Середньовічне мистецтво

Середньовічне мистецтво західного світу охоплює широкий спектр територій і часу, понад 1000
років мистецтва в Європі, а часом і на Близькому Сході і в Північній Африці. Воно включає в себе
основні художні напрямки та періоди, національне і регіональне мистецтво, жанри, відродження,
прикладне мистецтво та самих митців.

Історики мистецтва намагаються класифікувати середньовічне мистецтво в основні періоди і стилі,

часто з певними труднощами. Загальноприйнята схема включає в себе наступне: пізні фази
раннього християнського мистецтва, мистецтво періоду міграцій, візантійське мистецтво, острівне
мистецтво, дороманське мистецтво, романське мистецтво і готичне мистецтво, та багато інших
періодів в межах цих основних стилів. Крім того, кожний регіон, в основному в процесі
становлення націй або культур, мав свій особливий художній стиль, наприклад, англо-саксонське
мистецтво або скандинавське мистецтво.

Різьблення у романському стил

Середньовічне мистецтво створювалось у багатьох мистецьких засобах, і праці, які вціліли у

великій кількості, включають в себе скульптури, ілюміновані рукописи, вітражі, роботи по металу і
мозаїки, всі з яких мають більш високу виживаність, ніж інші засоби, такі як фрески, роботи по
дорогоцінним металам або текстиль, в тому числі і гобелени. Особливо на початку періоду,
витвори так званого «прикладного мистецтва» і декоративно-ужиткового мистецтва, такі як вироби
по металу, різьблення по слоновій кістці, емаль і вишивка з використанням дорогоцінних металів,
ймовірно цінувались більш високо, ніж живопис або монументальна скульптура.

Середньовічне мистецтво в Європі розвинулось з мистецької спадщини Римської імперії та

іконографічних традицій ранньої християнської церкви. Ці джерела були змішані з енергійною
«варварською» мистецькою культурою Північної Європи, щоб утворити чудову художню спадщину.
Дійсно, історію середньовічного мистецтва можна розглядати як історію взаємодії між елементами
класичного, ранньохристиянського і «варварського» мистецтва.

Крім формальних аспектів класицизму, існувала безперервна традиція реалістичного зображення

об'єктів, яка збереглися у візантійському мистецтві протягом усього періоду, у той час як на Заході
вона періодично з'являється, поєднуючись і часом конкуруючи новими експресіоністькими
можливостями, створеними в Західній Європі, і північною спадщиною енергійних декоративних
елементів. Цей період завершився Відродженням, яке сприймалось його митцями як відновлення
навичок і цінностей класичного мистецтва, а художня спадщина Середньовіччя в результаті була
принижена протягом кількох століть. З часів відродження інтересу і розуміння до мистецтва
Середньовіччя в 19 столітті, його сприймають як період величезних досягнень, який лежить в
основі розвитку пізнішого Західного мистецтва.

Огляд
У Середньовіччі спостерігалося зниження процвітання, стабільності і населення в перші століття
періоду —до близько 800 р.н. е., а потім досить стійкий і загальний ріст до масивного відкату
внаслідок чорної смерті в середині 14-го ст., яка, за оцінками, вбила не менше третини всього
населення Європи, з переважно більшим відсотком на півдні і меншим на півночі. Багато регіонів
не повернули колишню чисельність населення до 17 століття. За оцінками, населення Європи
досягло найнижчої точки близько 18 млн. у 650 році, подвоїлось до 1000 року і становило більше
70 мільйонів у 1340 році, якраз перед Чорною смертю. У 1450 році воно було ще тільки 50
мільйонів. До цих цифр, Північна Європа, особливо Велика Британія, вносила меншу частку, ніж
сьогодні, а Південна Європа, включаючи Францію, — більшу. Збільшення добробуту, для тих, хто
вижив, зазнало набагато меншого впливу від Чорної смерті. Приблизно до 11 століття великій
частині Європи не вистачало праці в сільському господарстві, з наявністю великих обсягів
невикористовуваних земель, а середньовічний кліматичний оптимум був на користь сільського
господарства до 1315 року.

В середньовічному періоді врешті-решт припинились навали і вторгнення ззовні на територію

«західного» світу, якими характеризувалось перше тисячоліття. Арабські завоювання 6-7-го століть
раптово і безповоротно відрізали всю Північну Африку від західного світу, а до кінця Середньовіччя
ісламські народи поступово підкорили Візантійську імперію, і лише наприкінці Середньовіччя
католицька Європа, повернувши Іберійський півострів на південному заході, в черговий раз
отримала мусульманську загрозу з південного сходу.
Коштовна обкладинка Золотого кодексу Святого Еммерама, бл. 870, каролинзький євангелістарій.

На початку середньовічного періоду найбільш значними творами мистецтва були дуже рідкісні і
дорогі предмети, пов'язані зі світськими елітами, монастирями та великими храмами, і якщо
релігійні, головним чином створювались ченцями. До кінця Середньовіччя роботи значного
художнього інтересу можна було знайти і у невеликих селах і значному числі буржуазних будинків
в містах, а їх виробництво було в багатьох місцях важливою місцевою промисловістю, де митці з
духовенства вже були винятком. Однак правило Святого Бенедикта дозволяло монастирям продаж
творів мистецтва, і зрозуміло, що протягом усього періоду ченці могли створювати твори
мистецтва, в тому числі світські, комерційно для світського ринку, а монастирі могли наймати
світських фахівців у разі необхідності.

