Рим за часів імперії.

Давні слов”яни.
ПРЕ ЗЕНТАЦІЮ ПІДГОТУВАЛА УЧЕНИЦЯ 6-В КЛАСУ
ШАШКОВА ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА

Адриан
(117 — 138 гг. н.э.)
Античний варіант Петра Першого-вчився і вчив,
будував і подорожував. Об'їздив всю Римську
імперію і відтворив деякі її провінції в мініатюрі
на своїй віллі в Тіволі. Сімейне життя не
задалася, красуню дружину Адріан ненавидів,
вважаючи за краще їй вільновідпущеника
Антіноя. Але в мармурі на легендарній віллі
були втілені і дружина, і фаворит.
Септимий Север
(193 — 211 гг. н.э.)
Мав репутацію людини діяльної і
цілеспрямованої. Любив суворе похідне
життя, а аристократичної зніженості
цурався. Завоював Парфію і сприяв
зміцненню правосуддя. Читайте про
Тріумфальну арку Септимія Севера на
Римському форумі.
 Веспасіан (69 - 79 рр.)

Прославився великим розумом істинного

правителя, блискучою дотепністю і
феноменальною скупістю. Поклав кінець
громадянській війні в Римі і повстанню в
Єрусалимі. Бажаючи зібрати побільше
грошей в казну, обклав податками ...
громадські туалети. Коли його син Тит
дорікнув батька за це, той негайно
заперечив: "гроші не пахнуть!"Геніальна
фраза пережила автора на дві тисячі років.
Але коли мова йшла про те, щоб звеличити
Рим, імператор забував про економію. У
його правління був відреставрований
Капітолій і побудований Колізей.
Християнські гоніння в Римській імперії
У 250 році за епохи імператора Деція почалося систематичне переслідування християн, але вже у
кінці III століття до н. е. християнська церква грала дуже важливу роль у житті Імперії. Християнами
були мільйони людей- від рабів до високопосадовців. Багато християн також було при дворі в
Нікомедії. Однак в 303 р. імператор Діоклетіан під впливом свого зятя Галерія, жорстокого
язичника, вирішив знищити християнську церкву. Почалися страшні гоніння на нову релігію за усю
історію Імперії. Тисячі людей було вбито через це

Константин Великий. Прийняття християнства

Саме в цей момент юний Константин, мати якого, Єлена, була християнкою, виявився у Нікомедії та був свідком цієї вакханалії
вбивств, яка викликала в ньому скорботу та жаль. Вихований в обстановці віротерпимості, він не розумів політику Діоклетіана та
намагався знайти із цього вихід. В 305 році імператор Діоклетіан та його товариш по владі Максиміліан Геруклій, втомлені
політикою, відріклися влади. На сході імперії влада перейшла до Галерія, а на заході — до Констанція Хлора та Максенція. У
306 році, після смерті Хлора, на трон сів його син Константин. В 312 році Галії розгромив Максиміліана, який потім покінчив із
життям. У цьому ж 312 році у битві при Мульвійському мосту розбив Максенція, який під час втечі потонув у річці Тибр. В кінці
кіців, у 313 році імператор поклав кінець гонінням, видавши разом із майбутнім імператором Східної Римської Імперії Ліцинієм
Міланський едикт, що надавав християнам вільне віросповідання. Але потім Ліциній став боротися проти християнства, через що
в 325 його було захоплено та страчено Константином.

