що всі ймовірні претензії за цим договором
220
 інша Сторона повинна розглянути і надіслати відповідь протягом 15 днів
з дня отримання такої претензії. У випадку не виконання цього
положення вважається наявність суперечки між Сторонами.
5.2. Всі суперечки між Сторонами, з яких не було досягнуто згоди,
розв’язуються у відповідності до законодавства Україні в Арбітражному
суді м. Харкова.

6. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ

6.1. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його
Сторонами і діє до 31 квітня 2001 р.
6.2. Після закінчення терміну дії договору, якщо Сторони продовжують
виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений
строк, однак кожна з Сторін має право припинити його дію, попередивши
про це іншу Сторону за один місяць до такого моменту.

7. ІНШІ УМОВИ
7.1. Цей договір складено у двох оригінальних примірниках, що мають
однакову юридичну силу, по одному для кожної з Сторін.
7.2. У випадках, не передбачених цим договором, Сторони керуються
чинним законодавством.
7.3. Зміна або доповнення умов за цим договором можливі за
обопільною згодою, оформленою письмово за відповідним порядком.

8. БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ ТА ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН

Замовник: Виконавець
Виробниче об’єднання «Комунар» Державне підприємство
«Маркетинговий та комерційний
61681, м. Харків, ДСП, вул. Рудика,1 центр»
Код за ЄДРПОУ 14308730. 61070, м. Харків, вул.. Рудика, 4
Р/р 26001301810291 в ХГРУ УАК ПІБ Код за ЄДРПОУ 30291703.
Р/р 26009301810798 в ХГРУ УАК
м. Харкова МФО 351458 ПІБ
код банку 09351451 м. Харкова МФО 351458
код банку 09351451

221
 Від замовника Від Виконавця
Заст. генерального директора Директор
ВО «Комунар» ДП «МКЦ»
Ю.М. Радченко О.С. Шилін

М.П. М.П.

ДОГОВІР № _____
на постачання друкованої продукції

м. Київ «____» ___________________200__р.

Видавництво «Либідь» при Київському університеті, що надалі

іменується «Продавець», в особі директора Бойко Олени Олександрівни,
яка діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ____________________
____________________________________________________________,
(організація)
що надалі іменується «Покупець», в особі _________________________
____________________________________________________________ ,
(посада, прізвище, ім’я та по батькові )
з другої сторони, уклали цей договір про таке:
1. Продавець продає, а Покупець купує з правом реалізації згідно з
накладними видавництва книжкову продукцію за відпускною ціною
видавництва.
2. Продукція має відпускатися в стандартній упаковці. Примірники,
в яких виявлено поліграфічний брак, підлягають заміні.
3. Доставка книг здійснюється Покупцем за власний рахунок.
За дорученням Продавця Покупець вивозить з друкарні літературу
своїм транспортом і за свій рахунок протягом трьох днів після
виготовлення тиражу.
4. Покупець розраховується з Продавцем безготівковим

222
розрахунком за кожну окрему поставку, за домовленістю з частковою
передоплатою в розмірі _________%.
Решта суми сплачується протягом 10 – 20 днів, але не пізніше 30
днів з дня отримання книг за накладними видавництва або друкарні.
5. У разі несвоєчасної оплати продукції Покупець сплачує
Продавцю 0,5 % пені від суми заборгованості за кожний день
прострочення. Сторони зобов’язуються вживати всіх заходів для
вирішення спірних питань. У разі неможливості вирішення суперечок у
добровільному порядку претензії розглядаються в Арбітражному суді.
6. Цей договір набуває чинності з моменту підписання й діє
протягом року.
7. Договір складено в двох примірниках, по одному для кожної із
сторін, що його підписали, при цьому обидва примірники мають однакову
юридичну силу.
8. Інші умови _____________________________________________
_____________________________________________________________
Юридичні адреси та реквізити сторін:
Продавець Покупець
252001, Київ-001, Хрещатик, 10 Індекс і поштова адреса
тел./факс (044) 229-11-71
тел. (044) 228-58-04, 228-11-81 тел./факс
Р/р №609702 в Печерському тел.
Відділені УСБ м. Києва Р/р
МФО 322090 Код 05591690 МФО
Від продавця Від покупця

Практичне заняття 15.

_________________________________________________________
Трудова угода. Оформлення бібліографії. Значення словників для
оформлення документів. Типи словників (орфографічні, тлумані,
спеціальні, перекладні).Трудова угода.

Зверніть увагу!

223
 Для правильного оформлення конспекту реферату, курсової чи
дипломної роботи, наукової праці треба знати вимоги до оформлення
бібліографії. Зверніть увагу на зразки бібліографічного опису.

1. Бібліографічний опис книги:

Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. –

К.: КНЕУ, 2000. – 295 с.
Тітов М.І. Банкрутство: Матеріально-правові та процесуальні
аспекти. – Харків: Консул, 1997. – 312 с.
Воробйов Ю.М. Фінансовий менеджмент: Навч. Посібник. – Кн. 1. –
Сімферополь: Таврія, 1999. – 265 с.
Банківська енциклопедія /Савчук М.І., Поддєрьогін А.М., Пересада
А.А. та ін.; За ред.. А.А. Мороза. – К.: Фірма «Ельтон, 1993. – 327 с.
Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. З англ. – К.:
Молодь, 1997. – 1000 с.
Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ. /За ред..
Т.Р. Кияка. – К.: Вид. дім «КМ Асаdemia», 1997. – 264 с.

2. Бібліографічний опис газетної чи журнальної статті, статті у

збірнику.

Агентство з питань запобігання банкрутства підприємств: Методика

інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та
організацій //Українська інвестиційна газета. – 2004. – №3. – С. 8 – 10.
Пилипчик М, Колмакова В. Роль економічних факторів у період до
ринкової економіки //Економіка України. – 1998. – №2. – С. 5 – 7.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Положення про порядок санації державних підприємств» //Зібрання
постанов Уряду України. – 1994. – №5. – С. 8 – 9.

Вправа 1. Розставте розділові знаки в бібліографічних описах книг і

статей.
Василик О.Д. Державні фінанси України Навч. посібник К Вища
школа 1997 338 с
224
 Внукова Н.М. Основи факторингу Навч. Посібник К Товариство
«Знання» 1998 174 с
Гроші в Україні: факти і документи М.Ф. Дмитрієнко, В.М. Литвин,
В.А. Ющенко, Л.В. Яковлєва К Фірма «ARC - UKRAINE» 1998 456 c
Короткий словник страхових термінів Укл. Т.А. Рожова, Л.О.
Заболока, Т.Є. Терещенко К Міністерство фінансів України навчально-
методичний кабінет 1998 63 с
Операції комерційних банків Коцовська Р.Р. та ін.. Львів Вид-во
«Центр Європи» 1997 280 с
Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
поглибленого аналізу фінансово-господарського стану непланоспромож-
них підприємств та організацій Галицькі контракти 1997 № 40 с. 3 – 5.

Вправа 2. Укладіть бібліографію до реферату чи курсової роботи з

однієї з дисциплін, яку ви вивчаєте в університеті.

Вправа 4. Перекладіть словосполучення.

Вывод эксперта, грузоотправитель обязан, должный порядок,
недоброкачественность товара, по требованию получателя, принять
притензию к рассмотрению, разногласия по вопросам, соответствующие
отметки, упомянутый документ, условие договора, считаться принятым,
руководствуясь пунктом, следствием этого является несколько пунктов
договора, несоответствие данным, обосновать возражение, оплатить
неустойку, определенный срок, перевести на счёт, платежное
требование, подтверждающий документ, возложить материальную
ответственность, в принудительном порядке, биржевой контракт, в
дальнейшем влечь за собой, осуществлять поставки, по вине работника,
наличный товар, наличные деньги, заинтересованная сторона,
обязуется выполнять.

Вправа 5. Перекладіть кліше українською мовою.

Прийти к согласию, принять во внимание, следующим будет
выступать, решающий голос, список прилагается, отчислить по
собственному желанию, в полной безопасности, выяснить вопрос,
косвенная причина, изымать из обращения, маркировка товара,

225
наложение взысканий, неоплачиваемые поступления, основания для
прекращения контракта, отчисление доходов, взнос в уставной фонд,
принудительная отставка, заведующий отделом сбыта, осуществлять
слияние фирм, подлежащий аресту.
Вправа 6. Перекладіть текст українською мовою.
Роль руководителя-менеджера характеризуется следующей цепью
действий: определение целей деятельности; разработка стратегии и
тактики; постановка конкретных задач; определение и выбор
эффективных методов управления; организация и контроль основных
направлений деятельности и развития фирмы; анализ и оценка
эффективности решений, которые принимаются, результатов их
выполнения; подбор и расположение руководителей подразделений
фирмы и аппарата управления; анализ проблем, сопутствующих
возможностей длябор лучшей альтернативы; руководство программами;
оценка степени достижения целей; отслеживание важнейших тенденций
в деятельности фирмы.

Трудова угода

Трудова угода – це різновид трудового договору. Укладається цей

документ між підприємством та особою, яка не є штатним працівником
підприємства, для виконання нею певної роботи у разі, якою на
підприємстві бракує фахівців з певної галузі й ці роботи не можуть бути
виконані на засадах договорів з відповідними підприємствами
(організаціями, установами, фірмами).
Трудову угоду оформляють на чистому аркуші паперу або на
трафаретному бланку підприємства.
Реквізити трудової угоди:
- назва виду документа (трудова угода);
- дата (проставляють у день підписання);
- місце укладання;
- текст (Текст складається з двох частин – вступної та основної. У
вступній частині зазначають сторони, між якими укладену

226
 трудову. В основній частині можуть бути розділи (пункти)
«Предмет угоди», «Розмір та порядок оплати»,
«Відповідальність сторін», «Термін дії», «Дострокове
розірвання», «Порядок вирішення спірних питань» тощо);
- адреси сторін;
- підписи сторін.
Слова «Угода», «Замовник», «Виконавець» у трудовій угоді, як
правило, пишуться з великої літери, оскільки набувають значення
власного імені.

Зразок трудової угоди

Трудова угода

20.8.4 м. Харків

ТОВ «Рута», яке діє на підставі Статуту та надалі іменується

«Замовник» з одного боку, та громадянин Борисов Геннадій
Миколайович, паспорт СА 459871, який мешкає за адресою: м. Харків,
вул. Гагаріна 2/12 та іменується надалі «Виконавець», з іншого боку,
уклали цей договір про таке:

1. Предмет угоди

1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе

зобов’язання виконати роботи щодо запуску та налагодження
програмного забезпечення з опрацювання виробничого процесу
«Technology Soft» на АРМ ТОВ «Рута».
1.2. Робота повинна бути виконана в термін до 01.10.04
1.3. Функціонування програмного комплексу повинно
забезпечуватись з терміналів, які обладнані процесором Pentium-75.
1.4. Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для
виконання роботи, яка передбачена цією угодою.
1.5. Замовник зобов’язаний вчасно прийняти та оплатити
роботу.
227
 2. Розміри та порядок оплати

2.1. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю 2500 (дві тисячі

п’ятсот) грн.
2.2. Робота повинна бути оплачена Замовником не пізніше 2-х діб з дня
прийняття роботи.

3. Відповідальність сторін

3.1. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або

неналежне виконання покладених на них зобов’язань згідно з діючим
законодавством.
4. Дострокове розірвання угоди

4.1. У разі порушення однією із сторін зобов’язань за угодою інша

сторона має право розірвати її в односторонньому порядку.

1. Інші умови

1.1. Суперечки з цією угодою розглядаються судом.

Замовник: Виконавець:
ТОВ «Рута»
код ЗКПО 01254369,
м. Харків, вул.. Котлова, 18
_______________________ _________________
М.П. (підпис) (підпис)

Вправа 7. Оформіть трудову угоду на трафаретному бланку.

Формуляр-зразок:

228
 ТРУДОВА УГОДА

Місто____________ «____»___________200__р.
_________________________________________________________
(назва організації)
в особі___________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
що діє на підставі__________________________________________
названа надалі Замовник, з однієї сторони, і гр._________________
________________________________________________________,
(прізвище, ім’я, по батькові)
що мешкає ______________________________________________,
(адреса)
далі названий Виконавець, з іншої сторони, далі поіменовані
Сторони, уклали цю угоду про таке:
3. Предмет угоди
1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання
виконати такі роботи ___________________________________________
(характер і вид робіт)
терміном до ___________________________________________________
1.2. Робота повинна відповідати таким вимогам: _______________
_________________________________________________________
1.3. Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для
виконання роботи, передбаченої цієї Угодою.
1.4. Замовник зобов’язаний своєчасно прийняти й оплатити роботу.
4. Розмір і порядок оплати
2.1. За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві _______грн.
2.2. Оплата виконується не пізніше _______________________з дня
прийняття роботи.
3. Відповідальність Сторін
3.1. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання
або виконання покладених на них зобов’язань згідно з чинним
законодавством.
4. Дострокове розірвання угоди
4.1. У разі порушення однією із Сторін зобов’язань за Угодою інша
229
Сторона має право розірвати її в односторонньому порядку.
4.2. _____________________________________________________
Суперечки з цієї Угоди розглядаються у порядку, передбаченому
законом.
5. Юридичні адреси і реквізити Сторін:
Замовник_________________________________________________
М.П.

Виконавець_______________________________________________
М.П.

Практичне заняття 16
________________________________________________________
Усна форма професійного спілкування( ПС). Мовні звороти, характерні
для усної форми ПС.Особливість монологу, діалоги ПС.

Вправа 1. Наведіть приклади традиційних мовних зворотів,

типових для таких ситуацій професійного спілкування:
1) привітання; 2) представлення; 3) подяки; 4) висловлення згоди;
5) висловлення погодження; 6) вибачення; 7) прохання; 8) відмови;
9) прощання.
Уведіть їх у речення.

Вправа 2. Вживаючи вставні слова та словосполучення,

змоделюйте ситуації:
1) працевлаштування; 2) звільнення; 3) відмови у проханні; 4) згоди
про допомогу.
Слова для довідок: будь ласка, на жаль, будьте люб’язні, можливо,
безперечно, безсумнівно, якщо можливо, коли Ваша ласка, дуже шкода,
з радістю.

Вправа 3. Підготуйте телефонну розмову:

а) для отримання інформації з приводу працевлаштування;

230
 б) між діловими партнерами;
в) між замовником і постачальником;
г) між керівником і підлеглим.

Вправа 4. Відредагуйте телефонний діалог.

- Алло! Це хто?
- А кого ви хочете?
- Я хочу Івана Петровича.
- А хто такий Іван Петрович?
- Це мій знайомий.
- А хто Ви?
- А яка різниця?
- Тоді я його не буду кликати до телефона!

Вправа 5. Підготуйте виступ керівника на виробничій нараді.

Вправа 6. Виголосіть звітну промову на звітно-виборчих зборах.

Вправа 7. Приготуйте привітання для учасників наукової

конференції.

Вправа 8. Використайте типові мовні прийоми для переконання

ділового партнера.

Вправа 9. Перекладіть українською мовою, уведіть у речення.

Уважаемые коллеги
Глубокоуважаемое собрание
Уважаемая публика
Всего доброго
Всем привет
Добро пожаловать
Надеюсь, мы скоро увидемся
Желаю удачи
Вынести благодарность

231
 Вправа 10. Використоючи терміни і професіоналізми, складіть усну
розповідь (виступ) про свою майбутню професію.

Вправа 11. Доберіть професіоналізми зі своєї спеціальності. Чи

доречне їх використання в професійному й діловому мовленні?

