методичка Основи МВ 2015-3 -

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ
Т.В. Бєляєва
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
з курсу «ОСНОВИ МОВОЗНАВСТВА»
Харків-2015
УДК 81'1
ББК81
Рецензенти:
С.І. Дорошенко, доктор філологічних наук, професор, професор ка-
федри української мови;
С.Б. Стасевський, кандидат філологічних наук, доцент
Рекомендовано до друку вченою радою Харківського національного

педагогічного університету імені Г.С. Сковороди
(Протокол № 5 від 28.08.2015 р.)
Бєляєва Т.В.
Методичні вказівки для самостійної роботи студентів з курсу «Основи
мовознавства». — Харків, 2015. — 28 с.
Посібник створено на основі навчальної програми з курсу «Основи мо-
вознавства». Запитання і завдання для самостійної роботи студентів присвя-
чені розглядові певної теми, що охоплюють усі розділи навчального курсу.
Крім того, студентам пропонуються завдання для самостійного опрацювання.
Для студентів філологічних спеціальностей.
© Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди,
© Т.В. Бєляєва, 2015
2
ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ
Завдання курсу − допомогти першокурсникам засвоїти основні теоре-

тичні положення науки про мову, а саме: що таке мова, як вона побудована, які
категорії, що становлять її систему, їй властиві, − і тим самим підготувати їх
до слухання навчальних дисциплін мовознавчого циклу.
Щоб засвоїти програму цього предмету, майбутньому словеснику не-
достатньо ознайомитися з теорією мови, слухаючи викладача на лекціях.
Потрібно самому, користуючись даними лекцій і рекомендованих посібників,
навчитися формулювати відповіді па запитання, пов'язані з проблемами за-
гального мовознавства, свідомо виконувати практичні завдання, спираючись
на здобуті знання з теорії мови. Для здійснення цього навчальним планом
відведено 20 години практичних і семінарських занять.
Мета практичних і семінарських занять − досягти того, щоб, по-перше,
першокурсник усвідомлено відповідав на запропоновані в темі контрольні
запитання, чітко розуміючи лінгвістичну термінологію; по-друге, студент
виробив навички лінгвістичного аналізу, що дозволить доказово пояснювати
процеси фонетичних, лексичних і граматичних змін, які супроводжують іс-
нування і розвиток мов.
Практичні завдання розглядуваних тем будуються в основному на ма-
теріалі української мови, лише зрідка залучаються дані з інших мов. Це ви-
кликано тим, що розуміння теоретичних засад мовознавства вчорашніми
школярами краще набувається на зразках рідної мови і почасти на елементах
спорідненої російської мови, знаної з дитячих років.
Студентам також пропонуються теми для самостійного опрацювання,
усі вони підлягають перевірці й оцінюванню викладачем.
Студент зобов'язаний опрацювати всі теми практичних і семінарських
занять. Тема вважається опрацьованою, якщо студент був присутнім на за-
нятті, брав участь в обговоренні поставлених запитань, виконував письмові
роботи (аудиторні й домашні). У разі пропуску занять студентові доведеться
мати бесіду з викладачем з теми заняття в день проведення семестрових кон-
сультацій.
3
ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ
І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ,
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
ТА ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
ПЕРШЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Мови світу, їх класифікація. Лінгвістична карта світу
У результаті опрацювання теми студенти повинні засвоїти класифікацію
мов за спорідненістю походження, що необхідно не тільки для подальшої
роботи над проблематикою курсу «Основи мовознавства», а й інших навча-
льних предметів лінгвістичного циклу. Крім того, в опрацюванні теми ста-
виться мета − усвідомити і засвоїти, що вивчення окремої мови й усіх мов
світу становить предмет окремої науки – лінгвістики, яка залежно від кута
зору дослідження мов і мовних явищ і поділяється на галузі, відділи.
Контрольні запитання
1. Поясніть різницю між мовою, діалектом і жаргоном.
2. За якими ознаками класифікуються мови світу?
3. Що таке міжнародні мови? Назвіть їх. Що таке мови міжнаціональ-
ного спілкування? Назвіть їх.
4. Що таке живі і мертві мови? Які мертві мови вам відомі?
5. Що означає поняття «Латинська Америка»?
6. Чи збігається назва держави з назвою мови, якою користується народ
країни?
7. Який дослідний метод мовознавства став основою генеалогічної
класифікації мов світу? Поясніть термін «генеалогічна класифікація». Що таке
«архетип»?
8. Які сім'ї мов належать до найбільш вивчених?
9. Що значить близька і віддалена спорідненість мов?
10. З яких груп і підгруп складається індоєвропейська сім'я мов?
11. Назвіть підгрупи слов'янської групи мов.
12. Назвіть живі і мертві мови германської групи мов.
13. Назвіть живі і мертві мови романської групи мов.
14. Як можна пояснити генеалогічну спільність територіально віддале-
них мов?
15. Що таке лінгвістична карта світу?
Практичні завдання
1. Подані нижче мови поділіть на сім'ї відповідно до генеалогічної
класифікації мов (виписуйте їх колонками за сім'ями): іврит, санскрит,
українська, туркменська, італійська, угорська, фінська, португальська,
прусська, норвезька, польська, англійська, циганська, киргизька, німецька,
4
чеська, молдавська, російська, грузинська, абхазька, таджицька, іспанська,
литовська, кашубська, їдиш.
2. Розділіть за групами такі індоєвропейські мови: білоруська, маке-
донська, литовська, кашубська, афганська, англійська, румунська, словацька,
осетинська, французька, провансальська, німецька, ретороманська, гальська,
шведська, польська, таджицька, чеська.
3. Складіть схему індоєвропейської сім’ї мов з переліком мов індій-
ської, іранської, слов'янської, балтійської, романської, германської, албансь-
кої, вірменської груп і підгруп слов’янської групи мов.
4. У яких країнах поширена англійська мова? Покажіть їх на карті.
5. У яких країнах поширена французька мова? Покажіть їх на карті.
6. У яких країнах поширена німецька мова? Покажіть їх на карті.
7. У яких країнах поширена іспанська мова? Покажіть їх на карті.
8. У яких країнах поширена арабська мова? Покажіть їх на карті.
Література
Основна:
1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1997. –
С. 103–109; 173–175
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища
школа, 1974. – С. 263–291.
3. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство: початковий курс (вступ до
мовознавства). – Харків, 2005. – С. 242–253.
4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К. – Одеса Либідь, 1991 –
С. 225-239.
5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства – К.: Видавничий центр
«Академія», 2001 – С. 50-101.
Додаткова:
1. Кодухов В. И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979 –
С. 304–329.
2. Маслов Ю.С. Введение в языкознание – М.: Высшая школа, 1987 –
С. 221–237.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Кожна наука, у тому числі й мовознавство, вважається самостійною
тоді, коли вона має свій предмет вивчення і свої методи дослідження цього
предмета. Предметом лінгвістики є мова, конкретно: її функції, будова,
історія, розвиток. Усі перелічені сторони мови досліджують специфічні для
мовознавства дослідні методи, серед них: порівняльно-історичний, струк-
турний, статистичний та інші.
Кожна мова має свої специфічні риси у звуковій, лексичній і граматич-
