УРОК № 1

Тема: Зразки образотворчого мистецтва Трипільської та скіфської культур.

Мистецтво грецьких міст Північного Причорномор'я

Мета: ознайомлювати учнів із витоками української культури; поглиблювати знання з

історії Трипільської та скіфської культур, культури міст Північного Причорномор'я;
розвивати вміння аналізувати та характеризувати особливості різних культур; виховувати
інтерес та поважне ставлення до культурної спадщини.

Оснащення: Зоровий ряд: зображення зразків трипільської кераміки, скіфських

прикрас (золотий гребінь, золота пектораль) та зброї, фотографії руїн Херсонесу, Ольвії,
зразків чорнофігурних і червонофігурних грецьких ваз, ювелірних виробів грецьких майстрів
(див. Додаток до уроку № 1 нас. ЗО).

Хід уроку

I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
Бесіда
1. Що вам відомо з курсу історії про поселення трипільців?
2. На яких землях мешкали скіфи та сармати?
3. Які пам'ятки давніх міст Північного Причорномор'я збереглися до нашого
часу?
III. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Людей в усі часи цікавила історія їхнього походження. Якщо шукають коріння українського
народу, обов'язково згадують про Трипільську цивілізацію, культуру скіфів і сарматів та грецьких
міст Північного Причорномор'я. Сьогодні ми відповімо на питання: «Де шукати витоки українського
народу, наших традицій та культури?».