Типові мовні звороти

аппарат управления – апарат управління

в зависимости от оснований – залежно від підстав
в пределах своих полномочий – у межах своїх повноважень
в пределах собственных средств – у межах власних коштів
в случае досрочного выбытия – при достроковому вибутті
в случае необходимости – за необхідності
в соответствии с (действующим – згідно з (чинним законодавством)
законодательством
возместить ущерб, который … – відшкодувати збитки, яких …
вопрос относительно … – питання щодо
договор внутрихозяйственный – договір внутрішньогосподарський
инструкция по составлению – інструкція для складання
исчисленная (вычисленная) плата – обчислена (нарахована) платня
на основе контракта – на підставі контракту
наем и освобождение работника – наймання й звільнення працівник-
ка
наложение взысканий – накладання стягнень
неоплачиваемые поступления – безоплатны надходження
насчитывать не меньше чем … – налічувати не менше ніж …
работников працівників
основание для освобождения от … – підстава для звільнення від …
открывать счет в банке – відкривати рахунок у банку
платить неустойку по вине – сплачувати недотримку (неустой-
ку) з вини
порядок расходования фонда – порядок видаткування фонду оп-
оплаты труда лати праці
потребляемые средства – споживчі кошти
право на составление контракта – право з укладання контракту
право на разрыв контракта – право з розірвання контракту
предприятие считает возможным – підприємство вважає за можливе
с целью предотвратить – з метою запобігти
совещательный голос – дорадчий голос
уставной фонд – статутний фонд
данный приказ – цей наказ
232
для выполнения требований
для предоставления
заведующий (отделом, канцеля-
рией)
заслуживать внимания
исходящая бумага
контроль поручить
на время отсутствия
об изменении в личном составе
обеспечить разработку
основание для …
перевести на должность
по всем вопросам
предоставить
принести вред
проект приказа согласован
раньше изданный приказ
решили
руководствуясь «Положением о …» – керуючись «Положенням про …»
с целью надлежащей организации – з метою належної організації
руководства
только при наличии
управленческий персонал
управляющий отделением
арендная плата
безналичный расчет
бесплатно исправить
недостатки
биржевой контракт
в его пользу
взыскать штраф
влечь за собой
возложить обязанности
вознаграждение в размере
в пользу (заказника)
в связи с озложенным
вступительный взнос
высококачественный товар
получатель груза
полученная сумма
по назначению
порча имущества
поставляемая продукция
233
– для виконання вимог
– для надання
– завідувач (відділу, канцелярії)
– заслуговувати на увагу (бути
вартим уваги)
– вихідний папір
– контроль доручити
– за відсутності (на момент відсут-
ності)
– про зміни в особовому складі
– забезпечити розробку
– підстава для …
– перевести на посаду
– з усіх питань
– надати
– завдати шкоди
– проект наказу погоджено
– раніше виданий наказ
– ухвалили
керівництва
– лише за наявності
– управлінський персонал
– керуючий відділенням
– орендна плата
– безготівковий розрахунок
– безкоштовно виправити
– недоліки
– біржовий контракт
– на його користь
– стягнути штраф
– тягти за собою
– покласти обов’язки
– винагорода в розмірі
– на користь (замовника)
– у зв’язку із викладеним
– вступний внесок
– високоякісний товар
– отримувач вантажу
– одержана (отримана) сума
– за призначенням
– псування майна
– продукція, що постачається
поставщик обязуется
поступать в распоряжение
потерпевшая сторона
поточная биржевая цена
по ценам
предпринимательская
деятельность
привести к нарушению
привлечение партнера
прийти в негодность
прилагается к договору
приложенный к договору
при наличии средств
принять во внимание
приобретать акции
причитающая сумма
проектно-сметная документация
производственная продукція
призводить оплату
государственная пошлина
ежемесячные платежи
жилая площадь
задолженность за …
за исключением случаев
засвидетельствовать нотариусом
несвоевременная плата
нижеподписавшиеся стороны
определить размеры
осуществить сделку
преимущественное право
приобрести право собственника
приходить в негодность
расходы на содержание
расчетная книжка
регистрационная книга
сумма задолженности
требовать освобождения
участие в расходах
фактическая стоимость
бывший (директор)
в количестве … штук
в порядке исключения
в порядке обмела опытом
234
– постачальник зобов’язується
– надходити в розпорядження
– потерпіла сторона
– поточна біржова ціна
– за цінами
– підприємницька діяльність
– призвести до порушення
– залучення партнера
– зробитися непридатним
– додоється до договору
– доданий до договору
– за наявності коштів
– взяти до уваги
– придбавати (купувати) акції
– належна сума
– проектно-кошторисна документа-
ція
– вироблена продукція
– проводити оплату
– державне мито
– щомісячні платежі
– житлова площа, житлополща
– заборгованість за …
– за винятком випадків
– посвідчити нотаріусом
– несвоєчасна плата
– сторони, що нижче підписалися;
нижчепідписані сторони
– визначити розміри
– здійснити угоду
– переважне право
– набути права власника
– ставати непридатним
– витрати на утримання
– розрахункова книга
– реєстраційна книга
– сума заборгованості
– вимагати звільнення
– участь у витратах
– фактична вартість
– колишній (директор)
– у кількості … штук
– як виняток
– для (у порядку) обміну досвідом
в следующем году
В случае неуплаты … суммы
выплата ссуды
высокоуважаемый господин
глубокоуважаемый господин
годовой отчет
довести к сведению
должностной оклад
исходящая бумага
многоуважаемый господин
наложенный платеж
235
– наступного року
– при несплаті … суми
- сплата позики
- високоповажний пане
- вельмишановний пане
- річний звіт
- довести до відома
- посадовий оклад
- вихідний папір
- вельмишановний пане
- післяплата
 КОРОТКИЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ТЛУМАЧНИЙ
СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

А
АВАЛЬ АВАЛЬ, -ю — вексельне гарантування, за яким особа, що
його здійснює (аваліст), бере на себе відповідальність перед власником
векселя за виконання векселедавцем, акцептантом чи індосантом
зобов'язань щодо оплати цього векселя.
АВАНС АВАНС, -у — 1) грошова сума, яку перераховують згідно з
договором наперед у рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності,
виконані роботи чи надані послуги; 2) грошова сума, яку видають
працівникові підприємства у рахунок належної йому заробітної плати, на
витрати у зв'язку зі службовим відрядженням чи на господарські витрати.
АВЕРС АВЕРС — лицьова сторона монети чи медалі. АВИЗО АВІЗО —
офіційне письмове банківське повідомлення про виконання
розрахункової операції.
АВИСТА АВІСТА — 1) напис на векселі чи іншому платіжному
документі, який засвідчує, що оплату за цим документом належить
здійснити відразу після його пред'явлення або через певний час після
цього; 2) вексель на пред'явника, виданий без зазначення терміну
оплати.
АВТАРКИЯ АВТАРКІЯ — економічна політика відокремлення
держави від економіки інших країн із метою створення самодостатнього,
замкнутого господарства у межах окремої держави.
АВУАРЫ АВУАРИ — 1) різні активи (готівка, чеки, векселі, акре-
дитиви), за рахунок яких можуть бути здійснені виплати і погашені
зобов'язання їх власників; 2) грошові ресурси банку в чужоземних
валютах, цінних паперах, золоті, що є на його рахунках у закордонних
банках.
АГЕНТ АГЕНТ, –а — фізична або юридична особа, котра виконує
функції довіреної особи, посередника, уповноваженого здійс нювати
певні дії від імені іншої особи (принципала) за дорученням і в інтересах

236
цієї особи. У фінансово-комерційни операціях агентами є брокери,
дилери, маклери, комісіонери.
АДДЕНДУМ АДЕНДУМ, -у — у страхуванні — доповнення до
договору, яке змінює чи доповнює ті чи інші його умови.
АЖИО АЖІО — відхилення курсу валюти, акцій, векселів та інших
цінних паперів від їхньої номінальної вартості або паритету в бік
перевищення.
АЖУР АЖУР — ведення бухгалтерського обліку, при якому записи
у рахункових книгах робляться у день здійснення операції.
АКВИЗИТОР АКВІЗИТОР, -а — 1) працівник страхової організації,
страховий агент, який займається укладанням або відновленням
страхових контрактів, договорів про страхування; 2) агент транспортної
організації, який залучає нових вантажовідправників.
АККРЕДЕТИВ АКРЕДИТИВ, -а — 1) документ, за яким одна
кредитна установа (банк) згідно із заявою клієнта доручає іншій
здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату
товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані
послуги або виплатити пред'явникові акредитиву певну суму грошей; 2)
іменний цінний папір, що підтверджує право особи, на ім'я якої він
виписаний, отримати у банку вказану в акредитиві суму.
АКТИВ АКТИВ, -у — 1) частина бухгалтерського балансу (як прави-
ло, лівий бік), яка показує на певну дату всі належні підприємству активи
(матеріальні цінності, кошти, боргові вимоги); 2) майнові права (майно),
що належать фізичній або юридичній особі; 3) перевищення грошових
надходжень держави, одержуваних із-за кордону, над її закордонними
виплатами.
АКТИВЫ АКТИВИ — ресурси підприємства (кошти, цінні папери,
товарно-матеріальні цінності, фонди, інвестиції, боргові вимоги та ін.
власність).
АКЦЕПТ АКЦЕПТ, -у — 1) згода на оплату або гарантування
оплати платіжних документів;. 2) згода укласти договір на умовах,
запропонованих іншою стороною; 3) одна з форм безготівкових
розрахунків, за якою платник протягом певного терміну повинен
прийняти фінансові документи до оплати або у письмовій формі

237
повідомити банк про відмову платити, обґрунтововавщи причини цього;
4) підтвердження страховою компанією готовності виписати поліс життя.
АКЦЕПТАНТ АКЦЕПТАНТ, -а — особа, яка акцептує (підписує)
вексель (трату), беручи на себе зобов'язання вчасно оплатити вексель;
те саме, що трасант.
АКЦИЗ АКЦИЗ, -у — непрямий податок на товари і послуги, вклю-
чений у ціну і сплачуваний за рахунок покупців.
АКЦИОНЕР АКЦІОНЕР, -а — власник акцій, співвласник
акціонерного підприємства.
АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО —
товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій, і
несе відповідальність щодо своїх зобов'язань тільки майном товариства.
АКЦИЯ АКЦІЯ — цінний папір без визначеного часу обігу, що
засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства,
підтверджує членство у ньому та право на участь в управлінні ним, дає
право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді
дивіденду, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації
акціонерного товариства.
АЛЛИЕНАЦИЯ АЛІЄНАЦІЯ — 1) відчуження майна; 2) операція
щодо зміни власника акції, капіталу, цінності, тобто передавання майна,
що належало одній особі, у власність іншій.
АЛЛОНЖ АЛОНЖ, -а — додатковий листок до векселя для
додаткових індосаментів (передавальних записів) у разі, коли на зво-
ротньому боці векселя вони не вміщаються.
АЛЬПАРИ АЛЬПАРІ — відповідність ринкового (біржового) курсу
цінних паперів чи валюти їхньому номіналові (паритетові).
АМБАЛЛАЖ АМБАЛАЖ, -у — витрати на пакування; пакувальний
матеріал.
АМПЛИАЦИЯ АМПЛІАЦІЯ — 1) копія розписки про прийняття
грошей;
АНАТОЦИЗМ АНАТОЦИЗМ, -у — нарахування процентів на
проценти.
АНДЕРЛАИНГ АНДЕРЛАЇНГ, -а — цінні папери, на які є право
купівлі чи продажу відповідно до умов опційного контракту.

238
 АНДЕРРАЙТЕР АНДЕРАЙТЕР, -а — 1) маклер в операціях із
цінними паперами; 2) фізична або юридична особа, котра гарантує
емітентові цінних паперів їх розміщення на ринку на узгоджених
АНДЕРРАЙТИНГ АНДЕРАЙТИНГ, -у — 1) придбання цінних
паперів нових випусків із метою подальшого розміщення на первинному
ринку; 2) угода між гарантом та емітентом щодо розміщення цінних
паперів на первинному ринку.
АННУИТЕТ АНУЇТЕТ, -у— 1) фінансова рента, що являє собою
рівновеликі грошові виплати, надходження, що здійснюються через
однакові проміжки часу протягом певного періоду; 2) один із видів
строкової державної позики, за якою щорічно виплачують проценти і
погашають частину суми.
АНТИЦИПАЦІЯ АНТИЦИПАЦІЯ — 1) сплата боргу раніше
визначеного терміну; 2) стягнення податків раніше, ніж передбачено чин-
ним законодавством.
АРБИТРАЖ АРБІТРАЖ, -у — спосіб розв'язання суперечок,
конфліктів, нез'ясованих питань, що виникають між юридичними особами
у процесі їхньої господарської діяльності.
АРЕНДА ОРЕНДА — 1) тимчасове користування майном на
договірних засадах; 2) плата за таке користування.
АССИГНОВКА АСИГНОВКА — документ, розпорядження, за яким
здійснюють витрачання кредитів, відкритих посадовій особі чи установі,
або видають певну суму.
АССОЦИАЦИЯ БАНКОВСКАЯ АСОЦІАЦІЯ БАНКІВСЬКА —
добровільне об'єднання приватних банків із метою захисту своїх
професійних інтересів.
АССОЦИЯЦИЯ ХОЗЯЙСТВЕННАЯ АСОЦІАЦІЯ ГОСПОДАРСЬ-КА
— договірне об'єднання підприємств із метою спільного здійснення
однієї чи кількох виробничо-господарських функцій.
АУДИТ АУДИТ, -у — перевірка офіційної бухгалтерської звітності,
обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-
господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення
достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному
законодавству.
АУДИТОР АУДИТОР, -а — працівник аудиторської служби (фірми).
239
 АУДИТОРСКАЯ СЛУЖБА (ФИРМА) АУДИТОРСЬКА ФІРМА
(СЛУЖБА) — організація, що на договірних засадах здійснює аудит.
АУКЦІОН АУКЦІОН, -у — продаж товарів, майна з публічного торгу
покупцеві, який запропонував найвищу ціну; установа, що займається
таким продажем.
АУТТРЕЙД АУТТРЕЙД, -у – торговельна операція, що не вдалася
через непорозуміння у оформленні документів.
АФОРРЄ АФОРРЕ — фінансування міжнародної торгівлі шляхом
обліку першокласних векселів без права регресу, коли покупець векселя
бере на себе ризик неплатежу і не може пред'явити претензії
попередньому векселетримачеві.
Б
БАЗИС БАЗИС, -у — 1) підвишка до біржового котирування чи
знижка з нього, які є предметом торгу; 2) різниця між ціною товару,
проданого з умовою постачання через певний час, і ціною того ж товару,
проданого за готівку з умовою негайної поставки.
БАЙ-БЕК, БАЙ-БЕК, -у — довготермінова товарообмінна операція,
за якої постачання машин та обладнання у кредит оплачується з часом
продукцією, виробленою з їх використанням. Є однією з форм
фінансування великих підприємств.
БАЛАНС БАЛАНС, -у — спосіб групування цифрових показників,
що характеризують певне явище (зокрема, наявність та використання
матеріальних, трудових, фінансових ресурсів), через зіставлення або
протиставлення окремих його сторін.
БАНК БАНК, -у — кредитно-фінансова установа, що зосереджує
тимчасово вільні кошти, надає їх у тимчасове користування у формі кре-
дитів (позик), стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між
підприємствами, установами чи окремими особами; регулює грошовий
обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.
БАНКНОТЫ БАНКНОТИ — банківські білети, грошові знаки різного
БАНКО БАНКО — курс, за яким банк купує і продає цінні папери.
БАНКОВСКАЯ СИСТЕМА УКРАИНЫ БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
УКРАЇНИ — сукупність банківських установ, що функціонують на
території України.
БАНКРОТ БАНКРУТ, -а — неплатоспроможний боржник.
240
 БАНКРОТСТВО БАНКРУТСТВО — неспроможність боржника-
підприємст-ва, банку, іншої організації чи окремої особи платити за
своїми борговими зобов'язаннями.
БАРТЕР БАРТЕР, -у — 1) прямий безгрошовий обмін товарами чи
послугами; 2) безвалютна, але оцінена та збалансована щодо вартості
товарообмінна операція.
БЕНЕФЦИАР БЕНЕФЦІАР, -а — особа, якій призначений платіж;
одержувач грошей.
БЕССА БЕСА — зниження курсу цінних паперів або цін на товари.
БИЗНЕС БІЗНЕС, -у — економічна і підприємницька діяльність,
спрямована на отримання прибутку.
БИЛ-БРОКЕР БІЛ-БРОКЕР, -а — брокер, який спеціалізується на
операціях із цінними паперами.
БИМЕТАЛИЗМ БІМЕТАЛІЗМ, -у — грошова система, коли роль
загального еквівалента законодавче закріплена за двома металами
(переважно за золотом і сріблом), а монети із цих металів виконують усі
функції грошей.
БИРЖА БІРЖА — установа та організаційна форма гуртової тор-
гівлі масовими товарами (товарна біржа) або центр систематичних
операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), золота і
валюти (валютна біржа), а також робочої сили (біржа праці) .
БИРЖЕВОЙ КУРС БІРЖОВИЙ КУРС, -у — ціна, за якою у даний
момент продаються і купуються на біржі акції та інші цінні папери чи
товари.
БОНУС БОНУС, -у — 1) премія, додаткова винагорода; 2)
додаткова цінова знижка, що надається продавцем за умовами угоди чи
постійним покупцям.
БОНЫ БОНИ — 1) короткотермінові боргові зобов'язання у формі'^
цінних паперів (кредитних документів), за якими їх власник може
отримати певну суму грошей чи інші цінності; 2) паперові грошові знаки
малого номіналу, що тимчасово випускаються в обіг для забезпечення
потреби в розмінних грошах; 3) вилучені з обігу паперові гроші.
БРЕЙК БРЕЙК, -у — неочікуване раптове зниження цін на біржі.

