Підготовка до ЗНО з історії України

Встановлення комуністичного
тоталітарного режиму в Україні

Тема 23
Голодомор в Україні 1921–1923 — масовий голод, головно у
південних областях України, спричинений вивезенням хліба з
України до Росії радянською владою в Україні, під тиском влади
Радянської Росії, на тлі посухи та неврожаю на півдні України,
Кубані та Поволжя. Катастрофічна посуха і неврожай 1921 р.
загострили ситуацію з хлі­бом у найважливіших зернових районах
Росії — Поволжі Північному Кавказі та на півдні України.
 Голод 1921 – 1923 рр. Україні
Причини голоду
• Політика «Воєнного комунізму» Руйнування с/г в роки Посуха і неврожаї Підвищення норм
• Незацікавленість селян у революції 1921, 1922 рр. хлібозаготівлі
збільшенні посівних площ.

Політика влади
 Приховування факту голоду.
 Вилучення хлібних запасів для відправлення до Росії.
 Надання селянам техніки
Територія Масштаби
Сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Голодувало 4-7 млн. осіб. Хвороби: холера, тиф.
Одеська, Миколаївська.

Наслідки
Померло 1,5 млн – 2 млн. осіб. Придушення селянського повстанського руху в
Україні.
Восени 1922 р. Москва зробила першу спробу вийти на світовий ринок хліба. З України було
вивезено 13,5 млн. пудів зерна нового врожаю. Щоб експорт хліба не виглядав аморально,
було оголошено, що врожай 1922 р. зупинив голод. Як експорт хліба, так і поставки в Росію
призвели до того, що голод у південних губерніях протримався протягом 1922—першої
половини 1923 р.
Постанова колегії Наркомзему УСРР про заборону переселення уродженців
України, які мешкали у РСФРР, в Україну.1921 р
 У квітні 1922 р. керівництво
УСРР заявило: ми не в змозі
прого­дувати 1 млн. 454 тис. дітей
і 1 млн. 614 тис. дорослих,
необхідна допомога.
Х.Раковський звернувся по
допомогу до АРА (Американської
організації допомоги).
УСРР отримала продовольчу
допомогу від міжнародних
організацій і ряду країн,
насамперед США.
За весь час діяльності АРА видала 180,9 млн пайків, ліків на суму понад 3 млн доларів,
розподілила 400 тисяч продовольчих посилок вартістю по 10 доларів та 11 тисяч речових —
вартістю по 20 доларів кожна. АРА відіграла важливу роль у рятуванні голодуючих УСРР.

Карта маршрутів поставок

гуманітарних вантажів з
Америки в Європу, Україну
та РФ
Голод охопив південні райони України: повіти Донецької, Одеської, Катеринославської, Полтавської губерній.
 Наслідки голодомору 1921-23 рр.
 Голодне лихо спричинило значний спад сільського господарства. В
Миколаївській, Запорізькій, полудневих повітах Одеської,
Катеринославської і Донецької губерній засівна площа зменшилася до 25%
нормального засіву.
 Порівняно з 1920 р., на Запоріжжі недосів ярини був у три рази, а озимини
- у два рази більший.
 На Донеччині було засіяно всього 70% площі минулого року.
 Загальне число худоби в голодних губерніях зменшилося майже на
половину.
 За браком коней більша частина селян не мала змоги обробити своє поле.
 За таких умов, наприклад, кукурудза не могла бути вповні засіяна.
 Селяни також внаслідок тривалого голоду підупали на силах і не могли
обробляти поля як належить.
Людські втрати: тільки в 1921 р. в Україні померли від голоду сотні тисяч селян.

Придушення повстанського руху на півдні Україні. В умовах голоду повстанський рух

позбавився підтримки селянства і пішов на спад; для більшовицького режиму голод
став фактором, який заспокоював селян ефективніше, ніж каральні експедиції
більшовицьких військ.

За рахунок українського селянства більшовики вирішили проблему поставок

продовольства в промислові центри і змогли втримати владу в умовах кризи.

