Лекція 1

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЯК НАУКОВА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Мета: ознай омитися з методикою української мови як

наукою та навчальною дисципліною; з’ясувати предмет вивчення
методики навчання української мови; осмислити зв'язок між поняттями
«методика навчання української мови», «лінгводидактика» й
«лінгвометодика»; скласти загальне уявлення про методи дослідження в
методиці мови та джерела її розвитку; формувати вміння самостій но
працювати з навчально-методичною літературою.
Опорні поняття: методика навчання української мови як наука;
методика навчання української мови як навчальна дисципліна; джерела
розвитку методики мови; лінгводидактика; лінгвометодика; методи
дослідження в методиці мови; методична спадщина.
План
1. Предмет і завдання методики навчання української мови.
2. Вимоги до підготовки вчителя української мови.
3. Джерела розвитку методики навчання української мови і
методи її дослідження.
4. Зв'язок методики навчання української мови з іншими науками
(навчальними дисциплінами).
5. Короткий огляд історії розвитку методики навчання
української мови.
6. Зміст і побудова курсу методики навчання української мови.
Основна література
1. Біляєв О.М. Лінгводидактика рідної мови: Навчально-
методичний посібник. Київ : Ґенеза, 2005.
2. Біляєв О. Методика мови як наука. Дивослово. 2002. №11. С. 20-
50.
3. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназії:
[навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти]. Київ :
Ленвіт, 2000. С. 55-59.
4. Методика викладання української мови в середній школі:
[навчальний посібник] / І.С.Олій ник, В.К.Іваненко, Л.П.Рожило,
О.С.Скорик; за ред. І.С.Олій ника. Київ: Вища школа, 1989. С. 6-17.
5. Методика навчання української мови в середніх освітніх
закладах: [підручник для студентів філологічних факультетів
університетів] / Колектив авторів за ред. М.І. Пентилюк. Київ : Ленвіт,
2009. С. 7-10.
 Додаткова література
6. Державний стандарт базової і повної загальної середньої
освіти. Дивослово. 2004. № 3. С. 76 – 81.
7. Закон України «Про загальну середню освіту» / Верховна Рада
України. Закон від  від 05.1999№ 651-XIV// http://zakon.rada.gov.ua
8. Єлісєєва С. Про сучасні підходи до організації навчання на
уроках української мови і літератури. Частина перша : інтерактивний
урок – особливий тип уроку. Українська мова й література в середніх
школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2011. №11/12. С. 92-98;
Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та
колегіумах. 2012. № 1. С. 59-64; Українська мова й література в середніх
школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2012. № 2. С. 39-41.
9. Костів О., Сколоздра-Шепітко О. Методика викладання
української мови. Навчально-методичний посібник. Львів, 2018. 202 с.
10. Караман С. Практикум з методики навчання української мови в
загальноосвітніх закладах: модульний курс: Посібник для студентів
пед.університетів та інститутів/колектив авторів М. І. Пентилюк, С. О. 
Караман, О. В. Караман/ за ред. М. І. Пентилюк. Київ: Ленвіт, 2011. 366 с.
11. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних
термінів і понять з методики української мови: навчально-методичний
посібник. Тернопіль : Астон, 2003. 132 с.
12. Пентилюк М., Горошкіна О., Нікітіна А. Концептуальні засади
комунікативної методики навчання української мови. Укр. мова і л-ра в
шк. 2006. №1. С.15-20.
13. Практикум з методики навчання української мови в
загальноосвітніх закладах : модульний курс : посібник для студентів /
Кол. авторів за ред. М. І. Пентилюк. Київ : Ленвіт, 2011. 366 с.
14. Словник-довідник з української лінгводидактики : навч. посіб. /
Кол. авторів за ред. М.І. Пентилюк. Київ : Ленвіт, 2015. 320 с.

