1. Політичний та економічний розвиток Нідерландів в складі іспанської монархії.

Наприкінці XV ст. Нідерланди ("низинні землі", розташовані на узбережжі Північного моря)

внаслідок шлюбної угоди Марії Бургундської та Максиміліана Габсбурга перейшли у володіння
династії Габсбургів. Імператор Карл V Габсбург розширив нідерландські володіння, і за
Прагматичною санкцією 1549 р. був створений окремий Габсбурзький округ із 17 провінцій, що
не підлягав поділу. Після зречення Карла V від престолу Габсбурзьким округом почав
управляти його син - іспанський король Філіп 2 (1556-1598). Нідерландами правив намісник
імператора, згодом іспанський король генеральний штатгальтер (нім. Statthalter, Statt - замість,
Halter- керуючий; намісник монарха). Його резиденція містилася в Брюсселі, там були й головні
урядові установи - Державна, Фінансова, Таємна ради. Генеральному штатгальтерові
підпорядковувалися штатгальтери - управляючі провінціями. Діяли станово-представницькі
органи: Генеральні штати і Штати окремих провінцій. Тобто поряд з апаратом централізації
країни існувала добре збережена традиція представницьких інституцій і місцевого
самоуправління. Нідерланди охоплювали територію сучасних Бельгії, Нідерландів,
Люксембурга, частини Північно-Східної Франції та були однією з густонаселених (наприкінці XVI
ст. - З млн осіб) й економічно розвинутих територій Європи. Як і в інших країнах континенту, в
Нідерландах, незважаючи на успіхи ремесла, мануфактурного виробництва й торгівлі, заняття
сільським господарством залишалося головним засобом для існування більшості населення.
Загальний обсяг річного виробництва в Нідерландах на середину XVI ст. оцінювався приблизно
в 100 млн гульденів. Половину з них приносило сільське господарство, іншу - торгово-
промислова діяльність. Найрозвинутішими провінціями у промисловому виробництві й торгівлі
стали на півдні Фландрія і Брабант, на півночі - Голландія та Зеландія. Південні провінції, на
частку котрих припадало 2 / 3 міської продукції країни, здавна були відомі високоякісним
експортним виробництвом сукна, сировиною для якого слугувала імпортована з Іспанії й Англії
вовна. Розвивалося також виготовлення атласних тканин та виробів з льону. В провінції
Брабант м. Мехелен (Малін) стало відомим унаслідок виготовлення дзвонів, з особливо
мелодійним звуком, так званим малиновим дзвоном. У цій самій провінції м. Брюссель (75 тис.
мешканців), що зосереджувало значну кількість цехів з виробництва предметів розкоші,
прославилося в Європі мереживами. На півночі швидкими темпами розвивалось виробництво
вовняних, лляних, шовкових тканин, але особливо важливу роль відігравало суднобудівництво.
У країні налічувалося близько 300 міст. Найбільшим містом і портом став Антверпен. Він
завдячував економічним піднесенням іноземному капіталу. Саме тут укладалися найбільші
торговельні й фінансові угоди. У 1531 р. магістрат збудував нове приміщення біржі з
величезним подвір'ям, оточеним аркадами та розрахованим на одночасне перебування у
ньому до 5 тис. купців і маклерів. Над входом містився напис: "Для користі негоціантів усіх
націй і мов". Антверпен славився як один із провідних центрів книгодрукування: у найбільшій
друкарні наприкінці 60-х років діяло приблизно 22 преси, де працювали понад 50 найманих
робітників. Місто було також головним портом голландського морського риболовного флоту:
експортували тріску, сьомгу, але найбільше - оселедець (цьому виду риби присвячували вірші,
в різних образах зображували нідерландські майстри натюрморту; існувала навіть приказка:
"Амстердам виріс на кістках оселедця"). Міста на півночі, внаслідок застосування іригаційних
технологій, охоплювали значні території. За пошкодження гідротехнічних споруд, що могло
спричинити затоплення земель, розташованих нижче рівня моря, загрожували суворі
покарання - аж до смертної кари. Ці землі, природні луки в дельтах річок використовували для
молочного тваринництва; 2/3 уславленого голландського сиру та масла експортували. Від
розвинутих торгово-промислових районів країни відрізнялися південні провінції Артуа,
Люксембург - переважно сільськогосподарські території. У них панувало світське та церковне
сеньйоріальне землеволодіння, існували різні форми поземельної залежності селян.
Торговельні інтереси голландців пролягали передусім у балтійському напрямку: туди везли
ремісничі вироби з металу, сукно, а також вино, предмети розкоші, сир і масло, прянощі;
імпортували руду, корабельний ліс, мед, віск, зерно. Інший напрямок торгівлі-Англія, Франція,
Іспанія. У країні була відсутня мовна єдність: на одних територіях (південних) за традицією
розмовляли французькою мовою, на інших звучали різні діалекти голландської мови.

