Історія України Тема 9,10

ТЕМА 9:
НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА
У ДР. ПОЛ. ХІХ СТ. -1914 Р.
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ
У 1900- 1914 РР.
автор: @vitalytsykalo
Українські землі в складі Російської імперії (др.пол. ХІХ ст.)
Наддніпрянська Україна
у другій половині ХІХ ст.
Кримська війна (1853-1856 рр.)

Під час Кримської війни (1853-
Причини: прагнення 1856 рр.) відбулися два
Російської імперії повстання.
поширити вплив на 1855 «Київська козаччина» 1. «Київська козаччина».
Балкани та Чорне море. Поштовхом до її початку став
царський маніфест 1855 р. про
Сторони конфлікту: створення державного ополчення.
•Коаліція (Османська За чутками, усі, хто долучився до
імперія, ополчення отримували свободу.
Коли народ зрозумів, що його
•Англія, Франція) дурять, ополчення переросло в
•Російська імперія 1856 «Похід у Таврію за волею» повстання (400 сіл і 180 тис.
повсталих).
2. «Похід у Таврію за волею».
Причина: чутки про те, що в
Наслідки війни: Криму роздають землі і дарують
волю. Російські війська повертали
 Росія війну програла
назад тисячі селян із сім’ями.
через відсталість
економіки та військової
техніки
1854-55 Оборона Севастополя
 За Паризьким договором
Росія втрачала острови в
дельті Дунаю та
відмовлялась від
чорноморських проток.
Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—1856 рр. стала

причиною глибокої кризи всього режиму, встановленого Миколою І і
прискорила його смерть.
Його наступник-Олександр ІІ змушений провести ряд реформ:
відміна кріпосного права, фінансова, земельна, судова, міська,
земська.
• За скасування кріпацтва отримав ім'я - «Визволитель».
Олександр ІІ ПРИЧИНИ
«Визволитель»
СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНІ ПОЛІТИЧНІ
1. Кріпосництво – гальмо в
розвитку країни. 1. Поразка у
2. Нестача робочих рук і Кримській
коштів для розвитку війні.
промисловості. 2. Масові
3. Падіння доходів заворушення
держави. селян у 1855 –
4. Звуження внутрішнього 1856 роках.
ринку.
Селянська реформа 1861 р.

• 19 лютого 1861 р. Олександр ІІ підписав
«Положення про селян» і «Маніфест» про скасування

кріпосного права.
 Селяни одержали особисту
свободу і громадянські права.
 Поміщикам заплатили викуп.
 Позика на 49 років.
 До укладання викупної угоди з
поміщиком селяни вважалися тимчасовозобов’язаними і за
користування наділами змушені були відпрацьовувати панщину
або платити оброк.
 Зберігалася ОБЩИНА як засіб суворого виконання селянами
повинностей, оскільки з поміщиком розраховувався не
кожен селянин окремо, а вся община в цілому.
• Селянська реформа сприяла розвитку капіталістичних відносин,
однак зберігала кріпосницькі пережитки: поміщицьке
землеволодіння, безземелля і малоземелля селян, високі
викупні платежі, повинності тимчасовозобов’язаних селян.
Фінансова реформа 1862 р.

Скасувавши кріпосне право, російський царизм відкрив шлях буржуазним
перетворенням в імперії. Тому після селянської реформи 1861 р. царському
уряду довелося провести реформи.
• 1. Було централізовано управління грошовим господарством у руках

міністерства фінансів.
• 2. Створено Державний банк, який отримав переважне право на кредитування
торгівельних і промислових підприємств . Банку надавалися великі
повноваження.
• 3. Встановлювалася гласність бюджету.
• 4. Створено єдині державні каси, що зосереджували в своїх руках усі прибутки і
витрати держави.
• 5. Введено акциз на спиртні напої.
• 6. Збільшено податки на товари масового споживання.
Земська реформа 1864 р.

Земства - виборні органи місцевого самоврядування – земські управи
Земства утворювалися в Україні в 1864—1875 pp.,

на Правобережжі через повстання польської
шляхти земства не вводили до 1911 року.
У Лівобережній Україні було введено 6 губернських
і 60 повітових земських управ.
Характеристика:
1. Земства були виборними (членів земств
обирали на три роки).
2. Були загальностановими
3. Земства клопоталися лише господарськими і
культурними справами на території повіту і
губернії:
• засновували школи;
• організовували лікарні;
• займалися благоустроєм;
• піклувалися про шляхи місцевого значення.
Полтавське Земство
4. Нагляд над земствами покладався на
губернатора і міністра внутрішніх справ, які мали
право вето на всяке рішення земств.
Судова реформа 1864 р.

1. Запроваджувався позастановий, відкритий,
незалежний суд. Суддю призначав уряд, але
усунути його з посади міг тільки суд.
2. Судочинство проводилося за участі
обвинувачення (прокурора) і захисту (адвоката)
3. Судочинство проводилося за участі присяжних
засідателів (12).
4. На судових засіданнях могли бути присутніми
представники преси і публіка.
5. Встановлювалися кілька судових інстанцій:
• мировий суд — обирався на три роки земськими та Суд присяжних
міськими гласними;
• окружний суд — розв’язував дрібні справи;
• судова палата .
Для розгляду особливо важливих справ

створювався Верховний кримінальний суд.
Освітня реформа 1864 р.

 Введення єдиної системи початкової освіти;
 збільшення кількості шкіл, училищ, реальних
і класичних гімназій;
 започаткування вищої освіти для жінок;
 надання автономії університетам у
навчальних справах;
 право на освіту здобували всі стани, які
спроможні були заплатити за навчання;
 університетам було надано більшу
автономію;
 вдосконалено програму навчання.
1805 –Харківський університет (Каразіна)

Цензурна реформа 1865 р.

1. Було створено спеціальні органи цензури.
2. Цензурні установи вилучали з відання міністерства
народної освіти і підпорядковували міністерству
внутрішніх справ.
3. У складі міністерства внутрішніх справ створювали
головне управління у справах друку і центральний
комітет іноземної цензури.
4. Продовжувала діяти церковна цензура.
5. Царизм посилював контроль над освіченою частиною
суспільства.
Міська реформа 1870 р.

1. В усіх містах України створювали міські думи,
які обирали терміном на 4 роки.
2. Виконавчий орган думи — міська управа, на чолі
Міська дума
якої стояв голова.
(розпорядчий орган)
3. Вибори відбувалися в трьох куріях на основі
майнового цензу (перевагу дістало заможне
міщанство) та вікового цензу (не молодші ніж 25
років).
4. Міські управи відали:
Міська управа
• господарством міст; (виконавчий орган)
• справами впорядкування міст;
• розвитком промисловості й торгівлі тощо.
5. Міське самоврядування залежало від царської
адміністрації і перебувало під її контролем.
Військова реформа 1874 р.

