Становлення

князівського
абсолютизму. Причини
та наслідки.
Німеччина У період XVI—XVIII ст.
У XVI—XVIII ст., у Німеччині, коли після
релігійних війн кількість самостійних
державних утворень ще більше зросла,
затверджується так званий княжий
абсолютизм. Він відрізнявся від
централізованих абсолютних монархій
Заходу (як і станово-представницьких
монархій) тим, що склався не в межах
всієї «Священної римської імперії
Германської нації», яка залишалася
децентралізованою, а в межах окремих
княжих володінь. Крім того, його
затвердження — не результат тимчасової
рівноваги сил феодалів і буржуазії.
Навпаки, княжий абсолютизм являв
собою перемогу феодально-
консервативних сил над буржуазним
Австрійська монархія Габсбурґів і
рухом і підпорядкування слабкої Брандебурзько-Прусcька держава в XVI –
німецької буржуазії князям. XVIІІ ст.
Причини становлення абсолютизму в
Німеччині
У пізньому середньовіччі, коли відбувався розклад
феодалізму й формувалися основні елементи
капіталістичної системи, тільки сильна королівська влада
могла бути спроможною зміцнити і підтримати суспільну
будову, що похитнулася. У результаті повстання було
розорене духовенство, дворянство, князівські міста,
населення яких брало участь у війні, позбавлялось своїх
привілеїв і потрапляло в повну залежність від
князів.Князівська влада посилилась за рахунок
послаблення міст, розорення частини дворянства, яке
потерпіло від селянського повстання і змушене було
шукати опори у князівської влади. Тридцятилітня війна,
яка велась під релігійними лозунгами боротьби католиків
з протестантами, вирішувала політичні завдання.
Північно-німецькі князі боролись проти посилення
імператорської влади і створення єдиної національної
держави. Боротьба закінчилась перемогою князів, їх
влада ще більше посилилась.
Затвердження абсолютизму
На імперському Шпейєрському сеймі 1526р. князі здійснили тиск на імператора. В
результаті з'явився імператорський указ, згідно з яким встановлювалося, що у
справах релігії та віросповідання кожний імперський чин керується почуттям
відповідальності перед Богом та імператором. Цю формулу слід було розуміти як
законодавче визнання принципу cujus regio, ejus religio – "чиє правління, того й
віра". Такий підхід означав посилення абсолютизму в межах невеликих князівств,
на які була розбита Німеччина. Значна частина князів швидко прийняла
лютеранство, після чого церковна земля і майно католицької церкви
секуляризувалися на користь монархів. Це, в свою чергу, сприяло їх дальшому
посиленню та зміцненню незалежності від імператорського трону. З майже 300
держав, що входили до складу «Священної Римської імперії германської нації»
найбільш значними абсолютистськими державами були Прусія й Австрія, між
якими вже починалося суперництво за політичне верховенство в імперії.
Прусський абсолютизм
Бранденбурзько-Прусська держава була створена на початку
XVII ст. на землях колишнього Тевтонського ордену,
колонізаторська діяльність й ідеологія якого поклали початок
великопрусському мілітаризму в Німеччині. Остаточне
оформлення цієї держави відбулося в 1701 р., коли
бранденбурзький курфюрст домігся титулу короля Прусії. У
XVIII ст. здійснювалася подальша централізація і
мілітаризація державного апарату, узвишшя військово-
управлінських органів над цивільними. Відбувається злиття
всіх директорій у єдиний військово-фінансовий орган на чолі
із президентом-королем. На місцях земські радники —
ландрати, що призначалися королем за рекомендацією
дворянських зборів, підпадали під жорсткий контроль
центральної влади й наділялися широкими військово-
поліцейськими повноваженнями. Ліквідувалося міське
самоврядування. Міські ради були замінені колегіями Фрі́дріх I останній герцог
магістратів, що призначалися королем. Пруссії і перший прусський
король.
Австрійський абсолютизм.
Австрія, на відміну від Пруссії, не являла собою централізованої держави. Вона була
багатонаціональною країною, де панувало католицьке віросповідання. З XV ст. королі
Австрії ставали німецькими імператорами й Австрія вважалася їхнім доменіальним
володінням. Система центральних органів Австрії не була повністю упорядкованою і
постійно перебудовувалася. Вищим органом влади і управління разом із монархом була
Таємна рада. Надалі її було замінено конференцією, що стала постійною установою .
Військовими справами відала придворна Військова рада. У 1760 р. з метою об’єднання
всіх галузей управління була заснована Державна рада. На чолі провінцій Австрійської
монархії стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-представницькими
установами і затверджувалися королем.
Наслідки становлення абсолютизму в
Німеччині
Якщо в Англії та Франції перехід до абсолютної монархії забезпечив створення
централізованих держав, то в Німеччині княжий абсолютизм ще більше закріпив
економічну й політичну роздробленість країни, гальмував її розвиток. Князі,
фактично, перетворилися на незалежних правителів, звільнилися від військового
обов'язку, зовсім не сплачували імператорові податків. Наймогутніші з них
(курфюрсти) присвоїли собі право обирати імператора. Імператорська влада
втратила значення єдиного загальнодержавного центру, перетворилася на почесне
звання. Рейхстаг уже не мав свого колишнього значення, а імператорський суд став
безсилим у боротьбі з територіальними князями.
Дякую за увагу!