«Загальне мовознавство»

для студентів ОС «Магістр» спеціальності Філологія

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Навчальна дисципліна належить до обов’язкових навчальних дисциплін
циклу професійної та практичної підготовки. Предмет навчальної дисципліни –
теоретичні знання про предмет мовознавства та його місце в системі наук;
систематизація знань про знакову природу мову, взаємозв’язок мови, мислення
і свідомості, мови і мовлення, структуру мови; знання основних рівнів мовної
структури, взаємодії мови і суспільства, мови й історії (розвиток мови).
Міждисциплінарні зв’язки: кредитний модуль «Загальне мовознавство»
ґрунтується та взаємопов’язана зі знаннями та уміннями, якими студенти
оволодівають у процесі засвоєння таких навчальних дисциплін, як «Теорія
міжкультурної комунікації» 3/І, «Комунікативна лінгвістика» 6/СВ,
«Методологія лінгвістичних та перекладознавчих досліджень» 1/ІІІ.
Мета та завдання навчальної дисципліни «Загальне мовознавство»:
Метою викладання навчальної дисципліни «Загальне мовознавство» є:
розширити, поглибити й узагальнити теоретичний і професійний рівень
лінгвістичної підготовки здобувачів-філологів, сформувати навички
діалектичного підходу до вивчення наукових лінгвістичних явищ та здійснення
комплексного лінгвістичного аналізу.
Основними завданнями вивчення дисципліни «Загальне мовознавство» є:
теоретичні: розширити загальнолінгвістичну підготовку словесника, а
також поглиблено вивчити проблеми, які не могли бути висвітлені в попередніх
курсах, ознайомити студентів з філософськими основами сучасного,
здобутками вітчизняного, європейського і світового мовознавства; формувати
сучасні погляди на проблеми мовознавства, спираючись на історію розвитку
вітчизняного, європейського і світового мовознавства; озброїти майбутнього
філолога методами наукового дослідження мови;
практичні: розвивати уміння й навички аналізувати й застосовувати
основні положення лінгвістичних теорій у практичній діяльності.
 Компетентності студента: компетентності аналізу, узагальнення та
практичного застосування основних теоретичних положень мовознавчої науки
(визначення основних термінів (знак, структура знаку, мислення, свідомість,
мова\мовлення, структура\система мови, мовні рівні, синхронія\діахронія
тощо); історичних етапів розвитку різних напрямів науки про мову,
представників та їхні праці; загальнолінгвістична компетентність словесника,
тобто поглиблення компетентності аналізу та узагальнення проблем, що не
могли бути висвітлені в попередніх курсах, узагальнення філософських основ
сучасного, здобутків вітчизняного, європейського і світового мовознавства;
компетентності аналізу та розуміння сучасних поглядів на проблеми
мовознавства, на основі знань історії розвитку вітчизняного, європейського і
світового мовознавства; компетентності майбутнього філолога у оволодінні
методами наукового дослідження мови, в аналізі й застосовуванні основних
положень лінгвістичних теорій у практичній діяльності).
Студенти повинні знати: основні теоретичні положення мовознавчої
науки (визначення основних термінів (знак, структура знака, мислення,
свідомість, мова\мовлення, структура\система мови, мовні рівні,
синхронія\діахронія тощо); історичні віхи розвитку різних напрямів науки про
мову, представників та їхні праці; Студенти повинні уміти: аналізувати основні
наукові досягнення лінгвістичних досліджень, застосовувати їх під час
з’ясування мовних питань.
Курс містить основні відомості із загального мовознавства (що таке мова,
яка її будова, основні лінгвістичні поняття й терміни тощо), без яких
неможливо вивчати жодну лінгвістичну дисципліну, і посідає важливе місце в
системі підготовки філологів. Це теоретичний фундамент усіх інших
мовознавчих дисциплін, оскільки ознайомлює з основами теорії мови, розвиває
вміння осмислено підходити до мовних явищ і дає лінгвістичні поняття,
необхідні для вивчення будь-якої лінгвістичної дисципліни.
Цей курс охоплює такі основні проблеми: 1) природу і сутність мови (в
науці немає єдиного розуміння цієї проблеми, різні напрями та школи по-
різному її трактують); 2) структуру мови; 3) походження мови та
закономірності розвитку мов; 4) виникнення і розвиток письма; 5) класифікацію
мов світу за походженням і за будовою; 6) шляхи й мето
ди вивчення мовного матеріалу; 7) зв’язок мовознавства з іншими науками; 8)
основні етапи розвитку мовознавства; 9) перспективи розвитку та вивчення
історії мовознавства; 10) зміна парадигм у мовознавстві та наслідки цієї зміни
для всіх розділів мови; 11) формування понятійно-термінологічного та
методологічного апарату напрямів мовознавства.
Засвоєння дисципліни «Загальне мовознавство» забезпечить студентам-
філологам глибоке осмислення всього циклу мовознавчих дисциплін як чіткої
системи, складові якої взаємопов’язані і взаємозумовлюють існування одна
одної.
 СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1
ТЕМА: ПОЧАТКОВІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ МОВЗНАВСТВА (2 год.)
ПЛАН
1. Сучасне мовознавство як результат розвитку науки про мову.
Основні етапи та періоди історії мовознавства.
2. Мовознавство давньої Індії.
3. Мовознавство давнього Китаю.
4. Античне мовознавство:
а) філософський період;
б) Александрійський період;
в) мовознавство у Давньому Римі.
5. Давнє арабське мовознавство.