25 років
1. Реформа передбачала поділ території Росії на 10 військових округів.
В Україні було створено три військових округи — Київський, Одеський, Харківський.
2. Запроваджувалася загальна військова повинність :
• усі чоловіки 21-річного віку, придатні для військової служби, повинні були відбувати військову
повинність;
• у піхоті строк служби встановлювався тривалістю 6 років з наступним зарахуванням у запас на 9 років;
• на флоті служба тривала 7 років і 3 роки в запасі;
• для осіб з освітою встановлювався менший строк служби.
3. Поліпшилися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів.
4. Відкривалися військові училища і гімназії, юнкерські училища, збільшувалася кількість місць у
військових академіях.
5. Армію було оснащено сучасними видами зброї.
6. Створено паровий військовий флот.
7. Дворянство і духовенство звільнялися від військової служби.
Перехід до капіталізму
1. Були першим кроком на шляху реформування Російської імперії.
2. Ознаменували перехід від феодалізму до капіталізму та
прискорили розвиток капіталізму.
3. Створили умови для економічного і політичного розвитку Росії.
4. Створили основу для переходу від феодально-станового устрою
Російської імперії до буржуазно-представницького.
5. Внаслідок реформ 60—70-х років відбулася певна лібералізація
суспільства, що сприяло прогресу країни, відкрило перспективи її
розвитку на шляху перетворення з феодальної на буржуазну монархію.
6. Піднесли роль закону і права.
7. Законодавчо закріпили громадянські права населення.
8. Було закладено основи громадянського суспільства.
Економічний розвиток Наддніпрянської України

Україна - аграрна країна.
У 80-х роках завершується промисловий переворот (тобто перехід від мануфактури
з її ручною працею до машинної індустрії).
• Донбас мав поклади кам’яного вугілля;
• Кривбас — залізної руди; Найвідоміші українські підприємці —
Терещенки, Харитоненки, Яхненки,
• Правобережжя – цукрові заводи; Алчевські — в основному володіли
• Південь став найбільш урбанізованим регіоном України;
підприємствами з переробки
• засилля іноземного капіталу (німецький, англійський);
сільськогосподарської продукції.
• видобуток вугілля в Україні зріс більш як у 115 разів,
а залізної руди — у 158 разів!
На початку XX ст. Україна давала
вже 70% загальноімперського видобутку
кам’яного вугілля і приблизно половину
виплавки чавуну і сталі.
Перша в Наддніпрянській
Україні залізниця — Одеса –Балта,
збудована у 1865 p., з’єднала
морські порти з містами. Юзівка
Першою ж в Україні була залізниця
Перемишль — Львів (1861 року) У 1871 р. англієць Джон Юз
відкрив у Катеринославській
губернії металургійний
1865 р.- Одеса- Балта завод в с. Юзівка (нині Донецьк)
Українські меценати
Яхненки-Симиренки — рід промисловців- Терещенки — українські промисловці, землевласники та
цукрозаводчиків. Походили з селян-кріпаків м. Сміла. Глава меценати середини XIX — початку XX ст. Походили з козаків
роду - Михайло Яхненко, розжившись торгівлею, викупив з м. Глухова (нині Сумська обл.). Родина Терещенків посідала
кріпосної неволі себе і всю свою родину. Разом з провідні місця у торгівлі хлібом, цукром та худобою, у цукровому,
Ф. Симиренком (колишній кріпак князя Воронцова) будують гуральному, суконному виробництві, лісо-обробці, інших галузях,
та орендують млини в Смілі та Умані, ведуть гуртову їй належало понад 200 тис. десятин землі.
торгівлю худобою та хлібом, для чого заснували фірму
«Брати Яхненки і Симиренко».
Торгівля і міста:
• формування великих промислово-торгівельних центрів: Одеса, Київ, Харків, Катеринослав;
• занепад невеликих і середніх міст (Полтава, Суми, Житомир, Бердичів, Біла Церква);
• розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося низькою купівельною спроможністю
населення;
• з України вивозили: вугілля, руди, цукор, хліб;
• завозили: нафту, гас, машини, текстиль;
• зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на Волині і Поділлі;
• існування ярмарків;
• Україна посідала перше місце у хлібному експорті Росії (42%).
Соціальні зміни:
• завершився процес формування станів: найманих робітників (пролетаріату) та
буржуазії;
• активна урбанізація (збільшення населення міст);
• зростає чисельність інтелігенції;
• більшість населення складали селяни;
• мешкало в містах: 38% — росіян, 45% — євреїв, 5 % — українців;
• українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували
переселенці з російських губерній.
Український національно-визвольний рух.

Громадівський рух
50-90 рр. ХІХ ст.
Громади – непартійні об’єднання української інтелігенції другої
половини ХІХ ст., які займалися просвітницькою діяльністю: вивчали
українську мову, історію та культуру, організовували недільні школи й
гуртки, видавали літературу.
Мета: підвищення культурно-освітнього рівня
українського народу.
Періодизація громадівського руху

1859 р. у Петербурзі колишні члени

Кирило-Мефодіївського товариства Т.Шевченко,
М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш
організували першу українську Громаду.
В.Білозерський П. Куліш
• У 1861-1862 рр. вони випускали журнал
«Основа» - перший український журнал в 1859 рік - Перша громада (С-Петербург)
Російській імперії.
• Культурно-просвітницька діяльність:
відкриття недільних шкіл, видання художньої і
наукової літератури, вивчення української історії
та мови.
• Учасники громадівського руху: композитор Микола
Лисенко, письменник Панас Мирний, історик Михайло
Драгоманов, етнограф Павло Чубинський.
• Пізніше Громади виникли у Харкові, Чернігові,

Полтаві, Одесі.
1861-1862 р. – журнал «Основа»

1860-70-рр. – Київська громада
(«Стара громада»)
• Найбільшою і найвпливовішою
наприкінці 60-х – на початку 70-х
років була КИЇВСЬКА ГРОМАДА
(«Стара громада»).
• У її складі були відомі професори й доценти
університету, викладачі київських гімназій.
Члени громади зуміли згуртувати кращі
наукові сили. Серед членів «Старої громади»
були: Володимир Антонович, Тадей
Рильський, Павло Житецький, Микола
Лисенко, Михайло Старицький, Павло
Чубинський
Друкований орган: 1873–1875 рр

газета «Киевский телеграф»
(критикували державну політику) В. Антонович
Масової підтримки в Україні повстання не отримало (на боці поляків

воювали українські загони А. Потебні, А. Красовського).
Повстання закінчилося поразкою.
Хлопоманство 1850-60 рр. ХІХ ст.

Український національний рух, що відроджувався, захопив не
тільки українців, а навіть частину молоді з польських або
спольщених шляхетських родин Правобережної України,
сумління яких мучило усвідомлення того, що їх діди-прадіди
упродовж століть гнобили українське селянство, і які вирішили
зблизитися і прислужити народу. Цю групу на чолі
з Володимиром Антоновичем називали хлопоманами
(походить від слова холоп — образлива назва польських
панів українських селян), хоча самі вони себе називали
українофілами. Вони перейшли з католицької віри в
православну, носили український національний одяг, співали
українських пісень, свідомо дотримувалися народних звичаїв і
В. Антонович
не цуралися селянського товариства. На початку своєї
історик, археолог, етнограф,
діяльності хлопомани під час студентських канікул та в інший
археограф, член- вільний час мандрували селами, збираючи народні казки,
кореспондент Російської прислів’я, звичаї та обряди. Заснували у 1859 р. підпільну
АН з 1901; професор Київського школу, де зібрали бідних юнаків, котрих «вчили в національному
університету з 1878 напрямі».
Діяльність хлопоманів
1863 р.- Валуєвський циркуляр
Валуєвський циркуляр 1863 року —

