8-А клас. Всесвітня історія. 04.02.2021 р.

Тема. Експансія Османської імперії. Сулейман Пишний. Народи Південно-Східної Європи під владою
турків-османів. Кримське ханство. Внутрішня і зовнішня політика.
Мета: розглянути особливості економічного, політичного та культурного  розвитку  імперії Османа в  епоху
Нового  часу;  сформувати уявлення учнів про Османську імперію у XVII - XVIII ст.; створити умови для
розуміння характерних рис державного устрою Османської імперії; розглянути турецько-українські
відносини; встановити зв’язок між зовнішніми та внутрішніми чинниками у розвитку Османської імперії;
охарактеризувати взаємовплив Османської імперії та європейських країн; розвивати вміння порівнювати
Османську імперію та європейські країни та висловлювати власну думку щодо особливостей розвитку
Османської імперії; вдосконалити вміння учнів працювати з історичними текстами, таблицями, картою.
Тип уроку: комбінований.
Основні поняття: «Османська імперія», «султан», «яничари», «гайдуки».
Основні дати та події:
 1520 -1566 рр. – роки життя Сулеймана I;
 1683 р. – розгром турків під Віднем.
Обладнання: підручник, схеми, таблиці.
 
Хід уроку
I.  Організація навчальної діяльності.
ІІ. Актуалізація опорних знань та умінь учнів:
1. Яку назву отримав період в історії людства, що розпочався на рубежі  XV–XVI ст.?
2. Які зміни в житті людей визначили початок нової епохи?
3.  Як називалися економічні відносини, які прийшли на зміну феодалізму?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Слово вчителя. Східний світ жив своїми, відмінними від Заходу, законами. Тут, на Сході, була дуже велика
роль традицій, правил поведінки, які передавалися від покоління в покоління, тому цю цивілізацію
називають  «традиційними  суспільствами».  Османська  імперія  була  однією з них і свого часу чимало
впливала на долю України.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Османська імперія за Сулеймана Пишного.
Робота зі схемою.
Схема державного управління в османської імперії
Султан
 
Диван (рада)   Найвища рада   Голова мусульманського духовенства  Яничари
Великий візир
Мусульмани
 
Немусульманське населення
  
«Населення  Османської імперії»
Категорії Становище
Султан Верховний власник землі; володів законодавчою, виконавчою та судовою владою;
  заохочував розвиток торгівлі
Кіннотники отримували від султана землі з селами за умови несення служби у війську і спорядження
декількох вершників з числа селян власним коштом
Яничари турецька регулярна піхота
Башибузуки   воїни-добровольці, що служили тільки за військову здобич
Землероби мали право обробляти землю й передавати дітям свій наділ, за це вони повинні або платити
податки до казни султана, або оброк його кінним воїнам
Ремісники працювали переважно на замовлення держави або заможних людей
Немусульмани сплачували особливий грошовий податок — джизью

