Аа Єє Кк Сс Шш

Бб Жж Лл Тт Щщ
Вв Зз Мм Уу ь
Гг и Нн Фф Юю
Ґґ Іі Оо Хх Яя
Дд Її Пп Цц
Ее Йй Рр Чч
В українській мові 33 букви та 38 звуків. Буква «ь» не передає жодного
звуку, а тільки вказує на мˊякість попереднього приголосного. Знак
«᾽» - апостроф- до алфавіту не входить і додатково (якщо потрібно)
вказує на твердість приголосного звука.
В українській мові 32 приголосні звуки.
щ завжди позначає 2 звуки [шч]: щавель, прощання, пригорщі , дощ.
дз, дж можуть позначати 1 звук: саджу, джміль
дз, дж можуть позначати 2 звуки: підживити, підземний
В українській мові є 6 голосних звуків, яким на письмі
відповідають букви а, о, у, е, і, и.
Букви я, ю, є, ї також позначають голосні звуки. Буква ї
завжди позначає два звуки: приголосний й та голосний і.
Отже ї – [йі]
Букви я, ю, є залежно від позицій у слові можуть позначати
два звуки або тільки голосний звук після м᾽якого
приголосного: я- [йа] або[ˊа], ю - [йу] або [ˊу], є - [йе] або [ˊе]
Усередині слова літери я, ю, є вживаються тільки:
1) Після голосних а, о, у, и, е, і або після ь чи апострофа (᾽) як
комплекс звуків [йа], [йу], [йе]
2) Після приголосних д, т, з, с, ц, л, н, р, які потрібно вимовляти
мˊяко: [дˊ], [тˊ], [зˊ], [сˊ], [цˊ], [лˊ], [нˊ], [рˊ]
Загало́м у своїх літерату́рних впра́вах я не брав
дале́ких абстра́ктних тем, - те́ми брав я з того
життя́, яке мене ото́чувало і що мене вража́ло.
С. Васильченко
Вона́ гото́ва була́ піти́ на яку́-завго́дно авантю́ ру,
Абстра́ктний – протиле́жний до
конкре́тного;
авантю́ ра - 1. Ризико́ваний непе́вний за́хід,
дія, спра́ва, розрахо́вані на випадко́вий
у́спіх. 2. Приго́да
авторите́т – загальнови́знане зна́чення,
пова́жність впли́ву (осо́би, організа́ції,
колекти́ву, тео́рії…)

Аа
щоб здійсни́ти свої на́міри.
Микола Руденко «Вітер» а́дрес (чол. р.) – письмо́ве віта́ння кого-
небудь з наго́ди відзна́чення видатно́ї
події в його́ житт ́.
́
Гаври́ло непереве́ршений авторите́т у солов᾿їних адре́са (ж. р.) – позна́чення м ́сця
сп ́вах. розташува́ння житла́ люди́ни або буд ́влі
Олександр Копиленко «Як вони» (терито́рії ) юриди́чної осо́би
альмана́х – збірка літерату́рних тво́рів
р ́зних автор ́в- суча́сників
Пишу́ тепе́р ко́ротко, аби́ пода́ти свою́ адре́су. амб ́тний - самолю́ бний, го́рдий
М. Коцюбинський анота́ція – сти́сла бібліограф ́чна до́відка,
характери́стика зм ́сту кни́ги, статт ́…
 Б
Балакани́на – розмо́ва
Бро́дять л ́сом хлопчаки́ малі, байду́жий- який не зверта́є ува́ги на кого́-, що- не́будь,
до дощу́ травне́вого байду́жі. не виявля́є заціка́влення.
М. Руденко баня́к розмовне - чаву́нний го́рщик, каза́н
безме́жний – який не має ви́димих меж; безкра́їй,
Жва́ві супере́чки, бе́сіди чу́лися по всіх безконе́чний; надзвича́йно си́льний, глибо́кий (про
ву́лицях і прову́лках. почуття́)
Анатолій Шиян безмо́вний – який нічо́го не гово́рить, мовчи́ть
безси́лля – незда́тність або неспромо́жність що-
Він сид ́в, як німи́й пе́ред нею, і не́будь зроби́ти, подола́ти
ме́льникова дочка́ зну́дилася б з тим бе́сіда – розмо́ва з ким-небудь
безмо́вним го́стем. б ́дкатися – 1. Висло́влювати жаль, ска́ржитися,
Марко Вовчок жал ́тися, пла́катися. 2. Дба́ти про кого-, що- небудь;
клопота́тися, піклува́тися
Яка́сь знемо́га, яке́сь безси́лля б ́женці- люди, що залиша́ють м ́сце сво́го прожива́ння
опанува́ли його́. під час війни́ або стих ́йного ли́ха чи через побо́ювання
Михайло Коцюбинський ста́ти же́ртвою пересл ́дувань за озна́ками ра́сової чи
Тут пройшло́ моє босоно́ге дити́нство і націона́льної принале́жності
моя буре́мна ю́ ність. блюзн ́рство- зневажа́ння чого́сь свято́го, висо́кого,
О. Довженко «Зачарована Десна» шано́ваного, цин ́зм
бу́зько діале́кт - бу́сол, га́йстер, чорногу́з, леле́ка
буре́мний – 1. Неспок ́йний, розбу́рханий (про море,
річку). 2. Сповнений под ́й, триво́г, хвилюва́нь
Вв
Славний обід у тітки. Простий: борщ з Вага́тися – не відразу вирішити що-небудь;
сметаною, вареники з сиром. роздумуючи, схилятися то до одного, то до іншого
М. Коцюбинський р ́шення
Перебе́ндя стари́й сліпи́й, - варе́ник – невеличкий ва́рений виріб, зліплений з
Хто його не знає? пр ́сного тіста і начинений сиром, ягодами,
Він усюди ве́штається капустою і т. ін.
Та на ко́бзі грає. ва́тра діалект – во́гнище, бага́ття
Т. Шевченко відтак – з того часу, після чогось, потім
ве́штатися – ходити туди́-сюди́ в різних
напрямках, блука́ти, броди́ти де-не́будь
Дощ… Що таке дощ нам отут на вера́нді під вера́нда – прибудована до будинку , крита дахом
да́хом? Приємність. галерея, тераса
Петро Козланюк верзти́ – казати нісенітницю, дурницю; вести
пусті балачки́
Коли здається, що мої співбесідники верхови́на- 1. верхня, найвища частина чого-
верзуть є́ресь, я кажу їм це в очі. небудь (переважно гори́, дерева) 2. тільки однина
Ю. Шовкопляс Назва високог ́рної місцевості в межах
Українських Карпат
вечорни́ці – в українському селі восени́ та взи́мку
Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорни́ці, – веч ́рні зібра́ння молоді, на яких поряд з
Бо на вечорни́цях дівки чарівни́ці. розвагами виконувалась і певна робота, а в
Українська народна пісня святкові дні – влаштовувались гуляння
 Гг
Корти́ть почитати газету, щоб бути в курсі газе́та – періодичне друковане на великих
світової політики. а́ркушах паперу вида́ння, яке містить
Ю. Яновський різноманітні матеріали про поточні події
суспільно- політичного, культурного та
економічного життя
Немає тут [в Америці] бере́зових гаїв́ ́ - українська народна обрядо́ва пісня,
гаївка
З їх білосн ́жною красо́ю. весня́нка
Любомир Дмитерко гай – невеликий, переважно листяни́й, ліс
герб- відм ́тний символічний знак держави,
міста, дворя́нського роду або окремої особи
Побачив горо́бчик, як інші пташки в теплих глек, гле́чик – висока кругла, переважно
гнізде́чках сидять, почав він і собі придивлятись, гли́няна посудина, злегка розши́рена в нижній
як то гн ́зда буду́ються. частині
Леся Українка глек розби́ти- посваритися
гніздо́ – у птахів влашто́ване або
пристосо́ване місце для кла́дки яєць і
Є в гле́ку молоко́, та голова́ не вла́зить. виве́дення пташеня́т
Укрвїнське прислів᾿я гніздо ви́ти - влаштовувати затишне житло,
заво́дити сім᾿ю
гуцу́ли - етнографічна група українців, що
живуть у гірських районах західних областей
України, верховинці
Аґу - вигук джиґун - баламут
а́ґрус – кущова рослина, ягоди дзиґа – дитяча іграшка
ґа́ва - ворона дзиґарі - годинник
ґа́зда - господар дзиґлик - стільчик Примітка:
ґандж - вада зиґзаґ – ламана лінія Латинська літера g у
ґанок – прибудова біля входу в леґінь - парубок запозичених чи
будинок мамалиґа – кукурудзяна каша створених за зразком
іншої мови словах чи