Література
1. Алпатов В. М. Об антропоцентричном и системоцентричном подходах к
языку. Вопросы языкознания. 1993. № 3.
2. Бацевич  Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів. 2003
3. Бацевич  Ф. С. Філософія мови. Істрія лінгвофілософських учень:
підручник. Київ. Академія. 2008. C.191 – 194.
4. Бевзенко  С. П. Історія українського мовознавства. Київ. 1991.
5. Иванова Л П. Курс лекций по общему языкознанию. Київ: Освіта
України. 2006.
6. Кочерган М П. Загальне мовознавство: підручник. Київ: Видавничий
центр «Академія». 2003. С.22 – 38.
7. Удовиченко  Г. М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень.
Київ. 1980. С.8 – 7.
8. Мацюк  Г. До витоків соціолінгвістики: соціологічний напрям у
мовознавстві. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. 2008.
432 с.
9. Мечковская Н. Б. Общее языкознание. Структурная и социальная
типология языков. Москва. 2001.
 10. Норман Б. Ю. Теория языка. Вводный курс. Москва. 2004.

Завдання до теми.
1. Виконайте тестові завдання до теми.
1. Якою мовою розмовляли Адам і Єва: а) санскрит; б) іврит; в)
давньоарамейська; г)давньогрецька?
2. У якому місті (за Біблією) люди будували вежу, що спричинило появу різних
мов: а) Ольвія; б) Вавилон; в) Парнас; г) Рим?
3. Як формують перші паростки наукових знань про мову: а) шляхом збору
мовного матеріалу; б) шляхом реєстрації мовних фактів; в) шляхом
спілкування;
г) шляхом спостереження за процесом спілкування?
4. Яка наукова традиція у давньому мовознавстві називається класичною: а)
давньоіндійська; б)давньокитайська; в)арабська; г) давньогрецька і римська?
5 . Яка з наукових традицій найдавніша: а)давньокитайська; б) давньоіндійська;
в) класична; г)арабська?
6. Укажіть основну причину формування мовознавчої науки у Стародавній
Індії:
а) прагнення зберегти точність вед і забезпечити їх розуміння; б) потреба вести
державний облік земель; в) філософська думка того часу; г) виникнення
першого письма?
7. Скільки років налічує давньоіндійська мовна традиція: а) 3000; б) 2000; в)
4000; г) 3500?
8. Яку славнозвісну працю створив Паніні? а) «Пракрита-пракаша»; б)
«Вак’япадія» ; в) «Вопадева» ; г) «Аштадг’яї» .
9. У якому творі філософа Платона відображено суперечки давньогрецьких
учених? а) «Риторика» ; б) «Кратіл, або Про правильність імен»; в) «Поетика» ;
г) «Про природу речей»
10. Хто із давньогрецьких філософів стверджував, що кожне ім ’я нерозривно
пов’язане з річчю, назвою якої воно є? а) Геракліт Ефеський (бл. 535— 475 рр.
до н. е.); б) Демокріт з Абдери (460— 370 рр. до н. е.); в) Протагор (481— 411
рр. до н. е.); г) Епікур (бл. 341— 270 рр. до н. е.).
11. Хто належить до стоїків? а) Зенон, Востоков, Грімм; б) Зенон, Клеант,
Діоген Вавилонський, Хрісіпп; в) Клеант, Бопп, Шлейхер; г) Хрісіпп, Грімм,
Зенон

