1

УСРР в умовах нової економічної політики (1921-1928)

УСРР на початку 1920-х рр.
Міжнародне становище:
Ω УСРР вийшла з міжнародної ізоляції; встановлено дипломатичні та
економічні відносини з Литвою, Латвією, Естонією (1921),
Туреччиною, Німеччиною (1922);
Ω з 1922 р. починається обмеження дипломатичної активності УСРР
з боку РСФСР;
Ω 1923 р. ліквідовано Народний комісаріат закордонних справ УСРР.

Державний статус України у 1921-1922 рр.

дата союз зміст домовленостей

Черв.1919 р. - воєнно-політичний об’єднано 5 найважливіших
груд.1920 р. союз Росії, України, наркоматів: військових справ,
Латвії, Литви, народного господарства, залізничного
Білорусії управління, фінансів та праці
Груд.1920 р. - «Договірна договори про воєнний та господарсь-
груд. 1922 р. федерація» УСРР кий союз; об’єднано наркомати
та інших зовнішньої торгівлі, шляхів, пошти і
радянських телеграфу; на територію УСРР
республік поширено російське законодавство
Економічне становище:
Ω глибока економічна криза внаслідок тривалих воєнних дій та
політики воєнного комунізму: виробництво промислової продукції
становило 10%, збір хліба - менше 40% від довоєнного рівня;
Ω гіперінфляція - надмірне збільшення маси паперових грошей в обігу:
у порівнянні з 1917 р. ціни зросли на 7200%;
Ω розвал житлово-комунальної сфери, дефіцит житла;
Ω голод 1921-1923 рр.
Внутрішньополітичне становище:
Ω збройний опір селянства радянській владі: на початку 1921 р. лише в
офіційних повстанських загонах воювало понад 100 тис. осіб;
1
2

Ω маргіналізація населення - це процес соціального падіння або

перебування у невисокому й заздалегідь програшному соціальному
статусі; маргіналізація нижчих прошарків населення притаманна
ієрархічному й патріархальному суспільству; часто маргіналізація
призводить до матеріального зубожіння, і навіть до зникнення
маргіналізованих груп; маргіналізовані індивіди часто обмежені в
отриманні соціальних послуг, програм і соціальних привілеїв.

Проєкти об’єднання радянських республік

Автономізація Й. Сталіна: відмова радянських республік від планів

створення власних національних держав та їх входження до складу
РСФРР на правах автономних республік.
Конфедерація керівництва КП Грузії: встановлення договірних
відносин між самостійними та незалежними республіками.
Федералізація В. Леніна: входження усіх радянських республік до
нового державного об’єднання - Союзу Радянських Соціалістичних
республік.

Утворення Союзу Радянських Соціалістичних республік.

30 грудня 1922 р. - I Всесоюзний з’їзд Рад у Москві затвердив
Декларацію та Договір про утворення СРСР на основі
ленінського проекту;
1924 р. - II Всесоюзний з’їзд Рад затвердив першу Конституцію
СРСР, але механізм виходу тої чи іншої республіки із Союзу був
відсутній, тільки декларувала право виходу зі складу СРСР; отже
СРСР перетворювався на централізовану унітарну державу;
1925 р. - IX Всеукраїнський з’їзд Рад вніс зміни до Конституції
УСРР, законодавчо закріпивши вступ України до складу СРСР.
Повноваження України в СРСР: внутрішні справи, сільське господар-
ство, місцева промисловість, культурно-освітня сфера, охорона здоров’я.
Керівництво УСРР у 1920-х рр.
Перші генеральні секретарі КП(б)У: В. Молотов (1920-21),
Д. Мануїльський (1921-23), Е. Квірінг (1923-25), Л. Каганович (1925-28).
Голови Раднаркомів: Х. Раковський (1919-23), В. Чубар (1923-34).

2
3

Голод в Україні 1921-23 рр.

Причини голоду:
 післявоєнна розруха;
 скорочення сільськогосподарського виробництва внаслідок
продрозкладки;
 вивезення хліба до Росії та інших радянських республік, хлібний
експорт;
 посуха та неврожай у південних та степових районах України;
 боротьба із селянським повстанським рухом.
Масштаби голоду:
ճ охопив південь України: Запорізьку, Дніпропетровську,
Миколаївську, Херсонську, Одеську та Харківську області;
ճ голодувало 25% населення України або 5,6 млн. осіб
Заходи влади:
Ջ тривалий час факт голоду замовчувався;
Ջ продовжувався збір продподатку та вивезення хліба з України;
Ջ під приводом боротьби з голодом влада вилучала церковні цінності.
Організації, що надали міжнародну гуманітарну допомогу:
 АРА (Американська адміністрація допомоги, яку очолював
президент США Гувер);
 Фонд Ф. Нансена виділив частину отриманої Нобелівської премії
на закупівлю продовольства для України;
 Міжнародний комітет робітничої допомоги;
 Червоний хрест;
 релігійні організації.
На жаль основна частка міжнародної допомоги була спрямована у Росію.
Наслідки голоду:
 загинуло близько 1,5-2 млн. людей;
 придушено селянський повстанський рух в Україні;
 підірвано церковний вплив;
 зміцнена більшовицька влада.