IV. Викладення нового навчального матеріалу

Трипілля — це колиска українського народу: перший хліб, перший метал, початок української
культури... Трипільська культура є унікальним явищем в історії світової культури. Свою назву вона
отримала від селища Трипілля, що на Київщині, де наприкінці XІX століття археолог В. Хвойка
провів перші розкопки стародавніх поселень, відкрив стоянки давніх людей, які жили тут 6 — 8 тисяч
років тому, та вивчав їхню самобутню й дивовижну культуру.
Одна з таємниць Трипілля — знайдені археологами рештки тисяч спалених будівель. Серед руїн
знайдено десятки, а іноді й сотні цікавих речей — посудини, інструменти, статуетки людей і тварин,
кістки тварин, а інколи й людей. Тривалий час ці споруди були для людей будинками, коморами,
храмами, але згодом вони перетворювалися на житла мертвих — останній прихисток для душ
предків. Селище з усіма його спорудами слід було спалити й переселитися на інше місце, до нових
полів та угідь.
Ще одна із трипільських таємниць прихована в гончарному мистецтві. Посуд трипільців мав
особливе, магічне значення і призначався не тільки для побуту, але й для здійснення обрядів. Тому
витвори саме цього виду мистецтва за значущістю прирівнюють до єгипетських пірамід. Майже всі
горщики, знайдені археологами прикрашені символічними знаками, що науковці розглядають як
свідчення зародження писемності. Трипільська кераміка є витонченою за технічним рівнем
виконання, розмаїттям і вибагливістю форм, орнаментальністю й художнім рішенням. Цікаво, що цю
кераміку виконували без допомоги гончарного круга. До речі, символічні знаки, що ми звикли
бачити на українських писанках, походять ще з тих часів. Ще одна загадка, яку залишили нам
трипільці,— знамениті китайські символи «Інь» та «Янь», що прикрашаютььтрипільські гончарні
вироби. На землях України нині відомо близько 2000 трипільських пам'яток: поселень, могильників,
курганів, які досліджують археологи, знаходячи під час розкопок важливий матеріал для відтворення
історії, відкриваючи тисячі шедеврів давнього мистецтва.
Відомості про рівень розвитку та особливості образотворчого мистецтва трипільської культури
вчені отримують за численними знахідками керамічних виробів того часу: посуду та статуеток, що
представляють собою ритуальні фігурки тварин і людей. Серед знахідок також чимало глиняних
моделей трипільських будинків (іноді навіть з хатнім начинням). Трипільська кераміка за якістю не
поступається порцеляні й вражає надзвичайною красою орнаментів, виконаних білою, чорною,
червоною й коричневою фарбами. Дослідження пишно розмальованого трипільського посуду
свідчать про те, що в його створенні брали участь не лише гончарі. Складні візерунки, ретельно
дібрані кольори та глибокий зміст символіки — усе це вимагає обізнаності й майстерності справжніх
художників.
Вплив мистецьких традицій трипільської культури на більш пізні дуже помітний. Вчені
вважають, що вишукані вази критської та егейськоїкультур багато чого успадкували саме від трипіль-
ської кераміки. Безперечно й те, що ця культура залишила слід і в українському образотворчому
мистецтві.
Термін «скіфська культура» має різні тлумачення. По-перше, це культура самих скіфів, які, за
спогадами Геродота, мали поселення вздовж північного чорноморського узбережжя між Дунаєм та
Доном у VII ст. до н.е. Це були розрізнені племена, переважно іранського походження.По-друге, у
ширшому значенні, цей термін використовують для назви культу .ри, яка була поширена у степовій
та лісостеповій зонах від Чорного моря на північ (здебільшого басейни нижньої та середньої течії
річок Буг, Дніпро, Дон).
Скіфи відзначалися дуже високим рівнем розвитку матеріальної культури, що стала відомою
завдяки чисельним розкопкам степових курганів. Ці кургани були гробницями скіфської знаті.
Найцінніші експонати було знайдено.у кургані Кюль-Оба біля Керчі, який було розкопано 1830 р., та
у Чортомлик (нині — Дніпропетровська обл.) — у 1862 —1863 рр. Поховання містять певний набір
зброї (бронзові наконечники стріл, металеві кинджали й мечі, бойові сокири) та кінської збруї. У
багатих могилах знайдено мідний, золотий і срібний посуд, грецьку розписану кераміку та амфори з
вином, різноманітні прикраси тонкої ювелірної роботи скіфських і грецьких майстрів.До світових
шедеврів, що виявлено серед скарбів скіфських курганів, належать срібне дзеркало (діаметр 0,17 м) із
Келермеського кургану (Кубань, Росія), срібні келихи для пиття, золотий гребінь із кургану Солоха
(Запорізька обл.), срібна ваза-амфора із Чортомлицького кургану (Дніпропетровська обл.) та ін.
Поблизу багатьох курганів можна зустріти кам’яні стели, які в народі прозвали «скіфськими бабами».
Але насправді це скульптурні зображення воїнів, в яких стародавні митці зуміли відобразити міць та
войовничість свого народу. Однією з найкращих пам’яток скіфського скульптурного мистецтва є
кам’яна статуя, знайдена поблизу селища Нововасилівка. Із двометрової брили вапняку висічено
монолітну фігуру воїна.
Найбільшим археологічним відкриттям XX ст. уважають золоту пектораль із кургану Товста
Могила. Золота пектораль — це нагрудна прикраса у формі місячного серпа, що має ритуальний
характер. Золота пектораль має три поля, розділені чотирма крученими гривнами. Центральна
композиція розташована на підоснові із золотої пластинки. Кожна смуга пекторалі має власну тему:
нижня смуга відображає тему «шматування», середня — «дерево життя», а верхня — сцени із
зображенням життя скіфів. Якщо уважніше придивитися до кожної смуги, то можна побачити, що за
своїм зображенням вони поділяються на зооморфну, рослинну й антропоморфну, тобто зображують
тварин, рослини й людей. Кожна фігурка пекторалі виконана дуже майстерно, передаючи навіть
відчуття руху.

Скіфська культура залишила по собі й архітектурні пам’ятки.На півдні України поблизу

Сімферополя розташований археологічний пам’ятник світового значення — місто Неаполь
Скіфський. Нині на місці стародавнього городища розташовані залишки неприступної колись
фортеці. Тут також були знайдені надзвичайно цінні свідоцтва про високий рівень художньої
культури скіфів: фрески, барельєфи,коштовні прикраси, посуд та обладунки.