Таким чином, в 1921-1923 рр. в Україну вперше був використаний терор голодом, як
форма здійснення державної політики.
НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
 Нова економічна політика (НЕП)

Причини переходу до непу

Глибока соціально – економічна Масові повстання в сільській Намагання утримати
і політична криза місцевості владу

Мета
Ліквідація загрози громадянської війни;
Рятування більшовицького режиму;
Покращення економічного становища країни.
Основні заходи
 Промисловість –часткова денаціоналізація (оренда та передача в приватну власність
підприємств;
 Сільське господарство – продовольчий податок, наймана праця;
 Торгівля – відновлення торгівлі;
 Фінанси – відновлення грошово – фінансової системи ;
 Система управляння – децентралізація.
 Криза «воєнного комунізму»
Робітничі страйки Селянський рух
Незадоволення більшовицькою  Протести селян проти вилучення
диктатурою в робітничому продовольства за продрозкладкою й
середовище; заборони торгівлі
Страйки на підприємствах Харкова,  Повернення селян до збройної боротьби
Києва, Одеси та інших міст  Участь у повстанському русі різних верств
села
Масштабніший страйк голодних
 За версією офіційної пропаганди у
робітників у Катеринославі, який
продовольчих проблемах винне заможне
набув небезпечного для влади селянство, яке нібито саботувало
розмаху продовольчу політику радянської влади
Висунення страйкуючими, поряд з  Кваліфікація більшовиками потужної
економічними, політичних вимог хвилі антирадянських селянських
«Рада без більшовиків» повстань як «куркульський бандитизм»
 Розгортання боротьби з повстанським
рухом, яку 1921 року очолили керівники
УСРР Х.Раковський і М.Фрунзе
 Направлення на боротьбу з повстанцями
червоноармійських загонів
Основні дати:

Березень 1921 р. – Х з’їзд РКП(б), початок

непу;
Червень 1921р. – всеукраїнська нарада КП(б)У,
схвалення НЕПу;
1921-1928 рр. – період дії НЕПу
1. Характерні риси “Військового Характерні риси непу
комунізму”
1. Продрозкладка 1. Заміна продрозкладки
2. Загальна трудова повинність. продподатком.
2. Вільна торгівля.
3. Продуктообмін, зрівняльність в 3. Дозвіл оренди землі та
розподілі. використання найманої праці.
4. Загальна націоналізація 4. Денаціоналізація, масова передача в
промисловості. оренду дрібних і частину середніх
підприємств.
5. Заборона найманої праці. 5. Збереження державної власності
6. Заборона торгівлі. на велику і значну частину
7. Безкоштовні комунальні послуги. середньої промисловості.
8. Відміна грошей. 6. Відміна загальної трудової
повинності
9. Ліквідація приватній власності, 7. Перехід до зарплати за
монополія державної власності. результатами праці.
8. Проведення грошової реформи.
9. Проведення децентралізації
управління промисловістю.
 Особливості впровадження непу в Україні
 Неп було запроваджено пізніше, ніж в інших радянських
республіках
 Упровадження непу супроводжувалося боротьбою із селянським
повстанським рухом
 Податки у селян були вищими, ніж в інших радянських
республіках
Наслідки
Швидке відновлення сільського господарства та транспорту
Відновлення торгівлі
Зростання кількості міського населення
Підвищення рівня життя
Економічна нестабільність
Зростання безробіття
 НЕП. продподаток

Оголошувався Був менший за

напередодні розмірами від
посівної. продрозкладки.

Введено пізніше Продподаток в

(1922 р.) Україні був
вищий, ніж в
Надлишки Росії.
залишалися у
Введення
селян.
співпало з
Репресивні
голодом
заходи при
1921-1923рр.
вилучені
продподатку
У 1922 – 1924 роках – проведення грошової
реформи
у 1923 – «ножиці цін» – криза збуту
У грудні 1920 р. на VIII Всеросійському з’їзді
рад було прийнято план ГОЕЛРО.
• План ГОЕЛРО – це технічна реконструкція
народного господарства Росії протягом 10-20 років,
його індустріалізація, що мала базуватися на
енергетичній основі.

