Тема 1.

Найдавніша історія України

План.
1. Українські землі в епоху палеоліту, мезоліту. Розселення первісних людей. Неолітична революція.
Мідний вік та епоха бронзи. Трипільська культура.
2. Залізний вік: формування цивілізованого суспільства. Народи Північного Причорномор’я (кіммерійці,
скіфи, сармати, готи). Антична цивілізація Північного Причорномор’я.
3. Східні слов’яни на території України. Розселення східних слов’ян. Економіка і соціальні відносини
східних слов’ян. Передумови утворення держави у східних слов’ян.
4. Праукраїнський етнос.

Поняття

Стоянки - неукріплене давнє поселення людей кам’янго віку як не мало довготи вали спруд.
Первісний гурт (первісне людське стадо) - первісний людський колектив, об’єднаний на
основі спільного полювання та збиральництва.
Родова громада - група кровних родичів, яка вела колективне господарство, мала спільну
власність на знаряддя та результати праці. Етапами її розвитку були матріархат та патріархат.
Сусідська громада - первісний колектив, що складався з окремих сімей, не пов’язаних між
собою родинними зв’язками. Для такої громади, як правило, характерне поєднання приватної
власності на деякі засоби виробництва (господарський двір, знаряддя праці, худоба) з
колективною власністю на землю.
Плем'я — сукупність певної кількості родів, пов’язаних між собою спільним походженням та
віруваннями, однаковими звичаями та обрядами.
Матріархат - ранній період, який характеризувався провідним становищем жінки в суспільстві.
Патріархат - батьківський рід, батько на чолі роду, доба, що характеризується панівним
становищем чоловіків у сім’ї, господарстві.
Археологічна культура - комплекс подібних між собою археологічних пам’яток, що
відносяться до одного часу й поширені в певній місцевості.
Мікроліти - дрібні кам’яні знаряддя розміром у декілька сантиметрів, використовувалися як
наконечники стріл, вкладиші-різці в кістяних держаках.
Макроліти - масивні кам’яні знаряддя праці (рубила, молоти і т. ін.).
Тотемізм - поклоніння тотему (тварині чи рослині) - родоначальнику і заступнику певного
племені.
Анімізм - віра в існування душі й духів.
Магія - обряди, пов’язані з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людей викликати
надприродні явища. "
Міф - форма колективної свідомості (у вигляді переказу, оповіді), у якій відображено осягнення
навколишнього світу людиною.
Колонізація - господарське освоєння незайманих земель або захоплення чужих територій із
подальшим їх заселенням.
Рід - об’єднання кровних родичів. Родовід вівся за материнською лінією.
Родова община – община кровних родичів, які проживали спільно і разом вели господарство.
Плем’я – об’єднання багатьох родів.
Фратрія – підрозділ плем’я, який складався з декількох родів.
Екзогамія – заборона вступати в шлюб усередині роду.
Матріархат – форма суспільного устрою, яка характерна для раннього первісного ладу і
характеризується панівним становищем у родині жінки та наслідуванням майна за
материнською лінією.
 ЕНЕОЛІТ (4-3 тис. до н. е.) (мідно-кам’яний вік)
Енеоліт – це перехідний період від кам’яного віку до епохи металів. Серед знарядь праці
з’являються вироби з міді, золота.

У період енеоліту в Україні проживали племена Трипільської культури.

Назва трипільської культури походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог
В.Хвойко у 1896 р. виявив перші пам’ятки цієї культури.
Трипільці проживали у IV-III тисячоліття до н.е.

Трипільці – землеробські (хліборобські) племена. Займалися зерновим землеробством та

осілим скотарством.
Робили керамічні вироби з кольоровим орнаментом.
Використовували мідні знаряддя праці.
Будували великі глиняні одно-двоповерхові будинки барачного типу. Будови були
розташовані декількома рядами кругами навколо великої площі, на якій стояло одне або
декілька святилищ. Жили великими поселеннями (15-20 тис. чол.)
Були язичниками, поклонялися богині родючості, так звана «Велика мати усього сущого»,
богиня родючості. У ткацтві і прядінні жителі Трипілля досягли чималих успіхів. Вони
Одна
умілиз ткати
найцікавіших
полотнорис трипільської
і робити килими.культури – це її міста. Величезні поселення площею до
400 га, в яких налічувалося до 2000 будинків і до 25 тисяч жителів.