241
 БРЕЙКИВЕН БРЕЙКІВЕН, -у — обсяг виробництва продукції
(робіт, послуг), за якого сукупні витрати на виробництво відповідають
виторгові від реалізації продукції.
БРОКЕР БРОКЕР, -а — офіційний посередник в укладанні угод на
біржі.
БРУТТО-ДОХОД БРУТТО-ДОХІД, -у — 1) дохід за вкладеннями у
цінні папери чи нерухомість, обчислений до сплати податків; 2) валовий
дохід без урахування витрат.
БРУТТО-ПРИБЫЛЬ БРУТТО-ПРИБУТОК, -у — вартість продажів
за вирахуванням витрат виробництва, обчислена до сплати податків.
БУМАГИ ЦЕННЫЕ ПАПЕРИ ЦІННІ — грошові документи, що
засвідчують право власності чи відносини позики, визначають взаємини
між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як
правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також
можливість передавати грошові та інші права, що випливають із цих
документів, іншим особам.
БЮДЖЕТ БЮДЖЕТ, -у — грошове вираження збалансованого
розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної
одиниці, підприємства, установи за певний період.
В
ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) — макро-
економічний показник економічної статистики, який відбиває сумарну
вартість товарів та послуг (у цінах реалізації), що надходять у
розпорядження даної країни за певний проміжок часу.
ВАЛОВЫЙ ВНУТРЕННИЙ ПРОДУКТ ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ
ПРОДУКТ, -у (ВВП) — макро-економічний показник економічної
статистики, який відбиває сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг,
вироблених у даній країні за певний проміжок часу, у поточних ринкових
цінах без урахування сальдо платіжного балансу.
ВАЛОРИЗАЦИЯ ВАЛОРИЗАЦІЯ — штучне підвищення цін на
товари або курсу цінних паперів внаслідок державних заходів.
ВАЛЮТА ВАЛЮТА — 1) платіжний засіб (грошова одиниця) певної
держави; 2) грошові чеки іноземних держав; 3) міжнародні грошові
одиниці.

242
 ВАЛЮТА СВОБОДНО КОНВЕРТИРУЕМАЯ ВАЛЮТА ВІЛЬНО
КОНВЕРТОВАНА — валюта, що вільно і необмежене обмінюється на
інші чужоземні валюти.
ВАЛЮТНЫЙ КУРС ВАЛЮТНИЙ КУРС, -у — ціна грошової одиниці
однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни.
ВАЛЬВАЦИЯ ВАЛЬВАЦІЯ — визначення цінності, вартості
іноземної валюти у національній грошовій одиниці.
ВАРРАНТ ВАРАНТ, -а — 1) свідоцтво, що дозволяє власникові
облігацій чи привілейованих акцій купувати звичайні акції за узгодженою
наперед ціною; 2) свідоцтво про прийняття товару на зберігання, що
видається товарними складами і дає його власникові право отримувати
позику під заставу вказаного в ньому товару.
ВАУЧЕР ВАУЧЕР, -а — 1) грошовий підтверджувальний документ;
розписка; 2) документ про надання кредиту чи оплату; 3)
приватизаційний цінний папір; 4) контрольний талон.
ВЕКСЕЛЬ ВЕКСЕЛЬ, -я — цінний папір, який засвідчує безумовне
грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний
термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві).
ВЕНЧЕРНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ (ФИРМА) ВЕНЧЕРНЕ ПІДПРИ-
ЄМСТВО (ФІРМА) — комерційна науково-технічна організація, що
спеціалізується на створенні та впровадженні у виробництво нових видів
продукції, нової техніки і технологій, використовуючи венчурний капітал.
ВЗНОС ВНЕСОК, -у — гроші, цінності, передані юридичною або фі-
зичною особою до благодійних, екологічних фондів громадських чи
міжнародних організацій, а також на певні конкретні потреби.
ВКЛАД ВКЛАД, -у — кошти, передані власником або третьою
особою за дорученням і за рахунок власника до банку для зберігання на
певних умовах.
ВЫВОЗ КАПИТАЛА ВИВІЗ КАПІТАЛУ — розміщення капіталу за
кордоном з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності.
ГАП ГАП, -у — різке зниження ціни біржового товару.
ГАРАНТ ГАРАНТ, -а — поручитель; юридична або фізична особа,
держава, що дає гарантію (виступає запорукою) у чомусь.
ГАРАНТИЯ ГАРАНТІЯ — передбачене законом чи окремою
угодою зобов'язання, згідно з яким юридична або фізична особа
243
відповідає повністю або частково перед кредиторами в разі невиконання
боржником своїх зобов'язань.
ГРИВНЯ ГРИВНЯ — 1) вагова, лічильна і монетна одиниця Київсь-
кої Русі; 2) грошова одиниця Української Народної Республіки (1918-1920
рр.); 3) національна валюта незалежної України, введена в обіг 2
вересня 1996 р.
Д
ДАМИНИФИКАЦИЯ ДАМНІФІКАЦІЯ — зазнання збитків, втрата
майна.
ДАМНО ДАМНО — 1) збиток від продажу цінних паперів за ціною,
нижчою від номінальної вартості; 2) спеціальна плата клієнтів банків за
інкасування й облік векселів, коносаментів та інших документів; 3)
різниця між номінальною вартістю та їхньою вартістю за поточним
курсом.
ДЕБЕТ ДЕБЕТ, -у — ліва сторона бухгалтерських рахунків, яка слу-
жить для відображення господарських операцій методом подвійного
запису.
ДЕБИТ ДЕБІТ, -у — кількість нафти, газу, води, що дається джере-
лом за одиницю часу.
ДЕБИТОР ДЕБІТОР, -а — юридична чи фізична особа, що має
документально зафіксовану в бухгалтерських відомостях фінансову
заборгованість певному підприємству, організації, установі.
ДЕВАЛЬВАЦИЯ ДЕВАЛЬВАЦІЯ — зниження офіційного курсу
національної валюти щодо валют інших країн.
ДЕВИАЦИЯ ДЕВІАЦІЯ — раптове, непередбачуване відхилення
курсу цінних паперів, цін біржових товарів під впливом форс-ма-жорних
обставин.
ДЕВИЗЫ ДЕВІЗИ — платіжні засоби (боргові вимоги і зобов'я-
зання) у чужоземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.
ДЕЗИНФЛЯЦИЯ ДЕЗИНФЛЯЦІЯ — зниження темпів інфляції або
повне ЇЇ припинення.
ДЕКОРТ ДЕКОРТ, -у — зниження ціни товару за умови дострокової
його оплати або у випадку постачання товару нижчої якості чи іншого
зразка, ніж було передбачено угодою.

244
 ДЕКУВЕР ДЕКУВЕР, -у — різниця між сумою оцінки майна і стра-
ховою сумою.
ДЕЛИКТ ДЕЛІКТ, -у — правопорушення, зобов'язаність
відшкодування завданих збитків.
ДЕМОНЕТИЗАЦИЯ ДЕМОНЕТИЗАЦІЯ — 1) втрата коштовними
металами функції грошей; 2) законодавче позбавлення монети сили
платіжного засобу й засобу обігу.
ДЕМОНИЗАЦИЯ ДЕНОМІНАЦІЯ — зміна (збільшення) номінальної
вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення
розрахунків.
ДЕМПИНГ ДЕМПІНГ, -у — продаж товарів на ринках інших країн за
цінами, нижчими від витрат виробництва з метою отримання
конкурентних переваг в експорті на певний ринок.
ДЕНОНСАЦИЯ ДЕНОНСАЦІЯ — повідомлення однією державою
іншої про припинення дії укладеного між ними договору.
ДЕНЬГИ ГРОШІ — економічна категорія, що означає специфічний
товар, який виконує у суспільстві роль загального еквівалента під час
обміну товарів.
ДЕНЬГИ ЭЛЕКТРОННЫЕ ГРОШІ ЕЛЕКТРОННІ — умовна назва
грошових засобів, які використовуються їх власниками в електронній
системі банківських послуг.
ДЕПОЗИТ ДЕПОЗИТ, -у — 1) кошти, цінні папери, віддані до банку
на зберігання; 2) початкова сплата за товар чи послугу; 3) запис у
банківських книгах, що підтверджує певну вимогу клієнта до банку; 4)
внески до митниці як забезпечення сплати мита;
ДЕПОНЕНТ ДЕПОНЕНТ, -а — 1) фізична чи юридична особа, що
має певну суму грошей, не виплачену їй через якусь причину
підприємством чи організацією у визначений термін і відкладену для
подальшої виплати; 2) власник депозиту.
ДЕПОРТ ДЕПОРТ, -у — 1) спекулятивна біржова угода з метою
отримання курсової різниці (дисконту); 2) зниження курсу цінних паперів.
ДЕФИЦИТ ДЕФІЦИТ, -у — нестача певного ресурсу, зокрема
споживчого, в мікроекономіці; перевищення витрат над доходами.
ДЕФЛЯТОР ДЕФЛЯТОР, -а — індекс цін, що використовується для
перерахування вартісних показників у цінах базового року.
245
 ДЕФЛЯЦИЯ ДЕФЛЯЦІЯ — вилучення з обігу надлишкової
грошової маси, випущеної у період інфляції.
ДЕФОЛТ ДЕФОЛТ, -у — відмова платити за боргами.
ДЖОБЕР ДЖОБЕР, -а — 1) посередник на фондовій біржі; 2)
фірма, яка скуповує значні партії товарів з метою їх швидкого
спекулятивного продажу.
ДИВЕРСИФИКАЦИЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЯ — 1) інвестування коштів
у різні види цінних паперів з метою мінімізації ризику; 2) розширення
номенклатури (асортименту) товарів і послуг, що виробляються і
надаються підприємством, з метою зменшення ризику можливих втрат
капіталу і зниження доходів.
ДИВИДЕНДЫ ДИВІДЕНДИ — 1) частина прибутку акціонерного
товариства, котра щорічно розподіляється серед акціонерів після сплати
податків, різних відрахувань; 2) доходи, які отримуються суб'єктом
оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку
юридичної особи.
ДИЗАЖИО ДИЗАЖІО — відхилення у бік зменшення, зниження
ринкового (біржового) курсу валюти чи цінних паперів від їх номінальної
вартості.
ДИЛЕР ДИЛЕР, -а — особа, що займається перепродажем товарів,
цінних паперів і валют.
ДИСКАУНТ ДИСКАУНТ, -а — 1) пряме зниження ціни, що
застосовується у міжнародних контрактах; 2) різниця, яку отримує банк,
купуючи цінні папери за ціною, нижчою від номіналу.
ДИСКОНТ ДИСКОНТ, -у — 1) облік векселів; купівля векселів до
закінчення терміну їх оплати; 2) знижка, процент, що беруть банки під
час обліку векселів; обліковий процент; 3) у валютних угодах — знижка з
курсу валюти у строкових готівкових операціях; 4) різниця між
номінальною вартістю цінних паперів та їх біржовим курсом, якщо
останній є нижчим за вартість; 5) різниця між цінами на один і той же
товар; 6) різниця між форвардним курсом і курсом негайної поставки
валюти.
ДИСПОНЕНТ ДИСПОНЕНТ, -а — 1) фізична чи юридична особа,
котра володіє вільними коштами на рахунках комісіонерів чи корес-

246
пондентів банку; 2) уповноважений у справах фірми, розпорядник,
управитель.
ДИСТРИБЬЮТОР ДИСТРИБ'ЮТОР, -а — різновид агента, що
здійснює збут товарів у межах свого регіону.
ДИФФИРЕНТ ДИФЕРЕНТ, -у — різниця у цінах товару під час
укладання угоди на постачання товару та в момент його отримання.
ДОВЕРЕННОСТЬ ДОРУЧЕННЯ — документ, за яким доручитель
уповноважує свого представника здійснювати від імені доручителя певні
дії.
ДОГОВОР ДОГОВІР, -у — згода двох чи кількох осіб, спрямована
на встановлення, зміни чи припинення прав або обов'язків цих осіб.
ДОГОВОРНАЯ ЦЕНА ДОГОВІРНА ЦІНА — ціна на продукцію, що
встановлюється за згодою між виробником і споживачем.
ДОТАЦИЯ ДОТАЦІЯ — 1) сума коштів, що виділяється з
державного бюджету підприємствам, у яких витрати на виробництво та
реалізацію продукції не покриваються отримуваними доходами, а також
на підтримування відносно низьких роздрібних цін на окремі товари для
населення; 2) фіксована грошова допомога, що за певних умов на
безповоротній основі надається державним бюджетом місцевим
бюджетам; 3) матеріальна допомога, доплата.
ДОХОД ВАЛОВЫЙ ДОХІД ВАЛОВИЙ — сукупний грошовий виторг
підприємства, одержуваний від діяльності основного, допоміжних,
обслуговуючих виробництв підприємства та від реалізації додаткових
послуг.
ДОХОД ДОХІД, -у — 1) різниця між виторгом від реалізації
продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво
і збут цієї продукції; 2) гроші чи матеріальні цінності, одержані від
виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг).
доходами.
Е
ЕВРОВАЛЮТЫ ЄВРОВАЛЮТИ — сукупна назва стійких валют,
якими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові
операції за межами країн-емітентів цих валют: євродолари, євромарки
тощо.

247
 ЕВРОКАРД ЄВРОКАРД, -а — міжнародна кредитна картка з
правом використання в країнах-учасницях європейської банківської
системи.
ЕВРОЧЕК ЄВРОЧЕК, -а — чек, що приймається до оплати в будь-
якій із країн — учасниць європейської банківської системи «Євро-чек»
(створена 1968 р.).
Ж
ЖИЗНЕННЫЙ ЦИКЛ ИЗДЕЛИЯ ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ВИРОБУ —
одна із теорій, яка широко використовується у маркетингу. Суть її у тому,
що весь період випуску і продажу товарів розбивається на кілька етапів,
на кожному з яких слід по-різному цей товар рекламувати, продавати і
міняти на нього ціну.
ЖИРАНТ ЖИРАНТ, -а. Див.: ІНДОСАНТ.
ЖИРАТ ЖИРАТ, -а. Див.: ІНДОСАТ.
ЖИРО ЖИРО — 1) вид безготівкових розрахунків, що здійснюються
за допомогою розрахункових чеків; 2) передавальний запис у векселі,
чеку; те саме, що індосамент.
ЖИРОКОНТО ЖИРОКОНТО — особливий вид поточного рахунку,
що відкривається для розрахунків із третіми особами, котрі мають
поточні рахунки у тому самому банку.
З
ЗАДАТОК ЗАВДАТОК — певна погоджена сторонами сума грошей,
яку одна зі сторін угоди передає іншій стороні у рахунок договірних
платежів.
ЗАДОЛЖЕНОСТЬ ЗАБОРГОВАНІСТЬ — сума фінансового
зобов'язання чи грошового боргу, яка підлягає погашенню (поверненню)
протягом певного терміну.
ЗАЁМ ПОЗИКА — передавання грошей чи матеріальних цінностей
за договором позики юридичній або фізичній особі на умовах
повернення.
ЗАКОН НАЛОГОВЫЙ ЗАКОН ПОДАТКОВИЙ — правовий акт
вищого органу законодавчої влади, який зобов'язує юридичних осіб і гро-
мадян сплачувати до бюджету податки певних розмірів і в точно
фіксовані терміни.