Ґґ
ґатунок – сорт, розряд виробу фіґлі-міґлі – витівки
ґвалт – крик, галас виразах:
ґедзь – двокрила комаха, що живиться фата морґана - марево
кров᾿ю тварин і соком рослин персона нон ґрата –
ґелґотати – видавати звуки, властиві слова з варіантним написанням: небажана особа
гусям; незрозуміло розмовляти, біґос і бігос альтер еґо – друге «я»
галасувати хурдиґа і хурдига ґуд бай – до
ґерлиґа і ґирлиґа - ціпок ґуральня і гуральня побачення!
ґлей – загуслий сік у власних назвах іншомовного
ґоґель- моґель - напій походження – у вимові:
ґрасувати – вистригувати, розчищати Ґданськ і Гданськ
ґречний - увічливий Ґете і Гете
ґринджоли – дитячі сани Ґете і Гете
ґрунт – верхній шар землі Ґібралтар і Гібралтар
ґудзик – застібка на одязі
ґуля – наріст на тілі від удару
Далеч ́нь – 1. Далекий простір. 2. Далеке
минуле або майбутнє
духмя́ний - який має сильний, приємний
запах; ароматний, запашний, пахучий
деба́ти множина– обговорення якого-небудь
питання, обмін думками. Суперечки,
дискусії
деліка́тний – витончений, тендітний
дефе́кт – вада, недолік, хиба,
пошкодження
джгу́т- туго скручений у вигляді канату
шматок тканини, пучок соломи і т. ін.
Дзбан, джбан, розмовне жбан –
глекоподібний глиняний, дерев᾿яний або
металевий посуд для води, молока, квасу.
ди́во- те, що викликає подив, здивування;
чудо
діале́кт – місцевий різновид мови, говірка
дібро́ва – листяний ліс на родючих ґрунтах,
у якому переважає дуб
діду́х – сніп, якого ставили за старим
звичаєм у кутку хати перед Різдвом.
дошку́льний – який викликає, спричиняє
гострий фізичний біль. 2. Дуже відчутний,
сильний, пронизливий (про холод, вітер, мороз
і т. ін)
дрібни́ця – щось незначне, таке, що не має
істотного значення. 2. Предмет невеликого
розміру і другорядного значення
дріма́ти – перебувати в напівсонному стані,
Дд
неміцно спати. 2 . переносне значення, розм, Надто
мляво, повільно робити що-небудь, не
виявляти активності; зволікати
доброх ́ть - добровільно
дово́лі - досить
допи́тливий – який хоче все дізнатися, все
зрозуміти
доц ́льний- відповідний поставленій меті,
практично корисний
достеме́нний – справжній, дійсний;
надзвичайно схожий, точнісінько такий як є
доста́ток – матеріальна забезпеченість,
заможність
ефеме́рний – 1. Короткочасний, недовговічний, емо́ція – переживання людиною
нетривалий. 2. Уявний, нереальний свого ставлення до дійсності, до
екза́мен – іспит, перевірка знань з якого-небудь особистого і навколишнього життя;
навчального предмета; взагалі, перевірка, випробування, душевне переживання, почуття
кого-, чого- небудь людини
екзо́тика- усе (природа, побут, культура і т. ін. віддалених еп ́чний – спокійний, розважливий,
країн), що є незвичайним для даної місцевості, що безпристрасний