12. Чиї погляди переповідали римські учені? а) давньоіндійських мовознавців;

б) давньоарабських мовознавців; в) давньогрецьких філософів та мовознавців;
г) китайських та індійських мовознавців.
13. Яке мовознавство до X IX ст. розвивалося самостійно? а) арабське; б)
римське; в) індійське; г) китайське.
14. Який принцип діє у китайській ієрогліфічній писемності: а) один ієрогліф
відповідає одній морфемі; б) один ієрогліф відповідає одному
словосполученню;
в) один ієрогліф відповідає одному слову; г) один ієрогліф відповідає одній
фонемі?
15. Коли відбулось становлення сучасної структури писемності у Китаї? а) III—
IV ст.; б) II— III ст.; в) І—II ст.; г) III ст.
16. Кого вважають першим класиком китайського мовознавства? а) Лю Си; б)
Ван Лі; в) Сю Шеня; г) Сюнь Куана.
17. Які школи арабського мовознавства найвідоміші? а)багдадська;
б)андалузька; в) єгипетсько-сирійська; г) басрійська і куфійська.
18. «Камус» у перекладі означає: а) мова; б) світ; в) книга; г) океан.
19. Який метод дослідження вперше застосований у праці «Диван тюркських
мов» Махмуда аль-Кашгарі? а) порівняльний; б) зіставний; в) описовий; г)
структурний.
20. У якому мовознавчому напрямі араби досягли найбільших успіхів? а)
лексикографії; б) лексикології; в) стилістиці; г) граматиці.
2. Тезово дайте відповідь на такі запитання:
1. Викладіть основні думки староіндійських мовознавців про мову.
2. Визначте особливості давньоримської мовознавчої науки: формування та
основні положення.
3. Розкрийте специфіку давньокитайського мовознавства.
4. З’ясуйте та запишіть причини виникнення і досягнення давньої арабської
науки про мову.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2
ТЕМА: ХАРКІВСЬКА ЛІНГВІСТИЧНА ШКОЛА
ПЛАН
1. Харківський університет – осередок лінгвістичної науки.
2. Лінгвістично-філософські погляди О. Потебні.
3. Питання походження мови.
4. Граматична теорія О. Потебні.
5. Націоналізм і денаціоналізація у трактуванні О.Потебні.
6. Учення про естетичну функцію слова.
7. Послідовники О.Потебні.

