СТАРЕ Й НОВЕ

В СУЧАСН1Й УКРАТНСЬКШ Л1ТЕРАТУР1

ТОд таким заголовком надруковаиа в грудиев1й

книжщ MOCKOBCbKo'i «Русской мысли»* гарна стаття С. Ру-
совсТ*, з якою вважаемо не зайвим познайомити наших
читач1в, хоча контраст м1ж «старим» i «новим» виведений
^вторхою, по нагшй думщ, не досить виразно, а декуди й
йе 30BciM BipHO. I так шан[овна] авторка, мабуть, не знае,
а бодай нще не зазначуе, що повють П. Мирного «Пропаща
сила», надруковаиа минулого року в «Киевской старине»*,
ёула написана piBHO 30 лгг тому назад*, свого часу дозво­
лена цензурою i не надруковаиа лише через якесь дивовиж-
не занедбання, a no'TiM завдяки не менше не зрозумшому
концептовi покойного] М. Драгоманова була надруковаиа
й Ж енев i окремою книжкою* i задля того одного зроби-
^ася на довп лига забороненим плодом не лише для PociT,
але й для Австри. Попадаються й ще деяю недокладиост!
в CTarri д. PycoBo'i, на яю ми звертаемо увагу в нотах; та
йроте в головному ТТ висновкам не можна вщмовити прав-
дивосН, а характеристикам поодйноких письменншив —
влучносп.

(М и р н и й, Книжка nepina.TBopiB. К а р п е н к о-К а р и й

(Т о б i л е в и ч), Драми i комедп, т. 1—4.
К о ц ю б и н с ь к и й , Опов дання. С т е ф а н и к, Синя
книжечка. Дорога. Кам’яний хрест) *

УкраТнська л!тература, що недавно святкувала сто-

л!ття свого вщродження, переживав в тепершшю добу дуж е
щкаву ннутршню кризу: давнЫий, виключно народницький
дапрям iix починяв розширятися, даючи м!сце новому,
далеко р1 знородн!шому змютов!. Багатомолодих лисьмен-
ншав, що caMi часто вш рван! такими або шшими обста-
винами життя в1д безпосереднього зв’язку з народною сфе­
рою, шукають BiTXHeHHH в шших темах, пильно вщкликаю-
ться не л a cani лише появи щльського життя, а й на весь
довколишшй' свiT сусшльних та духовних вимог сучасноУ
осббистостк
Багато ще в сьому напрям! невиробленого, шсда штуч­
ного; але розбуджена творчшть талановитоУ наци виявляе
себе в цшм. ряд! прегарних художницьких TBopiB. В т1й
новш.дужги течи для. нас особливо цжав! не sipuii i не пое-
ми, на як\ все багат1* молод! нерозвит!’ Л1тератури, авласне
артистична проза i драма, що далеко сильнш е вйсловлю-
ють свгдому творчгсть наци.
Не вдаючися- в надто. дрУбне студповання целого сучас-
ного украУнського р у х у 1*У
— се могло б бути предметом радше
широкоУ розвУдки, шж коротко? журнальноУ уваги — зу-
пинимось на останшх, iHO що виданих на cbi' t творах най-
кращих представниюв старо? й новоУ лггератури, а ,влас-
не, на таких популярних (менах, як Мирний i Карпенко-
Карнй з одного, Коцюбинський i Стефании*— з другого
боку. Хоча Стефанию i галичанин, але його iM’-я таке по-
пулярне- в нашгй УкраУш (а в перекладах вУдоме також
i вай читаючш публТцг в Ррс!У);-чцо його -сшло можна на-
звати одним i3 найхарактершших «нових» писшен'ниюв
Ук-раУни..
1 Здаеться, пора б покинути так! загальники, нешрш в своУй
категоричность Такою в и к л ю ч н о н а р о д и и-ць-к о-ю ук-
рашська лггература н е б у л.а н 1 к о л и. Вже в «Енеда» Котля-
ревський змалговав переважно побут не простого селянства, а се-
реднього украУнського панства та багатого козацтва кгнця XVIII в.
3 то! само! сфери брав немало малюнк!в 1 Кв!тка («Шельменко-
денщик», «Пан Халявський»), а Шевченков! «Сон», «Кавказ», «Пет-
русь», «Княжна», «Сотник», не говорячи вже про «Нёофтв»,
«Марш», «Цар1в» та б!лышсть л!ричних поез!й, малюють побут
i душу не селянина,, а укр[аУнс.ъкого] 1ител1гента середини XIX в.
У Нечуя-Левипъкого на самУм BCTyni його творчост! стоГть не «Бур-
лачка», а «Причепа» й «Хмари»; ще вчасшше в!д сих поветей на-
писагп «Люборадьк!» Свидницького*, в початках 70-их ротпв
«Лих! люди» Мирного, «Пан Ком ар чу к» Коховського*, «Семен
Жук» Кониського*, не говор ячи вже про Л1*рику Старнцького, що
висловляла чуття ч!льних тогочасних укршнськнх штел1гент1в.
Лишаю тут 30ВС1М на боц! (сторичну поп!сть Кулшта «Чорна рада»
та написан! ним по-роа’йськи пов!ст! «Майор» та «Спомини Ми-
коли М.» — 1в. Ф'р.
92
 Три томи виривюв i шлих коротких артистичних твор'т,
щаш. п1дсшльним заголовком «В iк»*, можуть дата десять
звне познайомлення з у кр а шського л iтературою за мииуле
’ол1ття и шнування. На жаль, драматичш твори не могли
ийти в сю антолопю, бо й суть ix така, що !х год1 зро-
/■MiTH в виривках. Оттим-то щнш твори найкращого су-
геного драматичного письменника в УкраТш, Карпенка-
.арого, невважаючи на илька видань його драм i коме-
;й, все-таки бшыие 3BicHi не читаючим критикам, а гля-
ачам украТнського театру i особливо в rpi товариства ар-
>ictib пщ управою Саксаганського.
Карпенко-Карий (recte1 Тобьлевич) i Мирний — ось
ва таланта, надшеш eciMa прикметами великих малярiB
обуту i нащональних психолопв. Оба вони правдив! сини
вого народу, виросли серед нього, в Дсшй стичносп з
:ого природою, 3i спошйною хл1боробською працею, часто
I caMi беручи в н1й участь у роках вчасноТ молодость ор-
ашчно зв'язаш з! сво!м народом. Викохане тою е т ч -
:ою обстановою !х могутне в!тхнення широкими, яркими
артинами рисуе ц ш епопе! з сучасиого й шторичного жит-
я Укра1 йи, як ось драма Карпенка-Карого «Сава Чалий»
повшть Мирного «Пропаща сила». 1стор1я Украши вщ-
кивае шд. l'x пером гучною луною чутих у дитяч 1 лп'а дав-
нх оповщань рщних д щ в , евщ ив так давныЯдля нас ми-
гувшини, або поетичним вщгуком так добре зашноТ обом
шсьменникам народно! поези. Вони вщчувають душу на-
)оду i втшюють п в щлий ряд прегарних реальних тип!в,
шкликаних до життя l'x творчою силою. Прочитайте Bci
ютири томи драм i комедШ Карпенка-Карого, i перед вами
ютане вся Укра1на починаючи з X V III в. в ярких малюнках
:похи закршощення i увшьнення в!д кршацтва i и'нчачи
:учасною еволкдаею наших чорноземних стешв, що вщбу-
!.арться перед нашими очима. Ряд прегарних драматичних
/галюншв обрисовуе перед нами широку епопею кащональ-
юго життя з геро!чним початком завзято! боротьби за волю,
>а йезалежшеть i зболючим закшченням морального i мате-
мального поневолення нащХ._Отся широка картина була
юзпочата ще в прегарних творах 1в. Левицького з 70-их
)OKiB. Особливо гарно обмальовано у нього життяЧю зне-
:енш кршацтва в noBicTi «Бурлачка» i типи вт!кач!в" у по-
jicTi «Микола Джеря»; ci два твори цоклали початок реаль-1

