Воєнний комунізм — назва внутрішньої політики більшовиків у 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та недіяльності звичайних економічних механізмів керування економікою та народним господарством.
Складові елементи «воєнного комунізму»: одержавлення економіки, припинення
товарно-грошових відносин, запровадження продрозкладки, тобто примусового вилучення продовольства у селянства, зрівняльної оплати праці, загальної трудової повинності, скасування комунальних платежів, оплати за проїзд у громадському транспорті тощо.
Фактично йшлося про насильницький злам існуючої в Україні економічної системи,
яка ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах. Їх намагалися замінити централізованим управлінням, веденням прямого, без посередництва грошей, продуктообміну, здійснювати який мали чиновники через запровадження мобілізацій та примусової праці. В уявленні багатьох більшовиків, як рядових, так і вищих керівників, це й був комунізм – справедливий суспільний лад для трудящих, де не було ні багатих, ні бідних, а усі ставали рівними.
Основні заходи політики «воєнного комунізму»:
Сільське господарство: уведення карткової системи розподілу продуктів;
державна монополія на продаж та заготівлю хліба; запровадження кругової поруки; формування продзагонів для вилучення продовольства у селян. Промисловість: проведення повної націоналізації всіх підприємств; мілітаризація праці (загальна трудова повинність, трудова мобілізація); зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників Торгівля та фінанси: заборона вільної торгівлі; спроба ліквідувати товарно- грошові відносини; перехід до прямого товарообігу; встановлення твердих цін на товари; скасування платні за житло, комунальні послуги, транспорт
Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:
«червоний терор»; жорстка централізація; створення продзагонів; реквізиції, конфіскації тощо.
Наслідки політики «воєнного комунізму»:
економічна криза (падіння сільськогосподарського та промислового виробництва, інфляція); погіршення умов життя народу; зростання соціальної напруги; розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.