Тема 24. РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ (1929 – 1938 рр.

Початок курсу на індустріалізацію1

грудень 1925 р. – проголошення ХІV з’їздом ВКП(б) курсу на індустріалізацію країни.

Джерела індустріалізації:
 перерозподіл коштів на користь промисловості за рахунок сільського господарства
(колективізація та «ножиці цін»=> криза збуту промислових товарів);
 експропріація (незаконне вилучення) майна у заможних класів;
 експорт сировини, продовольства;
 залучення особистих коштів громадян (державні позики, ощадкаси);
 «споживчий аскетизм населення» (замороження зарплатні робітників і службовців,
згортання виробництва товарів широкого вжитку, введення карткової системи);
 використання безкоштовної примусової праці політичних в’язнів;
 ентузіазм робочих;
 безкоштовні суботники.

Україна і зміна політичного курсу ВКП(б)

1. січень 1924 р. – смерть В. Леніна:
 основна боротьба – між Й. Сталіним та Л. Троцьким;

2. 1927 – 1928 рр. – хлібозаготівельна криза, яка стала приводом для перегляду рішення ХV з’їзду
продовжувати НЕП.
Й. Сталін – головну причину кризи вбачав у виступах проти радянської влади «класових»
ворогів», в першу чергу зміцнілого за умов НЕПу селянства.
 з 1928 р. – вводиться нова друга продрозкладка.
 Фактично 1928 -1929 рр. – кінець НЕПу; встановлення режиму особистої влади Й. Сталіна
до 1953 р..
 1929 -1937 р. – завершення колективізації в Україні, масові репресії
 1934 р. – перенесення столиці України з Харкова до Києва

Сталінська модель соціалістичної економіки

РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ

Форсована (швидкими
культурна революція темпами) індустріалізація суцільна колективізація
Ідеологічна основа:
побудова соціалізму в окремо взятій країні;
загострення класової боротьби на шляху
просування до соціалізму;
ліквідація куркульства як класу.

ТЕРОР

Форсована індустріалізація

1929 р. – курс на форсовану індустріалізацію. Цей рік Й. Сталін назвав роком «великого перелому»
та «стрибком до соціалізму» => 1928/1929-1932-перша п’ятирічка

1 Індустріалізація — комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості.

 Завдання індустріалізації:
- здобуття техніко-економічної незалежності СРСР;
- перетворення аграрної країни на могутню індустріальну державу;
- зміцнення оборонного потенціалу країни;
- підвищення технічної бази сільського господарства.
-
Труднощі та особливості індустріалізації:
- можливість використання лише внутрішніх джерел фінансування;
- перекіс у бік важкої промисловості;
- нестача кваліфікованих кадрів;
- форсовані темпи;
- жорстка централізація економіки.
-
Результати перших п’ятирічок
Перша п’ятирічка (1928/1929 – 1932 рр.)
 форсований ривок у розвитку важкої промисловості;
 створення енергетичної бази;
 1932 р. - пуск Дніпровської ГЕС
 розширення та реконструкція бази (будівництво заводів «Запоріжсталь», «Азовсталь»,
«Криворіжсталь», реконструкція металургійних заводів у Дніпродзержинську,
Дніпропетровську, Макіївці, Комунарську);
 ліквідація безробіття;
 розвиток сільськогосподарського машинобудування (будівництво Харківського тракторного
заводу 1931 та випуск перших тракторів, виробництво на харківському заводі «Серп і молот»
складних молотилок, випуск на запорізькому заводі «Комунар» комбайнів);
 запровадження карткової системи.

Друга п’ятирічка (1933 – 1938 рр.)