БРОНЗОВИЙ ВІК (II тис. до н. е.)

Бронзовий вік - історичний період, який характеризується поширенням виробів із бронзи.

Бронза – це штучний метал, сплав міді та олова.
Бронзовий вік на території України був представлений такими археологічними культурами:
Ямна культура (перехід від енеоліту до бронзового віку кін. 3 – поч. 2 тис. до н.е.), Зрубна
культура (друга пол. 2 – поч. 1 тис. до н.е.), Чорноліська культура (9-7 ст. до н.е.)
Основні заняття племен бронзового віку: переважно скотарство, землеробство, керамічні
вироби, вироби із бронзи.
У ІІ тис. до н. е. відбувається перший суспільний поділ праці – скотарство відокремлюється
від землеробства
ЗАЛІЗНИЙ ВІК (І тис. до н. е. - IV ст. н. е.)

Залізний вік - історичний період, який характеризується поширенням виробів із заліза.

Останній період давньої історії.
 Кіммерійці – воїни – « Скіфи Сармати
молокоїди» VII-III ст. до н.е. ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.
ІХ-VII ст. до н.е.

Кіммерійці – перший народ Проіранські племена. Проіранські племена, за

на території України. Створили на території України культурою близькі до скіфів.
Кіммерійці - проіранські державу Велика Скіфія. Проживали на північному
племена (тобто прийшли з Займались кочовим скотарством. узбережжі Чорного та
іранського нагір’я). Проживали на північному Азовського моря (між
Проживали кіммерійці на узбережжі Чорного та Дністром та Доном).
північному узбережжі Азовського моря (між Дністром Займалися кочовим
Чорного та Азовського моря та Доном). скотарством. У сарматів
(між Дністром та Вперше згадуються Геродотом. були жінки-воїни.
Доном).Вперше кіммерійці Геродот поділяв скіфів на Згадуються Полібієм
згадуються в «Одіссеї» скіфів-кочівників (степовий (Пліній). Відомі назви
Гомера. Займалися кочовим регіон), царських скіфів сарматських племен: алани,
скотарством (випасали (степовий регіон), скіфів-орачів роксолани.
коней). (захід від Дніпра), скіфів- Сармати були витіснені у ІІІ
Кочівники – племена, які не землеробів (Лівобережжя). ст. готами та у IV ст.
мають постійного житла і Скіфи-кочівники мають Гунами.
пересуваються з одного проіранське походження, скіфи
місця на інше, випасаючи землероби – місцеве українське
худобу. Основне заняття походження (праслов’яни).
кочівників – кочове Скіфи утворили повноцінну
скотарство. державу. У VI ст. до н.е. скіфи
Кіммерійці першими в перемогли непереможного
Україні почали перського правителя Дарія І.
використовували залізні Велика Скіфія досягла
знаряддя праці. Воювали з найбільшої могутності у IV ст.
Урарту, Ассирією, Лідією. У до н.е. за часи правління царя
VII ст. до н.е. кіммерійці Атея.
були витіснені скіфами. У ІІІ ст. до н.е. скіфи були
витіснені сарматами. Частина
скіфів залишилася у Криму, де
утворила державу Мала Скіфія
(столиця – Неаполь-Скіфський).
Скіфи створили велику
культуру. Особливо цікаві
пам’ятки - кургани (поховання
царів): Чортомлик, Товста
Могила, Куль-Оба, Солоха.
Найбільш самобутнім елементом
 культури є скіфський звіриний
стиль, за допомогою якого
прикрашалася зброя воїна,
ритуальні посудини.
Найвідоміша скіфська знахідка –
пектораль - золота нагрудна
царська прикраса.

Античні (грецькі, римські) міста-держави в Північному Причорномор’ї

VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.