ній системах. Проте мови можуть мати й універсальні ознаки. Студентам слід
звернути увагу на те, що саме дає підстави лінгвістам класифікувати мови
світу.
5
Готуючись до заняття, необхідно з'ясувати сутність ареальної, функці-
ональної, типологічної та генеалогічної класифікації мов.
Студенти повинні засвоїти, що генеалогічна класифікація ґрунтується
на порівняльно-історичному методі. Завдяки застосуванню цього дослідного
методу встановлюється мовна спорідненість – близька й віддалена. Він до-
зволяє віднайти архетип слів споріднених мов, визначити прамову-основу.
Крім того, студентам треба знати і розуміти сутність понять: мовна сім'я,
група, підгрупа; вивчити найпоширеніші та найбільш вивчені сім'ї мов, а та-
кож дванадцять мовних груп індоєвропейської сім'ї мов.
Розглядаючи лінгвістичну карту світу, важливо також розрізняти по-
няття «жива» і «мертва» мови.
ДРУГЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Мова, її природа, сутність, походження і розвиток
Унаслідок опрацювання теми студенти повинні усвідомити різницю
між проблемою походження людської мови як засобу спілкування та виник-
ненням конкретних мов; знати основні теорії генезису мови; засвоїти вчення
про мову як суспільне явище, про діалектичну єдність мови і мислення, про
зовнішні й внутрішні чинники розвитку й функціонування мови; знати основні
процеси в розвитку мови і її діалектів.
1. Чому мову не можна вважати ні біологічним, ні психічним явищем?
Обґрунтуйте розуміння мови як суспільного явища.
2. Які функції виконує мова як суспільне явище?
3. Чому мову не можна відривати від мислення і чому не можна ото-
тожнювати їх? Для доведення неправомірності їх ототожнення зіставте ос-
новні категорії (елементи, одиниці) мислення і мови: поняття – слово, су-
дження – речення. Зробіть з цього зіставлення висновок.
4. За якими ознаками розрізняються мова і мислення?
5. У чому різниця проблеми походження мови як засобу спілкування і
проблеми утворення окремих мов?
6. У чому основна ідея біблійних легенд про походження мови?
7. Який сенс гіпотез про походження мови: звуконаслідувальної, вигу-
кової, договірної? Чому вони не спроможні прояснити виникнення мови як
суспільного явища? У чому їх прогресивність у зіставленні з легендами про
походження мови?
8. Чи може проблема походження мови бути розв'язана одними лінгві-
стами?
9. Перелічіть головні положення, що випливають з учень Чарльза Дар-
віна і Ф. Енгельса про походження людини і мови.
6
10. Поясніть дію основних процесів розвитку мов (диференціації й ін-
теграції). Що таке субстрат і суперстрат? Наведіть приклади.
11. Що таке схрещення мов? Чи можна запозичення слів з інших мов
уважати фактом схрещення?
12. Чи можна розвиток мов світу пов'язувати тільки з теорією так зва-
ного родовідного дерева? Якщо ні, то чому?
13. Як ви уявляєте дію зовнішніх і внутрішніх причин у розвитку мов?
Що значить суб'єктивні й об'єктивні фактори у розвитку мов?
14. У чому специфіка мов родоплемінного ладу? Що становлять собою
літературні мови епохи середньовіччя? Які характерні особливості націона-
льних мов? Що таке «літературна мова»?
15. Що таке «мова» і «мовлення»?
Основна:
1. Білецький А.О Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1997. – С 44–48:
137–139: 188–189.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища школа,
1974. – С. 24–43; 235–262.
4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К. – Одеса: Либідь, 1991. –
С. 15–52; 187–225.
5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К. Видавничий центр «Ака-
демія»., 2001 – С. 18–57.
Додаткова:
1. Головин Б.Н. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1977. –
Раздел І.
2. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979. – §§
7, 8.
3. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987 –
Глава І.
4. Романова Н.П Різноманітність мов світу та їх виникнення // Мова.
Людина. Суспільство. – К.: Наукова думка, 1977. – С. 42–51.
Готуючись до цього практичного заняття, необхідно усвідомити, що
проблема генезису людської мови кардинально відрізняється від походження
конкретних мов світу.
Аналізуючи теоретичні засади авторів різних теорій (гіпотез) про по-
ходження мови, необхідно не тільки засвоїти їхній зміст, а й аргументувати, у
чому їх прогресивність і які їхні недоліки, довести: чому на них не можна
покладатися в поясненні процесу виникнення мови як засобу спілкування.
7
Висловлюючи свій погляд на проблему походження мови, студенти
мають спробувати визначити роль суспільно-виробничої практики. Похо-
дження мови пов’язане з походженням людини. Походження людини роз-
глядується у двох аспектах: біологічному і суспільному (або соціальному).
Ч. Дарвін дав біологічне пояснення виникнення людини, довівши, що людина
є продовженням тваринного світу і походить від одного з видів людиноподі-
бних мавп. Спираючись на вчення Ч. Дарвіна, Ф. Енгельс проблему похо-
дження людини розглядав у плані суспільному і дійшов думки: «праця ство-
рила саму людину» (К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори, т. 20, с. 453). Праця зумо-
вила розвиток спільної діяльності. У цих умовах «виникла потреба щось ска-
зати одне одному» (там само, с. 455–456). Отже, мова виникла в процесі тру-
дової діяльності.
Щодо закономірностей розвитку мови (диференціація, інтеграція, під-
жин, койне, субстрат, суперстрат), то аналізуючи зовнішні та внутрішні чин-
ники, які зумовлюють цей розвиток, студенти повинні наводити приклади не
лише з мов, що ними вивчаються, а й звертатися до відомих історичних фактів.
ТРЕТЄ ЗАНЯТТЯ
Тема: Фонетика. Теорія фонеми.
Три аспекти в характеристиці звуків мови
Триаспектна характеристика звука дає можливість глибше зрозуміти ва-
жливість вивчення фонетики як науки. Знання мовного апарату, специфіки
його будови і розуміння фонеми як найменшої смисло-розрізнювальної зву-
кової одиниці мови мають велике практичне значення для вчителя, який фо-
рмує артикуляційну базу учнів і на основі звукового аналізу слів навчає їх
грамоти.
1. Складність звука людської мови як явища потребує різних підходів до
його вивчення. Які це підходи?
2. Чому є потреба розглядати звук мови як фізичне (акустичне) явище?
Які акустичні властивості звуків мови розглядаються у фонетиці?
А) 3 чим у фонетиці пов’язане акустичне розрізнення тонів і шумів?
Б) У зв’язку з чим у фонетиці розглядаються такі акустичні поняття, як
висота, сила, тривалість, тембр звуку?
В) Чому у фонетиці увага звертається на дію резонаторів? При розріз-
ненні яких звуків розміри і форми резонаторів відіграють вирішальну роль?
3. Обґрунтуйте уживання терміна «мовний апарат». З яких частин
складається мовний апарат і які їхні функції?
4. Що такс артикуляція звуків? Які три фази виділяють у творенні зву-
ків?
8
5. Що таке артикуляційна база? Якою артикуляційною базою має во-
лодіти учитель відповідної мови і яку артикуляційну базу мають набути учні?
6. Які існують експериментальні методи дослідження артикуляції зву-
ків?
7. Що значить фонематичний (лінгвістичний) аспект вивчення звуків?
А) Що таке фонема?
Б) Що таке сильна і слабка позиція звука?
В) Що таке інваріант і варіант фонеми?
8. З іменами яких учених пов’язане вчення про фонему?
1. Перемалюйте подану нижче схему. Заповніть її назвами окремих ча-
стин мовного апарату. Визначте, які органи активні, які пасивні, з’ясуйте їх
функцію.
2. Ураховуючи позицію звуків у словах, а відтак і їх вимову, визначте