 подальше наростання індустріалізації (хоча темпи росту знижені до 13-14 %);
 будівництво нових підприємств – Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод
важкого машинобудування, азотний завод у Горлівці та ін.;
 розгортання стахановського руху, початок якому поклав вибійник шахти «Центральне-
Ірміне» Олексій Стаханов, який у ніч з 30 на 31 серпня 1935 р. застосувавши новий метод
роботи, встановив рекорд з видобування вугілля;
 налагодження виробництва свердлувальних, шліфувальних та ін. верстатів;
 швидкий розвиток легкої та харчової промисловості при збереженні пріоритетного
 розвитку важкої промисловості;
 скасування карткової системи (1935 р.);
 апогей соціалістичного змагання (стахановський рух).
 «безбожна пятирічка» – з новою силою почались гоніння на церкву: у 1932 р. Сталін
підписав декрет, завдання якого «До 1 травня 1937 р. ім'я Бога має бути забуте на території
країни».

Промисловість України напередодні Другої світової війни

збільшення асигнувань на оборону;
встановлення надзвичайно жорсткої трудової дисципліни, указ «Про перехід на 8-годинний
робочий день, на 7-денний робочий тиждень і про заборону робітникам і службовцям
самовільно залишати підприємства та установи» (червень 1940 р.), згідно з яким порушення
дисципліни прирівнювалося до кримінального злочину й каралося ув’язненням (тобто
кріпацтво).

Наслідки індустріалізації
 перетворення України із аграрної країни в індустріально-
аграрну; збільшення промислового потенціалу в 7 разів;
залучення в промисловість України значної частини загальносоюзних коштів (20%);
виникнення в укр. промисловості нових галузей (кольорова металургія, електрометалургія,
маргаринова промисловість);
здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства, що спричинило перехід до
насильницької колективізації;
низький життєвий рівень населення;
ліквідація ринкових відносин, створення командно - адміністративної економіки.

СУЦІЛЬНА КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ2
грудень 1927 р. – XV з’їзд ВКП(б) взяв курс на кооперування села. Приводом для цього стала
хлібозаготівельна криза 1927 – 1928 рр.

Завдання колективізації:
налагодження каналу перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації;
забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування та сировиною;
перетворення не контрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике
виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву (колгоспи+,
радгоспи-);
ліквідація дрібнотоварного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом
капіталізму на селі, а отже, ліквідація куркульства як класу.

Хід колективізації
1. січень 1928 р. – рішення політбюро ВКП(б) про примусове вилучення в селянства зернових
надлишків та необхідність форсованої колективізації - повернення до продрозверстки: 1)
розкуркулення – експропріація селянських гос-в; 2) встановлення оплати праці в колгоспах у
формі трудоднів.

2. 1928 р. – створення першої машинно-тракторної станції (МТС) в Україні. Основне завдання МТС
– виробничо-технічне обслуговування колгоспів і радгоспів, посилення впливу держави на село.

3. листопад 1929 р. – початок насильницької колективізації (курс на суцільну колективізацію

села).
4. лютий 1930 р. – лист-директива С. Косіора місцевим партійним організаціям, у якому ставилося
завдання колективізувати степ за час весняної посівної кампанії, а всю Україні – до осені 1930 р.,
що призвело до застосування насильницьких методів колективізації.
5. осінь 1929 – весна 1930 рр. – хвиля селянських виступів та повстань.
6. березень 1930 р. – стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів»,

Наслідки колективізації:
одержано кошти для індустріалізації;
знищення найбільш працездатних селянських господарств;
занепад почуття індивідуалізму, властивого укр. селянину (куркулів), ліквідація опору укр.
селян;
дезорганізація аграрного сектора (індивідуальні селянські господарства руйнувалися, а
колгоспи технічно й організовано були ще слабкими);
наростання кризових явищ у сільському господарстві (зниження продуктивності праці,
падіння валових зборів зерна);

2Колективізація – примусова система заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у

великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи) підконтрольні державі.
 утвердження командної економіки на селі при повному підпорядкуванні колгоспів державній
владі;
голодомор 1932 – 1933 рр.

Голодомор 1932 – 1933 рр.