таємне розпорядження міністра
внутрішніх справ Російської імперії Петра
Валуєва про призупинення видання значної
частини книг, написаних
«малоросійською», тобто українською
мовою. Згідно з указом заборонялась
публікація релігійних, учбових і освітніх
книг,
однак дозволялась публікація художньої
літератури.
Офіційна російська влада заперечувала існування

окремого українського народу, української культури,
мови тощо. (1856р. Історик М. Погодін)
«Південно-Західний відділ
1873 – 1876 рр.
Російського географічного товариства»
Передумови відкриття:
 Зосередження в Києві значних наукових сил: діяли
Комісія по розгляду давніх актів
 Військове відомство потребувало інформації,
необхідної для складання детальних
топографічних карт
13 лютого 1873 р. – відкриття Південно-Західного
відділу Російського географічного товариства.
Перший голова – Г. Галаган
Управитель справ: П. Чубинський.
Друкований орган: «Записки Юго-Западного отдела».
Діяльність відділу
o 1874 р. – ІІІ Археологічний з’їзд у Києві;
o Опубліковано 7 томів «Трудов Юго-Западной
экспедиции»;
o Створення етнографічного музею, бібліотеки та архіву.
Червень 1876 р. На підставі Емського указу
Павло Чубинський відділ було ліквідовано
1876 р.- Емський указ
1876 р. – видання Емського указу (у м.

Емськ) російським імператором
Олександром ІІ, який заборонив друкувати
книги українською; ставити українські
театральні вистави; викладати
українською; перекладати українською;
ввозити українську літературу…
Олександр ІІ
Наслідки Емського указу
Закриття газети «Киевский телеграф», за шкідливий вплив і залучення до
діяльності неблагонадійних осіб.
Закриття у Києві Південно-Західного відділу Російського географічного
товариства.
Заборона в початкових школах української мови і предписував вилучати з
бібліотек українські книжки.
Виїзд за кордон М. Драгоманова в Женеву як небезпечного агітатора.
Виїхавши за кордон, Михайло

Драгоманов став видавати журнал
«Громада» (1878— 1879 pp., 1882 р.).у
Женеві.
В основі запропонованої програми лежали
принципи:
демократизм (надання громадянам
демократичних прав і свобод та організація
влади на демократичних засадах);
федералізм (надання українцям в складі
Росії автономних прав і запровадження
громадського самоврядування);
культурництво (визвольна боротьба
повинна вестися виключно просвітницькими
формами і методами);
еволюційність (уникати радикальних змін,
а віддавати перевагу поступовому розвитку);
європеїзм (орієнтація України в своєму
Михайло Драгоманов розвитку на Європу).
(1841 — 1895 рр.)
батько автономістів
Єдиним свідченням українського руху на теренах Російської
імперії стало видання російськомовного журналу «Киевская
старина» (1882-1907 pp.), що продовжував українознавчі
дослідження.
1891-93 рр.- «БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ»

Братство тарасівців —
таємна політична
організація, створена в Полтаві
1891 р. Її учасники дали клятву в
Каневі на могилі Т. Шевченка, де
присяглися всіма засобами
поширювати серед українців його
ідеї.
Найрадикальнішою зі студентських груп було

Братство тарасівців (1891-1893 pp.).
(І. Липа, М. Міхновський, Б. Грінченко)
Мета: здобуття державної незалежності

України.
1893 р. - братство розгромлене поліцією .
М. Міхновський
Історичне значення громадівського руху

Громади пройшли шлях від окремих гуртів до загальноукраїнської
організації,
•підготувавши підґрунтя для почату політичної боротьби,
•забезпечили з’єднання українського руху на Лівобережжі та
Правобережжі,
•забезпечили наступність поколінь в українському русі,
•своїми плідними дослідженнями з історії, етнографії, фольклористики,
статистики, мовознавства довели, що українство має глибоке історичне
коріння і чіткі етнічні особливості, окреслені етнічні межі,
•підвели український рух до усвідомлення необхідності сформулювати та
розробити політичну програму руху.
Російський суспільно-політичний рух в Україні

Народницький рух в Україні
У другій половині ХІХ ст. провідною силою в загальноросійському революційному русі
були народники, які вважали, що селянство готове до повалення самодержавства і
перебудови життя на соціалістичних засадах. Ідеологію та напрямки діяльності
народників визначили три їхніх «стовпи»:
Ідеологія народництва
• Народники вірили в самобутній розвиток Росії – в те, що вона
може уникнути капіталістичного шляху розвитку. На їх думку,
Росія була ближче усіх інших держав до соціалізму, оскільки
основою російського суспільства залишалася община, яку
народники вважали зародком соціалістичних відносин. Їх мета –
селянська революція.
• У діяльності народників виокремлюють три етапи.
Перший етап (1859-1875 pp.)

• Початковий етап проходив під гаслом «ходіння в народ», коли близько 3
тис. народників влаштувалися на різні роботи в селах, агітували селян,
підбурювали їх до повстання.
• «Ходіння в народ» охопило майже всю Україну.
Другий етап
(друга половина 70-х рр. ХІХ ст.)
• На другому етапі, у другій половині 70-х pp., народники розгорнули
масштабну пропагандистську роботу серед селянства та в містах.
• В 1876 народники створили революційну організацію «Земля і Воля».
Своїм головним завданням вона вважала підготовку селянського
повстання, визнавала можливість особливого некапіталістичного
соціально-економічного розвитку Росії, основою якого мала стати
сільська община
• У цей час виникають народницькі гуртки в Києві, Одесі, Чернігові.
• В Києві створюється «Київська громада», до якої входили Віра Засулич,
В.Дебогорій-Мокрієвич, Я.Стефанович. В Одесі діяв видатний народник
Андрій Желябов.
• Гурток “південних бунтарів” намагався організувати повстання
(Чигиринська змова 1877 р.)
Чигиринська змова 1877 р.

• Чигиринська змова 1877 — спроба селянського повстання,
підготованого гуртком революціонерів-народників «Таємна
дружина» в Чигиринському повіті Київської губернії.
• Організатором змови був Яків Стефанович, який використав
фальшиву «Височайшу таємну грамоту», що в ній нібито цар
закликав селян повстати проти панів і створити «Таємну
дружину». Він також закликав малоземельних селян не
сплачувати податків і домагатися розподілу панських
земель.
• Селянський рух охоплював 40 сіл, його осередком було село
Шабельники.
• Повстання було призначене на жовтень 1877 року, але змова
була розкрита і близько 1 000 селян притягнено до слідства.
• Суд у Києві (червень 1879 року) засудив активістів змови на
заслання, а кількох на каторгу.
Третій етап (80-ті pp. XIX ст.)