варіанти й інваріанти:
а) голосних у словах: української мови зелений – зелень; російської мови
стол – стола;
б) приголосних у словах: української мови слово – слів, давати – дав;
російської мови нога – ног, кровь – крови.
Основна:
1974 – С 51-60; 66-71.
2. Дорошенко С.І. Загальне мовознавство початковий курс (вступ до
мовознавства). – Харків, 2005. – С. 54–72; 78–83.
3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства – К. – Одеса: Либідь, 1991 –
С. 54–62: 79–87.
4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр «Ака-
демія», 2001. – С. 102–110.
9
Додаткова:
1. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979. –
С. 109–119.
2. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987. –
С. 33–55.
3. Багмут А.Й. Органи мовлення // Українська мова: Енциклопедія. – К :
Вид-во «Українська енциклопедія, 2000. – С. 406–407.
Готуючись до цього практичного заняття, студенти повинні чітко усві-
домити суть понять система і структура, уперше введених у науковий обіг
Ф. де Соссюром.
Звук мови перебуває на нижчому рівні мовної структури. Звук — скла-
дне явище: він є результатом коливання пружного тіла в повітряному просторі
(акустичне явище), він твориться органами людського організму (тому його
творення слід розглядати і в плані анатомо-фізіологічному), нарешті, він фу-
нкціонує у мові для розрізнення значень слів і їх форм (це його власне лінг-
вістична роль, а звідси й окремий аспект вивчення — лінгвістичний, або фо-
нологічний, або функціональний).
У фонетиці розглядаються лише ті акустичні властивості звуків, які до-
помагають пояснити їх відмінності, засновані на акустичних характеристиках.
Наголошеність складу досягається у різних мовах по-різному: він виділяється
силою, висотою, довготою. Студенти мають знати типи наголосів, уміти
класифікувати мови щодо їхнього типу наголошення.
Визначити функцію фонологічного аспекту у вивченні звуків, означає:
дати пояснення тому, яку функцію, яку роль звуки мови відіграють у нашому
спілкуванні. Їхня роль – розрізняти смисл слів і значення форм слів. На цю
роль уперше звернули увагу російські вчені і створили теорію фонеми.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

