Кіммерійсько-

скіфо-
сарматський
культурний
симбіоз
Підготувала
студентка групи ІНП-23
Ференц Інна
 ЧАСОВІ МЕЖІ
Багато років тому назад на території сучасної України жили племена, які,
заміняючи одне одного, залишили про себе мовчазні свідоцтва, які допомагають
скласти уявлення про їх заняття і спосіб життя

КІМЕРІЙЦІ СКІФИ САРМАТИ

Перший народ на Слідом за Певний час
території України, кіммерійцями існували
чия хоча б прорвалися в паралельно зі
приблизна назва Передню Азію. скіфами
нам відома VII -III ст. до н. е. II ст. до н.е. – IV ст.
IX- VII ст. до н. е. н.е.
КІММЕРІЙЦІ
НАЙДАВНІШОЮ НАРОДНІСТЮ В
МЕЖАХ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ, НАЗВА
КОТРОЇ ЗАСВІДЧЕНА ІСТОРІЄЮ, Є
КІММЕРІЙЦІ. ЗА ГОМЕРОМ, ВОНИ
БУЛИ ЖИТЕЛЯМИ
НАЙВІДДАЛЕНІШОЇ З ПІВНІЧНИХ
КРАЇН, ЯКОЇ ДОСЯГАВ У СВОЇХ
ПОДОРОЖУВАННЯХ ЛЕГЕНДАРНИЙ
ОДІССЕЙ. ВОНИ ЗАЙМАЛИ НЕ
ТІЛЬКИ КЕРЧЕНСЬКИЙ ПІВОСТРІВ, А
Й УВЕСЬ КРИМ І ВСЮ СТЕПОВУ
СМУГУ ПІВНІЧНОГО
ПРИЧОРНОМОР’Я.
 Першими на території України почали виплавляти залізо з
ОСНОВНІ болотяної руди
ЗАНЯТТЯ Вони швидше за інші народи перейшли до кочового скотарства і
завдяки цьому випередили в своєму розвитку навколишні
КІММЕРІЙЦІВ племена.
Винайшли горно та почали виплавляти високоякісну сталь , з якої
робили зброю

Кістяні та бронзові наконечники

кіммерійських стріл Кімерійські кинджали
ВАЖЛИВУ РОЛЬ ВІДГРАВАЛИ
ВОЇНИ. ОЗБРОЄНІ ЗАЛІЗНИМИ
МЕЧАМИ, СТРІЛАМИ Й
НЕПЕРЕВЕРШЕНИМИ НА ТОЙ ЧАС
ЛУКАМИ, БУЛАВАМИ АБО
БРОНЗОВИМИ БОЙОВИМИ
СОКИРАМИ, КІММЕРІЙЦІ ДОВГО НЕ
ЗНАЛИ СОБІ РІВНИХ У ВОЄННИХ
СУТИЧКАХ І БИТВАХ. ТРИВАЛИЙ
ЧАС КІММЕРІЙСЬКА КІННОТА БУЛА
НЕПЕРЕМОЖНОЮ Й НАВОДИЛА
ЖАХ НА СВОЇХ СУПРОТИВНИКІВ.
ЗДІЙСНИЛИ ВОЄННІ ПОХОДИ ДО
МАЛОЇ АЗІЇ, УРАРТУ, АССИРІЇ,
ЗЕМЕЛЬ ПРАСЛОВ'ЯН.
 РЕЛІГІЙНІ УЯВЛЕННЯ КІМЕРІЙЦІВ

Основним типом пам’яток були поховання, зазвичай курганні, хоча

відомі й безкурганні. Серед кіммерійців виділяють два ступені:
чорногорівський та новочеркаський. На першому ховали в простих
прямокутних та овальних ямах, іноді з дерев'яним перекриттям у
скорченому на боці положенні. Чоловіків супроводжували зброя (стріли з
бронзовими та кістяними наконечниками, кинджали), збруя
(стременоподібні вудила), а жінок — золоті та бронзові пронизки,
намистини, глиняний посуд. На новочеркаському ступені змінився
поховальний обряд: з'явилися глибокі ями, відомі прямокутні ями з
дерев'яним дахом, поставленим на дерев'яні стовпи. Предмети почали
класти і на перекриття.

Культ Богині-матері в кіммерійців —

це відлуння релігійного культу
ранньонеолітичної (дотрипільської) та
трипільської доби. Глиняні жіночі
статуетки з підкресленими жіночими
прикметами, статуетки жінки з
дитиною на руках дають уявлення про
тогочасний релігійний світогляд, про
початки формування ще в тодішню
епоху культу Роду і Рожаниць,
поширеного в дохристиянських
віруваннях східних слов'ян.