3
4

Нова економічна політика (1921-28) прийнята X з’їздом РКП(б) -

економічна політика більшовиків, що базувалася на впровадженні
елементів ринкової економіки.
Причини переходу до НЕПу:
 глибока економічна криза, спричинена тривалою війною та
політикою воєнного комунізму;
 політична криза: селянські повстання, страйки робітників, виступи
в армії, на флоті;
 спад революційної хвилі на Заході, відкладення реалізації ідеї
«світової соціалістичної революції;
 початок реалізації плану електрифікації Росії ГОЕЛРО 1920 р.:
будівництво 30-ти великих електростанцій, серед них -
Дніпровська ГЕС.
Основні заходи НЕПу
Сільське господарство:
Շ продрозкладку замінено на продподаток, який був меншим за
розміром і встановлювався до посівної;
Շ дозволено оренду землі; дозвіл використовувати найману працю;
Շ розвивалися різні форми кооперації:
- ТСОЗИ - товариства зі спільної обробки землі;
- артілі - мали спільні посіви, але в індивідуальному користуванні
залишалися присадибна ділянка, інвентар і тяглова сила;
Շ скасовано кругову поруку при сплаті податків.
Промисловість:
ճ у приватну власність продавали дрібні і частину середніх
підприємств; трансорт, великі та значна частина середніх
підприємств залишалися у державній власності;
ճ дозволено оренду та найману працю;
ճ великі підприємства об’єднувались у трести - об’єднання
підприємств однієї або декількох галузей, де учасники об’єднують
виробництво, збут, управління та фінанси;
ճ для державних підприємств уведено госпрозрахунок - планове
господарювання на основі самоокупності, без допомоги коштів
державного бюджету;
ճ скасовано загальну трудову повинність;
ճ відбувся перехід від зрівняльної до відрядної зарплатні;
4
5

ճ дозволено створювати концесії - підприємства та інші державні

господарські об’єкти, які передавали в оренду іншим державам,
іноземним фірмам, приватним особам.
Фінанси і торгівля:
ƒ поновлено вільну торгівлю;
ƒ уведено державні податки, платню за транспорт, комунальні послуги;
ƒ 1922-24 рр. - проведено грошову реформу, випущено
конвертований червонець, який дорівнював 10 царським
карбованцям (6 доларам);
ƒ збережено державну монополію у зовнішній торгівлі.
В Україні НЕП запроваджено пізніше, ніж на території РСФРР через
повстанський рух.
Суперечливість НЕПу: в економіці:
წ періодичні кризи хлібозаготівель, спричинені небажанням селян
здавати врожай за наднизькими державними цінами танадвисокими
цінами на промислову продукцію;
წ оренда переважала над денаціоналізацією; термін оренди не
перевищував 5 років;
წ у заможних селян і колишніх поміщиків «відрізали» надлишки
землі;
წ великі податки обмежували прибуток приватних підприємців,
придушували зростання обсягів виробництва, спричиняли
підвищення цін;
წ надзвичайно низький соціально-побутовий рівень життя на селі;
წ низька продуктивність праці на державних підприємствах;
წ відплив капіталів у тіньову сферу.
у політиці:
Ջ встановлено привілеї для партійних працівників;
Ջ виборчих прав позбавлено торговців, орендарів, які
використовували найману працю;
Ջ пропагувалося негативне ставлення до нової буржуазії;
Ջ проводилися регулярні репресії проти приватних власників.

5
6

Результати НЕПу:
 зросла господарча ініціатива, зацікавленість результатами праці,
що призвело до підвищення продуктивності праці;
 сільське господарство відставало від промисловості;
 зріс життєвий рівень населення;
 народне господарство країни відбудовувалося швидкими темпами:
у 1925-26 рр. Україна досягла промислових показників рівня
довоєнного 1913 р.;
 назрівав конфлікт між ринковими відносинами та адміністративно-
командною системою;
 авторитарний політичний режим залишився незмінним.

Політика коренізації - надання народам СРСР можливість

розвивати власні культури, мови, готувати національні кадри.

Запроваджено у квітні 1923 р. на XII з’їзді РКП(б).

Напрямки в Україні:
 українізація, яка проводилась з 1923 р. до початку 30-х рр.;
 сприяння розвитку національних меншин.
Причини українізації:
 потреба в посиленні контролю і впливу комуністичної партії в
суспільстві;
 потреба в пошуку спільної мови з селянством та залученні на бік
радянської влади національної інтелігенції;
 прагнення створити позитивний образ радянської влади у світовому
співтоваристві;
 мала компенсувати втрату політичного суверенітету УСРР.
Провідники: народні комісари освіти УСРР Г. Гринько (1923-24),
О. Шумський (1925-27), М. Скрипник (1927-33).
Заходи українізації:
 підготовка та залучення укр. кадрів до управління: кількість
українців у партійно-державному апараті зросла від 52 до 54 %
у 1927 р.;

6
7

 запровадження в усіх установах та навчальних закладах укр.