Розповідь учителя. Захоплення Константинополя 1 453 р.султаном Мехмедом II стало новою сторінкою в
розвитку Османської імперії. Його син Баязид II (1481-1512 рр.) продовжив батькову справу. За часів його
правління держава постійно воювала з європейськими країнами (Венецією, Угорщиною, Австрійськими
Габсбургами, Польщею), Єгиптом та Персією. Молдавське князівство визнало васальну залежність. Також
було підкорене східне узбережжя Чорного моря.
Син Баязида II Селім I (1513-1520 рр.) підняв повстання проти батька, але був розбитий армією султана.
Кримський хан надав йому притулок. У 1512 р. в Османській імперії відбувся переворот, у результаті якого
султаном був проголошений Селім I. Баязид II зрікся престолу. Повернувшись до Константинополя, султан
Селім I наказав убити всіх своїх родичів, за що отримав прізвисько «Грозний». За часів його правління
імперія майже не воювала з європейськими країнами. Усю увагу султан зосередив на протистоянні з Персією
та мамлюкським Єгиптом. Результатом переможних війн стало приєднання до імперії частини Вірменії,
Курдистану, Месопотамії, Сирії, Палестини, Північної Аравії (з Меккою та Мединою) та Єгипту. Селім I
узяв титул халіфа. Помер від чуми під час підготовки чергового військового походу.
Найбільшої могутності Османська імперія досягає за часів правління султана Сулеймана I Пишного
(Кануні) (1520-1566 рр.). Він прославився прийняттям зводу законів, в основу яких був покладений поділ
населення на мусульман та немусульман. За Сулеймана I імперія досягає найбільших розмірів, сам султан
брав участь у
13 військових походах. Із великими втратами були захоплені острів Родос та Белград. У 1526 р. після
перемоги турецького війська над чесько-угорською армією відбулося підкорення більшої частини Угорщини
(битва під Могачем). В Азії до імперії були приєднані Ірак та частина Грузії. У Середземномор’ї Сулейман I
також мав успіхи - були завойовані Барка і Триполітанія, під залежність султана потрапив і Алжир. В Європі
тривали завоювання, була підкорена Трансільванія, але невдала облога Відня у 1529 р. припинила
просування турків. Султан вів активну дипломатичну політику і навіть уклав союзний договір із Францією
проти Габсбургів. Дружиною султана була Настя Лісовська, відома як Роксолана. Вона мала великий вплив
на султана.