Ее
здається дивовижним, надто мальовничим
екіпа́ж – особовий склад корабля, літака, танка і т. ін.
«прямий етер» – наживо,
е́кскурс – відхилення від головної теми для висвітлення
пряма трансляція
або уточнення побічних, другорядних питань
екску́рсія – колективне відвідування музею, пам᾿ятного Я естет… На доказ
місця, виставки, тощо; прогулянка, поїздка з освітньою, сього мушу
науковою, спортивною, розважальною метою зробити
експеди́ція – подорож, поїздка, відрядження групи невеличкий
людей з спеціальною метою екскурс
експериме́нт – 1.спроба здійснити будь- що на практиці. автобіографічний
2. один з основних методів наукового дослідження явищ (Леся Українка, ІІІ,
екстравагантний – який привертає увагу своєю 1952, 744)
незвичайністю, своєрідністю, і не відповідає
загальноприйнятим звичаям, нормі, моді
Єє
Густа мряка чорним запина́лом єднала з
небом спалену сонцем полони́ну
Михайло Коцюбинський, І, 1955,
344
Чому не видно ніде євшан-зілля, яке
наверта́є людину на розум?
Михайло Чабанівський, «Стоїть явір»
Могутнім художнім словом, сповненою
благородної і самовідданої боротьби
діяльністю, всім єством своїм, Тарас
Григорович Шевченко належить
трудовому народу .
Мистецтво, 2, 1961, 1
єдна́ти – 1. скріплювати щось яким-небудь способом
2. Створювати між ким небудь близькі, дружні
стосунки, тісний зв᾿язок; зближувати
єхи́дний – пройнятий злістю, хитрістю лукавством;
який містить таємний намір зачепити, образити
ємність – здатність вмістити певну кількість кого-,
чого-небудь, місткість
є́гер – 1. Спеціаліст- мисливець, що керує
полюванням. 2. Спеціаліст, що веде облік фауни у
лісах, національних парках, здійснює нагляд за нею
євша́н- з ́лля – степовий, запашний полин
є́ресь- 1. релігійне вчення, що заперечує догми та
організаційні форми панівної церкви. 2. (переносне
значення) Відступ від панівних чи загальноприйнятих
поглядів, правил, положень і т. ін. 3. (тільки однина) те, що
позбавлене здорового глузду, дурниця
єство́ – 1. сукупність усіх фізичних і душевних сил та
властивостей людини. 2. Найголовніше і найістотніше
в чому-небудь; суть чогось
жага́ – 1. велике бажання пити, спрага 2. Велике,
нестримне бажання чого-небудь
жа́дібний – який пристрасно прагне до збагачення,
нажи́ви; кори́сливий
жа́йвір, жа́йворонок – польова чи степова співу́ча
пта́шка
жали́ти – ранити, впиваючись жалом; викликати
відчуття жару, свербежу́, колючим чим- небудь
Жж
отруйним
жа́лібни́й – який виражає тугу, печаль, журли́вий
жебра́к –людина, що живе з милостині
жебон ́ти – говорити неясно, невиразно,
нерозбірливо, бубон ́ти, белькота́ти
жменя – долоня й пальці в зігнутому стані, що дає
можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін.
жнива́ (множина) – пора збирання хлібних рослин
жевр ́ти – догоряти без по́лум᾿я, тліти
живот ́ти – жити в тяжких умовах, зазнаючи
недостачі в усьому, не відчуваючи смислу життя
журна́л – 1. періодичне друковане видання у вигляді
книжки. Книга чи зошит для систематичних записів
про що-небудь
Так горіло все всере́дині, така жага відплати
пломен ́ла в серці!
Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 37
Перший про́ліс розплющив око,
Перший жайвір у вись злетів
Андрій Малишко, За… морем, 1950, 175
Сидить, було вона кінець стола́, шиє сорочку
та
все співає, та таких же тобі пісень смутних
та жалібних .
Нечуй-Левицький, І, 1956, 61
Знов жорстока тиша здушила серце у жмені.
Михайло Коцюбинський, ІІ, 1955, 101
Вона теплими очима глянула на той стіл,
адже на ньому народжувались листи, що
явля́ли зараз для неї весь смисл життя, без
яких вона не жила б, а живот ́ла.
Юрій Збанацький «Сеспель», 1961, 186