2. Початок визвольного руху. Діяльність герцога Альби.

У реформаційному русі Нідерландів до середини XVI ст. чільне місце посідали різні сектантські
течії. Згодом усе більше поширився кальвінізм. Головні передумови Реформації визначались,
як і в інших європейських країнах, поєднанням соціально-економічних, політичних і культурних
змін зі зростаючим у різних верствах суспільства невдоволенням, з одного боку, привілеями
католицької Церкви, її багатствами, з іншого - аморальністю духовенства. Прихильники
Реформації існували у всіх верствах суспільства. Реформаційний рух відповідно зумовив
протидію влади. Систематично спалювали книги, була створена імператорська інквізиція
(1522), що спричинило невдоволення міст, котрі володіли давнім правом самостійно
розглядати судові справи своїх мешканців. У 1523 р. за вироком інквізиції спалили двох
монахів-августинців - прихильників Лютера. Це стало першою стратою лютеран у Європі. Влада
видавала особливі укази проти єретиків - так звані плакати. Особливою жорстокістю вирізнявся
плакат 1550 р., який передбачав страту мечем єретиків-чоловіків, закопування в землю жінок,
конфіскацію майна та передання половини конфіскованого тим, хто вказав на єретиків.
Іспанський король Філіп 2 (1556-1598), отримавши у володіння Нідерланди, оселився у
Брюсселі й наповнив південні провінції іспанськими військами для провадження з цього
плацдарму військових дій проти Франції. Утримання численних військових сил лягло важким
тягарем на плечі населення і викликало невдоволення. У 1559 р. король вирішив повернутися
до Іспанії та залишив намісницю - зведену сестру Маргариту П армську (1559-1567). Філіп 2, як і
ревна католичка Маргарита, здійснював заходи, котрі мали на меті сприяти боротьбі з
єретиками. Державну раду, після подання короля, очолив Антуан Гранвелл (згодом став
кардиналом), за походженням бургундець - іноземець: призначення на важливу посаду
іноземців суперечило законам і Нідерландів загалом, і провінції Брабант, де перебувала
резиденція уряду. Антуан Гранвелл мав також очолити інквізицію, що продовжувала виносити
смертні вироки. В Антверпені 1564 р., під час страти одного монаха, відбулися сутички між
народом і виконавцями вироку. Невдоволення населення зумовила й економічна політика:
Філіп 2 вбачав у Нідерландах лише джерело прибутків. Тому закони ухвалювали в інтересах
іспанського виробництва. Так, у 1560 р. були різко підвищені мита на вовну, яку раніше на
вигідних умовах і у великих обсягах завозили з Іспанії, унаслідок чого імпорт цієї сировини в
Нідерланди скоротився вдвічі. Нідерландські купці були фактично усунуті від торгівлі з ко-
лоніями - її іспанці оголосили своєю монополією. Великої шкоди завдала також і ворожа
стосовно Англї політика Філіпа 2, оскільки торгівля з цією країною становила значну частину
зовнішньоторговельних операцій Нідерландів і в ній були зайняті десятки тисяч людей. Така
політика іспанської влади завдавала удару інтересам майже всіх соціальних верств населення.
117З р. критикою іспанської політики виступили навіть представники верхівки місцевої знаті на
чолі з принцом Вільгельмом Оранським , котрий, за призначенням Філіпа 2, був штатгальтером
провінцій Голландії, Зеландії, Утрехта. Щоб не загострювати ситуації, король відкликав 1564 р.
з Нідерландів кардинала А. Гранвелла. У середині 60-х років XVI ст. політична ситуація в країні
почала виходити з-під контролю уряду. Вільгельм Оранський відмовився приводити в дію на
підвладних йому територіях укази про переслідування за віру. В середовищі дворян політичний
протест поєднувався з обуренням існуючою релігійною нетерпимістю і прагненням відвернути
стихійний вибух народного невдоволення. Наприкінці 1565 р. склався союз кількох сотень
