Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Тема 24: Утвердження тоталітарного

режиму в 1929-1939 рр.

Попередні поняття для засвоєння

Модернізація – осучаснення.

Радянська модернізація передбачала форсовану

індустріалізацію та суцільну колективізацію.

Індустріалізація - це система заходів, спрямованих на

прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного
переозброєння економіки і зміцнення обороноздатності країни.

Форсована індустріалізація – індустріалізація шалено

швидкими темпами.

Колективізація - примусова система заходів, спрямована

на перетворення одноосібних селянських господарств у великі
колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).

Суцільна колективізація – масова колективізація, що

охопила всі селянські господарства.

Україна і зміна політичного курсу Всесоюзної

комуністичної партії більшовиків (ВКП(б))

21 січня 1924 р. помер В.Ленін (керівник більшовиків та лідер

СРСР), після чого в партійно-державному керівництві СРСР
розпочалася гостра боротьба навколо питань подальшого
розвитку країни. Основна боротьба за лідерство в партії

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 166

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

розгорнулася між Й.Сталіним та Л. Троцьким. Проти Л.Троцького

виступили майже всі керівники України - Л.Каганович,
Д.Манільський, Г.Петровський, М.Скрипник, В.Чубарь. У
підтримку Л.Троцького виступили нечисленні його прихильники в
Україні - І.Дашковський, Н.Гордон, М. Голубенко та ін. У грудні
1927 р. Л.Троцького було виключено з партії.

1927-1928рр. - хлібозаготівельна криза в СРСР, яка стала

приводом для відходу від НЕПу.

У 1928 р. на пленумах ЦК ВКП(б), на яких виявилися

розбіжності в підходах Й. Сталіна та М. Бухаріна до вирішення
економічних проблем. М. Бухарін був одним із найпослідовніших
прихильників НЕПу, а хлібозаготівельну кризу він пояснював
недоліками в роботі державного апарату. А Й. Сталін головну
причину кризи вбачав у виступах проти радянської влади
«класових ворогів», передовсім селянства, а тому подолання
труднощів соціально-економічного розвитку він зводив до
боротьби з «внутрішніми ворогами».

1929 р. - посилення тиску Й. Сталіна на групу М. Бухаріна, у

результаті були усунуті останні перепони на шляху до цілковитої
відмови від НЕПу, створені передумови переходу до силових,
адміністративно-командних методів управління економікою і
суспільними процесами та утвердження сталінського
єдиновладдя.

У 1929 р. Й. Сталін остаточно здобув усю повноту влади в

СРСР.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 167

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Керівники УСРР часів радянської модернізації

1925 р. - призначення генеральним секретарем

Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків)
України (ЦК КП(б)У) Л. Кагановича.

1928 р. - призначення генеральним секретарем ЦК КП(б)У

С.Косіора.

Форсована індустріалізація

У 1925 р. ВКП(б) проголосила курс на індустріалізацію.

У 1929 р. був прийнятий курс на форсовану

індустріалізацію.

1929 р. Й. Сталін назвав роком «великого перелому» та

«стрибком до соціалізму».

Індустріалізація - це система заходів, спрямованих на

прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного
переозброєння фекономіки і зміцнення обороноздатності країни.

Завдання індустріалізації:

• здобуття техніко-економічної незалежності СРСР;

• перетворення аграрної країни на могутню індустріальну
державу;
• зміцнення оборонного потенціалу країни;
• підвищення технічної бази сільського господарства.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 168

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Джерела індустріалізації:

• перерозподіл коштів на користь промисловості за

рахунок сільського господарства;
• експорт сировини та продовольства;
• залучення коштів громадян (державні позики, ощадкаси);
• «споживчий аскетизм» населення (тобто населення
повинно було вгамовувати свої бажання);
• використання примусової праці політв’язнів.

Труднощі та особливості індустріалізації:

• можливість використання лише внутрішніх джерел

фінансування;
• перекіс у бік важкої промисловості (переважання
промисловості групи «А» - важкої промисловості);
• нестача кваліфікованих кадрів;
• форсовані темпи;
• жорстка централізація економіки, директивне
господарювання;
• «споживчий аскетизм» населення.

Економіка СРСР здійснювалася шляхом планування на

кожні 5 років.

Командно-адміністративна економіка – це економічна

система, в якій держава або ради керують економікою. В системі
з командною економікою центральний уряд ухвалює всі рішення

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 169

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

стосовно виробництва та споживання товарів та послуг. На

відміну від ринкової економіки, де економіка існує і керується
економічними законами ринку.

