Пантелеймон

Куліш
Огляд життя і творчості

«Чорна рада» – перший

україномовний
історичний роман-хроніка
Пантелеймон
Куліш
(26.VІІ.1819 — 2.ІІ.1897)
Я не поет і не історик — ні!

Я піонер з сокирою важкою:

Терен колючий в рідній

стороні

Вирубую трудящою рукою.

 Мабуть, я не помилюся, коли
скажу, що в тодішній українській
літературі ми не знайдемо твору —
поезії, белетристики, публіцистики,
— де б так повно, з такою силою
переконання було окреслено
завдання українського
національного відродження. Куліш
• письменник, — ідеолог і творець української
нації в її шляхетських елементах,
• поет,
Куліш — консолідатор
• історик, розпорошених прошарувань
• фольклорист, української дрібномаєткової
• етнограф, інтелігенції, Куліш — організатор
• перекладач національної культури...
• критик,
• редактор, О. Дорошкевич.
• видавець.
1819, Народився в м.Воронежі (теп.Сумської обл.). Батьки,

7 серпня Пантелеймон Куліш

статковиті хлібороби, походили з давніх козацько-
старшинських родів.

1831 - 1840 Навчався в Новгород-Сіверській гімназії, слухав лекції в

університеті св. Володимира (Київ).

1841 - 1847 Викладав у різних навчальних закладах України і Росії.

1847 - 1850 Арешт, ув’язнення в справі Кирило-Мефодіївського братства,

адміністративне заслання в Тулу.

1856 - 1863 Період «бурі й натиску» Куліша: енергійно працював на ниві

культури, науки, освіти, багато видав.

1858, 1861 Подорожував Західною Європою, жив у Львові, де став у

центрі діяльності партії народовців.

1860, 1862, Вийшли «Повести П.А.Кулиша» в чотирьох томах, поетичні

збірки – відповідно «Досвітки», «Хуторна поезія» та «Дзвін».
1882, 1893
1883 – 1897 Усамітнившися на хуторі Мотронівка (Борзянщина), віддався
літературній творчості, історичним дослідженням. Помер за
14 лютого робочим столом. Похований на своєму хуторі.
Автопортрет П. Куліш.
Малюнок з альбому.
Без дати.
 Ганна Барвінок

Портрет художника
Т. Шевченка
Будучи поліглотом (старословянська, польська, латина, ітілійська,
французька, німецька, шведська), він робить численні
переклади українською мовою з Біблії
(давньоєврейська), В.Шекспіра, Дж.Байрона, Й.В.Ґете,
Ф.Шиллера, Г.Гейне. Подорожує Німеччиною,
Бельгією, Швейцарією, Італією.

В.Шекспір Дж.Байрон Й.Гете

 з и в а ю ть Літературна спадщина
Ку л іш а на
в р о пі • Готував багатотомне
а ї н ц ем у Є
«укр і » . видання творів М. Гоголя
е м в У к ра ї н
та європейц • Публікує двотомну
історико-етнографічну
збірку «Записки о Южной
Руси» +
• Виходять друком два
підручники для школярів:
читанка «Граматка» та
український буквар. +
+ твори написані за
створеним ним же
правописом
(«кулішівкою»): «як чую,
так і пишу». Цей принцип
узято за основу сучасного
правопису.
 У той час, коли Тарас Шевченко ще
чекав дозволу на повернення із
заслання, а заборона друкувати його
твори не була знята, Пантелеймон
Куліш надрукував у «Граматці»
значну частину «Давидових
псалмів». Окрім цього, у «Записках о
Южной Руси» (1856-1857 роки) ним
була надрукована поема Шевченка
«Наймичка», а в альманасі «Хата»
1860 року – десять Шевченкових
поезій період заслання.
Постать Пантелей
мона
Куліша як редактор
а
(засновує журнал
«Основа») та вида
вця
(відкриває власну
друкарню)
Працюючи в «Основі», Пантелеймон
Куліш опублікував значну кількість
матеріалів про Івана
Котляревського, Петра Гулака-
Артемовського, Григорія Квітку-
Основ’яненка, декілька критичних
публікацій щодо творчості Миколи
Гоголя. Саме для «Основи» він
відредагував низку відомих творів
Тараса Шевченка, зокрема, друге
видання «Кобзаря» (1860 рік), поему
«Мар’яна-черниця» (1861 рік) та ін.
 Село Мотронівка
займає особливе
місце в історії
України.
Саме тут перетнулися шляхи
відомих українців:
Тараса Шевченка,
Пантелеймона
Куліша, Віктора
Забіли,
Василя Білозерського,
Ганни Барвінок та
Івана Пулюя.
 У цьому селі жив і творив
Пантелеймон Куліш.
Відомо, що після смерті
Куліша його будинок
стараннями Олександри
Білозерської-Куліш
перетворився
на своєрідний музей.
Архівні документи доволі
точно передають інтер’єр
будинку Куліша.
Весь інтер’єр відновлено,
збереглося багато речей.
І сьогодні тут залишився
дух великого письменника.
«Правда всюди нівечицця,
а все колись визначицця»
«ЧОРНА РАДА»
 р н а р а д а.
«Ч о
Хр о н ік а
р о к у»
1663
 «Спасибі тобі, милий друже мій
великий, за твої дуже добрі подарунки і,
особливо, спасибі тобі за «Чорну раду».
Я вже її двічі прочитав, прочитаю і
третій раз, і все-таки не скажу більш
нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти
зробив, що подарував «Чорну раду»
по-нашому. Я її прочитав
і в «Руській бесіді»,
і там вона добра,
але по-нашому лучче...»
Т.Шевченко
 “ Чорна рада ” П.Куліша –
перший історичний роман в українській літературі.