заангажува́ти –запросити кого-небудь на роботу за
договором на певний строк (зазвичай до театру) 2.
Запросити до танцю
за́бавка - іграшка
за́хват – велике внутрішнє піднесення, збудження,
порив
забу́ти – переставати пам᾿ятати кого-, що-небудь, не
зберігати в пам᾿яті.
згада́ти – відтворювати в пам᾿яті, свідомості події,
образи минулого.
за́гра́ва – відсвічування, відблиск (переважно на небі)
яскравого світла, пожежі, вогнів.
зви́чай – загальноприйнятий порядок, правила, які
здавна існують у громадському житті й побуті якого-
небудь народу, суспільної групи, колективу.
зерно́ –дрібний плід хлібних злаків
заробітча́нин – той, хто ходить на заробітки, працює на
денних, строкових роботах.
Зз
Під весняним сонцем вигрівалася
земля, матері пекли хліб, лагодили
торби, латали, збирали заробітчан в
дорогу.
Констянтин Гордієнко «Чужу ниву»
Робітники.. пригасили Хомин захват
розповівши суть справи.
Олесь Гончар
Не загубіть листа, бо такої чудної
адреси неможливо запам᾿ятати, я
сама її раз у раз забуваю.
Леся Українка
Я пам᾿ятаю одну ніч. .. Від заграви
пожеж було світло, як удень.
Іван Кочеога
Варіативне написання И або І
ирій/ ірій – вирій
ирод / ірод (тут не в значенні імені царя, а як
загальна назва- «дуже жорстока людина»)
Тільки И
и
• ич - вигук, якщо вживається окремо: ич!
- частка в сполучені слів: ич який хитрий!
ич як ирод икає!
• икати- вимовляти «и». У похідних також и: икання, икавка Плід цього древа овальної форми, з
И на початку слів, що походять з тюркських та інших
мов
• ийбен – збройні загони у давній Кореї
• ир – загальне найменування пісень у ряду
тюркських народів
• Кім Чен Ин
• Ич- оба – група курганів біля Керчі
Приклади слів з буквою и
ки́лим- тканий, найчастіше
ворсистий, з візерунками виріб для
вкривання підлоги, оздоблення стін
ми́ло – тверда, напіврідка або рідка
речовина, що добре розчиняється у
воді й використовується для миття і
прання
лимо́н – 1. вічнозелене цитрусове
дерево, яке дає їстівні плоди. 2.
товстою жовтою пахучою шкіркою,
кислий на смак
ми́ска – 1. Посудина у вигляді
широкої чашки, в якій зазвичай
подають страву до столу. 2.
Посудина такої ж форми більшого
розміру, що призначена для різних
господарських потреб
 Іі
́грашка – річ, призначена дітям для гри; за́бавка
ідеа́л – найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я
їхньою діяльністю; взірець досконалості тую віру зламала, віра б зламалась у
іде́я – задум, план, намір. 2. Основний принцип світогляду; власне життя
переконання Леся Ураїнка, І, 1951, 271
іди́лія – переважно іронічно про близьке до природи, мирне,
безтурботно- щасливе життя Раптом він скочив на ноги.
ієра́рхія – послідовне розміщення посад, чинів і т. ін від Бли́снула щаслива ідея.
найнижчих до найвищих , у порядку їх підлеглості Коцюбинський, І, 1995, 409
ізго́й – людина, позбавлена якихось прав, пересл ́дувана
або зне́хтувана; вигнанець;
То, пане редактор, усе інтрига,
ізолюва́ти – помістивши окремо, позбавляти можливості
чорна інтрига.
контакту з іншими (про інфекційно хворих, ув᾿я́знених)
Іван Франко, ІХ, 1952, 374
́нколи – іноді, часом
імла́ – повітря, густо насичене водяною парою; туман
інтри́га – приховані зловмисні дії, до яких удаються для
досягнення якої-небудь мети; підступи Залізні бо́ки пічки паш ́ли жаром, і
іржа́, ржа́ – червоно–бурий шар на поверхні заліза, який коли хтось близько проходив,
утворюється внаслідок його окислення спала́хували сотнями дрібненьких
́скра – найдрібніша частинка тіла, що горить, жевріє іскор.
́стина - правда Микола Руденко «Остання
шабля»
Її
За віщо ти своїх братів картаєш їдкими та
вразливими словами?
Леся Українка, ІІ, 1951, 231
Хівря турбувалася їжею: пекла хліб,
варила страву
Панас Мирний, ІV, 1955, 222
́
На світанку випала роса, і він, їжачись,
прокидається від голоду і вільгості.
Стельмах, Велика рідня, 1951, 623
Пізно вночі мати прокинулась і побачила в
їдальні смугу світла на стіні – з
непричинених дверей у кімнаті дочки.
«Оце так зачиталась»
Головко, ІІ, 1957, 593
їжа́к – невеличка тварина- ссавець, спина і боки
якої вкриті твердими голками
їдки́й – 1. який хімічно руйнує, роз᾿їдає що-
небудь. 2. (переносне значення) те саме, що
в᾿їдливий, дошкульний
́ – харчі
їжа
їда́льня – 1. кімната в хаті з обіднім столом, у кій
всі їдять і п᾿ють. 2. Заклад громадського
харчування
їде́ць – той, хто їсть
їстівни́й – якого можна споживати
́
їздити – бувати де-небудь, подорожувати,
користуючись різними засобами пересування
їздити ве́рхи на кому; їздити на чиємусь горб ́ –
цілком підкорити когось своїй владі,
використовувати в своїх інтересах
́
їмость - в українських греко-католиків –
дружина священника
́
їжитися – 1. підніматися вгору, стовбурчитися. 2.
щулитися
Йод –хімічний елемент, кристалічна речовина «Йой, як я люблю слухати, коли дід
темно- сірого кольору з металевим відблиском, грає»
яку переважно видобувають з морських Юрій Мокрієв «П᾿єси»
водоростей; розчин цієї речовині в спирті
використовують для медичних потреб. «Що то ще за ймення?»
йогу́рт- кисломочний продукт, який П. Загребельний «Диво»
виготовляється шляхом введення в молоко
спеціальної культури бактерій

Йй
ймов ́рний – той, що його можна тільки Михайло змочував йоржисте чорне
припускати; можливий волосся, що вже встигло відрости після
йой – вигук, який вживається для вираження госпітальної стрижки.
болю, страху або захоплення Ю. Збанецький «Сеспель»
йо́йкати – викрикувати «йой» від болю, страху
тощо; охкати, стогнати
йорж – 1.дрібна прісноводна риби родини
Ой по горі роман цвіте.
окуневих із колючими плавцями. 2. Щітка для
Долиною козак іде
чищення
Та у журби питається
йти, іти – ступаючи ногами, пересуватися,
Де та доля пишається?
рухатися, змінюючи місце у просторі (про людину
Т. Шевченко
або тварину)
йоржи́стий- настовбурчений, який стирчить
догори (про волосся, шерсть, щетину, пір᾿я)
йме́ння, іме́ння - ім᾿я
Кк
Аби до нас прийшла Пилипиха, …
та й почне слова закидати, воду,
як то кажуть, каламутити.
Марко Вовчок І, 1955, 184
Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Т. Шевченко, І, 1963, 53
Не надто квапся, не надто й гайся.
Іван Франко
Пером не можна написати,
Не можна і в казках сказати,
Яких було багацько див!
Іван Котляревський, І, 1952, 135
ка́зка – народний або літературний твір про вигадані, часто
фантастичні події
казна́ – застаріле державна скарбниця
кава́лок- розмовне шматок
каламу́тити – 1. колотити, робити нечистим. 2. переносне Сіяти
неспокій, незлагоду
каламутити воду [в криниці] – фразеологізм вносити неспокій,
розлад
компо́т – солодка страва з фруктів та ягід, зварених у воді;
узвар
крава́тка - зав᾿язана вузлом під коміром сорочки, блузки
смужка тканини, яку носять для прикраси
ква́питися - поспішати
кера́міка – 1. Гончарне виробництво, мистецтво. 2. Вироби з
глини
кобза́р – український народний співе́ць, що супроводить свій
спів грою на кобзі
ко́взанка – спеціальний льодовий майданчик для ко́взання
на ковзанах
коза́к – у 15- 18 ст. вільна озброєна людина, що жи́ла на
півдні України та брала участь у військових діях проти
татаро- турецьких і польських загарбників
ле́дар, леда́що - людина, що не любить
працювати
либо́нь- нібито, мабуть
ли́чити- гармоніювати з зовнішністю; бути до
лиця
лушпа́йка- шкірка деяких овочів, фруктів
лю́ стра – підвісний освітлювальний прилад, що
має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і
оздоблену арматуру
ля́лька- дитяча іграшка у вигляд людини;
маріонетка
ло́жка – предмет столового прибору, яким
набирають рідку або розсипчасту їжу.
любо́в - почуття глибокої сердечної прихильності
до кого, чого-небудь; кохання
ліс – велика площа землі, заросла деревами і
кущами
ліхта́р- прилад для освітлювання окремих
ділянок простору в темний час доби;
використовується для освітлення вулиць, у
побуті, шахтах, при підводних роботах…
ли́шенько, ли́хо – обставина, подія, що викликає
страждання; горе, біда
Музики розставили свої пюпітри,
порозкладали ноти й посвітили ліхтарі
І. Нечуй- Левицький, ІІІ, 1956, 138
Жив на Ганчарівці хазяїн заможний…
Було й поле, був і ліс.
Квітка- Основ᾿яненко, ІІ, 1956, 311
Лл
«… що може бути більш приємне,
солодке і животворне, ніж любов? Хіба
мені не уявляються позбавленими
сонця і навіть мертвими ті, що
позбавлені любові, і я анітрохи не
дивуюся, що сам Бог називається
любо́в᾿ю».
Григорій Сковорода
Мені в дівчини краще, ніж у княгині, ..
красую, питаю, лишенька не знаю.
Леся Українка, ІІІ, 1952, 493
Присадкуваті руді мазанки
повгрузли в землю.
О. Гончар «Таврія»
Хто ходить на манівц ́, той
падає в рівці.
Українське прислів᾿я
Мм
У Віфлеємі на майдані
Зійшовся люд
Т. Шевченко, ІІ, 1953, 314
Обабіч шляху то тут, то там
мріють у степу хутори, маячать
на далеких обріях, як зелені
острови по синьому морю.
Григорій Тютюник «Вир»
Мертва мовчанка залягла над
усім товариством після тої пісні.
Іван Франко, І, 1955, 322
ма́бу́ть – уживається для вираження невпевненості в тому,
про що говориться
ма́занка – хата, зроблена з глини, серцевої цегли або хмизу,
обмазаного глиною.
майда́н – велике незабудоване місце у селі, місті; площа
макови́к, маківни́к – коржик з маком і медом
мальовни́чий – який милує око; гарний. привабливий,
красивий
манівц ́ множина – обхідний шлях
збивати на манівці- спрямовувати на неправильні вчинки
масти́ка – густа маса, суміш (будівельна, кондитерська,
воскова)
мимово́лі – без певного наміру, мимоволі
мішо́к – зшите з шматка грубої тканини вмістилище для
зберігання і перевезення різних речей, а також великий
паперовий пакет цього ж призначення
маяч ́ти, мая́чи́ти - виднітися, виділятися на фоні чогось; бути
видним здалеку
ме́шкати - жити, проживати в певному приміщенні
мовча́нка – відсутність будь- яких звуків, тиша
му́дрий – який має глибоке знання, розуміння чогось

