Фольклор як засіб формування та

розвитку національно-культурної
ідентичності особистості
Чуркіна Вікторія Григорівна
доцент кафедри виховання
й розвитку особистості, кадидат
мистецтвознаства, магістр управління
Коли в людині є народ ,
Тоді вона уже людина .
Л. Костенко
 Дослідження феномена ідентичності
пов'язують з прцями К. Ясперса, З.Фройда
(користується терміном "ідентифікація«)
 Проблема ідентичності досліджувалася в
межах структуралізму (К. ЛевіСтросс),
постструктуралізму (Ж. Дельоз, Ж. Деріда).
Дослідження ідентичності взаємоповязано із
теорією націоналізму і етнічності (Е. Сміт, Б.
Андерсон, Е. Гелнер).
 Поняття ідентичності
використовується для
характеристики етносу
 Е. Сміт, наводить 6 найважливіших ознак етносів, що
вже стали класичними:
 власна самоназва ("ім'я", для можливості
ідентифікації етносу як спільноти); міф про спільне
походження; спільна історична пам'ять; один чи
кілька елементів спільної культури; прив'язаність до
батьківщини; усвідомлення своєї єдності з етносом.
 Нідерланди, Лейден – Національный музей етнологіїhttps://www.volkenkunde.nl/
 Австрія, Відень – Музей етнологіїhttps://www.weltmuseumwien.at/; Історико-археологічний музей
«Прадавня Аратта – Україна» в с.Трипілляhttp://incognita.day.kyiv.ua/istoriko-arxeologichnij-muzej-
pradavnya-aratta-ukrayina-v-s-tripillya.html
 Немає НАЦІОНАЛЬНОЇ пам’яті –
немає ідентичності.
Немає ідентичності – немає нації

ІДЕНТИЧНІСТЬ — подібність предметів, явищ або понять.

Соціальна ідентичність — це усвідомлення особою своєї належності до
різних соціальних груп (економічних, національних, професійних,
мовних, політичних, релігійних, расових та інших).

САМОЗБЕРЕЖЕННЯ
КОНСОЛІДОВАНЕ ІСНУВАННЯ
КОНСТРУЮВАННЯ ПЕРСПЕКТИВИ

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/
prezentaciyi/formuvannya-nacionalnoyi-identychnosti-
ta-patriotyzmu-proyektamy-ukrayinskogo-instytutu-
nacionalnoyi-pamyati1
Ідентичність – це не тільки самовіднесення себе до тієї чи іншої
спільноти людей, нації, а й уява про неї (автостереотипи),
її мову, культуру, фольклор, історію і державність.

Структурні рівні ідентичності

(за Л.НАГОРНОЮ)