Література
1. Бацевич Ф. С. Філософія мови. Істрія лінгвофілософських учень:
Підручник. – Київ: Академія, 2008. 240с.
2. Білодід О. І. Граматична концепція О.О.Потебні. Київ: Вища школа,
1977.
3. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник. Київ: Академія,
2003. 464 с.
4. Ковалик І. І., Самійленко С. П. Загальне мовознавство. Історія
лінгвістичних учень. Київ: Вища школа, 1985. 215с.
5. Удовиченко Г. М. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних учень.
Київ: Вища школа, 1980.
 6. Иванова Л. П. Курс лекций по общему языкознанию. Київ: Освіта
України, 2006. 312 с.
Завдання до теми:
1. Опрацювати рекомендовану літературу до теми і законспектувати.
2. Охарактеризувати один із аспектів наукової діяльності О. Потебні
(написати доповідь).
3.Підготувати повідомлення на тему «Частини мови в концепції учених
харківської лінгвістичної школи».

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3
ТЕМА: МОВА І МОВЛЕННЯ
ПЛАН
1. Мова як засіб спілкування.
2. З історії вивчення проблеми мови і мовлення.
3. Дихотомія „мова - мовлення” як основа загальнолінгвістичної теорії Ф.
де Соссюра.
4. Теорія мовленнєвої діяльності Л. В. Щерби, Е. Косеріу, Л. Єльмслева,
О. І. Смільницького.
5. Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення.
6. Гносеологічний, онтологічний та прагматичний підходи до проблеми
«мова і мовлення». Протиставлення мови і мовлення за різними ознаками.
7. Розмежування мови і мовлення та сучасна методика навчання мовам

Література:
1. Кочерган М. П. Загальне мовознавство. 3-тє вид. Київ: Академія, 2010.
С. 7–18, 355–403.
2. Иванова Л. П. Курс лекций по общему языкознанию. Київ: Освіта
України, 2006. С. 193 – 206.
3. Семчинський С. В. Загальне мовознавство. Видання друге, перероблене і
доповнене. Київ : ОКО, 1996. С. 6. – 25.
 4. Кириченко Г. С. Нариси загального мовознавства: навч. посіб. для студ.
філол. спец. вищ. навч. закл.: у 2 ч. / Г. С. Кириченко, С. В. Кириченко,
А. П. Супрун; за ред. А. П. Супрун. Київ: Ін Юре, 2008. С. 5 – 14.
5. Штурнак О. Мовні контакти як об’єкт вивчення (огляд літератури). Теле-
та радіожурналістика. 2009. Вип. 8. С. 119 – 130.

Завдання:
1. У чому полягає суспільна сутність мови?
2. Обґрунтуйте соціальну зумовленість мовних явищ. Чи все в мові є
соціальним?
3. У чому своєрідність мови, мовлення та мовної діяльності?
4. Яка роль мови у процесах пізнання?
5. У чому переваги мови над іншими системами комунікації?
6. Що означає термін “акт мовлення”?
7. За якими критеріями різняться мова й мовлення?
8. Охарактеризувати основні погляди вчених на співвідношення мови та
мислення.
9. Проблема взаємовпливу мови на свідомість та мислення.

Самостійна робота студентів:

1. Опрацювати лекційний матеріал.
2. Дати визначення понять: мислення, свідомість, невербальне мислення;
поняттєве, технічне, чуттєво-образне мислення; мовна картина світу; гіпотеза
Сепіра-Уорфа.
3. Розкрити питання «Мова в процесі пізнання світу. Гіпотеза Сепіра-
Уорфа» (обсяг 2‒3 ст.).
4. Дібрати 10 пар словесних прикладів, котрі б віддзеркалювали різницю
між мовою як усталеною системою та її реалізацією у мовленні.
 СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №4.
ТЕМА: ЗНАКОВА ПРИРОДА МОВИ (2 год.)
ПЛАН
1. Поняття про знак і знакову систему мови в історії мовознавства. Семіотика.

2. Типологія знаків ( використати схеми із підручника Кочергана М. П., с.24).

3. Структура знака.

4. Специфіка мовного знака. Своєрідність мови як знакової системи(зробити

виписки із вказаної літератури).

5. Знаковість і одиниці мови.

6. Мова і невербальні форми спілкування (паралінгвістика і паракінесика).