набрида́ти – ставати неприє́мним, нудни́м
через одноманітність, часту повторюваність
нівелюва́ти – усува́ти відмінності між ким-,
чим небудь
науга́д, навга́д – як завго́дно, як доведе́ться,
навмання́
навздог ́н- вслід за тим, що віддаля́ється
навза́єм - взаємно
навко́ло – кругом, навкруги
на́вск ́с – не прямо, а під кутом до чого-
небудь; по діагоналі
нега́йно – зразу, без затримки, терміново
нагляда́ти –пильнувати, слідкувати за ким-
чим- небудь для контролю, порядку
на́мір – за́дум, бажання зробити що-небудь
невгамо́вний – який не може заспоко́їтися,
переста́ти д ́яти
него́да – погана погода
напо́мацки – за допомогою дотику, не
бачачи нічого; обмацуючи
Нн
Вона вскочила в човен і попливла
навздогін за лебедем.
О. Донченко «Секрет»
За хатою буде зелений садочок.
Навколо із квітів рясненький віночок
Коцюбинський, І, 1955, 426
Щоб вода не якого не завалила з ніг,
козаки почіплялися за руки і йшли навскіс
до другого берега.
Осип Маковей «Вибране», 1956, 437
Треба нам дуже стерегтися, бо тепер за
нами будуть наглядати.
Панас Мирний, ІV, 1955, 344
Антон… вперто здійснював свій намір
добратися до міста.
Степан Чорнобривець «Визволена
земля»
Обачний, розсудливий, поміркований, він у
найкритичніші хвилини не втрачав
самовладання.
Олесь Гончар, ІІІ, 1959, 374
В садах гірським кришталем блищала
Оо
ожеледь, бурульки іскрилися і мінилися
діамантами.
Зінаїда Тулуб «Людолови», ІІ, 1957, 447
Якось одного разу переїздив він через
невелике село, і трапилась з ним тут така
оказія… Назустріч йому вибіг чоловік і почав
благати піти до нього за кума.
З народної творчості
Квітчастий шовк не оповив голову. Галя
н ́яково заховала хустину.
Михайло Стельмах, ІІ, 1962, 163
оба́біч – обох боків, на обидва боки
оба́чливий, оба́чний – який діє розумно, спокійно,
продумано
обо́в᾿язок - те, чого треба беззастережно
дотримуватися, що слід безвідмо́вно виконувати
відповідно до вимог суспільства або виходячи з
власного сумління; певний обсяг роботи,
сукупність справ.
ожеле́диця, о́желедь- тонкий шар льоду на
поверхні землі, на деревах
ока́зія- дивний випадок, незвичайна подія;
пригода
о́пади множина – атмосферна волога, що випадає
у вигляді дощу, снігу, роси…
о́пис – виклад ознак, складу, характери́стика
о́плески – плескання в долоні на знак вітання чи
схвалення; аплодисменти
опови́ти –обвива́ти, обпліта́ти кого- , що- небудь
чимсь або що- небудь навколо чогось, когось.;
укрива́ти