248
 ЗАЛОГ ЗАСТАВА — форма забезпечення боргових зобов'язань,
яка передбачає передавання кредиторові майнових чи інших цінностей
позичальника.
ЗАПАС ЗОЛОТОЙ ЗАПАС, -у ЗОЛОТИЙ — запас золота у злитках
чи монетах у центральному банку країни для покриття банкнотної емісії,
а в деяких країнах і для забезпечення поточних розрахунків та інших
зобов'язань, що підлягають оплаті за пред'явленням.
ЗАЧЕТ ЗАЛІК — взаємне скасування грошових зобов'язань у
рівновеликих сумах між двома чи кількома юридичним або фізичними
особами.
ЗЕЛЕНАЯ КАРТА ЗЕЛЕНА КАРТА — угода про взаємне визнання
страхового покриття цивільної відповідальності власників авто-
транспортних засобів і про взаємодопомогу щодо відшкодування
можливих збитків у міжнародному автотранспортному сполученні.
ЗОЛОТЫЕ ТОЧКИ ЗОЛОТІ ТОЧКИ — межі, в яких міг коливатися
валютний курс, що базувався на золотому паритеті в умовах золотого
стандарту при вільних купівлі та продажу золота і його необмеженому
ввезенні-вивезенні.
ЗОНА ОФШОРНАЯ ЗОНА ОФШОРНА — невеликі держави чи
території, що залучають чужоземні капітали через надання податкових
та інших пільг у проведенні фінансово-кредитних операцій із
чужоземними резидентами і в чужоземній валюті.
ИМПОРТ ІМПОРТ, -у — закупівля у чужоземних суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності товарів і ввезення їх на територію
країни-імпортера, включаючи закупівлю товарів, призначених для
споживання установами та організаціями цієї країни, розташованими за її
межами.
ИНВЕНТАРИЗАЦИЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ — складання опису майна
(інвентаря) підприємства, установи; періодична перевірка наявності
цінностей, що перебувають на балансі підприємства, стану їх зберігання,
правильності ведення складського господарства і реальності даних
обліку.
ИНВЕСТИЦИИ ІНВЕСТИЦІЇ — грошові, майнові, інтелектуальні
цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів
діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального
249
ефекту; капітальні вкладення у розвиток виробництва чи невиробничу
сферу.
ИНВЕСТИЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬ-
НІСТЬ — сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держав
по реалізації інвестицій.
ИНВЕСТОР ІНВЕСТОР, -а — суб'єкт інвестиційної діяльності, що
приймає рішення про вкладання власних, позичених і залучених
матеріальних й інтелектуальних цінностей.
ИНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА ІНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА — середній
показник курсів акцій групи найбільших компаній США; обчислюється як
середнє арифметичне щоденних курсів акцій.
ИНДЕКС ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ ІНДЕКС ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ —
відносний показник динаміки середньої заробітної плати одного
працівника за певний період.
ИНДЕКС ІНДЕКС, -у — статистичний показник, що характеризує
динаміку певних явищ, зокрема економічних, у часі або просторі.
ИНДЕКС КОНЦЕНТРАЦИИ ДОХОДОВ (КОЭФИЦИЕНТ ДЖИ-НИ)
ІНДЕКС КОНЦЕНТРАЦІЇ ДОХОДІВ (КОЕФІЦІЄНТ ДЖІ-НІ) —
статистичний макроекономічний показник, який використовують для
часової оцінки динаміки рівня доходів населення.
ИНДЕКС ПОТРЕБИТЕЛЬСКИХ ЦЕН ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН —
показник динаміки вартості споживчого кошика, який містить фіксований
набір товарів і послуг масового споживання.
ИНДЕКС УРОВНЯ ЖИЗНИ ІНДЕКС РІВНЯ ЖИТТЯ — індекс, який
характеризує зміну рівня реальних доходів населення, його окремих
груп.
ИНДЕКС ЦЕН ІНДЕКС ЦІН — показник, що характеризує динаміку
зміни середнього рівня цін у часі або в територіально-регіональному
аспекті.
ИНДЕКСАЦИЯ ВКЛАДОВ ІНДЕКСАЦІЯ ВКЛАДІВ — зміна
величини процентної ставки банків, передбаченої для сплати
вкладникові, у разі зміни загального рівня цін у країні (рівня інфляції).