Результати перших п'ятирічок

Перша п'ятирічка (1928-1932 рр.):

• форсований ривок у розвитку важкої промисловості;

• створення енергетичної бази;
• розширення та реконструкція металургійної бази
(будівництво заводів «Запоріжсталь», «Азовсталь»;
«Криворіжсталь», реконструкція металургійних заводів
у Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Макіївці,
Комунарську);
• ліквідація безробіття;
• розвиток сільськогосподарського машинобудування
(будівництво Харківського тракторного заводу та випуск
перших тракторів, виробництво на харківському заводі
«Серп і молот» складних молотилок, випуск на
запорізькому заводі «Комунар» комбайнів);
• розгортання соціалістичного змагання;
• запровадження карткової системи.

Соціалістичні змагання (соцзмагання) – різноманітні

заходи підвищення продуктивності праці засновані не на
матеріальній зацікавленості, а на моральній свідомості.
Наприклад, між заводами влаштовувалися змагання, хто більше

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 170

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

виробу продукції. Робітники вимушені були працювати понад

норму безкоштовно, щоб перемогти в змаганнях.

Карткова система – система розподілу продуктів, товарів

та послуг за картками, що індивідуально видаються державою
населенню.

Друга п'ятирічка (1933-1938 рр.):

• подальше наростання індустріалізації (хоча темпи росту

знижені до 13-14% на рік);
• будівництво нових підприємств - Харківський турбінний
завод, Новокраматорський завод важкого
машинобудування, азотний завод у Горлівці та ін.;
• розгортання стахановського руху, початок якому
поклав вибійник шахти «Центральна-Ірміне» Олексій
Стаханов, який у ніч з 30 на 31 серпня 1935 р.,
застосувавши новий метод роботи, встановив
рекорд з видобування вугілля;
• скасування карткової системи (1935 р.);
• апогей соціалістичного змагання.

Наслідки індустріалізації:

• перетворення України із аграрної країни в індустріально-

аграрну;
• збільшення промислового потенціалу в 7 разів;
• залучення в промисловість України значної частини
загальносоюзних коштів (20%);

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 171

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

• виникнення в українській промисловості нових галузей

(кольорова металургія, електрометалургія, маргаринова
промисловість тощо);
• здійснення індустріалізації за рахунок сільського
господарства, що спричинило перехід до насильницької
колективізації;
• низький життєвий рівень населення;
• ліквідація ринкових відносин, створення командно-
адміністративної економіки.

Промисловість України напередодні Другої світової

війни

• збільшення асигнувань на оборону;

• збільшення видобутку вугілля, нарощування
потужностей машинобудівної промисловості, хімічних
підприємств, електроенергетики;
• введення в дію в УРСР 600 нових промислових
підприємств (1938 - червень 1941 р.);
• встановлення надзвичайно жорсткої трудової
дисципліни.

Суцільна колективізація

Грудень 1927 р. — XV з'їзд ВКП(б) взяв курс на кооперування

села (колективізацію). Приводом для цього стала
хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 172

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Колективізація - примусова система заходів, спрямована

на перетворення одноосібних селянських господарств у великі
колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).

Завдання колективізації:

• перекачування коштів із села до міста на потреби

індустріалізації;
• забезпечення населення країни дешевими продуктами
харчування та сировиною;
• перетворення неконтрольованих державою
індивідуальних селянських господарств на велике
виробництво, повністю підконтрольне партійно-
державному керівництву;
• ліквідація дрібнотоварного селянського укладу, який, на
думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а
отже, ліквідація куркульства як класу.

Хід колективізації

Січень 1928 р. - рішення політбюро ЦК ВКП(б) про примусове

вилучення в селянства зернових надлишків та необхідність
форсованої колективізації.

1928 р. - створення першої машинно-тракторної станції

(МТС) в Україні. Основне завдання МТС - виробничо-технічне
обслуговування колгоспів, посилення впливу держави на село.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 173

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Листопад 1929 р. - курс на суцільну колективізацію села.

Пленум ЦК ВКП(б) заслухав доповідь першого секретаря ЦК
КП(б)У С. Косіора «Про сільське господарство України й про
роботу на селі», у якій зазначалося, що Україна повинна у
найкоротший строк впровадити колективізацію й показати
приклад іншим республікам (колективізація в Україні мала
завершитися восени 1931 р. або навесні 1932 р.)

