УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-

ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА.
ПРАВЛІННЯ РОМАНА
МСТИСЛАВОВИЧА

Підготували Ткаченко Анастасія та Жовнер Тетяна

 УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Га́лицько-Воли́нське князівство— середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349

роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським
князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила
Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських,
руських політичних і культурних традицій.
 КНЯЗІВСТВА ГАЛИЧИНИ І
ВОЛИНІ

На середину 11 століття землі Галичини і Волині

остаточно закріпилися у складі Руської держави.
Серед них провідне місце посідала Волинь —
багатолюдна земля з розвинутими містами,
торговим шляхом на захід. Столицею усіх
західноруських земель було місто Володимир, де
перебував княжий престол і єпископія. Київські
монархи довгий час утримували ці стратегічно
важливі території, оберігаючи їх від дроблення
на удільні князівства
 ЗНАЧЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ
ДЕРЖАВИ НА СВІТОВІЙ АРЕНІ:

- це держава – спадкоємниця Київської Русі та друга за

значенням після її розпаду;

- високий рівень культурного та економічного розвитку

населення на українських землях;

- спричинило інтеграцію української культури з

культурами західноукраїнських держав.
 УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ

Головним і найвищим представником влади у Галицько-

Волинських землях був князь. Він об'єднував у своїх руках
законодавчу, виконавчу, судову гілки влади, а також мав
монопольне право здійснювати дипломатичні відносини.
Намагаючись стати абсолютним «самодержцем», князь
постійно перебував у конфлікті з боярським оточенням, яке
прагнуло зберегти свою незалежність і перетворити монарха
на власний політичний інструмент. Посиленню князівської
влади також заважали дуумвірати князів, дроблення удільних
земель та втручання іноземних держав.
 ПРАВЛІННЯ РОМАНА МСТИСЛАВОВИЧА

Рома́н Мстисла́вич — великий князь київський,

князь новгородський, володимирський, галицький, з
династії Рюриковичів. Галицько-волинський
літописець титулує його «самодержцем всія Русі» та
«володарем Руської землі». Засновник Галицько-
Волинського князівства й монаршого правлячого
роду Романовичів.
Ще 1187 р. за допомогою галицьких бояр
волинський князь Роман Мстиславич
спробував захопити Галич, проте зазнав
поразки. 1199 р. таки заволодів Галичем,
об’єднав його землі в єдине Галицько-
Волинське князівство, а в 1204 р. оволодів
Києвом, здобувши статус Великого князя
київського. Столицею об’єднаної держави
Роман обрав Галич. Найважливішим своїм
завданням вважав подолати опір галицького
боярства й утвердити одноосібну владу
монарха.
ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА

Роман Мстиславич Галицький підтримував дуже близькі стосунки з

київським князем Рюриком Ростиславичем. Будучи ще до того ж тестем,
Рюрик передав Роману міста по річці Рось і не тільки. Але це не був
дуже солодкий подарунок. Рось межувала з землями, захопленими
половцями. Їх часті набіги змушували Романа проводити в походах
більшу частину часу. Але не тільки зовнішні вороги розхитували влада
князя. Внутрішня політика Романа Мстиславича була спрямована на
розвиток міст, сільського господарства, торгівлі, ремесел.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

В зовнішній політиці князь мав ділові та дружні відносини з королівською

династією Польщі – Казимиром та його синами. Роман допоміг Казимиру
(1190 рік) взяти Краків, а через деякий час виступив для підтримки синів в
боротьбі з Мішком Старим. Роман також зумів домогтися добрих зав’язків з
Угорщиною.
Також налагоджував стосунки з Візантійською імперією. Партнерські
взаємовідносини будувалися на торговельних зв’язках, підтримці
християнства та військових походах проти половців. Перший похід
датується 1197 р., а два інших 1201 та 1203 роком. Коли кочовики стали
загрозою для Константинополя, саме Роман виступав захистом цих земель.
Була підписана союзницька угода.
 ВИСНОВКИ

Отже, в історії українського народу Галицько-Волинське князівство відіграло надзвичайно велику роль,
ставши після занепаду Києва новим центром політичного та економічного життя. Територіально та політично
воно об’єднало практично всі етнічні українські землі, зберегло від завоювання та асиміляції південну та
західну гілки східного слов’янства, сприяло їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності.
Роман Мстиславович вважався наймогутнішим руським князем ХІІ-ХІІІ століть. Його держава була однією з
найбільших у Європі. За життя Романа Мстиславовича під його владою або безпосереднім впливом
опинилися усі, окрім Чернігівського, «українські» князівства: Галицьке, Волинське, Київське та
Переяславське. Окрім титулу галицько-волинського князя, Роман Мстиславович мав титул короля
митрополита Київського і Київського вождя половців.
 ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Купчинський, О. Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ — першої половини XIV

століть. Дослідження. Тексти. Львів, 2004.
2. Королівство Русь // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ;
Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 173. —
560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
3. Галицько-Волинське князівство [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична
енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська
енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
4. Роман Мстиславович // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. —
Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз —
Се. — С. 1627-1628. — 1000 екз.
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!