250
 ИНДЕКСАЦИЯ ІНДЕКСАЦІЯ — встановлення зв'язку, пропорційної
залежності між змінами величин будь-яких показників.
ИНДОСАМЕНТ ІНДОСАМЕНТ, -у — передатний напис на векселі,
чеку, іншому цінному папері, який засвідчує перехід прав за цим
документом до іншої особи.
ИНДОССАНТ ІНДОСАНТ, -а — особа, яка здійснює індосамент;
жирант.
ИНДОССАТ ІНДОСАТ, -а — особа, на користь якої робиться
індосамент; жират.
ИНКАССАТОР ІНКАСАТОР, -а — посадова особа (банківський
працівник), котра приймає гроші в організацій, підприємств тощо, здійс-
нює їх транспортування та здавання у банк.
ИНКАССАЦИЯ ІНКАСАЦІЯ — збір готівки в касах підприємств,
організацій та установ і здавання її до кас кредитних установ.
ИНКАССО ІНКАСО — банківська операція, за допомогою якої банк
за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових
документів гроші, перераховані клієнтові і зараховує ці кошти на
банківський рахунок клієнта.
ИННОВАЦИЯ ІННОВАЦІЯ — нововведення.
ИНСТЕБЛИШМЕНТ ІСТЕБЛІШМЕНТ — еліта, діяльність якої
чинить значний вплив на розвиток економіки, формування ідеології та
політики держави.
ИНСТРУМЕНТЫ ФИНАНСОВЫЕ ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСОВІ —
різні види ринкового фінансового продукту, зокрема цінні папери, грошові
зобов'язання, валюта, ф'ючерси, опціони тощо.
ИНТЕГРАЦИЯ ІНТЕГРАЦІЯ — об'єднання частин і елементів. В
економіці — вища форма інтернаціоналізації господарського життя,
об'єктивно зумовлена поглибленням міжнародного поділу праці,
виражається у взаємному зближенні та об'єднанні в єдині господарські
організми підприємств, галузей і навіть національних економік різних
країн, а також економічна політика, що регулює цей процес.
ИНФЛЯЦИЯ ІНФЛЯЦІЯ — знецінення паперових грошей, що супро-
воджується зростанням цін на товари і послуги.
ИНФРАСТРУКТУРА ІНФРАСТРУКТУРА — комплекс галузей
 господарства, які обслуговують промислове сільськогосподарське
виробництво, а також населення: транспорт, зв'язок, торгівля,
матеріально-технічне забезпечення і т.п., наука, освіта, медицина,
охорона навколишнього середовища.
ИПОТЕКА ІПОТЕКА — 1) застава нерухомого майна (будівель,
землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях
довготермінового кредиту; 2) борг за іпотечним кредитом.
К І
КАДАСТР КАДАСТР, -у — систематизований опис та оцінка
об'єктів, що підлягають оподаткуванню.
КАЗНА СКАРБНИЦЯ — 1) фінансові ресурси держави, централі-
зовані державні джерела фінансування; 2) сховище грошей,
коштовностей та інших цінностей коронованих осіб, монастирів тощо.
КАЗНАЧЕЙСКИЙ БИЛЕТ КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ БІЛЕТ (БІЛЕТ
ДЕРЖАВНОЇ СКАРБНИЦІ) — один із видів державних цінних паперів,
який засвідчує внесення власником білета коштів на його придбання і
зобов'язання держави виплачувати власникові певні визначені доходи
періодично протягом усього терміну чинності білета.
КАЗНАЧЕЙСКОЕ ОБЯЗАТЕЛЬСТВО КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ЗОБОВ'Я-
ЗАННЯ (СКАРБНИЧЕ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ) — вид цінних паперів на
пред'явника, що розповсюджується серед населення на добровільних
засадах, і засвідчує внесення його власниками коштів до бюджету і дає
право на одержання фінансового доходу.
КАЛЬКУЛЯЦИЯ КАЛЬКУЛЯЦІЯ — 1) розрахунок, обчислення у
грошовому вимірі певних економічних показників: собівартості робіт,
продукції, послуг, гуртових та інших цін; 2) форма калькуляційного листа,
в якому розраховують собівартість робіт (продукції, послуг) за
встановленими статтями витрат; 3) один із елементів методу
бухгалтерського обліку.
КАМБИО КАМБІО — борговий лист, боргове зобов'язання.
КАМБИСТ КАМБІСТ, -а — особа, що займається вексельними
операціями.
КАМПАНИЯ КАМПАНІЯ — 1) сукупність заходів для здійснення у
певний період відповідного завдання; 2) сукупність воєнних операцій; 3)
час дії машини, агрегату і т. ін.
 КАНИКУЛЫ НАЛОГОВЫЕ КАНІКУЛИ ПОДАТКОВІ — певний
період часу, на який платника податків звільняють від сплати одного чи
декількох податків.
КАПИТАЛ КАПІТАЛ, -у — 1) сукупні ресурси, що використовуються
у підприємництві; сума накопичених матеріальних благ, результат
минулої (попередньої) і засіб для подальшої виробничої чи комерційної
діяльності; 2) початкова сума коштів; 3) чиста вартість; 4) вартість – носій
додаткової вартості; 5) гроші, велика сума грошей.
КАРГО КАРГО — страхування вантажів, що транспортуються
морським шляхом.
КАРТЕЛЬ КАРТЕЛЬ, -ю — об'єднання підприємців, учасники якого
домовляються про розміри виробництва, ринок збуту, умови продажу і
ціни на продукцію.
КАССА КАСА — 1) готівка, що є у розпорядженні; 2) рахунок
бухгалтерського обліку, де відображено надходження і видавання
готівки; 3) спеціально обладнане приміщення для приймання, зберігання
і видачі грошей та інших цінностей; 4) структурний підрозділ
підприємства, організації чи установи, що виконує касові операції.
КВАЗИЦЕНА КВАЗІЦІНА — ціна, що не відповідає реальній
вартості товару.
КВИТАНЦИЯ КВИТАНЦІЯ — письмове офіційне підтвердження
(розписка) встановленої форми, що засвідчує одержання грошей,
матеріальних цінностей чи документів.
КВОТА КВОТА — 1) кількісний показник, що визначає частку у
спільному виробництві, збуті, платежах кожного з учасників певної угоди;
2) податкова ставка, що припадає на певну одиницю оподаткування; 3)
один із способів уведення кількісних обмежень імпорту з
протекціоністською метою (імпортна квота); 4) частка кожного
страховика, що бере участь у страхуванні, коли один і той же об'єкт
застраховано від одних і тих же небезпек у кількох страховиків, або
частка кожного перестраховика, що бере участь у перестрахуванні.
КЛИРИНГ КЛІРИНГ, -у — система безготівкових розрахунків за
товари, цінні папери, послуги, що базується на зарахуванні взаємних
вимог і зобов'язань.
 КОВЕРНОТ КОВЕРНОТ, -а — документ, яким страховик
повідомляє страхувальника про те, що його інструкції щодо страхування
виконані.
КОЛЛЕКТИВНІЙ ДОГОВОР КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР — угода,
що укладається між адміністрацією підприємства з однієї сторони і
колективом робітників, службовців, яких представляє профспілкова орга-
нізація, з іншої.
КОЛЛЕКТИВНІЙ ПОДРЯД КОЛЕКТИВНИЙ ПІДРЯД, -у — форма
організації і стимулювання праці колективу робітників, в основі якої —
оперативно-господарська самостійність, матеріальна зацікавленість і
повна відповідальність колективу за кінцеві результати господарювання.
КОМИССИЯ КОМІСІЯ — 1) угода, за якою одна сторона
(комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за
винагороду провести операцію від свого імені, але в інтересах і за
рахунок комітента; плата за здійснення цієї операції; 2) плата
комерційному банкові за проведення операцій за дорученням і за
рахунок клієнта; 3) надвишок до всієї суми витрат на залучення нових
страхувальників та інших накладних витрат, яку компанія-цедент платить
перестраховикові.
КОМИТЕНТ КОМІТЕНТ, -а — юридична або фізична особа, яка
доручає комісіонерові здійснити комісійну операцію.
КОММИВОЯЖЁР КОМІВОЯЖЕР, -а — роз'їздний представник
торгової фірми, який пропонує покупцям товари, представляючи зразки і
каталоги.
КОМПАНИЯ КОМПАНІЯ — торгово-промислове об'єднання
підприємців.
КОМПЕНСАЦИЯ КОМПЕНСАЦІЯ — 1) відшкодування, винагорода
за щось; 2) грошові виплати працівникам, крім основної заробітної плати.
КОНВЕНТИРОВАННОСТЬ ВАЛЮТ КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ
— валютно-фінансовий режим, що дозволяє під час
зовнішньоекономічних операцій здійснювати більш або менш вільний
обмін національних грошових одиниць на іноземні.
КОНВЕРСИЯ КОНВЕРСІЯ — 1) зміна пропорцій розподілу всіх
видів ресурсів між громадянською і військовою сферами; 2) зміна умов
раніше випущених державних займів.
 КОНДИЦИЯ КОНДИЦІЯ — норма, стандарт, якість товару.
КОНКУРЕНЦИЯ КОНКУРЕНЦІЯ — зумовлена різними формами
власності на засоби виробництва боротьба між підприємцями, товарови-
робниками за джерела сировини, ринки збуту і сфери використання
капіталу з метою отримання найбільшого прибутку.
КОНСАЛТИНГ КОНСАЛТИНГ, -у — надання консультацій
товаровиробникам, продавцям і покупцям з питань діяльності
підприємств, 1
фірм, організацій.
КОНСИГНАНТ КОНСИГНАНТ, -а — власник експортованого
товару, призначеного до реалізації через посередника (консигнатора).
КОНСИГНАТОР КОНСИГНАТОР, -а — посередник, який реалізує
товари консигната зі своїх складів і від свого імені за винагороду,
виплачувану йому за консигнаційною угодою.
КОНСИГНАЦИЯ КОНСИГНАЦІЯ — форма комісійного продажу
експортованих товарів, коли їх власник передає комісіонерові товар для
продажу зі складу комісіонера.
КОНСОМЕНТ КОНОСАМЕНТ, -у — 1) поширений у зовнішній
торгівлі товаророзпорядчий документ, що надає його тримачеві право
розпоряджатися вантажем; 2) документ, що містить умови договору на
морське перевезення вантажу.
КОНСОРЦИУМ КОНСОРЦІУМ, -у — тимчасове добровільне
об'єднання, створюване підприємствами чи банками для розв'язання
конкретних завдань щодо реалізації великих цільових програм і проектів.
КОНТАНГО КОНТАНГО — ситуація на біржі, коли ціни на товар з
негайною поставкою нижчі за ціни з поставкою через певний період часу.
КОНТРАГЕНТ КОНТРАГЕНТ, -а — кожна зі сторін у договорі.
КОНТРАКТ КОНТРАКТ, -у — 1) офіційний комерційний документ,
угода сторін (контрагентів) зі взаємними обов'язками щодо постачання і
придбання товару, виконання певної роботи, будівництва конкретного
об'єкта тощо; 2) особлива форма трудового договору, за яким
здійснюється наймання на роботу працівників.
КОНТРИБУЦИЯ КОНТРИБУЦІЯ — 1) платежі, що накладаються
під час війни на переможену державу на користь держави-переможця;
сучасним міжнародним правом заборонені; 2) примусові грошові збори,
що стягуються окупаційною владою з населення окупованої території.
КОНЦЕРН КОНЦЕРН, -у — об'єднання (організація), що здійснює
спільну діяльність на засадах добровільної централізації функцій
науково-технічного і виробничого розвитку, а також інвестиційної,
фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. КОНЦЕСІЯ —
договір про передання державою в експлуатацію чужоземним фірмам чи
приватним підприємцям на певних умовах підприємств, надр, землі,
інших господарських об'єктів з метою відбудови та розвитку національної
економіки й освоєння природних ресурсів.
КОНЬЮКТУРА КОН'ЮНКТУРА — сукупність умов, обставин,
становище, що склалися у даний час у певній галузі діяльності.
КОНЬЮКТУРА РЫНКА КОН'ЮНКТУРА РИНКУ — сукупність
економічних умов, які формуються на ринку у кожен даний момент часу,
при яких проходить процес реалізації (рівень цін, стан товарних запасів).
КООПЕРАТИВ КООПЕРАТИВ, -у — об'єднання осіб з метою
спільного виробництва і збуту продукції, закупівлі чи послуг, будівництва
та експлуатації жилих приміщень і т.п.
КОРЕСПОНДЕНТ БАНКА КОРЕСПОНДЕНТ БАНКУ — особа, яка
користується послугами банку.
КОРИДОР ВАЛЮТНЫЙ КОРИДОР ВАЛЮТНИЙ — установлені
державою межі коливання валютного курсу.
КОРН КОРН, -у — вага (маса) чистого коштовного металу в монеті.
КОРНЕР КОРНЕР, -у — форма тимчасового об'єднання юридичних
або фізичних осіб з метою оволодіння ринком певного товару, ску-
повуванням його для подальшого спекулятивного перепродажу.
Короткий словник бізнесмена
КОРУПЦИЯ КОРУПЦІЯ — підкуп посадової особи.
КОТИРОВАНИЕ КОТИРУВАННЯ — встановлення курсів
чужоземних валют, цінних паперів на підставі валютного паритету або
цін товарів на біржах чи неорганізованих ринках.
КРЕДИТ КРЕДИТ, -у — позичка в грошовій або товарній формах на
умовах повернення, що надається банком чи юридичною (або фізичною)
особою, кредитором іншій особі — позичальникові.
 КРЕДИТ КРЕДИТ, -у — права сторона в рахунках бухгалтерського
обліку, яка служить для відображення господарських операцій методом
подвійного запису.
КРЕДИТОР КРЕДИТОР, -а — один із учасників кредитних
стосунків, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника (дебі-
тора) сплати боргу.
КРИВАЯ СБЫТА КРИВА ЗБУТУ — графічне зображення
математичної залежності між рівнем цін та обсягом товарів, які можуть
бути куплені на ринку при тому чи іншому рівні цін.
КУЛАЖ КУЛАЖ, -у — неприбуткове витрачання матеріальних засо-
бів, часу, праці.
КУЛИСА КУЛІСА — неофіційна біржа, де укладаються угоди без
посередництва офіційних біржових маклерів.
КУПОН КУПОН, -а — відрізна частина цінного папера (акції,
облігації), що передається замість розписки під час отримання!
процентів або дивідендів.
КУПЮРА КУПЮРА — позначення номінальної вартості паперових
грошей, банкнот, цінних паперів, а також самі ці грошові знаки, банкноти,
цінні папери.
КУРС АКЦИЙ КУРС, -у АКЦІЙ — ціна, за якою ці акції котируються і
продаються на фондовій біржі.
КУРТАЖ КУРТАЖ, -у — комісійна винагорода за посередництво,
одержувана маклером за укладання угод на біржі.
Л
ЛАГ ЛАГ, -у — показник, що відбиває часове відставання чи випе-
реджання одного з двох пов'язаних між собою економічних явищ, одне з
яких є причиною, інше — наслідком.
ЛАЖ ЛАЖ, -у — 1) різниця між курсами валют або комісійний збір,
що стягується за обмін паперових грошей на моменти чи за обмін
слабких валют на сильні; 2) зростання ринкового курсу валюти чи цінних
паперів щодо їх номінальної вартості; 3) підвищення ринкової ціни
золота у грошовому еквіваленті; 4) те саме, що ажіо.
ЛЕГАТ ЛЕГАТ, -у — 1) виклад у заповіті доручення наступнику про
виплату певної суми; 2) заповітна відмова.
 ЛЕГИТИМНОСТЬ ЛЕГІТИМНІСТЬ — довіра до закону, влади,
уряду.
ЛИЗИНГ ЛІЗИНГ, -у — довготермінова оренда машин, обладнання,
споруд виробничого призначення, що є способом фінансування
інвестицій й активізації збуту.
ЛИКВИДНОСТЬ ЛІКВІДНІСТЬ — 1) спроможність підприємств,
банків своєчасно виконувати свої кредитно-фінансові зобов'язання,
передусім сплачувати борги; 2) легкість реалізації, продажу,;
перетворення матеріальних цінностей у гроші.
ЛИМИТ ЛІМІТ, -у — максимально допустима величина.
ЛИМИТЕД ЛІМІТЕД, -у (ЛТД) — обмежена відповідальність
підприємства, товариства, банку щодо своїх зобов'язань (у межах акці-
онерного чи пайового капіталу).
ЛИЦЕНЗИЯ ЛІЦЕНЗІЯ — 1) дозвіл державного органу на право
здійснення тієї чи іншої господарської діяльності; 2) документ, який
дозволяє окремим особам чи організаціям використовувати винаходи,
захищені патентами, технічні знання, досвід, виробничі секрети, торгову
марку тощо.
ЛОББИ ЛОББІ — особи, які чинять вплив у кулуарах на членів
парламенту при проведенні законів, розміщенні урядових замовлень,
призначеннях на державні посади.
ЛОКАУТ ЛОКАУТ, -у — закриття підприємств і масове звільнення
робітників.
ЛОКО ЛОКО — 1) операція купівлі-продажу чужоземної валюти або
цінних паперів, розрахунок за якою провадять на тій біржі, де було
укладено угоду; 2) умова угоди, за якою ціна, визначена продавцем за
товар, не включає витрат, пов'язаних із подальшим транспортуванням
(доставкою) товару.
ЛОКО ЛОКО — встановлення ціни товару покупцем за місцем
знаходження цього товару.
ЛОМБАРД ЛОМБАРД, -у — кредитна установа, що позичає гроші
під заставу рухомого майна.
ЛОРО ЛОРО — кореспондентський рахунок, який відкриває банк
для зарахування сум, що видаються чи отримуються за дорученням
свого кореспондента.
 ЛОТ ЛОТ, -у — 1) стандартна за кількістю і якістю партія товару, що
пропонується для продажу на біржі, аукціоні; 2) біржовий контракт.
ЛОТЕРЕЯ ЛОТЕРЕЯ — форма залучення коштів населення через
продаж нумерованих лотерейних білетів, коли частина зібраних коштів
розігрується у вигляді грошових або речових виграшів.
М
МАКЛЕР МАКЛЕР, -а — 1) окрема особа чи фірма, що здійснює
посередницьку діяльність на фондових, товарних і валютних біржах та
отримує винагороду в розмірі певного процента із суми укладених угод;
2) службовець біржі, який працює з брокерами, виконуючи доручення
членів фондової біржі за комісійну винагороду.
МАНКО МАНКО — нестача у касових сумах через помилку в
записах чи прорахунках касира.
МАНТО МАНТО — пояснювальний текст акції, облігації.
МАРЖА МАРЖА — різниця між цінами товарів, курсами цінних
паперів, процентними ставками, іншими показниками.
МАРКЕТИНГ МАРКЕТИНГ, -у — комплексна система заходів щодо
вивчення ринку й активного впливу на споживацькі потреби з метою
збуту товарів і одержання прибутку.
МАРКО МАРКО — визначення ціни монети за її вагою.
МАСА ДЕНЕЖНАЯ МАСА ГРОШОВА — вся сукупність випущених
в обіг паперових грошей і металевих монет.
МЕДИО МЕДІО — термін виконання біржових угод, що припадає на
середину місяця — 15-те число.
МЕЖДУНАРОДНЫЙ ВАЛЮТНЫЙ ФОНД МІЖНАРОДНИЙ
ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ) — міжнародна валютно-кредитна організація,
що регулює міждержавні відносини у валютно-кредитній сфері;
спеціалізована установа ООН.
МЕНЕДЖЕР МЕНЕДЖЕР, -а — найманий управитель, спеціаліст з
управління.
МЕНЕДЖМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТ, -у — сукупність принципів,
методів, засобів і форм управління, спрямованих на збільшення при-
бутку.
МИНИМАЛЬНЫЙ ПОТРЕБИТЕЛЬСКИЙ БЮДЖЕТ МІНІМАЛЬНИЙ
СПОЖИВЧИЙ БЮДЖЕТ (ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ) — сімейний
бюджет, складений виходячи із необхідності нормальної життєдіяльності
людини. Грошова оцінка (з розрахунку на одного члена сім'ї на рік,
місяць) набору товарів та послуг у кількості та якості, достатніх для такої
життєдіяльності.
МОБИЛИЗАЦИЯ СРЕДСТВ МОБІЛІЗАЦІЯ КОШТІВ — залучення
підприємницькою структурою тимчасово вільних коштів юридичних і
фізичних осіб для реалізації певного проекту, угоди.
МОДУС МОДУС, у — умови, на яких може бути укладена угода,
прийнятна для обох сторін.
МОНЕТА МОНЕТА — грошовий знак, викарбуваний із золота, сріб-
ла, міді, інших металів чи їх сплавів.
МОНЕТАРИЗМ МОНЕТАРИЗМ — економічна теорія, згідно з якою
кількість грошей, що перебувають в обігу, є визначальним чинником цін,
доходів і зайнятості.
МОНИТОРИНГ МОНІТОРИНГ, -у — спостереження за станом
природного середовища для вчасного виявлення змін, їх оцінки,
попередження та ліквідації наслідків негативних процесів.
МОНОМЕТАЛИЗМ МОНОМЕТАЛІЗМ, -у — грошова система, коли
роль загального еквівалента закріплено лише за одним валютним
металом — золотом чи сріблом.
МОРАТОРИЙ МОРАТОРІЙ — перенесення сплати внутрішніх або
зовнішніх боргових зобов'язань, що оголошується спеціальними актами
державної влади на певний термін чи до закінчення якихось
надзвичайних подій.
Н
НАЛИЧНЫЕ ДЕНЬГИ ГОТІВКА — форма існування грошей у
вигляді банкнот і купюр.
НАЛОГ НА ДОБАВЛЕННУЮ СТОИМОСТЬ ПОДАТОК НА ДОДА-
НУ ВАРТІСТЬ (ПДВ) — частина новоствореної вартості, що сплачується
до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів,
виконання робіт, надання послуг.
НАЛОГИ ПОДАТКИ — система обов'язкових платежів підприємств,
організацій і населення, які є одним із джерел формування доходів
державного бюджету.
 НАРЯД НАРЯД, -у — розпорядчий документ, у якому виконавцеві
до початку роботи визначають виробниче завдання.
НАЦЕНКА НАЦІНКА — 1) сума, на яку зростає ціна продукту
внаслідок додаткової його обробки, додавання витрат обігу тощо; 2)
дохід, одержуваний посередницькою організацією за постачання чи збут
продукції підприємства.
НЕКОНТРОЛИРОВАННЫЕ ДОХОДЫ НЕКОНТРОЛЬОВАНІ ПРИ-
БУТКИ — прибутки, які не пройшли через державну фінансово-
розподільчу систему.
НЕЛИКВИДЫ НЕЛІКВІДИ — товарно-матеріальні цінності, зайві чи
непотрібні підприємству, а також готова продукція підприємства, яку
важко реалізувати.
НЕРИЗИДЕНТ НЕРЕЗИДЕНТ, -а — чужоземна фізична чи
юридична особа, а також особа певної країни чи особа без
громадянства, яка постійно проживає за кордоном і діє на підставі
законодавства країни перебування; чужоземне дипломатичне,
торговельне чи інше офіційне представництво, а також представництво
підприємства чи організації, що розташоване на території цієї країни, але
не здійснює господарської та іншої комерційної діяльності.
НЕТТО НЕТТО — 1) чиста ціна товару з вирахуванням скидок;
чистий прибуток з урахуванням усіх витрат; 2) маса товару без упаковки.
НОВАЦИЯ НОВАЦІЯ — згода сторін про заміну одного укладеного
ними зобов'язання іншим.
НОМИНАЛ НОМІНАЛ, -у — 1) вартість, вказана на цінних паперах,
паперових грошах, монетах; 2) ціна товару, зазначена у прейскуранті або
на самому товарі.
номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним
банком.
НОСТРО НОСТРО — рахунок, який банк має у свого
кореспондента для зарахування сум, які надходять на нього.
НОТИС НОТИС, -у — 1) спеціальний документ, яким
супроводжують постачання товарів на біржу; 2) письмове повідомлення,
сповіщення про щось.
НОТИФИКАЦИЯ НОТИФІКАЦІЯ — повідомлення власником
векселя векселедавця про опротестування виданого ним векселя.
 НОУ-ХАУ НОУ-ХАУ — позначення технічних знань, виробничого
досвіду, навиків, комерційної та іншої інформації, необхідних для
виготовлення певного виробу, відтворення виробничого процесу,
технологій, управління і т.п.
О
ОБЛИГАЦИЯ ОБЛІГАЦІЯ — цінний папір, який засвідчує внесення
його власником певних коштів і підтверджує зобов'язання емітента
відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в
передбачений у них термін із виплатою фіксованого процента.
ОБЛИГО ОБЛІГО — 1) сума загальної заборгованості
підприємства за векселями; 2) банківська книга, де фіксують
заборгованість окремих осіб за векселями, облікованими у цьому банку.
ОБОРОТ ДЕНЕЖНЫЙ ОБІГ, -у (ОБОРОТ) ГРОШОВИЙ — рух
грошей у процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту і
перерозподілу національного доходу.
ОБСТРУКЦИЯ ОБСТРУКЦІЯ — спосіб вираження протесту, один із
методів парламентської роботи, спрямований на зрив обговорення і
прийняття парламентом законопроектів, неприйнятних для опозиційної
групи, яка проводить обструкцію; взагалі дії, спрямовані на припинення,
зрив якоїсь пропозиції, заходу.
ОВЕРДРАФТ ОВЕРДРАФТ, -у — форма короткотермінового
кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з розрахункового рахунку
клієнта понад їх залишок на рахунку.
ОВЕРДСОЛД ОВЕРДСОЛД, -у — ситуація на ринку, коли ціни на
товари, валюту чи цінні папери внаслідок перенасичення ними ринку
знижуються до збиткового рівня.
ОНКОЛЬ ОНКОЛЬ, -ю — 1) банківська позичка під заставу цінних
паперів чи товарів; 2) поточний рахунок у банку, відкритий під заставу
цінних паперів чи товарів.
ОПЦИОН ОПЦІОН, -у — 1) зафіксоване біржовою угодою
(контрактом) право купувати чи продавати цінні папери, товари чи
валюту на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час
укладання угоди або на час придбання цінних паперів, товарів чи
валюти; 2) одна з умов строкових біржових угод, за якою одній зі сторін
надається право вибору між альтернативними умовами угоди чи право
зміни її початкових умов; 3) право придбання акцій за твердою, нижчою
від ринкової, ціною, яке підприємство надає своїм працівникам.
ОРДЕР ОРДЕР, -а — бухгалтерський документ, який містить наказ
на здійснення певної операції з грошовими засобами, матеріальними
цінностями.
ОТЧЕТ ГОДОВОЙ ЗВІТ, -у РІЧНИЙ — звіт про результати
господарсько-фінансової діяльності за попередній календарний рік.
ОФЕРТА ОФЕРТА — формальна пропозиція однієї особи іншій
укласти угоду із зазначенням усіх необхідних для її укладання умов.
ОФШОР ОФШОР, -у — центр спільного підприємництва, де існує
пільговий режим для фінансово-кредитних операцій із чужоземними
резидентами і в чужоземній валюті.
П
ПАГАМЕНТ ПАГАМЕНТ, -у — плата готівкою.
ПАЙ ПАЙ, -ю — сума внеску кожного учасника підприємницького
проекту, що є свідченням членства і права участі в управлінні.
ПАКЕТ АКЦИЙ КОНТРОЛЬНЫЙ ПАКЕТ АКЦІЙ КОНТРОЛЬНИЙ —
кількість акцій, достатня для повного контролю за діяльністю
акціонерного товариства.
ПАРИТЕТ ПАРИТЕТ, -у — 1) валютний — співвідношення між
валютами різних країн; 2) принцип рівного представництва сторін.
ПАССИВ ПАСИВ, -у — 1) частина бухгалтерського балансу, яка
показує джерела формування засобів підприємства, банку тощо та їх
приналежність; 2) сукупність боргів і зобов'язань підприємства; 3)
перевищення закордонних витрат держави над надходженням коштів із-
за кордону; 4) дефіцит платіжного балансу.
ПАССИВЫ ПАСИВИ — всі офіційні вимоги до підприємства чи
приватної особи.
ПАТЕНТ ПАТЕНТ, -у — 1) документ, свідоцтво, що видається
винахідникові; 2) документ, що містить дозвіл на якесь ремесло чи
промисел за умови дотримання зафіксованих у ньому положень і
внесення податкових платежів.
ПАУПЕРИЗМ ПАУПЕРИЗМ, -у — масова бідність трудівників,
відсутність у них необхідного мінімуму засобів існування; результат
безробіття й інфляції.
 ПЕНСИЯ ПЕНСІЯ — гарантована щомісячна грошова виплата, що
надається громадянам після досягнення певного віку, у разі інвалідності,
втрати годувальника, а також за вислугу років в окремих сферах
трудової діяльності.
ПЕНЯ ПЕНЯ — штрафна санкція за несвоєчасне виконання
фінансових зобов'язань. Застосовується у разі несвоєчасної сплати
податків і податкових платежів, а також у разі затримання оплати
одержаних товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи
виконання робіт.
ПЕРЕВОД ДЕНЕЖНЫЙ ПЕРЕКАЗ, -у (ГРОШОВИЙ) — спосіб
перерахування грошей юридичними або фізичними особами один
одному через кредитні установи чи підприємства зв'язку.
ПЕРФОМЕР ПЕРФОМЕР, -у — високохідна акція, що реалізується
на фондовій біржі з максимальною різницею між її ринковою ціною та
номінальною вартістю.
ПЛАТЁЖЕСПОСОБНОСТЬ ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ — здатність
держави, юридичної або фізичної особи вчасно і повністю сплачувати за
своїми зобов'язаннями.
ПЛАТЕЖНЫЙ БАЛАНС ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС — баланс, який
відображає співвідношення грошових надходжень даної країни із-за
кордону і всіх ЇЇ платежів за кордон за певний період.
ПОКРЫТИЕ ПОКРИТТЯ — 1) страхування кредитного, валютного
чи іншого ризику; 2) забезпеченість коштами для сплати боргів, оплати
договірних зобов'язань; 3) спроможність зворотного викупу цінних
паперів, опціонів.
ПОЛЕ СТРАХОВРЕ ПОЛЕ СТРАХОВЕ — максимальна кількість
об'єктів, охоплюваних певним видом страхування.
ПОЛИС СТРАХОВОЙ ПОЛІС СТРАХОВИЙ — документ, що
посвідчує укладання договору особистого чи майнового страхування.
ПОЛИТИКА ВАЛЮТНАЯ ПОЛІТИКА ВАЛЮТНА — сукупність
економічних, правових та організаційних заходів, здійснюваних
державними органами, центральними банківськими і фінансовими
установами, а також міжнародними валютно-фінансовими установами у
галузі валютних відносин.
 ПОЛИТИКА ФИНАНСОВАЯ ПОЛІТИКА ФІНАНСОВА — система
заходів у сфері фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на
розвиток фінансово-кредитної системи та національної економіки
загалом.
ПОРЛИТИКА ЦЕНОВАЯ ПОЛІТИКА ЦІНОВА — концепція стратегії
держави та окремих підприємств щодо зміни рівня цін з урахуванням
динаміки попиту і пропозиції.
ПОРТО-ФРАНКО ПОРТО-ФРАНКО — частина державної території,
у межах якої дозволено перевезення товарів без сплати мита.
ПОРУЧИТЕЛЬСТВО ПОРУЧИТЕЛЬСТВО — спосіб забезпечення
зобов'язань, коли поручитель бере на себе обов'язок перед кредитором
іншої особи повністю або частково відповідати за виконання цією особою
її зобов'язань.
ПОСЕСИЯ ПОСЕСІЯ — земельне орендне володіння.
ПОШЛИНА МИТО — державний грошовий збір (податок), що
справляється з юридичних і фізичних осіб у разі здійснення між ними або
між ними та державою певних дій, перелік яких визначається
законодавством.
ПРАВИЛО МОНИТАРНОЕ ПРАВИЛО МОНЕТАРНЕ — правило,
згідно з яким маса грошей в обігу повинна щорічно збільшуватися
темпами, рівними потенційному темпові зростання реального валового
національного продукту.
ПРАЙМ-РЕЙТ ПРАМ-РЕЙТ, -у— найменша процентна ставка за
кредитами комерційних банків, що надаються надійним клієнтам.
ПРЕДЛОЖЕНИЕ ПРОПОЗИЦІЯ — обов'язковий компонент
ринкових відносин, суть якого полягає у кількості та вартості товарів і
платних послуг, представлених до реалізації товаровиробниками,
торгівлею чи комерційними посередниками.
ПРЕДОПЛАТА ПЕРЕДОПЛАТА — попередня авансова оплата
замовлення, закупів чи послуг.
ПРЕЙСКУРАНТ ПРЕЙСКУРАНТ, -у — 1) перелік видів робіт,
послуг, продукції, товарів тощо із зазначенням їх ціни або розцінок
(тарифів) на них; 2) довідник цін на продукцію, який також містить
основні відомості про її споживчі властивості.
 ПРЕМИЯ ПРЕМІЯ — 1) винагорода за високі кількісні та якісні
показники у праці, виплачувана з фонду заробітної плати, фонду
матеріального заохочення чи спеціальних фондів;
ПРЕТЕНЗИЯ ПРЕТЕНЗІЯ — вимога, пред'явлена іншому
підприємству щодо сплати боргу, відшкодування завданих збитків,
сплати штрафу, усунення браку чи зниження ціни проданої продукції,
виконаних робіт, наданих послуг.
ПРЕФЕРЕНЦИЯ ПРЕФЕРЕНЦІЯ — особливі пільги, що надаються
однією державою іншій у торгівлі.
ПРИБЫЛЬ ПРИБУТОК, -у — перевищення сукупних доходів над
сукупними витратами.
ПРИВАТИЗАЦИЯ ПРИВАТИЗАЦІЯ — відчуження майна, що
перебуває в державній та комунальній власності, на користь фізичних і
недержавних юридичних осіб.
ПРИНЦИПАЛ ПРИНЦИПАЛ, -а — 1) основна особа (боржник) у
борговому зобов'язанні; 2) юридична особа, від імені і за рахунок якої діє
комерційний агент (посередник); 3) особа, що бере участь в угоді за свій
кошт.
ПРОЛОНГАЦИЯ ПРОЛОНГАЦІЯ — продовження терміну дії якого-
небудь договору, угоди.
ПРОЦЕНТ ПРОЦЕНТ, -а — плата позичальника у боргових
(кредитних) відносинах.
ПРОЦЕНТЫ ПРОЦЕНТИ — платіж, який здійснює позичальник на
користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на певний
термін коштів або майна.
ПУЛ ПУЛ, -у — форма угоди між підприємцями, коли прибуток
спрямовують до загального фонду і згідно з квотами, наперед
визначеними учасниками пулу.
ПУНКТ ПУНКТ, -у — одиниця виміру мінімального коливання ціни,
курсу чи індекса.