Причини:
o прискорена насильницька колективізація;
o завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.;
o постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації
зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» - в народі «Закон про п’ять колосків»
1932 р. (за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із конфіскацією всього майна
або позбавлення волі терміном не менш ніж на 10 років);
o діяльність в Україні Надзвичайної комісії на чолі з В. Молотовим, основною метою якої
було вилучення хліба в селян за всяку ціну (обшуки, натуральні штрафи, загороджувальні
загони).
o Створення подібних надзвичайних хлібозаготівельних комісій на Північному Кавказі на чолі з
Л. Кагановичем та на Поволжі на чолі з П. Постишевим.
Отже, хлібозаготівельна кампанія перетворилася на цілеспрямоване фізичне винищення укр.
селянства.

Заходи влади:
 продовження хлібозаготівель;
  створення загороджувальних загонів, які не випускали селян до міст;
 замовчування голоду; відмова від міжнародної допомоги;
 сталінське керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт, незважаючи на трагедію
голоду всередині країни.

Наслідки голодомору:
величезні людську втрати (за різними даними, від 3,5 до 8 млн. чоловік), найбільші втрати
були в основному на території лісостепової зони України;
знищення традиційного укр. села з його багатими народними звичаями;
подолання опору колективізації і як наслідок – перемога колгоспного ладу на селі.

П. Постишев – секретар ЦК, ворог укр. народу, член Політбюро ЦК КП(б )У. На поч. 1933 р.
висланий на Україну як особистий представник Сталіна з необмеженими правами. Виступав
провідником ідеї загострення класової боротьби, заохочував репресивну політику, вів боротьбу з
«шкідництвом» і «саботажництвом». Постишев за безпосередньою вказівкою Йосипа Сталіна
розгромив українське національне відродження, політику українізації, очолив політичну кампанію
 проти Миколи Скрипника, що привела до його самогубства.

Сталінський тоталітарний режим3 і масові репресії в Україні

Утвердження сталінського тоталітарного режиму
одержавлення усіх форм власності;
утвердження командно - адміністративної системи в управлінні;
жорстока трудова дисципліна;
Волобуєв Михайло (1903 — 1972) — український економіст 1930-х років. Науковий
працівник науково -дослідного інституту ВУАН у Харкові. Автор концепції
економічної самодостатності УСРР . Жертва сталінського терору. 1928 у журналі «Більшовик
України» вміщено його статтю «До проблеми української економіки». Там окреслено фази розвитку
колоніальної політики царату в Україні до жовтневих подій 1917 і спростовано версію про повну єдність
дореволюційної російської економіки. На його думку, ця економіка була єдиною на антагоністичній
Економічна імперіалістичній основі, але, з погляду відцентрових сил пригнічених нею колоній, вона являла собою
сфера комплекс національних економік. На думку Волобуєва, єдиний господарський комплекс являла собою
Україна, що, однак, ігнорували і російські економісти, і московські керівні установи (зокрема Держплан
СРСР), які взагалі уникали навіть самої назви «Україна», віддаючи перевагу термінам «Південь»,
«Південний район», «Південно-Західний», «Південь Європейської Росії», «Південноросійське
господарство», вважаючи Україну колонією європейського типу, що увійшла до складу СРСР. Волобуєв
заявив, що Україна має всі ознаки колонії Росії і економічно експлуатується нею. Волобуєв стверджував,
що Україна має власні шляхи розвитку і що вона мусить підготуватись до вступу у світове господарство у
випадку перемоги революції «не лише в колишній Росії, а по всій земній кулі» як рівноправна частина
цього світового комплексу. 1933 Волобуєв був заарештований за обвинуваченням в участі в «українській
контрреволюційній організації , що прагнула до повалення Радянської влади збройним шляхом». Рішенням
суддівської трійки при Колегії ГПУ УСРР 1934 був засуджений до 5 років виправних таборів.
монополія ВКП(б) на владу (заборона діяльності в Україні лівих есерів, комуністів –
боротьбистів, УКП; встановлення однопартійної системи; повний контроль над усіма
організаціями та громадськими об’єднаннями);
створення унітарної держави, централізація управління;
Політична
культ вождя;
сфера репресії4, терор5 (знищення будь-якої опозиції, створення каральних органів – ДПУ,
НКВС);
формування партійного і державного апарату на принципах особистої відданості
(провідниками сталінської політики в Україні були Л. Каганович та С. Косіор).
монополія комуністичної ідеології, що базувалася на марксизмі;
ідеологізація освіти;
встановлення жорстокої цензури;
Духовна сфераборотьба а інакомисленням;
контроль над засобами масової інформації;
цілковите підкорення особистості інтересам колективу та держави;
партійний контроль над діяльністю інтелігенції, представників культури
• 1937 р. – схвалення нової Конституції УРСР (другої) Надзвичайним XIV Всеукраїнським
з’їздом рад. Конституція затвердила перемогу соціалізму та побудову основ соціалістичного
суспільства.