Тема: Фонетична і фонематична транскрипції
Мета – усвідомити критерії розрізнення фонеми і звука, з'ясувати в чому
сутність фонетичної і фонематичної транскрипції, які принципи їх оформ-
лення; визначити функції транслітерації.
1. Що вкладається в розуміння термінів «транскрипція» і «транслітера-
ція»?
2. У яких випадках вдаються до транскрипції і в яких — до трансліте-
рації?
3. Назвіть принципи фонетичної транскрипції. Кожен з них проілюст-
руйте прикладами.
10
4. Назвіть усі букви алфавіту, який застосовується у фонетичному записі
слів української мови.
5. Якого принципу слід дотримуватися, записуючи текст фонематичною
транскрипцією? Подайте зразки фонематичної транскрипції.
6. Які голосні називають нескладовими? Як прийнято передавати їх у
фонетичній транскрипції?
7. Який алфавіт застосовується у фонематичній транскрипції українсь-
кої мови?
8. Що таке дифтонги? Наведіть приклади вимови дифтонгів української,
російської й інших мов, які відомі вам.
1. Поданий текст запишіть фонетичною і фонематичною транскрипці-
ями:
Моя земля була тверда, немов бетон.
Коли хотів її порізати тевтон.
Моя земля була м'яка, як медяник.
Коли до неї мій отець в неволі ник.
Моя земля була слизька неначе лід,
Коли ходив по ній багатий дармоїд (Д. Павличко).
2. Дайте пояснення відмінностей у написанні слів фонетичною і фо-
нематичною транскрипціями:
а) [лéхко] <лéгко>; б) [бáнка с'п'ід молокá] <бáнка зп'ід молокá>;
в) [бйéц':а] <бйéт'с'а>; г) [рош:чепи́ти] <розшчепи́ти>.
Основна:
1974. – С. 60–66.
2. Дорошенко С І Загальне мовознавство: початковий курс (вступ до
мовознавства). – Харків, 2005 – С 72–78.
3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства – К.: Одеса: Либідь, 1991 –
С. 87–89.
демія», 2001 – С. 141–146.
Додаткова:
1. Прадід Ю.Ф. Транскрипція // Українська мова. Енциклопедія. – К .:
Вид-во «Українська енциклопедія», 2000. – С. 638.
2. Прадід Ю.Ф. Транслітерація // Українська мова. Енциклопедія. – К :
Вид-во «Українська енциклопедія». 2000. – С. 638.
Скористайтесь запропонованою до теми літературою, ретельно опра-
цюйте її, здійснюючи відповідні записи в робочому зошиті. Запам'ятайте ос-
новні вимоги до оформлення фонетичного і фонематичного записів, дізнай-
11
тесь, які основні діакритичні знаки слід використовувати, для цього варто
звернутися також і до таких додаткових джерел: Доленко М.Т. Вступ до мо-
вознавства: збірник вправ і завдань. – К.: Вища школа, 1975. – С. 23–25; До-
нець Л.С., Мацько Л.І. Вступ до мовознавства: Практикум. – К.: Вища школа,
1989. – С. 62–64.
Пригадайте, що означає поняття інваріант і варіант звука, що таке
сильна і слабка позиція звука
Перевірте себе і дайте відповіді на контрольні запитання до теми.
Запишіть запропонований текст фонетичною і фонематичною транс-
крипцією. Порівняйте записи. Зробіть висновки.
ЧЕТВЕРТЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Класифікація звуків
Основна вимога в опрацюванні теми — бездоганно знати класифікації
голосних і приголосних, без чого не можна свідомо сприймати процеси фо-
нетичних змін, властивих усім мовам, які студенти вивчатимуть упродовж
навчання.
1. Що таке класифікація звуків? Назвіть акустичні й артикуляційні
відмінності голосних і приголосних.
2. За якими ознаками артикуляції класифікуються голосні у мовах світу?
Накресліть зразок, таблиці класифікації голосних. Подайте класифікацію го-
лосних української мови, а також однієї з мов, яка є мовою) вашої спеціаль-
ності (англійської, німецької, французької, польської). Скористайтеся даними,
що містяться в книзі Л.С. Донця, Л.І. Мацько «Вступ до мовознавства: Прак-
тикум» (С. 37-39). Які висновки можна зробити із зіставлення класифікацій-
них ознак звуків різних мов?
3. Які основні принципи класифікації приголосних?
а) Які бувають приголосні за місцем утворення перепони? Що таке ла-
біалізація звука?
б) Як поділяються приголосні за участю голосу і шуму?
(1) Що таке сонорні звуки? Чим вони відрізняються від шумних?
(2) На чому заснований поділ приголосних на дзвінкі й глухі?
в) Як різняться приголосні за способом артикуляції? Що таке африкати?
Що є спільним в африкатах з фрикативними (щілинними) і проривними зву-
ками?
4. Які додаткові ознаки приголосних беруться до уваги при їх харак-
теристиці?
а) Що таке палаталізація звуків?
б) Що таке назалізація звуків?
в) Які звуки шиплячі?
г) Які звуки свистячі?
12
1. Згрупуйте приголосні української мови за спільністю ознак:
(1) за місцем артикуляції:
а) губні (тверді): з них: губно-губні; губно-зубні;
б) передньоязикові (тверді);
в) середньоязикові;
г) задньоязикові (тверді);
ґ) глоткові (тверді);
(2) за участю голосу і шуму:
а) сонорні (тверді);
б) дзвінкі (тверді);
в) глухі (тверді):
(3) за способом артикуляції:
а) проривні (тверді);
б) щілинні (тверді);
в) африкати (тверді);
г) дрижачі (тверді);
ґ) зімкнено-прохідні (тверді).
2. Згрупуйте приголосні української мови за схемами:
а)
тверді
м'які
б)
свистячі тверді
м'які
в)
шиплячі тверді
м'які
г)
африкати шиплячі свистячі
тверді м'які тверді м'які
3. Схарактеризуйте голосні в українських словах: революцій, яблуня,