• 1879 p. народники розколюються на дві організації – «Народна
воля», що намагалася запровадити політичну свободу в Росії
шляхом терору, та «Чорний переділ».
• “Чорний переділ” поширив свою агітацію на робітників. У
Києві в 1880 р. засновано «Південно-російський робітничий
союз».
• “Народна воля” перейшла до активної боротьби з
самодержавством методом ТЕРОРУ. Першою його жертвою
став генерал-губернатор Трепов, в якого стріляла Віра
Засулич (1878 p.).
• Після кількох спроб вбити царя Олександра II 1 березня 1881
р. в Петербурзі вони нарешті досягай своєї мети.
• Однак це тільки змінило ситуацію в країні на гірше, змовники
були викриті й відправлені на шибеницю. Серед страчених був і
уродженець України – геніальний винахідник, автор проекту
реактивного космічного корабля М.Кибальчич.
• У 1885 р. народники з метою оживити свій рух зібрали в
Катеринославі з'їзд, але невдовзі їх керівники були
заарештовані, і народницький рух припинив свою
діяльність.
Українські землі в складі Російської імперії (1900-1914 рр.)
1897 р. - ЗУБО
Загальноукраїнська безпартійна організація
• ЗУБО. Пізніше, у 1897 р. на
нелегальному з'їзді всіх громад було
утворено Загальноукраїнську
безпартійну організацію (ЗУБО) на
чолі з О. Кониським. та В.
Антоновичем. Вона поставила мету
згуртувати всіх українських діячів в
О. Кониський
одному об'єднанні.
• У 1904 р. перетворена на УДП
Контрреформи Олександра ІІІ

Хвиля контрреформ Олександра III, що прокотилася
імперією у 80— 90-х роках, значно ускладнила ситуацію.
Суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній

пресі, у «виправленні фатальних помилок 60-х років».
Контрреформи є лише частиною нового консервативного державного курсу,
що здійснювався під гаслом реакціонера М. Каткова: «Единодержавие
повелителя требует единомьіслия». Проте консерваторам не вдалося
повністю відновити колишні порядки, втиснути Російську імперію в старі
шаблони суспільного життя. Олександр ІІІ
Простий перелік здійснюваних самодержавством контрреформ дає уявлення
про помітне гальмування суспільного розвитку та наступ реакції:
— 1884 р. запроваджено новий університетський устав, який ліквідував
автономію університетів;
— 1887 р. вийшов циркуляр про «кухарчиних дітей», що забороняв
приймати до гімназій дітей, вихідців з нижчих верств населення;
— 1890 р. побачило світ «Положення про губернські та повітові земські
установи», яке обмежувало фінансування земств, посилювало контроль за
ними з боку держави, скорочувало представництво в цих установах селян.
Отже, реакція влади дещо загальмувала демократичні перетворення держави

КУЛЬТУРА
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX –
НА ПОЧАТКУ XX ст.
Культура др. пол. ХІХ – поч.ХХ ст.
Відкриття університетів
1805 р. - Харківський
1834 р.-Київський (Каразіна)
1875 р.-Чернівецький
1865 р.–Новоросійський,Одеса
Розвиток української культури відбувався в несприятливих умовах панування в Україні імперських
режимів Росії й Австро-Угорщини.
Мистецтво
В мистецтві та літературі розвивалися різноманітні художні напрями:
романтизм- художній напрям, якому притаманні інтерес до духовного світу людини, прагнення до
свободи і самовдосконалення;
реалізм - художній напрям, якому притаманні достовірне відображення дійсності, усіх сфер життя й
духовного світу людини;
модернізм - сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій класичного
мистецтва й пошуком нових форм.
Наука
Великий внесок у науку внесли:
біолог Ілля Мечников (заснування бактеріологічної станції, лікування чуми, холери, туберкульозу);
епідеміолог Данило Заболотний (визначення методів боротьби з чумою, холерою);
сходознавець Агатангел Кримський (вивчення походження та історії української мови);
історик Володимир Антонович («Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі на Україні»);
історик Михайло Грушевський («Ілюстрована історія України», «Історія України-Русі» (10 т.));
історик Дмитро Яворницький («Історія запорозьких козаків»).
Своєрідною академією наук стало Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1893р.).
Література
Визначними літераторами були: Іван Нечуй-Левицький («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»);
Панас Мирний («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»);
Леся Українка ( «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Лісова пісня»);
Іван Франко («Каменярі», «Вічний революціонер», «Захар Беркут», «Украдене щастя»);
Михайло Коцюбинський (соціальний роман «Фата моргана»);
Василь Стефаник (збірка новел «Камінний хрест»).
ТЕАТР
Видатними театральними діячами були: драматург Михайло Старицький («Не судилося», «Ой, не ходи,
Грицю, та й на вечорниці», «Маруся Богуславка»);
драматург Марко Кропивницький (п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук»,
«Дай серцю волю, заведе в неволю»);
драматург Іван Карпенко-Карий (п’єси «Безталанна», «Наймичка», «Хазяїн»).
У Львові та Єлизаветграді було створено перші професійні театральні трупи. У Полтаві було створено
перший український стаціонарний професійний театр (1906 р.), який незабаром переїхав до Києва.
Корифеями українського театру стали талановиті драматурги, режисери й актори брати Тобілевичі, відомі
під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський та Панас Саксаганський, найвидатніша
актриса Марія Заньковецька.
Музика
Видатний вплив на розвиток музичного мистецтва справила творчість композиторів:

Семена Гулака-Артемовського (опера «Запорожець за Дунаєм»);
Михайла Вербицького (музика до Гімну «Ще не вмерла Україна»);
Миколи Лисенка (опери «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба»);
Миколи Леонтовича (всесвітньо відома різдвяна пісня «Щедрик-ведрик»).
Всесвітньо відомою українською співачкою була Соломія Крушельницька, яка співала в Міланській,
Варшавській, Львівській операх.
Архітектура
Вагомий внесок у розвиток містобудування зробили архітектори: Олександр Беретті (Володимирський

собор у Києві); Олексій Бекетов (будинки у Харкові, драматичний театр у Сімферополі);
Виразником національного стилю в архітектурі став Василь Кричевський (будинок Полтавського
губернського земства).
Живопис
Видатними художниками були: Сергій Васильківський («Козак в степу»), Ілля Рєпін («Запорожці пишуть
листа турецькому султану»), Микола Пимоненко («Святочне ворожіння», «Сінокіс»), Архип Куїнджі
(«Місячна ніч на Дніпрі»), Микола Самокиш («Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем в 1653 р.»),
імпресіоніст Іван Труш «Портрет Лесі Українки».
Скульптура
Найвидатнішими скульпторами були: Михайло Микешин (пам’ятник Богдану

Хмельницькому в Києві);
Іван Мартос (пам’ятник Дюку Рішельє в Одесі);
Леонід Позен (композиції «Кобзар», «Переселенці», «Запорожець у розвідці»).
Володимир АНТОНОВИЧ –
український історик, «хлопоман»
Володимир АНТОНОВИЧ-
український історик, археолог,
етнограф, представник
угрупування так званих
хлопоманів, один із засновників
Київської громади, голова
Історичного товариства Нестора
Літописця, професор історії
Київського університету
(1834–1908)
Павло ЧУБИНСЬКИЙ –
автор слів Гімну України.
Павло Чубинський — етнограф,

поет, громадський діяч, учасник
Київської громади, член
редколегії газети «Київський
телеграф», один із ініціаторів
створення Південно-Західного
відділу Російського
географічного товариства, автор
вірша «Ще не вмерла
Україна...».
(1839-1884)
Агатангел КРИМСЬКИЙ –
сходознавець
Кримський Агатангел (літературний

псевдонім А. Хванько) — письменник,
сходознавець, дослідник історії та
літератури Ірану, Туреччини тощо,
історик української мови та літератури,
автор праць «Українська граматика»,
«Нариси з історії української мови»,
професор Київського університету,
один із засновників УАН.
(1871-1942)
Іван ФРАНКО –
письменник, засновник РУРП
Іван Франко — видатний