па́морозь – схожі на іній атмосферні опади, що
утворюються у туманну морозну погоду на
гілках дерев, дротах…
пампу́х – невелика кругла пишна булочка
па́хощі (множина) – приємні, ароматні запахи
по́смішка, у́см ́шка – особливий порух м᾿язами
обличчя (губ, очей), який виражає схильність
до сміху
поку́ття – в українській селянській хаті – куток,
розміщений по діагоналі від печі, та місце біля
нього
полони́на – безліса ділянка верхнього поясу
Українських Карпат, яка використовується для
пасовиська і сінокосу.
по́лудень – час найвищого стояння сонця над
горизонтом, який відповідає дванадцятій
годині дня.
по́рати – виконуючи хатню роботу чи
господарську справу, наводити лад.
Пп
На зміну тонким ніжним пахощам весни –
запахам бузку і конвалій – вже мали прийти
п᾿янкі, медові аромати літа: наближалось
цвітіння акацій і лип.
Любомир Дмитерко «Наречена»
Степан …чув,.. як дзвенить близько між
скелями потік, як реве десь на полонинах
худоба.
Семен Скляренко «Карпати»
Антоша недавно приїхав з фільварку, а
Ліда до полудня спала.
Михайло Коцюбинський, ІІ, 1955, 385
Лісом пробиралося кілька озброєних
партизанів. Холодна паморозь хрустіла
під ногами.
Іван Ле «Клен», 1960, 177
Від її юного образу, чистого й одуховленого
материнством, віє такою радістю, що вся
кімната світиться і сяє, і все, що є в домі,
виглядає якось святково.
Олександр Довженко, І, 1958, 111
Рр
Росте-зростає, як рута зелена, буйна пшениця
й хвилюється на вітрі молодим колосом по
розлогому полю…
Михайло Коцюбинський, І, 1955, 106
Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба.
З пісні «Розпрягайте, хлопці, коні»
Внизу яром клубилася мряка, але вершки
дерев уже купалися в рум᾿яній заграві.
Іван Франко, ІІІ, 1950, 85
ра́дість – почуття задоволення, втіха,
приємність
рвучки́й – з раптовими різкими рухами
неоднакової сили; поривчастий, нерівномірний
ре́вний – дуже ретельни, старанний у чому-
небудь; щирий, зворушливий
ро́зквіт- розпускання бутонів, поява квітів;
цвітіння. 2. переносне значення Найкраща пора в
розвитку фізичних і духовних сил людини, її
молодості, краси, таланту…
ро́зкіш – життєва вигода, пов᾿язана з
комфортом, багатством, пишнотою
розло́гий – 1. який розкинувся на великій площі,
займає великий простір. 2. Який має широко
розкинуте гілля (про дерева, кущі)
рум᾿я́ний – який має червоний або рожевий
колір; червонобокий (плід)
ру́сий - світло- коричневий з жовтуватим або
сіруватим відтінком (про волосся)
рясни́й – який має велику кількість близько
розміщених однорідних предметів, частин.
Сс
Йому хотілось їсти. Він сів за стіл, відрізав
скибку хліба і грубо посолив її.
Михайло Коцюбинський, І, 1955, 28
На степ широкий полягла
Легким серпанком сиза мла.
Микола Чернявський
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
М. Рильський, І, 1960, 129
Туман розсіявся, стало видно тремтливі
спалахи далеких вогнів десь за обрієм.
Ю. Шовкопляс «Інженери»
Ішов Кобзар до Києва
Та сів спочивати.
Т. Шевченко, І, 163, 39
са́ло –відокре́млений від м᾿яса підшкірний
свинячий жир, що зберігається солоним і
вживається сирим, смаженим чи вареним.
самоту́жки –без сторо́нньої допомоги,
підтримки; самостійно
си́зий – темно- сірий із синюва́тим по́лиском;
сіро- голубий
со́ром – почуття сильного збенте́ження,
зніяковіння через свою погану поведінку,
недостойні вчинки, дії
спа́лах – короткочасне світіння, раптовий
зблиск полум᾿я, яскравого світла; миттєве
сяйво
спочива́ти – 1. Відпочива́ти. 2. Спати. 3. Бути
ме́ртвим
сте́жка – доріжка прото́птана зв ́рами чи
людьми або спеціально зроблена людьми
ски́бка – відрізаний ноже́м плоский шматок
чого-небудь їстівного (хліба, кавуна)