Основне джерело Невдоволення

фінансування – політикою більшовиків
примусове вилучення призвело на початку
селянської продукції в 1921 р. до політичної
натуральній формі кризи та масових
(продрозверстка). виступів на селі.
 1929 р.- згортання НЕПу

Й.В.Сталін
Причини згортання непу

 реформи в економіці не були доповнені реформуванням

політичної сфери;
 протягом 20-х рр. не сформувалися соціальні сили, які б
виступили за збереження непу;
 НЕП заважав планам Й.Сталіна на встановлення
необмеженої особистої влади: незалежними власниками в
місті і на селі важко було керувати;
 низький освітній і культурний рівень населення, членів і
керівників правлячої ВКП(б).
 З перших днів свого існування радянська влада вела відкриту антицерковну, войовничо-атеїстичну
політику. Релігію й церкву проголосили пережитками самодержавства та ворогами нового суспільства. У
роки громадянської війни були зруйновані сотні храмів, монастирів, тисячі священиків були репресовані
як вороги радянської влади.
 З переходом до нової економічної політики курс більшовиків не змінився. Скориставшись голодом 1921-
1922 pp., радянське керівництво розпочало широку кампанію з вилучення церковних цінностей для
закупівлі зерна за кордоном. І хоч віряни й духовенство погоджувалися пожертвувати частину майна,
конфлікт влади й церкви був неминучим.
 Радянська влада зажадала передачі культових предметів, без яких не могло відбуватися богослужіння.
Конфлікт між церквою та владою супроводжувався арештами та розстрілами духовенства й вірних. 19
березня 1922 року в листі до членів Політбюро, який був зареєстрований під грифом «цілком таємно», В.
Ленін писав: «Що більше представників реакційного духовенства й реакційної буржуазії нам... вдасться
розстріляти, то краще».
 Під час Української революції розпочалася боротьба за створення Української автокефальної (незалежної
від московського патріарха) православної церкви. Соціалістичний уряд Центральної Ради особливої уваги
на це питання не звернув. Тільки П. Скоропадський та Директорія намагалися підтримати таку ідею, але
вони протрималися недовго, конкретних результатів не було. У 1920 році УАПЦ нараховувала близько 1,2
тис. парафій, 30 єпископів та 1,5 тис. священиків. Загальна кількість вірян досягла 2 млн. осіб (12-14% від
усього православного населення). Найбільше прибічників УАПЦ було на Київщині, Поділлі, Полтавщині,
Чернігівщині та Волині. Керівником УАПЦ був обраний митрополит В. Липківський (1921-1927 pp.).
 Уряд відверто сприяв діяльності різноманітних сектантських груп і організацій, намагаючись використати
у своїх інтересах міжрелігійні конфлікти.
 Антицерковна кампанія

Скориставшись голодом 1921-

23рр., більшовики розгорнули
кампанію з конфіскації церковного
майна на користь голодуючих.
Відбувалися арешти і розстріли
священиків та віруючих.

Ленін закликав до
нещадного придушення
опору духовенства.
Духовність і церква
оголошувалися ворогами
нової влади.
 Церковна політика

Політичний курс правлячої більшовицької партії

був спрямований на формування в суспільстві
атеїстичного світогляду. За цих обставин
традиційна для України громадська інституція –
православна церква, єдина легальна організація,
діяльність якої не вписувалася в рамки офіційної
ідеології, відчувала на собі зростаючий тиск
держави.

Агітаційні плакати
Через ЗМІ та
навчальні
заклади
нав̕язувались
атеїстичні
погляди
 УСРР

Українська соціалістична радянська республіка (УСРР) - соціалістична держава та союзна

республіка у складі союзу радянських соціалістичних республік — СРСР існувала з 1919 – 1991 рр.
 Утворення СРСР
Дві моделі
утворення
союзу

Сталінський Ленінський
план федеративний
автономізації план

Радянські республіки мали Республіки мали увійти на

входити до складу СРСР на рівних правах і могли вільно
правах автономії. вийти з такого союзу.
• У березні 1922 р. голова Раднаркому УСРР Х. Раковський звернувся
до ЦК РКП(б) із пропозицією конкретизувати відносини між
РСФРР і УСРР у межах договірної федерації.
• У жовтні 1922 р. на пленумі ЦК РКП(б) було підтримано
ленінський план утворення єдиної держави.
 Етапи створення СРСР

Літо 1919 р. – Грудень 1920 р. – 11.03.1922 р. –

об'єднання угода про питання про
найголовніших воєнний та розмежування
наркоматів господарський прав і функцій
РРФСР та інших союз між УСРР органів влади
республік та РРФСР РРФСР та УСРР

