Історія сучасного світу

Презентацію виконав : Стежка

Сергій
1 курс (2 група)
1.Б.Діаш та відкриття мису Доброї Надії
2.Х.Колумб та його відкриття
3.Е.Кортес та захоплення Мексики
4.Лицарське повстання у Рейнській області
5.Селянська війна.1524 – 1525р.
6.Протестанство
7.Анабабтистика
8.Утворення та діяльність Орденів Ізуїтів
9.Іконоборський рух 1566р.
10.Повстання морських та лісових Гезів
11.Гентське повстання
 1.Бартоломе́ у Ді́аш
(близько 1450 — 29 травня 1500)
— один з найславетніших
португальських мореплавців-
першовідкривачів, що підкоряв води
Атлантики в XV столітті.
 У травні 1488 року Б.Діаш
висадився якраз на цьому
омріяному мисі й, як прийнято
вважати, нарік його мисом
Штормів на згадку про шторм,
який ледве не перервав його
подорожі. У подальшому
король, що покладав на щойно
відкритий Діашем морський
шлях до Азії великі сподівання,
перейменував його на мис
Доброї Надії.
 2.Христофо́ р Колу́мб
між 26 серпня і 31 жовтня 1451,
Генуя, Генуезька республіка — 20
травня 1506, Вальядолід,
Королівство Кастилія і Леон) —
генуезький мореплавець на службі
Іспанської Корони, першовідкривач
Америки (Багамських та
Антильських островів, узбережжя
Центральної та Південної Америки).
Його вважають національним
героєм Іспанії попри численні
протести корінних жителів країн
Південної та Центральної Америки.
Під час плавань Колумба були
досліджені значні території
Атлантичного океану, береги
та острови в ньому. Колумб
відкрив північний пасат,
Північну пасатну і Карибську
течії, визначив їхню
швидкість, виміряв глибини в
прибережних районах. Ці
дослідження вважають
початками океанографії.
3.Ерна́ н Корте́с (ісп. Hernán Cortés,
1485—2 грудня 1547) —
кастильський конкістадор і
першовідкривач, завойовник
Мексики.
 13 серпня 1521 року, після тримісячної облоги, іспанський
конкістадор Ернан Кортес захопив столицю ацтеків місто
Теночтитлан і взяв у полон імператора Куаутемока, що означало
остаточне падіння Ацтекської імперії.
 4.Лицарська війна 1522 року,
відома також як похід Зіккінгена
на Трір — остання крупна подія
в історії лицарства в Німеччині.
 5.Селя́ нська війна́ (нім. Bauernkrieg;
рос. крєстьянская война) — в
історіографії найбільш значні виступи
простолюду (посполитих, селян,
кріпаків тощо) впродовж історії. Як
термін запроваджений до наукового
обігу Фрідріхом Енгельсом 1850 року у
праці "Селянська війна в Німеччині",
присвяченій великому повстанню
німецьких селян 1524—25 років.
Поширене в радянській історіографії,
особливо у повоєнний період у
дослідженнях російської історії.
До селянських війн відносять китайські
Повстання жовтих пов'язок (184–205),
власне селянську війну (874—884),
повстання Хуана Чао (875–884),
Повстання секти Білого лотоса (1796 —
1804); французьку Жакерію (1358),
німецьку селянську війна (1524–1525);
московські повстання Болотникова (1606
—1607), Разіна (1676—1681), Булавіна
(1707—1709), Пугачова (1773–1775); а
також наші селянсько-козацькі рухи —
Хмельниччину (1648—1649) і
Коліївщину (1768–1769).
 6. Протестанти́зм — один із
найпоширеніших напрямів у
християнстві, що відокремився
від Католицької церкви в період
Реформації у XVI століття
(лютеранство, кальвінізм тощо) та
внаслідок подальшого
внутрішнього поділу утворив такі
течії як адвентизм, баптизм,
методизм, євангелізм,
п'ятидесятництво, харизматичний
рух.
 7.Анабапти́ сти (від грец. αναβαοτιζω — «знову занурюю», тобто
«перехрещую»; «перехрещенці»; «повторно хрещений») —
учасники народного, «плебейського», соціально-радикального крила
протестантського руху епохи Реформації (16 століття), який виник в
основному в Німеччині, Швейцарії, і Нідерландах.
 8.Товари́ ство Ісу́са (лат. Societas Iesu,
скорочено S.J., або S.I.) —
найчисленніший католицький
чернечий орден. Заснований 1534
року Ігнатієм Лойолою. Затверджений
27 вересня 1540 року папою Павлом
III. Члени ордену відомі як єзуїти; їх
інколи називають «солдатами Ісуса
Христа» або «піхотинцями Папи»,
тому що сам Лойола був лицарем до
того, як став священиком.
 Основні принципи ордену:
жорстка дисципліна, сувора
централізація, беззаперечне
підкорення молодших
старшим за станом,
абсолютний авторитет голови
— генерала («чорного папи»),
підпорядкованого
безпосередньо Папі
Римському (голова обирається
на довічний термін).
 9.Іконоборче повстання (1566 р.) —
повстання, з якого почалася Нідерландська
революція XVI ст. Розпочато воно було під
гаслом кальвінізму і направлено передусім
проти католицької церкви. Головною діючою
силою повстання стали міські низи і селяни
приміських сіл.
 10.Гези (нід. Geuzen —
жебраки) — прізвисько, яким
іспанці наділили
нідерландських дворян, які з
1565 року перейшли в
опозицію до іспанської
влади. Згодом ця назва
поширилася на всіх тих, хто
боровся проти іспанців.
Існували загони «лісових гезів»,
які розправлялися з ворогами на
суші і «морські гези», які
боролися на морі. Останні
отримали від Вільгельма I
Оранського каперські свідоцтва,
які надавали їм статусу каперів
(корсарів) і тим самим
узаконювали їхні напади на
іспанські торгові судна і
прибережні поселення.
11.Гентське примирення (Pacificatie van
Gent) — угода укладена 8 листопада 1576
року в Генті між північними і південними
провінціями Нідерландів в ході
Нідерландської революції XVI століття.

Повстання проти іспанського панування,

спалахнувши в 1572 році на півночі
Нідерландів, у вересні 1576 року
поширилося на південні провінції країни в
результаті заколоту іспанських найманців,
який призвів до розграбування Антверпена
4 листопада того ж року.
 «Гентське умиротворення»
передбачало:
спільну боротьбу північних і
південних провінцій проти іспанської
найманської армії в Нідерландах;
загальну амністію учасникам руху;
збереження католицизму на Півдні і
кальвінізму на Півночі країни;
скасування розпоряджень і
конфіскацій, проведених герцогом
Альбою, а також законів проти
єретиків.