13.04.2021.

Тема. Володіння австрійських Габсбургів.

Королівство Пруссія.
 ПЛАН

1. Володіння австрійських Габсбургів.

2. Реформи освіченого абсолютизму Марії Терезії і Йосифа ІІ.
3. Королівство Прусія. Фрідріх II.
1. Володіння австрійських Габсбургів.
 Воцаріння Габсбургів в Австрії
Династія Габсбургів очолювала Священну Римську
імперію і володіла значними територіями в Європі.
Вони сягали від Іспанії на заході Європи до
Карпатських гір
на сході континенту.
1556 р. - Габсбурги поділили свої володіння,
виокремилися
дві гілки династії: іспанські й австрійські
Габсбурги.
Австрійську гілку очолив Фердинанд І Габсбург
(1556-1564).

Фердинанд I Габсбург (1503-

1564) - ерцгерцог Австрії з 1521
р, король Богемії, Угорщини і
Хорватії з 1526 р, король
Німеччини з 1531 р., імператор
 Володіння Австрійських Габсбургів
Осередком держави Габсбургів були німецькі області: Австрія, Тіроль,
Швабія.
З півдня до них прилягали райони, заселені слов’янами.
Загалом імперія була багатонаціональним утворенням, в якому жили
народи, що розмовляли різними мовами, мали різні культурні традиції і
рівень економічного розвитку.
Саме тому згодом володіння Габсбургів назвуть «клаптиковою імперією».

Досягти почуття єдності в такій державі було складно.

Проте в XVII ст., так само як і в інших європейських державах,
у володіннях Габсбургів відбувалося становлення централізованої держави.
 Посилення Австрії
До посилення влади короля Габсбургів спонукала близькість загрози
Османської імперії.
Столиця габсбурзьких володінь Відень протягом 1529-1683 рр. був під
прицілом турків, які сприймали місто як ворота до Європи.
Щоправда, підкорити місто туркам не вдалося.
Зміцнювати владу короля змушувала й потреба протистояти Франції та
іншим сусідам, які чекали слушного моменту, щоб відібрати в Габсбургів
певні території.

Відень
Опорою імператорської влади були середнє і дрібне дворянство та
католицька церква, яку щедро обдаровували землею.
Поступово міцніли й господарські зв’язки між різними куточками
країни.
На великий економічний центр перетворювався Відень - столиця
держави.

Усі ці чинники забезпечували міцність багатонаціональної

2. Реформи освіченого абсолютизму Марії Терезії і Йосифа ІІ.
 Розвиток Австрійської імперії в другій половині XVIII ст. був
пов’язаний з діяльністю імператриці Марії Терезії (1740-1780) та її сина
Йосифа II (1780-1790).

Марія Терезія (1717-1780) - Йосиф II (1741 -1790) -

ерцгерцогиня Австрії, королева
Угорщини з 25 червня 1741 року,
королева Богемії (1740), королева
Галичини та Володимирії та
імператриця Священної Римської
король Німеччини (1764),
імператор Священної Римської
імперії (1765). Старший син
Марії-Терезії. Самостійно
правив, починаючи зі смерті
 Зовнішня політика Марії Терезії

Після смерті батька Марії Терезії довелося відстоювати

своє право на престол у війнах за «австрійську спадщину»
(1740-1748).

У результаті активної зовнішньої політики Марії Терезії до

володінь Габсбургів увійшли й українські землі.

За першим поділом Речі Посполитої вона здобула

Галичину, згодом відібрала в Османської імперії Буковину.

Карл VI Габсбург (1685-1740) -

імператор Священної Римської
імперії (1711-1740), останній
нащадок Габсбургів за прямою
чоловічою лінією.
 Внутрішня політика Марії Терезії

З 1765 р. правила спільно із сином Йосифом II, однак у цьому

дуумвіраті саме Марія Терезія відігравала провідну роль.

Монархи здійснили в державі реформи в дусі освіченого

абсолютизму.