Р
РАБАТТ РАБАТ — 1) зниження продавцем ціни товару у разі
закупівлі його великими партіями; 2) знижка, яку брокер надає
страхувальникові, зменшуючи свої комісійні (брокерські).
 РАЙТЕР РАЙТЕР, -а — особа, яка бере на себе зобов'язання
продавати і купувати цінні папери за опційною ціною.
РАЙТС РАЙТС, -а — документ, який засвідчує привілеї, надані під-
приємством власникам своїх акцій щодо першочергового придбання
нових цінних паперів відповідно до кількості тих акцій, які кожен із них
уже має.
РАМБУРСИРОВАТЬ РАМБУРСУВАТИ — 1) повертати борг; 2)
оплачувати вексель замість векселедавця; 3) сплачувати борг через
третю особу.
РАНТЬЕ РАНТЬЄ — особа, яка живе за рахунок доходів від цінних
паперів чи на проценти від наданого у кредит капіталу.
РАТИФИКАЦИЯ РАТИФІКАЦІЯ — затвердження органами
верховної державної влади міжнародного договору чи угоди, укладеного
повноважними представниками сторін, які домовляються; надає
договору юридичної сили.
РЕАЛИЗАЦИЯ РЕАЛІЗАЦІЯ — продаж вироблених чи
перепродуваних товарів і послуг з одержанням грошового виторгу.
РЕВАЛОРИЗАЦИЯ, РЕВАЛЬВАЦИЯ РЕВАЛОРИЗАЦІЯ, РЕ-
ВАЛЬВАЦІЯ — збільшення золотого вмісту або підвищення курсу
національної чи міжнародної регіональної валютно-грошової одиниці
щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць.
РЕВЕРС РЕВЕРС, -у — 1) зобов'язання викупити заставлений
метал; 2) зворотний бік медалі чи монети.
РЕВИЗИЯ РЕВІЗІЯ — метод документального контролю за
фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації,
дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і
звітності; спосіб документального покриття нестач, розтрат, привласнень
чи крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобіганню фінансовим
зловживанням.
РЕВОКАЦИЯ РЕВОКАЦІЯ — письмова пропозиція чекодавця
власникові чека анулювати чек.
РЕГРЕСС РЕГРЕС, -у — 1) перехід від більш високих форм
розвитку до нижчих; 2) зворотна вимога відшкодувати збитки, що
пред'являються однією особою іншій, з вини якої ці збитки виникли; 3)
зворотна вимога відшкодувати сплачену суму, що пред'являється однією
особою іншій зобов'язаній особі; 4) право страховика на пред'явлення
претензій третій особі, винній у настанні страхового випадку, з метою
одержання відшкодування за завдані збитки.
РЕГРЕССАНТ РЕГРЕСАНТ, -а — особа, котра пред'являє зворотну
вимогу до іншої особи щодо відшкодування збитків.
РЕГРЕССАТ РЕГРЕСАТ — особа, до якої спрямована вимога
регресанта.
РЕДУКЦИЯ РЕДУКЦІЯ — зниження біржового курсу валюти, цінних
паперів чи біржових цін.
РЕЕСТР РЕЄСТР, -у — 1) перелік, список, опис; 2) книги, картки,
аркуші певної форми, які використовують у бухгалтерській справі та
діловодстві для обліку наявності і руху коштів, цінностей, різних
документів.
РЕЗЕДЕНТ РЕЗИДЕНТ, -а — фізична або юридична особа даної
країни чи інших країн, а також особа без громадянства, яка постійно
проживає в даній країні; дипломатичне, торговельне чи інше офіційне
представництво даної країни за кордоном, а також інше представництво
підприємства, компанії, фірми чи організації, що не здійснює
господарської або комерційної діяльності.
РЕЗЕРВНЫЕ СРЕДСТВА РЕЗЕРВНІ КОШТИ — матеріальні і
фінансові ресурси, вчасно вилучені з обороту.
РЕИМПОРТ РЕІМПОРТ, -у — придбання з завезенням із-за
кордону раніше експортованого товару, який там не піддавали
переробці.
РЕЙТИНГ РЕЙТИНГ — оцінка, віднесення до класу, розряду чи
категорії; відносний показник надійності банку, ділового партнера,
кредитоспроможності позичальника, надійності цінних паперів тощо.
РЕКАМБИО РЕКАМБІО — 1) вимога до однієї із зобов'язаних за
векселем осіб, пред'явлена іншою особою щодо відшкодування їй
внесеної суми і сплати відсотків, пені, витрат на опротес-тування
векселя; 2) рахунок банку, виставлений клієнтові на відшкодування
витрат, пов'язаних з опротестуванням узятого на інкасо векселя.
РЕКВИЗИТЫ РЕКВІЗИТИ — сукупність обов'язкових елементів У
складі угоди чи документа, відсутність яких позбавляє угоду чи документ
юридичної сили.
 РЕКВИРЕНТ, РЕКВІРЕНТ, -а — векселетримач, який пред'являє
вексель нотаріусу з вимогою опротестувати його.
РЕКЛАМАЦИЯ РЕКЛАМАЦІЯ — претензія, заява однієї зі сторін
про те, що інша сторона не виконала своїх зобов'язань, і вимога у зв'язку
з цим відповідного відшкодування.
РЕКРЕДЕТИВ РЕКРЕДИТИВ, -а — офіційний відкличний лист, що
спростовує акредитив.
РЕКУПИРАЦИЯ РЕКУПЕРАЦІЯ — 1) відновлення курсу акції після
його різкого зниження; 2) повторний сеанс читання курсів акцій на біржі;
3) повернення боргу, погашення кредиту.
РЕМЕДИУМ РЕМЕДІУМ, -у — дозволене законом зниження ваги
монети внаслідок її механічного стирання у процесі обігу, а також
допустиме відхилення проби монети від установленої норми.
РЕМИЗ РЕМІЗ — 1) комісійна винагорода, сплачувана біржовим
маклером особі — посередникові між ним і покупцем цінних паперів; 2)
виплата грошей за допомогою переказного векселя на ім'я особи, якій
належить виплатити гроші.
РЕМИССИЯ РЕМІСІЯ — 1) округлення суми плати за рахунком у бік
зниження; 2) зниження ціни товару, що продається, яке надає продавець
з метою округлення суми.
РЕМИТЕНТ РЕМІТЕНТ — особа, на яку виписано переказний
вексель (трату) та якій має бути сплачена певна сума грошей за цим
векселем.
РЕМИТИРОВАНИЕ РЕМІТУВАННЯ — спосіб погашення боргів у
чужоземній валюті, коли боржник купує за валюту платіжний документ
(трату, чек тощо) на національному валютному ринку і відправляє його
кредиторові в рахунок сплати боргу.
РЕНОВАЦИЯ РЕНОВАЦІЯ — економічний процес оновлення
елементів основних виробничих фондів, які вибувають з ладу внаслідок
фізичного чи морального зношування.
РЕНТАБЕЛЬНОСТЬ РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ — відносний показник
прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність
витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих
видів продукції.
 РЕНТИНГ РЕНТИНГ, -у — короткотермінова (до 1 року) оренда
машин, |; обладнання без права їх подальшого придбання орендарем.
РЕПАРАЦИЯ РЕПАРАЦІЯ — у міжнародному праві — вид
матеріальної міжнародно-правової відповідальності.
РЕПАТРИАЦИЯ КАПИТАЛОВ РЕПАТРІАЦІЯ КАПІТАЛІВ —
повернення капіталів із-за кордону до країни, з якою їх було вивезено.
РЕПОРТ (РЕПОРТНОЕ СОГЛАШЕНИЕ) РЕПОРТ, -у (РЕПОРТНА
УГОДА) — 1) різновид строкової угоди, коли власник цінних паперів або
чужоземної валюти продає їх банкові із зобов'язанням зворотного викупу
через певний час за новою, вищою ціною, курсом; 2) різниця між ціною
різночасових купівлі і зворотного продажу одних і тих же цінних паперів;
3) у бухгалтерії — перенесення суми з однієї сторінки документа на іншу.
РЕСКОНТРО РЕСКОНТРО — допоміжна бухгалтерська книга, що
містить рахунки для аналітичного обліку розрахунків з
різними юридичними особами та громадянами-дебіторами і
кредиторами. і
РЕСТРИКЦИЯ РЕСТРИКЦІЯ — 1) повернення сторонами, які
уклали угоду, всього отриманого ними за угодою, якщо її визнано
недійсною; 2) обмеження виробництва і продажу Продукції, що
застосовується з метою підвищення цін на товари для отримання
високого прибутку.
РЕСУРСЫ РЕСУРСИ — кошти, запаси, можливості, джерела чого-
небудь (фінансові, економічні, матеріальні тощо).
РЕТРАГЕНТ РЕТРАГЕНТ, -а — особа, що викуповує закладені
цінні папери.
РЕТРАТА РЕТРАТА — поворотний переказний вексель.
РЕТРОЦЕСІЯ — 1) передавання одним перестраховиком іншому
частини ризиків, узятих факультативне чи за договорами
перестрахування; 2) передавання частини комісійних одним
посередником іншому.
РЕФАКЦИЯ РЕФАКЦІЯ — 1) знижка з оптових цін або кількості
товарів, якість яких нижча від передбаченої договором; 2) знижка з
тарифу, що надається вантажовідправникові за відправлення великої
партії вантажу.
 РЕФЕРЕНЦИЯ РЕФЕРЕНЦІЯ — характеристика, рекомендація,
відгук тощо, що дається громадянинові чи підприємству особою
організацією, акціонерним товариством, банком, які користуються
довірою у ділових колах.
РЕФИНАНСИРОВАНИЕ РЕФІНАНСУВАННЯ — погашення старої
заборгованості новою шляхом зміни короткотермінових зобов'язань
довготерміновими або за допомогою випуску нових позик.
РЕЦИПИЕНТ РЕЦИПІЄНТ, -а — одержувач платежу чи субсидії.
РЕЭКСПОРТ РЕЕКСПОРТ, -у — перепродаж із вивезенням за
кордон раніше імпортованого товару, який не піддавали переробці.
РИКРИЦА РИКРИЦЯ — письмове доручення на приймання чи
видавання грошей.
РИМЕССА РИМЕСА — платіжний документ (трата, чек, грошовий
переказ) у чужоземній валюті, який купується боржником за національну
валюту у третьої особи і пересилається ним своєму кредиторові для
погашення заборгованості перед останнім.
РИНГ РИНГ, -у — короткотермінова угода (змова) підприємців
щодо скуповування чи вилучення з ринку певних товарів та їх
утримування на складах з метою підвищення попиту подальшого
продажу за вищими цінами.
РИСК РИЗИК, -у — усвідомлена можливість небезпеки виникнення
непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв'язку з
випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими
обставинами.
РИЭЛТЕР РІЄЛЕР, -а — торговець нерухомістю, агент з продажу
нерухомості.
РОЗЩЕПЛЕННЯ АКЦІЙ — збільшення кількості випущених акцій з
пропорційним зниженням їхньої номінальної чи оголошеної вартості за
одну акцію.
РОЛОВЕР РОЛОВЕР, -у — 1) продовження терміну кредиту
шляхом його технічного погашення й одночасного відновлення через
надання нового кредиту; 2) переведення коштів з однієї форми
інвестицій в іншу.
РОЯЛТИ РОЯЛТІ — 1) періодичні відрахування продавцеві
(ліцензіарові), які згідно з ліцензійною угодою сплачує ліцензіат за право
користування предметом ліцензійної угоди — винаходом, патентом,
виданням книги тощо; 2) плата за право розробляння природних
ресурсів, яку перераховує користувач власникові землі або надр.
РЫНОК РИНОК, -у — сфера товарного обміну, де виникають і
реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюється конкретна
господарська діяльність щодо просування товарів і послуг від їх
виробників до споживачів.
РЫНОЧНАЯ ЦЕНА РИНКОВА ЦІНА — грошове вираження
вартості товарів, які реалізуються на ринку; фактичні ціни, за якими
здійснюється купівля-продаж товарів.
С
САЛЬДО САЛЬДО — 1) різниця між грошовими надходженнями та
витратами за певний період часу; 2) у бухгалтерії — залишок на рахунку
бухгалтерського обліку; 3) у міжнародних торгових і платіжних
розрахунках — різниця між вартістю експорту й імпорту країни чи між ЇЇ
закордонними платежами і надходженнями.
САМООКУПАЕМОСТЬ САМООКУПНІСТЬ — один із принципів
підприємницької діяльності, що передбачає відшкодування
підприємством поточних витрат на рахунок власних доходів.
САНАЦИЯ САНАЦІЯ — оздоровлення фінансового стану
підприємства через систему фінансово-економічних, виробничо-техніч-
них, організаційних та соціальних заходів для запобігання його
банкрутству чи підвищенню конкурентоспроможності.
САНКЦІЯ — складова частина правової норми, статті закону,
договору, що конкретизує правові наслідки їх порушення.
СБОР АКЦИЗНЫЙ ЗБІР, -у АКЦИЗНИЙ — непрямий податок на
високорентабельні та монопольні товари (продукцію), включений до їх
ціни.
СБОР ГЕРБОВЫЙ ЗБІР, -у ГЕРБОВИЙ — мито, що стягується за
оформлення цивільно-правових і фінансово-торгових документів.
СВЕРХПРИБЫЛЬ НАДПРИБУТОК, -у — перевищення прибутку
підприємства над середнім (ринковим) прибутком.
СВИНГ СВІНГ, -у — 1) ліміт (гранична сума) кредиту в клірингових
угодах, що взаємно надається сторонами для покриття тимчасового
перевищення платежів над надходженнями; 2) коливання курсу валюти і
цінних паперів на біржі.
СВИТЧ СВІТЧ, -у — 1) реалізація третій стороні залишку на
кліринговому чи іншому двосторонньому рахунку за курсом, нижчим від
офіційного; 2) ліквідація зобов'язань за одними цінними паперами чи
певною валютою та укладання угод за іншими; 3) операція щодо
використання блокованого рахунку.
СВИФТ СВІФТ, -у — система електронного передавання
інформації щодо міжнародних розрахунків.
СВОБОДНАЯ ТАМОЖЕННАЯ ЗОНА ВІЛЬНА МИТНА ЗОНА —
особлива територія, де не стягується ввізне мито або його ставки
знижені.
СВОБОДНАЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЗОНА (СЭЗ) ВІЛЬНА ЕКОНО-
МІЧНА ЗОНА (БЕЗ) — частина території держави, де встановлено
вільний режим для чужоземних інвестицій та пільгові економічні умови
для підприємців.
СВОП СВОП, -у — торгово-фінансова обмінна операція, де укла-
дання угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів, валюти, золота
'супроводжується укладанням контругоди про наступний зворотний
продаж-купівлю того самого товару через певний час на тих же чи інших
умовах.
СВОПИНГ СВОПІНГ, -у — різновид операцій з цінними паперами,
коли одночасно купують і продають однакові цінні папери з метою
зменшення податків.
СЕБЕСТОИМОСТЬ СОБІВАРТІСТЬ — грошове вираження
загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію
продукції, робіт, послуг.
СЕКВЕСТР СЕКВЕСТР, -у — пропорційне зниження державних
витрат за всіма статтями бюджету (крім захищених) протягом часу, що
залишається до закінчення поточного бюджетного року.
СЕКТОРИТИЗАЦИЯ СЕКТОРИТИЗАЦІЯ — процес
трансформування неліквідних активів банку в ліквідні цінні папери.
СЕЛЕНГ СЕЛЕНГ, -у — особлива грошово-майнова операція, що
передбачає передавання селенг-фірмі за певну плату своїх прав на
використання грошей чи майна та розпорядження ними із безумовним їх
поверненням за першою вимогою.
СЕНЬОЁРАЖ СЕНЬОЙОРАЖ, -у — прибуток, одержуваний
державною скарбницею або центральним банком від випуску грошей.
СЕРТИФИКАТ СЕРТИФІКАТ, -у — 1) документ, який засвідчує
відповідність товару певним стандартам чи технічним умовам, його
якість, вагу, походження тощо; 2) у сфері фінансово-кредитних відносин
— назва облігацій державних позик; 3) страховий документ, що містить
умови договору страхування.
СИНДИКАТ СИНДИКАТ, -у — 1) об'єднання підприємців, яке бере
на себе здійснення всієї комерційної діяльності (встановлення цін, збут
продукції і т.п.) при збереженні виробничої та юридичної самостійності
підприємств, які входять до нього.
СИСТЕМА ВАЛЮТНАЯ СИСТЕМА ВАЛЮТНА — форма
організації валютних відносин, закріплена у державно-правових нормах і
міжнародних угодах.
СИФ СІФ — умова продажу товару, згідно з якою до ціни реалізації
включають його вартість, а також усі витрати на страхування і
транспортування до місця призначення.
СКЕЛПЕР СКЕЛПЕР, -а — дрібний маклер, котрий діє від свого
імені чи за дорученням клієнта й оперує невеликими партіями реального
товару на біржі.
СКОНТО СКОНТО — спосіб розрахунку за товар зі знижкою за не-
гайну оплату.
СКОНТРАЦИЯ СКОНТРАЦІЯ — взаємне зарахування давніх акцій,
облігацій, інших цінних паперів і фінансових документів.
СКОРОСТЬ ОБОРОТА ДЕНЕГ ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ —
кількість разів на рік, яку кожна грошова одиниця із загальної маси
грошей, що перебувають в обігу, використовується на купівлю готових
товарів.
СПЛИТ СПЛІТ, -у — розділення, дроблення нереалізованих акцій
підприємства на більшу кількість менших за вартістю акцій з метою
полегшити їх розповсюдження.
СПОНСОР СПОНСОР, -а — юридична чи фізична особа, яка
фінансує певний захід (проект).
 СПОСОБ ПЛАТЕЖА СПОСІБ ПЛАТЕЖУ — порядок списання
коштів з рахунків платника.
СПОСОБНОСТЬ ДЕНЕГ ПОКУПАТЕЛЬСКАЯ СПРОМОЖНІСТЬ
ГРОШЕЙ КУПІВЕЛЬНА — властивість грошової одиниці обмінюватись
на певну кількість товарів.
СПОСОБНОСТЬ НАСЕЛЕНИЯ ПОКУПАТЕЛЬСКАЯ СПРОМОЖ-
НІСТЬ НАСЕЛЕННЯ КУПІВЕЛЬНА — кількість товарів і послуг, яку
населення може придбати за наявні у нього кошти при тих цінах на
товари і тарифах на послуги, що склалися у державі.
СПОТ-РЫНОК СПОТ-РИНОК — ринок, на якому угоди реалізують
протягом кількох робочих днів від дня їх укладення.
СПРОС ПОПИТ, -у — забезпечена коштами покупців частина їх
потреби в товарах і платних послугах.
СПРЭД СПРЕД, -у — 1) одночасні купівля та продаж ф'ючерсних
контрактів на один і той же товар з різними термінами постачання; 2)
одночасні купівля і продаж опціонів одного типу за різними цінами чи з
різними датами до закінчення їхніх термінів; 3) амплітуда коливання ціни.
СТАВКА ПРОЦЕНТНАЯ СТАБІЛЬНІСТЬ ГРОШЕЙ — сталість
купівельної спроможності грошових знаків упродовж відносно тривалого
періоду.
СТАВКА ПРОЦЕНТНАЯ СТАВКА ПРОЦЕНТНА — ціна грошової
позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на
позиковий капітал, до суми позики.
СТАВКА ПРОЦЕНТНАЯ ФИКСИР СТАВКА ПРОЦЕНТНА ФІКСО-
ВАНА — процентна ставка, що не змінюється впродовж усього періоду
користування кредитом.
СТАГНАЦИЯ СТАГНАЦІЯ — застій в економіці, виробництві,
соціальній сфері, стан тривалої суспільно-економічної депресії, що
виявляється у сповільненні чи припиненні економічного росту й
інвестиційних процесів, появі незавантажених виробничих потужностей,
загальному згортанні виробництва.
СТАГФЛЯЦИЯ СТАГФЛЯЦІЯ — стан економіки окремо взятої
країни чи групи країн, що характеризується загальним застоєм та
розвитком інфляційних процесів; одночасний вияв стагнації і глибокої
інфляції.
 СТЕЛАЖ СТЕЛАЖ, -а — одна з форм біржових угод — подвійний
опціон.
СТОИМОСТЬ ВАРТІСТЬ — виражена у грошах цінність чогось або
величина витрат на щось.
СТОКБРОКЕР СТОКБРОКЕР, -а — особа, котра за дорученням
клієнтів купує чи продає паї статутного капіталу підприємств або акції на
фондовій біржі.
СТОРНО СТОРНО — 1) спосіб виправлення помилок, допущених
під час запису господарських операцій в облікових бухгалтерських
реєстрах, за допомогою виконання додаткових бухгалтерських
проведень (кореспонденції рахунків); 2) показник, що характеризує
страховий портфель чинних договорів довготермінового страхування на
певну звітну дату.
СТРАТЕГИЯ ФИНАНСИРОВАНИЯ СТРАТЕГІЯ ФІНАНСУВАННЯ
— вибір найефективніших джерел фінансування та напрямів скерування
коштів за критерієм мінімального терміну окупності фінансових ресурсів.
СТРАХОВАНИЕ СТРАХУВАННЯ — система заходів щодо
створення страхових (грошових) фондів, призначених для повного або
часткового відшкодування втрат суб'єктам господарювання від
непередбачених обставин (стихійних лих, аварій, нещасних випадків,
невиконання зобов'язань контрагентами, що збанкрутували і т.п.) та
надання допомоги громадянам (чи їх сім'ям) у разі настання страхових
випадків — досягнення певного віку, втрати працездатності, смерті тощо.
СУБАРЕНДА СУБОРЕНДА — передання частини орендованого
майна в оренду третій особі чи групі осіб.
СУБВЕНЦИЯ СУБВЕНЦІЯ — форма фінансової допомоги держави
місцевим органам влади, що надається з метою забезпечення ними
реалізації конкретних заходів чи програм.
СУБРОГАЦИЯ СУБРОГАЦІЯ — 1) заміна одного кредитора іншим;
2) перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування, права
вимагати компенсації від особи, відповідальної за збитки, спричинені
страхувальникові.
СУБСИДИЯ СУБСИДІЯ — вид допомоги (як правило, грошової),
що надається державою, юридичною чи приватною особою іншим
особам (юридичним або фізичним), а також іншим державам.
 СУБУЧЕТ СУБРАХУНОК — рахунок, що відкривається банком
(крім основних рахунків) підприємствам та організаціям, котрі мають
негоспрозрахункові одиниці (філії, цехи, заготівельні пункти тощо), а
також профспілковим і деяким іншим організаціям.
СЧЁТ РАХУНОК, -а – основний розрахунковий документ у
комерційних угодах і комерційному кредитуванні; 2) обліковий реєстр у
формі таблиці, сторінки в бухгалтерських книгах чи журналах тощо,
призначений для бухгалтерського відображення інформації з первинних
документів.
Т
ТАЙМИНГ ТАЙМІНГ, -у — найсприятливіший момент для купівлі чи
продажу акцій на біржі.
ТАЙНА ВКЛАДОВ ТАЄМНИЦЯ ВКЛАДІВ — право вкладника на
нерозголошення кредитною установою відомостей про його особу,
рахунки в банку й операції з його вкладами.
ТАКСА ТАКСА — точно встановлений державою чи органами
самоврядування рівень тарифів, цін, оплати праці.
ТАНТЬЕМА ТАНТЬЄМА — додаткова винагорода, що
виплачується членам правлінь, директорам, керівним службовцям
акціонерних товариств, банків, фінансових компаній з урахуванням
одержуваних цими структурами прибутків.
ТАРГЕТИРОВАНИЕ ТАРГЕТУВАННЯ — принципи, якими
керуються у своїй політиці центральні банки щодо визначення цільових
орієнтирів грошової системи, регулювання приросту грошової маси в
обігу.
ТАРИФ ТАРИФ, -а — 1) офіційно встановлена ставка (система ста-
вок) оподаткування, митних зборів; 2) розмір оплати за різні послуги —
транспортні, зв'язку, комунальні.
ТЕЗАВРАЦИЯ ТЕЗАВРУВАННЯ, ТЕЗАВРАЦІЯ — 1) накопичення
грошей населенням внаслідок вилучення їх з обігу та зберігання
нагромадженої готівки поза кредитними установами; 2) накопичення
приватними особами золота у формі багатства, скарбу; 3) формування
золотого запасу держави.
ТЕНДЕР ТЕНДЕР, -а — особлива форма надання замовлень на
постачання товарів і підрядів на виконання робіт, яка передбачає
залучення пропозицій декількох постачальників (під-рядникід) з метою
забезпечення найвірогідніших комерційних та інших умов угоди для
організації торгів.
ТОВАР ТОВАР, -а — 1) будь-який продукт виробничо-економічної
діяльності в матеріально-речовій формі; 2) об'єкт купівлі-продажу,
ринкових відносин між продавцем і покупцем.
ТОРГИ ТОРГИ — спосіб продажу та закупівлі товарів, розміщення
замовлень на підрядні роботи тощо через пропозиції і вибір найкращої з
них.
ТРАНСАКЦИЯ ТРАНСАКЦІЯ — 1) банківська операція — переказ
коштів з одного рахунку на інший; 2) угода, договір, що супроводжується
взаємними поступками, знижками.
ТРАНСФЕР ТРАНСФЕР — 1) переказ чужоземної валюти, золота,
срібла з однієї фінансової установи або країни в іншу; 2) передавання
відповідним написом чи заявою права на володіння іменними цінними
паперами однією особою іншій.
ТРАССАНТ ТРАСАНТ, -а — векселедавець переказного векселя
(трати).
ТРАССАТ ТРАСАТ, -а — особа, що взяла на себе зобов'язання
сплатити за переказним векселем (тратою).
ТРЕЙДЕР ТРЕЙДЕР, -а — 1) представник брокерської фірми в
торговій зоні біржі; 2) будь-яка юридична або фізична особа, що має
право укладати угоди на біржі.
ТРЕСТ ТРЕСТ, -у — об'єднання підприємств, пов'язаних між собою
однорідністю продукції чи різними стадіями переробки сировини.
У
УЛЬТИМО УЛЬТИМО — у банківській практиці — останній день
місяця, кварталу, року; у комерційній та біржовій практиці — останній
робочий день певного періоду, встановлений як термін виконання
укладеної угоди.
умовах за відповідну винагороду; 3) у страхуванні — юридична
особа, яка несе відповідальність за укладання страхувальних угод та
формування страхових зобов'язань.
УНЦИЯ УНЦІЯ — вагова одиниця коштовних металів, насамперед
золота (унція тройська); дорівнює 31,1035 г чистого золота.
 УРОВЕНЬ ЦЕН РІВЕНЬ ЦІН — середньо зважене значення цін
товарів і послуг, виражене відносно аналогічного показника базового
року, що дорівнює 1,0.
УЩЕРБ ЗБИТОК, -у — перевищення витрат підприємства над його
Ф
ФАКС ФАКС — засіб факсимільного абонентського зв'язку, що
дозволяє передавати графічну інформацію — тексти, схеми, таблиці
тощо.
ФАКТОРИНГ ФАКТОРИНГ, -у — придбання банком (чи фактор-
фірмою) права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями,
скупленими в різних осіб.
ФАКТУРА ФАКТУРА — рахунок з описом відправленого товару та
зазначенням його вартості.
ФЕКТОР ФЕКТОР, -а — торговельний посередник (фінансовий
спеціаліст), котрий збирає розрізнені фінансові надходження і кредити
для своїх клієнтів.
ФИДУЦИЯ ФІДУЦІЯ — договір, угода, що базується на довірі.
ФИКС ФІКС, -у — точно визначена сума винагороди.
ФИНАНСЫ ФІНАНСИ — сукупність економічних відносин, що
виникають у процесі формування та використання централізованих і
децентралізованих грошових фондів.
ФИРМА ФІРМА — 1) торговельне або промислове підприємство,
що користується правом юридичної особи, під маркою якої продаються
товари або випускаються вироби; 2) об'єднання однорідних або суміжних
підприємств.
ФИФО ФІФО — 1) метод бухгалтерського обліку товарно-матері-
альних запасів за ціною першої виготовленої Партії товару або першої
партії товару, що надійшла на підприємство; 2) метод обчислення
процентів у разі дострокового вилучення частини вкладу з банку.
ФІКСИНГ — ціна (цінове котирування) товару, що склалася на біржі
у певний фіксований момент часу.
ФЛИППЕР ФЛІППЕР, -а — особа, що продає акції відразу ж після їх
купівлі чи здійснює короткотермінові операції.
 ФОБ ФОБ, -у — комерційні умови постачання та оплати товарів у
міжнародній торгівлі, за яких продавець зобов'язаний власним коштом
доставити товар до борту судна, зафрахтованого покупцем.
ФОЛИО ФОЛІО — дві сторінки (ліва і права) в бухгалтерських
рахункових книгах; мають один і той самий Порядковий номер.
ФОНД ФОНД, -у — 1) запаси, ресурси, нагромадження, капітал; 2)
кошти, матеріальні цінності, накопичувані з певною метою; 3) організація
чи установа, що розпоряджається грошовим або матеріальним фондом.
ФОРС-МАЖОР ФОРС-МАЖОР, -у — надзвичайні непередбачені
обставини, непереборні перешкоди (пожежа, стихійне лихо, блокада то-
що), через які виконання зобов'язань однією зі сторін, що уклали угоду,
договір чи контракт, стає повністю або частково неможливим.
ФОРФЕЙТИНГ ФОРФЕЙТИНГ, -у — кредитування
зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі комерційним банком в
експортера векселів, акцептованих імпортером.
ФРА ФРА — угода, контракт між банком і позичальником, яка
гарантує незмінну процентну ставку щодо певної суми кредиту протягом
певного часу.
ФРАНКО ФРАНКО — визначення порядку оплати й обліку
транспортних послуг при постачанні закупленої продукції споживачеві.
ФРАХТ ФРАХТ, -у — плата за транспортування вантажів водним
шляхом або за використання судна для перевезення вантажів.
ФТОЧЕРС ФІНАНСОВЫЙ ФТОЧЕРС ФІНАНСОВИЙ — тривала
строкова біржова угода, пов'язана з купівлею та продажем валюти,
цінних паперів.
ФУЗИЯ ФУЗІЯ — поглинання фінансове сильними підприємствами
слабких конкурентів шляхом злиття, об'єднання кількох однорідних
підприємств в одне.
Х
ХАЙРИНГ ХАЙРИНГ, -у — середньотермінова обладнання,
транспортних засобів тощо.
ХЕДЖЕР ХЕДЖЕР, -а — суб'єкт підприємницької діяльності (банк
чи фірма), що здійснює операції хеджування на ф'ючерсній біржі.
ХЕДЖИРОВАНИЕ ХЕДЖУВАННЯ — форма страхування ціни та
прибутку у ф'ючерсних угодах.
 ХОЛДИНГ ХОЛДИНГ, -у — придбання контрольних пакетів акцій
і створення холдинг-компаній.
ХОЛДИНГ-КОМПАНИЯ ХОЛДИНГ-КОМПАНІЯ — корпорація чи
акціонерна компанія, що використовує свій капітал для придбання
контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення
контролю над ними та управління значно більшим капіталом, ніж
початковий.
Ц
ЦЕДЕНТ ЦЕДЕНТ, -а — 1) кредитор, який передав іншій особі своє
право вимоги щодо повернення боргу; 2) страхова компанія, що передає
ризик у перестрахуванні іншій компанії.
ЦЕНА РОЗНИЧНАЯ ЦІНА РОЗДРІБНА — ціна, за якою товар
продають населенню, а також підприємствам та організаціям через
роздрібну торговельну мережу.
ЦЕНА ЦІНА — грошовий вираз вартості товару.
ЦЕНА-НЕТТО ЦІНА-НЕТТО — чиста ціна товару за місцем його
купівлі-продажу.
ЦЕННОСТИ ВАЛЮТНЫЕ ЦІННОСТІ ВАЛЮТНІ — цінності, щодо
яких валютним законодавством встановлено відповідний режим обігу.
ЦЕНЫ ВНЕШНЕЙ ТОРГОВЛИ ЦІНИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ —
ціни на експортні та імпортні товари.
ЦЕСИОНАРИЙ ЦЕСІОНАРІЙ — 1) особа, котра стає кредитором
після надання їй права вимоги щодо повернення боргу; 2)
правонаступник, якому передається право на власність чи на операції з
фінансовими цінностями; 3) страхова компанія, яка бере на себе ризик
щодо перестрахування.
ЦЕСИЯ ЦЕСІЯ — відступлення іншій особі права вимоги у
зобов'язанні, передавання їй своїх прав на щось.
Ч
ЧАРТИСТ ЧАРТИСТ, -а — фінансовий аналітик, що вивчає
тенденції ціноутворення на ринку цінних паперів і прогнозує еволюцію
біржових курсів шляхом складання схем, графіків, діаграм.
ЧЕК ТОВАРНЫЙ ЧЕК ТОВАРНИЙ — документ усталеної форми,
який продавець магазину виписує на підтвердження купівлі покупцем
певного товару.
 ЧЕК ЧЕК, -а — 1) грошовий документ установленої форми, що
містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунку (чекодавця)
банкові сплатити зазначену суму конкретній особі чи пред'явникові чека;
2) у роздрібній торгівлі — квитанція, талон каси, що засвідчує сплату
покупцем грошей за певний товар або послугу і пред'являється
продавцеві чи виконавцеві робіт.
ЧЕРТА БЕДНОСТИ МЕЖА БІДНОСТІ — визначений державою
нижній граничний рівень особистого достатку, поза яким людина не в
стані підтримувати фізичне існування.
Ш
ШОМАЖ ШОМАЖ, -у — страхування втрат прибутку та інших
фінансових збитків, що виникають внаслідок зупинки виробництва через
стихійне лихо.
ЭВАЛЬВАЦИЯ ЕВАЛЬВАЦІЯ — оцінювання, обчислення.
ЭКВИВАЛЕНТ ЕКВІВАЛЕНТ, -а — 1) товар, вартість якого
відповідає вартості іншого товару; 2) товар, яким виражено вартість
іншого товару.
ЭКОНОМИКА ЕКОНОМІКА — 1) сукупність суспільно-виробничих
відносин; 2) господарське життя, стан господарства; структура і
фінансово-матеріальний стан певної галузі господарської діяльності; 3)
наукова дисципліна.
ЭКОНОМИЯ ЗАОЩАДЖЕННЯ — частина доходу, яка не
використовується на поточне споживання, а накопичується для
майбутнього.
ЭКСПОРТ ЕКСПОРТ, -у — продаж товарів чужоземним суб'єктам
господарської діяльності та вивезення товарів через митний кордон
держави.
ЭМБАРГО ЕМБАРГО — накладання державою заборони (арешту)
на ввезення іншими державами чи вивезення золота, чужоземної
валюти, окремих товарів.
ЭМИССИЯ ДЕНЕГ ЕМІСІЯ ГРОШЕЙ — випуск в обіг грошей у
готівковій і безготівковій формах.
ЭМИТЕНТ ЕМІТЕНТ, -а — установа чи підприємство — ініціатор,
організатор емісії цінних паперів, грошових знаків, платіжно-
розрахункових документів тощо
 Список використаної та рекомендованої літератури