Ювелірне мистецтво скіфів є одним із найяскравіших у художній культурі Північного

Причерномор’я. Серед художніх виробів, знайдених у похованнях скіфів, найцікавішими є предмети,
декоровані у так званому «звіриному стилі»: обкладки колчанів, рукояті мечів, кінської збруї, а також
ювелірні прикраси, посуд. Головні мотиви, що зустрічаються на цих виробах, часто пов’язані із
зображенням тварин та птахів. Учені навіть згрупували їх за типами: «образ копитного» (олень, кінь,
лось, коза), «образ хижака» (лев, пантера, вовк), «образ птаха» (орел) та «образ фантастичної
тварини» (грифон, сфінкс).Зображення виконувались у техніці невисокого рель’єфу за допомогою
лиття, різьблення, кування, чеканки, найчастіше із золота й срібла.Особливостями скіфського
«звіриного стилю» є надзвичайна динаміка,
реалістичність.
Поряд зі скіфською культурою на півдні українських земель розквітла надзвичайно багата
культура грецьких античних міст. Найвизначнішими серед них були Ольвія, Херсонес, Феодосія,
Пантікапей, Тіра. Мистецтво Північного Причорномор’я поєднало в собі елементи грецької та
місцевих культур. Історію його розвитку можна поділити на два періоди: у перші століття існування
причорноморських міст в їх культурі переважав грецький художній стиль, але за часів розквіту
Боспорського царства творчість місцевих митців стала вирізнятися надзвичайно яскравою
самобутністю.

