Березневі статті 1654 р.

(статті Богдана Хмельницького) – комплекс

документів, які регламентували політичне і правове становище Гетьманщини
після Переяславської ради і включення України до складу Московського
царства.

В ході переговорів між гетьманським урядом та Москвою українська сторона

добивалася від царя підтвердження прав та привілеїв Запорізького Війська,
української шляхти, православного духовенства та міст. У відповідь царські
посли запевняли гетьмана Б. Хмельницького та старшину, що всі права та
порядки, які існували в Україні, будуть збережені.

Однак вже в процесі безпосередньої підготовки та в ході Переяславської ради

виникли непорозуміння між обома сторонами. Так, зокрема, московський
посол, боярин В. Бутурлін, відмовився від будь-яких зобов’язань на користь
України, у тому числі і від складення присяги від імені царя, про
гарантування прав і привілеїв козацтва, шляхти, духовенства та міщан
України. Такий хід подій стурбував Б. Хмельницького та старшину, які
вирішили добитися письмового підтвердження своїх прав. З цією метою було
розроблено вимоги до царя, що складалися з 23 пунктів, або статей. Ці так
званні “Просительні статті” гетьман доручив відвезти до Москви посольству,
яке очолювали генеральний суддя Війська Запорізького С. Богданович-
Зарудний та переяславський полковник П. Тетеря.

У даному документі мова йшла про підтвердження прав, привілеїв та

вольностей Війська Запорізького та української шляхти (ст.1, З, 7. 13),
укладення 60-тисячного козацького люстру (ст.2), платню старшині про
кошти на утримання козацького війська (ст.8-12, 21), збереження місцевої
адміністрації та збір нею податків (ст.4, 15), право Війська Запорізького
обирати гетьмана (ст.6), право зносин гетьмана з іноземними державами
(ст.14), невтручання московських чиновників у справи України (ст.16) та ін.

Посольство вирушило до Москви наприкінці лютого 1654 р. і відразу ж після

приїзду розпочалися інтенсивні переговори, які тривали шість днів. В
результаті проект був значною мірою змінений і скорочений до 11 пунктів.
21 березня 1654 р. вони були представлені на розгляд царя та Боярської думи
і схвалені ними. Згідно з цим документом, який був головним у всьому
комплексі документів і увійшов до історії під назвою “Березневі статті“,
передбачалось:

 збір податків на користь царської скарбниці доручалось вести

українським урядникам;
  встановлювалась платня військовому писарю (1000 польських злотих),
військовим суддям (300 польських злотих), судовим писарям (100
польських злотих), полковим писарям і хорунжим (50 польських
злотих), сотенним хорунжим (ЗО польських злотих) та гетьманському
бунчужному (50 злотих);
 козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, всім
полковникам, і військовим та полковим осавулам надавались у
володіння млини;
 встановлювалась платня генеральному обозному (400 злотих) та
генеральному хорунжому (50 злотих);
 заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном та польським
королем;
 підтверджувалося право київського митрополита і всього духовенства
на маєтності, якими вони володіли;
 московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею весною
1654 р.;
 передбачалось утримання російських військ на кордонах України з
Річчю Посполитою;
 гетьманський уряд просив встановити платню полковникам (100
єфімків-талерів), полковим осавулам (200 польських злотих),
військовим осавулам (300 польських злотих), сотникам (100 польських
злотих) і кожному козакові (30 польських злотих), однак дане прохання
було відкладено до перепису всіх прибутків, що мали поступати до
царської скарбниці з України, а також до укладення реєстру в кількості
60 тис. козаків;
 у випадку татарських нападів на Україну передбачалось організувати
проти них спільні походи з боку як України, так і Московії;
 гетьманський уряд просив встановити утримання для козацької залоги
у фортеці Кодак (400 чол.) та для запорожців, виконання даного
прохання також було викладене до окремого рішення. Тут же містилась
вимога до гетьмана: негайно приступити до укладення реєстру в
кількості 60 тис. козаків і після завершення роботи надіслати його до
Москви.

Частина вимог гетьмана Б.Хмельницького і українського уряду була

розглянута царським урядом окремо, і деякі з них були підтверджені
царськими указами.
Згідно з “Березневими статтями” Україна зберігала значні права – мала
власний адміністративно-територіальний устрій та управління,
користувалася власним правом тощо. Однак відчутним було обмеження її
політичного та економічного суверенітету: гетьманське управління було
підпорядковане московському уряду, заборонялось підтримувати
дипломатичні зносини з сусідніми державами – Річчю Посполитою та
Туреччиною, всі витрати на утримання козацького війська лягали на
гетьманську скарбницю, яка повністю контролювалася царськими
чиновниками.

“Березневі статті” були чинними лише протягом 5 років. У 1659 р. між

українським урядом і Москвою були укладені нові, т. зв. Переяславські
статті, які ще більш обмежували суверенітет України.

Оригінали “Березневих статей” до наших днів не збереглися (до речі, їх не

було вже у 1659 р.). Відомими є тільки копії та чорновики, що зберігаються у
фондах Посольського приказу Центрального державного архіву давніх актів
у Москві.

Значення московсько-українського договору 1654 р.

Для України

 дозволив зберегти державність, судовий, військовий, адміністративний

устрій;
 забезпечив Україні союзника для протистояння Речі Посполитій та
Туреччині;

Для Росії

 збільшилася боєздатність армії за рахунок підконтрольного козацького

війська;
 держава отримала нові родючі землі й сировинні родовища;
 козацькі війська захищали Росію від турецько-татарських нападів;
 казна поповнювалася за рахунок українських податків

Оскільки у правовому відношенні українсько-московський договір був не

зовсім ясно сформульований, історики по-різному оцінюють його:

 як персональну унію, завдяки якій дві країни, маючи одного монарха

зберігають самоврядування;
 як протекторат Москви над Україною; Україна – васальна, залежна
територія;
 як входження українських земель до складу Московської держави;
 як військово-політичний союз Москви та України;
 як конфедерацію Московського царства та Гетьманщини.