1. Антонечко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990.
3. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови.
– К.: АртЕк, 1999.
4. Волощак М. Неправильно – правильно: Довідник з українського
слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. – К.,
2000.
5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.:
А.С.К., 2000.
6. Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. – К.:
Видавничий центр «Просвіта», 2000.
7. Головач А. Зразки оформлення документів: Для підприємств і
громадян. – Донецьк: Стакер, 1997.
8. Головащук С.І. Словник – довідник з українського літературного
слововживання. – К.: Рідна мова, 2000.
9. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української
мови. – К.: Рад.шк., 1986.
10. Гринчишин Д., Капелюшний А. та ін. Словник – довідник з культури
української мови. – Львів, 1996.
11.Ділова українська мова: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО,
2000.
12. Ділова українська мова: Посіб. Для студентів вузів / За ред.. Н.Д.
Бабич. – Чернівці: Рута, 1996.
13. Ділові папери та документи підприємницької діяльності / Упоряд.
В.Л. Кулініченко. – К.: Український центр духовної культури, 1996.
13. Зарицка І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. – Донецьк,
1997.
14. Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за
національне «я». – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.
15. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992.
16. Молдованок М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ. – К.,
1992.
17. Універсальний довідник – практикум з ділових паперів / Уклад.:
С.П. Бибик та ін.- К.: Вид. «Довіра», УНВЦ «Рідна мова», 1999.- 2 вид.,
випр. – 508 с.
 Зміст