дворян, що підписали документ "Компроміс". Його учасники - протестанти та католики -
пообіцяли домагатися викорінення в Нідерландах інквізиції .як причини тиранії,
несправедливості й розорення громад.ян. Одночасно підтверджувалася вірність іспанському
королю. Намісниці Маргариті Пармській 5 квітн.я 1566 р. була вручена петиція з вимогою
скасувати інквізицію та скликати Генеральні штати дл.я обговорення ситуації в країні. Убогий
од.яг депутації дав привід одному з вельмож назвати прохачів гезами - жебраками,
злидар.ями (згодом ця назва поширилась на всіх, хто борове.я за незалежність Нідерландів).
На початку серпня 1566 р. у країні розгорнувся іконоборський рух проти головного осередку
іспанського панування - католицької Церкви: нищення ікон, статуй святих та інших церковних
атрибутів. За декілька днів він охопив 12 із 17 провінцій. Одним із найруйнівніших став
дводенний погром в Антверпені. Загальна кількість церков і монастирів, котрі постраждали від
іконоборців у Нідерландах, сягнула 5500. Зауважимо: іконоборський рух майже не заторкнув
аграрні провінції, де загони озброєних сел.ян-католиків за керівництва місцевої влади
вирушали дл.я боротьби з іконоборцями. Налякана розмахом подій, 23 серпня Маргарита
Пармська офіційно за.явила про згоду на відміну інквізиції, амністію членам дворянського
союзу, дозвіл на протестантську проповідь у спеціально відведених дл.я цього приміщеннях.
Частина дворян, у тому числі й Вільгельм Оранський, відійшовши від повстання, почала брати
участь у придушенні іконоборського руху. Союз дворян було розпущено. Навесні 1567 р.
повсталі зазнали поразки. Улітку 1567 р. Філіп II відкликав Маргариту Пармську та скерував у
Нідерланди герцога Альбу (Фернандо Альварец де Толедо; 1567-1573) з армією та фактично
диктаторськими повноваженнями. Останній почав запроваджувати у життя режим терору та
залякування. Іспанські гарнізони розташувалися у всіх великих містах і фортецях країни. За
керівництва 1 Вільгельм Оранський народився 1533 р. у Німеччині в графській родині, яка
володіла великою кількістю землі у Нідерландах, мала титул баронів Бреди (провінція
Брабант). Двоюрідний брат Вільгельма перед смертю передав йому свої володіння на півдні
Франції - князівство Оранж та пов'язаний з ними титул принца Оранського. Знав кілька мов,
мав прекрасні здібності до політики. За вміння приховувати свої цілі отримав від кардинала А.
Гранвелла прізвисько "Мовчазний". 118 герцога Альби у вересні створено "Раду зі справ
змови", яка отримала назву кривавої (Bloedraad), виносячи щомісячно від 6 до 18 смертних
вироків. За 1567-1569 рр. страчено понад 8 тис. осіб, серед них - лідери опозиції - графи Емонт і
Горн. Герцог Альба вважав, що "краще зберегти для Бога і короля збіднілу і навіть зруйновану
державу, ніж залишити їі процвітаючою для сатани та його прибічників - єретиків". На боротьбу
з герцогом Альбою піднялися Вільгельм Оранський і його брат Людвіг Нассау, котрі набрали
наймане військо та вторглися в країну з півдня та півночі. Однак спроби 1568-1569 рр.
перемогти герцога завершилися невдачею. Самого Вільгельма Оранського звинуватили у
спробі захопити владу в країні, його володіння були конфісковані, 13-річний син
заарештований і відправлений до Іспанії. Відчуваючи все більшу потребу в фінансах, герцог
Альба вирішив запровадити нові податки: 1571 р. у країні встановлено іспанське
оподаткування середньовічного типу, так звану алькабалу. Передбачались три податки: 1 % 3
будь-якого нерухомого майна, 5 % - від продажу нерухомості та 10 % з продажу будь-якого
товару. Найбільше обурення викликав третій податок, оскільки товар у Нідерландах потрапляв
до покупця часто через кількох посередників. Така політика спричинила масові банкрутства,
скорочення торгівлі й, відповідно, зростання протестів населення.