перший рівень базова ідентичність, яка

передбачає, насамперед,
особистісне самовизначення

другий рівень система соціокультурних

ідентичностей: національних,
професійних, вікових, гендерних,
релігійних та інших
третій рівень транснаціональна, глобальна
ідентичність
Фольклор — це душа народу.
Провідною рисою фольклору є
синкретизм: поетичні тексти співають
або виголошують з певною інтонацією,
мімікою, жестами в супроводі музики й
танців.
 «Нематеріальна культурна спадщина об’єднує людей зі всіх
регіонів країни, допомагає закладати в прийдешні покоління
паростки добра, виховувати шанобливе ставлення до нашого
культурного надбання. Народ, який дбає про свою
самобутність, ідентифікацію через традицію фольклору, дбає
про себе і про свою державу. Україна багатонаціональна
країна і наше розмаїття, яке говорить про кількість самобутніх
етнічних груп, зрештою доповнює одну велику розмаїту
українську традицію. Ми пізнаємо самих себе через фольклор
– це слово, музика, пісня, вбрання та багато іншого, що дає
тобі розуміння, звідки ти пішов, як ти далі будеш рухатися, це
велика низка надбань, які ти можеш передати своїм дітям», –
відзначає Євген Нищук.
 https://www.kmu.gov.ua/news/folklor-ce-te-dzherelo-yake-porodzhuye-bazhannya-tvoriti-svoyu-
identichnist-i-svoyu-derzhavu-yevgen-nishchuk
 Народні пісні, хороводи та ігри виконувалися
відповідно до певної пори року і здавна
складалися в календарно-обрядові цикли. До
архаїчних фольклорних форм належать
також родинно-обрядові пісні. Усі ці музично-
поетичні зразки не записували, а усно
передавали від покоління до покоління, у
зв’язку з чим протягом багатьох століть вони
варіювалися й видозмінювалися.
Українські народні пісні:
https://www.youtube.com/watch?
v=qJdqB14g_Fk
 Календарно-обрядові пісні
 Календарно-обрядові пісні пов’язані з прадавніми
анімістичними віруваннями, землеробським культом,
господарською діяльністю слов’ян. Відповідно до
цього їх поділяють на основні цикли — весняний,
літній, осінній і зимовий. Пісні класифікують також за
жанрами: веснянки та гаївки (гагілки), русальні та
купальські пісні, жниварські пісні (зажинкові, жнивні,
обжинкові), колядки та щедрівки.
 Русальні пісні виконували під час так
званого русального тижня — наприкінці
весни — на початку літа (кінець травня —
початок червня). Цими піснями
уславлювали одухотворену весняну
природу, в них звучали мотиви кохання.
Згодом фантастичні образи мавок,
водяників і польових русалок ожили в
літературних творах
 Найдавнішими є купальські пісні, їх виконували на
свято Івана Купала. Побутував звичай проводжати
цими піснями весну, яку символізувало уквітчане
деревце. У мелодиці й ритміці купальських пісень
відчуваються архаїчні мотиви. В текстах превалюють
такі поетичні образи, як місяць, зорі, вербове деревце,
червоні ягоди тощо. Славили життєдайні сили природи
— вогонь, воду, сонце, — юнаки під час свята Купала
стрибали через вогнище, дівчата ворожили, спускаючи
на воду вінки, купалися в росі (очищалися).
 Жниварські пісні були най урочистішими, адже вони
супроводжували радісний процес збирання врожаю. Головні їх
мотиви — привітання господарів, побажання їм добробуту. Для
жниварських пісень характерні плавний ритм, неквапливий рух
мелодій, величальні інтонації. Часто в них оспівувався
обжинковий вінок — символ щедрих урожаїв. Побутував звичай
залишати на полі незжату смугу («бороду»). Восени прощалися з
літом, святкуючи день Коструби, про що сьогодні нам нагадує
старовинна пісня-гра « Кострубонько».
  Колядки і щедрівки входять до зимового циклу обрядів та пісень.
Слово «колядка» походить від праукраїнського імені богині неба
Коляди. Вечір напередодні Нового року українці здавна називали
«щедрим», тому й пісні, що співалися цього дня, дістали таку назву. У
цей вечір хату прикрашав святковий дідух — сніп, що символізував
добробут.
 До нашого часу збереглася традиція колядування і щедрування з
привітанням господарів, ґречним побажанням їм здоров’я й достатку.
Дитячі колядки та щедрівки, невеликі за діапазоном і прості за
ритмічною структурою мелодій, містять переважно жартівливі й
гумористичні мотиви. У них зазвичай звучить вимога винагороди:
«Коляда, коляда, дай, дядьку, пирога!» або «Коляд, коляд, колядниця,
добра з маком паляниця, а без маку не така, дайте, дядьку, п’ятака».
Найхарактернішою особливістю музичної форми старовинних пісень
зимового циклу є повторюваність короткого мотиву-рефрену невеликого
діапазону: «Щедрий вечір, добрий вечір».
Хор ім. Верьовки - Щедрик
https://www.youtube.com/watch?v=XWsgqwk0EGo
Ukraine Euromaidan, Щедрик (Carol of the Bells)
https://www.youtube.com/watch?v=udUgNVPQfZY
Олег Скрипка та Ле Гранд Оркестр "Щедрик"
(мультфільм)
https://www.youtube.com/watch?v=dg1eMpFfexk
Щедрик'‘ англійська інтерпритація
https://www.youtube.com/watch?v=CftO8ADGfkc
Щедрик різними мовами світу
https://www.youtube.com/watch?v=_xJZ5ulg3C4
 Родинно-обрядові пісні
 Із давніх-давен пісня супроводжувала
людину і в радості, і в горі, була
невід’ємною частиною повсякденного
життя родини. До родинно-обрядових
належать весільні, колискові пісні, а
також плачі й голосіння.
 Весільні пісні — обов’язкова складова театралізованого
обряду весілля, який умовно можна поділити на кілька
частин. Відповідно до цього виокремлюють і різні групи
весільних пісень: дошлюбні (ліричні, сумні) й післяшлюбні
(жартівливі, танцювальні). Перші присвячено прощанню
молодої з родиною, подругами, юністю, тому їх мелодика
експресивніша, інколи навіть драматична. Застольно-
вітальні пісні мають інший характер: вони здебільшого
врочисто-величальні або веселі, життєрадісні. У піснях,
що дійшли до нас із прадавніх часів, відчутні архаїчні
інтонації (стародавній рефрен «Ладо, ладо» та ін.).
 Колискові пісні виникли за сивої давнини і широко
побутували в усі пізніші часи. Вони виконували дуже
важливу для сім’ї функцію — заколисування дитини.
Українські колискові мають фантастичні й казкові
сюжети. Найпоширеніший їх персонаж — покровитель
дитячих снів Котик. Характерною ознакою текстів є
використання пестливих слів. Мелодії складаються з
коротких варіаційно-повторюваних поспівок, переважає
тридольний рівномірний «заколисувальний» ритм.
Виконуються колискові у повільному темпі, наспівно.
 Плачі та голосіння належать до групи
найархаїчніших родинно-обрядових пісень. Цей
давній вид фольклору згадується в літописах,
літературних творах (пригадаймо відомий «Плач
Ярославни» зі «Слова о полку Ігоревім»). Особливої
емоційної аури цим творам надають напруженість
мелодики, для якої притаманні речитативна
декламаційність, нестійке інтонування (вигуки,
схлипування).
 В. Я. Сухомлинський нагадував –
«Казка, гра – животворне джерело
дитячого мислення, благородних
почуттів та устремлінь».
 Дитячий фольклор — це багатожанрова система,
що складається із прозових, речитативних,
пісенних та ігрових творів. До нього зараховують
як творчість самих дітей, так і твори, що
виконуються для дітей дорослими.
 ДИТЯЧІ пісні та речитативи/АН УРСР. Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії
ім. М.Т. Рильського; Упоряд. Г.В. Довженюк, К.М. Луганська (нотний матеріал). - К.:
Наук. думка, 1991. - 448 с.: ноти. - (Укр. нар. творчість).
 Українські народні казки -
популярний
фольклорний жанр
(фольклор -"народна
мудрість"). Отже –
мудрість! Це оповіді
наших далеких предків,
які відчували себе і все
що їх оточує частиною
природи. А природа у
нашого краю багата,
різнобарвна, пишна. Усе
це багатство відбилося в
оповідях – казках.
Відобразився у казці і
побут, звичаї, традиції,
вірування народу.
Прислів'я та приказки
https://www.youtube.com/watch?
v=3D5nxIGloVE
 Обрядовий пратеатр
 У синкретичному обрядовому фольклорі слов’ян, у якому
нерозривно поєдналися слово, музика, дія, пластика жестів і
рухів, барви й простір, поступово зароджується мистецтво
театру.
 Обрядовий пратеатр — це передусім своєрідний цикл картин,
дія яких розгортається немовби за попередньо розписаним
сценарієм. Так, весняний обряд, що складався з ігор-хороводів
— «Кривий танець», «Вербова дощечка», «Воротар», «Король»,
«Решето» тощо — розігрувався просто неба, неначе дія якоїсь
вистави.
 В обрядах імітувалися певні трудові процеси: засівання зерна
(«Просо»), поливання рослин («Грушка») тощо. У дитячих
піснях-іграх і забавах важливе місце посідають образи тварин,
рухи й голоси яких імітуються.
 Театр 17ст.