Серпень 1922 р.
Жовтень 1922 р. – Х.Раковський та – прийняття
утворення М.Скрипник сталінського
Конституційної виступили проти варіанта – ідея
комісії автономізації автономізації

10-14.12.1922 р.
23 –27.12.1922 р. 30.12.1922 р –
– VII
– Всеросійський І Всесоюзний
Всеукраїнський
з'їзд Рад з'їзд Рад
з'їзд рад
10 грудня 1922 р. у
Харкові відбувся VII
Всеукраїнський з´їзд
рад

Було
ухвалено
Декларацію про
створення Союзу РСР
і проект Союзного
договору
Будівля Держпрому (1925 - 1928) в Харкові – столиці УСРР у
1919 – 1934 рр.
Словник
• Договірна федерація – це
відносини між радянськими
республіками, що склались в
умовах захоплення
більшовицькою владою на
початку 1920-х років та
прийняття двосторонніх та
багатосторонніх договорів.
30 грудня 1922 року - утворення
Союзу Радянських
Соціалістичних Республік

 РСФРР
 УСРР
 БСРР
 ЗСФРР
30 грудня 1922 року
– Перший з'їзд
Рад СРР

• Декларація про
утворення СРСР.

• Договір республік
про утворення
СРСР.
 Уряд УСРР Союзно –
УСРР керував с/г, республіканські Союзний уряд
рівноправна внутрішніми наркомати відав
справами, керували питаннями
республіка з продовольчими, міжнародних
освітою,
правом соцзабезпечення фінансовими відносин,зовніш
виходу із м, охороною питаннями, ньої торгівлі,
СРСР здоров'я, промисловістю, армії, флоту
юриспруденцією робочою силою

Юридичний статус

Статус УСРР у складі СРСР

Фактичний статус

УСРР не була УСРР не могла УСРР мала права

суверенною використати право автономної
республікою виходу зі складу СРСР республіки

Невдоволення в Україні утворенням СРСР:

нарком освіти О.Шумський та М.Волобуєв
• 31 січня 1924 р. ІІ з’їзд рад СРСР остаточно
затвердив першу Конституцію СРСР.
• У травні 1925 р. ІХ Всеукраїнський з’їзд рад
практично продублював її у формі Конституції
УСРР, та схвалив ряд поправок
• Конституція затвердила новий адміністративно-територіальний поділ
республіки.
• В 1924 р. утворилася Молдавська АСРР у складі УСРР.
• У 1923 році замість повітів і волостей були утворені округи і райони.
• У 1925 році було ліквідовано губернії і встановлено триланкову систему управління:
центр – округ – район.
КОРЕНІЗАЦІЯ
 Кореніза́ція — політика залучення представників корінного населення
радянських республік та автономій до місцевого керівництва та
надання офіційного (а інколи - й панівного) статусу їхнім
національним мовам.

КОРЕНІЗАЦІЯ
Причини
Подальше зміцнення Задоволення
влади більшовиків в мінімуму
національних національних
республіках потреб

Перебудова
Потребою досягнення культури на засадах
своєрідного компромісу марксизму
з селянством та
національною Формуванням на міжнародній арені привабливого
інтелігенцією шляхом іміджу СРСР як держави, в котрій начебто
лібералізації забезпечено гармонійний і вільний розвиток
національних відносин. радянських республік та гарантовано вільний
розвиток національних меншин
 Етапи коренізації
Україна – політика Квітень 1923р. – ХІІ з'їзд РКП(б) –
«українізації» запровадження політики коренізації

27.07. 1923 - декрет Раднаркому 01 .08.1923- декрет «Про

заходи рівноправності
«Про заходи в справі
мов і про допомогу
українізації шкільно-виховних і
розвиткові української
культурно-освітніх установ», за
мови» зобов'язував
яким українська мова запроваджувати
запроваджувалася в усіх типах українську мову на всіх
шкіл з визначеними термінами щаблях державного
їх українізації. управління.