3. Визвольна боротьба в 1570-х рр. Рішення Аррасської та Утрехтської уній.

У квітні 1572 р. за допомогою загонів "морських гезів", котрі прибули з Англії (указом королеви
Єлизавети, вимушеної поступитися натискові іспанського уряду, їх вигнали з країни), повстали
портові міста - кальвіністська північ (південь залишався католицьким). Улітку штати Голландії та
Зеландії офіційно вирішили закликати в ці провінції принца Оранського і власним рішенням
призначити його штатгальтером - головою виконавчої влади та командувачем військами.
Проголошувалась також свобода віросповідання. Згодом і сам Вільгельм Оранський перейшов
у кальвінізм, хоча й продовжував захищати принцип віротерпимості. Герцог Альба вирушив з
військами на північ проти провінцій, що чинили опір. Від грудня 1572 р. до липня 1573 р.
тривала героїчна оборонам. Гарлема, яке через голод було змушене здатися (іспанці стратили,
незважаючи на обіцянку помилування, 2300 французьких, англійських і південно-
нідерландських солдатів, котрі утримували облогу міста). Іспанський король Філіп 2,
зрозумівши, що політика відкритих репресій лише загострює ситуацію, відкликав у грудні 1573
р. герцога Альбу. Тим часом іспанські війська, які тривалий час не отримували платні, влітку
1576 р. покинули північ і захопили низку фортець у південних містах: звідти вони почали
здійснювати грабіжницькі напади на місцеве населення. Країну охопив вибух обурення. Увесь
південь розпочав антиіспанські виступи: 119 загони селян знищували дрібні групи іспанських
солдатів, на вулицях Брюсселя вбивали іспанців та їхніх прихильників. Загін міської міліції
Брюсселя за підтримки населення 4 вересня заарештував членів Державної ради, влада в
південних іспанських провінціях перейшла до Генеральних штатів. Для обговорення ситуації у
Генті (провінція Фландрія) зібралися Генеральні штати з представників півночі й півдня.
Радикальні пропозиції делегатів з півночі нічого, окрім дискусій, не викликали. Водночас 4
листопада 1576 р. іспанські найманці з фортеці Антверпен напали на місто, пограбувавши його.
Масштаби пограбування виявилися такими значними, що згодом його назвали "іспанським
божевіллям". Під час пограбування загинуло 8 тис. міщан, пожежі знищили близько тисячі
будівель, загальний збиток оцінювався у 24 млн гульденів. Ці події змусили Генеральні штати
прискорити ухвалення рішення. "Гентське умиротворення" - угода про союз між північними та
південними провінціями - було опубліковане 8 листопада. У договорі містилося зобов'язання
об'єднати зусилля для спільного вигнання іспанського війська з усієї країни. Закони,
установлені урядом герцога Альби, та його судові вироки скасовувалися. Гарантувалася
свобода релігійного культу (на півдні зберігалася католицька релігія, за Голландією та
Зеландією зберігався протестантизм). Хоч угода підписувалася всупереч волі іспанського
короля, в документі все-таки урочисто декларувалася вірність суверену Нідерландів - Філіпові
2. Кілька південних провінцій, невдоволених компромісом із протестантами і наперекір лінії
Генеральних штатів, уклали 6 січня 1579 р. сепаратний союз із новим іспанським намісником у
Нідерландах Аллесандро Фарнезе (1578-1592; син Маргарити Пармської) - Аррасську унію
(назва походить від міста, де відбулося укладання угоди): католицизм оголошували єдиною
дозволеною релігією на згаданих територіях. За це обіцялося виведення з них усіх іспанських
військ, підтвердження традиційних привілеїв, амністія. Співвідношення сил на півдні
Нідерландів змінилося на користь іспанців. У відповідь 23 січня 1579 р. п'ять північних
провінцій (Голландія, Зеландія, Утрехт, Фрісландія, Гельдери) уклали в Утрехті унію, яка
з'єднувала їх у політичний союз - конфедерацію. Його метою стала боротьба проти іспанців.
Згодом до цієї унії приєдналися ще дві провінції - Гронінген та Оверейсел і низка великих міст
Фландрії та Брабанту (Антверпен, Брюссель, Гент, Брюгге, Іпр, Бреда).

