Дати письмову(друковану)відповідь на запитання.

Підготувала учениця ФПП Яциків Юлія ПО-12

Самостійна робота
Семінар№4
1. Обгрунтуйте СВОЮ думку: чи гетьман Іван Мазепа, уклавши таємний союз
із шведським королем Карлом ХІІ, здійснив зраду?
2. Обгрунтуйте СВОЮ думку: чи входження Північного Причорномор’я та
Криму до складу Російської імперії було: а) завоюванням; б) звільненням в) ваш
власний варіант? Якою була участь українців у цьому процесі?
В-дь:
1. Я вважаю, що Іван Мазепа, уклавши таємний союз із шведським королем
Карлом ХІІ, не здійснив зраду. Договір, було укладено 1708 між шведським
королем Карлом ХІІ і гетьманом України Іваном Мазепою. Козацькі війська
окупували Правобережжя, Галичину, і старшина на чолі з Мазепою вже
вважала українські землі возз´єднаними в єдиній українській державі. Однак
незабаром виявилося, що за участь польських війську боротьбі проти шведів
цар погоджувався передати Польщі Правобережну Україну та інші українські
землі. У зв´язку із загрозою входження військ Карла XII і Станіслава
Лещинського в Росію та Україну важливим для гетьмана і української
старшини залишалося питання про захист Московською державою України
згідно з Переяславським і наступними договорами. Але і тут їх чекало гірке
розчарування. В пошуках шляхів збереження української державності і своєї
влади вони йдуть на союз з Карлом XII. Швеція як держава, що не мала
спірних питань з Україною і не межувала з нею, була найвигіднішим,
найзручнішим союзником. Тепер Швеція знову виступає як вірогідний
союзник саме в такий момент. Під тиском цих обставин Іван Мазепа вступив у
таємні переговори з прошведською групою польської шляхти, очолюваної С
Лещинським, а через неї — з Карлом XII. Однак головним для України був її
союз з Карлом XII, укладений у 1708 р. За умовами договору шведський
король зобов´язувався обороняти Україну. Карл ХІІ обіцяв не укладати миру з
царем, поки Україна не визволиться з-під влади Москви. Король шведський не
має права привлаcнювати собі ні титулу, ні герба Князівства Українського. У
висновку, гетьман Іван Мазепа уклав договір, який повинен був були
забезпечити незалежність і соборність Української держави.

2. Після виведення російських військ із Криму татарська знать організувала

змову і скинула з престолу Шагін-Гірея. У відповідь на це у 1783 р. російські
війська окупували Крим і цариця Катерина II оголосила указ про приєднання
його до Росії.
Росія здобула у війні перемогу. В 1774 р. було підписано Кючук-
 Кайнарджійський мирний договір, за яким Росія отримала територію між
Дніпром і Бугом, фортеці Керч і Єнікале в Криму, Кінбурн у гирлі Дніпра, а
також право вільного судноплавства по Чорному морю. Туреччина змушена
була визнати незалежність Кримського ханства і цариця Катерина II оголосила
про приєднання його до Росії (1783 p.). Близько 300 тис. татар змушені були
емігрувати з Криму до Туреччини із-за політики царського уряду, спрямованої
на витіснення місцевого населення. Була створена і Козацька Чорноморська
флотилія. Росія знову здобула перемогу у війні. За Ясським мирним договором
1791 р. Туреччина визнала приєднання Криму до Росії, віддала їй фортецю
Очаків і землі від Південного Бугу до Дністра. Чорноморське козацьке військо
було переведене на Кубань. У цей період починається швидка колонізація
Півдня України. Її можна розділити на три види: поміщицька, селянська і
міська. Поміщики отримали тут 8 млн десятин землі. Основна частина
поміщиків (68,2%) складалася з російських військових і вищих та середніх
чиновників.
Українських старшин і чиновників було ледь 10,5%, і серед них було багато
запорізьких старшин, що залишилися й одержали земельні наділи. Російський
уряд продавав запорізькі землі по декілька копійок за гектар. Одержати землю
в Південній Україні було легко, але заселяти її — дуже важко.
Другим видом колонізації була селянська. Великим був потік переселенців-селян
— в основному з Правобережжя, а також з Лівобережжя і російських губерній.
Вільні селяни осідали на державних, казенних землях, і уряд виділяв їм землю
на сім’ю. Найбільшу частину селянських колоністів складали втікачі, ті
українські селяни, що втікали від поміщиків з різних частин України. Серед
них були також росіяни, греки та вірмени, виселені з Криму. Селянське
населення Південної України поділялося на три категорії: 1) вільні; 2)
поміщицькі; 3) державні.
Третім видом колонізації була міська. Варто підкреслити, що на величезній
території запорізьких земель майже не було міст, тому їх потрібно було
будувати, щоб розвивати повітові адміністративні і торгові центри.
Засновувались нові міста: Олександрівськ (1770 p., нині — Запоріжжя),
Катеринослав (1776 p., нині — Дніпропетровськ), Миколаїв (1789 p.), Одеса
(1795 p.). У 1783 р. було засновано Севастополь, у 1784 р. — Сімферополь.
Широко залучалися до колонізації й іноземці. У 1796 р. його населення
перевищило 500 тис. чол., 80% з них були росіяни й українці. Нові землі були
об’єднані в Катеринославське і Вознесенське намісництво, аз 1796 р. — у
Новоросійську губернію. У другій половині XVIII ст. Польща значно ослабла. Це
призвело до її розчленування фактично без воєн сусідніми державами: Росією,
Пруссією та Австрією. У результаті поділів Польщі (1772 p., 1793 p., 1795 р)
Австрія забрала собі Галичину і Буковину.
Я вважаю,шо це була а)завоювання.