1. Основою українського театру були народні ігри та обряди.

2. Набули поширення постановки п'єс на побутові теми, що
відбувалися на майданах, ярмарках і збирали багато глядачів.
3. Популярністю користувалися народні актори — скоморохи,
які влаштовували різні свята.
4. Звідси бере свій початок вертеп — театр ляльок.
Це був мандрівний народний музичний театр.
Українська вертепна драма складалася з двох частин.
Релігійну показували на другому поверсі спеціально зробленої
дерев'яної скрині. На нижньому поверсі показували другу
частину — невеликі вистави на побутові теми.
 Рухливі ігри

 Ці ігри проводяться на свіжому повітрі.

Вони сприятимуть зміцненню здоров’я
дітей, піднімуть настрій і допоможуть
відновити розумову працездатність.

Народні рухливі ігри
 поширені серед всіх верств
населення, серед дітей дошкільного,
молодшого шкільного та підліткового
віку, взаємоповязані фольклорними
обрядами, церемоніями, ритуалами.
 Народні ігри формують
загальнокультурну компетентність,
сприяють ознайомленню дитини з
національними та етнічними
традиціями, культурою різних народів
 Ведучого гри найкраще обирати
за допомогою лічилки - віршована
гра
 Бiля двору - дві Федори,
біля ґанку - дві Тетянки,
а на лузі - дві Ганнусі,
біля річки - дві Марічки.
Ой, дівчаток тих багато.
Порахуйте їх, малята.
 Раз, два, три,
чотири, п'ять-
п'ять горобчиків летять,
Раз, два, три, п'ять -
йду четвертого шукать.

 Лічилкиhttp://abetka.ukrlife.org/lichilki.html
 http://dyvokray.org.ua/2013-08-09-08-52-41/82-lichilki
Групи рухливих
ігор

 До першої групи належать рухливі ігри з текстом-

діалогом: «Кози», «Панас», «Чор­не - біле», «Гуси»,
«Піжмурки», «Квочка», «Крук», «Сірий кіт», «Залізний
ключ» та ін.
 До другої групи належать хороводні ігри зі співом.
Текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими
процесами та звичаями українського народу. Це такі
ігри, як «Соловейку, сватку, сватку», «А ми просо сіяли,
сіяли...», «Мак», «Задумала бабусенька»,
«Подоляночка» та ін.
 Весня́ нки (гаївки, гагілки,
ягілки, риндзівки)
 — назва старовинних слов'янських обрядових
пісень, пов'язаних з початком весни і
наближенням весняних польових робіт.
 З усіх видів календарно-звичаєвої
обрядовості веснянки позначені
найрозмаїтнішими музично-поетичними
засобами.
 Запитання. В яку пору року виконується ця
пісня? Як називаються пісні, які закликають
весну? Який настрій у мелодії?
 Гра-веснянка «Подоляночка». Правила.

 Текст веснянки:
 „Десь тут була Подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла, тут вона впала,
 До землі припала, сім літ не вмивалась,
 Бо води не мала...
Ой, устань, устань, Подоляночко,
 Ой, устань, устань, молодесенька.
Вмий личко, личко біленьке,
Біжи до Дунаю, бери молоденьку,
 Бери ту, що з краю..."
 Методика проведення гри:
 Дівчата утворюють коло на площі серед
села, біля церкви, на лузі чи в
іншому відповідному місці, беруться за руки, а в
коло входить одна дівчинка у вінку з квітів. Коло
починає поволі, але в такт музиці, рухатись,
співаючи спочатку дуже тихо, а потім тихо,
врешті — голосно... Дівчинка, що в
середині, робить рухи, відповідно до співу.
 Можна здогадатись, що це коло дівчат
символізує Сонце, бо й хоровод рухається за
Сонцем, а дівчинка всередині — Весну-Землю.
 Подоляночка https://www.youtube.com/watch?v=DeskJ9ulWI4
 Народні ігри-розваги
 До третьої групи належать ігри-розваги, в яких
зафіксовано народні звичаї. Це насамперед такі
ігри, як «Ягідочка», «Чий вінок кращий?»,
«Ходить Гарбуз по городу», «Як у нас біля воріт»,
«Ой є в лісі калина», «Ой на горі жито»,
« Вийди, вийди сонечко» тощо.

