Змістовний модуль № 3

Самостійна робота студентів № 7 ( № 19-20)

Тема: Народносюжетність та ліризм поезії Якова Щоголіва для дітей.
Кількість годин: 2 год.
Студенти повинні знати:
- життєвий і творчий шлях поета;
- твори,які ввійшли в коло дитячого читання;
- особливості творчої манери автора.
Студенти повинні вміти:
- робити художньо-естетичний аналіз віршів;
- декламувати вірші, застосовуючи всі засоби логіко-емоційної виразності;
- простежувати ідейно-художню специфіку творчості Я.Щоголіва.
- використовувати здобуті знання на практиці.

Література:
1. Щоголів,Я. Поезія [Текст]/Я. Щоголів.-К:Веселка, 1980.
2. Кіліченко, Л.Н. Українська дитяча література [Текст]:навч. посіб./Л.Н.Кіліченко.-
К.: Вища школа. Головне вид-во, 1984.
3. Рідне слово, Укр. Дит. Літер. [Текст]: Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд.
З.В.Варавкіна, А.І.Мовчун, М.Ф. Черній. - К.: Либідь, 1999.- С.283-287
Додаткова література
1. Савченко, О. Літературне читання [Текст]: підручник для 2 кл. загальноосв.
навч.закл. / О. Савченко. - К. : Освіта, 2012. – 159, [1] с.
2. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 3 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2003.
3. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.ІІ [Текст]: підручник для 3кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2002.
4. Савченко, О.Я. Читанка. Ч.І [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
5. Савченко, О.Я. Читанка Ч.ІІ [Текст]: підручник для 4 кл. / О. Я. Савченко. - К.:
Освіта, 2007.
План
1.Ліризм поезій про природу («Листопад», «Осінь», «Зимовий ранок», «Завірюха»,
«Травень»)
2.Розкриття морально-етичних якостей дитини у вірші «За вікном мете хуртеча»
3.Трагедія ображеного дитинства у віршах «Вівчарик», «Чередничка»
Методичні рекомендації для студентів
1.Для засвоєння даної теми необхідно опрацювати матеріал підручника Рідне слово,
Укр. Дит. Літер. [Текст]: Хрестоматія: у 2-х кн.. Кн. 1 /упоряд. З.В.Варавкіна, А.І.Мовчун,
М.Ф. Черній. - К.: Либідь, 1999. - С.283-287,занотувавши найголовніше у конспект.
2.Випишіть художні засоби вірша «Осінь».
3.Вивчити напам’ять вірш (за вибором).
Питання до самоперевірки
1. Завдяки чому досягається ліризм у поезіях Я. Щоголіва?
2. Які мовні засоби використовував поет?
3. У чому полягає своєрідність художньої форми та художньої деталі?
Форми контролю
Виписати художні засоби із вірша «Осінь»
Навчально – методичний матеріал для самостійного опрацювання з теми
1.Ліризм поезій про природу («Листопад», «Осінь», «Зимній ранок»,
«Завірюха», «Травень»)
Творчість Якова Щоголева посідає винятково своєрідне місце в українській поезії
другої половини XIX ст. Провідні тенденції її розвитку поет підтримав у свій власний,
тільки йому притаманний спосіб: розгортаючи своє розуміння світу, зокрема часоплину,
намагаючись поетично відтворити світ у багатстві предметних подробиць,
урізноманітнюючи форми вияву ліричного почуття.
Пейзажні описи належать до кращих сторінок творчості поета. В багатьох випадках
жанрово виокремленні, усвідомлені як достатня основа самостійного твору, вони
розвивають, а багато в чому й формують жанр вірша-пейзажу в поезії національній.
Жодної пори року не оминає Щоголів у любовному змалюванні рідних степових
ландшафтів, виявляючи тут неабияку спостережливість, настроєво-наснажуючи свої
малюнки («Листопад», «Осінь», «Зимовий ранок», «Завірюха», «Травень»).
Те чи те явище природи ентузіастично збуджує поетичну свідомість автора: зміну в
природі, а не якусь вправу на задану абстракцію вважає він гідним уваги й поетичного
опису, безпосередньо звертаючись до читача ("Не дивуйся, що з весною Інший світ
настав: Полем, лісом і водою Травень завладав»).
Неохопні оком степові рівнини, річка з берегами, луги, поля, дороги – все це стає
об’єктом змалювання у суто пейзажних поезіях Якова Щоголева. Цим поезіям властива
динаміка звукових та зорових деталей. Поет настільки майстерно передає пейзаж,
змальовуючи кожну деталь, що картина природи яскраво постає в уяві читача.
Вірш "Листопад", — твір, у якому воєдино злилися майстерність пейзажного
зображення й характерні риси ліризму поета. Автор створює виразний малюнок осіннього
лісу, з якого вітром уже обнесено "червоно-жовтий лист", краплі ж роси на гілках уява
поета бачить застиглими сльозами. Із цим лісом, емоційно зворушеним, автор порівнює
душу героя, звертаючись до нього, розчарованого життям, з'ясовуючи його спроможність
не те щоб зберегти колишні почуття, а бодай посумувати за тим, що вони зникли ("... А ти,
що осені настиг Та просвітку не знав, Чи хоч єдиний лист зберіг, За котрим жалкував? І чи
хоч краплю теплих сліз Зоставив від весни, Щоб плакати так, як плаче ліс За літом
восени?"). Цим гостро-емоційним твором поет немовби сам чинить застереження стосовно
тієї філософської незворушності, того "буддизму", що час од часу дає про себе знати в
іншій, уже розглянутій нами, частині його поезії.
ЛИСТОПАД