фабрика.
4. Назвіть основні й додаткові ознаки приголосних у словах української
мови: мужньо, щедрість, дзвінок, ходжу.
13
Основна:
1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1997. – С. 19–24
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства – К.: Вища школа,
1974. – С. 70–81.
4. Карпенко ІО.О. Вступ до мовознавства – К. – Одеса: Либідь, 1991. –
С. 62–72.
5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К : Видавничий центр
«Академія», 2001. – С. 111–120.
Додаткова:
1. Півторак Г.І. Приголосні звуки // Українська мова. Енциклопедія. – К :
Вид-во «Українська енциклопедія», 2000. – С. 484–485.
Класифікація звуків є важливим питанням фонетики. Вивчення вока-
лізму і консонантизму має базуватися, як на універсальних, притаманних усім
мовам ознаках, так і на виділенні специфічних рис притаманних окремим
мовам. Необхідно визначати особливості артикуляційної бази окремих мов.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Тема: Артикуляційні ознаки звуків і їх класифікаційні ознаки
1. Вимовте десять звуків української (англійської, німецької, францу-
зької, польської) мови, при артикуляції яких голосові зв'язки бринять, і десять
звуків, при творенні яких голосові зв'язки не працюють.
2. Вимовте два голосних і приголосних звуки різних мов, при артику-
ляції яких м'яке піднебіння опущене, і два звуки, при творенні яких м'яке
піднебіння підняте.
3. Визначте, роботою яких органів розрізняються звуки:
а) [п] – [б] – [м]; б) [m]- [д] -[m]; в) [ш] – [ж] – [р].
4. Назвіть звуки української (й мов, які ви вивчаєте), у вимові яких бе-
руть участь губи.
5. Назвіть звуки різних мов, у вимові яких беруть участь кінчик язика і
передня частина спинки язика.
6. Опишіть екскурсію, витримку і рекурсію звуків: а) [б], [м], [ч]; б) [р]
[л], [m]; в) [г], [х], [ц].
7. Опишіть артикуляцію звуків [w], [j], [r] в українській, англійській,
німецькій, французькій та польській мовах.
8. Визначте голосні звуки української мови, що утворені за допомогою
такої артикуляції:
14
а) голосові зв'язки дрижать, губи витягнені вперед, задня частина спи-
нки язика піднята високо до піднебіння;
б) голосові зв'язки дрижать, губи нейтральні, задня частина спинки
язика опущена.
9. Визначте приголосні звуки української мови за такими ознаками:
а) губно-губний, сонорний, щілинний, твердий;
б) передньоязиковий, зубний, шумний, дзвінкий, проривний, твердий;
в) передньоязиковий, сонорний, дрижачий, твердий.
10. Зробіть фонетичний розбір слів: української мови — країна, щастя;
російської мови — отчизна, счастье.
11. Зробіть фонетичний розбір українських слів: дзюрчить, джерело,
щавель.
Основна:
1974. – С. 70–81.
С. 62–72.
демія», 2001. – С. 111–120.
Запропоновані практичні завдання виконуються студентами як домашня
письмова робота, яка має на меті виявити рівень засвоєння знань про звуковий
лад мови.
П'ЯТЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Зміни звуків
Мета заняття — прищепити розуміння «механізму» звукових змін, з'я-
сувати причини їх виникнення в конкретних мовах, відомих студентам, і на
цій основі усвідомити, що мова —• явище не статичне, що вона, як і інші
явища навколишнього світу, постійно піддається змінам.
1. Чи є відмінність між термінами «зміна звуків» і «чергування звуків»?
Яке з цих понять ширше, яке вужче? Поясніть свою думку.
2. Яке чергування називається фонетичним, а яке історичним?
3. Які причини зумовлюють зміни звуків?
4. За яких фонетичних умов відбуваються позиційні зміни звуків? На-
ведіть приклади.
5. Що таке редукція звуків? Унаслідок чого вона виникає?
15
6. На чому засновані комбінаторні зміни звуків? Поясніть термін
«комбінаторні». Назвіть відомі вам види комбінаторних змін.
7. Яке сусідство звуків викликає асиміляцію? Наведіть зразки сусідства
звуків, що зумовлює уподібнювання.
8. Які види асиміляції вам відомі? У чому їх відмінність?
9. Чи завжди асиміляція відбивається на письмі?
10. Чим викликається дисиміляція і які звуки найчастіше піддаються
розподібнюванню? Які види дисиміляції вам відомі?
11. У чому сутність акомодації? Чим вона відрізняється від асиміляції?
їх відмінність доведіть на прикладах.
12. Які види акомодації вам відомі? Наведіть приклади.
13. Назвіть інші види звукових змін, викликаних трудністю вимови зву-
ків. Подайте відповідні ілюстрації.
1. Які фонетичні процеси спричинили неправильне написання украї-
нських слів: типер {тепер), жеве (живе), смієсся (смієшся), російських: Ко-
линька (Коленька), потчивать (потчевать), мачиха (мачеха)?
2. У вимові наведених слів української мови відбувається асиміляція
(вимову слів запишіть фонетичною транскрипцією). Поділіть їх на дві групи:
а)слова з повною асиміляцією, б) слова з неповною (частковою) асиміляцією:
косьба, зшитий, з-під гори, зжати, дужче, легше, співати, вийшов з кімнати.
Зазначте, за якими ознаками відбулась асиміляція.
3. Поясніть, чим зумовлені зміни звукового складу в парах слів:
бодня — бондар, Futteral (нім.) − футляр, осьмь − вісім, трагікокомедія —
трагікомедія.
4. Знайдіть явища епентези і протези в словах: вулиця, фіалка, Левонтій,
гарбуз.
5. Виконайте вправу № 16 (стор. 80) з книги Л.С. Донця і Л.І. Мацько
«Вступ до мовознавства: Практикум» і вправу №116 за «Збірником вправ і
завдань» М.Т. Доленка.
Студенти мають усвідомити межі понять зміни звуків і чергування зву-
ків. Під змінами звуків слід розуміти будь-які зміни, яким піддаються звуки чи
звукосполучення. Термін чергування застосовується лише до тих змін, що
виникають у тій самій морфемі при словотворі чи словозміні.
Основна:
1974. – С. 87–106.
2. Дорошенко СІ. Загальне мовознавство: початковий курс (вступ до
С. 72–79.
16
демія», 2001. – С. 133–150.
Додаткова:
С. 47–52.
2. Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979. –
§§27.
ШОСТЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Історія письма
Мета опрацювання теми – засвоїти відмінність типів письма, усвідомити
характер застосовуваного в українській і російській мовах типу письма, його
неоднорідний характер: письмо буквено-звукове з елементами складового.
1. Що розуміють під терміном «письмо»? У чому його відмінність від
терміна «предметне письмо»?
2. Що зумовило виникнення письма і в яку суспільно-економічну фо-
рмацію воно виникло?
3. Розкрийте значення письма для історії розвитку суспільства.
4. Які типи письма відповідають етапам його розвитку?
5. Що таке піктографія? У чому її переваги і недоліки як засобу зв’язку?
Чи використовується піктографія зараз? З якою метою?
6. Що таке ідеографія? Назвіть відомі вам види ідеографії. Чи вико-
ристовують зараз ідеографію? З якою метою? Які сучасні мови використо-
вують ідеографію як основний вид письма?
7. Що таке фонографія? Які види фонографічного письма ви знаєте?
8. Що таке буква? У чому різниця між звуком і буквою? Який зв’язок
між ними?
9. Що таке алфавіт? Назвіть найбільш поширені алфавіти.
10.Які мови користуються кириличним, а які латинським алфавітами?
11. Що таке орфографія? Назвіть принципи, на підставі яких визнача-
ються орфографічні правила.
12. Чому жодна з мов не користується фонетичним принципом орфо-
графії як основним?
1.Скільки звуків і скільки букв у таких словах:
Укр. Англ. Франц. Нім. Польськ.
Яма fight deux Nacht ucho
кінь house oncle Pferd miasto
17
Поясніть випадки кількісної невідповідності.
2. Ім’я великого англійського фізика XVII ст. його російські сучасники
вимовляли й писали – Невтон (згадайте: «И будет собственных Невтонов и
быстрых разумом Платонов Российская земля рождать» (М.В. Ломоносов)).
Зараз ми пишемо і вимовляємо Ньютон. Що відбиває старе написання, а що –
сучасне?
3. За енциклопедією «Українська мова» (2000 р. С. 439.), накресліть
генеалогічну схему розвитку систем письма індоєвропейських мов.
4. Письмо, що застосовується в українській, російській і білоруській
мовах, не чисто буквено-звукове: у ньому є елементи складового письма. На-
звіть букви цих мов, які служать для передачі на письмі цілих складів.
5. Для доведення невідповідності між вимовою й написанням у букве-
но-звуковому типі письма наведіть приклади з відомих вам мов світу:
а) коли один знак (буква) служить для передачі на письмі двох різних
звуків (крім я, ю, є);
б) коли знак (буква) не передає ніякого звука;
в) коли один звук позначається сполученням букв;
г) коли один знак (буква) передає на письмі то один, то кілька звуків.
Основна:
1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1997. – С. 49–72.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища школа
1974 – С. 106–119.
С. 146–260.
демія», 2001. – С. 164–180.
Додаткова:
Глава 13.
2. Истрин В. А. Развитие письма. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. –
С. 221–257.
3. Истрин В А. 1100 лет славянской азбуке. – М.: Изд-во АН СССР,
1963. – С. 7–48.
4. Кодухов В И. Введение в языкознание. – М : Просвещение, 1979. –
Глава VII.
Глава VII.
18
Розширити відомості про письмо можна знайомством зі статею «Пись-
мо», вміщеній у книзі «Русский язык. Энциклопедия» (М., 1979, С. 205–210).
Існує три типа письма, що відповідають етапам його розвитку: пікто-
графія, ідеографія, фонографія.
Для поглибленого вивчення теми рекомендуємо прочитати:
Мусаєв К. М. Алфавиты народов СССР. – М.: 1965; Горбовський О.
Загадки історії. – К.: Веселка, 1966.
За «Збірником вправ і завдань» М. Т. Доленка виконайте вправи
№№145–152.
СЬОМЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Слово, його значення.
Історичний розвиток значень слів
Опрацювання теми ставить за мету — прищепити студентам розуміння
слова як одиниці вищого рівня системи мови, природи його виникнення і
