Природознавча тематика в українській дитячій літературі

Українська дитяча література часто віддзеркалює красу та різноманіття

природи. Тема природи в ній відображається через різні жанри та форми, від казок та
поезій до науково-популярних книг та пригодницьких оповідань. Автори української
дитячої літератури часто намагаються підкреслити важливість бережливого ставлення
до природи та її різноманіття. Ось деякі характерні аспекти та твори:
1. Поезія про природу: Вірші про рослини, тварин і пейзажі часто
використовуються для передачі краси природи. Твори Тараса Шевченка, Лесі
Українки, Максима Рильського, наприклад, надихають дітей та відображають
різноманіття природи.
2. Пригодницькі оповідання: Книги, де головні герої вирушають на пригоди в
природу, допомагають дітям розуміти важливість дбайливого ставлення до
оточуючого середовища. Наприклад, твори Олександра Олеся, Володимира
Даля та інших авторів.
3. Науково-популярні книги: Деякі автори створюють книги, що вчать дітей про
різноманіття природи, види тварин і рослин, екосистеми та екологічні питання.
Такі книги, як "Лісова енциклопедія" Миколи Вороного чи "Звірятковий атлас"
Алли Гнатюк, сприяють освіті та усвідомленню дітьми важливості збереження
природи.
Українська дитяча література створює можливість для дітей пізнавати світ природи,
виховуючи в них любов до навколишнього середовища та бажання його зберегти для
майбутніх поколінь.
«Садок вишневий коло хати»
Автор – Тарас Шевченко
Рік написання – 19-30 травня 1847 року
Тема: зображення мальовничої української природи.
Ідея: замилування простим, природним ладом трудового життя з чергуванням праці і
відпочинку.
Основна думка: Т. Шевченко звеличує красу українського народу.
Рід літератури: Лірика
Вид лірики: Пейзажна
Жанр: вірш (твір написано у народному стилі, він став народною піснею, покладений
на музику Я. Степовим).
Розмір вірша: ямб
Образи:
 «вишневий сад зелений і темнії ночі»,
 «синє море»,
 «червона калина»,
 «зелені байраки»,
 «небо блакитне».
«Садок вишневий коло хати» художні засоби
 епітети – садок вишневий, вечірня зіронька, маленькі діточки
 метафори – хрущі гудуть, зіронька встає, соловейко не дає
 зменшено-пестливі слова: маленьких діточок, соловейко
Композиція: 3 строфи по п’ять рядків
Настрій: спокійний, радісний, задоволений, гармонійний
«Садок вишневий коло хати» сюжет
Сюжет: у творі «Садок вишневий коло хати» відтворено картину весняного вечора в
українському селі. Прості, зримі, пластичні образи постають із народно-естетичних і
морально-естетичних уявлень. Сила емоційного впливу твору — в природності й
рельєфності малюнку, у його світлому настрої. У вірші відобразилась мрія поета про
щасливе, гармонійне життя. Ця мрія різко контрастувала з дійсністю, у якій поет-
в’язень створював свою поезію. Перед нами постає побутова картина українського
села: «…Вечір… Закінчився робочий день, повертається з поля плугатарі, ідуть
співаючи дівчата, біля хати зібралась на вечерю сім’я. Непомітно надходить ніч. Все
завмирає, тільки чути голоси дівчат. Та невтомного соловейка. Затихло все, тільки
дівчата, та соловейко не затих».
Умовно цей вірш можна поділити на 4 епізоди:
1-й епізод — вечір… Закінчився робочий день, повертаються з поля плугатарі.
2-й епізод — ідуть співаючи дівчата.
3-й епізод — біля хати зібралась на вечерю сім’я.
4-й епізод — непомітно надходить ніч. Все завмирає, тільки чути голоси дівчат та
невтомного соловейка.
 Леся Українка «Тиша морська»
Автор – Леся Українка
Рік написання – 1890
Рід – лірика
Жанр – вірш
Тема: зображення казкової краси морської тиші, коли в морі ледве хлюпочуть хвилі і
сяє сонечко.
Ідея: возвеличення приємного почуття душевного комфорту, насолоди від гарної
погоди на морі.
Основна думка: приємна погода сприятливо впливає на внутрішній стан людини, її
настрій.
Художні засоби:
• риторичні оклики: «Що бува негода в світі!»; «Золотим шляхом поплисти!»;
• епітети: «час гарячий», «ясне небо, море, хмарки, сонце», «злотиста блакить»,
«тихий плескіт», «хвилечка перлиста», «стежечка злотиста», «щире золото»,
«золотий шлях»;
• метафори: «колихає море хвилі», «рине хвилечка», «в’ється стежечка», «золото
спадає», «шлях, що проложило сонце».
• персоніфікація: колихає море хвилі, проложило сонце
• повтори: ледве-ледве; ясне небо, ясне море, ясні хмарки, ясне сонце, певно,
править хтось…
• риторичні оклики: “…бува негода в світі!”, “…шляхом поплисти!”
Леся Українка любила море. Воно вабило її своєю мінливістю, величчю, красою. Ця
“країна світла та злотистої блакиті” навіває романтичні думки, мрії, бажання
помандрувати кудись далеко-далеко Останню строфу поезії можна розуміти й
алегорично: лірична героїня не боїться труднощів, вона готова їх долати, боротися за
свою щасливу долю.