пленум ЦК КП(б)У 30.04.1925 ВУЦВК і Раднарком

30.05.1925р. — резолюцію на УССР ухвалили спільну постанову
українізацію партійного та про заходи щодо термінового
проф. апарату і радянських проведення повної українізації
установ. радянського апарату

Початок 30-х років – згортання політики «українізації»

Україніза’ція 1920—30-х — тимчасова
політика ВКП(б), що мала загальну назву
коренізація — здійснювалась з 1920-х до
початку 1930-х років ЦК КП(б)У й урядом УРСР
з метою зміцнення радянської влади в Україні
засобами поступок у вигляді запровадження
української мови в школі, пресі й інших
ділянках культурного життя, а також в
адміністрації — як державної мови республіки,
прийняття в члени партії та у виконавчу владу
представників української національності.
Але обидва ці декрети (хоч ухвалені на підставі постанов XII з'їзду РКП(б) (17
—24 квітня 1923), на якому представники національних республік дуже
гостро піднесли національне питання) наражалися на опір у самій КП(б)У ,
де на ті часи українці становили меншість
 Політика «УКРАЇНІЗАЦІЇ»
Запровадження в Використання партійними
навчальні заклади та радянськими
української мови працівниками української
мови
Виховання кадрів
української Розвиток української
національності культури

Головну роль у дальшому

здійсненні українізації
відігравав Народний комісаріат
освіти (якому тоді
підпорядковувались й усі
ділянки культури), очолений до
1926р. О. Шумським, а після
його усунення М. Скрипником

Олександр Шумський М.Скри́пник

 Шумський Олександр Якович

Український радянський державний і

політичний діяч. Активний поборник
українізації у 1920-1930-х. Народний
комісар освіти УСРР
З вересня 1924 по лютий 1927 — нарком
освіти УСРР, активно проводив політику
українізації
Заарештований 13 травня 1933 року за
звинуваченням у приналежності до
Української військової організації (УВО)
О. Шумський доводив необхідність
прискорення темпів українізації, наполягав
на відкликанні з України генерального
секретаря ЦК КП(б)У Л. Кагановича, який
гальмував процес українізації
 Мико́ла Олексі́йович Скри́пник
Український радянський партійний
і державний діяч.
Був активним провідником
українізації України.
у 1927–1933 рр. — нарком
освіти УСРР
Постійно підкреслював
самостійність української
культури і незалежність її від
російської.
Діяльність Скрипника
суперечила централізаційним
планам Москви, Скрипника
піддали гострій критиці й
звільнили від керівництва
народним комісаріатом
освіти.
Можливо тому, не маючи
іншого виходу, Скрипник
запобіг неминучій ліквідації,
вчинивши самогубство.
 Волобуєв Михайло Симонович
(Волобуєв- Артемов)

Український економіст 1930-х років.

Науковий працівник науково-дослідного інституту
ВУАН у Харкові. Автор концепції економічної
самодостатності УСРР. Жертва сталінського
терору.
Волобуєв вносив конкретні пропозиції з
розширення прав українських економічних центрів,
зберігаючи за Держпланом СРСР
«загальнодирективні функції», виступав проти
вивезення господарських прибутків за межі України,
пропонував переглянути плани індустріалізації,
відкинувши тенденцію розглядати «руську економіку
як пануючу», встановити всеукраїнську систему
регулювання притоку робочої сили, стежачи за
пропорційним розподілом місць на українських
заводах між Україною та Росією, застерегти за
Україною право реального контролю за діяльністю
тодішніх союзних органів.
 Наслідки українізації
Параметри для порівняння 1923 р (%) 1927 (%)

Українці у складі державного апарату 35 54

Українці у складі КП(б)У 23 52

Обсяги діловодства, що здійснювалося українською 20 70

мовою

Україномовні школи 10,8 80

Видання книг українською мовою 27 Понад 50

За 10-ліття українізації (1923—1933) українська література, мистецтво, театр,
кіно, попри ідеологічні гальма, зазнали значного розвитку,
і цей період часто називають
добою культурного відродження.
Остаточно українізація була припинена з призначенням у січні 1933
року П. Постишева секретарем ЦК КП(б)У
 ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

