Продовження боротьби з Польщею у 1653 році.

Серпень 1653 року – осінній похід польського короля проти України. З великими складнощами
Хмельницький збирає 40-тисячне військо та бере в облогу польський табір біля міста Жванець. Реальна можливість
повної перемоги, але Іслам-Гирей втретє зраджує козаків (за дозвіл поляків збирати ясир на Західній Україні).
Становище України у 2-й половині 1653 року:
1. Постійні воєнні походи призвели до величезних спустошень на Правобережній Україні (Поділля, Брацлавщина,
Київщина).
2. Розорення частини козаків, вони втратили спроможність виконувати військову повинність.
3. Загальна втомленість після 6 років війни, розчарування.
4. Епідемії холери та чуми.
5. Масове переселення населення на Лівобережжя в Слобідську Україну.
6. Створення антиукраїнської коаліції в складі Польщі, Трансільванії, Волощини й Молдови.
Причини зближення України з Московією
а) православне віросповідання обох народів;
б) близькість мов;
в) пам'ять про спільну історичну долю за часів княжої Русі;
г) відсутність в психології українців ворожнечі до московітів.
д) відсутність досвіду спілкування з московськими «служилими людьми».
Переяславська рада
1 жовтня 1653 року Земський собор просить царя прийняти «Військо Запорозьке «під свою государеву
високу руку» і розпочати війну проти Речі Посполитої. В Україну було відряджене посольство на чолі з боярином В.
Бутурліним.
Скликана в Переяславі (1654 р.) гетьманом Б. Хмельницьким Генеральна військова рада мала вирішити питання про
перехід Війська Запорозького під зверхність московського царя.
8 січня 1654 року на майдані Переяслава збирається Військова рада. Б. Хмельницький поясняє присутнім
стан України. Але, московські посли відмовились присягати від імені царя. мотивуючи тим, що цар є самодержавцем,
а тому підданим не присягне. Українська сторона змушена була поступитися.
Україна: розуміла нові стосунки як відносини між двома державами, а підданство, як виконання суто
військового обов’язку.
Московщина: вважала, що суттю відносин є виконання царських указів, а піддані вважалися за царські холопи.
«Березневі статті» 1654 року
- Україна визнається незалежною державою, очолюваною гетьманом;
- Україна зберігає недоторканим свій республіканський устрій, усі державні установи, які проводять
незалежну внутрішню політику;
- залишаються незмінними державна територія й адміністративно-територіальний поділ на полки і сотні;
- власна судова система України ґрунтується на власних законах;
- окрема фінансова система;
- кількість реєстрових козаків – 60 тис.;
- Україна проводить самостійну зовнішню політику, гетьман зобов’язується повідомляти царський уряд про
свої відносини з іноземними послами, і лише за згодою царя він підтримує зв’язки з турецьким султаном і
польським королем.
- Україна сплачує данину до царської скарбниці; цар зобов’язаний обороняти й захищати Україну;
- У Києві й Чернігові має розміщуватися московське військо на чолі з воєводами.
Значення українсько-московського договору 1654 року:
а) це перший документ, який юридично відокремив Україну від Польщі;
б) узаконив Українську козацьку державу, як самостійного учасника міжнародної політики;
в) створив умови для рівноправного і взаємовигідного співробітництва України і Московії (нагадує федерацію);
д) об’єднувались військові сили для війни проти Польщі.
Але, договір швидко утратив чинність.
Воєнні дії 1654 – 1655 рр.
Туреччина укладає союз з Польщею і разом починають напад на Українські землі. Цар не поспішає надавати
допомогу Україні.
1654 р. – постійні польські і татарські набіги на Брацлавщину (оборона Буші). Грудень 1654 року – Іван
Богун героїчно обороняє Умань. 19-21 січня Охматівська (Дрижипільська) битва. Виснаження обох армій.
Навесні 1655 р.починається похід Б.Хмельницького (через Поділля на Галичину) з метою визволення від польського
панування західноукраїнські землі. На початку серпня 1655 р. облога українцями Кам’янця -Подільського.У цей час
гетьман приймає шведського посла, який сповіщає про вступ Швеції у війну проти Польщі. 19 вересня 1655
р.українська армія вщент розбила поляків у битві під Городком неподалік Львова. 12 листопада 1655 р.битва під м.
Озерна, після якої укладена угода з Кримським ханом про невтручання у війну.
Незважаючи на складність ситуації, літньо-осіння кампанія1655 р.для українсько-московського війська закінчилася
успішно.
Українські землі в 60 – 80-ті рр. ХVІІ ст.
Віленське перемір я
У серпні 1656 у м. Вільно Московія і Польща почали сепаратні перемовини та уклали перемир’я, за яким
припиняли воєнні дії між собою та зобов’язувались не вести дипломатичних перемовин зі Швецією. Україна
сприйняла Віленське перемир’я як зраду, як порушення умов 1654 року. Адже за умовами надання царю польської
корони, Україна залишалась в складі Речі Посполитої.
«У жовтні 1656 р. переговори завершилися підписанням Віленського перемир’я між Річчю Посполитою та
Польщею . Це викликало обурення Б. Хмельницького. І він вступає у воєнний союз з Трансільванією та Швецією».
Віленське перемир’я 1656 року
Сторони: Московське царство і Річ Посполита
Передумови: Активні воєнні дії Швеції у Польщі. Наляканий уряд Речі Посполитої пропонує цареві Олексію корону.
Зміст:
1. Територія Гетьманщини обмежується лише кордонами Київського воєводства.
2. За умови отримання Олексієм польської корони, Україна залишається в складі Речі Посполитої.
Козацьке військо, очолюване наказним гетьманом А. Ждановичем, у грудні 1656 - липні 1657 рр. вело бойові
дії проти Польщі спільно з трансільванським і шведським військами.
Б. Хмельницький шукає нових союзників в боротьбі проти Польщі. Ними могли стати Швеція та Трансільванія,
але цього не сталося.
27 липня 1657р. – смерть Б. Хмельницького. За життя він виносив ідею передати владу синові Юрію.
Однак, після смерті Б. Хмельницького рада в Чигирині обрала до повноліття Юрія гетьманом генерального писаря І.
Виговського.