функціонування в складі мови для задоволення потреб спілкування, що зу-
мовлює зміни семантики слів.
1. Що таке слово? Яке місце воно посідає серед інших елементів мови –
фонем, морфем (префіксів, коренів, суфіксів), речень?
2. Що вкладається в термін «значення слова»? Що таке лексичне зна-
чення слова?
3. Чи можна ототожнювати предмети і явища зі словами, що їх нази-
вають?
4. Яка природа виникнення назви? Чи назва речі має щось спільне з її
природою?
5. У чому відмінність моносемії від полісемії? Що значить пряме і пе-
реносне значення слова?
6. Як ви розумієте зв’язок змін у значенні слова зі змінами в житті сус-
пільства? Дайте тлумачення основних типів змін у значенні слова: звуження і
розширення; зміни значень слів за схожістю, суміжністю, функцією. Чому
виникають зміни в значенні слів унаслідок так званої побутової (народної)
етимології?
7. Чим полісемія відрізняється від омонімії?
1. Виконайте вправу № 4 (С. 123) з підрозділу «Пряме і переносне
значення слова» за книгою Л.С. Донця і Л.І. Мацько «Вступ до мовознавства:
Практикум».
2. За «Збірником вправ і завдань» М.Т. Доленка виконайте вправу № 175.
19
3. Визначте пряме і переносне значення слів: української мови – місце,
залізний, любити; російської – корень, острый.
4. Доберіть по п’ять моносемічних і полісемічних слів української і
російської мови.
5. Із одинадцятитомного «Словника української мови» доберіть п’ять
прикладів омонімів.
Наслідки пізнавальної діяльності людини фіксуються передусім у сло-
вах, що називають в узагальненому вигляді предмети, явища, дії.
Важливим у підготовці до цього заняття є те, що студенти повинні усві-
домити: на відміну від фонетики та фонології, предметом лексикології є дво-
бічні мовні одиниці, тобто такі, що мають план вираження і план змісту –
слова.
Слід також звернути увагу на те, що на сьогодні не існує єдиного підходу
до визначення слова.
Вивчаючи межі поняття лексема студенти мають засвоїти випадки роз-
біжності між словом і лексемою, ілюструючи прикладами з різних мов.
Аналогічно слід готуватись до питань про розрізнення понять полі- і
моносемії. Доцільним буде залучити до роботи над темою тлумачні словники
різних мов, відомих студентам. Необхідно знати типи перенесень значень слів.
Вивчаючи такі поняття як синонімія, омонімія, антонімія, особливої
уваги потребує явище міжмовної омонімії.
Основна:
1. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1997. –
С. 140-161.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища шко-
ла, 1974. – С. 119–128.
С. 94–104.
демія», 200/1 – С. 181–193.
Додаткова:
1. Головин Б.Н. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1977 –
Глава 3 (С. 53–64).
2. Кодухов В И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979, –
Глава VIII (§ 32).
3. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987, –
Глава III (С. 85–116).
20
Тема: Фразеологія
Завдання − поширити здобуті у школі відомості про структуру і типи
фразеологізмів у мовах.
1. Що вивчає наука фразеологія? Які словосполучення називаються
вільними, а які фразеологічними?
2. Які типи класифікацій фразеологізмів відомі вам?
1. За «Збірником вправ і завдань» М.Т. Доленка виконайте вправи
№№ 232, 233, 235.
2. Підготуйте повідомлення за темами:
а) Чому фразеологічні словосполучення називають еквівалентами слів?
б) Як мовознавці Л.А. Булаховський і В.В. Виноградов класифікують
фразеологізми?
ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Булаховський Л.А.Нариси з загального мовознавства. − К.: Вища
школа,1959. – § 36.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища шко-
ла, 1974. – §§ 75, 76
Додаткова:
1. Головин Б.Н. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1977 –
С. 108–116.
2. Кодухов В И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979, –
Глава VIII.
3. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987, –
Глава III.
Відповідь на запитання про те, що вивчає фразеологія, можна знайти і в
названих навчальних посібниках, і в книзі «Русский язык. Энциклопедия» (М.,
1979), і в «Словаре-справочнике лингвистических терминов» Д. Е. Розенталя і
М. О. Теленкової.
Крім названих посібників, можна скористатися цікавим матеріалом про
«свободное и несвободное словосочетание», у книзі «Русский язык. Энцик-
лопедия» (С. 309).
Пояснення того, як класифікує фразеологізми Л.А. Булаховський, можна
знайти в його книзі «Нариси з загального мовознавства», § 36. Виклад осно-
21
вних положень класифікації фразеологізмів, запропонованої В.В. Вино-
градовим, міститься у «Словнику лінгвістичних термінів» Є.В Кротевича і
Н.С. Родзевич (див. статтю «Фразеологічна одиниця»).
ВОСЬМЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Морфологічна будова слова
Мета заняття − виробити навички виділення морфем, встановлення їх
ролі у слові; що стане основою глибокого розуміння предмета дослідження,
розкриття будови слова. Крім того студент має знати, що таке парадигма.
1. Що таке морфологічна будова слова? Що таке морфема? Чим мор-
фема відрізняється від фонеми?
2. Які принципи виділення морфем?
3. Які типи морфем виділяються в слові? Що таке коренева морфема?
Що таке афікси?
4. Як афікси класифікуються за місцем розташування у відношенні до
кореня і за виконуваною ними роллю? Які афікси називаються формотвор-
чими?
5. Що є предметом лексикології і що становить предмет морфології як
науки? Що таке граматична форма слова (словоформа)? Що значить «нульо-
вий» показник?
6. Які форми слів існують? Що таке морфологічна парадигма? У яких
мовних рівнях використовується термін «парадигма»?
7. Якими спільними і відмінними ознаками характеризуються корінь і
основа слів? Які типи основ виділяються в українській мові?
8. Чому при морфемному аналізі необхідно користуватися фонематич-
ною транскрипцією, а не орфографічним записом?
Слова української мови поділіть на морфеми: трав'янистість, носити,
склеєний. Поясніть процес виділення морфемного складу цих слів.
Чому орфографічно правильне написання не дозволяє поділити на
морфеми слова: української мови – Андріїв (зошит), бої, моя, російської мови
– герою, вею, веешь, веет?
Виділіть морфеми і визначте їх роль у будові таких українських слів, як:
борються, одягається, заробляєш.
За книгою 1.Т. Яценка «Морфемний аналіз. Словник-довідник» (тт. І-ІІ. –
К.: Вища школа, 1980) установіть, як поділяються на морфеми слова: доліку-
вати, зітхати, корівка, позбігатися.
22
Основна:
1. Біленький А.О Про мову і мовознавство. – К.: АртЕк, 1997. – С. 31–41.
2. Дорошенко С І., Дудник П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища
школа, 1974 – С. 183–203.
4. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. – К. – Одеса: Либідь, 1991. -С.
142-161.
демія», 2001. – С. 275–283.
Додаткова:
Глава 5 (С. 90–94).
2. Кодухов В И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1979. –
Глава IX (§§ 39, 40, 41).
Глава IV (С. 125–145).
Розв’язання питань до теми практичного заняття має на меті звернути
увагу студентів на те, що в лексикології розглядається слово-тип, який існує в
мові з певним значенням і служить для називання предмета чи вираження
поняття, а граматика аналізує слово-член, інакше кажучи, його форми, що
виникають при поєднанні в реченні для вираження думки.
Саме тому в лексикології нас цікавило, що слово означає, тобто яке його
лексичне значення (і тільки лексичне значення!), як змінюється лексичне
значення: розширюється чи звужується, переноситься на називання інших
предметів. У лексикології слово, образно кажучи, — цеглина, що має
відповідний зміст. Лексикологія не розглядає граматичні значення слів,
оскільки в ній не вивчаються форми слів, які їм притаманні. Проте слова ма-
ють різні форми, тобто різні видозміни. Вивченням цих видозмін займається
морфологія, її предметом є вся сукупність видозмін, що виникають у процесі
функціонування слів у мові.
ДЕВ'ЯТЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Граматичні значення і засоби
їх вираження в різних мовах
Мета заняття − дати наукове обґрунтування розрізненню лексичного і
граматичного значень. Засвоїти класифікацію граматичних категорій, з'ясу-
вати критерії виділення та основні характеристики частин мови.
23
1. Що таке граматичне значення? Назвіть три основні властивості
граматичних значень, що відрізняють їх від значень, лексичних.
2. Які граматичні значення української та російської мов ви можете
назвати?
3. Що таке граматична категорія? У якому відношенні перебувають
граматичні значення і граматичні категорії? (Для ілюстрації відношень вико-
найте практичне завдання № 3).
4. Як довести, що афіксація є основним засобом вираження граматичних
значень української та більшості слов'янських мов (російської, білоруської,
польської)?
5. Які існують інші засоби вираження граматичних значень, функціо-
нально рівнозначні афіксам?
6. За якими принципами виділяються частинні мови?
1. За «Збірником вправ і завдань» М.Т. Доленка виконайте вправу №
254.
2. Поясніть, завдяки яким засобам досягається розрізнення граматичних
значень у таких випадках: а) в українській мові:; брати – взяти, великий –
великого – великому, чорний – чорніший – найчорніший\ б) в російській мові:
человек-люди, делать – сделать, удерживать -удержать.
3. Накресліть схеми відношень існуючих в українській і російській мо-
вах граматичних категорій (числа, роду, відмінка, ступенів порівняння, часу,
виду, особи) як родових понять і граматичних значень — як видових. Схеми
будуйте за таким зразком:
українська мова російська мова
категорія числа категория числа
грамат. грамат. грамат. грамат.