Звелося літо, і не знать,

Як день за днем минув,
І серпень дав, що можна дать,
І вересень майнув...
Морозний вітер в гай і ліс
Подув з холодних міст
Й нещадно з дерева обніс
Червоножовтий лист.
І висне небо в ті часи,
Немов циновий дах,
І стигнуть краплі від роси,
Як сльози, на гілках.
А ти, що осені настиг,
Та просвітку не знав,
Чи хоч єдиний лист зберіг,
За котрим жалкував?
І чи хоч краплю теплих сліз
 Зоставив від весни,
Щоб плакать так, як плаче ліс
За літом восени?

У поезії “Осінь”, змальовуючи згасання та завмирання природи:

Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.
Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.
Хоч би де замріла
Квіточка одна;
Тільки й червоніє,
Що горобина.
Здалека під небом,
В вирій летючи,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.
Замилування чудовим зимовим ранком оспівується у поезії «Зимній ранок»:
ЗИМНІЙ РАНОК
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ґанок
І на шлях за ворітьми
Упаде із неба промінь,
Дим пов'ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків.
Школярі свої ґринджоли,
З повіток подостають
І по вулиці, мов бджоли,
До сугорка загудуть.
Сніг ясним кришталем блище,
Лютий холод допіка;
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека...
Щоголев змальовує рідну природу у різні пори року, в різні часи доби. Тон його
розповіді задумливий, емоційно-зворушливий.
ТРАВЕНЬ
Не дивуйся, що з весною
Інший світ настав.
Полем, лісом і водою
Травень завладав!
Глянь у поле: по коліни
Досяга трава;
 Сонце жито і ярини
Ярю облива.
Подивись на прозір річки,
Як її вода,
Ллючі хвилі невеличкі,
Млоддю вигляда.
У своїх пейзажних поезіях Яків Щоголев зумів засобами слова передати звукові,
кольорові, дотикові відчуття, виступив знавцем та любителем рідної української природи,
із глибокою повагою та зачаруванням постають у його поезіях образи рослин, птахів та
звірів. Недарма М. Рильський назвав Щоголева «незрівнянним майстром пейзажу в
українській поезі».
«Пізній романтик» Яків Щоголев, плідно використовуючи набутки фольклору,
української та світової літератур, поєднуючи елементи романтизму та реалізму, формував
свій власний особливий творчий метод. Замилування красою рідної Слобожанщини було
одним із найулюбленіших мотивів поезії митця.
3.Трагедія ображеного дитинства у віршах «Вівчарик», «Чередничка»
Потужний зображальний струмінь, притаманний поетиці Щоголева, виявляє себе
також у портретуванні персонажів, у розгортанні розмаїтих побутових ситуацій. З тим чи
тим емоційним супроводом поет виводить представників різних фахів і занять,
характерних для простого люду, окреслює обставини їхнього життя, заглиблюється в їхні
зацікавлення, мрії й сподівання («Вівчарик», «Чередничка»).
Щирим співчуттям до сирітської долі , до хлопчика-сироти пройнятий вірш
«Вівчарик». У вірші «Вівчарик» візуальна характеристика поведінки стає єдиним засобом
розкриття внутрішнього стану персонажа: «І вівчарик на ґерлиґу похиливсь, Стиснув
руки, побілів, слізьми обливсь, Мабуть,знає не привітане хлоп’я, Що його не гріла рідная
сім’я». Іноді окремі елементи опису зовнішності з’являються у монологах персонажів,
поглиблюючи й увиразнюючи їх самохарактеристику.
Поезія «Чередничка» , що змальовує образ сироти-наймички,-це ліричний монодог
дівчинки , своєрідна зворушлива скарга, розповідь про своє життя-буття. Поет правдиво
показує , як визискує хазяїн дівчинку-підлітка, в які важкі умови ставить її. Череду
теличок дівчинка пасе з ранку і до ночі, роздягнена й боса, бо свитина й черевики – тільки
обіцянка хазяїв .Телички біжать у шкоду, а чередничку б’ють і плакать не дають.
Особливо важко дівчинці, коли настають холода, коли треба під осіннім дощем пасти
худобу. Але нікому пожаліти бідну сироту. Вірш написаний хореєм. Окличні і запитальні
речення, звертання –рефрен- «гей, телички» створюють ілюзію реальної розмови
череднички з теличками. Окремі пейзажні деталі, як : «поллє осіння хлюща і посиплеться
листок» , «вечір хилиться до нічки, світ тікав від очей» - допомагають поетові відтворити
обставини, деталі важкої і невдячної праці сироти.
У характеристиці персонажів поезій «Вівчарик» і «Чередничка» визначальним
постає переживання ними свого сирітства. Відмінним є спосіб розкриття: опис зовнішніх
проявів внутрішнього стану хлопчика, який спостерігає за лебідкою з пташенятами, – у
першому випадку, монолог скарга дівчинки-сирітки – у другому.