 Вийди, вийди сонечко

 https://www.youtube.com/watch?v=tuUnX4l4Sak
 «Ходить Гарбуз по городу»
 https://www.youtube.com/watch?v=mY408cDtqLk
Народні хороводні ігри

 В піснях-іграх (хороводах), які виховують кмітливість,

колективізм, розвивають мову і музичний слух виконавців.
Хоро, хорос – коло, є символом гармонії. Хороводи є
синтетичним видом народної творчості, в якому органічно
злиті поезія, музика та хореографія. Ідейний зміст того чи
іншого хороводу розкривається в пісні.
 За темами хороводи можна
поділити на три групи:

  до першої належать хороводи, в яких

відображаються трудові процеси («А ми
просо сіяли, сіяли», «Мак», «Шевчик»,
«Бондар», «Коваль» та ін.);
 до другої – хороводи, де відбито
родинно-побутові відносини трудового
народу («Перепілка», «Ой гілля-гілочки»,
«Пташка» тощо);
 до третьої – хороводи, в яких знайшли
свій вияв патріотичні почуття народу,
оспівується рідна природа («А вже
весна», «Марена» та ін.).
 Пісні ігрового характеру з
елементами драматизації
 Розвивають фантазію й творчу уяву, наприклад – «Ходить
гарбуз по городу», «Два півники», «А ми просо сіяли, сіяли»,
«Грушка», «Питається мати дочку», «Горобчику, пташку,
пташку», «Бондарику», «Шевчику» та ін., наприклад:
 – Горобчику, пташку, пташку,
Чи не був же ти в нашім садку?
Як же там орять мак?
– Так як орять? Отак орять.
Або:
Питається мати дочки:
– Де посієм огірочки?
– Сіймо, мамця, над водою,
Заскородим бороною,
Поливатимемо.
 Весняночки - українські народні
ігриhttps://www.youtube.com/watch?v=ArKmMNmhymk
 ПЛЕТЕНИЙ ШУМ

 Плетений шум —гарна гуртова гра-танокі

танок. Всі беруться за руки і стають
півколом. Середня пара підносить з'єднані
руки догори — це «ворота». Крайні парами
— один іде з одного, другий — з другого
боку — пробігають у ворота. Коли ж
доходить черга до середньої пари, то вона
перекручується під своїми руками, і гра йде
далі. Шум то заплітають, то розплітають,
співаючи таку пісеньку:
 Ой нумо, нумо
В плетеного шума.
Як наша мати
Буде заплітати.
 Заплетися, шуме,
Заплетися,
Хрещатий барвінку,
Розстелися.
 Ой нумо, нумо
В плетеного шума.
Як наша мати.
Буде розплітати.
 Розплетися, шуме,
Розплетися,
Хрещатий барвінку,
Розстелися.
 Хоровод-гра
«Зелений Шум»
 дівчата об’єднувалися в два «ключі» (2 групи), бралися за руки
та співали. «Ключі» ставали один за одним, паралельно,
починали бігати вперед, по­тім назад. В іншому варіанті хороводу
«Зелений Шум» дівча­та пробігали під «аркою», утвореною
руками останніх двох учасниць. Ці дівчата розверталися так, що
їхні руки склада­лися навхрест. Інші дівчата пробігали під руками
наступних пар і ставали одна навпроти одної в два ряди,
утворюючи з рук плетену доріжку («місток»). Переплітаючи руки,
дівча­та співали: «Ой, нумо, нумо, В зеленого Шума... Такий
хоровод міг тривати безкінечно. Хоровод «Шум» міг слугувати
магічним запрошенням шуму зеленої весни, молодої трави,
бруньок і бутонів; він пробуджував природні сили до нового
життя. З часом первісний текст загубився, гра стала веселою
забавою і розвагою. Вона піднімала настрій, дарувала радість і
надію.

 Весняна гра "Шум"

 https://www.youtube.com/watch?v=Bvty3gsHzWU
 Аркан
Гей, заграйте в бубни !
Гей, цимбали – грайте !
Вийшли ми на доли,
Вийшли ми на горе
Ворогам Вкраїни,
А собі на славу.

Гей, прославте нині !