Грецькі поняття для засвоєння:

Понт Евксінській – Чорне море
Меотиди – Азовське море
Борисфен – ріка Дніпро
Танаїс – ріка Дон
Тіра – ріка Дністер
Істр – ріка Дунай
Пората – ріка Прут
Гіпаніс – ріка Південний Буг
Поліс – місто-держава
Колонія – поселення переселенців з іншої країни
Метрополія – поліс стосовно заснованих ним в інших землях поселень (колоній)
Колонізація - переселення, освоєння нових земель

Грецькі міста - держави на території Північного Причорномор’я з’являються в результаті

Великої грецької колонізації.

Причини грецької колонізації

 Перенаселення Греції в І тис. до н. е.
 Нестача сільськогосподарської землі у Греції.
 Пошук нових джерел сировини, передусім металів.
 Пошук ринків збуту своїх товарів.
 Внутрішня політична боротьба змушувала до еміграції тих, хто програв.
 Напади лідійців і персів підштовхували до пошуку безпечніших місць проживання.
 Засновувалися поселення переважно в гирлах річок. Спочатку це були торгові факторії, які
згодом виростали в адміністративні та культурні центри.
 Першим поселенням еллінів на території України стала в VII ст. Борисфеніда (о.
Березань).

Містобудування
Найбільші міста:
 Ольвія («Щаслива») — поблизу Миколаєва;
 Тіра (за назвою річки Тірас, сучасний Дністер) — нинішній Білгород-Дні-стровський;
 Керкінітіда (від імені засновника Каркіна) — сучасна Євпаторія;
 Херсонес («Півострів») — сучасний Севастополь;
 Пантікапей («Рибний шлях») — нинішня Керч.
 Будинки зводили з каменю або цегли, дах солом'яний або черепичний.
 Інтер'єри будинків розписували фресками, підлоги багатих споруд вимощували галькою
або мозаїкою.
 Жителі колоній не забували своєї культури. Вони облаштовувалися на нових місцях так, щоб
повсякденне життя нагадувало їм рідну землю.

Господарств  Землеробство: вирощували пшеницю, городину, виноград, виготовляли

о вино.
 Рибальство й засолка риби, виготовлення рибних соусів.
 Ремесла: металообробка, гончарство, ткацтво, виготовлення виробів зі скла,
дерева, кістки, ювелірна справа.
Торгівля  у скіфів купували пшеницю, шкури, хутро, рабів; продавали предмети
розкоші, прикраси, посуд, прянощі, вина;
 у Грецію везли пшеницю, шкури, хутро, рабів; купували тканини, зброю,
прикраси, оливкову олію, прянощі, вина.
 Карбували власні гроші.
Політичний  Копіював грецькі міста-держави.
устрій  Більшість колоній були рабовласницькими республіками. Найвищу владу в них
зазвичай мали народні збори.
Культура  Греки зберігали традиції батьківщини в питаннях освіти, організації
вільного часу, надання медичних послуг тощо.
 Значна частина населення була грамотною, адже діти вільних громадян
зазвичай здобували початкову освіту; діти старшого віку навчалися філософії,
риториці, музиці у двокласних школах.
 Влаштовувалися вистави, концерти, декламації творів античних авторів.
 Херсонесі та Пантикапеї були театри.
 Існували гімназії для занять спортом; мешканці полісів брали участь у
спортивних панафінейських змаганнях в Аттиці.
 На вулицях та у храмах ставили статуї богів, героїв, видатних державних
діячів.
Релігія  Поширені культи давньогрецьких богів: Артеміди, Аполлона, Афродіти,
Діоніса.
 Шанували міфологічних героїв Ахілла і Геракла — в Ольвії проходили
спортивні змагання.
 Запозичені культи божеств місцевого походження, наприклад, таврської
богині Діви.
 III ст. з'являються перші християни та християнські громади.

Значення античного впливу на населення

українських земель

 Залучення до досягнень античної цивілізації (технології обробки землі, ремесла, то-

варно-грошових відносин).
 Знайомство з демократичним устроєм.
 Античні колонії сприяли поширенню християнства.