Індустріалізація – це комплекс заходів в період з др. пол.20-х докінця 30-х років, спрямований на
прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення країни.
Кримська Автономна Радянська Соціалістична
Республіка
• Автономна Кримська Соціалістична Радянська
Республіка — державне утворення на території Криму,
утворене з частини колишньої Таврійської губернії
Російської імперії, що займала площу Кримського
півострова.
• Створена 18 жовтня 1921 радянським державним і партійним
діячем Саїд-Галієв Сахиб-гару.
• Після прориву Перекопських укріплень у середині листопада
1920 року частини Червоної армії під командуванням
Михайла Фрунзе стрімко оволоділи півостровом. Місія
більшовизації Криму цього разу була покладена на
фанатично відданих діячів Кримревкому, що перебував під
контролем Кримського обласного комітету РКП(б).
 На заклик Лева Троцького "війна триватиме, доки в Червоному
Криму залишиться хоча б один білий офіцер" Бела Кун
відреагував у властивій йому манері: "Крим це - пляшка, з якої
жоден контрреволюціонер не вискочить. Оскільки Крим відстав
на три роки в своєму революційному русі, ми швидко піднімемо
його до загального революційного рівня Росії".

Розалія Самойлова та Бела Кун

 21 січня 1921 року на спільному засіданні Крим ревкому і обкому
РКП(б) розглядалося питання "Про політичні взаємовідносини
Криму з РСФРР та УСРР", яке завершилося резолюцією: "Визнати
найбільш бажаним підпорядкувати Крим безпосередньо Москві в
якості окремої одиниці, надати їй назву "Кримська автономна
область".
18 жовтня 1921 року була прийнята постанова ВЦВК і РНК РСФРР
"Про Автономну Кримську Радянську Соціалістичну Республіку", що
створювалася як територіальна автономія в складі РСФРР. Її
затвердив Всекримський установчий з'їзд рад робітничих,
селянських, червоноармійських і червонофлотських депутатів, який
працював у Сімферополі 7-11 листопада 1921 року.
10 листопада його учасники одноголосно ухвалили Конституцію
Кримської СРР, яка, зокрема, затверджувала російську і татарську
державними мовами.
Автономна Молдавська СРР
12 жовтня 1924 року третьою
сесією ВУЦВК VIII скликання було
затверджено рішення «Про
утворення в УСРР Автономної
Молдавської СРР», до складу якої
увійшли частини території Балтської
і Одеської округ Одеської губернії і
Тульчинської округи Подільської
губернії. Кордоном АМСРР на заході і
південному заході було оголошено
«західний кордон Союзу РСР», яким
в СРСР вважалася лінія річок Прут і
Дунай, тобто включно із Бессарабією,
яка на той час де-факто входила до
складу Румунії.
Культура України в 1921 – 1928 рр.
Мета більшовицької культурної політики («культурної
революції»)

Ліквідувати неписьменність

Створити систему народної освіти

Перетворити літературу і мистецтво на інструмент ідеологичного впливу

Використати наукові досягнення для соц. будівництва

Принципи більшовицької культурної політики
(«культурної революції»)

Перебудова культури на принципах марксизму

Державний контроль над духовним життям суспільства

Боротьба з відхиленнями від офіційного курсу

Висилка за кордон або еміграція представників інтелігенції

 Освіта: боротьба з неписьменністю

1921 р. – постанова про ліквідацію

неписьменності: населення УСРР від 8
до 50 років мало вчитися читати і
писати.
1921 р. – створено комісію для
боротьби з неписьменністю.
1923 р. – товариство «Геть
неписьменність!» створювало пункти
ліквідації неписьменності – лікнепи.
Кінець 1920-х рр. – грамоті навчилися
70 % дорослого населення в містах і 50
% селян.
«Просвіти» насильно реорганізовували
в сільбуди та хати-читальні.
 Освіта: шкільна освіта

Уведено обов’язкову початкову

освіту.
Запроваджено безкоштовне навчання
дітей у загальних 7-річних школах і
ПТ закладах.
Зросла кількість українських шкіл.
Створено НВЗ для сиріт та
безпритульних (А. Макаренко).
 Вища освіта
Розширено мережу робітфаків.
Проведено українізацію вищої
школи.
Створено Вищу партійну школу
в Харкові та інші навчальні
заклади для забезпечення рад.
влади кадрами.
Відбулась «пролетаризація»
студентства.

Б.В. Йогансон. Робітфак іде.

1928 р.
 Розвиток науки: загальні риси

Діяльність науковців перебувала під суворим контролем влади.