Передмова 3
Частина І
Тема 1. Вступ 4
Тема 2. Норми української літературної мови 11
Тема 3. Стилі сучасної української мови 37
Тема 4. Сучасний діловий документ та його призначення 53
Тема 5. Текст як основний елемент документа 61
Тема 6. Письмові роботи наукового стилю 76
Тема 7. Переклад економічних текстів 86
Тема 8. Нормативність усного професійного мовлення 96
Тема 9. культура між персонального спілкування 110
Частина ІІ.
Практичне заняття 1. Правопис власних назв. Правопис та
відмінювання прізвищ та географічних назв.
Транслітерація прізвищ. Автобіографія. Резюме. 122
Практичне заняття 2. Вживання м’якого знака й апострофа.
Спрощення в групах приголосних. Явище паронімії у
діловому тексті. Характеристика. Заява. 129
Практичне заняття 3. Чергування приголосних при
словотворенні. Правопис складених слів. Синонімія в
діловому тексті. Службовий лист. 138
Практичне заняття 4. Відмінкові закінчення іменників у
кличному відмінку. Синонімія в діловому тексті. Службові
листи. 147
Практичне заняття 5. Правопис іншомовних слів. Міжмовна
синонімія. Довідка. Звіт. Оголошення. 153
Практичне заняття 6. Правопис префіксів. Ненаголошені
голосні. Протокол. 159
Практичне заняття 7. Подвоєння приголосних на письмі.
Витяг із протоколу. 164
Практичне заняття 8. Правопис прислівників. Службові
записки. 168
Практичне заняття 9. Правопис та вживання прийменників.
Стійкі звороти. Накази. 174
Практичне заняття 10. Складноскорочені слова й
абревіатури. Графічні скорочення. Логічна послідовність
тексту. Витяг з наказу. 182
Практичне заняття 11. Правопис у відмінювання числівників.
Форми займенників у ділових текстах. Акт (ревізії). 191
Практичне заняття 12. Ступені порівняння прикметників.
Доручення. Росписка. 197
Практичне заняття 13. 205
Практичне заняття 14. 213
Практичне заняття 15. Трудова угода. Оформлення
бібліографії. 221
Практичне заняття 16. Усна форма професійного
спілкування (ПС). Мовні звороти, характерні для усної
форми ПС. Особливість монологу, діалоги ПС. 227
Короткий російсько-український тлумачний словник
економічних термінів 230
Список використаної та рекомендованої літератури 276

Навчальний посібник

ПРОФЕСІЙНА МОВА ЕКОНОМІСТА

Укладачі: Черемська Ольга Степанівна,
Гайдамака Галина Гаврилівна,
Жовтобрюх Валентина Федорівна,
Архипенко Людмила Михайлівна

Відповідальний за випуск Черемська О.С.

Редактор

Коректор