3. Східні слов’яни на території України. Розселення східних слов’ян. Економіка і

соціальні відносини східних слов’ян. Передумови утворення держави у східних
слов’ян.
Слов'яни — автохтонне (місцеве) індоєвропейське населення Центральної Європи.
Самоназва — слов'яни — означає «ті, що володіють словом, зрозумілою мовою». Вони
формувалися протягом багатьох століть з місцевого населення Східної Європи.

 Римські джерела І—II ст. згадують їх під іменем венедів, які постійно здійснювали набіги на
 римські прикордонні землі.
 Під своїм іменем — склавіни — вони вперше фігурують у Прокопія Кссарійського (550-554).
 Йордан у «Гетиці» (551) вказує, що в VI ст. існувало три гілки слов'ян:
• венеди (по р. Вісла),
• анти (Подніпров'я),
• склавіни (Подунав'я).
Імовірно, розкол слов'ян відбувся у IV ст. під час Великого переселення народів.
Велике розселення слов'ян
Тривало у V - VII ст.
Причини:
• розвиток господарства і торговельних зв'язків;
• демографічний вибух, пов'язаний з поліпшенням умов життя;
• переселення сусідніх народів — готів, гунів, авар тощо.
Наслідки:
• сформувалися південно-, західно- і східнослов'янські народи.

Давні слов'яни
Господарств Підсічне або орне землеробство: вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес,
о льон, коноплі, горох, ріпу, цибулю, часник. Використовували двопільну
систему землеробства.
Двопільна система (двопілля) — землеробська система господарю-
вання, що базується на змінному почерговому використанні двох полів;
одне засівають зерновими (ярими або озимими), а друге залишають
«відпочивати» під паром.
Осіле скотарство (вівці, кози, велика рогата худоба, свині).
Промисли: полювання, рибальство, бортництво.
Розвинені ремесла: ливарна справа, ковальство, ткацтво, гончарство (без
гончарного кола, мало сімейний характер), виготовлення скла, знарядь праці
та прикрас із кістки, дерева, бронзи та срібла.
Торгівля з населенням Подунав'я, Прибалтики, Північного Причорномор'я.
Контролювали торговельний шлях з Балтійського до Чорного моря по Дніпру
(«Шлях з варяг у греки»).
Поселення й Розташовувалися на південних схилах річок або інших водойм «гніздами» по
10-15 поселень у кожному. Жили в землянках або напівземлянках з
житло дерев'яними або плетеними стінами, розрахованих на одну сім'ю. У кутку
розташовували кам'яну або глиняну піч.
Релігія Існувало два культи: обожнення сил природи та культ предків; слов’яни
були язичниками; склався пантеон богів:Даждьбог - бог Сонця, світла і
добра (навчив людей сіяти пшеницю, вирощувати хліб); Сварог - бог Неба
(навчив людей варити, кувати мідь та залізо, будувати кузні, домниці, викував
перший плуг та першу шлюбну золоту обручку); Дана - богиня Води
(породила на світ Любов, Землю з лісами, травами, струмками та ріками);
Жива - богиня життя (принесла перше зерно жита нашим пращурам); Коляда
- богиня Неба, мати Сонця, дружина Даждьбога; щозими в найдовшу ніч
народжує нове Сонце - Божича, Новий рік); Купайло - бог врожайності,
родючості (відкрив людям таємницю сили лікарських рослин); Лель - бог
кохання й бджолярства (опікун дітей, покровитель квітів); Мара - богиня зла,
темної ночі, привидів, хвороб, смерті; Мокош - богиня родючості, жіночого
рукоділля, мистецтва й води; Перун - бог блискавки і грому (гроза - це двобій
Перуна з чорними злими силами); Стрибог - бог вітрів; служителі
язичницьких обрядів - волхви. Богам молилися в капищах (місцях вшанування
богів, жертвоприношень); залишки капищ та кам’яних ідолів знайдено у Своїх
покійників слов'яни спалювали, щоб вони швидше діставалися потойбічного
світу. Вважалося, що мерцю потрібні будинок, їжа, напої, тому поховальну
урну (глиняний горщик) з прахом супроводжували необхідні речі.
Язичництво – релігійні вірування, обожнення сил природи.