Тема 23.

УРСР ПІД ЧАС НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

(1921 – 1928 рр.)

Причини переходу до непу:

 глибока економічна криза як наслідок громадянської війни та політики «воєнного комунізму»
(розруха, закриття підприємств, падіння виробництва промислової й сільськогосподарської
продукції);
 політична криза (масовий опір політиці більшовиків – селянські повстання, страйки робітників,
виступи в армії, на флоті);
 спад революційної хвилі на Заході, відкладення ідеї «світової соціалістичної революції»;
 початок реалізації плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), який передбачав
будівництво електростанцій, заводів в Україні (реалізація цього плану вимагала надмірної
витрати матеріальних ресурсів).

березень 1921 р. – Х з’їзд РКП(б) про перехід до нової економічної політики (НЕПу)
Основні заходи непу
скасування продрозкладки, введення продподатку - встановлення
натурального податку на селянські господарства. Встановлювався до
початку весняної сівби і визначався окремо для кожного виду
сільськогосподарської продукції. В 1923—1924 дозволялося сплачувати в
грошовій формі, а в 1924—1925 — лише грошима. Позитивною стороною
було встановлення твердо фіксованого П. залежно від обсягів виробленої
продукції, а також від розмірів земельних ділянок, кількості членів сім'ї та
урожайності. У 1922— 1923 найбідніша частина селян була звільнена від
П.; найнижча ставка цього податку становила 2,9% річного доходу для
Сільське господарств, у яких на одного їдця припадало до 0,25 десятин землі,
господарство найвища — 24,2% для господарств, де на одного їдця припадало понад 3
десятини землі. Водночас 10—25% П. залишалися в місцевих страхових
фондах.
після внесення податку селянин діставав право вільно розпоряджатися
плодами свої праці, продавати їх. Це створювало економічні стимули для
розвитку селянського господарства;
дозвіл на оренду землі;
дозвіл використовувати найману працю;
розвиток різних форм кооперації;
скасування кругової поруки.
продаж у приватну власність, передача в оренду дрібних та частини
середніх підприємств;
об’єднання великих підприємств у трести та переведення їх на
госпрозрахунок;
Промисловість скасування загальної трудової повинності;
перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні1;
дозвіл на створення концесій2;
госпрозрахунок.3
Фінанси та поновлення вільної торгівлі;
торгівля
1
Відрядна форма оплати праці — оплата праці, яка прямо залежить від кількості виробленої продукції.
2Концесія — договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать
державі чи місцевим органам влади, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним
особам. Концесії у період НЕПу виступали як форма залучення іноземного капіталу.
3 Госпрозрахунок - система економічних відносин, за якої підприємства одержують певну самостійність, відшкодовують

витрати на виробництво продукції своїми доходами, розпоряджаються прибутком, матеріально стимулюють якісну працю
робітників; поєднує централізоване керівництво з певною господарською самостійністю підприємств.
 введення державних податків, платні за транспорт, комунальні послуги;
поступове вилучення старих грошових знаків.

Особливості НЕПу в Україні:

  НЕП в Україні був запроваджений пізніше, ніж у Росії (у 1922 р.);
 висока ставка продподатку;
 застосування репресивних заходів при вилучення продподатку;
 введення НЕПу в умовах голоду 1921-1923 рр., що відсунуло нормалізацію становища в
сільській місцевості на рік-півтора;
 широка підтримка українським населенням заходів НЕПу.

Результати НЕПу:
 зростання господарчої ініціативи, зацікавленості у результатах праці, що призвело до
підвищення продуктивності праці;
  швидкі темпи відбудови народного господарства країни;
 конфлікт між ринковими відносинами та адміністративно-командною системою,
незмінність авторитарного характеру політичної системи породжували сумніви щодо
тривалості НЕПу.
 періодичні кризи: хлібозаготівельні, «криза збуту» (промислових товарів через політику
«ножиці цін» - завищення ціни на промислові товари і заниження на с/г)

Голод в Україні 1921 – 1923 рр.

Причини голоду:
o післявоєнна розруха;
o скорочення виробництва сільськогосподарської продукції; підрив сільського господарства
продрозкладкою – «воєнним комунізмом»; незацікавленість селян у результатах праці;
o вивезення хліба до Росії та інших республік; експорт хліба;
o посуха та неврожай у південних і степових районах України.

Заходи влади:
o замовчування наявності голоду в Україні тривалий час;
o продовження збору продподатку та вивезення хліба з України;
o вилучення церковних цінностей під приводом боротьби з голодом;
o дозвіл міжнародним організаціям надати допомогу голодуючим.