Терпе́ць – здатність довго та спокійно
витримувати щось нудне, неприємне, небажане
течія́ – рух води в річці від верхів᾿я до гирла
тин – огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля,
пліт.
ти́хий – який звучить не си́льно, не го́лосно
тінь – темний відбиток на чому-небудь від
предме́та, осв ́тленого з протиле́жного боку.
трип ́лля, трип ́льська культу́ра- археолог ́чна
культура часів неоліту-енеоліту, назва якої
походить від назви села Трипілля на Київщині
тужи́ти – дуже сумувати, журитися, пережвати
якесь горе, невдачу.
ту́піт – звуки від ударів ніг об землю, підлогу
тощо при ходьбі, бігові, а також самі ці удари.
тяму́щий – зда́тний добре й швидко міркува́ти,
осмислювати, розуміти що- небудь; кмітливий
та́нути – 1. Перетворюватися на воду внаслідок
дії тепла (про сніг, лід) 2. Розчинятися у рідині
(про сіль, цукор).
Тт
- Але ж прошу пані, - втратила терпець
Олина співрозмовниця, - новітня
педагогіка надає дуже великої ваги
дошкільному вихованню.
Ірина Вільде «Сестри»
І шумлять, і дзвенять їх пісні над
невпинною течією Дніпра- Славути, як
голос правди і слави.
Максим Рильський ІІІ, 1956, 26
Ось і хата. Мелькнули голубі віконниці,
недавно загороджений тин, на якому ще
не просохло ліщинове листячко.
Григорій Тютюник «Вир»
Чути тихий плач матері.
Олександр Довженко, І, 1958, 223
убр ́д , вбр ́д прислівник – іти, їхати по дну річки,
ста́ву, озера в неглибо́кому місці.
ув ́нчувати - класти вінець кому-небудь на
голову як знак високої ша́ни, високого звання
чи нагороди за заслуги.
угоди́ти, вгоди́ти - догодити
узва́р – солодка рідка страва із сушених
фруктів і ягід, зварених у воді, компот.
узбере́жжя – берег; смуга землі, місцевість
уздовж берега моря, озера, великої річки.
укл ́н – нахиляння голови або верхньої частини
тулуба на знак вітання, пошани.
уни́кнути кого, чого – намагатися не
спілкуватися з ким- небудь, цуратися когось,
не бажати чогось.
у́сний – виражений у звуковій формі словами,
що вимовляються, а не пишуться
утве́рджувати – установлюючи що-небудь,
робити міцним, непору́шним; остаточно
зміцнювати.
ущу́хнути, вщу́хнути –ставати слабшим,
затихати, припиня́тися.
Ішли через Дон, - де убр ́д, де упла́в.
Іван Нехода «Хто сіє вітер», 1959, 73
Висока хвиля підіймалась на поверхні моря,
котилась до берега, тут розсипалась і
далеко заливала узбережжя.
Уу
Микола Трублаїні, І, 1955, 273
Я ще раз вклонився їй. Вона відповіла мені
на уклін і опустила очі.
Ярослав Гримайло «Подробиці»
Люди утверджують свою владу, своє
торжество над землею і стихіями,
підкоря́ють розу́мному контро́леві природу.
Іван Волошин «Сади»
Ось став вітер ущухати
І хвилі трохи улягли́сь.
І. Котляревський, І, 1952, 159
Блискучість ідеї, а то навіть форми, могли
захо́плювати до ентузіа́зму і фанати́зму, і
багато треба було сторо́нніх крити́чних
впливів, щоб хоч сяк- так показати й задню
сторону медалі.
Гнат Хотквич, І, 1966, 144
Фф
Кукса розстебнув шинель й вийняв
фотоапарат, що висів через плече в новому
шкіряному футлярі.
Василь Кучер «Трудна любов»
Листи від Гриця приходили тепер із фронту і
були повні турботи про матір.
Петро Панч «В дорозі»
Ніжка келишка така філігранна, що ледве
містяться на ній загрубілі… пальці.
Ірина Вільде «Троянди»
фанати́зм – сліпа, при́страсна в ́дданість вірі, ідеї,
поглядам, поєднана з нетерпи́містю до інших ідей,
поглядів.
фарш – подр ́бнене м᾿ясо, з якого виготовляють
котлети, ковба́си, паштети.
фарту́х – одяг у вигляді шматка тканини певного
розміру і фасону, який одягають спереду на
сукню, спідницю, щоб запобігти їх забрудненню.
фата́ – легке, звичайно довге, покривало з
мережива як весільний головний убір нареченої
філігра́нний переносне - продуманий і
опрацьований до найменших деталей, дрібниць.
фронт – місце, район, де відбуваються воєнні дії і
розташовані діючі війська під час війни.
футля́р – коробка, ящик або чохол, куди кладуть
певну річ для зберігання, захисту від
пошко́дження, запилення
фрукт – їстівний плід де́яких дерев.
Хх
- Хто хазяїн цього виноградника? - питає
вдруге Тихович.
- Замфір Перон.
Михайло Коцюбинський, І, 1955, 210
Максим віддасть лише одну рибину, бо
треба таки принести матері якусь
копійчину, хай і вона знає, що він не якийсь
халамидник, а помічник.
М. Стельмах «Хліб»
Левко Когут в супроводі Карпа Ратушняка
– свого сподвижника і ад᾿ютанта, як він
любив, гонорово хвастнути, - в᾿їхав у село
Гаї.
Іван Цюпа «Назустріч»
На людську думку, Яків не був дуже
мудрий, тільки був хитрий.
Грицько Григоренко «Вибране»
хаба́р – гроші або речі, що даються службовій особі
як підкуп, плата за які- небудь злочинні, незаконні
дії в інтересах того, хто їх дає.
хазя́їн - власник якогось господарства, речей,
майна
халами́дник - 1. голодра́нець. 2. бешке́тник, пустун
халя́ва –верхня трубчаста частина чо́бота, що
прикриває литку
хвала́ – уславлення, звеличання
хвастну́ти – хвалити себе, хвалитися
хмиз –невеликі тонкі гілки, відділені від дерева
хоро́брий –який не піддається страху, сміливий,
відважний
хи́трий – який для досягнення чого-небудь діє
непрямими, обманними шляхами; підступний,
лукавий
хли́пати – посилено, судорожно вдихати, втягувати
повітря, переважно від плачу або сміху
хл ́бниця –тарілка або кошик для хліба а хлібних
виробів.
хуртови́на – сильний вітер зі снігом, заметіль
 Василькові теж було цікаво слухати
оповідання Ігоря про трамваї і тролейбуси, про
зоопарк і цирк.
Олесь Донченко
Олена, як істинна полтавчанка, образилась з
того, що гість не скористався з її гостинності і
Цц
все пе́чене й ва́рене так і залишилось на столі
цілим.
Григорій Тютюник
До гуральні під᾿їздили підводи і від᾿їздли повні
заліза, цегли, обсмалених балок.
М. Коцюбинський
Осінь стояла ясна, прохолодна: я купив сиву
шапку, в інститутському саду вирізав дебелий
грушевий ціпок і подався у мандри.
С. Васильченко
цуке́рка – солодкий кондитерський виріб,
виготовлений з різних продуктів, зварених
з цукром, має вигляд невеликого
шматочка, кульки, плиточки
цабе́ іронічно- впливова особа
це́гла – будівельне штучне каміння у
вигляді брусків з глини
ци́ркуль - кресля́рський інструмент для
кре́слення кіл або дуг
цирк –вид театрального мистецтва, який
включає акроба́тику, жонглюва́ння,
клоуна́ду, дресирува́ння тварин.
ц ́лий – у повному складі, не розділений,
повний
церква- храм; спільнота вірних одного
віросповідання
ціпо́к – очищена від па́гонів частина
тонко́го стовбура чи гілки, яку
використо́вують як палицю
Радо б я тобі послугувала,
Так у мене не купане чадо.
Леонід Первомайський «З глибини»
Набралася молодиця
Глечиків чимало
чаба́н – вівчар, пастух
чави́ти –наступити на щось, придушувати
ногами, топтати що- небудь
ча́до -дитина
ча́йник -посудина з ручкою і носиком, в якій
заварюють чай або кип᾿ятять воду
чима́ло –немало, досить багато