український письменник, поет,
учений, громадський діяч, член
Наукового товариства
ім.Т.Шевченка, один із засновників
Русько-української радикальної
партії, автор віршів «Каменяр»,
«Вічний революціонер», повісті
«Захар Беркут», драми «Украдене
щастя».
(1856-1916)
Леся УКРАЇНКА –
письменниця
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса

Петрівна Косач-Квітка) — українська
письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми,
прози, публіцистики. Брала активну участь в
українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій “На
крилах пісень”, “Думи і мрії” , “Лісова пісня”.
(1871-1913)
Микола ЛИСЕНКО –
композитор
Микола Лисенко — видатний український
композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач
пісенного фольклору, громадський діяч.
До найвідоміших творів Лисенка належать
опери “Тарас Бульба”, “Наталка Полтавка” та
інші. Лисенко створив численні оранжування
народної музики для голосу й фортепіано, для
хору та мішаного складу, а також написав
значну кількість творів на слова Т.Шевченка.
(1842 - 1912)
Михайло ВЕРБИЦЬКИЙ –
композитор, автор музики Гімну України
Михайло Вербицький—
український композитор,
хоровий диригент,
священник УГКЦ,
автор музики державного
гімну України «Ще не
вмерла Україна».
(1815-1870)
Соломія КРУШЕЛЬНИЦЬКА -
оперна співачка
Соломія Крушельницька — українська
оперна співачка, педагог.
За життя Соломія Крушельницька була
визнана найвидатнішою співачкою світу.
Серед її численних нагород та відзнак,
зокрема, звання «Вагнерівська
примадонна» XX століття. Співати з нею на
одній сцені вважали за честь Енріко Карузо,
Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський
композитор Джакомо Пуччіні подарував
співачці свій портрет з написом
“Найпрекраснішій і найчарівнішій
Баттерфляй”. Успіхи Крушельницької на
оперних сценах світу були успіхами і
визнанням української музики й мистецтва.
(1872 - 1952)
Ісмаїл ГАСПРИНСЬКИЙ-
кримськотатарський просвітитель
Ісмаїл Гаспринський— великий

кримськотатарський та
тюркський просвітитель,
письменник, педагог, культурний
та громадсько-політичний діяч.
Засновник пантюркізму. Був
відомий як пропагандист
сучасних ідей серед кримських
татар та загалом тюрко-
мусульманського світу,
модернізатор традиційної
ісламської культури.
(1851 — 1914 )
Театр опери і балету м. Львів

Будинок оперного театру в Києві

(архітектор В.О.Шредер)
Одеський театр опери та балету

Володимирський собор
Київ
Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях

(архітектор П.Главка),
нині Національний університет
Наддніпрянська Україна
у 1900 – 1914 рр.
Суспільний розвиток
Усі верстви населення Росії були пригноблені,
але особливо важкого економічного і
політичного гніту зазнавав робітничий клас,
у тому числі і в Україні. Робітники змушені
були працювати по 12—13 годин на добу,
одержуючи мізерну платню, жили в жахливих
умовах. Світова економічна криза 1900—
1903 pp. охопила і царську Росію, що
спричинило закриття чи розорення багатьох
заводів та фабрик, а отже, зросло безробіття.
Причина: машини замінили ручну працю
Користуючись зростанням армії безробітних,
капіталісти посилили експлуатацію, продовжили
тривалість робочого дня, знизили зарплату. А це, в
свою чергу, штовхнуло робітників до вияву
непокори. У травні 1900 р. відбувся масовий
політичний виступ харківських пролетарів. У
1901—1902 pp. політичні страйки і
демонстрації пройшли вже в Києві,
Катеринославі, Одесі.
Сільське господарство
1) Збереження поміщицьких господарств. В
Україні на початку XX ст. налічувалося понад 32 тис.
поміщицьких господарств, частина з яких перейшли
на капіталістичні рейки завдяки застосуванню
вільнонайманої праці, новітньої техніки й передових
технологій.
2) Важке становище селянських господарств (
44% селянських господарств були бідними й
володіли не більше 5 десятин)
3) Майнова диференціація селянства - поділ на
багатих і бідних (відсоток безземельних і
малоземельних селян в Україні сягнув 80 %.)
4) Посилення експлуатації народних мас -
селянин сплачував викупні платежі, численні
податки. Існувала на селі так звана кругова порука,
за якою за несплату боргу одного селянина
відповідала вся община.
5) Загострення проблеми перенаселення.
Демографічний вибух на селі.
6) Відбувається створення кооперативів у формі
артілей, кас,крамниць з метою захисту середнього
селянства від розорення. Але кооперативний рух у
Наддніпрянщині, на відміну від Західної України, був
недостатньо поширений. забороняв діяльність
кооперативів.
Промисловість
• 1900 – 1903 р. – економічна криза зумовлена
перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші
галузі промисловості в Україні, зокрема
металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза
сприяла посиленню концентрації виробництва й
утворенню монополій;
• -поява наприкінці ХІХ – початку ХХ
століття МОНОПОЛІЙ (монополізація
виробництва).
• Монополія – це об’єднання підприємств однієї
галузі, яке панує на ринку.
• Види монополій:
• Трест – об’єднання підприємств, які повністю
втрачають свою самостійність
• Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають
виробничу самостійність, а для комерційної
діяльності створюють спільне підприємство –
синдикат:
«Продамет», «Продуголь», «Продвагон»
• Картель – об’єднання, у якому підприємства
зберігають виробничу та фінансову самостійність
• Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям
банківського та страхового капіталу.
Політичні течії Наддніпрянщини
Самостійницька Автономістська
батько автономістів
М. Драгоманов
М. Міхновський
В. Винниченко М. Грушевський
1900 р.-брошюра «Самостійна Україна»
1908 р.-ТУП
М. Міхновський у 1902 р.-
Товариство українських поступовців
створив партію УНП
Політичні течії Наддніпрянщини
Український консерватизм
український політичний
діяч, теоретик українського
консерватизму Один із
організаторів Української
демократично-хліборобської
партії та «Українського
союзу хліборобів-
державників».
За Гетьманату—
посол України в Австрії
В’ячеслав Липинський
Політичні
Українські землі партії
в складі Наддніпрянщини
Російської імперії (1900-1914 рр.)
РУП
1900
УСП
1900
УНП
1902
1904
УСДРП
1905
УДРП
1905
ТУП
1908
Причини
Низький рівень життя більшості населення. Важкі умови праці робітників. Малоземелля селян.
Самодержавство.
Поширення соціалістичних ідей. Російсько-японська війна.
Привід
9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» — розстріл мирної робітничої демонстрації (вбито, поранено 5 тис. чол.)
Характер – буржуазно-демократичний
Революція 1905-1907 pp. мала свої особливості, тобто відмінності від попередніх революцій в інших
країнах. По-перше, це була перша революція XX ст., коли протиріччя капіталізму досягли апогею, і
Російська імперія стала вузлом цих протиріч. По-друге, хоча революція була буржуазною за
характером, буржуазія імперії не могла в ній грати вирішальної ролі. По-третє, у цій революції
існували не два політичних табори (революційний і контрреволюційний, урядовий, як у Європі), а три-
крім вищезазначених, іще табір ліберально-буржуазний. Це ускладнювало політичну боротьбу.
Періодизація революції:
піднесення (січень — жовтень 1905 p.);
кульмінація (жовтень – грудень 1905 р.)
спад (січень 1906 р. — червень 1907 p.).
Партії:
Більшовики та есери основний засіб вирішення завдань революції вбачали у збройному
повстанні (есери, у терорі 1906 – 1907 рр. – було вбито та поранено 97 тис посадових осіб).
Меншовики, кадети, лідери українських національних партій виступали за парламентський шлях —
через вибори в Державну думу.
Чорносотенні партії були за беззаперечне збереження існуючого ладу, тобто проти будь-яких
змін.
Революція 1905—1907 рр. почалася після розстрілу у