Масові репресії та терор в Україні кін.20-30 рр.

«Великий терор» 1937-1938

Хвилі сталінського терору в Україні

перша хвиля (1928 р.) - «Шахтинська справа» над 53 спеціалістами вугільної
(1928 – 1931 рр.) промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю
розкуркулення, (5 чоловік отримали смертний вирок, інші – різні строки ув’язнення);
депортації, викриття 1930 р. - сфабрикований процес над «Спілкою визволення України»

3 Тоталітарний режим – це політичний режим, який передбачав встановлення всеосяжного державного контролю над
усіма сферами життя суспільства шляхом терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої
групи (політичної партії).
4
Репресії – захід державного примусу, покарання.
Терор – це політика придушення, залякування політичних противників жорстокими насильницькими методами.
 шкідницьких (СВУ). Судили інтелектуальну еліту українського народу, звинувачення
організацій, боротьба у підготовці збройного повстання, що мало на меті – відновлення
проти відомих укр. самостійності України. Її керівником оголосили колишнього діяча УЦР,
громадських діячів та знаного літературного знавця Єфремова;
інтелігенції. 1931 р. - сфальсифікована справа « Українського національного
центру» (УНЦ) над колишніми провідними діячами УНР, серед яких
були М. Грушевський, В. Голубович та ін.
друга хвиля голодомор 1932 – 1933 рр.;
(1932 – 1935 рр.) самогубства М. Хвильового т наркома освіти М. Скрипника;
голодомор, арешт укр. кобзарів і лірників та розправа над ними (грудень 1934
репресивний спалах р.);
після вбивства С.
Кірова, боротьба з
«націоналістичним
ухильництвом»
боротьба з укр. націоналізмом;
боротьба з ухилами в партії (справи «Українсько-троцькістського
третя хвиля центру»);
(1937 – 1938 рр.) чистка партверхівки, репресії проти КП(б)У (Є. Квірінг, Х.
доба «великого Раковський, П.Постишев, Косіор та ін.);
терору» репресії в армії
репресивні заходи проти укр. діячів культури – «розстріляне
відродження».

Культура УРСР 30-х рр..

Загальна характеристика
На кінець 20-х років більшовики поступово почали встановлювати жорсткий контроль над культурою,
втискуючи її в рамки комуністичної ідеології. В умовах утвердження сталінського тоталітарного режиму на
зміну українському відродженню 20-х рр. прийшов терор тридцятих. Тоталітарний режим поширював
неприязне ставлення до інтелігенції, впроваджуючи його до масової свідомості. Внаслідок репресій було
знищено значну частину української інтелігенції; увійшов до обігу термін «Розстріляне відродження».
Багато з тих, хто залишився живим» стали на шлях пристосування до ідеологічних і творчих обмежень, що їх
створював режим.
Водночас відбувалося цілеспрямоване формування нової генерації радянської людини за допомогою масової
системи народної освіти. Важливу роль у цьому відігравав і прискорений розвиток преси, радіо.
Можна стверджувати, що розвиток культури цього періоду мав складний, суперечливий
характер. Освіта
1934 р. — встановлено три типи загальноосвітніх шкіл: початкова (4 роки), неповна середня (7років) і середня
(10 років) — запровадження оплати навчання в середній школі.

