Режим "воєнного комунізму " в Україні

Ліла Аліса
324-П
 У 1918 - 1921 рр. більшовики спробували реалізувати програмні положення своєї
партійної програми з заміни ринкової економіки комуністичною моделлю.

Політика «воєнного комунізму» включала в себе проведення повної

націоналізації всіх підприємств, мілітаризацію праці, широкий централізм,
введення продрозкладки, ліквідацію товарно-грошових відносин, натуралізацію в
оплаті праці, зрівняння в розподілі матеріальних благ.
Авантюрний «комуністичний експеримент» більшовики розгорнули в Україні з
січня 1919 року, коли було прийнято Декрет «Про порядок націоналізації
підприємств».
 За кілька місяців 1919 р. були одержавлені
підприємства цукрової промисловості, усі великі
шахти, металургійні та машинобудівні заводи.
Керівництво націоналізацією здійснювали
Укрраднаргосп та його комітети-главки:
Укрголовліс, Укрголовцукор, Укрголовспирт.

З 1920 р. більшовики розпочали мілітаризацію української промисловості. З

цією метою було створено Українську трудову армію та орган з управління нею -
Українську раду трудової армії, яка діяла на правах обласного філіалу Ради
оборони РСФРР. Укррадтруддарм здійснював контроль за заготівлею сировини,
продовольства, видобутком палива, постачанням підприємств робочою силою. В
ході мілітаризації праці було введено загальну трудову повинність чоловічого
населення віком від 18 до 45 років (для технічних спеціалістів - до 65 років).
 Для керівництва державною
економікою в УСРР було створено
систему виробничих управлінь,
главків, центрів (їх налічувалось до
45; вони керували діяльністю 10720
великих, середніх й дрібних
підприємств). На початку 1919 р.
низкою декретів та постанов було
запроваджено продовольчу
розкладку з селянських
господарств, за якою селянське
господарство мало здати
державі 85% свого врожаю. На практиці це перетворилось у звичайну реквізицію. У
1919 р. на українське село було накладено продрозкладку у розмірі 140 млн. пудів.

Проведення політики «воєнного комунізму» на селі означало ще

і колективізацію селянських господарств: поміщицькі господарства
перетворювались на радгоспи, артілі та комуни.
 У відповідь на таку політику
радянської влади піднялася могутня
хвиля селянського повстанського руху: в
середині березня 1919 р. підняв
повстання отаман Зелений;
наймасштабнішим став виступ отамана
Григор'єва, який командував
Задніпровською дивізією та ін.

При проведенні політики «воєнного комунізму» на селі більшовики спробували

опертися на частину середняків-незаможників, колишніх бідняків, що були вдячні
їм за набуте майно та землю, та бідняків, створивши конкуруючі з
сільрадами комітети незаможних селян, які починають діяти в Україні з травня
1920 року.
 Елементи воєнного комунізму в
Україні:
 червоний терор
 російський шовінізм (українська
мова оголошувалась
контрреволюційною — незаконною)
 радянське адміністрування
(управління)

Політика більшовиків могла опиратися лише на жортокий терор.

Незважаючи на репресії політика більшовиків на селі провалилася. Цей провал
виявився в суспільно-політичній кризі 1921 року.
 Проведення економічної політики, котра повністю ігнорувала специфіку
економічного розвитку українського села, мало для Україні трагічні наслідки:
скорочення посівних площ, руйнацію сільськогосподарського виробництва, до якого
додалася засуха і неврожай - все це призвело до голоду 1921 - 1923 рр. Голод
1921-1923 рр. спричинив 2-3 млн. жертв.

Таким чином, на 1921 рік більшовицькому керівництву стало зрозумілим, що

цілеспрямована «лобова атака на капіталізм» - спроба переведення ринкової
економіки до державної організації на комуністичних засадах зазнала краху.
Рішення про припинення воєнного комунізму та перехід до НЕПу було прийнято 21 березня 1921 року.