Література:
1. Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення
української мови : навч. посібник. Київ: Вища шк., 1991. 232 с.
2. Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: короткий нарис: навч. посібник.
Київ: Вища шк., 2006. 144 с.
3. Білецький А. О. Про мову і мовознавство: навч. посібник. Київ:
«АртЕк», 1996. 224 с.
4. Дорошенко С. І. Загальне мовознавство: навч. посібник. Київ: Центр
навчальної літератури, 2006. 288 с.
5. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: підручник. 3-є вид. Київ:
Видавничий центр «Академія», 2010. 464 с.
6. Удовиченко Г. М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень :
навч. посібник. Київ: Вища школа, 1980. 216 с.

Завдання до теми
1. Розподіліть наведені знаки, користуючись класифікацією за типом
відношень між матеріальною формою знака і позначуваним об’єктом
(знаки-індекси, знаки-копії, знаки-сигнали, знаки-символи):
Звук пожежної сирени, дзенькіт скла, тризуб, відбиток пальця, дим,
зображення голуба, фотокартка, звук дзвінка у навчальному закладі, червоний
колір на світлофорі, виділення пару з чайника, перстень на безіменному пальці
у дівчини, гарбуз від дівчини до залицяльника, п’ять олімпійських кілець,
червоний диплом, відбитки лап тварин на снігу.
2. Створити презентацію до характеристики різних типів знаків і
законспектувати матеріал: Бацевич Ф.С. Філософія мови. Історія
лінгвофілософських учень: Підручник. К.: Академія, 2008.240с.С.182-
184.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5
ТЕМА: СТРУКТУРА МОВИ. МОВА ЯК СИСТЕМА СИСТЕМ
ПЛАН
1. Поняття про систему і структуру.

2. Системний характер мови.

3. Модулювання системи мови.

4. Парадигматичні, синтагматичні та ієрархічні відношення між мовними

одиницями.

5. Структура мови. Основні і проміжні рівні мови.

6. Теорія ізоморфізму й ієрархії рівнів мови.

7. Своєрідність системної мови. Співвідношення системних і

несистемних явищ у мові. Система і норма
Література:
1. Безобразова Л.Л., Степаненко М.І. До проблеми системно-структурної
організації мови. Cлово і мовні рівні: збірник наукових праць. Полтава,
1993. С. 4 – 10.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. Київ, 1974. С. 24 –
50.
3. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. Київ, 2006.С. 38 – 41, 64 – 70.
4. Кодухов В.И. Введение в языкознание. Москва, 1987. С. 7 – 17, 29 – 32,
35 – 52, 105 – 108.
5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. Київ, 2000. С. 29 – 31, 34, 50 – 51.
6. Ющук І. П. Вступ до мовознавства. Київ, 2000. С. 29 – 31.
 7. Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. Москва,
1971.

Завдання до теми
1. Опрацювати лекційний матеріал.
2. Дати визначення понять: синтагматика, парадигматика, система,
структура, мовний рівень, ізоморфізм, ієрархія мовних одиниць.
3. Розкрити питання «Можливості синергетики у мовознавстві» (обсяг 2‒
3 стор. рукопису).
4. Законспектувати статті:
 Васильєва Л. П. До питання про співвідношення мови-системи та мови-
стандарту. Мовознавство. 2002. № 2–3.
 Дудок Р. І. Системність та структурність мови. Мовознавство. 2003.
№ 5.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №6
ТЕМА: СОЦІОЛІНГВІСТИКА