Наука
1928 р. — створення в Харкові Українського фізико-технічного інституту
1932 р. — з ініціативи Є. Патона створюється Інститут електрозварювання Академії Наук.
Література
Творчість П. Тичини, М. Рильського, М. Зерова, М. Драй-Хмари, С. Плужника, В.Сосюри, М. Бажана, М.
Хвильового, Г. Косинки, Ю. Яновського, М. Куліша.
30-ті рр. — П. Панч, О. Довженко, З. Тулуб, А. Головко, Ю. Смолич. І. Микитенко, О. Корнійчук, О. Вишня.

Мистецтво
Художники: М. Самокиш на історичну тематику «Бій І. Богуна з Чернецьким під Монастирищем» 1931
р.
1934 р. — на заключному етапі республіканської олімпіади міста та села заарештовано й розстріляно
триста кобзарів і лірників.
Терміни. Дати:

Індустріалізація в УСРР - це комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості. Почалася

індустріалізація із 1925 р. – завершенням відбудови промисловості і переходуд до нарощування
нової до кінця 30-х років. Здійснювана за рахунок перекачування коштів із сільського господарства:
спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після
проголошення курсу на форсування індустріалізації (1929р.) — шляхом продрозкладки .
Особливістю радянської індустріалізації був пріоритетний розвиток важкої промисловості та воєнно-
промислового комплексу.

«П’ятирічка» – план на кожні 5 р. (4 р.) по економічному розвитку, які встановлювалися в

Радянському Союзі з 1928 по 1990 рр. Також, часів Хрущова була «семирічка».

Коренізація – право народів на розвиток власної культури, мови, відновлення традицій.

Українізація - політичне просування і впровадження елементів української мови та української
культури з 1923 р., в різних сферах суспільного життя. У 20-30-х рр. була складовим елементом
загальносоюзної кампанії коренізації.

Автокефальна церква - православна церква, яка самостійна незалежна у розв'язанні організаційних

і культових питань від церкви російського патріархату. На початку 1918 року в Києві було скликано
Всеукраїнський Церковний Собор, який виступив за створення незалежної від московського
патріархату української церкви, очолив рух митрополит Липківський. Однак, робота Собору
перервалася наступом більшовиків на Київ, у 1921 р. Собор відбувся, де було створено Українську
автокефальну православну церкву (УАПЦ).

Форсована індустріалізація – створення великого машинного виробництва, передусім важкої

промисловості (енергетики, металургії, машинобудування, нафтохімії та інших базових галузей)
прискореними темпами . Форсована індустріалізація проводилася в УРСР з 1929 рр. з метою
подолання економічної відсталості, здобуття техніко-економічної незалежності СРСР, створення
економічної бази для побудови комунізму, забезпечення всебічної обороноздатності СРСР й
перетворення його на наймогутнішу державу світу. Індустріалізація здійснювалась на основі не
реальних планів екстенсивним шляхом: не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок
будівництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих.
Джерела індустріалізації: перерозподіл коштів на користь промисловості за рахунок сільського
господарства (колективізація та «ножиці цін»=> криза збуту промислових товарів); експропріація
(незаконне вилучення) майна у заможних класів; експорт сировини, продовольства; залучення
особистих коштів громадян (державні позики , ощадкаси); «споживчий аскетизм населення»
(замороження зарплатні робітників і службовців, згортання виробництва товарів широкого вжитку,
введення карткової системи); використання безкоштовної примусової праці політичних в’язнів;
ентузіазм робочих; безкоштовні суботники.

Стаханівський рух - масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення

високих виробничих показників започаткований у 1935р., в роки ІІ пятирічки на Донбасі шахтарем
Стахановим.

Колективізація - створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Почався

курс на кооперування села в 1927 році, 1929 р. – рік великого перелому – суцільної колективізації.
Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської
продукції на 150% і знищення приватного господарства на селі (буржуазного елементу).

Розкуркулення - операція експропріації (вилучення) селянських господарств у 30-ті роки XX,

складова частина примусової колективізації. Формально спрямована проти найзаможніших селян,
т.зв. куркулів, на практиці вилилась у репресії проти значної кількості середняків, які в
Україні складали дві третини селян.
«Закон про п ’ять колосків» - репресивний радянський закон часів Голодомору 1932 р, прозваний
так в народі, який передбачав за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із
конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін
не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія заборонялась. На літо 1933р. за цим
законом було засуджено 150000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь
їжу. Поновлений в роки голоду 1945-46 рр.