Петербурзі у січні 1905 р. робітничої демонстрації.
Вже на початку революції 1905 р., В Україні відбулись
три найбільших повстання
1905 р.-повстання на броненосці «Потьомкін»
У червні 1905 р. почалося повстання на броненосці
«Потьомкін», яке очолили українці Григорій
Вакуленчук (загинув на самому початку повстання)
та Афанасій Матюшенко. Через два тижні плавання
Чорним морем броненосець із закінченням запасу броненосець «Потьомкін»
палива і води змушений був здатися у румунському Г. Вакуленчук
порту Констанца.
1905 р.-повстання П.П.Шмідта, крейсер «Очаків»
Восени 1905 р. на чорноморському флоті підняли
Повстання 12 кораблів, очолене лейтенантом Петром
Шмідтом, що служив на крейсері «Очаків». Але воно
було придушене урядовими силами. Самого Шмідта
наступного року було страчено за вироком суду.
П. Шмідт крейсер «Очаків»
1905 р.-повстання саперів Б. Жаданівського в Києві
У листопаді 1905 р. на збройну демонстрацію вийшли
три саперні роти, очолені підпоручиком Борисом
Жаданівським. Цей виступ також був придушений
урядовими військами. Після їх придушення революція
пішла на спад.
17.10.1905 р.-Микола ІІ видав Маніфест

17 жовтня 1905 р. вийшов царський Маніфест, у якому
проголошувалося перетворення Росії на конституційну
монархію, дарування народові всіх демократичних прав і
свобод, скликався парламент— Державна дума.
Наслідок Маніфесту: привів до скасування Емського указу
1876р., пожвавлення українського національно-визвольного
руху, вибух національного життя.
З'явились періодичні видання — 1905 р.газети «Хлібороб» у
Лубнах, «Громадська думка», «Рада» в Києві та ін. Велику
патріотично-культурну роботу розгорнули відкриті у 1905 р. в
Наддніпрянській Україні «Просвіти» — у великих містах. До
серпня 1907 р. в Україні діяло 35 «Просвіт». Однак при цьому
так і не вдалося, за незначним винятком, домогтися українізації
шкільної освіти.
Меценатство для Чекаленка було найголовнішою
справою. У нього був принцип: «Треба любити
Україну не лише до глибини душі, а й до
глибини власної кишені». Чикаленко став
ініціатором українського тижневика. Цим виданням
стала газета «Рада». В складних умовах довелось
навіть заставити майно, але газета існувала.
меценат Є. Чикаленко
1905-1907 рр.- діяльність українців у

І та ІІ Державних думах
Важливою подією тодішнього політичного життя стала
діяльність української парламентської громади у
Державних думах, яка висувала вимоги
автономії України, розширення місцевого
самоврядування, впровадження української мови і в
освіті і церкві, створення кафедр української мови,
літератури і історії в університетах та учительських
семінаріях, вирішення аграрного питання на користь
селян. Але всі питання залишились без розгляду.
Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі
парламентську громаду(Українська думська
громада) (42/45 особи), яку очолив Ілля Шраг.
3 червня 1907 р.- ІІ Державна Дума була розпущена

царем (Червневий переворот) через звинувачення у
підготовці державного перевороту.
Ілля Шраг
Революція зазнала поразки

Політична реакція – це репресивна політика державної влади щодо учасників
революції спрямована на силове зміцнення пануючого режиму.
1907 р.- Червневий переворот -новий виборчий закон, за яким до Думи

потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували царя.
 Новий виборчий закон (80% населення позбавлялося виборчих прав)
 Створення у1908 р. Клубу російських націоналістів проти польського та українського рухів)
 «Чорносотенський» націоналістичний рух
 Закриття половини українських газет, припинення діяльності «Просвіт»
 заборона викладати українською мовою у школах
Товариства українських поступовців. М. Грушевський,
1908 р.- утворення ТУП С. Єфремов, С Петлюра, Є. Чикаленко – Консолідація усіх українських
політичних сіл: Парламентський шлях боротьби - автономістський
1911 -1913 рр.- справа Бейліса

Судова справа на звинувачення російськими
націоналістами єврея Бейліса у вбивстві 1911 р. 13-
річного хлопчика в Києві. На захист Бейліса виступили
демократичні сили Росії та України. Присяжні виправдали
Бейліса.
Столипінська аграрна реформа 1906 р.

Причини:
Мета: підвищити
1. Аграрне перенаселення
ефективність
2. Общинне землеволодіння
сільськогосподарськог
3. Малоземелля і безземелля селян
о виробництва
«відруб», «хутір»

1. Упродовж реформи в індивідуальну власність селяни закріпили землю:

на Правобережжі — 48 % селян,
на Півдні — 42 %,
на Лівобережжі — 16,5 %
2. Селянський земельний банк протягом

1906—1916 рр. продав українським селянам 597
тис. десятин землі, переважно поміщицької
3. На нові землі протягом 1906—1912 рр.
виїхало з Наддніпрянщини близько 1 млн. Д. Богров
осіб; щоправда майже чверть повернулися додому
Збільшення валового збору зернових:
1900-1902 рр. – 775 млн. пудів
1910 – 1070 млн. пудів
1912 р. – 1200 млн. пудів
У вересні 1911 року Столипін був убитий у

Київському оперному театрі таємним
агентом поліції, есером Д. Богровим.
Західноукраїнські землі
у складі Австро-Угорщини
у 1900- 1914 рр.
Українські землі в складі Австро-Угорщини (1900-1914 рр.)
Промисловість
Розвиток промисловості Західної

України відбувався повільніше, ніж
Наддніпрянської України, але
характеризувався завершенням
формуванням фабрично-заводської
промисловості; успішним розвитком
нафтової, деревообробної,
швейної, взуттєвої і килимарської
галузей;
припливом іноземного капіталу—
м.Борислав
німецького, англійського,
французького капіталу.
Завершення формування
Орієнтація на добування фабрично-заводської системи.
та первинну обробку Концентрація виробництва-
сировини, залежність від утворення монополій
іноземного капіталу
перетворили Західну
Україну на ринок збуту
Сільське господарство
1. Залишки кріпацтва
2. Іноземці-власники
3. Аграрне перенаселення
4. Соціальна диференціація
Розвиток сільського господарства характеризувався
наявністю кріпосницьких пережитків; збереженням
поміщицького землеволодіння поглибленням соціальної
диференціації селянства;
розвитком кооперативного руху; посиленням еміграції до
Німеччини, Бельгії, Франції, США, Канади, Бразилії та
Аргентини. Зростання промисловості та сільського
господарства українських земель не призвело до поліпшення
становища робітників і селян, які відчували на собі соціальний
і національний гніт. Дискримінація українського населення
сприяла зростанню національної свідомості й активізації
масової політичної боротьби за національне визволення
українців.
Масова еміграція 1890-1914 рр.

