НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ»

ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ ТА СОЦІОГУМАНІТАРНИХ

ДИСЦИПЛІН ІМЕНІ О.М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО

РЕФЕРАТ:

з історії країн Європи та Америки раннього Нового часу

на тему: «Філіпп II Габсбург, його політика»

Студента 2-го курсу 20 групи

Лук’яненка Сергія Володимировича

Чернігів 2023
 2

ЗМІСТ

1. ІСПАНІЯ ЗА ФІЛІППА II………………………………………………………...3

2. ВІЙНИ ФІЛІППА II……………………………………………………………….5

3. ФІНАНСОВЕ БАНКРУТСВО ФІЛІППА II…………………………………......7

4. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….8

5. ДОДАТКИ…………………………………………………………………………9
 3

ІСПАНІЯ ЗА ФІЛІППА II

В 1557 р. Карла I в Іспанії заступив його син Філіпп. На відміну від свого
батька, Філіпп II не був «відсутнім» королем. Хоч він так само вів багато воєн,
та командували в них звичайно його генерали. Сам же король майже нiколи не
залишав власної країни.

Володіння Філіппа II мали менш рiзнорідний характер, оскільки

Німеччина дістала свого окремого імператора в особі Фердинанда I, брата
Карла I. Філіпп II зробив деякі кроки в напрямі централізації країни. Так, він
створив нову постійну столицю Іспанії, вибравши для цього місто Мадрид.
Філіпп II позбавив автономії Арагон, поставивши в Сарагосi та інших
арагонських фортецях кастильські гарнізони і знищивши старий судовий
привілей арагонського дворянства – судитись своїм особливим верховним
суддею – хустисією. У 1580 р. Філіппу II вдалося приєднати до своїх володінь
Португалію. Тепер весь Піренейський півострів був об'єднаний в єдину
державу. Страшним знаряддям у руках Філіппа ІІ була інквізиція, яка за нього
остаточно перетворилася на вищий політичний суд Іспанії, якого не міг
уникнути жоден противник короля. Філіпп II особисто займався державним
управлінням. Він вів широке бюрократичне листування, сам підбирав склад
вищих чиновників у центрі і губернаторів (корехідерів) на місцях. Величезних
розмірів за Філіппа II досягли державні податки. Фінансове відомство, як
павутинням, вкрило краïну своїми численними збирачами податків. Та як за
Карла, так і за Філіппа II іспанський абсолютизм не був прогресивним. Філіпп
II не цікавився буржуазним розвитком країни і не вживав ніяких реальних
заходів до розвитку іспанської торгівлі та промисловості. Велике світське і
церковне землеволодіння зберігало в Іспанії і в XVI ст. суворо привілейований,
замкнуто-кастовий характер. Закони про майорат, заповiднi землі, особливі
привілеї церковних земель і т. ін. санкціонували і ніби увічнювали повну
невідчужуваність іспанської земельної власності, закриваючи тим самим доступ
до землі прогресивнішим елементам з середовища буржуазії, дрібного
дворянства і селянства.
 4

Відверто династичний, вузькодворянський, за своєю ідеологією

реакцiйно-католицький характер мали війни Фiлiппа II. Їх метою було
збільшити володіння іспанського короля і зробити його гегемоном у
міжнародній політиці Європи. Одночасно вони мали на меті збагачення
іспанського дворянства, якому при його розкішному житті не вистачало ренти,
яку воно мало від іспанських селян. Метою деяких воєн (наприклад, з Анлгією)
були інтереси іспанської торгівлі і колоній. Та саме ці війни уряд Філіппа II
ганебно програв, отже, вони так само нічого не дали іспанській буржуазії.
 5

ВІЙНИ ФІЛІППА II

Лише поодинокі війни Філіппа II кінчалися вдало. До них слід віднести

війну з Туреччиною у 60–70-x poкax і загарбання Португалії у 1580 р. Туркам
було завдано особливо великої поразки в морській битві під Лепанто в 1571 р.
(поблизу Мореї). Молодший брат Філіппа II, Дон Хуан Австрійський, який
командував у бою об'єднаною іспано-венеціанською ескадрою, розбив
величезну турецьку флотилію в складі 264 кораблів, на яких було до 80 тис.
чоловік війська. Це була перша велика поразка турків, яка пояснюється
значною мірою тим, що почався внутрішній занепад Турецької імперії.