1 Правильно (лат,),—Ред.
но-артистичному '"'ЗйШлюванню економ]чного побуту Ук-
раита. Можна смшо сказати, що мало яка л {тература мае
таке повне вщтворення народного життя за такий довгий
протяг часу. Цший ряд тишв у 1в. Левицького, Карпенка-
Карого та Мирного дае повний синтез нацюнального ха­
рактеру украТнця 3i BciMH його хибами й високими прикме-
тами. Ti типи, правдив! й реальш, мгиьоваш трохи л!рично
у Левицького i Мирного, виступають у Карпенка-Карого
в драматичнш обета нов i . Високим геро1змом надихана особ­
ливо драма «Сава Чалий», де, одначе, нема нггрохи штучно
шдвигценого настрою; випливаючи з шторичного факту,
переданого в таюм сашм о е в т е н ш , в- як1м вш збершае-
ться в народшй поези, героТзм обох героТв драми являе-
ться натуральним i щирим. Д уж е влучно поклав автор
напроти себе дв! зов ам супротилежш вдач: Сави i його
товарища Гната Голого,- зв ’язаних щирим приятельством
i непримиренно р о з’еднаних ходом !сторичних подШ.
I Сава, що раз у раз шукае якогось компромшу з життям,
нерш учий i повний cyMHiBiB про-себе самого й про шших,
так само як гарячий, сильний Гнат, ватажок гайдамаюв,
що д!яльно й непохитно протестуе против неправди вами
способами, яю мае в руках,— оба repo’f однаково харак-
тер.:1}{ представники значно '1 епохи.
;Язик у с!й драм] визначаеться особливою силою та ви-
разшетю, П читаеш, а тим бтаыпе бачиш на сцен! з непо-
дшьним защкавленням.
Та коли героина драма «Сава Чалий» i являеться одним
i3 найкращих TBopiB Карпенка-Карого, то проте не можна
сказати, щоб герохчний напрям мав_у нього перевару; на-
впаки, вш головно реалшт, що'"малШ~ правду "житгя i
дуж е влучно шдхапуе його негатив Hi сторони. Особливо
гарнг його комеда «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазя1н»
i iH. В «Мартит Борулй> осм1яно так характерне у роабага-
тших украшщв змагання вскочити в шляхетство; вийаро-
довивши Bci вищ! верстви Украши, се змагання причинило
немало лиха а народов] i вцрграло дуж е негарну роль
в украшськш штора, останшх 200 л1т. У «Сто тисячах» по­
ставлено об]к себе також двГ дуж е характернг особи: Ка­
литку, селянина, що поклав co6i незмншою метою життя
скуповувати землю i заокруглити свое володдння на юлька
верстов, i голяка Бонавентуру, що зовам безжурко ди­
виться на свое матерiальне положения i лел1е в душ! лиш
одну неосяжну Mpiio — знайти скарб, розкопуючи метили.
94
Особливо вдатно задуманий i змальований у комедп «Ха-
зя1Н» новий тип дщича з селян, що збагатився самими нечис­
тями способами. «Хазяш» держить у руках.усю довколиш-
ню людшсть, BiH скупий, як Плюшкш, хоча волод1е вели-
чёзними «економ1ями», в яких завщуе при помоч1 щлого
апарату зшсованих ошуканщв-прикажчиюв. Комедий 1з
них — се новий сучасний тип, дуже майстерно обмальова-
ний Карпенком-Калим. Слабше вийшли в тш комедп жеи-
щйни (жгака ijggp&Ka хазяша) i типи культурних людей
(д5дич-л1берал^?1й'учитель пм йазп).
Карпенко в висоюй Mipi надшений талантом ярких ха­
рактеристик i глибокого психолопчного анал 1 зу нашо-
нйльного душевного складу простого народу, з-посеред
якого взят1 майже Bci його типи, обмальоваш ним по-май-
скрськи.
Далеко не так! ясш для Карпенка-Карого культурш
люди, що належать до штел Рентного товариства: Bin
pbeyMie l'x занадто поверхово, i у Bcix його творах вони
вйступають радше в другорядних, шж у головних, ролях;
се бл ш TiHi, а не жив1 люди; такий, прим1ром, його агро-
нЬм з високими задумами в комедп «Понад Дшпром».
1нод! у Карпенка-Карого чути бщюсть драматично'! ко-
л1зп, як ось у «Чумаках»; зате в драм1 «Наймичка» вона
хоч трохи штучна (батько, сам того не знаючи, живе з влас-
н,Ью дочкою), але глибоко задумана, так само як i в драм!
«Лиха шкра поле спалить». Не треба забувати, що Кар-
п^нко-Карий— першийукр[а!'нський] драматичний письмен-
нкк, що не пройшов Hi яко! лкературно-драматично!
и!коли. Се самородок, що утворив справжню драму i coni-
акьну комедш на Украпп. Перед ним були лише маленьк!
оперети та водевш (Котляревського, Кв1тки) i сцен!зоваш'
етнограф!чш картини (Кропивницького i шш.). Рядом з
дфаматичними творами Карпенка-Карого можна покласти
xi6a величну шторичну драму Старицького «Богдан Хмель-
нкцький» i його ж побутоду «Не так ждалося, як склалося»*
т^ драму Мирного «Лимер1 вна». Карпенко-Карий при вЫх
недостачах свое! безпосередньо! творчост! дав гплий ряд
крмедШ, незр1внянних щодо свого гумору, i- глибоких драм,
утворив беземертш типи Опанаса — наймита, бурлаки,
гайдамаки Гната, хазяша — мшьйонера Пузиря' i його
п|рикажчиюв, а з ж!ночих образ!в ш жну наймичку Хари-
ткну, Настю (в «Чумаках») i хитру кокетку Варку та й ба-
гато iHmnx, змальованих не менше талановито.
95
г ^ 'В основ! писаиь Мирного лежить така сама вроджена
|зд1бнгсть.глибокого р.озумшня народных характер1в. Тащодо
“форми талант Мирного шший: вш дав один дуж е вдатний
драматичний TBip, згадану вже драму «Лимер1вна», що яв-
ляеться драматичным розвиттям загальнозвшно! народно!
nicHi про дочку, яку П п'яна мати в идае в нещасливе по-
друж жя. Д ле далеко вище в]д се! драми треба поставити
його пов 1 сть «Пропаща сила» i його менш!, на диво гарно
написаш невелички оповщання «Морозещр», «П'яниця»,
«Лихо давне й новочасне»*. «Морозенко» може занята одно
з перших мшць у литературы так названих святочних оповП
даньд так артистично описана в ньому смерть хлопчика,
що вноч! пррти Нового, рокузамерзае в л]ш, i безтямне горе