Могутність Османської імперії трималася на численному війську. За вірну службу воїни отримували від
султана спадкоємні земельні володіння і певну частину воєнної здобичі. Привілейованою частиною і
ударною силою турецького війська були яничари - уродженці підкорених османами областей (переважно
балканських). За давнім звичаєм їх ще хлопчиками відбирали в батьків і виховували у фанатичній відданості
ісламу. Вони виростали суворими та нещадними воїнами, які вже не пам’ятали свого походження і воювали
проти власної батьківщини, навіть не підозрюючи про це.
Турки-османи пізнавали світ не лише через військові походи та завоювання. Територія імперії стала
перетином безлічі торговельних шляхів, її ринки рясніли товарами з найвіддаленіших куточків Європи та
Сходу. Свого розквіту досягло мистецтво, архітектура та література.
Підкорені народи мали право займатися ремісництвом, торгівлею та сільським господарством. Турки ж
обіймали високі посади у війську або працювали чиновниками, дипломатами, священиками.
2. Народи Південно-Східної Європи під владою турків-османів.
Самостійна робота з підручником:
1. Які країни Південно-Східної Європи опинилися у складі Османської імперії?
2. Яку релігійну політику здійснювала Османська держава щодо підкорених народів?
3. Війни Османської імперії.
Результати роботи заносяться до таблиці.
Дата Приєднані території Важливі події
Сер. XIV ст. Болгарія, Сербія  
1453 р. Візантія 1453 р. — узяття Константинополя
Правління Вірменія, частина Грузії, Мала Азія, частина  
Селіма I Месопотамії, Сірія, Палестина, частина
(1512–1520) Аравійського
  півострова, Єгипет
Правління Угорщина, частина Грузії, Ірак, 1526 р. — битва при Могачі;
Сулеймана I Барка, Тріполітанія перемога турецьких військ;
(1520–1566) 1529 р. — облога Відня
Залежні території
1511 р. Князівство Молдавія  
1520 р. Алжир  
1541 р. Князівство Трансільванія  
1546 р. Ємен 1571 р. — битва при Лепанто
сер. XVI ст. Князівство Валахія  
1574 р. Туніс  
к. XVI ст. Феццан 1683 р.– розгром турків під Віднем
1672 р. Кримське ханство  
  Правобережна Україна
Учитель пропонує учням на основі знань, отриманих ними на уроках  історії  України, 
охарактеризувати  відносини  Туреччини  та  Запорозької Січі.
Передбачувані відповіді учнів:
Турецько-татарські напади на Україну призводили до:
 знищення й спустошення українських земель;
 пограбування й спалення українських міст та сіл;
 захоплення в полон українських чоловіків, жінок, хлопчиків та дівчат, які потрапляли в рабство
(полонених називали ясир);
 чоловіки  ставали  веслярами на  турецьких  галерах-каторгах, жінки та дівчата потрапляли до
гаремів, хлопчиків віддавали до султанської гвардії, де з них виховували вірних захисників
султанського престолу — яничар;
 всіх, хто чинив опір, убивали.
Д.Вишневецький на острові Хортиця заснував Запорозьку Січ для відсічі нападів турків і татар. З часом
козаки почали здійснювати походи на турецькі землі.
Найбільш  вдалими  були  походи  козаків  проти  турків  на  початку XVII  ст.  Цей  період  увійшов  в 
історію  козацтва  як  «доба  героїчних походів». Найбільш  успішними  були  походи  під  проводом П.
Сагайдачного.
1606 р. —  козаки  завдали  удару по  турецьких фортецях Аккерман, Кілії, Варні;
1608 р. — здобули Перекоп, а згодом Ізмаїл, Кілію та Аккерман;
1616 р. —  козаки  здобули Кафу — найбільший невільничий  ринок у Криму — і звільнили бранців.
3. Ослаблення османської імперії.
Розповідь учителя. Період правління Сулеймана I був вершиною могутності імперії Османа, потім настав
час рівноваги сил та занепад держави.
З усіх синів батька пережив тільки Селім II (1566-1574 рр.), який і став його наступником. Інші брати
загинули або від хвороб, або під час боротьби за престол. Султан Селім II не цікавився політикою та
управлінням державою, переклавши всі обов’язки на візирів. За часів його правління був укладений договір
із Габсбургами, які визнали васальну залежність Молдавії та Валахії і щороку виплачували 30 тис. дукатів. У
1569 р. похід на Астрахань завершився поразкою, а в 1571 р. турецький флот був розбитий у битві під
Лепанто. Ненадовго турки захопили Туніс.
Син Селіма II Мурад III (1574-1595 рр.) також не цікавився державними справами, ними більше
переймалися його мати та дружина. За часів правління Мурада III було відновлено флот, знову підкорено
Туніс та поновлено військові дії в Європі.
У результаті успішної війни з Іраном до імперії відійшла більша частина Азербайджану, більша частина
Закавказзя, Курдистан, Луристан, Хузестан та Картні.
У державі посилилася корупція.
За Османа II (1617-1621 рр.) тривала війна з Персією та Річчю Посполитою.
У 1620 р. турецька армія розбила польські війська під Цецорою, але зазнала поразки в Хотинській битві від
козацько-польської армії. Султан повернувся до імперії і вирішив перенести столицю, але був убитий
яничарами.
Султан Мехмед IV (1648-1687 рр.) був відомий прізвиськом «Мисливець». Він брав активну участь у
подіях на українських землях, воюючи з польськими та московськими військами. За Бахчисарайським
договором 1681 р. Османська імперія отримала Північну Київщину, Брацлавщину та Поділля. У 1683 р.
війська на чолі з Яном Собеським розгромили турецьку армію під Віднем. Це був початок занепаду
Османської імперії.
До головних причин занепаду Османської імперії відносять:
 постійні війни;
 підвищення податків;
 боротьба всередині імперії;
 напади інших країн – Персії, європейських країн;
 повстання поневолених народів;
 слабкий розвиток економіки.
V. Закріплення нових знань та умінь учнів:
1. Чому туркам сельджукам вдалося закріпитися на території Візантійської імперії?
2. Яким чином утворилась Османська імперія?
3. Як змінилась політична ситуація в Південно Східній Європі після утворення Османської імперії?
4. Кого називали «Залізний Кульгавець»?
5. У чому полягає основна причина підкорення Криму?
6. З’ясуйте становище держав Балканського півострова напередодні завоювання їх османами. Чому
держави Балканського півострова не змогли стримати наступ османів?
7. З якою метою було створено військо яничар?
ІV. Підсумки уроку
V. Домашнє завдання: § 18 (C. 148-152) – прочитати, С. 152 – відповісти на питання.