Голодомор - масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932-33 рр, що призвів до
багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (найбільше
постраждала центральні укр. землі) та Кубані, переважну більшість населення якої становили
українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського
Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського
національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Організатори
голодомору в Україні: Косіор та Молотов.
Визнання геноцидом проти українського народу політику радянської влади у 1932-33 рр. зробив
президент В. Ющенко.

Тоталітарна держава – держава, яка втручається і контролює всі сфери життя громадянина.

«Чорна дошка» – це статус села чи району на території Української СРР, який передбачав блокаду
та посилений терор голодом цивільного населення під час геноциду українського народу 1932—1933
роки. Присвоювався комуністичним режимом населеним пунктам та районам, які чинили опір
примусовій колективізації, масовим актам беззаконня влади , зокрема повного вилучення харчових
продуктів у мешканців села чи цілого району, що призводило до голодної смерті громадян.

Паспортна система –1932 р. видана постанова «Про встановлення єдиної паспортної системи по
Союзу РСР і обов'язкової прописки паспортів» вводилася обов'язкова паспортизація населення з
метою адміністративного обліку, контролю та регулювання пересування населення, окрім селян, що
поставило їх в становище кріпаків, бо прикріпило до місця проживання, адже без паспорта не могли
змінити місця проживання чи куди-небудь виїхати. Жителі сіл були безпаспортними (фактично
кріпаками) аж до І з’їзду колгоспників (літо 1969 р.), коли Рада Міністрів СРСР пішла на полегшення
життя селян і скасувала громіздку бюрократичну процедуру отримання паспорта колгоспниками.

Розстріляне відродження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-х рр. XX ст.

в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, і
яке було знищене сталінським режимом в 3—х рр..
Комуністична партія СРСР діяла забороненими методами: репресіями, замовчуванням, нищівною
критикою, арештами, розстрілами. Перед письменниками стояв вибір: самогубство (Хвильовий),
репресії і концтабори (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (Іван Багряний, В.
Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання програмових творів на
уславлення партії (П. Тичина, Микола Бажан). Більшість митців була репресована і розстріляна.

ГУЛАГ (рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест

заключения) — у СРСР у 1934–1956 роках підрозділ НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ),
який керував системою виправничо-трудових (концентраційних) таборів. Для політичних
супротивників більшовицького режиму були створені особливі місця ув'язнення («політізолятори»),
а також - на початку 1920-х років - Управління Соловецьких таборів особливого призначення, що
перебували у віданні органів державної безпеки ВЧК (Всеросійська надзвичайна комісія) – ОГПУ
(Об'єднане державне політичне управління).

Соціалістичний реалізм (скорочено соцреалізм) – термін, що закріпився у радянському

мистецтвознавстві для позначення художнього методу та стилю, що панував у СРСР з 30-х
років XX сторіччя. В соцреалізмі вбачали «естетичне вираження соціалістично усвідомленої
концепції світу й людини, зумовленою епохою боротьби за встановлення й творення соціалістичного
суспільства», тому він був єдиним офіційно дозволеним в Радянському Союзі «творчим методом»
літератури і мистецтва. Фактично соціалістичний реалізм був радянським варіантом монументалізму,
стилю, притаманного й іншим тоталітарним державам.

1925 р. - завершення відбудови промисловості, курс на індустріалізацію;

1928/1929- 1932 - перша п’ятирічка
1928 р. – «Шахтинська справа», судовий процес;
1929 р. – рік «великого перелому», початок суцільної (насильницької) колективізації;
1930 – судовий процес у справі «Спілки визволення України» (СВУ)
1932 - 1933 рр. - Голодомор в Україні;
1934 р. - перенесення столиці України з Харкова до Києва;
1937 – ухвалення Конституції УРСР;
1930 р. - проведення польською владою політики «пацифікації»;
1937-1938 – «Великий терор»