його матерь* Не останне Micne в л1тератур1 про бщних .лю­
дей, про св 1 т понижених i оскорблених займе також onoei-
дання Мирного «П'яниця». Зм кт його простий, .але повний
Tpari3My: молодий 1.7-л]тшй парубок, iHO що скшчивши пм-
•назйо, мйркуе, як би потягтйся дал] в школи, заглибитися
в науку, в книжки, геть вш життя, що лякае його слабый,
хоровитий организм. Але його родичу властител] малого
грунтового маеточку, думають шакше; Для них нема шчого
•принадшшого вщ дол] чиновника. Тихий i поюрний хло-
пець i не думае впертися на сво!м i noKipHo !де до MicTa
з рекомендацгйним листом свого батька до секретаря яко!сь
палата.. Його зачислюють до nucapiB. Починаетьея з дня
надень ходження до службы, мехажчна-, отуплююча робота
над к отя м и , поданнями, брульйонами i т. i . серед ненастан-
них унижень. Хлопця тягне до книжок, до науки, але Н
бажання мусять до решти завмерти в Нм окружены], в як]м
BiH опинився. В1н знаходить одиноку вщраду в грi на скрип-
ць Нещасливе кохання, де на перешкод] його щаетю стае
його рщний- брат — грубтянський i п]длий красунь, до
решти збивае молодого чоловша з дороги, i BiH знаходить
забуття в однш горшць Та школи в трактиерш на ;жаданн“я
п.'яно! компани BiH береться до свое! скрипки, i тод] з не!,
вириваються глыбою звуки, повю тершння;.в п м стогош
звучить усе те гарне й людяне, що жило колись у молодш
чесшй душ ! i пропало п и ударами життевих невдач. (дал ь­
ни таких невидимых CBiTOBi сл]з ллетьс'я дйвщла нас, Силь­
ви навши марно загублених сил1 1х образы встають перед
нами майже Bi Bcix повштях Мирного. Ось Варка Луцен-
кова (в оповщанш «Лихий попутав»), весела, здорова, ро-
ботяща замолоду дшчина, юнчить там, що дктаеться до
96
 ’язщни, шдозрена за вбиветво свое! дитини; дочка Ли-
ерихи вмирае, невдатно в1ддана п'яною MaxipTo за. нелю-
ого ш чоловпса; гине моральной Марина (в noBicTi «Лихо
авне») в деморал1зуюч1м окруженш панського двора в
аси xpinocHoro права. Та найяртш е обмалъоваш т\ силь-
i.i особи, що пропадають даром, у noBicTi Мирного «Про­
тащи сила», надрукованш минулого року в «Киевской
ггарине».
|‘Обрисувавши загальний образ жр1ття украшського села
5 крйтичну добу переходу вщ козацьких порядков до умов
лом-гщицького господарства, Мирний яркими образами
еарактерязуе наступаюч!' за сим часом два поколения
нльсько! людност 1 : батыив, що ще жили ш'д кршацысою
залежшетю i боролися за свою особисту незалежшеть
одинокими способами, nrei були в !х руках: або втекою,
або явним оружним самоличним супротивлениям,— i Ai-
гей, що вже ув!льнеш в\л гшту кршацтва, але ще не стали
на ноги, не вияснили co6i нових сусшльних в 1дносин.£Вонн
повн1 здорових сил, в!ри в себе i з розбудженою енерпею
потом i кров’ю обливаютьнад1лений!мшкчемний шматочок
с в о е ! землт. Та ба, швидко ш доводиться переконатися,
що «воля».ще не забезпечила !м щастя, не утвердила правди
i порядку життя. Для ycnix-y треба не чесноТ пращ, а запо-
падливоеп; правда продаеться за rpomi. Одш натур и спо­
койно миряться з .сим, ховаються в свое домашне щастя,
з. розпучливотю енерпею заробляють co6i сякий-такий дос­
таток; такий у noBicTi «Пропаща сила» Грицько, товарищ
головного героя Ч т к и . Але сам Ч т к а не такий, у нього
вдача борця. Вся його личшеть глибоко продумана автором.
1з роботящого гордого хлопця на наших очах виростае
пр.авдомовний, чесний, .незалежний парубок. Перша стич-
ка з неправдою i кривдою шдшмае щлу бурю обурення
в його гаряч!м серщ: у нього раптом Hi з сього Hi з того
вщбирають його землю, його поле — одиноке джерело
життя для нього i його старо! матерi. Без поля що йому ро-
бити? ГЦо BiH без зеши? — Hi господар, Hi громадянин. Bin
ще.до мшта правуватися, бо певний, що земля його. Але
в cyAi йому не В1 рять i безлично говорять: «Заплати нам
50 руб., то тоб1* присудило землю». 4iriKa недаетого хабаря:
ось яка то правда в судах!’В його дупл доконуеться страш-
ний -переворот; уся радость життя, все значения його про­
падав; BiH, що не знав уперед am смаку горшей, тегтер не
виходить 1 з шинку; розмах сильно! натури знаходить задо-
4 И Франко, т. 35 97
волення лише в розбою. Довкола нього збираеться невелич­
ка компашя; що награбують уноч1, те пропивають у сгилщ.
Але недовго тягнеться у Ч тк и той гарячковий вибух гшву
i розпуки; г 'моральна, дарна основа його душевного'
складу пробуджуеться, потрясена страшною новою про­
бою, яку йому доводиться пережити: Чшку Ычуть р 1 зками
в час! екзекуцм над його сп!вгромадянами за бунт проти
дщича. Чшка в!дразу робиться тверезим, настае другим
моральний кризис: вш перестав пити, знов береться госпо-
дарювати, але розбою не покидав: навпаки, з нетямучого,
припадкового злод1я в!н робиться переконаним, так ска-
зати, щейним розб!йником, що свщомо виходить н!ччю
на чол\ cBoei невеличко1, але вже зоргашзованоТ шайки
грабувати багатих купщв i пашв., що «розжилися з селян-
ського поту й кров1».
На сьому rani Мирного вар-то зупиниться трохи довше:
се вповн! нащональн-ий- ухраТнський тип «гайдамаки» чи
то «опришка», той самий у-люблений народний герой Карме­
лю^- про якого зложено так багато. niceHb i опбвщань:
BiH *гр!зний месник i безмежно люблячий оборонецъ ycix
слабих. Над. ycieio icTopieio УкраТни пануе незадоволений
настрш мае, який найр!зк!ше виявляе себе в найдужчих,
свободолюбивих оабниках. Часто шдшмаючися вйще по-