мови: у 1927 р. на укр. мову навчання перейшли 25% вишів,
близько 50% технікумів, 90% початкових шкіл;
 видання газет, журналів, книжок укр. мовою
(до 89% періодичних видань);
 три чверті укр. театрів перейшли на укр. мову, причому ставили
не лише твори національного репертуару, а й перекладені п’єси
іноземних авторів;
 розвиток укр. культури під керівництвом комуністичної партії;
 вивчення національної історії, відродження традицій;
 1928 р. - затверджено правила укр. правопису, розробленого
ВУАН (так званий скрипниківський правопис).
Розвиток національних меншин:
 з 1924 р. створювались національні райони: єврейські, німецькі,
болгарські, школи з мовою національних меншин;
усього до 1930 р. діяло 25 національних районів;
 1927 р. - росіян визнано в Україні національною меншиною;
 1925-1940 рр. - у складі УСРР утворено Молдавську Автономну
республіку;
 1921-1945 рр. - Кримська Автономна республіка у складі РСФРР;
під проводом В. Ібрагімова тут проводилася «татаризація»,
розвиток мережі татарських культурно-освітніх закладів.
Труднощі та суперечливість українізації:
Ω мала численних противників в особі верхівки КП(б)У, російського
та зросійщеного міщанства, російської інтелігенції та пролетаріату;
Ω брак учителів, викладачів, підручників; до роботи залучалися навіть
галицькі педагоги;
Ω посилилася ворожнеча з національними меншинами;
Ω українізація не торкнулася вищого керівництва КП(б)У,
Червоної армії та каральних органів;
Ω повільні темпи запровадження.
Завершення українізації:
 категоричним противником українізації був перший секретар
ЦК КП(б)У Л. Каганович;
7
8

 офіційного рішення про завершення українізації не було,

але фактично політику українізації згортають з кінця 1920-х рр.;
 з 1934 р. преса писала винятково про «більшовицьку
українізацію», з 1937 р. термін «українізація» остаточно зник;
 з 1938 р. запроваджено обов’язкове викладання російської мови
в усіх українських школах.
Оцінки українізації:
 обманна, декоративна політика;
 широкомасштабна првокація, спрямована на виявлення і
наступне знищення національно свідомих українців;
 вимушена, компромісна політика, як і НЕП загалом.
додаток 19

Літературна дискусія 1925-1928 рр. Хвильовизм.

Мета дискусії: визначення перспектив і напрямків розвитку української
літератури.
Погляди М. Хвильового:
ჶ включення української культури у європейську і світову пов’язане з
новими можливостями, наданими революцією;
ჶ українська культура - це не «культурна просвіта», не шароварна
культура і провінціальність;
ჶ одна з причин хуторянства - копіювання українськими діячами
зразків рос. культури, але цей шлях безперспективний: «рос.
культура тяжить над нами у віках як господар становища,
який привчав нашу психіку до рабського наслідування»;
ჶ гасло «Геть від Москви! Дайош Європу!», спрямоване проти
однобокої орієнтації на рос. культуру, було переведене владою у
політичну площину: письменника звинуватили у сепаратизмі і
націоналізмі.
Наслідки дискусії:
 початок погрому націонал-комуністів в УСРР;
 у «хвильовизмі» звинувачували представників творчої інтелігенції,
погляди та творчість яких містили національні мотиви.

8
9

Микола Хвильовий (Фітільов) (1893-1933) - укр. письмнник,

поет.
ゐ народився у с.Тростянець на Сумщині у сім’ї вчителя;
ゐ під час I світової війни долучився до більшовиків; 1918 р. очолив
загін, що боровся з Гетьманатом, С. Петлюрою;
ゐ 1919 р. вступив до Комуністичної Партії та Червоної армії;
ゐ на початку 1920-х рр. опинився у Харкові, де почав писати;
ゐ 1925 р. заснував ВАПЛІТЕ і розгорнув літературну дискусію про
масовість або професіоналізм у культурі;
ゐ Гасло «Геть від Москви!» призвело до переслідувань з боку
партійного керівництва;
ゐ 1933 р. письменник проїхався українськими селами, які вмирали від
голоду; у цей час було заарештовано його друга Михайла Ялового;
ゐ 13 травня 1933 р. запросив додому гостей на читання нового твору;
у розпал вечірки застрелився у власному кабінеті.
Значення українізації:
створено національну систему освіти;
зупинено процес зросійщення міст Півдня і Сходу України;
уперше українці становили понад половину робітничого класу;
українці перетворилися на сучасну урбанізовану і консолідовану
націю, що порушило рівновагу між комуністичним режимом та
українським національним рухом;
відбувся прорив у розвитку української науки, культури, мистецтва;
з еміграції повернулися деякі діячі УНР:
М. Грушевський, отаман Ю. Тютюнник…
найбільших успіхів українізація досягла в установах, мало
контрольованих комуністами - «Просвітах», Всеукраїнській академії
наук, кооперативах, Українській автокефальній православній церкві.