4. Утворення Республіки сполучених провінцій (1581) та її міжнародно-правове

визнання (1648).

Улітку 1581 р. Генеральні штати об'єднаних північних провінцій оголосили про скинення Філіпа
2 - тирана, котрий нехтує інтересами підданих. Відтоді утвердилася нова Республіка
Сполучених Провінцій, або Голландія (за назвою найбільшої з північних провінцій). Владу в ній
представляв парламент - Генеральні штати (в Гаазі), де брали участь представники від усіх семи
провінцій. У процесі голосування кожна провінція мала один голос. Очолював державу
штатгальтер - своєрідний пожиттєвий президент, який реалізовував владу спільно з Радою
держави. Функції штатгальтера виконував Вільгельм Оранський, а згодом - його 120 нащадки
(іспанський король оголосив лідера визвольної боротьби поза законом і обіцяв за його
вбивство величезну суму грошей; улітку 1584 р. іспанський агент Бальтазар Жером убив
Вільгельма Оранського). Провінції, за винятком Голландії та Зеландії, де панував кальвінізм,
проголосили принцип релігійної толерантності. Намісник Нідерландів А. Фарнезе - талановитий
полководець - дуже швидко зумів підкорити своїй владі низку бунтівних міст півдня країни, але
найбільшою його перемогою стало падіння 1585 р. Антверпена. Він відмовився від політики
конфіскацій та репресій і здійснив рекатолизацію міста. На півдні країни міцно утвердилася
влада іспанців. Голландії довелося ще 30 років боротися проти Іспанії. Після кількох невдалих
спроб залучити на допомогу іноземні військові сили Англії та Франції, боротьбу очолив син
Вільгельма Оранського - Моріц Нассауський (штатгальтер Голландії у 1585-1625 рр.). Перемоги
дали змогу Республіці укласти 1609 р. перемир'я з Іспанією на 12 років: Іспанія визнала
фактичну незалежність Республіки Сполучених Провінцій. Відновлення військових дій 1621 р.
не привело до суттєвих змін у становищі обох країн. За Вестфальським миром 1648 р.,
Голландія отримала міжнародне правове визнання незалежності. Отже, визвольна війна з
Іспанією, що продовжувалася 80 років (1568-1648), завершилася перемогою лише північної
частини Нідерландів, південна залишилася під владою іспанського короля. Після здобуття
незалежності спостерігався успішний економічний розвиток Республіки Сполучених Провінцій.
На важливий центр міжнародної торгівлі перетворилося портове місто Амстердам. Щорічний
товарообіг країни на 1650 р. становив 75-100 млн гульденів. У кредитній торгівлі вагому роль
відігравав створений 1609 р. Амстердамський банк, який згодом виявився найбільшим
міжнародним центром фінансових операцій (на середину XVII ст. його основний капітал
дорівнював 300 млн золотих гульденів). Були утворені декілька торговельних компаній: 1602 р.
перша нідерландська Східно-Індійська компанія, що торгувала з країнами ПівденноСхідної Азії
та Далекого Сходу; 1621 р. - Західно-Індійська. У 1624 р. засновано перший опорний пункт в
Америці - м. Новий Амстердам ( сучасний Нью-Йорк). Здійснюючи опір наймогутнішій тодішній
державі - Іспанії, Голландія, зрештою, сама перетворилася на могутню морську державу. У
другій половині XVII ст. голландський флот чисельно удвічі переважав об'єднані флоти Англії та
Франції. Голландська республіка швидко стала притулком для релігійних дисидентів, філософів
і художників.