ПЛАН
1. Суспільна природа мови. Суспільні функції мови.
2. Соціальна зумовленість мовних явищ. Суспільний характер мовної
норми.
3. Залежність стану мови від стану суспільства. Мова і культура.
4. Предмет, завдання, проблеми і методи соціолінгвістики.
5. Мовна ситуація, її різновиди. Національно-мовна політика.
6. Соціальна диференціація мови. Форми існування мови (літературна мова,
її ознаки; народно-розмовна форма; протиріччя, койне; мова-піджин;
креольська мова; територіальні діалекти; соціальні діалекти, жаргони,
арго, сленг).
7. Соціально-історичні типи мов (визначення, характерні риси):
а) мова як найважливіша етнічна ознака;
 б) специфіка мов родоплемінного ладу, мов перших державних утворень, мов
періоду феодалізму, періоду капіталізму;
в) що являли собою літературні мови епохи середньовіччя?
г) коли утворюються нації? Назвіть шляхи утворення національних
літературних мов, їх характерні особливості.

Література:
1. Антошкіна Л. І., Красовська Г. І., Сигеда П. С., Сухомлинов О. М.
Соціолінгвістика: навч. посібник. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток Лтд», 2007.
360 с.
2. Зеленько А. С. Загальне мовознавство: навч. посібник. Київ: Знання,
2010. С. 238-243.
3. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: навч. підручник. Київ:
Видавничий центр «Академія», 2003. С. 297 – 335.

Практичні завдання:
Завдання І. Скласти зразок соціолінгвістичної анкети.
Завдання IІ. Скласти порівняльну таблицю концепцій соціолінгвістичних
шкіл та їх представників (Є. Поливанов, М. Панов, У. Лобов та ін..).
Завдання ІІІ. Підготувати есе на одну із запропонованих тем:
 Соціальна диференціація мови – одна з основних проблем
соціолінгвістики.
 «Соціолект» в історії лінгвістики ХХ століття.
 Койне як соціолінгвістичне поняття.
 Просторіччя в українській мові як структурнофункціональне явище.
 Професійні жаргони у сучасній українській мові.
 Жаргонна лексика у системі урбаністичних форм комунікації під кутом
зору жаргонізованих стилів спілкування.
 Мова Інтернету.
 Естетична функція жаргонної лексики у мові художньої літератури.
 Розвиток соціолінгвістики в США.
  Комунікативні постулати Г.П.Грайса.
Завдання VI. Скласти словничок студентського жаргону.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7
ТЕМА: МЕТОДОЛОГІЯ МОВОЗНАВСТВА. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

ПЛАН
1. Поняття про лінгвістичний метод.
2. Описовий метод.
3. Таксономічний метод.
4. Лінгвогенетичні методи:
а) історичний та порівняльно-історичний методи;
б) методика внутрішньої реконструкції; методика зовнішньої
реконструкції;
в) прийоми та принципи етимологічного аналізу.
5. Типологічний метод. Питання типологічної класифікації мов.
6. Методика лінгвістичного аналізу:
а) математичні методи у мовознавстві;
б) статистичний підхід до мови і частотні словники;
в) прийоми стилістичного і лінгвостилістичного аналізу.

Література:

1.Бацевич Ф.С. Вступ до лінгвістичної генології: Навчальний посібник. –

К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 248с.(Альма-матер)
2. Зеленько А. С. Загальне мовознавство: навч. посібник. Київ: Знання,
2010. С. 238-243.
3. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: навч. підручник. Київ:
Видавничий центр «Академія», 2003. С. 333 – 354.
4. Селіванованова О.О. Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія.
– Полтава: Довкілля –К, 2006

Практичне заняття № 8 (2 год.)

Контрольна робота

Контрольна робота з дисципліни „Загальне мовознавство” присвячена історії

лінгвістичних учень. Мета роботи – проконтролювати засвоєння одного з
центральних розділів курсу, який показує витоки світової лінгвістичної думки і
допомагає з’ясувати сучасні напрямки у мовознавстві.
Після опрацювання рекомендованої літератури студент повинен грамотно і
стисло викласти основні положення питань, пов’язаних з етапами розвитку
світової лінгвістики, навести приклади, підтвердити, де це потрібно, тезами з
першоджерел (див. список додаткової літератури).