Гей, славіте вічно !
Українську долю,
Гей, карпатську волю !
Гей, орлине щастя
Здобувати воям !
Hutsul Arkan dance by
VESNIANKAhttps://www.youtube.co
m/watch?v=fk7jRd2GMpY
 Завдання для групи 1:
• Який із наданих для перегляду та прослуховування танців належить до
чоловічих ритуальних танців?
• Визначте склад виконавців танцю «Веснянка».

Завдання для групи 2:

• Які з наданих для перегляду та прослуховування танців належать до
войовничих, бойових?

Завдання для групи 3:

• Які з наданих для перегляду та прослуховування танців належать до
хороводного типу?
• Визначте склад виконавців танцю «Аркан».
Козацькі ігри та забави

http://oipopp.ed-sp.net/public/repository/knyga_pro_kozakiv_2018.pdf
 Козацькі ігри та забави
 Козацькі забави вигадувались задля гарту
найрізноманітніших якостей козака, це й ігри на
фізичну силу, на швидкість реакції, на
нестандартне.
 Бій на мішках, перетягування спису, козацький
млинhttps://www.youtube.com/watch?
v=1oV_GNaUp8ghttps://www.youtube.com/watch?
v=1oV_GNaUp8g
• Добрий козак баче, де отаман скаче.
•Козак не боїться ні тучі, ні грому.
•Козацькому роду нема переводу.
• Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
• Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
каче.
 «Лава-на-лаву»
Збираються дві групи козаків, шикуються
один проти одного по одному і більше рядів. Вони
тримаються з товаришами праворуч і ліворуч
зціпленими у лікті руками по типу ланок ланцюга.
По команді козака-судді дві команди атакують
одна одну. Ціль – відтіснити команду суперника,
повалити або розірвати її.
Мета такої розваги – тренування тіла козаків і
вміння протистояти ворогові гуртом. Подібною
розвагою є перетягування канату двома групами
козаків.
 Стрибки у мішках
 Ще один досить поширений вид
козацьких розваг. Дострибати
першим до визначеної точки і не
впасти – ось що мав зробити
учасник. Так тренувалась сила,
витривалість, координація рухів та
весь комплекс м’язів, що відповідав
за їзду верхи. Останнє особливо
важливе, адже ця розвага готувала
козака до тривалих кінних переходів.
 Співи й танці
 Козацькі забави не виключали співи
й танці. Метою було не тільки себе
показати, а й тренувати голос,
правильне глибоке дихання,
серцево-судинну систему і опірно-
руховий апарат. Викрутаси верхи на
коні тренували вправність і
невимушеність їзди.
 Проведення козацьких
змагань:
 “Сильна рука”;Перетягування канату;
 Метання колоди;
 “Козацька бійка” (бій мішками з соломою на перекладені);
 Стрибки в мішках; Метання гарматного
ядра; Перекидання ваги;
 Варіння козацького куліша
 http://umo.edu.ua/images/content/depozitar/posibnyky/navchalyni/3_
%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%86_%D0%BA
%D0%B0.pdf
 ttps://uk-ua.facebook.com/kozak.kvest/videos/vb.279168472109457/716452952165902/?type=2&theater
 «Не вивчаючи фольклор - ми ніколи не
зрозуміємо сучасної української культури, якщо
не будемо розуміти суть і тяглість українського
народного мистецтва, яке зберігає історію та
самобутність – ми не зможемо читати сучасні
українські книжки і розуміти сучасну українську
культуру. Мова, культура, фольклор та
збереження своєї культури – пояснення
існування незалежної держави» , – наголшує
Микола Княжицький.
 Фольклор на екрані
 Фотографії
 Кінохроніка
 Анімація
 Інфоргафіка
 Карти

«Фольклор – це те джерело, яке породжує бажання

творити свою ідентичність і свою державу», – Євген
Нищук

Ukraine in one minute - Україна за одну хвилину

https://www.youtube.com/watch?v=jrI0OW4O51Q
 Фольклор є засобом
формування та розвитку
національно-культурної
ідентичності особистості;
Формує патріотичні почуття;
Формує ціннісну сферу;
Сприяє консолідації етносу.