Вплив Міланського едикту на християнство

В 326 році столиця була перенесена із Риму на схід, до міста Візантії, який зразу ж був перейменований у Константинополь
(«місто Константина»). Тут продовжувались реформи щодо християнства та християнської церкви. Перед смертю імператор
прийняв крещення. Помер в 337 році. В 380 році при імператорі Феодосії християнство було остаточно проголошено офіційною
релігією імперії. До того часу християнське віровчення прийшло до Вірменії, Єгипту, Песії та, можливо, у південні райони Індії, а
вже в майбутньому розповсюдилося по всьому світу.
Велике переселення народів і падіння Західної Римської імперії
Більшу частину варварських племен становили германці і слов’яни. Їхній світ був зовсім не схожий на світ античної цивілізації. Жили варвари
родовими громадами, об’єднуються в племена. На чолі племен стояли вожді, що проявили себе в битвах. Над усе язичники-варвари цінували
свободу і гідність, символом яких було володіння зброєю.
Протягом майже трьох століть римляни успішно обороняли кордони імперії від вторгнень германських племен. Однак наприкінці IV ст. десятки
варварських племен – загони воїнів разом з дружинами, дітьми, худобою і скарбом – нестримною лавиною рушили в глиб імперії. Масове
пересування племен, що охопило величезні простори Європи і Азії, отримало назву Великого переселення народів. Його причиною стала зміна
клімату в ряді областей Євразії і почалася внаслідок цього боротьба племен за території. Настало в III в. в Північній Європі похолодання змусило
германські племена просунутися на південь до середньої та нижньої течії Дунаю, Північного Причорномор’я. Одночасно з глибини Центральної
Азії в Європу рушили племена кочівників-гунів, які поступилися в воїна з китайцями і вимушених покинути стали в результаті зміни клімату
посушливими пасовища.
Початок Великому переселенню народів поклали племена гунів. Рухаючись від північних кордонів Китаю, вони дійшли до Уралу і Волги.
Увірвавшись в Північне Причорномор’я, гуни завдали поразки жили тут племенам. Рятуючись від лютих кочівників, германські племена почали
масове переселення в межі імперії. Першими це зробили готи. Імператор погодився поселити їх у прикордонних провінціях. За надання притулку
готи обіцяли коритися римським законам. При цьому влада імперії зажадали від них сплати податків. Голод, кабала і свавілля чиновників
довели готовий до відчаю, і вони підняли повстання. У битві при Адріанополі в 378 р римляни були розбиті. З величезними труднощами
римлянам вдалося привести готовий до покори.
У 395 р, після смерті імператора Феодосія Великого, стримати натиск готовий, імперія розділилася на Східну зі столицею в Константинополі і
Західну, столицею якої стала Равенна. Сили імперії були підірвані; провінції вислизали з-під її влади. У 455 р Рим був узятий і розграбований
воїнами германського племені вандалів. За 21 рік після розгрому вандалами Вічного міста на престолі в Равенні змінилося дев’ять імператорів.
В останні роки існування Західної Римської імперії її територія являла собою клаптикову ковдру. Під прямим контролем Равенни залишалися
лише Італія і незначні володіння за її межами. На решті території господарювали германці, віднімають землі у місцевих землевласників.
Незабаром прийшла черга Італії: вождь найманих німецьких загонів Одоакр в 476 р змістив останнього імператора Ромула Августула і оголосив
себе правителем Італії. Знаки імператорського достоїнства – діадему, плащ і скіпетр – Одоакр відіслав у Константинополь.
Загибель Західної Римської імперії супроводжувалася занепадом міської цивілізації. Уцілілі міста і фортеці являли собою жалюгідний вигляд:
зруйновані будівлі, що потонули в болоті вулиці, стада овець та кіз на багатолюдних перш площах. Були забуті і втрачені деякі навички
культурного землеробства, загублено багато ремесла, прийшли в запустіння римські дороги. На руїнах Західної Римської імперії виникли
варварські королівства.
Перші згадки про слов'ян відносяться ще до І ст. н.е.
Такі визнані історики старовини, як Тацит, Птолемей,
Страбон, Діодор, знаходили витоки слов'ян за півтори
тисячі років до народження Христа.
Арсенал розселення слов'ян

Сучасна історична наука вважає

прабатьківщиною слов'ян північні схили

Карпатських гір і басейни річок Вісли і

Прип'яті. На півночі територія слов'ян

тягнулася до річки Двіни і берегів

Ладозького озера; на сході - за течією

річок Оки і Волги; на заході - по річках

Одер і Ельба; на півдні - до гирла Дунаю і

кордонів Північної Греції.

Заняття слов'ян

землеробство
скотарство
бортництво
різноманітні ремесла