Professional Documents
Culture Documents
Весняно-обрядовий фольклор
Весняно-обрядовий фольклор
Кременеччини
Роботу виконала:
Собчук Діана Русланівна,
учениця 33 групи (10 клас)
Кременецького академічного
ліцею імені У.Самчука
Науковий керівник:
Діхтярук Тетяна Миколаївна,
учитель української мови
та літератури
Кременецького академічного
ліцею імені У.Самчука
Тернопіль 2023
Вступ.
Зміст
1. Весняна календарна поезія як
самобутнє явище фольклору.
Висновки.
Додатки.
Мета нашої роботи полягає у
комплексному вивченні
опублікованих, архівних і власних
польових матеріалів, що стосуються
запропонованої теми, а також
розширити і поглибити відомості про
весняно-обрядовий фольклор
Кременеччини.
Предметом дослідження є
весняно-обрядовий фольклор
Кременеччини у жанрово-
тематичному, поетичному, історико-
етнографічному відношенні.
Об’єктом дослідження є
веснянки, гаївки, маївки, які містять
цінні відомості про давню обрядову
функцію фольклору, семантику,
естетичне його сприйняття.
Актуальність даної теми
даної теми обумовлена потребою
врахування комплексів вірувань і
світоглядних уявлень, що збереглися в
ментальності українського народу з
дохристиянських часів і впливали на
весь його історичний розвиток, а
також знайшли свій вияв у весняно-
обрядовому фольклорі Весняна обрядова поезія належить
Кременеччини. до найдавніших пластів календарного
фольклору, дослідження якого є
актуальним особливо зараз, коли ми
виборюємо мир і прагнемо збудувати
європейську державу, сьогодні як
ніколи постає питання про власні
досягнення нашого народу: чим
більше їх було, тим краще для
репутації цього народу і взагалі –
Столітнє фото
кременецьких держави.
вишиванок
1. Весняна календарна поезія як самобутнє явище
фольклору
Традиційно вважається, що веснянки –
це різновид старослов’янських пісень, які
знаменували собою початок весни.
З’явилися вони ще в період язичництва.
Наші предки вважали, що саме спів
веснянок сприяв змінам погоди й мав
ледь не магічну дію – вони вірили, що він
принесе щастя в кожну хату та кращий
урожай.
У давніх слов’ян рік починався весною,
бережливе літочислення збереглося до
1409 року. Новий рік пов’язаний з
відродженням навколишньої природи і з
пробудженням матері-землі від зимового
сну. Весну зустрічали радісно, з піснями,
танцями, іграми. Для цього робили з
соломи опудало, одягали його в людську
одежу, співали над ним пісні, а потім
роздягали, топили, палили або рубали.
Після спалювання попіл кидали у воду.
На більшості території України
«веснянками» називають ті
календарно-обрядові пісні
весняного циклу, які виконувалися у
переважній більшості дітьми
ранньою весною, мали закличний
характер і спільно з обрядовими
дійствами, зверненими до весни,
були покликані пришвидшити
наближення тепла. Співали їх аж до
Зелених свят. Існують паралельні
назви: на Поліссі – маївки, у
західних регіонах України – гагілки,
гаївки, на Яворівщині – риндзівки,
на Волині – рогульки.
2. Мотиви та образи весняно-обрядового
фольклору Кременеччини
Найважливішими складовими
духовного життя народу є обряди
та свята. Та більша частина
сучасного суспільства навіть не
підозрює, яка суть закладена у
їхньому змісті. Тож важливо
дослідити походження свят, задля
усвідомлення їх значущості у
духовному житті кожної
особистості.
2.1. Розвійні гаївки
Традиційно основними мотивами
та образами розвійних гаївок були:
весняне сонце, теплий вітер, зелень
дерев і трав, приліт і співи птахів,
радість людей; зміна суворої зими на
теплу весну; викликання дощу і
вологи.
Своєї формою та образно-
поетичними компонентами розвійні
веснянки, що побутують на
Кременеччині, наближаються до
замовлянь, в яких до весни
звертаються як до живої істоти:
Благослови, мати,
Зиму проваджати!
Ой, мати Лада, мати,
Зимочка в візочку,
Весну закликати,
Літечко в човничкую.