Богдан

Хмельницький

        
Намагаючись домогтися поновлення вольностей
Війська Запорозького, очолювана
Богданом Хмельницьким група старшин і козаків
підготувала восени 1647 року план повстання.
Невдача в його реалізації спонукала їх
перебратися на Запорожжя. Порозумівшись із
залогою Микитинської Січі.Обраний гетьманом
Б.Хмельницький, уклавши угоду про військово-
політичний союз із кримським ханом Іслам-
Гіреєм III, розгромив військо Речі Посполитої на
Жовтих Водах 16 травня і під
Корсунем 26 травня. Виникли сприятливі умови
для
    походу в центральні регіони України, однак
гетьман і більшість старшин ще не думали
поривати з Річчю Посполитою, сподіваючись
реформувати її політичний лад шляхом зведення
на королівський трон монарха-некатолика.
 Розгромивши поляків 21 вересня — 23 вересня 1648
р. під Пилявцями Б.Хмельницький виступив у похід,
сподіваючись, що новообраний польський король
визнає за Україною статус рівноправного з Польщею
та Литвою суб'єкта федеративної Речі Посполитої.
На середину листопада завершилося визволення
етнічної української території, де інтенсивно
формувалися державні інституції. 21
листопада 1648 року гетьман і старшини уклали з
польським королем Яном II Казимиром
Ваза перемир'я, внаслідок якого армію було
відведено на схід. Переосмисливши результати
боротьби, Б.Хмельницький узимку 1649 року
сформулював державну ідею, що передбачала розрив
     із Річчю Посполитою й утворення незалежної
соборної України. Відбулося зміцнення прерогатив
гетьманської влади; у пошуку військової допомоги
уряд вів переговори з Московським царством,
Кримським ханатом, Османською імперією та
Трансільванським князівством.
Союзник гетьмана — кримський хан Іслам-Гірей III, — намагаючись
протидіяти затвердженню незалежної України, пішов на угоду з Річчю
Посполитою і змусив гетьмана укласти 18 серпня Зборівський договір.
Його умови викликали в козацькій Україні восени 1649 — 1650 нову
хвилю виступів населення. Щоб не допустити розв'язання
громадянської війни, гетьман проводив виважену соціально-
економічну політику. Здійснив реорганізацію адміністративно-
територіального устрою, реформував Запорозьку Січ, зміцнив
міжнародне становище держави. Щоб отримати військову допомогу,
обіцяв володарям Московського царства і Османської імперії прийняти
їхню протекцію.Здобувши перемогу, Б.Хмельницький не скористався
нею для визволення західноукраїнського регіону. Відступивши 23
червня 1652 року з-під Кам'янця, розпочав переговори з Варшавою про
визнання Української держави, що завершилися провалом. У березні—
квітні
            1653
     військо Речі Посполитої зробило невдалу спробу оволодіти
Брацлавщиною. Воєнні дії, голод, епідемії, захоплення татарами ясиру
та міграційні процеси призвели до зменшення населення більш ніж на
40 % і вдвічі — чисельності війська. Частина козаків ухилялася від
військової служби, зростало несприйняття політики уряду,
посилювалася психологічна втома населення.
 Військове втручання гетьмана в боротьбу за владу в
Молдовському князівстві погіршило геополітичне
становище козацької України. У пошуках виходу із
ситуації пожвавилися переговори з Москвою щодо
прийняття протекції московського царя Олексія
Михайловича, і 11 жовтня 1653 року Земський
собор ухвалив відповідне рішення. Із кінця 1655 року
Московське царство пішло на зближення з Річчю
Посполитою й підписало з нею Віленське перемир'я
(24 жовтня 1656 року). Козацька Україна не сприйняла
його і стала на шлях створення антипольської коаліції
зі Швецією та Трансильванією. Проводячи незалежну
зовнішню політику, Б.Хмельницький рішуче
протидіяв спробам Москви запровадити воєводське
управління і взяти під контроль збір
      податків. Відчуваючи наближення смерті, він передав
владу синові Юрію, що засвідчило запровадження
монархічної форми правління. Регентом при ньому
було призначено Івана Виговського. 6
серпня 1657 року творець Української держави помер.