Реформи були спрямовані на зміцнення влади Габсбургів, ліквідацію

найбільш негативних проявів феодального ладу та в інтересах
розвитку держави.
Одним із важливих починань монархів була спроба розв’язати
проблему особистої залежності селян, що гальмувала розвиток
економіки.
Проте особисто вільними напередодні реформ були лише селяни
Австрії.
Марія Терезія з родиною. 1754 р.
Пам’ятник Марії Терезії в м. Відень,
Австрія (робота скульптора Каспара
 Герб
Габсбургів

Палац Бельведер у Відні (був викуплений Марією Терезією). Сучасний

Йосиф ІІ зорює землю у полі
3. Королівство Прусія. Фрідріх II.
 Особливості розвитку Німеччини у XVII ст.
Після Тридцятилітньої війни Німеччина залишалася роздробленою країною.
Численні внутрішні мита між німецькими державами й державками, різні
грошові одиниці перешкоджали розвиткові єдиного загальнонімецького ринку.
Економічний розвиток німецьких земель був повільнішим порівняно з
європейськими сусідами.
Поступово в середовищі німецьких мислителів і державних діячів визрівала
думка про необхідність політичного об’єднання Німеччини.
Посилення Пруської держави
У XVIII ст. з-поміж інших німецьких держав піднеслася Бранденбурзько-
Прусська держава.
Бранденбург належав династії Гогенцоллернів, які на початку XVII ст.
приєднали до своїх володінь Пруссію.
Унаслідок Тридцятилітньої війни бранденбурзький курфюрст (князь)
збільшив свої володіння.
Контроль над торговельними шляхами до Північного й Балтійського морів
сприяв економічному розвитку Пруссії.
Посиленню держави Гогенцоллернів сприяв також попит на продовольчі
товари в Європі.
 Фрідріх I (1701-1713)
Посилення прусської держави пов’язують з іменем курфюрста Фрідріха
І, який у
1701 р. отримав титул прусського короля з рук імператора Священної
Римської імперії.

Фрі́дріх I (1657-1713) -
останній герцог Пруссії (1688-
1701), перший прусський
 Фрідріх-Вільгельм I (1713-1740)
Військова реформа. Створив майже 90-тисячну армію, яка проїдала левову
частку бюджету держави.
Опорою короля були дворяни-поміщики, яких називали юнкерами, з якими
він створив взаємовигідний союз: король захищав земельну власність
юнкерів, а вони підтримували короля.
У період правління Фрідріха-Вільгельма І (1713-1740) остаточно сформувалася
прусська система держави - військово-поліцейська монархія, що захищала
інтереси юнкерства.

Фрідріх-Вільгельм I (1688 -
1740) - прусський король
 Фрідріх ІІ (1740-
1786)
До числа провідних держав Європи Пруссію вивів король Фрідріх
II (1740-1786).
Прагнучи подолати відставання від розвинених країн, особливо
Англії, король здійснив низку реформ у дусі освіченого
абсолютизму.

Фрідріх II (1712-1786) -
прусський король (1740-
Король був освіченим, знався на мистецтві й філософії.
Це не завадило йому створити численне сильне військо (186
тис. осіб) з бюджетом 13 млн талерів, що становило 2/3
державних доходів.
Король отримав прозвання «фельдфебель на троні».
 Реформи Фрідріха ІІ
Ліквідація особистої залежності селян у
королівських землях.
Заборона катувань.
Упровадження віротерпимості.
Збільшення повноважень чиновників.
Зменшення ролі самоврядування.
Політика меркантилізму та протекціонізму..
Підтримка мануфактур.
Обов'язкове навчання дітей у початкових школах.
 Зовнішня політика
Фрідріха ІІ
Завдяки активній і досить агресивній зовнішній політиці
Фрідріху II вдалося збільшити територію держави майже вдвічі.

Фрідріху II зміг відібрати в Австрії Сілезію, у Польщі внаслідок

поділів - майже все узбережжя Балтійського моря.

Загалом, Пруссія зробила істотний крок до могутності, однак це

далося ціною виснаження її ресурсів.

Поступово ставало зрозумілим, що німецьким землям потрібно

об’єднуватися задля подальшого зростання.
У ході боротьби за збільшення територіальних володінь і
впливу вже за правління Фрідріха II намітилося протистояння з
Австрією.
 Домашнє завдання

§ 28 (С. 154-158) – прочитати, С. 159 – відповісти на питання

«Знаю і систематизую інформацію» (1,2,4,5,6).