З вцілілих витворів мистецтва може залишитися враження, що майже все середньовічне мистецтво
було релігійним. Це далеко не так; хоча церква стала дуже багатою за Середньовіччя і часом була
готова щедро витрачати на мистецтво, було також багато світського мистецтва еквівалентної якості,
яке однак постраждало від набагато більшого відсотку зносу, втрати і руйнування. В Середньовіччі,
як правило, не існувало концепції збереження старих робіт за їх художні достоїнства, на відміну від
їх асоціації зі святим або засновником, а в наступні періоди Ренесансу і бароко, як правило,
зневажливо ставились до середньовічного мистецтва. Більшість розкішних манускриптів епохи
раннього середньовіччя мали щедрими коштовні обкладинки для книг з дорогоцінних металів,
слонової кістки і дорогоцінного каміння; сторінки в новому переплетенні і рельєфи зі слонової
кістки з обкладинок збереглися в набагато більшій кількості, ніж повні обкладинки, які в
основному колись були позбавлені їх цінних матеріалів.

Більшість церков було перебудовано, найчастіше кілька разів, але середньовічні палаци і великі
будинки були втрачені з набагато більшою швидкістю, і це також стосується їх оснащення і прикрас.
Наприклад, в Англії церкви збереглися практично без змін з кожного століття, починаючи з 7-го, і в
значних кількостях для більш пізніх сторіч — лише одне місто Норвіч налічує 40 середньовічних
церков — але з десятків королівських палаців не зберігся жоден, збудований раніше 11-го століття,
і лише декілька залишились з іншої частини періоду. Аналогічна ситуація склалася в більшості країн
Європи, хоча папський палац в Авіньйоні 14 ст. зберігся практично без змін. Багатьох тривалих
наукових суперечок з приводу дати і походження окремих творів стосуються саме світських зразків,
тому що вони набагато рідші — так Британський музей відмовився від англо-саксонської броші
Фуллера, вирішивши, що це неправдоподібна підробка, і невеликі окремо стоячі світські бронзові
скульптури настільки рідкісні, що дата, походження і навіть автентичність обох з двох кращих
прикладів є предметом суперечки вже протягом десятиліть.

В середньовічному мистецтві використання цінних матеріалів було постійним; до кінця періоду,

набагато більше, як правило, витрачалось на покупку матеріалів, ніж на оплату митцям, навіть
якщо вони не були ченцями, виконуючими свої обов'язки. Золото використовувалось для
предметів для церков і палаців, особистих прикрас і деталей одягу, і — закріплене до задньої
частини скляної мозаїки — як суцільний фон для мозаїки, або або використовувалось як сусальне
золото для мініатюр в рукописах і живописі на дерев'яних панелях. Багато об'єктів з
використанням дорогоцінних металів були виготовлені з розумінням, що вони можуть бути
продані в майбутньому за ціною матеріалу — оскільки тільки ближче до кінця періоду з'явилась
можливість інвестувати в щось інше, крім як в нерухомість, якщо не з великим ризиком або без
вчинення лихварства.

Дорожчий за золото пігмент пігмент ультрамарин, який робили з розмеленого ляпіс лазулі
походженням лише з Афганістану, широко використовувався у готичний період. Його переважно
використовували для зображення синьої зовнішньої мантії Діви Марії, а не неба. Слонова кістка,
часто розфабована, лишалась важливим матеріалом майже до кінця Середньовіччя. Її
використання добре демонструє зсув у мистецтві розкоші з церковних до світських витворів: на
початку періоду відбувався зсув у використанні від створення консульських диптихів до релігійних
об'єктів (таких як обкладинки книжок, релікварії та патериці), але у готичному періоді серед
багатіїв стали звичайними такі світські об'єкти зі слонової кістки як прикрашені тримачі для
дзеркал, скриньки та гребінці. Оскільки тонкі панелі зі слонової кістки з вирізьбленим рельєфом
рідко можна було повторно використати, їх збереглося досить багато. Так само багато збереглося і
сторінок манускриптів, хоча їх якраз повторно використовували, зішкрябуючи попередній текст і
наносячи новий, і зараз вони є палімпсестами.

Оскільки сторінки манускриптів спочатку робилися з велуму, навіть вони були дорогі: коли англо-
саксонське абатство Морквермут-Ярроу 692 року хотіло зробити три копії біблії — з яких
збереглася одна як Аміатинський кодекс (лат. Codex Amiatinus) — спочатку вони планували
розвести корів, щоб отримати 1 600 телят для вироблення необхідної кількості велуму.

Папір став доступний лише в останні сторіччя періоду, але за сучасними стандартами залишався
надмірно дорогим; гравюри по дереву, які продавалися паломникам у святилищах, часто мали
розмір з коробку сірників або менше. Сучасна дендрохронологія виявила, що більшість дубу,
використаного для дерев'яних панелей раннього нідерландського живопису 15-го ст., було
вирубано у долині Вісли (Польща), звідки його транспортували вниз по річці, далі Балтійським та
Північним морями до фламандських портів, а потім витримували декілька років.

Мистецтво Середньовіччя є широким поняттям і історики мистецтв традиційно поділяють його на

декілька великих фаз, стилів або періодів. Середньовіччя не почалося і не закінчилося в якусь
точну дату, так само як і не було одночасним у всіх регіонах західного світу, а те саме
справджується і для його основних фаз. Ці основні фази коротко описані у наступних секціях статті.