Перемога над Португалією у 1580 р. пояснюється також попередньою

невдачею Португалії в зв'язку з поразкою португальських феодалів у Марокко в
1578 р., коли загинув король Себастьян разом із своїм вiйськом.

Зате самому Філіпповi II довелось зазнати таких поразок, якi назавжди

підірвали значення Іспанії як великої держави. На перше місце тут слід
поставити нідерландську революцію другої половини XVI ст., яка пізніше
перетворилася на серію голландсько-іспанських торгово-колоніальних воєн, що
завершилися втратою іспано-португальських колоній в Індії та Індонезії, які
перейшли до Голландії, а потім відокремленням від Іспанії і самої Португалії.

Другою величезною поразкою Іспанії була невдала війна Філiппа II з

Англією. У відповідь на набіги англійських піратів Дрейка, Релі та iн., якi
нападали на вест-індські береги і на флотилії, що йшли із сріблом з Нового
Світу до Іспанії, Філліп II у липні 1588 р. здійснив похід на Англію, відомий під
назвою походу «Непереможної армади». Так офіційно називалась ця величезна
іспанська флотилія, яка налічувала в своєму складі понад 130 кораблів, 7500
чоловік морського екіпажу і 17 000 солдатів.

Похід, на чолі якого був поставлений малокомпетентний у воєнно-

морській справі гранд Медіна Сідонія, був організований вкрай погано.
Іспанські кораблі, застарілі і малоповороткі, не могли суперничати з
 6

англійськими суднами, дрібнішими, але рухомішими і озброєними кращими

гарматами. Не було виконано плану з'єднання «армади» з військовими
іспанськими силами, що перебували в Південних Нідерландах (вони лишились
під владою Іспанії). Англійські адмірали уникали великої битви і обрали
тактику нападу на «армаду» невеликими ескадрами, знищуючи окремі кораблі
або групи кораблів іспанського флоту. Буря, що сталася на початку серпня в
Ла-Манші, завдала тяжкої шкоди іспанцям. Уціліла частина флотилії, яка через
негоду не могла повернутись до Іспанії старим шляхом, змушена була обійти
Британські острови і повернулась додому в жалюгідному вигляді з невеликою
кількістю уцілілих кораблiв.

Поразка «армади» означала втрату Іспанією контролю над торговельними

шляхами в Атлантичному океані. У 1596 р. англійці самі здійснили набіг на
береги Іспанії, пограбувавши іспанський порт Кадіс. З цього часу Іспанія
остаточно втратила морську гегемонію.

Великою невдачею закінчилась і організована Філіппом II iнтервенція у

Франції на початку 90-х років. Філіпп II втрутився у війну французьких
католиків проти протестантів-гугенотів. Іспанськi вiйська проникли в Париж і
там допомагали католикам проти вождя гугенотів короля Генріха IV Бурбона.
Іспанська допомога не врятувала католиків. Париж був змушений
капітулювати. У війську, що здалося при взятті Парижа, були й загони Філіппа
II. Витративши багато коштів на інтервенцію, Філіпп II не тільки не посилив
свого впливу у Франції, а, навпаки, зробив її найнепримиреннішим ворогом
Іспанії. Далі вся перша половина ХVII ст. пройшла у війнах Іспанії з Францією,
що закінчилися так само невдало для піренейської монархії.
 7

ФІНАНСОВЕ БАНКРУТСВО ФІЛІППА II

Великі і невдалi вiйни привели фінанси Філіппа II до цілковитого

розладу. Він двічі, у 1575 i 1596 рр., оголошував себе банкрутом,
відмовляючись сплачувати державні борги. Самі лише Фуггери, що
кредитували Габсбургів, втратили при цьому 3 млн. гульденів. Податки на
торгівлю, промисловість, землеробство продовжували зростати, лягаючи
тяжким тягарем на населення. «Хіба можна займатися торгівлею, коли
доводиться 300 дукатів податку з капіталу в 1000 дукатів?» – скаржилися
депутати від міст у кортесах 1594 p.

Фiлiпп II помер у 1598 р., залишивши своєму наступникові величезний

державний борг загальною сумою понад 100 млн. гульденів. Основною
причиною фінансового краху була тяжка економічна криза, що охопила все
народне господарство Іспанії на кінець ХVІ ст.
 8

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т.10.

2. Семенов В.Ф. Історія середніх віків.

 9

ДОДАТКИ

Додаток А

Філіпп II.