Альфред Великий, король Вессекса

Роки життя: 849 рік - 26 жовтня 899  року.Роки правління: 871 рік - 26 жовтня 899 року.Батько: Етельвульф.
Мати: Осбурга Уайтська. Дружина: Ельсвіт Мерсійська. Сини: Едмунд, Едуард, Етельверд. Дочки:
Етельгіфу, Ельфріда, Етельфледа

Альфред, який успадкував корону після смерті свого брата Етельреда, вважався одним з найосвіченіших
людей свого часу. У дитинстві він дуже багато подорожував, жив у Римі, де Папа Лев IV проголосив його
«королем Англії», вивчав чужі звичаї, мови і праці стародавніх письменників. Ця освіченість зіграла з ним
поганий жарт. Він вважав себе найрозумнішим, в державних справах не прислухався до думки старійшин,
не шанував давніх звичаїв, перейнявшись ідеєю про необмежену королівську владу, задумав масштабні
перетворення, незрозумілі для більшості народу, і дуже швидко втратив популярність. Альфред вів затяжну
війну з датчанами, які намагалися укріпитися на острові, однак внаслідок низького морального духу його
війська терпіли одну поразку за іншою. Щоб відпочити, Альфред був змушений укласти з датчанами мир,
після чого у його володінні залишилися фактично лише Вессекс і Кент.

У 878 році активні військові дії відновилися. Вождь датчан Гутрум захопив Лондон і напав на Вессекс.
Англійців опанував відчай. Не довіряючи Альфреду і не бажаючи вступати до його армії, люди воліли
залишити країну. Кинувши залишки війська, Альфред втік до Корнволу, де якийсь час прожив під чужим
ім'ям в хатині рибалки. У Альфреда була прекрасна можливість багато чого переосмислити, стати
простішим і мудрішим. З іншого боку народ Англії теж зрозумів, що свій король, нехай навіть такий як
Альфред, все ж кращий за чужоземних завойовників.

Поступово Альфреду вдалося зібрати навколо себе невеликий загін і почати партизанську війну проти
датчан. Через шість місяців до нього прийшов перший успіх. Він вирішив напасти на великий загін датчан
біля Еландуну. Перед тим він відправився в розвідку: переодягнувшись арфістом, проник до табору
супротивника і, розважаючи датчан саксонськими піснями, оглянув розташування ворога. Після повернення
він, відкривши своє ім'я, закликав народ Англії до війни. За три дні Альфред зібрав значне військо і розбив
датчан, змусивши їх укласти мир, відомий як Чіпенхемська угода 878 року. Гутрум прийняв християнство,
причому хрещеним батьком став сам Альфред. Під владою вікінгів залишилися Нортумбрія, Східна Англія,
Ессекс і схід Мерсії. Альфред отримав Вессекс, Сассекс, Кент і захід Мерсії.

Мир з датчанами дозволив Альфреду успішно відбивати напади інших вікінгів, які намагалися висадитися
на південному сході країни, і з часом взагалі відбив у них охоту нападати на Англію, побудувавши на
узбережжі кілька фортець і створивши загони самооборони в найбільш ймовірних місцях висадок. У 866
році він відвоював у норманів Лондон і зайнявся його відновленням, зробивши його своєю другою
резиденцією (першою був Вінчестер). Користуючись мирним часом, Альфред упорядкував свою
адміністрацію, приборкавши норовливих чиновників, відновив поділ країни на спільноти і графства.
Ретельно відновив старі звичаї, уклав зведення законів, написаних при попередніх королях. Він активно
відновлював зруйноване господарство, міста і монастирі, засновував школи. Для будівництва флоту
запросив фризьких майстрів.

Альфред зробив великий внесок і в розвиток культури, зокрема переклавши окремі глави Біблії, твори
блаженного Августина, байки Езопа.

На початку 90-х років помер вождь датчан Гутрум. Його наступник Гастон не мав бажання до мирного життя
і з 893 по 896 роки неодноразово намагався заволодіти південною Англією, проте Альфред і його син
Едуард щоразу змушували його відступати. Притиснуті зі всіх сторін, датчани були змушені взагалі
покинути Англію.

Решту свого життя Альфред присвятив винятково мирним заняттям. Він помер в 899 році і був похований у
Вінчестері. Корона Англії дісталася його синові Едуарду.
 ХРЕСТОВІ ПОХОДИ

Хрестові походи – одне з наймасштабніших, і в той же час найбільш затяжних завойовницьких подій в
історії людства. Про цей історичний факт складено безліч міфів та художніх творів. Хрестові походи
корінним образом відобразились як на ході Європейської історії, так і на життєвих доріжках мільйонів
людей. Що ж являли собою знамениті  Хрестові походи і навіщо вони проводилися?

