Галицько-Волинська

держава
7 КЛАС
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Галицько-Волинська держава
Галицько-Волинська держава -
назва князівства, утвореного
Романом Мстиславичем в 1199
р. внаслідок об'єднання
Галицького та Волинського
князівств. Галицько-Волинська
держава була найбільшою й
наймогутнішою серед удільних
князівств, що виділилися на
українських землях внаслідок
розпаду Київської держави.
Основні етапи розвитку
У різні періоди до складу Галицько-
Волинської держави входили
Галицьке, Перемишльське,
Звенигородське, Теребовлянське,
Володимир-Волинське, Луцьке,
Белзьке, Берестейське та інші удільні
князівства. Майже впродовж півтора
сторіччя Галицько-Волинська
держава відігравало надзвичайно
важливу роль в житті східних
слов'ян.
Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:

Що сприяло розквитку квязівства?

а) вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної

влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників; крім
того, Галицько-Волинське князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих
торгових шляхів);
б) необхідність спільної боротьби двох князівств (Галицького і Волинського) проти агресії з
боку Польщі та Угорщини, а згодом і проти монголо-татарської навали на Русь;
в) енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205 рр.) та Данила
Романовича Галицького (1238-1264 рр.);
г) існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному росту
та інтенсифікації торгівлі.
I етап (1199-1205 рр.)
утворення і становлення Галицько-Волинського
князівства. 3 ослабленням Київської Русі в 1141
р. виникло Галицьке, а в 1146 р. - Волинське
князівство.
Першими в Галицькій землі правили
Ростиславичі - нащадки онука Ярослава
Мудрого. Тим часом на Волині до влади
прийшли Мстиславичі, що вели свою родовід
від Володимира Мономаха.
Галицьке князівство досягло найвищої
могутності при Ярославі Осмомислі (1152-1187
рр.), а Волинське - при Романі Мстиславовичі
(1170-1205 рр.).
Протистояння бояр
ГАЛИЧИНА
Особливістю політичного життя Галицького
князівства був великий вплив на управління
ним свавільних, багатих, могутніх бояр. На
відміну від бояр в інших князівствах, що у
більшості походили з княжої дружини, галицьке
боярство вело свій початок, насамперед, від
місцевої родоплемінної знаті. Свої маєтки вони
одержали не від київського князя, а завдяки
захопленню общинних земель. Тому їхня влада
в Галицькому князівстві була дуже велика.
Прийшовши сюди, перші Рюриковичі
наштовхнулися на відсіч місцевої знаті, готової у
будь-який спосіб відстоювати власні інтереси.
ВОЛИНЬ
Боярство Волинського князівства, на відміну від
Галицького, за походженням, становищем і
політичними поглядами було більш схожим із
боярами основної частини Київської держави.
Більшість із них прийшла па ці землі у складі
дружин своїх князів, які найчастіше
призначалися і наймалися Великим київським
князем. Ці бояри одержували земельні
володіння за службу князю. Волинська знать
залежала від щедрості князя, і тому була більше
віддана йому. Саме через це волинські князі, а
не галицькі, змогли об'єднати обидва
князівства в єдину державу.
ІІ етап (1205-1233рр.)
тимчасовий розпад єдиної держави. Після смерті Романа Мстиславича єдність Галицько-
Волинського князівства була тимчасово порушена. Розпочався майже сорокарічний період
міжусобних воєн та іноземного втручання у справи галицьких і волинських земель. Не допустити
відновлення єдності Галицько-Волинського князівства прагнули верхівка галицького боярства,
окремі удільні князі та правлячі кола Угорщини і Польщі.
Першими розпочали боротьбу за владу у Галицькому князівстві Володимир, Святослав і Роман
Ігоровичі, сини оспіваного у «Слові о полку Ігоревім» новгород-сіверського князя Ігоря
Святославовича. Вони утримувались тут впродовж майже шести років (1206-1212 рр.). Однак
внаслідок боротьби з боярською верхівкою зазнали поразки, і у 1213 р. на княжому престолі у
Галичі засів боярин Володислав Кормильчич, а після його вигнання, у 1214 р. правителі Угорщини
та Польщі домовилися про поділ галицьких земель. У результаті довготривалої боротьби, яка
закінчилась у 1221 р., чужинців було вигнано і князем став Мстислав Удатний, який походив з
дрібних київських князів, а до того князював у Новгороді. У 1228 р. Мстислав Удатний покинув
Галицьке князівство і передав його угорському королю. Цього часу, укріпившись на Волині,
боротьбу за Галицьке князівство розпочав князь Данило Романович.
III етап (1238-1264 рр.) - об'єднання та піднесення
князівства, активна боротьба із золотоординським
ярмом.
Тільки в 1238 р. волинський князь Данило, син Романа Мстиславовича,
остаточно оволодів Галичем, став князем галицьким і відновив єдність
Галицько-Волинського князівства. Наприкінці 1239 р. Данило Романович
поширив свою владу на Київ, де залишив воєводою свого тисяцького
Дмитра, який очолював оборону міста від орд хана Батия у 1240 р. У
внутрішні справи держави знову почали втручатися іноземці. Край цьому
поклала битва під Ярославом, у якій 17 серпня 1245 р. Данило та його брат
Василько розгромили війська угорських і польських загарбників і загони
бунтівних галицьких бояр. Боярська опозиція була остаточно знищена.

Данило Романович проводив активну зовнішню політику. Ще у 1238 р. він

розгромив німецьких рицарів під Дорогочином, які надовго залишили
спроби завоювання руських земель. Припинили втручання у справи
князівства і польські князі. Було укладено мирний договір з Угорщиною.
Внаслідок поїздки до Золотої Орди (1245-1246 рр.) Данило Романович
змушений був визнати зверхність хана, але добився підтвердження своїх
справ на Галицько-Волинське князівство. Вінцем політичної діяльності
Данила Романовича Галицького було прийняття ним королівського титулу.
Коронація відбулася в 1253 р. в м. Дорогочині, де Данилу Романовичу були
вручені королівські регалії.

Данило Романович продовжував активно вести воєнні дії з військами

Золотої Орди. Одночасно він втрутився у боротьбу за Австрію та вів війни з
литовськими князями. У 1250-х г. Данило Романович збудував Місто Львів,
назвавши його на честь свого сина Лева, а раніше - в 1240 рр. на річці
Угорці він заснував місто Холм. За його князювання

I галицько-волинська держава стала найбільшою державою в Європі

Значення галицько-волинської
державності
- Галицько-Волинська держава стала новим після занепаду Києва центром економічного та політичного життя.
- Вона модернізувала давньоруську державну організацію.
- Галицько-Волинська держава врятувала Україну від поневолення її Польщею,
- Галицько-Волинська держава продовжила славні дипломатичні традиції Київської Русі і ще 100 років після
встановлення золотоординського ярма представляла східнослов'янську державність на міжнародній арені.
- Водночас, відкриваючи західноєвропейській культурі шлях на українські землі, ця державність допомогла
уникнути однобічної орієнтації на Візантію, запобігти утвердженню монгольського впливу.
- Галицько-Волинська держава стала також важливою культурною межею. Вона виступала або як східний
форпост католицького Заходу, або як західний – православного Сходу.
- Галицько-Волинська держава стала головним політичним осередком майбутньої України.
Перевіряємо свої знання
1. прочитали підручник
2. переглянули відео
https://youtu.be/FowFk7FcdeE
3. переглянути ще раз презентацію
4. зробити конспект у зошиті (записати
найважливіші події історії князівства)
5. перейти до тестування

Додатково можна переглянути

https://youtu.be/CliriA0CnMA