Лютий 1930 р. - лист-директива С. Косіора місцевим

партійним організаціям, у якому ставилося завдання
колективізувати степ за час весняної посівної кампанії, а всю
Україну - до осені 1930 р., що призвело до застосування
насильницьких методів колективізації (до 1 березня 1930 р. було
примусово колективізовано 62,8 % селянських господарств).

Осінь 1929 - весна 1930 р. - хвиля селянських виступів та

повстань проти колективізації.

Березень 1930 р. - стаття Й. Сталіна «Запаморочення від

успіхів», у якій він виступив проти надмірностей у колгоспному
будівництві, звинувачуючи в них партійні комітети та радянські
організації на місцях. Селянам дозволялося виходити з колгоспів.
Це був маневр сталінського керівництва, спрямований на
заспокоєння селян. Почався масовий вихід селян із колгоспів.

Осінь 1930 р. - директивний лист ЦК ВКП(б) «Про

колективізацію», який закликав найрішучішими методами й
темпами завершити цей процес, що призвело до нового етапу
колективізації. Повторне об'єднання селян у колгоспи в Україні
мало завершитися до кінця 1931 р. (до кінця 1932 р. в Україні були

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 174

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

об'єднані у колгоспи близько 70 % селянських господарств, що

володіли 80 % посівних площ).

Сталінська колективізація передбачала ліквідацію цілого

класу заможних господарів, яких називали «куркулями». У
результаті під розкуркулення потрапило близько 200 тис.
господарств.

Куркуль (кулак)- з давнини назва селян, які займалися

лихварством (давали кошти в борг під відсотки). За часів
радянської влади куркулями називали всіх заможних селян та
противників колективізації.

Наслідки колективізації:

• одержано кошти для індустріалізації;

• знищення найбільш працездатних селянських
господарств;
• занепад почуття індивідуалізму, властивого українському
селянинові;
• дезорганізація аграрного сектора (індивідуальні
селянські господарства руйнувалися, а колгоспи
технічно й організаційно були ще слабкими);
• наростання кризових явищ у сільському господарстві
(зниження продуктивності праці, падіння валових зборів
зерна тощо);
• утвердження командної економіки на селі при повному
підпорядкуванні колгоспів державній владі;
• голодомор 1932-1933 рр.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 175

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Голодомор 1932-1933 рр.

Причини:

• політика сталінського керівництва;

• прискорена насильницька колективізація;
• завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.;
• постанова у 1932 р. «Про охорону майна державних
підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення
суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі
як «Закон про п'ять колосків» (згідно з цим законом за
крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із
конфіскацією всього майна або позбавлення волі
терміном не менш ніж на 10 років);
• діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з
В.Молотовим, основною метою якої було вилучення
хліба в селян за будь-яку ціну (обшуки, натуральні
штрафи, загороджувальні загони, реквізиція насіннєвого,
продовольчого й фуражного фондів колгоспів, блокади
сіл-боржників тощо).

Регіон діяльності надзвичайної комісії В. Молотова у

вересні 1932 р.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 176

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Отже, хлібозаготівельна кампанія перетворилася на

цілеспрямоване фізичне винищення українського селянства.

Заходи влади:

• продовження хлібозаготівель;
• створення загороджувальних загонів, які не випускали
селян до міст;
• замовчування голоду;
• відмова від міжнародної допомоги.

Наслідки голодомору:

• величезні людські втрати (за різними даними, від 3,5 до

8 млн. чоловік);
• знищення традиційного українського села з його
багатими народними звичаями;
• подолання опору колективізації і як наслідок - перемога
колгоспного ладу на селі.

Сталінський тоталітарний режим і масові репресії в

Україні

Тоталітарний режим - це політичний режим, який

передбачає встановлення всеосяжного державного контролю
над усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення
демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої
групи політичної партії.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 177

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Терор - це політика придушення, залякування політичних

противників жорстокими насильницькими методами.

Репресії - захід державного примусу, покарання.