500 тис. українців Галичини емігрували в країни Америки
у 1890 – 1914 рр.
Селянський рух
способи боротьби селян:
1. Віче
2. Страйки
Народне віче – нова форма протесу (мітинг), що з’явиласяв Галичині
наприкінці ХІХ- на початку ХХ ст. На них порушувалися питання суспільно-
політичного життя, зокрема вимоги загального виборчого права, запровадження
української мови в адміністраціях.
Кооперативний рух
самооборона
економічно
слабких і
соціально
принижених
верств населення.
"Народна торгівля"- перший західноукраїнський кооператив

Підтримка української приватної торгівлі . В. Нагірний-
Батько галицької кооперації. Засновник товариств
«Славія», «Народна торгівля»
Девіз кооперативів: «Свій до свого по своє»

Інженер-архітектор
Василь Нагірний
Кооперативний рух
Кооперативний банк "Дністер"

Українську банківську справу у
Львові започатковано створенням 1895 р.
банку «Дністер», який був товариством
взаємного кредитування, надаючи
матеріальну допомогу своїм членам.
• За 17 років роботи банк відрахував на
культурно-освітні цілі 120 тис. крон.
Свій внесок у розвиток

кооперативної справи
зробив
митрополит
А.Шептицький, який у
своєму посланні (1904 р.)
зобов’язав священиків
очолити кооперативні
організації та установи на
місцях.
Політичний рух
Боротьба політичних партій Західної України
за реформу виборчої системи
1907 р. - загальне виборчого право для чоловіків
1907 р. – впровадження загального виборчого права

для чоловіків. В австрійському парламенті українці
складали 27 депутатів від Галичини, 5 від Буковини.
У 1914 р. укладено польсько-український компроміс,
за яким українці одержували третину місць у
Галицькому сеймі і повноважне представництво у
різних сеймових комісіях
Дмитро Донцов
Ідеолог “українського
націоналізму”
Д. Донцов заявив про необхідність політичного відокремлення від Росії і
здобуття незалежності України
Августин Волошин
(1874 - 1945)
Організатор національного руху

Закарпаття:
• 1920 р. – заснував т-во “Просвіта”;
• заснував Християнсько-народну партію;
• видання “Свобода”, “Благовісник”,
“Українське слово”, “Учительський голос”;
• 1938 – 1939 р. – лідер державотворчих
процесів у Карпатській Україні.
«Дотепер ми боролися за автономію Закарпаття, але тепер ми вже не
хочемо автономії від чехів, бо ми хочемо самостійну і соборну Українську
державу, за яку будемо боротися до останньої краплі крові...»
Фізкультурно-спортивні організації
«Січ» «Сокіл»
«Пласт»
Щоб проводити військове навчання, учні львівських середніх

шкіл у 1911 р. створили таємний гурток «Пласт». Військове
навчання молоді здійснювало також утворене у 1912 р.
товариство «Січові стрільці». Ці гуртки виникли на базі ідейної
підготовки галицької молоді до боротьби за незалежність.
Релігійне життя
1900 р. - обрання А. Шептицького митрополитом

греко-католицької церкви
Важливу роль у згуртуванні українців і
піднесенні національної свідомості населення
відіграла Українська греко-католицька
церква (УГКЦ) на чолі з митрополитом
Андрієм Шептицьким.
УГКЦ вела активну
боротьбу за збереження української мови
й культури, традиційних обрядів, здоров’я нації.
Ідея незалежної української держави,
у якій були б зібрані всі етнічні українські землі,
ставала гаслом, навколо якого повинні були
Андрій Шептицький
об’єднатися всі українці.
ТЕМА 10:
УКРАЇНА В РОКИ
ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
1914-1918 РР.
Перша світова війна (1914 р.–1918 р.)
Перша світова війна - один з найбільших військових конфліктів в історії людства.
Приводом до війни було вбивство у м. Сараєво 28 червня 1914 р. австрійського
ерцгерцога (спадкоємця престолу) Франца Фердинанда сербським терористом
Гаврилом Принципом.
Перша світова війна (1914 р.–1918 р.)
Українці опинились в складі двох ворогуючих сторін
Для України світова
війна мала подвійно
трагічний зміст.
Єдиний народ за
відсутності власної
держави опинився у
двох конфронтуючих
таборах.
Близько 3,5 млн.
українців у російській
армії та 250-300 тис.
в австрійському
війську повинні були
боротися і вмирати за
чужі для них інтереси.
Україна в роки Першої світової війни (1914-1918 рр.)
Плани сторін
Позиції політичних партій
Західноукраїнські Наддніпрянські
За Росію
Проти війни
За Австро-Угорщину
Нейтралітет
ГУР ТУП (1908)
1914 р.- створення ГУР
За ініціативою ГУР у
1914 р. формується
легіон Українських
«Маніфест» січових стрільців
(УСС)
«Наша платформа»
1914 р.- створення СВУ (Союз визволення України)-
Дмитро Донцов
Співпраця з полоненими українцями та створення

з них дивізій (Синьожупанна та Сірожупанна)
1915 р.- створення ЗУР

ГУР+СВУ=ЗУР (Загальна Українська Рада)
Загальна Українська Рада

травня 1915
Лідер: К. Левицький
Привернення уваги Австро-Угорщини до
ідеї української державності.Розмежування
Галичини на Західну та Східну (Українську)
Об’єднання всіх українських земель у
межах Австро-Угорщини на правах
автономії.
1916 р .- саморозпуск на знак протесту проти відновлення

Польської держави
Російські громадські організації

1914 р. - «Карпато-Русский Освободительный
Комитет»
Створений у Києві 11 серпня 1914 р.
Закликав населення Галичини виступити на підтримку Російської імперії.
Після зайняття Львова російськими військами комітет передав свої
повноваження «Русскому Народному Совету»
1915 р. – Союз міст

1915 р. – Союз земств
1915 р. – «Товариство допомоги населенню Півдня Росії,
яке постраждало від воєнних дій»
ВІЙСЬКОВІ ДІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Бойові дії 1914 р.
1914р. – Галицька битва. Поразка австро-
угорської армії (втратили 400тис., з них
100тис. – полоненимі, 400 гармат).
Російська армія зайняла Східну Галичину
та Буковину зі Львовом (21 серпня) та
Чернівцями
Весна 1915 р. –взяття Перемишля
І. Калита (неприступної фортеці)
Росія завершила справу московського князя –
Івана Калити – об’єднання усіх земель
Київської Русі в одну державу
Дії російської адміністрації в Галичині і Буковині

1914 р.- Галицько-Буковинське генерал-губернаторство
Тимчасова адміністративно-територіальна одиниця,

створена царським урядом Російської імперії наприкінці
1914 року на завойованих російськими військами
землях Галичини, Буковини з центром у місті
Чернівці
На захопленій росіянами території було

