Марі‌я Тере‌зія Вальбурга Амалія Христина (нім.

Maria Theresia Walburga

Amalia Christina)
Це імператриця Священної Римської імперії, ерцгерцогиня Австрії, королева (а
вірніше - король) Угорщини з 25 червня 1741 року, королева Богемії з 12
травня 1743 року, королева Галичини та Володимирії. Засновниця династії
Габсбурги-Лотаринзькі.
Майбутня правительниця народилася 13 травня 1717 у Відні ( Габсбурзька
монархія. Була старшою донькою імператора Священної Римської імперії Карла
VI Габсбурга та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-
Вольфенбюттельської. Через те що вона не мала братів, а, відповідно, престол
не мав нащадка чоловічою статі, з дитинства Марію Терезію, як старшу дочку
імператора, готували до сходження на престол. У зв'язку з цим вона отримала
чоловіче виховання. З 14 років відвідувала засідання державної ради. По суті,
Марія-Терезія одна й з наймогутніших правителів жіночої страті, яка
принципово змінила характер своєї держави, цілої Європи, а відтак і всієї
людської цивілізації.
Майбутня імператриця вийшла заміж у 1936 році, за 4 роки до вступу на
престол. Першим претендентом на одруження з Марією Терезією був Леопольд
Климент Лотаринзький. У 1723 році він мав прибути до Відня, щоб зустрітись
та познайомитись з ерцгерцогинею. Проте Леопольд Климент незадовго до
приїзду помер від віспи. Тому замість нього до Відня прибув його менший брат,
Франц Стефан Лотаринзький.
1740 року Марія-Терезія вступила на престол та з перших же днів опинилася
віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали
поступатись їй своїми правами. Тільки Аахенський мир 1748 року остаточно
зняв це питання на користь Марії-Терезії. Вона коронувалася на угорського
короля (саме так – у чоловічому роді) 25 червня 1741-го в готичному соборі
святого Мартіна у Братиславі. 1745 р. її чоловік коронований імператором під
іменем Франца I, та 1765-го він помер, і овдовівши, Марія-Терезія призначила
своїм співправителем сина (імператор Йозеф II), при цьому обмеживши, його
діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не
даючи йому повної самостійності. Самостійно правити державою, як
імператор Йозеф ІІ зміг лише після смерті Марії Терезії, яка померла 29.11.1780
року.
Цікавою постаттю Марія-Терезія саме для нас, українців, є ще й через те, що
частина сьогоднішніх українських територій були у її володінні. В 1772 р. вона
взяла участь у першому поділі Польщі й отримала Галичину та частину Волині,
і в додачу пізніше, 1775 році примусила Османську імперію віддати їй
Буковину.. Таким чином, разом із Закарпаттям під владою Марії-Терезії
об’єдналися три сучасні українські регіони, де вона розгорнула рішучі реформи.
Причому якраз у нашому краї вони наштовхнулися на твердий опір угорського
дворянства. В ті часи, селяни цих території, доведені до відчаю, нападали на
панських управителів, частими були підпали маєтків, втечі молоді до південних
комітатів, де не було кріпацтва. Це були дуже нелегкі часи для жителів цих
земель, особливо для кріпаків. Серія селянських виступів, особливо частих у
найбідніших комітатах від Спішу до Мараморошу, жорстоко придушених
дворянством і армією у 1766-му, остаточно змусили Марію-Терезію втрутитись
у ситуацію наступним чином . Маніфест про урбаріальну реформу
опубліковано 14 червня 1767 р. Її планували завершити за два місяці, проте в
руських комітатах це затяглося майже на вісім років. Маніфест встановлював
розміри земельних наділів. Вони були різними, в залежності від родючості
ґрунту, в середньому 18 – 24 гольди поля та 8 – 12 гольдів луків (гольд – 0,4 –
0,6 га). Селяни отримали право користуватися панськими пасовиськами й
луками, лісами (але не полювати на них), продавати вино зі свого виноградника.
Загальна сума податків не мала перевищувати третину вартості урожаю з
наділу. Та найбільше значення для кріпаків мало встановлення розмірів
панщини: працювати один день на тиждень із робочим тяглом або два – без
тягла. Проте панство домоглося й винятків із правила – примусити «ледачого»
кріпака робити більше, возити панське збіжжя й товарний продукт, дрова до
помістя власним возом, три дні на рік полювати для пана. В маніфесті
вказувалося, що після виконання всіх цих повинностей кріпосний селянин міг
працювати в маєтках феодалах, але за особливу плату. Це, фактично, перша
правовим способом зафіксована згадка про трансформацію феодально
залежного селянина у вільнонайманого трудівника. І видатну роль в цій
трансформації зіграла саме Марія-Терезія.
Крім того, реформа покращила правовий стан наших селян. Пан не міг уже
переселяти їх, розділяти сім’ї, наймати на роботу в інші господарства, вимагати
«подарунки» натурою на кожне свято. Формально селянин міг звернутися до
суду (комітатське управління мало забезпечити йому адвоката), а невдоволений
його рішенням, міг дійти до королівського суду. Хоча це не гарантувало
успішного вирішення питання та могло тягтися роками.
В релігійній сфері імператриця Марія-Терезія зрівняла у правах греко-
католицьку та римо-католицьку церкви. Римо-католикам було заборонено
примушувати греко-католиків змінювати віру. І вже після її смерті, її син
Імператор Йозеф II за законом 1781 року надав рівні прав у своїх володіннях
послідовникам не лише всіх християнських церков, а й євреям.
Загалом, Марія-Терезія яскрава представниця освіченого абсолютизму. Нею
проведено значні реформи, внаслідок чого було збільшено чисельність армії,
податкові надходження, впорядковано судову та адміністративну гілки влади,
зменшено кількість неписьменних в імперії. З середини 1760-х обережна
Марія-Терезія та її рішучіший син Йосиф ІІ почали управляти монархією
згідно з принципами просвітницького абсолютизму. Своєю опорою вони
зробили вузьке коло освічених бюрократів та регулярну армію.

Література: Історія України О.В. Гісем О.О. Мартинюк 9 клас

Посилання:wikipedia.org http://resource.history.org.ua
https://zakarpattya.net.ua