Хрестові походи – це історична подія, що мала колоніально-завойовницький характер, та продовжувалась з

1095 по 1270 рр. Метою Хрестових походів було вивільнення Палестини (Святої Землі) та Єрусалиму від
іновірців, тобто від мусульман.

Учасники Хрестових походів нашивали собі червоні хрести на груди. Коли вони повертались з завойованої
території, хрести переміщували на спину. Учасників Хрестових походів називали хрестоносцями. 

Прийняття рішення щодо проведення Хрестових походів було зумовлене рядом причин. Це була як
демографічна ситуація, що склалася в Західній Європі, так і низка політичних, соціально-економічних та
психологічних факторів.

Демографічні причини. На початку 11 століття в Західній Європі різко зросла кількість населення. Так, з
ростом численності людей зростала необхідність в землі та інших матеріальних ресурсах. Відповідно,
наявних ресурсів не вистачало. До того ж з розвитком торгівельно-економічних відносин в Європі зросла
роль матеріального статку в суспільстві. А через перенаселення територій не всім вдавалося жити згідно
своїм побажанням. Відповідно виникла реальна проблема в нестачі землі та інших ресурсів для населення.
Реальним вирішенням проблеми був похід на східні землі, які завжди славилися багатством. Окрім землі, на
Сході можна було здобути і різноманітні природні ресурси, серед яких були й дорогоцінні метали. Отже
саме похід на східні землі міг вирішити матеріальні проблеми європейського населення.

Політичні причини. З погіршенням демографічної ситуації в країнах Європи росла невдоволеність населення
владою. Це призводило до великої кількості міжусобних війн та повстанських акцій населення. Рівень агресії
серед європейців стрімко зростав. І її треба було кудись направити. Оптимальним рішенням для владних
структур було невдоволений настрій населення перенести на східних «іновірців», встановивши мир та
порозуміння в європейських країнах.

Соціально-економічні причини. На початку 11 століття країни Європи, особливо Німеччину та Францію,

захлеснула хвиля природних лих та епідемій. Люди гинули від повеней, надмірних спек, чуми та інших
нещасть. Все це сприймалося як кара Божа. Саме тому населення прагнуло якнайшвидше спокутувати свої
гріхи. Через це зросли випадки аскетизму та інших проявів покаяння. А Хрестові походи могли стати
масовим засобом спокутувати гріхи європейського народу. 

Психологічні причини. Народ Європи завжди прагнув до подорожей та пригод. А хрестові походи були для
європейців чудовим способом забути про побутові проблеми та проринути в захоплюючий світ подій. Це
додатково мотивувало населення приймати учать в Хрестових походах.

Ініціатором проведення Хрестових походів виступило папство, тобто верховенство християнської церкви.

Перший Хрестовий похід відбувся вже в серпні 1096 року. Ця подія була запланована до великого свята
Успіня діви Марії. Рицарі з різних частин Європи відправились на Схід і збиралися в Константинополі.
Кількість воїнів-хрестоносців складала приблизно 300 тисяч чоловік. Коли рицарі прибули до
Константинополя, на них чекали складнощі. Візантійських владика Олексій Iвимагав від хрестоносців
присяги йому як єдиному власнику тих земель. Звісно, лицарі відмовилися давати будь-які присяги. За
словами завойовників, розсудити, хто є насправді хазяїном цих земель може лише Бог в чесній битві. На це
Олексій Iзаборонив продавати воїнам на території Константинополя будь-які продукти. Після цього лицарі
почали розгромлювати Візантійські території. Проте це не допомагало. Так, європейцям довелося
підкоритися Візантійського володарю та дати йому клятву. Після цього хрестоносцям були надані кораблі та
вони відправилися в Малу Азію. Тут зібралась досить масштабна європейська армія. Проте в ній
простежувалися велика неорганізованість. Це було зумовлене різними національностями в армії, та
багатьма іншими факторами. Проте хрестоносці змогли об’єднатися і один за одним почали завойовувати
Східні міста. В той час, як звичайні воїни прагнули як скоріш дійти до Єрусалима, вожаки армії навпаки
затягували цей процес. Це показує різницю в мотивації до участі в Хрестових походах різних верств армії.
В 1110 році були розгромлені Бейрут та Седон. Так почалась історія, що продовжувалась більше, ніж
століття, і за час якої пролилось немало християнської та мусульманської крові. Хрестові походи навіки
здобули собі визначне місце на сторінках світової історії.