над окружения своши зд!биостями, вони не миряться з в1ч-
ним притиском нужди i чужого панування, скидають \з
свое! ши! ярмо, тшають на Запор !жжя, або" в гайдамаки,
або просто в- л!с, куди-будь шукати нових шлях1в життя.
Що може дати таким натурам сучасне село з придавленим
громадським життям, з повним браком артистичних, куль-
туриих чи шших духовних [ятерешв, з нелюдською,. тяжкою,
ненастанною працею, грошовим зароб 1’тком i зовеш не за-
безпеченим завтра? Оте безпросв1тне робуче життя дуже
ярко §стае перед, нами в ycix творах украшських пйсьмен-
ник]в.
Скшьки треба чи то-абсолютного отушння робучого во­
ла, щоб примиритися з ним, чи високого герошму людей,
переконаних про неможлив!сть перем!нити свое життя чес-
ним, «болсеським» способом:! Який страшний факт для на-
шонально! психологи в тi-м, що Ч1пка зробився розбшни-
ком! Пощо т! жертви, т! пропащ! сили? Сам. Мирний най-
краще вщповщае на се питания прегарною украшською
пр'иказкою, що давшше була титулом noBicTi: «Xi6a ревуть
воли, як ясла повш?»
98
 Повить Мирного «Пропаща сила» обхоплюе всю добу
закрепощения Украши i закшчуеться важким драматичным
фшалом; Чшка в свош розбо! попався в руки справедли­
вости, а його гаряче у люблена яинка не пережила його ув'яз-
нення i пов!силася. В остатшй часи noBicTi маемо прегар-
ний малюнок перших выборiB у сел! земських «гласных»:
за наказом станового шд ворожо зпрдними поглядами па-
HiB селянам «наказують»- вщцавати голоси за шляхетських
к а н д и д а т , а коли у них стало настшьки незалежнос'П
вибрати свого гласного1— 4inKy, його, розуйпеться, не
потвердили.
Друге оповщання Мирного «Лихо давне й новочасне»
розкривае перед нами той' аграрно-економ!чний переворот,
що доконуеться тепер у швденних чорноземних степах.
Тут дуже живо показано конфлжт м1ж селянами i завщате-
лем велико! економи i3-3a заведения ршьничих машин,
ят значно вменшують заробкки- людности. В т1м оповщан-
Hi i в шших o6iK палких, гордих, протестуючих натур Мир­
ному на диво, удаються спокшш фкури старых nacTyxiB,,
тих стаьських ф!лософ!в-панте!ст!в*: пров1вши весь в\к
серед природы, здалека вщ сьльських передирок, вони збе-
р 1 гають у сво!х чистых душах висок! задуми i любу, поблаж-
ливу ,ласкав!сть до всього страждущого, безпом!чного. Ti
величн!, патр1архальш образи у Мирного дуже типов! i
гармбн!йно зливаються з загальним тлом степ!в та на­
половину пережитого роздолля !х нашвпастирського по­
бужу..
!Так, стара УкраТна з П чабанами, степами, вкритими
тирсою, з непоборним завзяттям и геропз i непорочною кра­
сотою П д!вчат — завмирае, вщживае св!й BiK. Талановрпч
артиста — Левицький, Карпенко-Карий, Мирный, прав­
див! послщовники запов!т!в. Шевченка, дали нам у своих
безсмертних творах увесь великий синтез, п життя, П icTO-
pi! i д!лого духовного складу п народу Д:На зм!ну старого
життя видтавляе нов! вимоги, вводить нов! умови, ноиу дифе-
ренщащю класових труп людност!. Степи, де repoi хл!бороб-
ського побуту Левицького та Мирного жили в безпосеред-
н!й стичностьз природою, втратили свш безмежно пустин-
ний обр!й i роздробилися на др!бш парцел^ в степах, де
свобЦно жили в дншрових та шгульських комишах за-
порозью cini, тепер стирчать до неба висою комини бель-
пйських та -французьких завод!в i величезн! гутш neni
глитають у сво! пекельш челюст! мшьйони пуд1в дорого-
4* 09
шнного KpHBopi3bKoro зал!за. Земля, що вперед родила
траву в picT чоловжа, тепер усе часпше й. часпше не хоче
родити старанно зааване на Hift аЫжжя. Економ1чка нужда
з yciMa 11 страшними товарищами — голодом, духовним
здичшням i физичним виродЖенням — виставл яе свою
страшну голову медузи в тих простовмьних мкцях, де
колись лунала й зароджувалаЕся розюшна народна дума,
шсня, казка, де, по словам лоера, «весели питались села»*,
а по опису [итого «в вишневйгх рощах тонут хутора»*.
В нм краю, «где все обил-ьем дышит»*, на наших, очах
доконуеться глибока культур но-екрном1Чна еволющя. Сет
редш В1ки скшчилися, яко- колись, вони кшчилися для «ве­
село! старо! Англ!!». Хоч i як може видатися дивяим таке
пор1вняння, але воно натикаеться. само собою, коли зга-
дати icTopiio Англ!! XV вжу., Англ Гг перед Шексшром*.
Феодал1зм. конав, умирав натуральною смертю; «феодальна
аристократГя була так вцирвана вщ народу i до тако! м1ри
довела свгй принцип, д о мусила з!в’янути, як в’яну.ть за-
надто вибуял! рож1»\}'Народна маса. починав багатгги i зма-
гае до-p-iBHOCTi горожкнГгр.анищ. м1жверствами затирають-
ся чимраз бгльшегКонечн1сть промислу й торпвлГ зб 1ль-
шуеться раз у раз.\«Меншае-значения класу сеньйорлв та
феодал!в, зб1льшенё значения буржуазп та робучо! верстви
зближае Ti pi3Hi часы наш!, i сей факт мае величезке зна­
чения для лиератури: настане день, коли 'автори могти-
муть обертатися до все! аудитора i писати для щлбго на­
роду» (там же, стор. 402). ;
•Ось що зазначують- шторики старо! Англа XV в!. Розу-
м!еться, comparaison n'est pas raison (пор 1‘вняння —1 не до-
каз),. але.багато дечого в Tift давнШ еволюцп повториться,
власне, -на-наших очах у рщнш нам Украшп Одно 'лише в
нашгм ж итн pi3Ko суперечить перехщшй доб1 Англии там
з упадком феодализму багаила маса*2 i зароджувалася нова
мвданська верства; у нас, навпаки,'на змшу феодалтв уста-
ють темш nocTaTi вродт «хазя!на» Карпенка-Каро.го.. Вони
захоплюють у сво! руки Bci землС весь розпочатий у нас
на швднг великий промисел, а маса народу страшенно бщ-