значення значення значение значение
однина множина ед.число мн. число
Основна:
1. Дорошенко С. І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища
школа, 1974. – С. 175-183,206-211.
мовознавства). – Харків, 2005. – С. 183–195; 210–229.
24
С. 136–142, 154–169.
демія», 2001. – С. 262–273, 284–293.
Додаткова:
Глава 7 (С. 99–109).
Глава IX (§§ 42–43).
Глава IV (С. 145–152).
Студенти повинні чітко визначати предмет граматики, знати її розділи,
усвідомлювати межі поняття граматична категорія і, відповідно, вміти ви-
значати її структуру (парадигму). Основним критерієм виділення граматичної
категорії у мовах світу є наявність або відсутність формально виражених по-
казників граматичного значення. Особливу увагу слід звернути на найпоши-
реніші граматичні категорії у мовах світу, акцентуючи при цьому увагу на
категоріях, які відсутні чи мають специфічне вираження в українській мові.
Необхідно також зосередити увагу на відмінностях між лексичним і
граматичним значенням, а також на способах вираження граматичного зна-
чення в різних мовах світу.
Одним із основних понять граматики залишається поняття частина
мови. Принципи виділення і класифікації частин мови поки що не знайшли
одностайності в наукових колах, проте студенти мають знати основні і слу-
жбові частини мови, а також слова, які не належать до частин мови.