Геродот перелічує деякі племена, які можна
поділити на групи: скіфи (скіфи-кочовики) і
царські скіфи, які мешкали у
Причорноморських степах, скіфи-орачі, які
займали лісостепову зону Правобережної
України, і скіфи-землероби — на Лівобережжі.
СКІФИ
У VII–III ст. до н. е. у
степових районах Північного
Причорномор’я, на території
сучасної Південної та
Південно-Східної України, а
також частково у Криму
панували скіфські племена,
що прийшли зі Сходу. Ім’я
скіфів стало збірною назвою
для різних іраномовних
племен, а всю територію
півдня між Доном і Дунаєм
стали називати Скіфією .
 ОСНОВНІ ЗАНЯТТЯ СКІФІВ
Геродот твердить, що скіфи-землероби сіяли
хліб не тільки для власних потреб, а й на
продаж. Займалися також скотарством. Жили у
великих поселеннях — городищах, оточених
валами та ровами. Скіфи-скотарі були
кочівниками. Основне їх заняття — випасання
худоби, особливо коней. Поступово
відбувалося майнове розшарування,
збагачення родоплемінної знаті, існувало
рабство, зароджувалися класи. Про це,
зокрема, свідчать археологічні знахідки
предметів розкоші, золотих речей —
браслетів, чаш, ваз, золотих блях тощо у так
званих царських курганах
НАЙЦІКАВІШІ КУРГАНИ ЧОРТОМЛИЦЬКИЙ І
СОЛОХА (IV СТ. ДО Н. Е.), РОЗКОПАНІ КУРГАНИ
ПОБЛИЗУ НІКОПОЛЯ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ
ОБЛАСТІ, КУЛЬ-ОБА НЕПОДАЛІК ВІД КЕРЧІ В
КРИМУ, А ТАКОЖ ГАЙМАНОВА МОГИЛА У
ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ Й ТОВСТА МОГИЛА НА
ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ, В ЯКІЙ БУЛО ЗНАЙДЕНО
ВІДОМУ ЗОЛОТУ ПЕКТОРАЛЬ (IV СТ. ДО Н. Е.).
 МИСТЕЦТВО СКІФІВ
Скіфському мистецтву була
притаманна добре розвинута
зовнішня символіка. Характерною
її рисою стали зооморфні сюжети.
На їх основі в VІІ–VІ ст. до н. е.
формувався самобутній так
званий звіриний стиль. Типовими
персонажами цього мистецького
стилю були олень, грифо-баран.
РЕЛІГІЙНІ УЯВЛЕННЯ СКІФІВ

Релігія скіфів була політеїстичною за своїм

змістом. Згідно зі свідченнями Геродота,
головною богинею у скіфській міфології була
Табіті — богиня домашнього вогнища. В
обрядовості скіфів переважав шаманізм.
Практикувалося жертвоприношення
полоненими та худобою. Для скіфського
світогляду було характерне уявлення про
божественне походження царської влади.

 САРМАТИ

У III ст. до н. е. скіфів у

Причорноморських степах
заступили сармати. Ці
споріднені зі скіфами іраномовні
кочовики походили з
Приуральсько-Поволзьких
степів. Назва «сармати», або
«савромати», введена
античними авторами, походить,
імовірно, від іранського слова
«саоромант» і означає
«підперезаний мечем».
 ОСНОВНІ ЗАНЯТТЯ САРМАТІВ
Основою економіки сарматських племен, які
мешкали на території України, було
екстенсивне кочове скотарство. Основою ж
стада, як і у степових скіфів, були коні та
вівці. Майже єдиним видом сарматських
пам’яток в Україні є кургани, розсіяні
практично по всій території України.
Сарматська поховальна споруда мала
вигляд вузької прямокутної або овальної в
плані ями, перекритої деревом, іноді —
кам’яним закладом. Ховали людину головою
на південь або північ. Чоловіків
супроводжували на той світ ножі, мечі, іноді
посуд, шматки м’яса; жінок — найчастіше
прикраси, прясла.
Унікальним є поховання
сарматської жриці І ст. н. е.
у Соколовій Могилі на
Південному Бузі. Ще одним
із найбагатших
сарматських поховань є
могила «цариці» в кургані
Хохлач на Подонні. Вона
відома як
«Новочеркаський скарб»,
бо в ній було знайдено 700
золотих бляшок
САРМАТСЬКА КУЛЬТУРА ГЕНЕТИЧНО
БУЛА БЛИЗЬКОЮ ДО СКІФСЬКОЇ,
АЛЕ НЕ ПЕРЕВЕРШИЛА ЇЇ
ДОСЯГНЕНЬ. ВОДНОЧАС У
ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ САРМАТИ
СУТТЄВО ВИПЕРЕДИЛИ НЕ ТІЛЬКИ
СКІФІВ, А Й ІНШІ НАРОДИ. УДАРУ
САРМАТСЬКОЇ КІННОТИ, ВДЯГНУТОЇ
У ЗАЛІЗНІ ПАНЦИРІ, ОЗБРОЄНОЇ
ДОВГИМИ СПИСАМИ ТА МЕЧАМИ,
ЩО АТАКУВАЛА ВОРОГА ЗІМКНУТИМ
КЛИНОМ, ЗА СВІДЧЕННЯМ ТАЦИТА,
НЕ МОГЛО ВИТРИМАТИ ЖОДНЕ
ВІЙСЬКО
 ОЧЕВИДНО, НАЙВАЖЛИВІШЕ
ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРИ
КІММЕРІЙСЬКО-СКІФО-
САРМАТСЬКОГО СИМБІОЗУ
ПОЛЯГАЛО В ТОМУ, ЩО ВОНА
СТАЛА СВОЄРІДНИМ МІСТКОМ
МІЖ АЗІЄЮ ТА ЄВРОПОЮ,
ЗБЕРІГШИ ЧАСТИНУ ОЗНАК
РАННЬОЗАЛІЗНОГО ВІКУ.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ! W