Ідеологізація науки, особливо суспільної.
Ліквідовано наукові товариства.
1922 р. – організовано т. зв. «філософський пароплав» –
висилка за кордон представників інтелектуальної еліти України.
Розвиток науки: Академія наук.
1921 – 1928 рр. – ВУАН очолював відомий
український ботанік В. Липський, віце-
президент – С. Єфремов.
1925 р. – ВУАН перетворено на філію АН
СРСР.
1928 – 1929 рр. – АН УСРР очолював
знаменитий епідеміолог Д. Заболотний.
Напрями роботи установи:
історико-філологічний;
фізико-математичний;
соціально-економічний.
 Заснування НДІ та інших наукових установ
1921 р. – Інститут української наукової мови.
1922 р. – Інститут туберкульозу, Науковий інститут селекції,
Всеукраїнський археологічний комітет, Інститут книгознавства
(Київ).
1925 р. – Біохімічний інститут (Харків).
1926 р. – Інститут педагогіки, Інститут літератури ім. Т. Шевченка,
Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства (Харків), Геологічний
інститут (Київ), Полтавська гравіметрична обсерваторія.
1927 р. – Інститут фізичної хімії (Дніпропетровськ), Інститут
географії та картографії (Харків).
1928 р. – Український фізико-технічний інститут (Харків).
1929 р. – Інститут мікробіології та епідеміології, Інститут фізики
(Київ).
Українські вчені
В. Вернадський заклав основи геохімії,
вивчав проблеми мінералогії та
радіоактивності,
Видатний природознавець,
засновних геохімії, біогеохімії та
радіогеології. З 1912 р. — академік
Петербурзької АН, професор
Московського університету. Один із
засновників АН України. З 1919 р. —
президент АН України. Збагатив науку
ідеями, що лягли в основу нових провідних
напрямків сучасної мінералогії, геології,
гідрогеології. Уперше довів, що «все
живе» — це динамічна рівновага
пов'язаних між собою організмів і що
людина здатна порушити її.
Організатор та директор Радієвого
інституту (1922—1939 pp.), Біохімічної
лабораторії (з 1929 p.). Дійсний член
Паризької, Чеської АН.
Ю. Кондратюк ще в 1919 р. написав
роботу «Завоювання міжпланетних
просторів» (вийшла друком 1929 р.);
його розрахунки використали
американські вчені для підготовки
польоту космічного корабля «Appolo»
на Місяць.
О. Богомолець –
основоположник української
наукової школи патофізіології,
організатор української науки,
автор численних праць з
ендокринології, порушення
обміну речовин, імунітету та
алергії, раку, старіння організму.
Л. Писаржевський створив основи
електронної хімії; у підручнику
«Вступ до хімії» (1926) вперше
виклав весь матеріал з позиції
електронної теорії будови атомів і
молекул. Очолював Український
інститут фізичної хімії.
В. Кістяківський вивчав
електрохімію металів.
В. Липський заснував
Ботанічний сад УАН, вивчав
водорості Чорного моря.
Д. Багалій і М. Грушевський
продовжували дослідження
історії України.
Дмитро Багалій (1857-1932)

• Історик, громадський діяч. Один з

фундаторів Української академії наук,
просвітитель, який усе життя був, за його
власними словами, на сторожі української
культури посеред бурхливих подій суспільно-
політичного життя. Улітку 1918 року на
мирній конференції з Росією відіграв велику
роль у відстоюванні належності Україні її
північних і східних земель. Тоді ж вийшла
друком його славнозвісна «Історія
Слобідської України». Академік АН України.
Автор праць з історії Лівобережної та
Південної України.
С. Єфремов видав низку
монографічних нарисів, присвячених
творчості М. Вовчка, Т. Шевченка, І.
Франка, М. Коцюбинського, І. Нечуй-
Левицького, І. Карпенка-Карого, П.
Мирного тощо.
А. Кримський заснував українське
сходознавство, очолив Інститут
української наукової мови.
Літературно-художні об’єднання
«Гарт» (1923)
В. Еллан-Блакитний,
П. Тичина, В.
Сосюра, О. Довженко

ВАПЛІТЕ (1925)
М. Хвильовий, П. «Плуг» (1922)
Тичина, М. Бажан, П. Панч, А. Головко
Ю. Яновський

«Аспис» (1923)
М. Зеров, М.
Рильський, В.
Підмогильний
О. Довженко В. Сосюра
П. Тичина В. Еллан-Блакитний
М. Хвильовий М. Бажан Ю. Яновський
Літературна дискусія 1925 – 1928 рр. Хвильовизм

М. Хвильовий – український письменник, поет.