Тема: Синтаксис мови
Мета – студенти мають чітко усвідомити предмет синтаксису і його
основні розділи, усвідомити різницю між основними одиницями синтаксису:
реченням і словосполученням, засвоїти основні поняття синтаксичної науки.
1. Що таке синтаксис?
2. Яка синтаксична конструкція називається словосполученням?
3. Чим словосполучення відрізняється від слова, від випадкового поєд-
нання слів, від речення.? Доведіть свою думку .
4. На які групи поділяють словосполучення?
5. Які синтаксичні з’вязки виділяють між словами у словосполученні?
25
6. Що спільного і відмінного між словосполученням і синтагмою?
7. Яка синтаксична конструкція називається реченням?
8. Які основні ознаки речення?
9. З'ясуйте поняття предикативності, модальності, смислової і грама-
тичної цілісності, інтонаційної завершеності.
10. Які є принципи поділу речень?
11. Що таке актуальне членування речення?
Основна:
1. Дорошенко С. І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища
школа, 1974. – С. 218–235.
мовознавства). – Харків, 2005. — С. 229–236.
С.173-187.
4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр
«Академія», 2001. – С. 307–320.
Додаткова:
Глава 7 (С. 135–150).
Глава IX (С. 236–247).
Глава IV (С. 167–185).
Визначаючи словосполучення, зверніться до теми «Фразеологія» з ме-
тою усвідомленого розмежування ознак вільного і стійкого сполучення слів в
аспекті дефініції словосполучення. Наводьте приклади. Аргументуйте свою
думку. Також зверніться до поділу словосполучень за типом синтаксичного
зв’язку.
Зверніть увагу на визначення речення. Порівняйте думки різних учених
(скористайтесь для цього підручниками різних авторів, словниками). Назвіть
основні ознаки речення.
Ознайомтесь із працею Л.А. Булаховського «Нариси з загального мо-
вознавства» (С. 251-289), зокрема зверніть увагу на думку вченого щодо по-
рядку слів у реченні (див. С. 256-257).
Поясніть різницю між структурним і актуальним членуванням речення.
Які типи співвідношення між темою і ремою?
26
ДЕСЯТЕ ЗАНЯТТЯ
Тема: Морфологічні процеси.
Змінність граматичної будови
Мета – засвоїти відомості про основні морфологічні процеси, усвідо-
мити різницю між твірною і морфологічною будовою слова
1. Що таке деетимологізація слів? Наведіть приклад.
2. Що таке спрощення морфологічної будови слова? Ілюструйте при-
кладами.
3. Що таке ускладнення морфологічної будови слова? Доведіть цей
процес на прикладах.
4. Що таке перерозклад складових елементів (звуків) у сусідніх мор-
фемах? Дайте зразки такого процесу.
5. Що таке аналогія і яку роль вона відіграє у зміні морфологічного
статусу слова?
6. Які зміни граматичних категорій відомі вам?
7. Чи завжди в мовах світу функціонувало стільки частин мови, скільки
їх є сьогодні?
8. Чи піддавались змінам синтаксичні конструкції протягом існування,
наприклад, української мови?
1. Чи можна виділити непохідну основу і суфікс у словах: української
мови – мішок, кільце; російської мови − полотенце, птица. Який процес від-
бувся в цих словах?
2. Чи усвідомлюється в усіх словах внутрішня форма: українських –
підборіддя, копито, російських – обморок, внушить.
3. Зіставте систему відмінювання слова конь (українське кінь) у дав-
ньоруській мові із сучасною системою відмінювання і визначте, які зміни в ній
відбулися − в категорії числа, в категорії відмінка?
Число
Однина Множина Двоїна
Відм.
Н. в. кон-ь кон-и кон-я
Р. в. кон-я кон-ь кон-ю
Д. в. кон-ю кон-емъ кон-ема
З. в. кон-ь (-я) кон-ѣ кон-я
Ор. в. кон-ьмь кон-и кон-ема
М. в. кон-и кон-ихъ кон-ю
Кл. в. кон-ю
27
Основна:
1. Дорошенко С.І , Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.: Вища
школа, 1974. – С. 203–206, 214–218.
С. 152–154; 170–173.
4. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр –
«Академія», 2001. – С. 291–293; 293–305.
Додаткова:
Глава 11.
2. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987. –
Глава V (С. 210–213).
Опрацьовуючи питання про морфологічну будову слова, студенти ма-
ють спиратись на попередньо отримані знання про морфему, принципи виді-
лення морфем у слові.
Визначення типів морфологічних змін ґрунтується на виявленні при-
чин, які їх зумовлюють.
Важливим є питання про роль аналогії.
28

методичка Основи МВ 2015-3 -

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

методичка Основи МВ 2015-3 -

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

Рекомендовано до друку вченою радою Харківського національного

© Харківський національний педагогічний

Завдання курсу − допомогти першокурсникам засвоїти основні теоре-

2. Ураховуючи позицію звуків у словах, а відтак і їх вимову, визначте

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

3. Схарактеризуйте голосні в українських словах: революцій, яблуня,

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

грамат. грамат. грамат. грамат.

однина множина ед.число мн. число

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

You might also like