Чч
та з хутора тихесенько чкурну́ти – дуже швидко бігти, летіти
Й почимчикувала. ч ́тко –розбірливо, виразно
Яків Щоголів «Поезії» чо́вен –невелике веслове судно
чоло́ – верхня надочна частина обличчя
людини; лоб
Вітер з гаєм розмовляє, черепо́к -1. уламок розбитого глиняного,
Шепче з осокою, фарфорового, фаянсового виробу. 2. Невеликий
Пливе човен по Дунаю, старий, надбитий горщик, чашка, миска
Один за водою. чорнови́к – зроблений, написаний не остаточно,
Т. Шевченко не оброблений
ша́пка – головний убір
шабло́н – зразок, взятий для
наслідування
шарж- сатирична або гумористична
манера зображення, відтворення кого-,
чого-небудь, коли дотримано зовнішню
подібність, але карикатурно змінено,
підкреслено найхарактерніші риси.
шпарга́лка –аркуш паперу із замітками,
якими учень або студент користується
потай від викладача
шепот ́ти –говорити, вимовляти щось
дуже тихо, пошепки
шкандиба́ти - кульгати
шум – сукупність звуків, які швидко
змінюються за частотою і силою; глухі
звуки, що зливаються в одноманітне
незлагоджене звучання
шу́рхіт – глухий звук, шум від човгання,
тертя чогось об щось
Нічого не можна було роздмухати , що їй там
бабуся шептала.
Квітка- Основ᾿яненко
Велика батьківська шапка насунулась йому аж
на ніс і заважала бачити. Але Василик не падав і
біг прудко, притримуючи лівою рукою
Шш
штаненята.
О. Довженко, І, 1958, 391
Хтось прокрадається берегом. Його вкрив
шурхіт морської гальки.
Юрій Збанецький «Морська чайка»
Ми бачили майже у всіх наших новіших
поетів щире змагання – визволитися з пут
шаблону.
Іван Франко, XVІ, 1955, 333
- А що ж ти робиш у свято?
щаве́ль -трав᾿яниста, багаторічна
- Що? По ягоди ходжу, по щавель, а що зберу,
рослина родини гречкових, стебло й
несу продавати.
продовгувате листя якої здебільшого
Леся Українка, ІІІ, 1952, 652
має кислий смак
щасли́вий – задоволений, радісний
Вся сім᾿я гомонить, кожному хочеться сказати ще́знути - зникнути
щось радісне, кожний почуває себе щасливим і

Щщ
щем – 1. тупий, ниючий біль,
повним надії. спричинений яким-небудь
Леся Українка, ІІІ, 1952, 472 подразненням. 2. Відчуття неспокою,
тривоги, хвилювання.
В морі зринають і зараз щезають пінисті хвилі, щ ́льно- дуже міцно притиснувши,
наче потопають рибацькі човни, поринаючи в поєднавши один до одного або до
воду білим вітрилом. чогось.
М. Коцюбинський, ІІ, 1955, 412 щіли́на – вузький, довгастий отвір,
шпара
Вона боялася, щоб не скрикнути, боялася щу́ритися - мружитися
зітхнути та все міцніше й щільніше стискувала щоси́ли –докладаючи усіх зусиль,
зуби. старання
Панас Мирний, І, 1949, 411
 ь
М’який знак пишемо:
1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, донька,
суть
різьбяр,

!
2) після м’яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні, дзьоб, синього;
тьмяний,
3) у суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, – зькість, -цькість, -ськи, – зьки, -цьки: український, європейський
бриньчати,
4) у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька няньчити,
5) після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця,
женьшень,
Маньчшжурія,
6) у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, Горький
7) у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; У прізвищах
слов᾿янських

!
8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу:
відлюдькуватий

!
іншомовних
стоїть, спить, (відлюдько),
ь ь відлюдкуватий
Удалець Ліфшиц (відлюдник)
М’який знак не пишемо: Скиталець Моріц
1) після букв, які позначають губні та шиплячі звуки: Моренець
Штірліц
степ, голуб, кров, сім, вісім, любов, ніж, піч, ідеш;
2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький);
3) між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;

4) після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.

 Ще не дійшовши до колії, ми здалека
побачили велику юрбу, яка заповнила
порожні залізничні платформи.
Іго Муратов «Буковинська пісня»
Родом [Тася] з Білої Церкви, де батько її
Юю
мав будиночок і був колись ювеліром
Любомир Дмитерко «Розлука»
Вже під селом, там, де кінчався лан
кукурудзи, наздогнав мене юнак років біля
двадцяти, привітався зі мною
Михайло Томчаній «Готель»
ю́ шка –суп м᾿ясний, картопляний, рибний
юрба́ – велике безладне, неорганізоване
скупчення людей
ювел ́р – майстер, що виготовляє художні
вироби, прикраси з коштовних металів і
каміння
ювіле́й – урочисто відзначувана річниця
події або діяльності певної особи, існування
установи, міста
юна́к – чоловік, який ще не досягнув
зрілості; молодий чоловік
юри́ст – фахівець з правознавства,
юридичних наук; практичний діяч у галузі
права

я́вний – який не приховується, не таємний;
відкритий
я́года – соковитий, невеликого розміру плід
трав᾿яних та кущових рослин.
ягня́ –маля вівці
ядро́ –1. внутрішня, центральна частина чого-
небудь; 2. сутність, головна причина чогось
яду́чий –їдкий, який спричиняє сильне
подразнення
ярина́ –1. посіви ярих культур. 2. городина, овочі
я́рмарок – торг, який влаштовується регулярно, в
певну пору року і певному місці для продажу і
купівлі товарів.
яскра́вий –сяючий, який виділяється ясністю
тону, інтенсивністю забарвлення
ятр ́ти – палати, горіти, яскраво світити
я́чний – ячмінний, виготовлений з ячменю.
Яя
Мавка йде до калини, швидко
ламає на ній червоні китиці ягід
Леся Українка «Лісова пісня»
За річкою, попід кучерявим зеленим
лісом, вся гора вкрита розкішними
килимами ярини.
М. Коцюбинський, І, 1955, 17
В торгових рядах- гори товарів. Як
було, здається, такої речі на світі, що її
не можна було б купити на цьому
багатющому ярмарку!
Олесь Гончар
 Розташуйте слова за алфавітом
 бур᾿ян
 Україна
 земля  Потапенко  Клим
 Білорусь
 яблуко  Левченко  Данило
 Франція
 верблюд  Жабко  Кирило
 Лівія
 опеньки  Дмитренко  Іван
 Монако
 школяр  Іванченко  Василина
 Андорра
 шовкопряд  Сидоренко  Наталя
 Замбія
 черепаха  Головко  Олена
 Швеція
 апостроф  Петренко  Людмила
 Данія
 бетон  Ткач  Марія
 Судан
 барвінок  Мартиняк  Денис
 Португалія
 футбол  Борисенко  Дмитро
 Австрія
 телефон  Щебетун  Геннадій
 Болгарія
 фонтан  Шевченко  Петро
 Японія
 кукурудза  Володко  Роман
 Бразилія
 учитель  Гринько  Катерина
 Туреччина
 світлячок  Сергієнко  Оксана
 Ізраїль
 сірники  Василенко  Ярина
 Індія
 соловейко  Антоненко  Борис
 Хорватія
 волосся  Дашко  Юхим
 Чехія
 джерельце  Зінченко  Ігнат
 Грузія
 Галина
 Італія