Погляди Хвильового: українська культура – це не
«шароварна культура», «хуторянство»; включення
української культури в європейську та світову.
Його гасло «Геть від Москви! Даєш Європу!»,
спрямоване проти однобокої орієнтації на рос.
культуру, було переведено владою в політичну
площину. Письменника звинуватили в
сепаратизмі та націоналізму.
 Театр
1925 р. – в Україні діяло 45 професійних театрів.
1922 р. – в Києві відкрито театр «Березіль» під керівництвом Л.
Курбаса, авангардистського режисера світового рівня. «Березіль»
утворено на базі «Молодого театру». На всесвітній театральній
виставці у Парижі (1925) макети «Березоля» отримали медаль.
1925 р. – у Харкові засновано Український театр опери та балету.
Видатні актори: А. Бучма, М. Крушельницький, Н. Ужвій, О.
Сердюк, М. Заньковецька та ін.
Л. Курбас – видатний український
театральний діяч.
 Кінематограф
1922 р. – засновано Всеукраїнське
фотокіноуправління.
Засновано кіностудії: Одеську (1922),
Київську (1927), відкрито близько 500
кінотеатрів.
О. Довженко – видатний український
письменник і кінорежисер.
1920-ті рр. – знято стрічки
«Звенигора», «Арсенал», а картина
«Земля» визнана однією з 10 кращих
кінострічок усіх часів і народів.
 Образотворче мистецтво
Поширені масові агітаційні мистецькі форми – плакати,
пам’ятники.
У скульптурі робився акцент на пропаганді: у більшості
населених пунктів встановлено пам’ятники Леніну; зведено
пам’ятник Артему у Святогорську (скульптор І. Кавалерідзе).
Агітаційні плакати
 Архітектура
Провідний архітектурний стиль – конструктивізм: економічність,
функціональність, націленість на масове виробництво (ансамбль площі
Дзержинського та будівля Держпрому в Харкові, арх. С. Серафимов, С.
Кравець і М. Фельгер). Де́ржпро́м або Буди́нок Держа́вної промисло́вості — перший радянський 13-
поверховий хмарочос,[6] пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму, одна з трьох харківських висоток, збудована впродовж
1926—1928 років. Споруда розташовується на центральній площі міста Харків — площі Свободи (до 1991року — пл.
Дзержинського).

Держпром. 1 травня 1930 р.

 Мистецькі організації
АХЧУ (1926 – 1930): І. Їжакевич, К. Трохименко, М. Самокиш, Ф.
Кричевський (реалізм).
АРМУ (1925 – 1932): О. Богомазов, М. Бойчук, К. Гвоздика, В.
Меллер, В. Седляр (авангардизм = народне мистецтво + елементи
європейського модернізму).
М. Самокиш
Ф. Кричевський
М. Бойчук
 Образотворче мистецтво
Художники:
1936р – було
Ф.Кричевський, М.
зааарештовано, а
Самокиш,
потім розстріляно, М.
К.Трохименко, В.
Бойчука та його учнів
«Бій Богуна з Касіян, А. Петрицький
Чарнецьким під
Монастирищем 1653»
(1931 р)
 Релігійне життя
Січень 1918 р. – Всеукраїнський
церковний собор виступив за
створення незалежної від
Московського патріархату церкви.
1919 р. – за Директорії прийнято
«Закон про верховне управління
Української Православної
Автокефальної Синодальної Церкви».
1920 р. – УАПЦ заявила про свою
незалежність.
1921 р. – організаційне оформлення
УАПЦ на чолі з митрополитом В.
Липківським.
1926 р. – В. Липківського
заарештували.
 Релігійне життя
Офіційно проголошено свободу совісті та віросповідання,
відокремлено церкву від держави і школи.
Радянська влада проводила антицерковну, войовничо-атеїстичну
політику, репресії проти духовенства та віруючих.
Під приводом боротьби з глодом 1921 – 1923 рр. вилучались
церковні цінності.
1928 р. – вийшов Адміністративний кодекс УСРР, що містив
«Правила про культи».