2
 МЕТОДИЧНА ДОВІДКА

1. Предмет і завдання методики навчання

української мови
Розрізняють загальну методику навчання мови, або
лінгводидактику, і часткову (конкретну), або лінгвометодику.
Поняття «лінгводидактика» визначив і запропонував у науковий вжиток
росій ський вчений М. Шанський (1976 р.). Спочатку цей термін вживався
як синонім до назви «методика мови», згодом виокремився на означення
головним чином теоретичних основ методики рідної мови, що
стосується змісту, форм, методів і засобів навчання. Лінгвометодика у
порівнянні з лінгводидактикою зай мається вужчими питаннями –
специфікою вивченням окремих розділів і тем шкільного курсу
української мови, таких, наприклад, як фонетика, графіка, будова слова,
лексикологія, морфологія тощо.
Неоднозначні думки вчених і щодо предмета методики
навчання мови. У тлумаченнях цього поняття різними авторами
зазначається різна кількість й ого складників. Най повнішим є
визначення, запропоноване О. Біляєвим в статті «Методика як наука»
(Дивослово. 2002. № 11. С. 20). Він небезпідставно вважає, що наукова
методика має відповісти передусім на такі основні й істотні питання:
1. Чого вчити? (Яка мета та зміст навчання?)
2. Як учити? (Які принципи, форми, методи і прий оми навчання
застосовувати вчителю?)
3. Як учитися? (Які шляхи засвоєння учнями знань?)
Об'єктом методики є процес навчання української мови в різних
закладах освіти, а предметом – професій на підготовка сучасного
вчителя-філолога до роботи в середніх освітніх закладах України.
З огляду на сказане можна дати таке визначення: методика
навчання української мови – це педагогічна наука, що визначає мету й
завдання, принципи, зміст, форми і методи навчання, шляхи засвоєння
учнями мовних та мовленнєвих знань, умінь і навичок, формування
засобами предмета національної мовної особистості (О.Біляєв).
Завдання методики навчання української мови як науки і
одночасно навчальної дисципліни:
1) окреслити мету, завдання і зміст навчання мови в школі;
2) обґрунтувати принципи навчання з урахуванням
закономірностей засвоєння фонетики, лексики, граматики, правопису,
тобто різних мовних розділів;
3) описати шляхи най більш ефективного навчання;
4) вмотивувати най раціональніші методи і прий оми навчання;
5) виявити недоліки у викладанні і причини, що їх породжують;

3
 6) критично оцінювати методичну спадщину, узагальнювати
передовий досвід з метою раціональної побудови уроків та здій снення
навчання, розвитку й виховання учнів.
2. Вимоги до методичної підготовки вчителя української
мови.
У «Цільовій комплексній програмі «Вчитель» (1997 р.) визначено
основні вимоги до теоретичної та практичної підготовки вчителя
української мови.
Основні вимоги до теоретичної підготовки.
Учитель української мови повинен знати і розуміти:
1) теорію засвоєння учнями лінгвістичних знань і норм
української мови;
2) теорію формування в учнів знань, умінь і навичок зв’язного
усного та писемного мовлення;
3) теорію планування класної і позакласної роботи з української
мови;
4) теорію контролю та оцінювання знань, умінь і навичок з
української мови;
5) теорію формування професій ної компетентності вчителя-
філолога;
6) основні етапи розвитку методики навчання української мови.
Основні вимоги до практичної підготовки.
Учитель української мови повинен уміти реалізувати:
1) комунікативно-навчальну функцію, яка складається з
інформацій ного, мотивацій но-стимулюючого і контрольно-коригуючого
компонентів, тобто кваліфіковано застосовувати сучасні принципи,
методи, прий оми і засоби навчання української мови;
2) виховну функцію, тобто вирішувати завдання морального,
культурно-естетичного (захоплення її милозвучністю, багатством
мовних засобів і можливостей тощо), трудового виховання учнів
засобами української мови (ця функція здій снюється через
використання дидактичного матеріалу виховного спрямування);
3) розвивальну функцію, тобто прогнозувати шляхи формування
й розвитку інтелектуальної та емоцій ної сфер особистості учня, й ого
пізнавальних, розумових, творчих здібностей у процесі навчання
української мови;
4) освітню функцію, тобто допомогти учням в оволодінні
уміннями вчитися, у виробленні міцних орфографічних, пунктуацій них
та стилістичних умінь і навичок, навичок спілкування, підвищення
культури мови й мовлення, пізнанні себе та навколишнього світу.
3. Джерела розвитку методики навчання української мови та
методи її дослідження.
Джерелами розвитку методики навчання української мови є:

4
 1) філософська теорія пізнання, яка переконує, що мова, як і все
навколо, існує в розвитку, змінах і доступна для пізнання;
2) нормативно-правові документи про освіту, школу;
3) передовий педагогічний досвід (вітчизняний і зарубіжний );
4) методична спадщина низки вчених, що зай мались
лінгводидактикою;
5) результати сучасних наукових досліджень.
Методика як наука має свої методи дослідження:
1) теоретичні:
а) аналіз наукових здобутків, висвітлених у дисертаціях,
монографіях, проблемних статтях;
б) теоретичне осмислення передового досвіду роботи вчителів;
2) емпіричні:
а) констатуючий зріз;
б) педагогічний експеримент (пошуковий , навчальний ,
контрольний );
в) спостереження й аналіз уроків;
г) бесіди з учителями й учнями;
д) анкетування вчителів і учнів;
е) аналіз планів-конспектів уроків та учнівських робіт, вивчення
шкільної документації.
4. Зв'язок методики навчання української мови з іншими
науками
Методика навчання української мови як наука спирається на
суміжні дисципліни:
1) лінгвістику (загальну теорію мови враховують, зокрема, у
визначенні змісту шкільного курсу української мови, у врахуванні
закономірностей функціонування мови);
2) педагогіку (зокрема, під час розробки основних освітніх і
виховних завдань, принципів і закономірностей навчання, методів,
прий омів та засобів навчання мови);
3) психологію (зокрема, враховуються закономірності мислення і
мовлення; особливості уваги, пам’яті, сприй мання, засвоєння учнями
знань тощо);
4) логіку (зв'язок методики навчання української мови з логікою
зобов’язує вчителя добирати такі методи і прий оми навчання, які б
відповідали законам логіки аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення;
дедуктивний та індуктивний підходи до вивчення нового матеріалу
тощо);
5) фізіологію (врахування вікових особливостей учнів у
навчальному процесі);
6) методику навчання російської мови.

5
 5. Короткий огляд історії розвитку методики навчання
української мови.
Методика навчання української мови має свою історію розвитку
(Огляд історії розвитку цієї науки подається в підручнику за ред.
І.С. Олій ника. С.12-16).
Потреба в розвитку методики навчання української мови як науки
виникла після надання української народу права навчати дітей рідною
мовою. Таке право ми отримали після прий няття «Декларації прав
народів Росії» (1917 р.).
За роки існування радянської школи методика навчання
української мови сформувалась як наукова дисципліна.
В.І.Масальський у 1957 р., ураховуючи особливості розвитку
радянської школи, розробив періодизацію розвитку методики навчання
української мови. Він визначив такі періоди:
1) формування принципів навчання і виховання в школі (1917–
1920 рр.). Вагомим внеском цього періоду у розвиток методики були
праці Л.А.Булаховського;
2) побудова навчання за визначеними принципами (1921–1931
рр.). Активними науковцями цього періоду були О.Ф.Музиченко,
Т.П.Гарбуз, А.П.Машкін, В.І.Масальський ;
3) визначення методологічних основ змісту та методів
викладання (1932–1936 рр.). Досягненням цього періоду став посібник
Чавдарова С.Х. і Волинського П.К. «Як викладати українську мову в
початкових класах» (1934 р.);
4) зміцнення методичної бази в умовах дальшого розвитку (1937–
1941 рр.). Коло дослідників цього періоду поповнили такі науковці, як
С.М.Канюка, Б.М.Кулик, Г.І.Понаровська та ін. Вий шли друком два
посібники С.Х.Чавдарова: «Методика викладання української мови в
початкових класах» (1937 р.) та «Методика викладання української мови
в середній школі» (1939 р.);
5) боротьба з фашистськими загарбниками, збереження надбань
культури (1941–1945 рр.);
6) інтенсивна відбудова школи (1945–1952 рр.). З 1951 р. починає
виходити журнал «Українська мова в школі». З 1963 р. цей журнал
видається під назвою «Українська мова і література в школі»;
7) запровадження загального десятирічного і політехнічного
навчання (1952–1957 рр.). Досягненнями цього періоду стали збірник «З
досвіду роботи вчителів української мови і літератури» (1954 р.),
посібник для студентів «Методика викладання мови в середній школі»
за редакцією С.Х.Чавдарова і В.І.Масальського (1954 р.), збірник «З
досвіду викладання української мови» (1957 р.).
В.К. Іванченко у підручнику «Методика викладання української
мови в середній школі» за редакцією І.С.Олій ника окреслює ще два
періоди розвитку методики навчання української мови». Це:

6
 1) зміцнення зв’язку школи з життям (1958–1968 рр.). У цей період
були надрукована такі важливі методичні праці:
 Шкільник М.М. «Формування в учнів граматичних понять
іменника» (1962 р.);
 Медушевський А.П. «Викладання фонетики, морфології
української мови у восьмирічній школі» (1962 р.);
 Олій ник ІС. «Методика роботи з розвитку мови в 5–8 класах»
(1964 р.);
 Марченко Л.М. «Робота з лексичними синонімами на уроках
української мови» (1964 р.);
 Гамалія А.Т. «Розвиток усної і писемної мови учнів у
позакласній роботі» (1964 р.);
 Дмитровський Є.М. «Методика викладання української мови в
середній школі» (1965 р.);
 Синиця І.О. «Психологія писемної мови учнів 5–8 класів» (1965
р.);
 Бардаш М.В. «Навчання орфографії у восьмирічній школі» (1966
р.);
 Бєляєв О.М. «Шляхи піднесення ефективності уроку з
української мови в 5–8 класах» (1968 р.);
 Передрій Г.Р. «Самостій на робота учнів 5–8 класів на уроках
мови» (1968р.);
2) удосконалення змісту і методів навчання української мови (1969–
1988 рр.). Цей період ознаменований такими методичними працями:
 Плющ М.Я. «Словотворення та вивчення й ого в школі» (1969 р.);
 Мельничай ко В.Я. «Робота з граматичними синонімами на
уроках української мови в 48 класах» (1975 р.);
 Стельмахович М.Т. «Розвиток усного мовлення на уроках
української мови в 4–8 класах» (1976 р.);
 Плиско К.М. «Викладання синтаксису української мови» (1978
р.);
 Симоненкові Л.М. «Вивчення фонетики і морфології в умовах
місцевих говорів» (1978 р.);
 Передрій Г.Р. «Позакласна робота з української мови в 4–8
класах» (1979 р.);
 Стельмахович М.Т. «Система роботи з розвитку зв’язного
мовлення в 4-8 класах» (1981 р.);
 Бєляєв О.М. «Сучасний урок української мови» (1981 р.);
 Мельничай ко В.Я., Пентилюк М.І., Рожило Л.П. «Удосконалення
змісту і методів навчання української мови» (1982 р.);
 Пентилюк М.І. «Робота зі стилістики в 14 класах» (1984 р.);
 Мельничай ко В.Я. «Лінгвістика тексту в шкільному курсі
української мови» (1986 р.).

7
 Останні десятиріччя у розвитку МНУМ можна назвати періодом
розбудови національної школи.
Серед посібників останніх десятиліть заслуговують на увагу такі:
 Колектив авторів за редакцією М. Пентилюк «Методика
навчання української мови в середніх освітніх закладах» (2005 р.);
 Пентилюк М., Окуневич Т. «Сучасний урок української мови»
(2007 р.);
 Дороз В.Ф. «Методика навчання української мови в
загальноосвітніх закладах» (2008 р.).
 Методика викладання української мови в середніх освітніх
закладах / [за ред. М. Пентилюк] (2009);
 Караман С. Практикум з методики навчання української мови в
загальноосвітніх закладах: модульний курс: Посібник для студентів
пед.університетів та інститутів/колектив авторів М. І. Пентилюк,
С. О. Караман, О. В. Караман/ за ред. М. І. Пентилюк (2011);
 Семеног О. Ефективні технології навчання у лінгвістичній
підготовці май бутніх фахівців: монографія / О. Семеног, В. Герман, О.
Рудь, Н. Громова, Н. Пономаренко, І. Левенок, М. Ячменик/за ред. О.
Семеног (2017);
 Костів О., Сколоздра-Шепітко О. Методика викладання
української мови. Навчально-методичний посібник (2018).
6. Зміст і побудова курсу методики навчання української мови.
Курс «Методика навчання української мови» охоплює такі основні
розділи:
1. Загальні питання методики навчання мови (з’ясовується
предмет, і завдання дисципліни, зміст шкільного курсу української мови,
розглядаються програми й підручники з української мови, вивчаються
принципи, методи, прий оми навчання, типи уроків, їх структура і
методика проведення).
2. Методика навчання основних розділів шкільного курсу
української мови в середній ланці освіти (фонетики, орфоепії, графіки,
орфографії, морфології, синтаксису і пунктуації, стилістики, риторики,
загальних відомостей про мову).
3. Робота з розвитку зв’язного мовлення учнів.
4. Методика вдосконалення й поглиблення знань, умінь і навичок
з мови у старших класах.
5. Факультативні заняття з української мови.
6. Позакласна робота з мови.
Методична роботи вчителя-словесника (розділ ознай омлює
май бутнього вчителя зі шляхами підвищення й ого педагогічної
май стерності).