Міжнародні організації з допомоги голодуючим:

 АРА (американська адміністрація допомоги) на чолі з Г. Гувером;
 фонд Ф. Нансена (відомого мандрівника, вченого);
міжнародний комітет робітничої допомоги (створений Комінтерном4).
Наслідки голоду 1921-1923 рр.:
o в Україні від голоду померло 1,5 – 2 млн. чоловік;
o придушення селянського повстанського руху в Україні та зміцнення більшовицької влади.

ВХОДЖЕННЯ УСРР ДО СКЛАДУ СОЮЗУ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ

РЕСПУБЛІК (СРСР)

4Комуністичний інтернаціонал — міжнародна організація комуністичних партій, заснована 1919 року в

Москві за ініціативи В. Ульянова. Мета - «світова пролетарська революція». 1943 року Сталін розпустив
Комінтерн на вимогу союзників СРСР — США та Великобританії.
 Проекти розв’язання питання про відносини між радянськими республіками
Проекти Автономізація Конфедерація Союз республік
Й. Сталін,
Автори Д. Мануїльський керівництво КП Грузії В. Ленін, Х. Раковський
відмова республік від установлення входження всіх
створення власних договірних відносин радянських республік до
національних держав та між незалежними нового державного
входження їх до складу республіками об’єднання – Союзу
Зміст проектів РСФР на правах автономії Радянських
Соціалістичних
Республік (СРСР) на
рівних правах

30 грудня 1922 р. – І Всесоюзний з’їзд рад у Москві: утворено Союз Радянських Соціалістичних
Республік; УСРР ввійшла до складу СРСР.
січень 1924 р. – ІІ Всесоюзний з’їзд рад затвердив першу Конституцію СРСР;
травень 1925 р. Конституція УРСР
Адміністративний поділ: округи.

Компартійний апарат
  перші секретарі ЦК КП(б)У:
• 1925-1928 рр. – Л. Каганович (один з найближчих помічників Сталіна, ворог укр.
народу: прихильник суцільної колективізації);
• 1928-1938 рр. – С. Косіор (ворог укр. народу: організував ліквідацію «українізації»,
через колективізацію спричинив голодомор 1932-33 рр).

ПОЛІТИКА УКРАЇНІЗАЦІЇ (КОРЕНІЗАЦІЇ)

квітень 1923 р. – проголошення ХІІ з’їздом РКП(б) курсу на коренізацію5;

в Україні коренізація набула характеру українізації.

Складові українізації:
1) Підготовка та залучення кадрів із представників укр. національності до партійних і державних
органів та установ.
2) Створюються також окремі адміністративно-територіальні одиниці в місцях компактного
проживання неукраїнського населення для розвитку культури національних меншин.
3) Запровадження в усіх установах та навчальних закладах укр. мови.
4) Видання газет, журналів, книжок укр. мовою.
5) Усебічний розвиток укр. культури і партійне керівництво нею.
6) Глибоке вивчення національної історії, відродження традицій.
7) Українізацію підтримували О. Шумський (нарком освіти УСРР в 1924-27 рр., звинувачений в
«націоналістичному ухильництві» - «шумськізмі», звільнений і під тиском визнав помилковість
своєї позиції), М. Скрипник (наркоми освіти в УРСР в 1927-33 рр., обвинувачений в
націоналізмі – призвело до самогубства).
Українізації чинили опір верхівка КП(б)У, чиновники, керівники великих підприємств, трестів,
російське та русифіковане укр. міщанство, пролетаріат, інтелігенція (зокрема М. Горький, А.
Луначарський), священники Російської православної церкви.

5Коренізація – це надання народам СРСР можливості розвивати власні культури, мови, готувати
національні кадри з метою посилити вплив комуністичної партії у національних районах.
Деякі історики, враховуючи подальші події, вважали, істинною причиною введення політики
«коренізації» з метою контролю всіх культурних процесів національних меншин і виявлення
«націоналістичних елементів» у суспільстві, що підтверджується джерелами:
«Зростання української культури та української інтелігенції йде швидкими темпами і якщо ми не
візьмемо в руки цього руху, він може піти мимо нас.…віддавати цей рух у руки чужих нам елементів
не можна ні в якому разі…»
Культура УРСР 20-х рр..

Розвиток культури пов’язаний також з політикою «українізації», яку проводили більшовики в

рамках курсу 1923 р – «коренізації». Головну роль у її проведенні відіграли тодішні керівники
Наркомату освіти УРСР – О. Шумський (1925-1927 рр.) і М. Скрипник (1927-1928 рр.).