Роман – значний за
обсягом епічний
прозовий твір
(рідко віршований),
у якому широко
розгортаються події
й докладно
змальовується життя
персонажів упродовж
тривалого часу.
Історичний
роман –
роман, у якому відтворюються події
минулих часів, розповідається
про життя видатних культурних,
державних діячів.
Мета історичного роману –
передати загальний колорит зображуваної
епохи, висловити ідеї, цікаві для сучасного
читача.
Тому розповідь про справжні події може
доповнюватися художнім вимислом.
вимислом
Роман-хроніка –
роман, у якому послідовно
викладаються події певної
історичної епохи,
використано документальні
джерела.

Основне історичне джерело роману

П.Куліша “ Чорна рада ” –
літопис Самовидця.
 А в нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і
сама себе на сміх не давала і ворога під ноги топтала…
слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке
всякому розкаже.
Персонаж роману «Чорна рада»
Кирило Тур.
 Сюжет
Дві сюжетні лініі:
Українська нація в романі. Яскраві носії українського менталітету
з и р ом а н у
О б ра
Вплив епохи Хмельниччини на формування характерів української
козацької старшини. Позитивні та негативні зміни в характерах,
пов'язані із новими віяннями епохи.

Образи роману

Шрам, Черевань, Гвинтовка – однодумці чи антиподи?

Шрам
Черевань
 О б р а з и р о м а н у
Іван Брюховецький
План-характеристика
1. Історична постать Івана Брюховецького.
2. Соціальне походження та вплив оточення на
формування характеру Іванця (в романі).

3. Суспільні моральні критерії, яких дотримувався

Брюховецький, прийшовши до влади.
а) погляди Іванця на долю України і на
гетьманську булаву;
б) метод його впливу на народ;
в) ставлення гетьмана до політики Росії і до
України та насущних проблем єдності й незалежності
своєї Батьківщини.
Брюховецький
 Риси характеру Івана Брюховецького

амбіційний
само-
закоханий
підлий

байдужий
слабкодухий
до чужого
життя
мвіння
схилити
на свій бік
впливових
осіб
 Яким Сомко О б р а з и р ом а н у
План-характеристика образу
1.Історична постать Якима Сомка (спільне та
відмінне між історичною постаттю та літературним
персонажем)
2.Характеристика:
а) виражав погляди козацької
старшини (державний устрій);
б) ставлення до запорожців
(ставлення до Кирила Тура);
в) козацька мораль і кохання;
г) образ ідеального
героя-страждальця (після поразки).
Сомко
 Романтичні образи козацького
Образи роману юнацтва у романі
Порівняльна характеристика
Петра Шраменка та Кирила Тура
Петро Кирило Тур

1.Походження, виховання
2.Риси характеру (спільне й відмінне)
3.Кохання до Лесі
Любовна лінія сюжету
 Проблематика твору:
• Боротьба за владу (Сомко і Брюховецький);
• Батьки і діти (образи Шрама і Шраменка, Кирила
Тура та його рідних);
• Кохання і подружнє щастя (образи Лесі, Петра,
Кирила, Сомка);
• Роль державного діяча (образи Сомка і
Брюховецького);
• Патріотизм і незалежність держави (образ старого
Шрама);
• Ставлення влади до народу (образи кобзаря,
Шрама, Сомка, Пугача);
• Боротьба добра і зла (образи Сомка і
Брюховецького, Шрама, Череваня і Гвинтовки);
• Людина і народна мораль.