призначено військову адміністрацію на
чолі з генерал-губернатором графом
Г.Бобринським, який був українофобом
і шовіністом ічорносотенцем.
Закривалися українські школи та бібліотеки,
заборонялися українські періодичні видання,
громадські організації, «Просвіти»,
переслідувалися громадські діячі (М. Грушевський)
та греко-католицькі священики (митрополит
А. Шептицький). Окупаційну політику російського Г. Бобринський
уряду щодо населення західноукраїнських земель
назвали
1915 р. - Горлицький прорив

німецькими і австрійськими військами
російської оборони
Лютий – австрійські війська вступили до
Чернівців
22 червня – до Львова
Кінець червня – захопили всю Галичину
і Буковину
Під час наступу 1915 р. австрійці
окупували Західну Волинь, всю
Галичину і Буковину
Брусиловський прорив 1916 р.
1916 р.-Брусиловський прорив,

генерал Брусилов здійснив вдалий наступ
на позиції австрійців, але атака
захлинулася. Російські війська окуповали
Буковину, Галичину. (Російські війська
просунулися вглиб на 80 – 120 км., знову
оволоділи Чернівцями, Бродами,
Луцьком)Австро-угорська армія втратила
до 1.5 млн. чоловік, 580 гармат, 1800
кулеметів.
генерал О. Брусилов
Червень 1917 р. – австрійські

війська вдало контратакували
російські війська на львівському
напрямку. Росія втратила
Галичину, Буковину. Контрудар
примусів росіян відступити навіть
далі, ніж у 1915 році.
Антивоєнний рух в Україні

• Братання: відмова від ведення бойових дій,
налагодження відносин із частинами ворога,
домовленість про імітацію бою для уникнення
втрат тощо.
• Дезертирство: було зумовлене втомою від
Лінія фронту стабілізувалася до війни, антивоєнною агітацією, зміною
укладення Брестського мирного соціального складу російської армії, особливо
офіцерського корпусу. Від початку 1917 р.
договору (27 січня1918 р.). набуває масового характеру.
• Революційна боротьба: Страйки, агітація
проти війни, поширення забороненої
літератури тощо.
Бойовий шлях легіону УСС (Українськіих січових стрільців)

6 серпня 1914 р.- ГУР звернулась до українського народу з Маніфестом,
проголосивши створення військового формування Легіон Українських січових
стрільців (УСС). На її заклик виявили бажання 28 тис. добровольців, але
Віденський уряд побоявся озброїти всіх українських добровольців і відібрав з них
тільки 2,5 тис. осіб. У м. Стрий на основі молодіжних воєнізованих організацій
«Січ», «Пласт», «Сокіл». Першим командувачем УСС був М.Галущинський.
Також відомим командувачем УСС був австрійський архікнязь (ерцгерцог)
династії Габсбурґів, полковник - Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген
(Василь Вишиванний)
Український легіон був єдиним формуванням в австро-угорській армії, де служили жінки. Окремі з
них здобули собі слави у боях і мали нагороди.
Бойовий шлях легіону УСС (Українськіих січових стрільців)
У складі Австрійської армії воювало

з’єднання, створено українськими
патріотами Галичини –
Українські Січові Стрільці (УСС)
 1914 р.- битва за Ужоцький перевал.
 1915 р.- бої за гору Маківка, коли
російське командування кинуло проти
стрільців кілька полків і артилерію.
 1916р.- виснажливі бої на горі Лисоня,
поблизу Тернополя.
 1917 р. – бій біля с. Конюхи
УСС стали основою для створення

Української національної армії.
Наслідки Першої світової війни для України

Негативні наслідки
• Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 %
житлових і господарських будівель, близько 2 тис.
підприємств, скорочено на третину видобуток нафти.
Поголів’я худоби скоротилося на половину).
• Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих).
• Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50 % діючої
російської армії (3,5 млн осіб), та тилових гарнізонів
(400 тис. осіб), що знаходилися на території України.
• Виникнення проблеми біженців, депортованих,
переміщених осіб.
• Економічні втрати: загальні витрати Росії на війну
складали 41 млрд. руб. і економічна криза:
• Інфляція (ціни зросли в 4—8 разів).
• Падіння виробництва.
• Скорочення посівних площ, зменшення збору зернових,
скорочення виробництва цукру.
• Перебої в роботі транспорту.
Соціальна криза:
• Загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг.
• Соціальні проблеми: скорочення працездатного населення на
селі.
• Посилення страйкової боротьби робітників.
Позитивні наслідки
• Зростання національної самосвідомості населення.
• Створення українських збройних формувань,
набуття воєнного досвіду.
• Підняття «українського питання» на міжнародний
рівень.
автор: @vitalytsykalo

Історія України Тема 9,10

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Історія України Тема 9,10

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ТЕМА 9:

Кримська війна (1853-1856 рр.)

Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—1856 рр. стала

СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНІ ПОЛІТИЧНІ

Селянська реформа 1861 р.

«Положення про селян» і «Маніфест» про скасування

Фінансова реформа 1862 р.

• 1. Було централізовано управління грошовим господарством у руках

Земська реформа 1864 р.

Земства утворювалися в Україні в 1864—1875 pp.,

Судова реформа 1864 р.

Для розгляду особливо важливих справ

Освітня реформа 1864 р.

1805 –Харківський університет (Каразіна)

Цензурна реформа 1865 р.

Міська реформа 1870 р.

Військова реформа 1874 р.

Економічний розвиток Наддніпрянської України

Український національно-визвольний рух.

Періодизація громадівського руху

1859 р. у Петербурзі колишні члени

• Пізніше Громади виникли у Харкові, Чернігові,

1861-1862 р. – журнал «Основа»

Друкований орган: 1873–1875 рр

Масової підтримки в Україні повстання не отримало (на боці поляків

Хлопоманство 1850-60 рр. ХІХ ст.

Валуєвський циркуляр 1863 року —

Офіційна російська влада заперечувала існування

1876 р. – видання Емського указу (у м.

Виїхавши за кордон, Михайло

1891-93 рр.- «БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ»

Найрадикальнішою зі студентських груп було

Мета: здобуття державної незалежності

Історичне значення громадівського руху

Російський суспільно-політичний рух в Україні

Перший етап (1859-1875 pp.)

Народницький рух в Україні

Народницький рух в Україні

Чигиринська змова 1877 р.

Народницький рух в Україні

Третій етап (80-ті pp. XIX ст.)

Контрреформи Олександра ІІІ

Суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній

Отже, реакція влади дещо загальмувала демократичні перетворення держави

Видатний вплив на розвиток музичного мистецтва справила творчість композиторів:

Вагомий внесок у розвиток містобудування зробили архітектори: Олександр Беретті (Володимирський

Найвидатнішими скульпторами були: Михайло Микешин (пам’ятник Богдану

Павло Чубинський — етнограф,

Кримський Агатангел (літературний

Іван Франко — видатний

Леся Українка (справжнє ім'я Лариса

Ісмаїл Гаспринський— великий

Театр опери і балету м. Львів

Будинок оперного театру в Києві

Одеський театр опери та балету

Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях

Політичні течії Наддніпрянщини

Політичні течії Наддніпрянщини

Революція 1905—1907 рр. почалася після розстрілу у

17.10.1905 р.-Микола ІІ видав Маніфест

1905-1907 рр.- діяльність українців у

3 червня 1907 р.- ІІ Державна Дума була розпущена

Революція зазнала поразки

1907 р.- Червневий переворот -новий виборчий закон, за яким до Думи