Освіта
В 20-х рр.. запровадження обов’язкового 4-річного навчання. Рівень грамотності протягом 20-х рр.
зростає з 24 % до 57 %. Кількість педінститутів збільшується до 46, технікумів» – до 84.
Кваліфікованих робітників готують ФЗУ (школи фабрично-заводського учнівства). Внаслідок
українізації 80% шкіл, 50% технікумів, 25% вузів стають україномовними

Наука
В Україні працюють багато вчених світового рівня: математик М. Боголюбов, творець теорії
космічних польотів Ю. Кондратюк, біохімік О. Палладін, фізіолог О. Богомолець, Данило
Заболотний (1866- 1929) — український мікробіолог, епідеміолог, Президент ВУАН (1928–1929
роки), засновник Інституту мікробіології та епідеміології в Києві. Переніс на собі чуму, але завдяки
введенні йому протичумної сироватки вижив); лікарі В. Філатов (операції на оці) і М. Стражеску,
генетики М. Холодний та О. Сапєгін, фізики Л. Ландау і П. Капиця, історики М. Грушевський і Д.
Багалій, економіст М. Волобуєв, що доводив теорію «економічної самодостатності УРСР».

Література
20-ті рр. — створення різноманітних письменницьких організацій: «Спілка революційних
письменників», «Плуг», «Гарт», «Молодняк», «Нова генерація», «Неокласики» та ін. ВАПЛІТЕ
(Вільна Академія Пролетарської Літератури) – літературне об’єднання в Україні, що діяло з
лютого 1926 р. по лютий 1928 р. Виникло у Харкові. Очолювали М. Хвильовий, М. Яловий,
М. Куліш Творчість П . Тичини, М. Рильського, М. Зерова, М. Драй-Хмари, С. Плужника,
В.Сосюри, М. Бажана, М. Хвильового, Г. Косинки, Ю. Яновського, М. Куліша.

Мистецтво
У 20-ті роки театрі працюють режисер Л. Курбас, актори Г. Юра, А. Бучма, О.Сердюк, Н. Ужвій,
М. Крушельницький.
На кінець 1925 р. в УРСР 46 постійних театрів.
«Березіль» – український перший філософський театр, заснований у Києві Л. Курбасом у 1925 р.
У 1926 р. перенесений у Харків.
Музичне мистецтво: М. Леонтович («Щедрик», «Дударик»), Я. Степовий, Л. Ревуцький, Г.
Верьовка , Б. Лятошинський, В. Косенко, К. Данькевич.
1926-1926 рр. — відкрито національні театри опери та балету в Харкові, Києві, Одесі
1928 р. — перший фільм О. Довженка на одеській кіностудії «Звенигора»
Протягом 1929-1987 рр. в УРСР знято 180 фільмів
Живопис: М. Бойчук , І. Їжакевич, В. Касіян, О. Шовкуненко, М. Дерегус. Скульптори: М. Лисенко,
В. Іванов, Л.Муравія.

Терміни. Дати:

Неп (нова економічна політика) – економічна політика в Радянських республіках, прийнята 1921 року X
з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму».
Мета неп: відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму.
• заміна продрозкладки продподатком в селі,
• використання ринку і різних форм власності,
• залучення іноземного капіталу у формі концесій,
• проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.
НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.
Вкінці 1920-х рр.. НЕП був ліквідований.

Трест — найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники

відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються
єдиному управлінню. За НЕПу, в 1922 — 23, в УРСР відбулося трестування промисловості, при тому частково
ліквідовано головне управління, а територіально пов'язані групи підприємств з метою здешевлення продукції
та впровадження раціональніших виробничих процесів об'єднано в трести. В Україні порівняно з іншими
республіками трести розвинулися найшвидше: у жовтні 1921 організовано трест «Південсталь», що об'єднував
три великі металургійні заводи: Макіївський, Юзівський і Петровський (згодом йому підпорядковано ще 19
менших) з рядом вугільних шахт і коксовими підприємствами; у вугільній промисловості створено великий
трест «Донбасвугілля», у рудній — «Південнорудний трест» (ПРТ), заводи важкого машинобудування були
об'єднані в Південно машинобудівний трест (ПМТ), а сільськогосподарського машинобудування — у двох
трестах: «Південний Сільмаштрест» з центром у Запоріжжі й «Укртрестсільмаш» у Харкові.

1921 - 1923 рр. - голод в Україні;

1921 – утворення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ)
1922 р. - входження УСРР до складу СРСР;
1923 р. - початок політики «коренізації» в УРСР («українізації»);