<L Див. Ж ю с с е р а н* История английского народа в его

•литературе, стор. 395.
2 Твердження в таюй форли не зовс!м Bipме; з упадком фебда-
л1зму .багаили м1ста, але по селах почався процес’пролетарииацп
селянських мае.— 1в, Фр.
100 -
Hie i зачинав мало-помалу свЦомо йпркувати про свою бщ-
nicTb. Сюльки напружено! енергГ! в тих сотках, тисячах
наших пересел енщв, що заселили ц ш околищ в Cn6ipi та
над Амуром! Сюльки пристрасного бажания рятуватисебе
знаниям, наукою в бор.отьб1 за хл1б насущный выявляв
народна маса, се знають yci, хто хоч трохи доторкався до
життя сучасного села,'знають видавщ укр[а!нських1 кии-
жок для народу: у них за останш 5— 7 л!т народився справ^
жнш, многомшьйоновий читач. Самошзнаиня будиться;
швдень, що 200 л1т др1мав у казковщ cni, в байдужшм
шдеферентизм1 до всяко! зверхньо! культуры, тепер выстав­
ляв свою нацюнальну штел1генщю. |Н а змшу давньо!,
зовс1м вцирвано! вщ народу, кторичнб" вйиародовлено!
ocBineHo! середньо! верстви народжуеться новый культур-
Тши клас, що з запалом щирого переконання рветься вщ-
•новити ‘свш нацюнальний зв’язок з народною масою, а
поперед усь'ого говор pith одною мовою з нею i тим з роб яти
початок немынуче потр1бного для здорового життя кождо!
нацГ! обошльного розумшня м!ж масою й !! осв 1 ченою мек-
micTfo. Язык народу може лиш тод1 розвиватися i б а га т т р
коли ним .користуеться для вислову cbo I x думок не сам
простой люд, а власне його передов! культурHi версхви,.
Буде тому 25 л!т, як фрайцузький учений Леже* приУхав"
був до Киева i з зачудуванням питав: «Але де ж, властиво,
тут можна бачити. «малоросгв»? Я шде по вулицях не чую
!х мови». Тепер BiH почув би музикальну мову Шевчеика
i в cTisax ушверситету, i на вулицях, i в театрi. Выросла
штел1гентна укра!нська шм'я, де в розмов1’ вживаеть-
ся рщна укра!нська мова; выросла молода штелчеищя,
що думав й говорить нею. Доля украшсько! мови, про
яко!- вимирання люблять говорите наши централшти,
запевнена, i нашональшй npocBiTi нарозст1ж вщчинеш
ABepi1.
[Ся характерна нашонально-культурна теч 1 я, що йде
перед нашими очима, неминуче вщгукнулась i в украшсь-
юй л1тератург. молод! !! представники вжё не обмежуються
в сво!х творах'на малюванд! 'самого народного життя, а
рисують нам також картини 'црвшого товариського життя
Яновеька* («Тдеальний батько», «Дарочка»), Кримський*1

1 Чи не занадто оптимктично дивиться на pin шаи[овна] ав-

торка? Маса факт Lb день у день перечить тим cmwihm тверджеи-
№ям.— 1е. Фр,
101
(«Не порозумпоться») i найхарактершший представник
ново! украшсько! л!тератури"Коцюбинський. В його пов|с-
Ti «Хо»'маемо цший анал1з душ! штел^е'нтноре^чбловжа
перехщно! доби, коли переконання i чесн! моральш по­
гляди придавлйщлъся страхом — утратите/задля них той
матер1 альний супЪкьй, на якому й заетйвае герой «Хо».
В другш noeicTi Коцюбинського «Для загального добра»
змальовано страждання молодих штел^енп'в, що щиро
бажають пращовати на корпеть народов! i яких-той сам
народ приймае за'своТх найпрших воропв. Е т з о д узятий
13 борртьби земства з ф1локсерою в Бессараба; об! сторони
обмалЬован! однаково виразно: i людшеть — виноградарь
молдава-ни, що з розпукою боронять свШ- вйноград вщ яки-
хось «дохтор1в», що пона!здили до них i швечать !х улюб-
леш, так старанно плекаш корчЕ— i з другого боку —
молод1 народники, що з неменшою розпукою бачать, як лЮд-
шеть- не розум!;е !х i не згоджуеться боротися з дШсним
ворогом — ф!локсерою.
Так само гарне оповщання Коцюбинського’ «Посол йщ
чорного царя», де потрясений, темнотою народно! маси Мо-
лодйй чолов1к, що floci лише тратив життя на в л аст роз-
ривки, покидае MicTO, ргзко перемшяе сво! звички ! оселюе-
ться в сел! як простий крамар, аби внести хоч промшчик
св1тла в темне царство невеличкого ешьця.
Ti три оповщання Коцюбинського — правдив! перлини
його талановитого пера. Але його широкий талант не зу-
пиняеться на самому штел^ентному житт!, не прив’яза-
ний до якоТбудь одно! MicneBOCTi, BiH однаково артистично
рисуе нам i мальовнич! кримськ! береги, i Чорне море,
що хлюпочеться о них, i тишину, що прита!лася в др!мучих
комишах дн!прових плавшв, i палку самородну красоту
бессарабського села, обведеного виноградниками. Народи!
опов!дання Коцюбинського рГзко вщр!зняються в!д та­
ких ж е тв о pi в давн!ших письменник!в: у нього виступав не
загальний синтез, не масовий характер i не примИивний
тип селянина, а окрем! своерщш шдивщуалъноста КоЦю-
бинський залюбки пщхоплюе pi 3 Hi HOBi появн народного
життя, перемши в його р'одинних обичаях i щдивщуальнос-
Ti в!н обмальовуе дуж е тонко; його психолопчний .аналГз
однаково глибоко заходить у душу не лиш укращця, а
й молдаванина i татарина (пречудове його оповщання з та-
тарського життя «На камеи!»). Отся рщнородшеть. до-
дае творчост! Коцюбинського орип'нально! привабливост!
102-
i [красота. 3 народних оповщань особливою сердечш'стю
i простотою пройнят1 «Дорогою щною» i «П’ятизлотник».
Ящиком волод1е Коцюбинськйй майстерно; деяю Micu,eBi
п<!)дшьсыи слова та вислови надають шод] окремий
колорит його MOBi, загалом дуже легкШ i мальовии-
nijft.
J Насюльки Коцюбинський являеться речником вище-
вказано! поступово! культурно! течи- украшсько! сусшль-
нбстг, оспльки Стефаник— поет страшного сучасного еко-
ншпчного положения народу в Галичинк Особливо в1дом 1
Tfjn невеличю його зб1рки: «Синя книжечка», «Дорога»
i «Кам'яний хрест».|Вони складаються з коротких нагнав,
п^исвячених майжё виключно характеристищ розпучли-
во! нужди i безвихщного положения xni6opo6cbKo! людность
Деяким i3 тих нариав не стае викшчення, повного л1тера-
т}|рного оброблення, алем ноп оповщання викликають по-
трясаюче враження сво!м глибоким реал1змом. Стефаник
м^е особливу манеру з дивною простотою рисувати трапчш
факта i- драматичш стани дупл. Таке оповщання «Стратив-
csb: воно ведеться зовам объективно, немовби словами бай-
д^жого обсерватора, а проте захоплюе' читана глибииого
переданого в. ньому горя-. ПоТздом зал!знищ !де селянин,
выкликаний до MicTa зв1сткою про смерть сина, вояка.
Ледве-не-ледве вщ нукуе касарню i . знаходить свого еди­
ного сина в трупарнь Так само noBHi чорного трапзму Ti
опов 1 дання, де Стефаник рисуе страшне виродження i зди-
ч|ння л ю дносп— неминучий наслщок безвихщного еконо-
м1 чного положения маси. В оповщаннг «Басараби» перед
нкми щла ам 'я спадкових неврастешю'в, що один за одним
сймовбивствами роблять кшець своему життю, повному му-
кй. В' «Новин1» батько- зважуеться втопити сво!х д]'тей,
зйевгрившися в можшсть прогодувати !х. В «Лесевш фа-
м1лп» батько-п’яниця все несе з хата до коршми; жшка,
стративши терпець, жене йому наздогш, коли вш виносить
останшй м ш ок муки, i сво!м 6 —8-л1тшм д]тям велить
бита свого рщного батька, щоб вирвати з його рук дорого-
цшний мнпок.
Страшенна картина, коли .люди майже тратять лгод-
с:ьку подобу. Читаючи Стефаника, робиться соромно за
наш золотий XX в1к з yciMH його смшими винаходами,
з високим ростом наук i o6iK того з можшстю таких
УМОВ ЖИТТЯ, В ЯКИХ ВИМИраЮТЬ МШЬЙОНИ СШЬСЫСОГО
ilMicbKoro пролетар1ату.
юз
/ Коцюбинський i Стефанык — найхарактерюш],. але зов­
а м не одинок] представники ново'], молодо! украшсько!
лиератури. На сторонках «Киевской старины» i в окремих
лнературних укра'шських альманахах з кожднм роком
виступають нов1 !мена з прегарними артистичними творами.
Винниченко*, Григоренко*, Кримський, Яновська,: Чер-
нявський* i ш. розширяють течи пережитого народного
внхнення. Лшпаючися все в1рними демократичним тради-
щям украшсько! лператури, молод] артиста, кождий, Цучи
за своею субъективною творчштю, не чужаться вс!х нови
ших напрям 1 в захщноевропейсько! литератур и
/ У ^cix !х творах б’е ключей сшжа, нова теч^я; читаючи
ix“, нехотя почуваеш, що украшська лпература переживав
хвилййу особливого духовного розбудження. Стар!, вузько-
нащональш традицП порван], лфично-естетичш вщносини
до.дШсност] пережили CBii-t BiK, на черз1‘ сто!ть траг]чний
ре‘ал]зм.|
'Молод] украшсью письменники вже не обмежуються
на самих нац]ональних типах; [вони беруться до психоло-
г]чного анал]зу чоловша без огляду на те, в-який би. нацю-
нальний' чи класов-ий костюм Bin був одягнений \ Их зав-
дання — висловлення в а х pyxiB людсько! душ], що' й тво­
рить велике завда'ння кождо! артистично! лиёратури.
Отсей широкий напрям молодих укра'шських письменни-
KiB виявляе свщомий 'зр!ст укра!нсько! сусшльност] i не-
вичерпане багатство творчих сил то! само! Hau.ii', яка. силою
шторичлих обставин немов зовам була заснула i спала
звиш 200 л и . Та проте народ, який зложив «Слово;о пол­
ку Игорев^»*, думу про «Втеку трьох бранв» та .«Бурю
на 4opHiM Mopi», не може вмерти духовно шд жадним iCTO-
ричним питом. Нацюнальна штелшенщя, що вщродилася
тепер, викличе до життя кого сонн! дос] духовн] били, а
нова артистична литература висловить голосно велику демо-
кратичну ]дею, що лежить. в основ] национального само-
п]знання украшського народу.
С. Русова