У перекладі з грецької Херсонес означає «півострів». Тут жили землероби й ремісники, лікарі
й скульптори, архітектори та художники, історики й поети. У порт Херсонеса заходили торговельні
судна із Греції, міст узбережжя Середземного й Егейського морів. Вони привозили чудовий
чорнолаковий посуд, статуетки, дорогі тканини, дзеркала, ювелірні вироби. Мешканці міста будували
оселі, обробляли виноградники, ловили рибу.Унаслідок монголо-татарської навали (кін. XIV ст.)
місто припинило своє існування. До сьогодні серед руїн Херсонеса підносяться у небо величні
колони із проконеського мармуру. Майже 200 років тривають розкопки Херсонеса, але його сховища
й досі дивують археологів й істориків.
Ще одним містом-полісом був Пантікапей, заснований у І половині VI ст. до н. е., що був
розташований на території майже 100 га. Назва міста походить від іранського «пантікапа», що
означає «рибний путь». Пантікапей — головний торговельний, ремісничий та культурний центр. Як і
в багатьох грецьких містах, на вершині гори знаходився акрополь із храмами і громадськими
спорудами, а на схилах — штучні земляні тераси, де прокладали вулиці, споруджували будівлі.З II
половини VI ст. до н. е. у Пантікапеї почали карбувати власні срібні монети (з IV ст. до н. е.— мідні й
золоті), але у III — IV ст. н. е. ремісниче виробництво скоротилося й місто поступово занепало.
Пантікапей було зруйновано гунами наприкінці IV ст. н. е., збереглося лише невеличке містечко, що
мало назву Боспор.
Ольвія Понтійськая (у перекладі з грецької — щаслива) — одна з чотирьох найзначніших
античних держав Північного Причорномор'я, яка значно вплинула на історію регіону. Давні греки
з'явилися тут у 650 р. до н. е. Офіційна назва міста засвідчена у декретах міської влади тих часів,
написах на монетах, літературних джерелах. У деяких творах античних авторів Ольвію називають
Борисфеном (грецька назва річки Дніпро, поблизу гирла якого і знаходилася Ольвія), а його жителів
— борисфенітами. У місті був театр, спогади про який дійшли до нас у літописах. Мешканці міста
активно займалися спортом, змагалися з бігу, стрільби з луку, метання списа та диска, рукопашного
бою. Навіть повсякденний посуд ольвіополітів відзначався вишуканістю, а вироби для святкового
столу були справжніми витворами мистецтва — чорнолакові, чорнофігурні й червонофігурні
посудини вишуканих форм і пропорцій, із художньо виконаними розписами на міфологічні,
історичні, побутові, орнаментальні сюжети. Будинки обов'язково прикрашали невеликими
теракотовими, рідше — мармуровими статуетками, що зображали богинь (Деметру, Кору, Кибелу),
богів, сіленів, сатирів, еротів, тварин, звичайних людей — дітей, жінок у вишуканому одязі, маски
акторів та ін. Багато зразків дрібної пластики привозили із Греції, інколи — й форми для їх
виготовлення. Місто проіснувало майже тисячу років — з VI ст. до н. е. до IV ст. н. е., поки не було
зруйноване варварами. Нині значну частину міста затоплено лиманом; заповідна територія міста та
некрополя, що збереглася, складає 270 га. Перші наукові розкопки тут було проведено 1801 р.,
систематичні дослідження розпочалися з 1901 р. Історики стверджують, що знайдено поки лише 7&0
історичного скарбу Ольвії.
Антична архітектура Північного Причрномор’я має певні особливості. Краще за все
збереглись до нашого часу захисні споруди. Один з найцікавіших пам’ятників такого роду — міцні
фртеційні стіни Херсонеса, викладені з великих кіадрів щільного вапняка. Ретельна обробка каменя,
цілеспрямоване розташування башт і брами дозволяють вважати цей пам’ятник одним з
найвизначніших витворів античної архітектури. Будівлі храмів, базилік, театрів не збереглися, але
про їх колишню значущість свідчать знахідки окремих частин, зокрема руїни базиліки, так званого
«монетного двору Херсонеса» тощо. Особливого розвитку набула пантікопейська архітектурна
школа. Створені її зодчими громадські, культові та поховальні споруди помітно вирізнялися
від елінських.
З архітектурою Північного Причерномор’я нерозривно пов’язаний живопис, зокрема розписи
поховальних споруд. Ці твори, виконанні в техніці фрески, надзвичайно гарні, яскраві та
представляють дуже велику художню цінність, адже переважна більшість грецьких фресок не дійшла
до нашого часу. У настінних розписах причорноморські художники часто використовували прийом
імітування кладки стін із кольорового мармура (білого, чорного й червоного).У настінному розпису
присутні ошатні рослинні орнаменти, а також міфологічні, батальні та побутові сцени. У живописі
Причорномор’я переважають світлі тони: рожевий, блакитний,блідо-зелений, жовтий. Твори
місцевих художників відрізняються цікавими сюжетними композиціями, чудовим кольоровим
рішенням і вражають реалістичністю образів, зокрема в портретах,виконаних в техніці енкаустики1.
Також про високий рівень розвитку образотворчеого мистецтва античних міст півдня України
свідчать вишукані мозаїки будинків та храмів Херсонесу, Ольвії. Значення в античному мистецтві
монументальної скульптури дуже велике, але в художній культурі Північного Причерномор’я воно
значно скромніше і представлене переважно в рельєфі. Скульптурні пам’ятники, знайдені під час роз-
копок Ольвії, Херсонеса й Пантикопея, головним чином є привозними витворами грецьких або
римських митців. Талант причорноморських скульпторів більш яскраво проявивися в коропластиці2.
Теракотові фігурки Афродіти, Деметри, Кори-Персефони й інших божеств часто слугували окрасою
храмових інтер’єрів та будинків заможніх городян. Ці витвори відрізняються від грецьких:
боги й люди зображені місцевими митцями реалістичніше, живіше. Дослідження мистецтва античних
міст півдня України показує, що воно є однією з важливих ланок в історії світової художньої
культури. Безумовно, це мистецтво було знайоме і нашим пращурам — праслов’янським племенам,
які населяли береги Дніпра, відомого за часи античності як Борисфен.
1 Енкаустика — техніка живопису фарбами, замішаними на віску, що
накладаються та закріплюються за допомогою нагрівання.
2 Коропластика — різновид дрібної пластики, виготовлення жіночих фі-
гурок із випаленої глини, воску, поширене у Стародавній Греції

V. Актуалізація набутих знань (рефлексія)

Прийом «Мікрофон»
Закінчіть речення:
«Трипілля для мене — це...»;
«Скіфська культура вражає мене...»;
«Загадковість міст Північного Причорномор'я виражається...».
VI. Підбиття підсумків уроку
VII. Домашнє завдання