Хвилі сталінського терору в Україні

Перша хвиля (1928—1931 рр.) - розкуркулення, депортації,

викриття шкідницьких організацій, боротьба проти відомих
українських громадських діячів та інтелігенції:

• «Шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціалістами

вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися
шкідницькою діяльністю (5 чоловік отримали смертний
вирок, інші - різні строки ув'язнення);
• Сфабрикований процес над «Спілкою визволення
України» (СВУ) 1930 р. - справа, спрямована проти
«старої» національної еліти. Звинувачення 45 чоловік у
підготовці збройного повстання, що мало на меті
відновлення самостійної «буржуазної» України. У справі
«Спілки визволення України» був звинувачений
український суспільно-політичний діяч С.Єфремов;
• Сфальсифікована справа «Українського національного
центру» (УНЦ) 1931 р. - процес над колишніми
провідними діячами УНР, серед яких були М.
Грушевський, В. Голубович та ін.;
• Ліквідація УАПЦ (28-29 січня 1930 р. відбувся
надзвичайний «самоліквідаційний» собор УАПЦ). З 34
єпископів заарештовано 24, ще 8 зникли без суду і
слідства.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 178

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

Друга хвиля (1932-1935 рр.) - голодомор, боротьба з

«націоналістичним ухильництвом»:

• Голодомор 1932-1933 рр.;

• самогубства М. Хвильового (1933 р.) та народного
комісара освіти М.Скрипника (1933 р.);
• арешт українських кобзарів і лірників та розправа над
ними (грудень 1934 р.);
• справи «Української військової організації» (УВО),
«Блоку українських націоналістичних партій» тощо.

Третя хвиля (1936—1938 рр.) - доба «великого терору»:

• боротьба з українським націоналізмом (справи

«націоналістичної» групи професора М. Зерова, «Блоку
українських терористичних груп» та ін.);
• боротьба з ухилами в партії (справи «Українського
троцькістського центру», «Соціал-демократичної партії
України»);
• чистка партверхівки, репресії проти членів КП(б)У (Є.
Квірінг, X. Раковський, С.Косіор, В.Чубар, П. Постишев
та ін.);
• репресії в армії (серед репресованих були відомі
радянські полководці Й. Якір - командувач Київським
військовим округом, І. Дубовий - командувач Харківським
військовим округом, Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І.
Уборевич та ін.);
• репресивні заходи проти українських діячів культури
- «розстріляне відродження».

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 179

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

«Розстріляне відродження» - літературно-мистецька

генерація України 1920 – 1930-х років, репресована сталінським
режимом.

Конституційні зміни в СРСР та в Україні

У 1934 р. столицю УСРР було перенесено з Харкова до

Києва.

У 1936 р. була прийнята нова Конституція СРСР

(«Сталінська Конституція»).

У 1937 р. була прийнята нова Конституція Радянської

України. В цій Конституції законодавчо було закріплено
перемогу соціалізму та побудову основ соціалістичного
суспільства. Українська республіка змінила свою назву з УСРР
на Українську Радянську Соціалістичну Республіку (УРСР).

Розвиток культури

Загальна характеристика

На кінець 20-х років більшовики поступово почали

встановлювати жорсткий контроль над культурою, втискуючи її в
рамки комуністичної ідеології. В умовах утвердження
сталінського тоталітарного режиму на зміну українському
відродженню 20-х рр. прийшов терор тридцятих. Тоталітарний
режим поширював неприязне ставлення до інтелігенції,
впроваджуючи його до масової свідомості. Внаслідок репресій
було знищено значну частину української інтелігенції; увійшов до

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 180

Історія України ХХ – початку ХХІ ст.

обігу термін «Розстріляне відродження». Багато з тих, хто

залишився живим» стали на шлях пристосування до ідеологічних
і творчих обмежень, що їх створював режим.

Водночас відбувалося цілеспрямоване формування нової

генерації радянської людини за допомогою масової системи
народної освіти. Важливу роль у цьому відігравав і прискорений
розвиток преси, радіо.

Можна стверджувати, що розвиток культури цього періоду

мав складний, суперечливий характер.

1930 р. — початок переходу до обов'язкової семирічної освіти

Освіта 1934 р. — встановлено три типи загальноосвітніх шкіл: початкова

(4 роки), неповна середня (7 років) і середня (10 років)

1939 р. — запровадження оплати навчання в середній школі

Наука 1928 р. — створення в Харкові Українського фізико-технічного

інституту

1932 р. — з ініціативи Є. Патона створюється Інститут

електрозварювання Академії Наук.

Творчість П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова, М. Драй-

Хмари, С. Плужника, В.Сосюри, М. Бажана, М. Хвильового, Г.
Література
Косинки, Ю. Яновського, М. Куліша.

30-ті рр. — П. Панч, О. Довженко, З. Тулуб, А. Головко, Ю.

Смолич. І. Микитенко, О. Корнійчук, О. Вишня .

Мистецтво 1934 р. — на заключному етапі республіканської олімпіади

міста та села заарештовано й розстріляно триста кобзарів і
лірників.

Олександр Полтавцев (с) www.izno.сom.ua Сторінка 181