Гай,, гай, Вашими б устами та мед пити, в[исоко]п[о-

важана]. паю Русова! Не oui у вас, а яюсь мшроскопй, ба-
чать те, чого звичайш o.ui не можуть добачити. Дф в бога
побачили ви той «шчим не спинений розвШ украшсько!
мови та лнер-атури»? Д е вам уявилося те багатетво нових,
104
мщних, орипнальних талаштв, що бущмто виростають
щороку, мов гриби. по доцц?'Невже в рошйсъюй УкраТш
вже скасовано заборону 1876 року? Невже сучасна лИера-
турна продукщя, нав!ть та, що перейшла звичайну цензуру,
без перешкоди йде в руки селянина, до шльських читалень
та чайнйх? Невже украТнськ! видання розходяться мйль-
йонами? Невже правильн1сть лИературно!' продукцп та
продаж) укр[аТнсько1 ] книжки обезпечена чим-будь хоч
крих1тку,.хоч на один р1к i невиситьраз у раз на ласт'
першого-л1пшого держиморди?
Таких питань можна би накопичити ще багато, та се
не довело би н^с Hi до чого. Досить буде сконстатувати, що
в[исоко]п[оважана1 авторка дала себе унести кот-гевi
Л1‘ризму i тдмалювала занадто рожево теперш ш й стаи
укр[ашсько 1'] литератур и, який при ближч im оглядц влас-
не, виявляе явища, що можуть нав1яти зовс1м супротнлежш
думки. Бо ж подумаймо: найвартн1ша лйгературна повить,
яка 1903 р. побачила евгг у рошйсьюй Украпп, пов1сть
Мирного «Пропаща сила», бу/ra написана piBHO 30 л1т тому
назад? Значить, для тепершнього часу вона м.айже архео-
лоп я . 3 i старших письменнийпв один лише Карпенко-
Карий в «CaBi Чал1м» i « Х а зя и т дав у остатшх роках icani-
тальн! твори, в яких виявив-зр1ет i розв 1 Й свого таланту.
А з тих н’аймолодших, якими так т1шйться naHi С. Русова,
аш Григоренко, ан! Кримеький не дали гпчого, так само
як у нас уперто мовчав весь piK Стефаник, мовчали Борду-
ляк* i Семанюк*
Та й Кацюбинський, якого твори здобули co6i вщ-
разу си м п а тт в РосiT, не такий-то вже новик у лНе-
paTypi, i значна часть того, що тепер дивуе i радуе д. Ру-
сову, була вже вщ 15 лкт друкована в Галичин1. Ми
високо цшимо талант д. Коцюбинського i його нарис «На
каменЬ вважаемо одною з найкоштовшших перлин нашоТ
лщератури, та проте мусимо сказати, що сей автор якось
не поступав наперед, не зважуеться на ширший твiр , який
дав би змогу розвинутися його талантов^ але стаиувши вщ
першого разу високо в ряд1 наших новел юпв, так i дер-
житься на сьому становищ! [...].
Дивно трохи, як се паш Русова, характеризуючи остат-
ню фазу в розвоТ укрЫнсько'Л лгсератури i згадуючи так!
в усяклм раз! другорядш появи, як Григоренко та Янов-
ська, поминула письменника i громадського д1яча далеко
бшьшоТ мip и, Бориса ГршчеНка*, який у минулому pout
105
 виступив, нарешн, й перед украшською громадою, по
23 роках невтомно! та р 1 зносторонньо! лиературпо! пращ,
з бшьшими зб1рками cboix творив, а власне, з одним томом
драм i томом поезШ. Полишаючи на бощ все шше, кождий
неупереджений мусить признати, що вже з огляду на мову,
поетичну форму та техшку версифшацЛ Ti томя треба вва-
жати. великим здобутком украшсько! лператури. Надто ж
драми Гршченка (деяш вщзначеш нагородами на конкур­
сах Галицького видшу крайового) являються немаловаж-
ним здобутком для украшсько! сцени, а така дрйма, як
«Серед бурi» i з погляду на композищю, на ясний малюнок
характер1в та на щейний шдклад займе в укр [а!нськш]
л Герату pi дуж е високе м!сце, може, чи не найближче o6iK
«Сави Чалого» Карпенка-Карого. Надто дав д. Гршченко
в «Киевской старине» ряд гарних прозових оповщань, як1
разом 1з тими його новелами та романами, що були дав-
шше друковаш в Галичинi, ставлять його високо в ряд;
наших пов 1 стяр 1 в.
Та остаточно не в н м pin, котрих письменниюв бере
авторка темою для характеристики;- важшше те, Що вона
бачить у них? Що, властиво, «старе». i що «нове» дрбачила
паш Русова в сучасшй украшсыпй лггератур 1 ? Се: питан­
ия важне й окреме вщ ycix роздивлених у П статн письмен-
нищв-; у ньому лежить вщповщь на питания: чи робить наша
штература прогрес, а коли робить, то в ящмнапряш? Така
чи шша вщпов 1 дь на се питания, важна не лише для; чужин-
HiB (у дашм випадку для москал1в, яким може бути цйсаво
п1знати ближче, власне, те наше «нове»); вона важна йдля
нас самих, бо може зор!ентувати нас, куди ми йдемо, ’i по­
дати вказ1вки, чи слщ туди йти, чи, може. Hi.
Отже, мусимо сказали, що сих питань пан! Русова не
сформулювала co6i ясно i -тим самим не могла дати на них
ясно! вщповцц. Я вже зазначив вище.'що д1яльшсть наших
старших письменниюв, спещально Мирногог й Карпенка-
Карого, вона характеризуй: не зовам ясно.; 1х не. можна
назвати Hi малярами «старо!» Украши з !! степами та щи-
л1чним життям, аш видлючнимй 'Народниками,. ап! навиь
представниками «старо!» школи в чисто техшчшм погляди
Навпаки, вони оба малюють Укра!пу в важк’й пер.ехщшй
добГ а Карпенко-Карий казнь навмисно i дуж с'вдатно
пщхоплюе найсв1жшп фази та -явища економйчного к гро-
мадського развою }(рух сшлковий, поява великих кашта-
лшнв is украшщв"! т. i.). Так само Мириий у деяких сво!х
106
 творах («Jlnxi люди», «Лови» .1т. i.) зачшае дуже иовочасш
появи i то не сшьського, а мюького, загалом штелшент-
ного i нав1ть политичного життя. Значить, прич1м тут «ста-
ре» в розмов1 про сих письменнишв? А коли й есть щось
старе, то в усяшм pa3i треба його в!др1знити вщ «нового»,
яке есть, мабуть, i у них. А дал*1 , беручи на увагу тих мо-
лодших письменшшв, схарактеризованих д. Русозою,
ми знов не бачимо з *ii характеристики, що ж таке мове ви-
являе себе у них? Коли BipHTH нашш авторш, T O jiaiiii «ковл»
письменники,_власне,..тим,..нов1, що малюють Украшу не
давню, а теперщню, з П злиднями^важкими..економ1чними
■"в1дйбсиНамйТ^Прб" '{лёфанЖа паш Русова каже се нав (ть
з шадзвичТиким притиском; по и думщ, його оповщания,
власне, тим роблять таке сильне враження, бо в них малю-
ються невимовно тяжю економ!чш вщносини галицько-
руського селянства.
На мою думку, сепогляд зовам HeBipi-шй. А дж еж i i-iami
старш 1 -ДисьШ 1Ш йки-^,Нечуй--Левицький, Мириий — дали
немало картищнародноТ нужди, здирства, кривди,— надто
