Османська імперія в 16-17 ст.

Культура №2, Сулейман І Пишний №3,

Розпад №4, Анастасія Лісовська №5,
Військо №6, Суспільство № 8
 Культура
Культура розвивалась під значним впливом
ісламу. Проте на розвиток вплинули також
християнські народи. У школах за мету виховання
дитини в дусі мусульманської релігії.
Вивчали Коран, мусульманське право, арабську
й перську мови. Пізніше вели математику,
астрономію, географію. У турецькій поезії
основними жанрами були ліричні та урочисті вірші.
Також був популярний жанр латифа – короткі
гумористичні розповіді
Сулейман І Пишний - османський султан
з 1520 до 1566. Був сином Селіма І
Грізного та Айше Хавси Султан. Сулейман
став найвизначнішим правителем
Сходу XVI ст., бувши на вершині військової,
політичної і економічної
могутності Османської імперії.
 Розпад (1828—1922)
Сильним ударом по Османській імперії стала Кримська війна
1853 – 1856 років. Під час неї різко зріс державний борг перед
іноземними кредиторами. Османи не змогли повернути собі
Крим, але отримали міграційну проблему — через війну
близько 200 тисяч кримських татар переїхали до Балкан і
Османської імперії. Внаслідок геноциду черкаських народів,
влаштованого Росією на Кавказі, до імперії переселилися від
500 до 700 тисяч черкесів, що ще більше загострило міжетнічну
ситуацію в країні. Одночасно з цим, християнське населення
імперії стало поступово витісняти мусульман з освіти та торгівлі.
Прагнення султана Абдул – Гаміда ІІ встановити пан-ісламську
ідеологію вилилися у християнські бунти, які спричинили
масові вбивства вірмен та інших християн у 1894 - 1896 роках.
Анастасія Лісовська – Ібрагім-паша вирішив
подарувати султану українку. В гаремі
Анастасію почали називати Роксоланою.
Метким розумом і чарівністю завоювала
прихильність Сулеймана І, прийняла іслам а
згодом одружилась з султаном.
 Військо
Перші збройні сили Османської держави були створені наприкінці
XIII століття Османом І. Вони складалися з
членів різних мусульманських племен Західної Анатолії,
основну силу яких становили турки. У XIV—XV століттях,
під час трансформації Османського бейства в імперію,
військова організація ускладнилася. Держава поєднувала
систему всезагального призову тамаєткового
ополчення. Основний корпус Османської армії становили
яничари (піхота), сипахи, акинджи (кіннота) та мехтери
(музики). Ця армія вважалася однією з найкращих в XV—XVII
століттях завдяки ефективному використанню вогнепальної збрї —
мушкетів та гармат.
яничари акинджи сипахи
 Суспільство
Поряд з кріпосним правом існувало і справжнє рабство: раби
використовувались переважно як домашня прислуга, рабині — як
наложниці в гаремі. Торг невільниками проводився в досить
широких розмірах в Константинополі і в інших містах. Цивільне
управління стояло на дуже низькому рівні; чиновники і судді
дивилися на свої посади як на засіб збагачення; процвітало
найгрубіше хабарництво. Султани намагалися боротися з цим
злом. Духовне управління Мехмед ІІ передав у верховне завідування
муфтія, або Шейх-уль-іслам, духовного голови всіх правовірних, що
призначався султаном. Фетви (ухвали), які він видавав, мали характер
діючого права. Нерідко, попри всю обачність при їх призначенні,
шейх-уль-іслам виявлялися сильними супротивниками того або
іншого султана; іноді при їх допомозі здійснювалися державні
перевороти. Шейх-уль-іслам стояв також на чолі суду.
 ув а г у!
Дяку ю за

Виконав
Презентація закінчена! Роман Сарчук
8-А классу