багато-нового,, генетично нового молод! письмеиники не
дали таГйне можуть дати. Та проте паш Русова вГрним ч^т-
тям угадала, що';т! письменники-вносять щось нового в на­
шу лггературу, але обов’язкова в росшськш журналютищ
фразеологгя про малювання економ1чних обставии та акалi-
зування життя загородила Тй дорогу до шзиаиня того «но­
вого». Отже ж , тут треба поперед усього вщкинути Ti стар!
формули i глянути на pin без упереджеиня.^<<Нове», що вно­
сить у л1т^ратур.у...нащ_молод!_письменнийй7 голов но так!
■“якгСте'фаник i Коцюбинський, л ежить не в темах, а в спо­
соб! трактування тих тем, у лкературш й манер i або доклад-
J iiiie — в способ!,,_як_бщ1 ,ать,J. в!дчувають Ti письмеиники
~жяттШ фактил^тара школа дала нам у Мирт-пм. Свидниць-
кш, 'Нечу7-'Левицьк1м, Кар пенку-Кар iM великих eniim
(драматична форма деяких TBOpis — pin поб1чна), себто
Людей 3 ЯСИНМ. nrwpnywM П.ПГтт-сшим, тттп мя.тпвялу широк!
картини украТнського життя так, як Тх бачпли 1жо&Гп*Ш>-
“вого, любов'ю надиханого обсерватора або шод] моралиста
та суддп Ми подивляли виразшсть i В1 рн!сть тих картин,
багатство вирисуваних’на них характер них фшур та щкаво
слщили за ходом под!й Тх життя, але ми пули завсщи поза
тими картинами руку, голос автора, який часто й сам ви-
являв себе чи то довгими описами вщ свого лиця, чи ‘ре­
флексиями та шшими способами.
107
 ...Нятом-ють «молод!», а особливо Стефаник, вносять р л|^
тературу ■яовгпм жтпий спостб трактування речь У них шша
~вйх!дна точка, iHina мета, шша техн!ка. Коли старпп пись-
~мрят-тики ЯЯИГ.1ПИ клали co6i метою описати. змалюватй так!
чи-ппш громадьскй чи еконОМ.1чн! порядки, шюструючи ix
такими чи'шШйми типами, або змалюватй такий а “гакий
характер, як вш розвиваеться серед такого чи шшсго 'окру­
жения, HOBi письменники клздуть co6i шшу задачу. Для них
головнарГч л ю д с ь к а д у ш а , и стан, i'l рухи в таких
• ^ 1нших обстав~йна~х, yci Ti <?в]тла- й тшг, яш вона кидае на
’ТЮяе^воС^^енШСза7Гвжй01Д.того, чи вона весела, чи
'суйнаГКоли стар mi письменники виходять вщ малклзання
зверхнього ceiTy — природи, економ1чних та громадських
обставин — i Ильки при tfOMOHi i'x. силкуються зробити
зрозумйгами даних людей, ix: дша, слова й думки, тодовь
mi йдуть,30BciM. протавною-Дорогою: вони, так сказати,
ипфязу яяп’пяють у пупп- croix reooip i нею, мов мапчною
лампою,, освтчують усе окружения. Властиво, те окружения
само собою 1м мало штерес-не i .вони звертають на нього
-увагулиш тод! й остшьки, коли й оскшькина нього падутр
ч?ттев1 рефлекси- toi дупл, яку вони беруться малн&вати/
Вчдси брак довгих ошклв та трактате у ix творах i та; перё-
можна хвиля л1ризму, що разлита в них. Вщси 1х несвщо-
мий наклш до pHTMinHOCTi й музикальносп як елементарних
об’яв1в зворушёнь-дупл. В порiBHHHHi до давтших епшв
ix можна би назвати лгрикдми, хоча Тх л!рика зовщм не
суб’ективна; навпаки, вони далеко об’ективншл вр дав-
Hix оповщач'ш, бо за cboimh героями вони щезають зовс!м,
а властивО, перёносять себе в ix душу, заставляюсь нас
бачити свiT i людей ix очимЗ- Се найвищий тр!умф поетич-
Hoi техн1ки, а властиво, Hi,,, се вже не TexHiKa, се спераль-
на душевна оргашзащя тих авторав,-вишпд высокой куль-
тури людськш дупл.)
1з сього становища треб;1, здаеться MeHi, оцшюва!ти та-
ких наших письменниюв, як Кощобинський (у деяких
новшшх творах, головно «Нз.камеш»), Ольга Кобилянёька*,
Мартович*, а особливо Стефаник. 3 недокладного вияснення
ce*i основноТ р 1зниц! свггогляду плили висловлен! до £ 1 хиб-
Hi оцщки сих письменниклв. Одш, як ось Б. Легжий*,
бачили у Стефаника безнаддйний песим1зм, малювання тем-
них стор1н людсько 1 душ! ■ — зовшм несправедливо.. Я не
бачу у Стефаника ан Г оп ду песим1зму Навпаки, у многих
i3 його оповщань Bie сильний дух енергп, ппщатйви, а
108
 у bcI'X бачимо. велику любов до життя I до природи — реч i ,
зовс-iM суперечш песим1змов1. Певио, ко ли когось болить.
то вш кричить, стогне, але xi6a ж се песим1зм? -Пенна р 1ч,
життева обсервацгя доводить автора до конечноси ма-
лювати частице ripid, важю ncHxi4i-ii стани, i-пж ясж, але
,и у малюванн! ясних сташв («Мамин син», «ГПдпис» i т. i.)
Bin виявляе те саме майстерство, що й у малюванш важких.
Що BiH не- любуеться в малюваньп драстичних детален i
зв1рячих збочень людсько! душ!, але, власне, з незр!внян-
ним тактом чутливо! душ! BMie обминати Yx, на се маемо
в його оповдданнях числены! докази, найкрашл — се поча­
ток «Басараб!в» i щле оповщання «Злод!й». Прошу nopiB-
няти се чудове оповщання з моею «Хлопською icoMicieio» —
оповщанням, у я кому, зрештою, мое! власноТ артистично'!
творчосп нема майже зовс1м, бо воно майже живцем запи­
сан е з уст одно! з жертв того самого конфлжту, який змальо-
вано у Стефаника. Пордвняння тих двох оповщань може,
по мо!й думд!, дата найкраще зрозумшня ново.! манери,
нового способу бачення св 1 ту кр!зь призму чуття й сердя
не власного авторського, а мальованих автором герош.
Повторяю, тут уже не сама технжа, хоча вона у Стефаника
майже всюди г!диа подиву, тут окрема оргашзашя
душ! — pin, яко! при найл!пш!й вол! не потрапиш наслп
дувати..
Так само нев1рний осуд паш Русово!, що Стефаник —
м&7?яр Страшно! економ!чно! нужди селян, Коли б паи!
Русова побачила на власн! 04i той закуток нашого краю,
вщки родом Стефаник i якого людей малюе вш у сво!х опов!-
даннях — один is наЙкращих закупав, як! мег-ii доводилося
бачити на широких просторах i то не лише нашого краю,—
то думаю,-що сама шзнала би невщповщшсть такого осуду
Та й xi6a ж Стефаник малюе саму нужду селянську? Xioa
с!льський багач Курочка нуждар? Xi6a cm я BacapaoiB —
шм’я нуждар 1в? Xi6a в. «Кам’яшм хресто нуж дарi виби-
раються за море? Xi6a в «Скон!» конае нуждар? Hi, ri
трагеди й драми, як\ малюе Стефаник, мають иебагато
сп!льного з економ!чною нуждою; Се трагеди души конфлж-
ти та драми, що можуть mutatis mutandis* повторитися
в душ! кождого чолов!ка, i, власне, в т1м лежить !х
велика сугест!йна сила, !х потрясаючий вплив на душу
читача.

А 3 в1дповиними__зм1нами (лат.).— Ред>

109
 Та й ще одно, оте В1 чне говорения про анал1з життя, ха-
par<TepiB, душ чи навггь економ!чних вщносин, що бущмто
мае бути метою, нав!ть найвищою метою поет!в-белетрис*
TiB. Пора б, HapemTi, дати co 6 i спокГй з тим надужиЪанням
наукового- термша там, де йому зовам не мюце; Анал1зуе—
то зн[ачить] розкладае явище на npocTimi елементи xiMiK,.
•психолог, статистик, економ1ст, але не цоет. Навпаки, пое-
това задача зовам противна' аналюу: з розр 1 знених явищ,
як! пщпадають шд наил змисли, сотворити ц ш сть, прой-
няту одним духом., оживлену новою щеею, сотворити но-
вий, безсмертний животв1 р. Се синтез в найвишдм розумш-
Hi сього слова. Г коли давший письменники доходили до.
того синтезу' i вели нас до нього з певним. трудом,[уводили
нас, так сказати, в лабораторию.свого Духу, показували нам
розргзнеш частки, з яких пот1м складали свою д ш с т ь , то
письменники ново-! .генераци (розум!еться, не всл i ше все
з однаковим майстерством) зовам не втаемничують нас у
свш творчий процес, виводять сво! постав перед нацп оч!
вже- готов!, силою свого в^хненнД ов 1 вають нас чародш-
ною атмосферою сво!х настро’Гн або сугестюнують наш!й
душ! вщразу, без видимого зусилля 3i свого боку, та*а дум­
ки, чуття та. настроТ, яких !м хочеться, i держать на;с у т!м
г!пнотичн!м с т а т , доки хочуть.
Отсе, по мо!й думщ, головш прикмети письменниюв
ново! генераци,.не лише нашо!, i з сього погляду прийдеться
оц!нювати !х появу-i !х вплив будущш критищ. ‘Старики
формулками про економ!чну нужду та анал!з тут i Hi до
чого, кр!м натягань та, кульгавих осуд!в, не д й д ек э. Се
поети-дупл, психологи-й Л1рики, -i вгд тонкого психологич­
ного- анал!зу мусить вийти — не творч1сть, а критик^
Нема сумшву, що, критикуючи твори тих письменниюв,
нам прийдеться так само .позбутися старих та зукитих
формулок на!вного утшлтаризму. Для давшшо! критики —
назву I! для' простота добр6люб!вською, хоча Добролюбов
i не був I! першим творцем, а йшов лише дорогою, визна-
ченою Джоном- Стюартом М ш лем *— л^ературш :твори
там були велик! й.цш ш , що звертали нашу увагу на- певш
хиби сусп!льного устрою, публ!чного виховання, певних
звича!в, погляд!в та xapaxTepiB, що популяризували, так
сказати, добутки психолоп!, шод! нав1ть географ!!, юто-
рI! та сусшльних наук. Розум!еться, що м1рена таким Л1 К-
тем нова лпхература де в чшх очах у велик!й бшЁшост!
шдпаде шд погороджену колись категорпо «чисто естетич-
ПО
но! насолоди», хоча й завзят! утил карнета при ближ^
роздивленш не будуть могли вщмовити Тй певного су-
сшльного значения. Але в 4iM лежить те значения, се не так
легко сказати, а в усяюм pa3i до Biptiol виповци на се
питания треба йти не з погляду просто! сусшльно! утиль
тарност!, а з погляду в и щ о I к у л ь т у р и д у ш i,
розширення й утончения нашого чуття i нашо! вразливость
Та про се нам доведетъся ще говорити деталы-пше.